Зі сторінки на екран: фільми, що зберегли магію оригіналу

Авторка: Анна Патер

   

   

   Коли історія взята із книги потрапляє на великі екрани‒ це завжди ризиковано. Книголюбам важко змиритися із різницею бачення режисера та власною уявою. Важливо не лише побачити знайомі сюжетні повороти, улюблених персонажів, а й відчути ту унікальна атмосфера, що передав автор у своїй праці.

   Доволі часто екранізації не відповідають очікуванням через відносні обмеження в хронометражі. В намаганні зробити фільм відповідно до всіх вимог кінокомпанії ‒ вирізають ключові сцени, спрощують характер героя чи змінюють фінал. Проте бувають і винятки‒ фільми, що не просто «переказують» книгу, а вдихають у неї нове життя, зберігаючи емоційний стрижень.

   Добірка із шести фільмів, що не втратили дух оригіналу, а відкрили його у новому та кращому світлі:

«Великий Гетсбі»

Автор: Френсіс Скотт Фіцджеральд 

   Книга розповідає про атмосферу розкоші та багатства 1920-х років. Стрічка 2013 року під вправною рукою режисера База Лурмана ідеально візуалізувала всю велич «епохи джазу» з блиском, пристрастю і розчаруванням. Яскрава стилістика, динамічний монтаж, костюми відзеркалюють гламурну оболонку часу та внутрішню порожнечу головного героя. Команда змогла передати романтичну приреченість Гетсбі, його наївне бажання повернути минуле. З чудовим музичним супроводом ми насолоджуємось компанією покоління мрійників.

«Персі Джексон і олімпійці. Викрадач блискавки»

Автор: Рік Ріордан

   Однойменну серію книг Ріка Ріорда було двічі екранізовано‒ 2010 р. «Персі Джексон та Викрадач блискавок» та 2013 р. «Персі Джексон: Море чудовиськ». Обидва фільм вдало передають атмосферу пригодницької фантастики з динамічним сюжетом та грецькою міфологією. Екшн-сцени та яскравий гумор не лише додають фільмам легкості та драйву, а й дозволяють збільшити цільову авдиторію. Команда акцентувала увагу на дружбі між героями та їхніми переживання, що зробило історію більш живою та близькою до глядачів. Рідкісний випадок, коли відходження від оригіналу допомогло, а не зіпсувало фільм.

«Назви мене своїм імʼям»

Автор: Андре Асіман

   Атмосфера книги передана у пазлах з кадрів, тиші, світла, ритму літа. Режисер Лука Гуаданьіно зміг перетворити інтимний текс про перше кохання у візуальну поезію. Звуки саду, обіди з родиною, жар сонця, мовчазні погляди і дотики‒ створюють ідеальну картину з тонкої емоційної напруги, яку відчуває як головний герой, так і глядач.  Органічність екранізації зберігає тон сповіді та ностальгії, що дозволяє з кожним кадром все глибше зануритись в думки героя.

«Привіт, це Чарлі! або Переваги сором’язливих»

Автор: Стівен Чбоскі

   Серед адаптацій, що влучно передають атмосферу книги, є й ті, що перевершили оригінал. Так, стрічка «Переваги скромників» 2012 р. режисера і автора книги Стівена Чбоскі зуміла зберегти тонкі психологічні нюанси роману й додати емоційності завдяки чудовій акторській грі. Фільм завоював серця мільйонів глядачів живою, щирою історією про самовідкриття і кохання, що була доповнена вдалим музичним супроводом, неабиякою чутністю і гумором.

«Спокута»

Автор: Ієн Мак'юен 

   Екранізація книги 2007р. режисером Джо Райтом змогла влучно передати настрій розповіді, що переносить глядача у витончений, трагічний світ невисловлених почуттів, зруйнованих життів та болючого каяття.  Книга написана з великою увагою до внутрішніх монологів і тонких переживань героїв. Проте, стрічка не лише не втрачає психологічної глибини, а й посилює ключові моменти сюжету та атмосферу Англії 1930-х воєнних років.

