Интернет реклама УБС

08.10.25

У КИЄВІ ВІДБУДЕТЬСЯ ПОКАЗ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ФІЛЬМУ «PALYANYTSIA» — ПОГЛЯД НА УКРАЇНУ КРІЗЬ ПРИЗМУ МИСТЕЦТВА

   8 жовтня у кінотеатрі «Оскар» (ТРЦ Gulliver) відбудеться закритий показ документального фільму «PALYANYTSIA» (1:04 хв.)  про свободу, війну та внутрішню силу. Це погляд на Україну крізь призму мистецтва. Перед показом відбудеться фотовиставка-інсталяція створена художниками Bandit, Johnny та Tristan, яка занурить глядачів у внутрішній світ митців, їх бачення України та процес створення стінописів.

  Автори стрічки – стріт-арт художники із Лос-Анджелеса Bandit (USA), Tristan (USA) та Johnny (USA) (Aerosol Arsenal Films) та їх однодумець та координатор Катерина Тимченко (Україна) – вирушили у подорож українськими містами, вже під час повномасштабного вторгнення росії, щоб побачити й зафіксувати, як країна бореться за свою свободу, та знайти спосіб говорити про війну мовою мистецтва. За час подорожей і перебування в Україні митці створили 33 малюнки.

   За 2,5 роки митці відвідали Київ, Ірпінь, Бучу, Бородянку, Харків, Ізюм, Краматорськ, Костянтинівку, Одесу та Миколаїв. Кожне з цих міст стало не лише точкою на карті, а й переживанням, яке потребує осмислення. Попри біль, втрати й руйнування, українці залишаються сильними, а їхня стійкість стає феноменом, який неможливо ігнорувати.

Тизер фільму: https://www.youtube.com/watch?v=uEFPGKhpHJk 

   Мистецтво у «PALYANYTSIA» набуває нового сенсу: воно перестає шукати відповіді, а стає інструментом для запитань – про людяність, свободу і здатність залишатися собою серед хаосу війни.

  Назва фільму символічна. «Паляниця» – слово, що стало паролем, маркером ідентичності та сили. У стрічці воно постає як метафора, що змушує кожного глядача зупинитися і запитати себе: Хто я? На чиєму я боці? Що я готовий змінити в собі, щоб змінити світ?

   Попередні покази «PALYANYTSIA» вже відбулися у серпні цього року в Сан-Клементе (Лос-Анджелес, США) та в Києві в межах фестивалю Кінобукет. Стрічка також стала частиною міжнародного кіномарафону Culture vs War, що об’єднав близько 60 показів у 18 країнах світу.

  Прем’єрний показ фільму планується на фестивалі «Молодість» 2025.

Герої фільму: 

Bandit (USA), 

Tristan (USA)

Johnny (USA) 

Kateryna Tymchenko (Україна) (Aerosol Arsenal Films)

Творча група фільму: 

Режисери – Кадім Тарасов та Юлія Большинська (MUSEcutFILM)

Продюсери – Катерина Тимченко, Ryan Smith

Копродюсер – Андрій Різоль

Проєкт створено за участі: гурту Antytila / Антитіла, Олександри Паскаль, Ольги Стоян, Олени Сергеєвої, військовослужбовців ЗСУ, за підтримки Національної поліції України та інших.

Кілька робіт створені під час проєкту: 

   «Питання часу» - український воїн на годинниковій стрілці з його коханою на іншій стрілці, яка намагається перевісити стрілку годинника, щоб якнайскоріше він повернувся неушкодженим та живим з фронту.

Буча, квітень 2024, BANDIT

   Образ жінки, матері, дружини та доньки, яка втратила близьких. Пам’ятний мурал на вул. Яблунський 144 що став частиною меморіалу, покликаного вшанувати пам'ять восьми загиблих бійців Територіальної оборони, які захищали Бучу і були по-звірячому розстріляні російськими окупантами.

Анатолій Прихідько, Андрій Матвійчук, Андрій Вербовий, Денис Руденко, Андрій  Дворніков, Святослав Туровський, Валерій Котенко та Віталій Карпенко - назавжди викарбувані імена.   

