Свято Трійці у світлі українського етносу

19 червня 2016 року українці святкують Трійцю, що її в народі називають ще Зішестям святого духа, П’ятидесятницею або просто зеленими святами.

Трійця - триіпостасьне Божество: Отець, Син і Св. Дух. Характерним для предків було уявлення й про те, що Трійця складається із Спасителя, Богоматері і Миколи. Трійцю знаходимо у багатьох інших народів, і навіть окремі міста вважали обов’язком мати свою Трійцю. Це свято ще прийнято називати Трійцею або П'ятидесятницею.

Зелені свята - традиційне свято слов'ян, яке пов'язане із створенням світу. Вважається, що в цей день Бог створив Землю і засіяв її зеленню. Звідси звичай: напередодні дня Святої Трійці, в суботу вранці до схід сонця, дівчата і молоді жінки збирали запашне зілля: чебрець, полин, любисток... Ввечері цього ж дня заквітчували свої домівки зеленим гіллям клена, липи, ясена та осики.

Перед дверима, на воротах, а також, в загороді, де ночує худоба, ставили гілля зеленої осики. Все це було символом відродження всього живого, символом здоров’я, достатку і добробуту. Християнство, в свою чергу, надало цьому звичаю більш сакрального значення, і через освячення зілля в святу П’ятидесятницю, вселило в серця людей ще й віру у всеперемагаючу і нездоланну ніякими пекельними силами могутність Духа Святого.

У день Трійці дівчата зазвичай ворожать на здоров'я та тривалість життя своїх рідних. Ворожіння має відбуватися так: під час розвивання вінків перевіряли, наскільки добре він зберігся. Дівчата загадували під час завивання вінка, на кого він завивається, і тому тепер можна чітко побачити віщування долі. Зів'ялі вінки кидають у воду та слідкують, як вони поводитимуться: якщо потонуть — дуже поганий знак, а якщо попливуть — усе буде на добре.

Також дівчата на зелені свята дарували вінки одна одній, з побажаннями якнайшвидшого заміжжя. Тому є така думка, що витоки зелених свят походять від стародавнього язичницького культу поклоніння слов'янської богині Лелі - покровительці молодих і незаміжніх дівчат.

Ще одним звичаєм в це свято було освячення полів, щоб уберегти їх від повеней і градів. Наші прабабусі і прадідусі в цей день не давали худобі свіжу траву, не просівали через решето борошно в корито або бочку. Було прийнято пекти пшеничні пироги, обгорнуті в капустяне або бурякові листя.

Клечальна неділя — це неділя Зеленого тижня, п'ятдесятий день після Великодня, тому цей день ще називається П'ятидесятницею. Свято П’ятидесятниці називають народженням Церкви Христової, адже саме з цього дня апостоли почали свою проповідь у глобальному значенні. Якщо раніше вони проповідували лише для юдеїв, то тепер Слово Боже могли чути і розуміти багато інших народів, на своїй рідній мові. «Універсальність значення свята П’ятидесятниці полягає у тому, що в цей день сталося освячення життя, освячення і переміна духа самої людини, - говорить о. д-р Степан Ярмусь, - з моменту християнської П’ятидесятниці, Бог освятив усі народи світу, і досі освячує їх національний характер».

Свято символізує собою початок літа, день прославлення процвітаючої природи, найзеленіше свято в році!

«За давніми переказами, саме на ці дні в древній Римській імперії припадало так зване свято «розалій», яке прийнято було вважати початком літа. Поступово, під впливом різних подій, які творили історію людства, це свято закріпилось на Балканах (у частині Європи, яка є найбільш близькою по духу і духовності до України, – говорить протодиякон Михайлівського Золотоверхого монастиря Олег Гах), звідки й перебралось на терени України, а з приходом християнства було поєднане з святою неділею Трійці».

Ми вже дізналися , що можна робити на свято Трійці. Але , все ж таки в народі багато розмов ходить і про те, чого не можна робити на Трійцю. Більшість заборон викликають посмішку, адже вони пов'язані з язичництвом. Не можна купатися на зелені свята, адже вважалося, що русалка може затягнути на дно. Не можна виконувати фізичну роботу, а також прибирати будинок, шити або затівати велике прання. Подібна діяльність не є гріховною, але вважається, що побутова метушня не повинна відволікати нас від головної суті свята.