«Звіяні вітром»

Автор: «Маргарет Мітчелл»

   Ще один приклад екранізації, яка не лише зберегла атмосферу книги, а й стала кінокласикою сама по собі, — це «Віднесені вітром» 1939р. Фільм вважають однією з найуспішніших адаптацій ХХ століття: він відтворює епічний масштаб подій, внутрішню драму героїв і дух переламної епохи‒ Громадянської війни в США. Попри значний обсяг роману і складність історичної канви, стрічці вдалося передати емоційний тон книги — від романтичної пристрасті до болючої втрати, від соціального падіння до особистого переродження.

Формула 1: Хроніка Швидкості, Інновацій та Легенд – Від Витоків до Сучасності

Авторка: Софія Кутова

Пульс швидкості та глобальний феномен

   Формула 1 – це не просто перегони, це симфонія швидкості, технологій та людської драми, що захоплює мільйони вболівальників по всьому світу. Її історія – це епічна розповідь про еволюцію, що перетворила прості автомобільні змагання на глобальний феномен. Ця стаття – історія, яка занурить у захоплюючу подорож крізь десятиліття, розкриваючи витоки Гран-прі, народження Чемпіонату світу, ключові ери, революційні технологічні прориви, комерційний розвиток та легендарних особистостей, які сформували цей вид спорту.

До Формули: ера Гран-прі та перші перегони

  Коріння автомобільного спорту сягає кінця XIX століття у Франції, де виробники швидко усвідомили потенціал перегонів як вітрини для своїх машин. Перші змагання, такі як ралі Париж-Руан 1894 року, були випробуваннями на надійність. З часом змагання еволюціонували, а після трагічної гонки Париж-Мадрид 1903 року, яка призвела до заборони дорожніх змагань, відбувся перехід до замкнутих трас.   

  Термін "Гран-прі" почав регулярно використовуватися для позначення найважливіших подій. Перші перегони, що носили цю назву, були організовані Автомобільним клубом Франції у 1906 році поблизу Ле-Мана, де угорець Ференц Сіш на Renault переміг у 1260-кілометровій гонці. Ці ранні змагання та їхні правила, такі як Кубок Гордона Беннетта, заклали основу для майбутніх міжнародних чемпіонатів.   

Народження Чемпіонату Світу: 1950 рік – Нова Ера

   Сучасна Формула 1 має свої витоки в європейських чемпіонатах Гран-прі 1920-х та 1930-х років. Після Другої світової війни, у 1946 році, Міжнародна автомобільна федерація (FIA) стандартизувала правила, що стало фундаментом для нової "Міжнародної Формули".   

   Кульмінацією цих зусиль стало створення першого офіційного Чемпіонату світу серед пілотів FIA у 1950 році. Інавгураційний Гран-прі Чемпіонату світу Формули 1 відбувся 13 травня 1950 року на британській трасі Сільверстоун. Ця подія, відома як Гран-прі Європи та одночасно Гран-прі Великої Британії, зібрала понад 150 000 глядачів, включаючи короля Георга VI, що стало єдиним випадком присутності чинного монарха на автомобільних перегонах.   

 На той час була вперше запроваджена система нарахування очок. Перегони в Сільверстоуні були повністю доміновані заводською командою Alfa Romeo, а Джузеппе "Ніно" Фаріна здобув максимальні дев'ять очок та став першим в історії Чемпіоном світу Формули 1. Цей сезон заклав основу для майбутніх десятиліть епічних змагань.   

Еволюція на Треку: ери, домінанти та зміни правил

   Історія Формули 1 – це динамічна розповідь про технологічні інновації, зміну правил та панування великих імен. На початку Чемпіонату світу домінували італійські команди, такі як Alfa Romeo, Ferrari та Maserati. Хуан Мануель Фанхіо здобув свій перший титул у 1951 році на Alfa Romeo. У 1954 році до спорту приєднався Mercedes-Benz, представивши інноваційний W196. Фанхіо здобув п'ять титулів, встановивши рекорд, який тримався 46 років.   

  1958 рік ознаменувався початком революції задньомоторних автомобілів, оскільки така конфігурація забезпечувала кращий розподіл ваги та покращену аеродинаміку. До 1961 року всі команди перейшли на задньомоторні автомобілі. Джек Бребем здобув два титули поспіль на Cooper. У 1962 році Lotus представив автомобіль з монококовим шасі з алюмінієвого листа, що стало значним технологічним проривом. Джим Кларк, керуючи Lotus, виграв два титули.   