Буча, квітень 2024

Простір "Space Life"







   В Києві на вулиця Лариси Руденко 9 поруч метро Позняки працює фантастична студія гармонізації душі та тіла "Space Life", в якій кожний бажаючий може оздоровитися.  В просторі запропонують більше 30 послуг. Зокрема його чарівні представниці майстри з медичною освітою запропонують оздоровлюючий та розслаблюючий масаж, косметологічні процедури, звукову терапію зціленням тібетськими чашами, які є потужним інструментом для медитації, релаксації та енергетичного очищення. 

  4 жовтня простору "Space Life" виповнилася перша річниця. Прекрасні майстрині люб’язно запросили відсвяткувати день народження своєї студії друзів і клієнтів, які розділили з ними особливу для них подію. На гостей під час чарівного святкового дійства чекали виставка робіт українського митця Astian Rey і презентація його нового барельєфу, натхненні майстер-класи від експертів різних сфер, живий музичний перформанс та джем, затишна атмосфера спілкування, чаювання та частування.

  Після такої прекрасної події організаторам хочеться побажати успіхів  та процвітання, а читачів запросити  в простір "Space Life", вулиця Лариси Руденко 9. Метро Позняки.

Леонід Коваленко

07.10.25

Політика запахів

Авторка: 

Дарина Комина


   Запах – це найменш видимий, але, можливо, найпотужніший елемент культури. Він не має форми, не залишає сліду на папері, однак все рівно здатен впливати на емоції, рішення і навіть колективну пам’ять. Те, що ми відчуваємо носом, часто більше, ніж здається, має спільне з політикою та владою.

   Уяви Середньовіччя. Вузькі вулички, бруд, тварини й ринки – усе це мало свій запах. І він працював як паспорт, адже по ньому можна було здогадатися, хто перед тобою. Бідняк із запахом диму, поту й тухлої риби. Купець із сумішшю спецій, які він привіз із далеких земель. Аристократ із насиченими парфумами, якими маскували тіло, адже вважалося, що купання небезпечне. Запах відразу зчитував статус, і навіть війни мали свою «ароматну політику», бо боротьба за спеції була боротьбою за контроль над цілою економікою.

   Та ще раніше, у античному Римі, запахи теж мали владу. Імператор міг бути впізнаваний не лише за монетами чи статуями, а й за власним ароматом. У джерелах згадується так званий telinum – унікальна суміш пахощів, що асоціювалася з особою правителя Юлія Цезаря. Рецепт «запаху імператора» непідвладний до точного відтворення, адже запах складався зі скельної троянди, цитрусових, уду та амбри. Сучасна реконструкція відтворює композицію парфумів на основі археологічних та історичних даних, використовуючи м'яту, троянду, лимон, бергамот, лаванду, жасмин, водяну лілію, фіалку, уд, кедр і пачулі. Ладанові курильниці на святкових процесіях та в храмах в той час лише підсилювали цю політику запахів: місто дихало імперією, а самі пахощі маркували простір як священний і переможний. 

   У ХХ столітті запахи набули вже індустріального виміру. Під час воєн люди запам’ятовували не лише вибухи чи сирени, а й «запах війни»: горілої нафти, пороху, хімікатів. Навіть у часи холодної війни США тестували можливість використання запахів у психологічних операціях – від неприємних ароматів для деморалізації до створення «аромату страху». У більш мирному ключі це ж століття подарувало маркетингову революцію. Супермаркети почали спеціально поширювати запах свіжого хліба чи кави, аби спонукати людей купувати більше.

   Сьогодні цей принцип не зник, просто став витонченішим. Увійди в торговий центр, і ти одразу вдихаєш не випадковий запах, це результат роботи маркетологів. Свіжоспечений хліб біля входу в супермаркет, запах кави в книжковій крамниці, навіть «аромат нового автомобіля» – це частини глобальної гри під назвою scent marketing. У готелях запускають власні «фірмові аромати», щоб клієнт впізнавав бренд не лише очима, а й носом. Дослідження показують, що правильно підібраний запах може збільшити час перебування покупця у магазині і, відповідно, продажі.

  Але політика запахів ширша за комерцію. Париж, наприклад, запустив проєкт «olfactive urbanism», щоб боротися з хаотичними міськими запахами й створювати «гармонійні аромати вулиць». У Японії ж працюють над картами запахів міст, на яких позначають не лише «сміттєві» точки, а й місця приємних ароматів, зокрема кав’ярні, квіткові ринки, храми з ладаном. Це теж контроль формування того, як ми відчуваємо простір.