Молодих батьків цікавить питання про те, чи можна хрестити свою дитину на Трійцю. Певних заборон на водохреща у цей день немає, але з-за того, що у церкві відбуватимуться святкові служби важливу процедуру можуть перенести на більш відповідний період. Тому краще відразу планувати хрестини не на свято Трійці.

Про те, чи можна на Трійцю ходити на цвинтар, говорять не замовкаючи. Але всі одностайно сходяться на думці про те, що в цей день варто ходити в церкву, а для кладовища виділяють спеціальні поминальні дні.

Якщо говорити про сучасне святкування, то особливих приписів тут немає. Кожна родина сама обирає як святкувати. Із стародавніх традицій на сьогодні зберігся звичай прикрашання домівок зеленим віттям, травами та квітами. Рідше дівчата займаються ворожінням, плетуть вінки і пускають на воду.

Це менша частина звичаїв наших предків, яка збереглася до сьогодні, але все ж приємно, що ми пам’ятаємо і шануємо традиції нашого народу.

Вітаємо Вас із днем Святої Трійці. Нехай він принесе радість, а душа наповниться тільки світлими почуттями. Здоров'я Вам і Вашим близьким!

Олена Нужна

"Благодійник" привласнив гроші, зібрані для пораненого бійця

Київською місцевою прокуратурою №5 направлено до суду обвинувальний акт відносно 41-річного директора благодійного фонду, який шахрайським чином заволодів понад 200 тисячами гривень, які зібрали небайдужі громадяни на лікування бійця АТО. Про це повідомляє прес-служба прокуратури міста Києва. «Чоловіку інкримінуть ч. 3 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене у великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки). Санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років», - йдеться у повідомленні. Як повідомлялося, на початку 2015 року зловмисник разом з невстановленою слідством особою заволодів коштами жінки, яка розмістила у ЗМІ оголошення про збір коштів на лікування свого сина, який у 2014 році отримав важке вогнепальне поранення в зоні проведення АТО. Злочинці за допомогою дубліката сім-картки та паролей, які надходили на телефон, провели декілька фінансових операцій, перевівши понад 200 тисяч гривень з банківського рахунку жінки на рахунки іншої людини.

Марина Коритко

МЕНЕ ТУТ НЕМАЄ

16 червня в Музеї історії Києва відбулась презентація спецпроекту “Мене тут немає” в рамках тижня мистецтв Kyiv Art Week.

Художники звертаються до теми втечі від реальності, внаслідок чого формуються нові субкультури. Андеграундне життя, що існує паралельно загальносуспільним процесам, з кожним роком набирає все більших обертів. Причиною цього є прагнення уникнути сучасної реальності, в якій легко втратити орієнтири.

В проекті прийняла участь арт-група GORSAD, більше відомі за кордоном, аніж в Україні. Персональні виставки GORSAD проходили в Берліні, Лондоні, Нью-Йорку, а фотороботи можна знайти на сторінках авторитетних видань Dazed and Confused, VICE magazin, Libération та ін. Фотографії групи присвячені стилю сучасних рейверів, які усім своїм виглядом прагнуть протистояти нав'язливим стереотипам про красу, формуючи власну ugly-естетику.

В рамках дослідження теми андеграунду було представлено документальне відео, зняте британським виданням i-D під час проведення рейву СХЕМА, який на сьогодні є наймасштабнішим в Україні.

Також в проекті представлені фотороботи Майі Іви, Антона Шебетко, серія глітч-арту Андрія Сігунцова, інсталяція Назара Шешуряка, короткометражний фільм і перформанс Саші Нікітіної та серія індустріальних фотографій анонімної групи inndie_rage.

Альтернативна культура андеграунду, що вже давно є визнаною в усьому світі, в Україні до сих пір залишається поза увагою громадськості. Основна мета проекту познайомити широку публіку з роботами молодих художників і фотографів, героями яких стали представники покоління, що обрали життя поза суспільними процесами.

Під час відкриття відбулась презентація журналу про сучасну електронну музику ПІВНІЧ.

Спонсор: Аперол Спритц

Виставка “Мене тут немає”, що розташована на 1-му поверсі Музею історії Києва, триватиме з 15 до 28 червня 2016 р.