 1968 рік став початком ери спонсорства, коли були дозволені необмежені спонсорські угоди. Того ж року з'явилися аеродинамічні крила, що значно збільшували притискну силу. Джекі Стюарт, відомий як талановитий пілот та поборник безпеки, здобув титули у 1969 та 1971 роках.   

  Кінець 1970-х років ознаменувався революцією граунд-ефекту, запровадженою Lotus у 1977 році, що забезпечувала величезну притискну силу. У 1977 році Renault представила 1.5-літровий турбований двигун, що відкрило нову еру потужності. До 1986 року деякі турбовані двигуни досягали до 1300 к.с. у кваліфікації. У 1989 році турбовані двигуни були повністю заборонені. У 1981 році McLaren представив перше шасі з вуглецевого волокна, що стало величезним кроком у безпеці та продуктивності.   

 Після заборони турбонаддуву, широкого поширення набули електронні допоміжні системи. Домінування McLaren-Honda продовжилося, з Простом та Сенною, чиє суперництво стало легендарним. Трагічні смерті Айртона Сенни та Роланда Ратценбергера у 1994 році призвели до кардинальних змін у правилах безпеки. Міхаель Шумахер здобув свій перший Чемпіонат світу у 1994 році.   

   На початку 2000-х років двигуни V10 стали найпопулярнішою конфігурацією. Ця ера була відзначена безпрецедентним домінуванням Ferrari та Міхаеля Шумахера, який здобув свій перший титул для Ferrari у 2000 році та виграв ще чотири поспіль чемпіонати до 2004 року, встановивши рекорд у сім титулів. Фернандо Алонсо став наймолодшим чемпіоном Формули 1 у 2005 році. Льюїс Гамільтон здобув свій перший титул у 2008 році. Red Bull Racing та Себастьян Феттель домінували з 2010 по 2013 рік, вигравши обидва титули поспіль.   

   У 2014 році Формула 1 перейшла на 1.6-літрові однотурбовані 6-циліндрові гібридні силові установки. Команда Mercedes та її пілоти Льюїс Гамільтон та Ніко Росберг домінували на початку гібридної ери. Гамільтон зрівнявся з рекордом Міхаеля Шумахера, здобувши сім Чемпіонатів світу. У 2021 році Макс Ферстаппен здобув Чемпіонат світу серед пілотів для команди Red Bull, поклавши край домінуванню Mercedes. З 2022 року були запроваджені нові правила, спрямовані на "тісніші перегони", головним чином через аеродинамічні зміни та повторне введення граунд-ефекту. Red Bull Racing домінувала у 2022 та 2023 роках, а Макс Ферстаппен здобув свій другий та третій поспіль титули.   

Технологічні Прориви: інженерія на межі можливостей

   Еволюція Формули 1 нерозривно пов'язана з постійними технологічними інноваціями. На початку використовувалися передньомоторні автомобілі з 1.5-літровими наддувними або 4.5-літровими атмосферними двигунами. Перехід до задньомоторних автомобілів, започаткований Bugatti та доведений до досконалості Cooper, став величезним кроком вперед. У 1980-х роках домінували турбовані двигуни, які у 1986 році досягали близько 1300 к.с. у кваліфікації, але були заборонені у 1989 році. З 2014 року Формула 1 перейшла на 1.6-літрові турбовані гібридні силові установки V6, які отримують значну потужність від електродвигунів.   

  Аеродинамічна притискна сила набула значення з появою аеродинамічних елементів у 1968 році, коли Колін Чепмен з Lotus представив скромні передні крила та задній спойлер. Наприкінці 1970-х років Lotus запровадив аеродинаміку граунд-ефекту, яка забезпечувала величезну притискну силу. З 2022 року були введені значні зміни в технічному регламенті, спрямовані на зменшення турбулентності ("брудного повітря") та сприяння тіснішим перегонам, включаючи повторне введення граунд-ефекту.  