  Запахи завжди були і зброєю. Протести мають свій характерний «ароматний код»: дим шин, сльозогінний газ, запах поту й адреналіну в натовпі. І він залишається з людьми надовго, стає частиною колективної пам’яті. Те саме стосується війн. Запах пороху, нафти, горілого металу – теж політика, але на рівні тіла й емоцій. Навіть екологічні баталії сьогодні ведуться через запах. Те, що колись сприймалося як «нормальна частина міста», заводський дим чи сморід сміттєзвалища, тепер вважається порушенням права на якісне життя. У багатьох країнах уже існують гарячі лінії для скарг на запахи, а вчені створюють «електронні носи», щоб фіксувати забруднення повітря не лише цифрами, а й ароматичним профілем.

   Запах спершу випадково, та згодом свідомо став інструментом влади. Він може продавати, заспокоювати, мобілізувати, відштовхувати чи формувати образ міста. Ми рідко думаємо про це, бо звикаємо до щоденних запахів, але, вдихаючи їх, ми насправді беремо участь у глобальній політиці, яку майже ніхто не бачить, та яка завжди в повітрі.

06.10.25

Як працює кібербулінг та як йому протидіяти

Авторка:

Діана Гайдук


Цькування в інтернеті: яким воно буває та яку несе небезпеку .

   З розвитком соціальних мереж набули поширення деякі негативні явища та процеси в просторі Інтернету. Одним з них є кібербулінг.

   Кібербулінг – це умисне цькування щодо визначеної особи у кіберпросторі, як правило, впродовж тривалого проміжку часу.

  Мета кібербулінгу полягає в залякуванні, приниженні, або переслідуванні іншої людини, що може призвести до психологічної, матеріальної, ба навіть фізичної шкоди жертві.

   Результати опитування Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) 2023 року показали, що 22% українських підлітків зазнавали булінгу онлайн. Тобто, кожен пʼятий підліток в Україні стикався з цькуванням такого формату. Проблема масова, і на це є свої причини.

  Чому образи та знущання в Інтернеті є поширеним явищем:

-  Анонімність: в соцмережах легко приховати своє фото та імʼя, тож зловмисник почуває себе безпечно.

- Відсутність прямого контакту із жертвою: в реальному житті насильник бачить емоції жертви, через що він може почуватися некомфортно. У віртуальному світі такої можливості немає, тож насильник може почувати себе зручно.

  Психологічні причини злочинця: дуже часто насильниками в Інтернеті є ті, хто в реальному житті має проблеми із соціальною поведінкою, тож єдиним безпечним місцем для них є віртуальний простір 

   Організація ЮНІСЕФ наводить такі приклади наслідків кібербулінгу для дітей та підлітків:

  Психологічно – відчуття смутку, пригніченості, навіть злості, відчуття себе в безглуздому становищі.

   Емоційно – відчуття сорому, втрата цікавості до речей, які ти любиш.

   Фізично – відчуття втоми (втрата сну) або таких симптомі, як біль у животі та головний біль.

   Серед інших наслідків цькування в Інтернеті – тривожність, депресія, низька самооцінка та низка негативних психологічних станів.

  Якщо Ви або хтось із Ваших знайомих, друзів чи рідних став жертвою булінгу в Інтернеті, Ви маєте право звернутися до поліції.

   Небайдужі до проблем небезпеки в Інтернеті громадські організації створили портал «Центр безпечного Інтернету», метою якого є просвіта і захист дітей від небезпек віртуального світу.

https://saferinternetcentre.org.ua/

   Для того, аби уникнути кібербулінгу в свою сторону, дотримуйтеся таких правил:

- захистіть свої особисті дані в Інтернеті: встановіть надійні паролі, зробіть акаунт приватним;

- уникайте публікації фото, які згодом можуть бути використані проти Вас ;

- не додавайте в друзі акаунти незнайомих Вам людей.

   Отже, кібербулінг — це небезпека, яка може  вразити кожного користувача соцмереж. Сьогодні це явище є дуже поширеним та несе за собою негативні наслідки. Однак обізнаність у цій темі дозволить Вам краще зрозуміти, як вберегти себе від такої форми насильства.

