Правда, низька продуктивність праці - це скоріше вина самих бізнесменів, які роками не проводять технологічного оновлення своїх виробництв.
Вранці гроші, ввечері ...
Здавалося б, сьогодні настав той унікальний момент, коли і влада, і ділове співтовариство, і експерти розуміють, що економічний розвиток країни неможливий без технологічного ривка і створення тисяч високооплачуваних робочих місць і потужного - в рази - підвищення продуктивності праці. Залишилося вирішити тактичне питання - з чого почати? Підвищувати продуктивність праці чи оплату працівників?
Підприємці переконані, що держава повинна знизити навантаження на бізнес, щоб той мав можливість спрямувати вивільнені кошти на модернізацію виробництв, а працівникам слід підвищити продуктивність праці і лише після цього думати про зростання зарплат. Нинішній рівень страхових відрахувань є непідйомним для багатьох компаній.
Крім того, представники ділового співтовариства не пропускають нагоди нагадати, що продуктивність праці в Україні в рази відстає від розвинених країн. Провини працівників в цьому немає: на сьогоднішній день продуктивність праці вже не залежить від психофізичних можливостей людини - ці ресурси вже вичерпані. Зростання продуктивності можливе лише при технологічному оновленні виробництв і залученні на них висококваліфікованих кадрів. Низькі зарплати демотивують працівників, і ті починають шукати собі застосування в інших областях або в інших державах. Де-факто між Україною та ЄС йде вільний перетік робочої сили: Європа з задоволенням приймає кваліфікованих українців, які біжать від хронічної бідності.
Хто будує Європу
Питання трудової еміграції з України складний і маловивчений - немає офіційних даних про те, скільки українців виїжджають на заробітки за кордон. Таких явно немало. Щорічно з України неофіційно виїжджають сотні тисяч чоловік.
Утримати, а тим більше повернути робочі руки можна тільки за рахунок різкого підвищення зарплат. Для цього потрібно переглянути саму парадигму оплати праці в нашій країні і почати зі зміни таких фундаментальних понять, як прожитковий мінімум, виходячи з якого розраховується розмір мінімальної оплати праці. Про те, що прожитковий мінімум в Україні в порівнянні з Заходом занижений, говорилося чимало. У нас це мінімум коштів для підтримки життєдіяльності людини і обов'язкових платежів державі. У Європі та США під прожитковим мінімумом розуміють так званий споживчий мінімум, який дозволяє працівникові створити і утримувати сім'ю, завести дітей і т.д.
Прожитковий мінімум для України для початку повинен бути збільшений в 5-6 разів Це дозволить переглянути і розмір мінімальної і середньої заробітної плати.
Куди йдуть гроші
Втім, середні показники в нашій країні взагалі мало про що говорять. Виною тому - недозволено великий рівень соціального розшарування в суспільстві. Якщо для розвинених країн різниця в доходах між десятьма відсотками найбагатших і найбідніших становить приблизно п'ять разів, то в Україні цей показник офіційно становить приблизно 20 разів, неофіційно - 40 разів. Такий розрив робить будь усереднені показники безглуздими.
Тим не менше роботодавці наполягають, що якщо їм доведеться підвищувати зарплати і збільшувати податкові виплати (а без цього, у свою чергу, неможливо підняти зарплати бюджетникам) зараз, то у компаній не буде коштів на технологічне оновлення виробництв. Питання теж неоднозначне.
Зниження податків раніше не приводило до зростання вкладень в основний капітал. Вивільнені кошти спрямовувались на споживання або були виведені за кордон. Побічно про наявність коштів у українського бізнесу (принаймні у великого), говорить той факт, що число доларових мільярдерів в Україні рік від року неухильно зростає згідно рейтингу журналу Forbes. При цьому відтік капіталу з країни за підсумками минулого року склав $ 59 млрд.
Втім, не варто в усьому звинувачувати підприємницьке співтовариство, тон в рівні оплати праці задає саме держава, встановлюючи зарплати бюджетникам.
Підготував О. Майстренко
Немає коментарів:
Дописати коментар