   Безпека пройшла довгий шлях. У 1952 році обов'язковими стали жорсткі шоломи. Дискові гальма, вперше успішно використані у 1957 році, підвищили ефективність гальмування. Після смертельних аварій Айртона Сенни та Роланда Ратценбергера у 1994 році FIA розпочала інтенсивну роботу з покращення стандартів безпеки. Сучасні автомобілі Формули 1 будуються з шасі, значною мірою виготовленого з композитів вуглецевого волокна, що робить їх надзвичайно міцними. Запровадження автомобіля безпеки (Safety Car) та системи віртуального автомобіля безпеки (VSC) значно зменшило потребу у червоних прапорах. Останні інновації включають систему захисту кокпіта Halo, яка стала обов'язковою.   

Комерційний Розвиток та Глобальна Експансія

   Комерційний розвиток Формули 1 є історією трансформації від європейського спорту до багатомільярдної глобальної індустрії. Початок ери спонсорства у 1968 році дозволив командам залучати зовнішнє фінансування.  

   Ключовою фігурою у комерціалізації спорту став Берні Екклстоун, якого називають "мозковим центром сучасної Ф1". Його ділова хватка допомогла Формулі 1 перетворитися на глобальний феномен. У 1981 році було укладено першу Угоду Конкорд, яка заклала основи для комерційного зростання, надавши FOCA контроль над медіа-правами.   

   Глобальна експансія стала ще одним стовпом комерційного успіху. У 2004 році Формула 1 вперше провела перегони на Близькому Сході, відкривши шлях для надзвичайно прибуткових етапів. У 2016 році Liberty Media придбала Формулу 1, що стало новою главою у її комерційній історії. Під американським керівництвом, спорт зосередився на розширенні своєї присутності в США, додавши Гран-прі Маямі та Лас-Вегаса. Запуск F1 TV у 2018 році та успіх документального серіалу "Drive to Survive" на Netflix також значно розширили фан-базу.   

Легенди треку: пілоти та візіонери

  Історія Формули 1 сповнена видатних особистостей. Серед пантеону великих пілотів виділяються Хуан Мануель Фанхіо, перший чемпіон Джузеппе "Ніно" Фаріна , Джим Кларк , Джекі Стюарт, який також став невтомним поборником безпеки , Нікі Лауда, відомий своєю мужністю та неймовірним поверненням після аварії. Суперництво Алена Проста та Айртона Сенни наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років стало легендарним. Міхаель Шумахер, семиразовий Чемпіон світу, домінував на рубежі тисячоліть з Ferrari. Льюїс Гамільтон зрівнявся з рекордом Шумахера, здобувши сім титулів. Макс Ферстаппен домінує у сучасній гібридній ері.   

  Історія Формули 1 також рясніє незабутніми моментами, такими як битва Вільньова проти Арну на Гран-прі Франції 1979 року , повернення Нікі Лауди у 1976 році , майстер-клас Айртона Сенни в Донінгтон-Парку 1993 року , перший титул Міхаеля Шумахера для Ferrari у 2000 році  та незабутня перемога Дженсона Баттона в Канаді 2011 року.   

   За лаштунками спорту також діяли візіонери, такі як Енцо Феррарі, засновник Scuderia Ferrari , Берні Екклстоун, який перетворив спорт на багатомільярдну глобальну індустрію , та Сер Джекі Стюарт, невтомний поборник безпеки.   

Майбутнє Формули 1: нові горизонти

 Формула 1 продовжує еволюціонувати. Поточні правила (2022-2025 роки) зосереджені на поверненні граунд-ефекту та спрощенні зовнішньої аеродинаміки, щоб сприяти тіснішим перегонам. Майбутні правила, зокрема на сезон 2026 року, передбачають перехід на повністю екологічно чисте паливо, зменшення ширини та довжини автомобілів, нові правила щодо крил, а також збільшення потужності електричного двигуна. Ці регуляції також передбачають більш суворі вимоги до безпеки та жорсткіші обмеження бюджету. FIA постійно переглядає правила, щоб забезпечити справедливість та безпеку, наприклад, щодо гнучкості переднього крила  та систем охолодження пілотів.   

   Комерційна стратегія Формули 1 також продовжує розширюватися, особливо під керівництвом Liberty Media, з акцентом на зростання популярності в США та інвестиції в цифрові платформи.   

