«Історія Русів» — твір української національно-політичної думки початку XIX століття. Змальовується історичний розвиток неньки України від давніх часів і аж до 1769 року. Цю роботу, власне, не вважать науковою працею, а називають її «політичним памфлетом». Фахівці згадують, що написаний твір у традиціях козацьких літописів. У творі недостатня документальна обґрунтованість тверджень, певні неточності та відверті фантазії автора. Тобто, ті дати і числа, що містяться в творі здебільшого вигадані.
«Історія Русів» має дві головні ідеї. По-перше, вона підкреслює історичну відмінність між русами (Україною) та Московією, вона ж Велике князівство Московське. По-друге, наголошує історичну цілісність українців (русів) від середньовічної Київської Русі до Козацької держави.
Ще у передмові обґрунтовується необхідність написання історії України тим, що по визволенні її від татар вона у загальній російській історії замовчувалася. Загалом ж, книга містить три частини. В першій описують історію України від першого гетьмана Лянцкоронського до гетьмана Богдана Хмельницького і походу польського короля Яна II Казимира до України. Друга частина розповідає про період від підписання Зборівського трактату і до заслання гетьмана Самойловича до Сибіру. А фінальна частина про обрання Івана Мазепи гетьманом України та царювання Катерини ІІ, зачіпаючи ліквідацію козацтва.
Дослідники вважають це першою політичною історією України. Зважаючи на цензуру, багато власних думок автора приховуються між рядками або приписуються неіснуючим історичним особам минулого, що дуже розумно. Автор стверджував, що Україна - це пряма спадкоємиця Київської Русі. Так він намагався обґрунтувати право власного народу на свободу та державність. Польсько-литовська доба — це час розвитку української автономії, коли Україна вступала у відносини з Литвою та Польщею, щоб бути «як вільний з вільним і рівний з рівним". Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького — це справедлива боротьба пригніченого народу за своє «буття, свободу, власність».
Яке значення цього історично-літературного надбання?
Автор трактату стоїть на патріотичних, демократичних позиціях і його палке бажання не тільки розібратися в хитросплетіннях національної історії, а й допомогти своєму народові чітко зафіксоване у творі. Не випадково, критично оцінюючи «Історію Русів», Дмитро Дорошенко зазначав, що ця праця «прислужилася дуже мало науковому дослідженню українського минулого, але допомогла пробудженню національної думки». Тобто, твір спонукав і досі спонукає до вивчення історії походження нашої нації та чітко відокремлює Україну, як спадкоємицю Київської Русі, від Московської держави. Фактом є й те, що у роки радянської влади «Історія Русів» трактувалася як «антирадянський» твір.
До речі, що стоється загадковостей. Першою є авторство твору, оскільки точно так і не встановлене. Найпоширеніша і найперша за часом виникнення гіпотеза та, що автором є Георгій Кониський. Пізніше з'явилися припущення, що авторами можуть бути і князь О. Безбородько, і О. Лобисевич, і князь М. Репнін-Волконський, Чепа Андріян та інші.
Друга загадковість – історія появи. Ситуація аналогічна: точна дата невідома досі. Проте, офіційно перший рукопис знайдено у 1828 роців Гриневі, що на Чернігівщині. Дослівно твір цитував навіть Гулаком-Артемовським у 1819 році. А це вже свідчить про те, що рукописи трактату існували і до офіційної знахідки. Три видання трактату видавали різні особи і в різних містах: у Москві, Нью-Йорку та останній в незалежній Україні.
Використані джерела для дослідження:
«Історія русів». Проблема авторства. Патріотизм літопису
«Iсторія Русів»: міфи та факти
Ангеліна Вовк
Немає коментарів:
Дописати коментар