Анастасія Груша
Перша згадка про FOMO — «хворобу нашого культурного моменту» — з’явилася ще у 2000 році. Її ввів у вжиток маркетинговий стратег Ден Герман. Після тривалого «інкубаційного періоду» цей феномен став повсюдним. Дослідження показують, що близько 70% дорослих у розвинених країнах відчувають це моторошне, іноді всепоглинаюче відчуття — що щось відбувається без їхньої участі.
В епоху соціальних мереж саме активні користувачі найбільше піддаються впливу FOMO на психічний стан. Люди, які постійно перевіряють соціальні мережі, не лише «годують» свій мозок дешевим дофаміном, а й підвищують рівень тривожності, залишаючись у постійному стані страху та неспокою — адже існує ймовірність, що вони щось пропустили або не побачили.
Згідно з теорією самовизначення, здоровий розвиток особистості залежить від задоволення трьох базових потреб: автономії, компетентності та спорідненості. Потреба у спорідненості пов’язана з налагодженням соціальних зв’язків і почуттям приналежності. FOMO виникає тоді, коли ці міжособистісні потреби не задовольняються.
Дослідження показують, що часте використання соціальних мереж постійно підтримує людину у стані зв’язку, що, у свою чергу, підсилює FOMO. Дослідники убого явища зазначили, що рівень FOMO є нижчим, коли люди виконують діяльність спільно з іншими, і вищим, коли вони ізольовані від свого природного соціального середовища. Таким чином, FOMO може зростати, якщо людина не має змоги підтримувати зв’язок із близькими.
У межах цього підходу висунуто гіпотезу, що люди, які відчувають самотність, демонструють вищий рівень FOMO у разі несамовизначеної самотності, і навпаки — не мають зв’язку з FOMO, якщо їхня самотність є усвідомленою і вибірковою.
Наслідком популярності цього явища став новий термін — FOMO marketing, тобто стратегія, що використовує природну людську схильність відчувати тривогу або страх пропустити привабливі пропозиції чи події, доступні лише протягом обмеженого часу. Метою такого маркетингу є стимулювання споживачів до швидкого прийняття рішень про покупку, створюючи враження ексклюзивності та дефіциту.
Основні елементи FOMO-маркетингу:
Терміновість: створення пропозицій, обмежених у часі (розпродажі, «блискавичні» знижки), щоб спонукати до негайних покупок.
Дефіцитність: демонстрація обмежених запасів чи колекцій, що підвищує цінність товару.
Соціальний доказ: показ позитивних відгуків, контенту користувачів та кількості учасників, щоб посилити довіру й заохотити участь.
Ексклюзивність: пропозиції лише для вибраного кола, що створює відчуття приналежності до «особливих».
Очікування: створення ажіотажу перед запуском продуктів чи подій за допомогою тизерів і попередніх анонсів.
Яскравим прикладом є магазини одягу, що працюють за принципом fast fashion. Їх структура побудована так, щоб покупець постійно повертався за новими товарами.
Нові колекції виходять кожні 2–3 тижні;
Кількість товарів обмежена, щоб створити відчуття дефіциту — «якщо не купиш зараз, потім не буде»;
Постійна зміна трендів стимулює споживачів повертатися знову і знову.
Як подолати цю проблему?
Перше й найголовніше — зменшити споживання контенту або зробити «чистку» того, що ми споживаємо. Інформація — це їжа для мозку, яку потрібно ретельно фільтрувати. Варто залишати лише ті джерела, що надихають, розвивають і приносять користь.
Друге — тверезо оцінити себе та свій рівень життя. Якщо є якісь недопрацювання, вони можуть підживлювати негативні думки й викривлювати сприйняття реальності. Усвідомлення власних можливостей і цілей допомагає позбутися самокритики, заздрості й відчуття меншовартості, відкриваючи шлях до внутрішньої стабільності та вдячності за те, що маємо.
І нарешті, найважливіше — пам’ятати, що коли ми свідомо контролюємо, що споживаємо — як інформаційно, так і емоційно — ми повертаємо собі відчуття спокою, впевненості та гармонії з навколишнім світом.
.jpg)
.jpeg)