05.10.25

Таємниці предків українського народу

Авторка: 

Оксана Морощук


   Для нас прикмети — для них передвісник майбутнього. Ворожіння на вечорницях стало здебільшого цікавістю, щоб поринути в реальність наших дідусів і бабусь. Зараз не стільки пророкування, скільки щира шана до предків. Простий забобон: розсипати сіль — це була не випадковість, а поганий знак: мовляв, у дім може прийти сварка чи нещастя. Сіль колись була дуже дорогою і цінною річчю — її навіть називали «біле золото». Наші предки намагалися не допускати розсипання солі, тоді як сучасне покоління спершу візьметься за віник і викине її, і лише потім, можливо, згадає про забобон.

- Ось деякі вірування, які справджуються й дотепер: 

-  Якщо кішка вмивається - чекай гостей.

-   Свистіти у домі - до бідності.

-  Гніздо  на даху вашого будинку - ознака хорошої людини та великої удачі в житті та інш.

   Вірування передавалися з покоління в покоління, адже допомагали пояснити містичні події, передбачати майбутнє чи захиститися від біди.  Кожна погода і поведінка тварин давали людині якійсь знаки. Віщування для попередників стало практичними знаннями, а для сучасників лиш традицією. 

   Окультурення предків українського народу насторожує таємничістю. Чи справді наші пращури спілкувалися з духами, чи лише вірили в їхню присутність? 

Ось прикмети, які лякають:

   Якщо вночі раптом заклало вухо або задзвеніло - хтось із тих, хто відійшов у потойбічний світ згадав про тебе.

   Якщо вдома сам по собі падає хрест або ікона - поганий знак, що віщує про те, що у когось з знайомих трапилась біда.

   Якщо фотографії падають без причини - знак, що з тією людиною буде біда.

   Якщо змахувати крихти хліба зі столу рукою - до злиднів.

   Якщо свічка тріщить сильно під час горіння - хтось злий згадує або у домі нечиста сила.

  Все-таки забобони чи креативне мислення? 

   Хтось сприймає все реальністю, для когось просте пояснення ситуації. Насправді, забобони працюють в тому випадку, якщо ти віриш в це, сам собі пророк. От критичне мислення, навпаки, не покладається на шаблонні стереотипи, а знаходить рішення. Все залежить від нашої підсвідомості і віри. Як писав Франц Гартман: 

    “Те, що висміювалося як забобони в одному столітті, в іншому часом приймають за основу наук, і те, що здається мудрістю сьогодні, завтра, можливо, вважатимуть абсурдом”.

04.10.25

Оголошені переможці премії «Слушно 2025»: найкращі українські подкасти року

  «Слушно» відзначає 5 років: кого нагородили на головній аудіопремії України













  1 жовтня 2025 року в Національному культурному центрі «Український дім» відбулася церемонія нагородження п’ятої ювілейної премії подкастерів «СЛУШНО» від медіасервісу MEGOGO. Відзнака за ці роки стала головною подією українського подкастингу, яка щороку об’єднує найкращі аудіопроєкти країни та доводить, що саме такі ініціативи творять індустрію.

   Ведучим вечора вже традиційно став актор і ведучий Женя Янович. Вечір відкрив виступ Данила Галико з гурту Blooms Corda, а серед гостей зібралися представники культурного прошарку, медійники, креатори та віддані слухачі подкастів.

  Система голосування премії залишилася незмінною: переможців визначали за підсумками оцінок слухачів та експертного журі у рівних частках (50/50). У 2025 році до складу журі увійшли 20 провідних фахівців із медіа, культури, науки та бізнесу: Лєна Чиченіна, Валерія Толочина, Сергій Костя, Тетяна Микитенко, Богдана Неборак, Тетяна Водотика, Олеся Павлишин, Віктор Кіщак, Анастасія Євдокимова, Анна Хаєцька, Тимофій Брік, Дмитро Волковинський, Софія Телегіна, Олексій Кушнір, Олег Щербаков, Сергій Лукʼяненко, Галина Вініченко, Катерина Котвіцька, Тетяна Лукинюк та Юра Марченко.