Спадщина та Нескінченна Пристрасть

   Історія Формули 1 – це захоплююча сага про інновації, мужність та неперевершену пристрасть. Від перших дорожніх перегонів до високотехнологічних гібридних болідів сучасності, спорт пройшов неймовірний шлях, перетворившись на глобальний феномен. Ця еволюція була зумовлена генієм інженерів, безстрашністю пілотів та впливом візіонерів. Формула 1 – це постійний рух, де кожен сезон приносить нові виклики, технології та легенди. Вона продовжує надихати, дивувати та захоплювати, залишаючись вершиною автомобільного спорту та яскравим символом людського прагнення до швидкості, досконалості та перемоги. Її спадщина є живою, а пульс швидкості продовжує битися, обіцяючи ще багато захоплюючих розділів у своїй історії.

Гонитва за всім майже завжди дорівнюватиме втраті найголовнішого

Авторка: Діана Мельник

   Іноді здається, що наша свідомість живе окремо від нас. Вона постійно в русі, в напрузі, у втомленому, але не зупиненому бігу. Думки змінюють одна одну з шаленою швидкістю, але жодна не встигає оформитись до кінця. Це — перезбудження. Ментальне тремтіння, спровоковане нескінченною тривогою: я щось пропускаю, я чогось не знаю, я відстаю. В основі — майже фізіологічна залежність від інформаційного фону. Ілюзія контролю через споживання — новин, контенту, пліток, трендів, візуальних образів. Відкривши очі, ми вже тягнемося до смартфона, щоб «перевірити, що сталося». І вже за кілька хвилин мозок сприймає десять, двадцять, п’ятдесят подій, більшість з яких не мають до нас жодного стосунку, але запускають каскад реакцій: тривога, збудження, обурення, заздрість, сором, роздратування.

   У цьому стані немає пауз. Його не можна назвати свідомим. Це суцільне внутрішнє блимання, де кожна думка — як спалах, не більше. Ми живемо якось поверхнево, навпомацки. Стрічка соцмережі змішує людські трагедії, політичні катастрофи і промо-коди на нові кросівки. А ми споживаємо все це одним і тим самим каналом — без фільтрації, без осмислення. І що довше ми в цьому, тим більше втрачаємо здатність до глибокої присутності. Здається, що чим більше ми дізнаємося, тим ближчими стаємо до істини, але насправді — навпаки. Ми стаємо розпорошеними, роз’єднаними з власною внутрішньою реальністю.

   У якийсь момент настає точка перегріву. Overwhelming. Втома, яка не має чіткої причини. Відчуття, що день минув, а ти нічого не встиг. Що світ проноситься повз, а ти стоїш десь осторонь — дивишся, але не береш участі. І тут виникає болісне усвідомлення: в гонитві за обізнаністю, модою, актуальністю, я перестаю жити насправді. Найважливіше, що має бути опорою — час із близькими, розмови наживо, обійми, споглядання неба, запах свіжої трави, — все це опиняється на периферії. Неначе ці миті не мають значення, бо не залишаються в стрічці, не конвертуються в лайки, не транслюють успіх.

   Справжні глибокі потреби — бути почутим, бути поруч, творити, самовиражатися, проживати щирі емоції — витісняються більш агресивними «сигналами»: купи нове, дізнайся першим, не відставай. Замість саморефлексії ми гортаємо чужі думки, замість створення — споживаємо. А творчість — це ж не лише мистецтво, це спосіб бути з собою, осмислювати досвід, доторкатися до власної істини. Але вона потребує часу, тиші, внутрішнього простору. А де йому взятися, коли наш день поглинутий десятками сповіщень, термінових меседжів і нав’язливої реклами?

   Смартфон стає центром життя — у ньому все: наш статус, наші цілі, наші звички, наша тривога. Реклама нового одягу чи техніки перестає бути просто комерційним продуктом — вона починає формувати нашу самооцінку. Я не просто бачу нові кросівки — я відчуваю, що без них я “не на часі”, “не дотягаю”. Постійне порівняння з чужими життями, зрежисованими до досконалості, викликає почуття неадекватності, меншовартості. І вже не хочеться саморефлексії — бо вона болюча. Не хочеться паузи — бо тоді доведеться зустрітись із порожнечею всередині.

   Ми починаємо соромитись того, що хочемо тиші. Здається, що якщо ти не включений у кожну подію, не маєш чіткої позиції, не виглядаєш бездоганно і не стежиш за всім — ти програєш. Але що саме ми програємо? Можливо, це найбільша маніпуляція цифрової доби — змусити нас повірити, що сенс життя в інформаційному контролі, а не в проживанні власної реальності.