О. Майстренко

Ефективний захист дітей від реклами пива – прямий обов’язок держави

14 червня в інформаційному агентстві “Інтерфакс Україна” відбулася прес-конференція на тему “ Ефективний захист дітей від реклами пива – прямий обов’язок держави”. Приводом до проведення заходу стала поява в розкладі пленарних засідань Верховної Ради законопроекту 2971-д на четвер 16 червня 2016 року – даний законопроект пропонує дозволити всюдисущу рекламу пива.

    Учасниками прес-конференції стали :

Тетяна Федунова – керівник Асоціації керівників шкіл м. Києва.

Констянтин Красовський – завідувач відділу контролю за тютюном українського інституту стратегічних досліджень МОЗ України.

Олександр Марченко – голова ГО “Міжнародний центр батьківства”.

Ігор Бандура – перший заступник голови Всеукраїнського Союзу Церков євангельських християн - баптистів.

Анатолій Козачок – заступник старшого єпископа Всеукраїнського Союзу Церков християн віри євангелістів-п’ятидесятників.

Священик Олекса Петрів – член департаменту Київської Греко-Католицької церкви  з питань зовнішніх церковних зв’язків.

Юлія Солоха – координатор коаліції громадських організацій “За тверезу Україну”.

     Під час виступу Юлія Солоха зазначила, що фактично законопроект 2971д виводить пиво з-під дії ЗУ “Про рекламу”,а це означає що у разі прийняття зазначеної ініціативи, рекламу буде дозволено 24 години на добу на ТБ, радіо, у місцях продажів, у всіх друкованих ЗМІ, засобами зовнішньої чи внутрішньої реклами, на шпальтах газет чи журналів призначених в тому числі і для дітей, всередині та назовні транспортних засобів, а також рекламувати на будь-якій відстані, навіть 1 метра біля шкіл, садочків та інших освітніх навчальних закладів, де навчаються діти віком до 18 років.

     Констянтин Красовський навів статистику, за якою реклама алкоголю, зокрема і пива – є одним з головних та найдієвіших інструментів залучення нових споживачів, особливо серед дітей та молоді. В Україні споживання починається вже з 11 років, а діти починають саме з пива – про це свідчать результати соціологічного опитування в межах міжнародного проекту ВООЗ “Здоров’я та поведінкові реакції учнівської молоді – 2014”. Згідно дослідження, серед напоїв, які вживають діти раз на тиждень – пиво, та слабоалкогольні напої. Пиво є першою сходинкою на шляху до споживання більш міцного алкоголю.

“Реклама алкоголю, в тому числі і пива, згубна тому що сприяє руйнуванню здоров’я нації і перш за все молодого покоління українців, впливає на руйнацію зв’язку і здорового наслідування поколінь та деформує базові світоглядні поняття співіснування в соціумі та патріотизму. Саме таку рекламу в масове використання на радіо та телебачення, сьогодні хочуть проштовхнути. Це прояви хижацької суті безбожної свідомості, носії якої заради прибутків  готові заживо зжерти свій народ, вони і їх спільники є внутрішнім ворогом України” – вважає Олександр Марченко.

Ірина Жовтоног

Виставка "Магдебурзьке право - основа Європи"

В Національному музеї історії України за участю директора Центру політичної освіти землі Саксонія-Ангальт (Landeszentrale für politische Bildung Sachsen-Anhalt) Майка Рейчела та Генерального директора музею Тетяни Сосновської урочисто було відкрито виставку «Магдебурзьке право – основа Європи». Проект розповідає про зародження правової системи та її розвиток. В експозиції виставки представлено кілька давніх документів та інформаційні стенди.

Що спільного між Магдебурзьким правом і життям громад? Як збірка правових норм стала основою для формування громадянського суспільста, того світу, у якому живе більшість з нас?

Саме виставка «Магдебурзьке право – основа Європи» і розповідає про феномен Магдебурзького права: про його розвиток та поширення в Європі, зокрема в Києві та Переяславі, про його вплив на міський простір і на розвиток торгівлі та ремесел.