   Цьогоріч у довгих списках премії представлено 168 подкастів, із яких 62 проєкти потрапили до короткого списку у 12 номінаціях. Загалом слухачі віддали близько 20 тисяч голосів — рекорд за всі роки існування «СЛУШНО».

  «П’ять років тому ми тільки запускали премію, коли ще не було такої кількості авторів та форматів, як сьогодні. За цей час участь у «СЛУШНО» взяли 670 українських подкастів, а понад 70 проєктів уже отримали відзнаки в різних номінаціях. Зараз це справжня спільнота авторів, слухачів і партнерів, яка розвиває ринок попри всі виклики. Для MEGOGO премія завжди означала більше, ніж нагороди – це про простір для розвитку та шанс на належне визнання. Команда, яка працює над цією подією, щороку відкриває для себе нові імена та проєкти у різних жанрах та форматах, в українських подкастах зараз можна знайти шоу на будь-яку тему і легко закрити свій запит на україномовний аудіоконтент», — розповіла Валерія Толочина, Global Chief Marketing Officer MEGOGO та продюсерка премії.

Переможці основних номінацій:

   Найкращий незалежний подкаст — F1Podcast
   Автор: Макс Подзігун — коментатор Формули-1.

   Найкращий подкаст про культуру й мистецтво — UNZIP від Суспільне мовлення 

  Ведучий: Альберт Цукренко — ведучий та дослідник української музичної ідентичності.

  Найкращий інформаційний подкаст — Хроніки економіки від Української правди
Ведучі: Дана Гордійчук та Ярослав Вінокуров — журналісти «Економічної правди». 

   Найкращий подкаст у жанрі інтерв’ю — Не під запис

 Автори: Аня Давиденко та Олександра Погоріла — PR-агентка та засновниця агенції стратегічних комунікацій UAGENCY. 

   Найкращий історичний подкаст — Секція від Sebto Media 

   Ведуча: Ольга Фокаф — дослідниця української історії та лікарів на зламі 19–20 століть.

   Найкращий подкаст про бізнес — Закрив раунд
    Автори: Ілля Кабачинський та Антон Полєсков — експерти з українського технологічного бізнесу. 

    Найкращий подкаст про літературу й читання — Запах слова від hromadske

    Ведучі: Євгеній Стасіневич та Сергій Чирков — дослідники української літератури та культури. 

   Найкращий розважальний подкаст — UNZIP від Суспільне мовлення 

  Ведучий:Альберт Цукренко — ведучий та дослідник української музичної ідентичності. 

   Найкращий подкаст про здоров’я, стосунки й саморозвиток — Подкаст здорової людини від Radio SKOVORODA

   Ведуча: Тетяна Вдовиченко — ведуча та експертка з медичних тем.

   Найкращий подкаст про науку й технології — Буде тобі наука від Куншт
Команда подкасту популяризує науку та технології в Україні.

   Найкращий подкаст про спорт — F1Podcast

   Автор: Макс Подзігун — коментатор Формули-1. 

   Найкращий подкаст про професії — Людина в пікселі від Radio SKOVORODA

   Ведучий: Віталій Кирилів – чинний військовослужбовець ЗСУ, Підрозділ розвитку та інновацій озброєння НАСВ.

   Переможці спеціальних відзнак та грошових нагород: 

   Гран-прі забрав подкаст «Теракт біля Палацу Спорту» від команди Суспільне Харків. Автори отримали 100 тисяч гривень на розвиток проєкту від медіасервісу MEGOGO. Переможця визначила редакція MEGOGO AUDIO.

   «Подкаст року за версією слухачів» — F1Podcast.  Автор: Макс Подзігун, коментатор Формули-1.

   Грошову відзнаку у розмірі 50 тисяч гривень від партнера номінації — онлайн-книгарні MEGOGO  отримав подкаст «Запах слова» від hromadske, відзначений у категорії «Найкращий подкаст про літературу й читання». Ведучі: Євгеній Стасіневич та Сергій Чирков — дослідники української літератури та культури. 

   50 тисяч гривень від офіційного партнера OMD Optimum Media Ukraine здобула команда подкасту школи попкультури SKVOT і дизайн-директорів Spiilka Насті Жеребецької і Володимира Смирнова «Звукопис українського дизайну». 

