Интернет реклама УБС

19.07.17

Інформаційна війна – світовий конфлікт на новий лад

Забудьте про те, що вам говорили у школах чи університетах. Забудьте гарячі дискусії за обідніми столами вдома. Забудьте заклики з екранів телевізора. Просто забудьте. Вони брехали вам, коли говорили, що Третя світова війна розпочнеться через натискання яскраво червоної кнопки, яка активує ядерну зброю США/Російської федерації/КНДР (потрібне підкреслити). Ми не побачимо на телеекранах вибух першої бомби. Ми не будемо поспіхом пакувати необхідні речі та аптечку першої допомоги. Ми не бігтимемо у бункери чи у сховища. 

Запам’ятайте – пізно боятися бути свідком початку нового глобального конфлікту. Він вже тут. І навіть не під дверима, а у ваших кімнатах. Сидить і блимає своїм єдиним кольоровим оком, очікуючи на нові команди. Скільки телевізорів/комп’ютерів/ноутбуків/планшетів/смартфонів у вас є, стільки дверей ви і відкрили для нової «війни». Залишилось тільки вчепити плакати «Ласкаво просимо!» та заварити чай для «неочікуваних» гостей.

Ця інформаційна війна (читай – Третя світова) почалась тоді, коли дядечки у високих шкіряних кріслах зрозуміли, що стратегія «розділяй і владарюй» дуже застаріла. У нас вже немає великих (видимих) імперій. У нас вже не складають (видимо) пактів про розподіл сфер впливу. Вже ми все розділили-переділили, а конкурувати досі хочеться. І тут прийшла вона. Під шум електронних машин, клацання клавіатур та сигнали нових повідомлень. Комп’ютеризація, кібернізація, інформатизація. Якщо простіше – епоха Інтернету та телебачення. І саме тоді ці дядечки у високих шкіряних кріслах вирішили проявити дещицю креативності і назвали свою нову стратегію «транслюй і владарюй». Просто, але зрозуміло.

Та не варто думати, що тільки XXI століттю так не пощастило, і «сильні світу цього» почали гратися в інформаційні війнушки. В найпростішому своєму значенні – це просто збір потрібної інформації для того, щоб отримати перевагу. Фільми про шпигунів бачили? А про розвідників? Ось вам і яскравий приклад одних із «суб’єктів» інформаційної війни. Ні одна класична війна не проходила без того, щоб одна сторона не збирала відомості про іншу сторону. І навпаки. Почитайте Біблію – там навіть таке знайдете.

Справжні ж проблеми почалися лише тоді, як почали з’являтися перші рупори масової інформації. Перші друковані книжки, а потім газети, радіо, телебачення і, на жаль (на щастя?), Інтернет. Колись такі інформаційні тактики були лише однією із багатьох складових  класичних воєн. Сьогодні ж зовсім інша ситуація. Сьогодні вони виросли до самостійного і незалежного, але невидимого монстра.

На Другій світовій війні загинуло щонайменше 60 мільйонів людей. Від Третьої світової постраждає 7 мільярдів (якщо нас за ці роки не стане ще більше). Ми любимо говорити, що нас в Конституції закріплено право на свободу слова, що ми – вільна, демократична держава, що в нас відсутня пропаганда і цензура. Навіть не знаю як вам це сказати, але, що ж, ви глибоко помиляєтеся. «Вільне волевиявлення» перестало бути вільним, коли за нього нас почали розсаджувати по в’язницях. Пропаганда перестає бути невидимою, коли ми натискаємо кнопку, щоб увімкнути телевізор. А цензура сьогодні говорить яскраво нафарбованими вустами ведучих вечірніх новин.

Інформаційна війна йде тоді, коли ми чуємо, що «східний агрессор» поганий, і коли про нас говорять те ж саме. Вона йде тоді, коли в США в словник вводять нове слово «постправда», присуджуючи «винайдення» новообраному президенту. Вона йде тоді, коли про країни Азії ми дізнаємося лише те, що нам говорять з екранів телевізорів. Вона йде тоді, коли ми прокидаємося зранку, коли ми снідаємо з сім’єю чи обідаємо з друзями. Вона йде, коли ми стоїмо в заторах і лаємося на всіх, хто «купив права». Коли ми вигулюємо собаку, слухаємо музику чи лягаємо спати. Вона йде-йде-йде, а ми цього навіть не помічаємо. І не помітимо. Бо ми влаштовані так, що нам потрібно побачити ріки крові, приблизно раз на десять років, щоб зрозуміти, що щось пішло не так.

Вам здається, що вами маніпулюють? Що вам щось недоговорюють? Що телебачення не зовсім правдиво висвітлює інформацію? Що вам брешуть прямо у вічі? Вам не здається. Пропаганда йде по всіх фронтах (читай – телевізійних каналах). Цензурний щит не пропускає тисячі інформаційних повідомлень в день. Свобода слова непомітно еволюціонувала в свободу ідеологічного тиску. Якщо вам говорять, що це все тимчасово і вимушено – не вірте. Якщо вам говорять, що не все настільки погано – розверніться і йдіть в іншу сторону. Бо все – не тимчасово. Бо все – дуже і дуже погано. Нас кожного дня бомбардують картинками і словами, які є комусь вигідними, а нас просять не хвилюватися. Ні, хвилюватися потрібно. Потрібно навіть панікувати і бити на сполох. 

Нас глибоко вражають десятки-сотні-тисячі смертей кожного дня – в нашій державі чи в будь-якому іншому місці. Але ми навіть не помічаємо як вмираємо кожного дня під тиском всіх тих інформаційних гармат, кулеметів та бомб. Інформаційна війна не страшна. Ми не бачимо загиблих. Матерів, які плачуть за загиблими синами, не покажуть в прайм-тайм. Ми не покладемо квіти біля пам’ятника померлих у Третій світовій раз в рік. Не зроблять ще одного державного свята – Дня перемоги. Бо цієї перемоги не буде. Бо ми будемо жити у стані постійної війни. Постійного конфлікту усіх з усіма. Ми, напевно, повертаємося до того первісного природного стану, про який говорив Гоббс, - де ми всі рівні, але егоїстичні та жадібні тварини.

Не чекайте термінового повідомлення по телебаченню про початок нового глобального збройного конфлікту. Цього разу не буде «бліцкригу» чи «партизанщини». Не буде голодомору чи ліній оборони. Нам завжди подобались історії наших бабусь і дідусів про подвиги солдатів та генералів на війни. Тепер і ми будемо розповідати майбутнім поколінням, що побували на полі бою. Якщо ми, звісно, усвідомимо, що поле бою саме в цей момент дивиться на нас своїм єдиним різнокольоровим оком. І посміхається.
Білоусова Дана

Немає коментарів:

Дописати коментар