Магдебурзьке право – середньовічне міське право, яке надавало можливість місту мати власні органи самоврядування та звільнення з-під урядової юрисдикції. У 1188 році місто Магдебург отримало привілей від архиєпископа Віхманна. Згодом Магдебурзьке право потрапило у різні регіоні Центральної та Східної Європи, у тісному поєднанні з Саксонським Зерцалом – запис правових норм Саксонії, укладений Ейке фон Репковим на початку XIII століття. Запозичення Магдебурзького права на українських землях відбувалося протягом довгого часу, поступово охоплюючи територію всієї сучасної України. Але запозичення Магдебурзького права відбувалося зі зміною його наповнення, з адаптуванням до місцевих умов. В українських містах Магдебурзьке право, яке вже було пристосоване до польських правових норм, діяло поруч зі звичаєвим правом та Литовськими Статутами. Норми магдебурзького права та Саксонського зерцала діяли в багатьох містах України до 1840-42 років, доки не були замінені російським імперським законодавством.

Марина Коритко

Бійці військових підрозділів повинні бути підготовлені до бою.

Зараз дуже багато говорять і пишуть про бійців підрозділів спеціального призначення Української армії, Національної гвардії і прикордонних військ. При цьому мова зазвичай йде лише про операції бійців спецназу, але не про те, завдяки чому вони здатні вирішувати бойові завдання.

Хочемо підкреслити, що бійців-універсалів не існує.

Досвід реальних бойових дій переконливо довів, що підготовка супер-розвідника вимагає такого людського матеріалу, настільки великих термінів і засобів, що не практикується. Саме тому кожен боєць, в тому числі і спецназу має свій профіль: один - снайпер, інший - підривник, третій - радист, четвертий - водолаз і т.д. Але спочатку всі вони проходять базову підготовку.

Базова підготовка бійця здійснюється трьома взаємопов'язаними способами. Перший з них, це навчання в умовах казарми: заняття в класах, на «стежці розвідника», в містечку фізпідготовки, на стрільбищі. Другий - вивчення прийомів маскування і следопитства, методів топографії і виживання, відпрацювання тактико-спеціальних дій в навчально-тренувальному таборі, «в поле». Третій - закріплення і вдосконалення вироблених навичок на військових навчаннях і змаганнях підрозділів.

Паралельно з базовою підготовкою (або після неї) здійснюється вивчення спеціальних предметів. Серед них такі, як стрілецька і мінно-підривна справа, радіозв'язок, парашутно-десантна і гірська підготовка, водіння транспортних засобів, методи експрес-допиту в польових умовах, вивчення збройних сил противника, іноземні мови і т.д.

ЩО ПОВИНЕН ВМІТИ БОЄЦЬ:УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ:

- Досконало знати військову топографію, вміти орієнтуватися на будь-якій місцевості за компасом і картою, по місцевих предметах, швидко і правильно засікати потрібні об'єкти, вказувати координати розвіданого об'єкта по радіостанції;

- Визначати за зовнішнім виглядом будь-яку зброю ймовірного противника, знати його тактико-технічні дані, вміти своєчасно визначати підготовку противника до застосування зброї масового ураження;

- Визначати приналежність особового складу супротивника за формою одягу та знаків розрізнення, а техніки - по розпізнавальним знакам і зовнішньому вигляду, за звуками визначати місцезнаходження, чисельність і характер дій противника;

- Знати тактику дій підрозділів ймовірного противника, вміти користуватися його зброєю і технікою;

- Відмінно володіти технікою маскування і способами безшумного пересування на будь-якій місцевості;

- Володіти всіма способами ведення розвідки: спостереженням, підслуховуванням, засадами, нальотами, розвідкою боєм, вміло діяти в дозорі і в охороні;

- Таємно і безшумно долати інженерні загородження польового і міського типу, вбрід або на підручних засобах долати водні перешкоди, добре плавати;

- Здійснювати тривалі марш-кидки пішим порядком і на лижах, влучно стріляти, далеко і точно метати гранату і ніж, майстерно діяти прикладом і ножем, досконало володіти прийомами рукопашного бою;

- Знати військову термінологію, мати навички допиту військовополонених;

- Вміло застосовувати вибухові речовини, штатні міни та набої, які перебувають на озброєнні як своїх військ, так і противника, вміти виготовляти ВР з підручних матеріалів;

- Знати і вміло застосовувати прилади оптичної, радіолокаційної, інженерної та хімічної розвідки;

- Володіти «військовою альпіністикою»;