   Грант на продюсування та запис 10 епізодів від генерального партнера премії Maincast отримав подкаст «Сила сміливих», авторства незалежної подкастерки Олени Воробйової — підприємниці та креативної лідерки.

   Ще один грант на продюсування та запис 10 епізодів від Maincast отримав подкаст «А весла де?». Автор: бренд-амбасадор водного спорту Констянтин Салов.

   Спецвідзнаку від команди премії «СЛУШНО» за актуальний і потрібний проєкт у часи війни здобув подкаст Андрія Гоцуляка та студії TWR UA «Коли він пішов». Автори отримали грошову відзнаку у розмірі 20 тисяч гривень від MEGOGO.









   Офіційний партнер премії Bolt забезпечив знижки на поїздки для гостей заходу, а бренд комбучі Spraga спеціально для події випустив лімітовану фірмову комбучу «СЛУШНО».

   За п’ять років існування премії «СЛУШНО» участь взяли 670 українських подкастів, а нагороджено понад 70 проєктів у різних номінаціях.

   Медіапартнери цьогорічної премії — телеканал ТЕТ — сімейний, розважальний канал, який створює та транслює якісний український контент і закохує в життя, а також 1+1 media — один із найбільших медіабізнесів східної  Європи. Інформаційний партнер — медіа про життя столиці – ТиКиїв.

Леонід Коваленко

02.10.25

«На що він піде заради неї?» — вийшов новий трейлер фільму Павла Острікова «Ти – космос»

   Компанія ForeFilms представила новий трейлер і постер довгоочікуваної романтичного фільму Павла Острікова «Ти – космос», головного героя в якому зіграв актор та військовослужбовець Володимир Кравчук.

   У центрі сюжету — український космічний далекобійник Андрій Мельник, який перевозить ядерні відходи з Землі на супутник Юпітера. Після несподіваного вибуху Землі, уламки якої знищують все навколо, Андрій залишається останньою людиною у Всесвіті. Та раптом на звʼязок виходить француженка Катрін, яка потребує допомоги. Попри відстань та перешкоди, Андрій вирішує врятувати її за будь-яку ціну.

   Фільм уже підкорює аудиторію в Європі. Після початку кінотеатрального прокату в Німеччині та Польщі глядачі діляться своїми враженнями у соцмережах:

  «Це справді найкращий фільм, з яким ніщо не може зрівнятися. Щоразу, коли я намагаюся розповісти людям про цей фільм, я починаю плакати до сліз. Він такий хороший і такий щемкий, а ще жарти неймовірні», – написала на Leterrboxd одна з глядачок після показу.

   Крім того, фільм вже отримав неабияку відзнаку на більш ніж пʼятидесяти міжнародних фестивалях. Серед ключових — головні нагороди на науково-фантастичних фестивалях у Страсбурзі, Трієсті, Парижі, Бостоні, Невшателі. А вже на початку жовтня «Ти – космос» позмагається за головну нагороду в Європейській конкурсній програмі Одеського міжнародного кінофестивалю. Переможець отримає статуетку Золотий Дюк. 

  Промоцію стрічки підтримали SWEET.TV, Starlight Media, Army TV, Uklon, Сільпо та MGID, офіційним дистриб’ютором виступає компанія Кіноманія.

  ТНе пропустіть у кіно з 20 листопада!

Трейлер доступний для перегляду за посиланням: https://youtu.be/xRc7oWuDjR4 

ДОВІДКА

Назва фільму: «Ти — космос»

Дата виходу: 20 листопада 2025 року

Жанр: комедія, драма, історія кохання, наукова фантастика

Режисер і сценарист: Павло Остріков

Продюсери: Володимир Яценко, Анна Яценко

Копродюсери: Антон Іфланд Стетнер, Єва Куперман

Виконавча продюсерка: Олександра Братищенко

Лінійний продюсер: Павло Колобюк

Оператор-постановник: Микита Кузьменко

Художник-постановник: Владлен Одуденко

Художниця з костюмів: Марія Керо

Художниця з гриму: Марія Пілунська

Кастинг директорка: Алла Самойленко

Режисер монтажу: Іван Банніков

Звук: Сергій Степанський

Композитор: Микита Моісеєв

У ролях: Володимир Кравчук, Леонід Попадько, Дарія Плахтій, Алексія Депікер

Леонід Коваленко