   Іноді треба зупинитись і запитати себе: коли я востаннє сидів у тиші — не слухаючи музику, не гортаючи стрічку, не думаючи, що щось втрачаю? Коли востаннє я дивився на когось і справді чув? Коли щиро творив — просто для себе, без публікації, без схвалення?

   Життя не має бути гучним, щоб бути справжнім.

  Воно не вимагає постійного вдосконалення, встигання, «відповідності». Воно чекає нас там, де тихо. Там, де ми перестаємо біжати і починаємо слухати. Самих себе. Одне одного. Природу. Простір між словами. Бо врешті-решт, жити — це не означає знати про всі події у світі. Це означає бути живим всередині і розуміти, що румінація думкожуйки ніколи не призводила до бажаних результатів. Іноді, щоб це повернути, треба зробити найрадикальніше — відключитись, вимкнутись, зникнути хоча б на трохи. І знову з’явитись — собою. Не доповненням до стрічки, а живою, чутливою істотою, яка не боїться тиші.

Здоров’я на роботі – не бонус, а база

Авторка: Дарина Комина

   У світі, де дедлайни не чекають, зміни розтягуються на 12 годин, а робочий чат блимає навіть у вихідні, є щось, про що ми згадуємо в останню чергу. Це – наше здоров’я. І поки ми старанно виконуємо свої завдання, тіло й психіка щодня працюють у режимі виживання. Але ресурс не безмежний – і колись він може просто вичерпатися. Що з цим робити? Почати з простого: подбати про себе так само ретельно, як і про планерку чи звіт.

   Починати робочий день слід не з кави, що викликає швидкий, але часто короткотривалий прилив енергії, а з короткої розминки. Навіть 5 хвилин простих фізичних вправ здатні активізувати кровообіг, покращити тонус м’язів, а головне – зменшити ризик травм. Працівники часто не замислюються про те, що невелика руханка перед зміною здатна значно покращити самопочуття та зарядити позитивним настроєм.

   Згідно з дослідженнями, вправи на розтяжку зменшують втому, покращують координацію м’язів, сприяють збереженню правильної постави та допомагають уникати перевантажень опорно-рухового апарату. До ефективної розминки можуть входити легкі кардіо-вправи, як-от швидка ходьба, колові рухи руками, обертання плечима, нахили тулуба та махи ногами. Це прості рухи, що не потребують спеціального обладнання, але значно покращують якість праці.

   Однак як вберегти себе від реальних фізичних навантажень? Незалежно від того, працюєте ви фізично, цілий день проводите за комп’ютером чи постійно перебуваєте на ногах, ваше тіло щодня стикається з навантаженням. Неправильна поза, одноманітні рухи, тривале сидіння або стояння можуть призводити до хронічного болю, порушення кровообігу, м’язової втоми й навіть серйозних травм. Щоб уникнути перевантаження та підтримувати своє тіло в здоровому стані, важливо навчитися поводитися з ним свідомо. 

   Одним із ключових моментів є правильна постава – як під час сидіння, так і в стоячому положенні. Незручні шкільні парти багатьом кому «скували» правильну поставу, однак ніколи не пізно її «повертати». Спина має бути рівною, плечі розслаблені, а шия – у природному положенні. Для офісних працівників особливо важливо слідкувати за тим, щоб монітор знаходився на рівні очей, а ступні впевнено стояли на підлозі.

   Але не руханкою єдиною. Ми недооцінюємо, наскільки сильно звичне «посиджу ще трохи» чи «перетерплю» з часом виливається у біль у спині, втому ніг, головні болі. Робота в офісі, на виробництві чи в полі – усі вони по-своєму вимагають уважності до тіла. Сидиш? Стеж за поставою, не перетискай ноги, підніми монітор на рівень очей. Стоїш або багато рухаєшся? Не забувай про перерви, зміни пози, дай м’язам час відпочити. А піднімаєш важке – дій грамотно: зігнуті коліна, пряма спина, ніяких ривків. Тіло – не механізм, який можна лагодити безкінечно. Однак при правильно догляді воно здатне бути найціннішим інструментом. 