- Володіти вміннями і навичками забезпечення життєдіяльності та виживання в екстремальних умовах;

- Вміти працювати з мобільною радіостанцією, мобільною радіолокаційною станцією;

- Вміти водити колісну і гусеничну техніку як свою, так і противника;

- Вміти наводити авіацію на стаціонарні і рушійні об'єкти противника, встановлювати радіомаяки;

- Знати систему охорони і оборони об'єктів супротивника, контррозвідувальні заходи, що застосовуються противником, способи обману противника для збереження боєздатності;

- Здійснювати стрибки з парашутом, десантуватися по канату з завислого гелікоптера, управляти дельтапланом, парапланом, катамараном, моторним човном.

Це лише основні знання, вміння і навички, в ідеалі ними повинен володіти кожен боєць, незалежно від того, хто він за своєю штатною спеціальності: підривник, снайпер і т.п.

Якщо солдат жаліють на навчальних полях, якщо командири самі не хочуть пробігтися з повною викладкою, якщо бойову підготовку замінюють господарськими роботами, то в екстремальній ситуації доучуватися і надолужувати згаяне пізно, останнє "незадовільно" ставить куля ... 

Воїнам збройних підрозділів України необхідно мати високий рівень фізичної підготовленості і відповідні психологічні якості.

Серед фізичних якостей на першому місці стоїть витривалість. Адже виконання практично будь-якого бойового завдання вимагає від бійців здійснення марш-кидка протяжністю до 30-50 кілометрів. Якщо ж об'єкт вдалося знищити, то йти від переслідування потрібно тільки бігом, не менше ніж 10-15 кілометрів в максимальному темпі, не припиняючи при цьому «працювати головою», щоб «переграти» противника.

 Треба сказати, що бійці можуть успішно вирішувати поставлені перед ними завдання тільки в тому випадку, якщо здатні самостійно приймати рішення відповідно зі складною ситуацією. Адже заздалегідь передбачити всі можливі випадки не можна. А офіцера може не бути поруч з бійцем в критичний момент. Тому командир повинен вчити солдатів і сержантів думати своєю власною головою, що для багатьох і важко, і незвично. І ще командир повинен бути впевнений в своїх підлеглих, в їх морально-вольових якостях і психологічної надійності.

ПСИХОФІЗИЧНІ ТРЕНУВАННЯ

Психофізичні вправи - це такі вправи, які тренують психіку і одночасно з цим людина розвивається фізично. Вони являють собою комплекс прийомів і дій, які виконуються в умовах підвищеної небезпеки (ризику) і пов'язаних зі значними фізичними і психічними напруженнями.

На фізичні показники в умовах бою в великій мірі впливає психічний фактор. У ВДВ проводилися такі випробування. Спочатку боєць стройовим кроком проходив по широкій дошці, що лежить на землі. Час проходження засікали. Потім боєць проходив по тій же дошці, але на висоті в 5 метрів. На висоті час, витрачений на проходження дошки виявився набагато більшим. Висота тисне на психіку і швидкість втрачається, так як страх заважає швидкості виконання вправи. Це підтверджували й інші випробування: на тій же висоті боєць робив вправи на гнучкість і силу, стрибки. Їх результат був нижчим, ніж при виконанні вправ на землі.

Всі ці випробування показали: чим міцніше боєць психічно, тим краще у нього фізичні показники. І навпаки.

Тому на всіх заняттях з фізпідготовки треба для тренування психіки використовувати вправи, виконання яких пов'язане з небезпекою і ризиком. Завдяки їм, боєць навчиться перемагати страх у найважчі для нього хвилини.

Страх - це захисна функція організму. Це сигнал про небезпеку. Солдат, який не відчуває страху, для бою не придатний.   А навчитися управляти страхом можна. І як у всякому науку, головне - поступовість. Спочатку солдата вчать стрибати з парашутом з півметра, потім з кожною вправою висота підвищується. Людина не перестає боятися, але страх більше ним не володіє. Він лише попереджає бійця про небезпеку, допомагає йому швидше приймати рішення.

Всі вправи, всі тренування повинні працювати на одну мету: переконати що ти сильніший власного страху. Можливості людини безмежні, якщо він переможе страх.

Або візьмемо гірську підготовку. Мета гірських тренувань проста - дати бійцеві можливість психологічно адаптуватися до висоти, перевірити і збільшити свої можливості.

Без звички до висоти людина раз у раз застигає на схилі, немов наколотий на шпильку жук. Де йому воювати, адже будь-яка перемога над ворогом починається з перемоги над своєю слабкістю і сумнівами.

Слід постійно вчити бійців долати страх, придушувати інстинкт самозбереження. Це досягається роз'яснювальною роботою і цілеспрямованими тренуваннями, в процесі яких треба поєднувати вправи з фізпідготовки посиленою складності (переходи по канату над прірвою і т.п.) з елементами тактичної та вогневої підготовок. Крім подолання перешкод і загороджень під вогнем «противника», і раптових зустрічей з ним, треба широко практикувати прийоми, які виховують зухвалість в діях бійців - типу раптових нальотів на важливі об'єкти (штаби, вузли зв'язку, пускові установки ракет і т.п.).

Маршрути слід вибирати по багнистих і важкопрохідних ділянках (болота, густий ліс, гори, водні перешкоди, маючи в своєму розпорядженні на них мінні поля, міни - пастки і «сюрпризи». Одночасно з цим бійці повинні відпрацьовувати завдання на виживання: нічліг у відкритому полі, в лісі, приготування їжі з місцевої рослинності, дичини і живності, з маскуванням свого пересування, тривалим перебуванням без руху в одному положенні під палючим сонцем, під дощем і на холоді.

При вихованні психологічної стійкості головні зусилля повинні бути спрямовані на те, щоб будь-які несподіванки для бійців стали звичними. Щоб несподіванка стало правилом, сюрприз - закономірністю, а раптова зміна ситуації - звичайною справою.

Зразковий набір деяких вправ психофізичного характеру:

- Вправи на "стежці розвідника";

- Переправа уплав на підручних коштах через водну перешкоду з швидкою течією;

- Подолання дротяного паркану під напругою електричного струму;

- Дії з ВР і метання бойових ручних гранат;

- «Боротьба з танками» - «обкатка танками»;

- Потайне пересування по важкодоступній місцевості з попутним рішенням тактичних задач;

- Вправи по усуненню боязні висоти, води, вогню, вибухів, замкнутого простору;

- Переправа по канату через річку або гірську ущелину в повному бойовому спорядженні;

- Плавання в обмундируванні і зі зброєю;

- Пірнання на глибину 3 м і звільнення там від зброї і спорядження;

- Пірнання у воду з висоти 3 м із зброєю і із зав'язаними очима;

- Рукопашний бій з двома-трьома противниками;

- Поєднання маршу-кидку по пересіченій місцевості зі стрільбою на 2-х - 3-х рубежах і з орієнтуванням по карті і компасу, з елементами виживання, лижна підготовка ;

- Ведення рукопашного бою справжнім ножем, малими лопатками, автоматом з прикріпленим до нього штик-ножем;

- Витримування ударів тупими предметами;

- Опір больовим і задушливим прийомам;

- Адаптація до порізів, виду крові;

- Метання бойової гранати у вікно, стрибок через вікно в палаючий будинок і відпрацювання там рукопашного бою з опудалами;

- Подолання маршруту 25-35 км по пересіченій місцевості вночі по азимуту.

(Характер перешкод повинен відповідати театру військових дій).

ФІЗИЧНЕ ТРЕНУВАННЯ

Фізична підготовка бійця - основа міцної армії. Спеціальними завданнями фізичної підготовки є: для особового складу частин і підрозділів: переважний розвиток загальної витривалості, здатності до вчинення тривалих марш-кидків по пересіченій місцевості; маршів на лижах, вдосконалення навичок в подоланні спеціальних перешкод; формування готовності до рукопашних сутичок з чисельно переважаючим противником; виховання згуртованості і вдосконалення навичок в колективних діях на тлі великих психічних і фізичних навантажень.

Додатково, фізична підготовка бійців повинна сприяти підвищенню стійкості до ударних навантажень на опорно-рухового апарат, психічної стійкості до впливу високих фізичних навантажень, а також вихованню сміливості, рішучості і впевненості в своїх силах.

Також військовослужбовці вивчають прийоми рукопашного бою за спеціальною програмою. У казармах обладнуються місця для занять рукопашним боєм і силовою підготовкою. Вони оснащуються пристроями для відпрацювання ударів руками і ногами, ножем, лопаткою, автоматом, а також снарядами для розвитку сили м'язів рук, ніг і спини.