   Психологічна стійкість – ще один фронт, де легко програти, якщо не грати на випередження. Стреси, конфлікти, постійна багатозадачність виснажують не менше за фізичну втому. І тут працює проста формула: щодня знаходь хоча б кілька моментів радості. Успішно закінчена задача, усмішка колеги, аромат улюбленого чаю, сонце за вікном – це не дрібниці, це ресурс. Те, що дає сили триматися й не вигорати.

   Не ігноруй сигнали тіла й розуму. Безсоння, апатія, роздратування – це не «просто період», це червоне світло. Не соромно звертатися по допомогу, якщо сил бракує. Соромно себе занедбати. А після зміни – вмикай режим «життя»: хобі, прогулянки, спілкування з близькими, гарна книга чи навіть фільм, що давно чекав на тебе. Робочий день має завершуватись. Крапка. І натомість має бути відпочинок, сон та емоційне відновлення.

   Бо турбота про себе – це не слабкість. Це розумна стратегія виживання у світі, де ми щодня комусь щось доводимо. Але варто почати з головного: довести самому собі, що ти – не лише працівник, а передусім людина. І здоров’я – не опція. Це база. І вона має бути міцною.

Сонячний балет «Норовлива донька» (La Fille mal gardée)

В Національній опері України з шаленим успіхом відбулася премʼєра балету «Норовлива донька» (La Fille mal gardée) на музику Луї-Жозефа Фердинана Герольда за хореографією видатного британського балетмейстера сера Фредеріка Аштона.. Музичне аранжування Джона Ланчбері, художнє оформлення сера Оскара Ланкастера, балетмейстер-постановник – Жан Крістоф Лесаж, диригент-постановник – Віктор Олійник. 

Це – непересічна культурна подія, яка поєднала класичну спадщину, благодійність і міжнародну підтримку українського мистецтва.

«La Fille mal gardée» (Норовлива донька) –шедевр балетної класики створений 1960 року для Королівського балету Ковент-Гарден у Лондоні  Це одна з найтепліших і найдотепніших історій у класичному балеті, сповнена гумору, ніжності та енергії сільського життя. Ця вистава — справжній вибух радості, легкості й дотепного театру, який несе в собі енергію французького села, молоду закоханість і народну мудрість, що ніколи не втрачає актуальності.  

У центрі сюжету – селянка Марцеліна, яка мріє видати доньку Лізу за заможного нареченого Нікеза, сина багатія Мішо. Та Ліза вже закохана в бідного, але рішучого сусіда Колена. Хоч мати всіляко намагається завадити їхнім побаченням, Колен хитрощами пробирається до дому й ховається в коморі. Коли ж на урочисту заручини з'їжджаються всі гості, з комори замість нареченої виходить закохана пара. План Марцеліни зруйновано, і їй нічого не лишається, як дати згоду на цей несподіваний шлюб.

Нині ця версія є частиною репертуару провідних театрів світу – Королівського балету в Лондоні, Паризької опери, Австралійського балету, American Ballet Theatre, San Francisco Ballet, Національного балету Канади, Голландського національного балету та інших.

18 лютого 2024 року в театрі The London Palladium Іван Путров організував благодійний балетний гала-вечір «Dance for Ukraine» за участю провідних артистів Королівського балету Великої Британії, світових зірок балету та українських солістів Національної опери України. Метою цієї події було підтримати юних українських танцівників та подарувати Національній опері України балет «La Fille mal gardée» (Норовлива донька) як акт культурної солідарності Британії з Україною.

За сприяння Івана Путрова, фонду Inspiration in Motion (фінансування та організація), а також Жана-П’єра Гаскета (правовласника хореографії), The Frederick Ashton Foundation, Михайла Баришникова та інших друзів України ця постановка стане окрасою українського балету та увійде в репертуар Національної  академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка. 

У виконавських складах в різні прем’єрні дні заявлені: Ілона Кравченко, Микита Сухоруков, Катерина Курченко, Володимир Кутузов, Олександр Габелко, Даніїл Сілкін, Клеман Гійом, Євген Логвиненко та ін.

Ця вистава – справжній вибух радості, легкості й дотепного театру, який несе в собі енергію французького села, молоду закоханість і народну мудрість, що ніколи не втрачає актуальності.

Щира вдячність Івану Путрову за організацію благодійного балетного гала-вечора, що став справжнім святом мистецтва, надії та солідарності. У час, коли Україна переживає жахіття повномасштабної війни, цей вечір набув особливої ваги – як акт підтримки, як жест людяності, як нагадування, що культура не лише не зникає у темні часи, а навпаки – стає ще потрібнішою.

Особливо зворушливим був виступ учнів із постановкою «Норовлива донька», яка вдало поєднала витончену комічність з глибоким символізмом. Легка, грайлива хореографія, яскрава енергія та технічна майстерність юних танцівників стали доказом того, що українське мистецтво продовжує жити, творити та говорити до світу мовою краси й сили духу.

Цей виступ — не лише культурна подія, а й потужне послання: Україна, попри війну, виховує майбутніх артистів, які несуть у собі світло, надію і національну гідність. Як казав Вінстон Черчилль: «Навіщо ми тоді воюємо, якщо не заради культури?» – і саме це було відчутно в кожному русі, в кожному аплодисменті того вечора. 

Це був справжній подарунок. Дякуємо організаторам за талант, щедрість і віру в силу мистецтва.

Леонід Коваленко,

Мілена Сидоренко 

Брифінг в Ukraine media center "Поточна ситуація в енергетичній галузі України"

Авторка: Марія Труш

 12.06 відбувалась зустріч журналістів з експертом з питань енергетики Олександром Харченком. Обговорювались питання поточної ситуації енергетики в Україні:

Відновлення пошкоджених об’єктів.

Майбутні планові технічні ремонти.

Потенційні ризики та ситуацію при опалювальному сезоні (зима) та періоду літньої спеки.

Забезпечення стабільної роботи мережі.

 

Міжнародна підтримка та фінансування .

Судячи з відповідей,  якщо ситуація в Україні залишиться стабільною, то запасів газу достатньо для опалюваного сезону без відключень, при змінах є 2 шляхи вирішення проблеми. Є проблеми відновлення в місцях воєнних дій. При підготовці до опалювального сезону переглядається можливість введення сонячних батарей та підготовка палива. Енергетики працюють над тим, щоб мінімізувати можливі відключення у разі посилення атак. 

23-а персональна виставка картин Данили Ноздрі (живопис) «Моя квітуча Україна»

 

Danylo Nozdria /Данило Ноздря (Київ), 15 років, український художник-абстракціоніст, член ОМХМ Національної Спілки художників України, лауреат Національної премії «Скарб нації»

       Експозиція демонструється у виставкових залах І та ІІ ярусів Великої лаврської дзвіниці (м.Киів, вул. Лаврська,9).

 Представлено біля 60 картин,написаних Данилом протягом останніх 5 років.

       Всі роботи - прояв щирої любові до своєї рідної України і віри в Перемогу над рашистською навалою. Вони сповнені  надзвичайно яскравих кольорових емоцій.

         Наразі юний (проте вже добре відомий в Україні та закордоном!) художник полюбляє створювати  тематичні цикли, які потім експонуються глядачам. Саме так відбувались його попередні персональні виставки («Зимовий сад. Україна переможе!», «Крило Янгола», «Магічна Україна», «Шлях до Перемоги. Героїчні міста України», «Великодні барви», «Мандруючи Чумацьким Шляхом…», тощо).

         Локація виставки «Моя квітуча Україна» обрана не випадково. Даниловим пращуром є Пилип Морачевський (1806-1879), перший перекладач Святого Письма українського. 

         Символічно, що саме за картину «Крило Янгола» Данило у 2020 р. отримав свою першу міжнародну нагороду. Ця робота також буде представлена на виставці у Великій лаврській дзвіниці.

    Особливої уваги заслуговує картина «Боже, збережи Україну!», яку юний художник має намір - подарувати Митрополиту Епіфанію на знак поваги та вдячності.

`````Експозиція відбувається за підтримки Національної Спілки художників України (голова - Костянтин Чернявський) і Київської організації НСХУ (голова - Микола Кутняхов).

Кураторка проєкту: Тетяна Морачевська.

Промо-підтримка: Міжнародна митецька агенція “Art Fine Nation” (керівниця Ванда Орлова).

       По закінченню експозиції, частина картин будуть передані благочинному аукціону на підтримку ЗСУ.

Леонід Коваленко