СТЕЖКА РОЗВІДНИКА.

У зміст занять з фізичної підготовки в розвідувальних і інших частинах включаються вправи на «стежці розвідника» і на спеціальному тренажері. Фізична готовність розвідників до бойової діяльності оцінюється по виконанню вправ на «стежці розвідника».

«Стежка розвідника» являє собою ділянку місцевості, обладнану перешкодами і загородженнями, які найбільш часто зустрічаються в бойовій обстановці. В ході занять розвідники набувають навичок таємного, безшумного пересування зі зброєю і спорядженням на дистанції в один кілометр, подолання складних перешкод, вчаться уміло діяти в траншеях і ходах повідомлень, зруйнованих будівлях, відпрацьовують прийоми рукопашного бою, гранатометання, зняття вартового. При цьому імітуються пожежі, шуми бою, міни-пастки, «сюрпризи».

На «стежці розвідника» повинні бути перешкоди інженерного, міського, польового та лісового типів.

Різні варіанти тренувань на стежці розвідника:

1. Подолання окремих перешкод.

2. Подолання всієї смуги без урахування часу.

3. Подолання окремих перешкод на час.

4. Подолання всієї смуги на час.

5. Працюючи на стежці, робити акцент на безшумне подолання перешкод.

6. Робити акцент на психологічну тренування: вибухові пакети, міни-пастки і «сюрпризи», магнітофон прокручування шумів бою, димові завіси, палаючі перекриття і т.п.

7. Робити акцент на рукопашний бій, гранатометання, метання ножів:

через кожне перешкоду несподіваний напад «з-за рогу»; ведення сутички в палаючому будинку ножем, прикладом, саперною лопаткою (по опудал); зняття часових; метання ножа і лопатки не менше 8-10 разів на всій протяжності стежки; метання гранат по вікнах і траншей (не менше 10-15 кидків).

8. Пара розвідників, прикриваючи один одного і допомагаючи долати перешкоди, долає її від початку до кінця.

9. Стежку розвідника долає група в повному складі (за штатним розкладом).

В цілому на стежці розвідника долаються від 20 до 30 перешкод, виконуються різні спеціальні дії (спостереження, мінування, зняття вартових, проникнення в будівлі і т.д.), відпрацьовується взаємодія в складі групи (дві особи і більше, до взводу). І якщо бійці не вміють швидко і грамотно діяти навіть на «стежці розвідника», розташованої не в лісі і не в горах, а десь поруч з казармою, то про яке спецназ взагалі може йти мова?

П. Степаненко

Темна конячка української музики - THE ERISED. Презентація дебютного альбому «ROOM 414».

The Erised – це поп - вокалістка Соня Сухорукова – фіналістка теле-шоу «Фабрика Зірок 4» та «Голос країни», – до гурту увійшли також музикант Данило Марін, більш відомий під псевдонімом  Detail,  Ніл Тарасов та Ігор Кириленко – дует  Hidden Element, що раніше потрапили до збірки лейбла Мed School «New Blood», увійшов до гурту і Олександр Люлякін, більш відомий як  барабанщик «Бумбоксу».

The Erised  рік тому буквально підірвали інтернет-простір, зібравши понад мільйон переглядів свого дебютного треку на Youtube, Soundcloud і Spotify.

Як результат – було укладено контракт з відомим британським лейблом, флагманом в світі електронної музики «Hospital Records».

Через рік плідної роботи відбулася  презентація довгоочікуваного шанувальниками дебютного альбому "Room 414".

Їх пісні лунають на радіостанціях по всьому світу і спеціально для своїх фанів 3 травня 2016 року The Erised зіграли концерт на даху в центрі Києва, на новому концертному майданчику міста –  Roof. Вхід на концерт безкоштовний, в чому також його унікальність. Це своєрідний подарунок від концертного майданчика шанувальникам по-справжньому свіжої та цікавої музики. 

Всі треки альбому "Room 414" індивідуальні. Цей альбом – ніби дослідження емоційного стану гурту, а складні інструментальні текстури The Erised балансують на межі між трагедією і ейфорією, між вогнем і водою, навесні і восени.

Олена Нужна