INSCIENCE — це організація, що популяризує науку та поєднує її з бізнесом. Один з проєктів організації — «Науковиці» — розповідає про досягнення та шлях українок в науці. На Youtube-каналі INSCIENCE можна переглянути серію документальних відео про чотирьох українок, які працюють у різних сферах науки.
Знайомить глядачів з науковицями та розповідає про їх сферу діяльності п’ятнадцятирічна школярка Маша, яка захоплюється наукою та мріє бути схожою на жінок, чиї історії вона показує світу. «Це історія про нейробіологію, математику, зоологію та мрії. [Ці дівчата —] науковиці, на яких я так хочу бути схожою», — говорить у своїх відео дівчина-інтерв’юер.
Першою відкриває цикл документальних фільмів нейробіологиня Віра Єфремова. «Мозок для мене — цілий Всесвіт», — розповідає вона — «Вирощувати міні-мізки, щоб дізнатися як взагалі утворюється наш власний мозок — найкраща робота у світі. В науці мене захоплює пошук відповіді». Віра займається захворюванням туберозного склерозу — рідкісною генетичною хворобою, через яку у багатьох органах та тканинах людини утворюються доброякісні пухлини.
Дівчина часто зустрічалася зі стереотипами на своєму шляху. Віра пригадує, як у школі чула від викладачки праці: «Навіщо тобі наука? Ти ж дівчина». «Але науку створюють не лише чоловіки. Науку створюють люди. З дитинства я полюбляла вчитися, і зараз я докторка молекулярної біомедицини», — говорить Віра.
Коли науковиці буває складно, наприклад, не вдається експеримент, вона згадує себе тринадцятирічну та ті мурахи по шкірі, які відчула під час написання своєї першої наукової роботи до Малої академії наук. «В мене все вийшло, бо я дала собі свободу робити помилки. Дев’яносто відсотків наукової роботи ніколи не побачить світ. Бо це експерименти, які не вийшли. Я можу порівняти це зі своїм захопленням серфінгом. Щоб постояти кільки секунд на борді, ти плаваєш, падаєш у воду, пірнаєш, долаєш хвилі, знову і знову. Але ці кілька секунд варті усіх зусиль», — підсумовує нейробіологиня.
Математикиня Катерина Терлецька розповідає свою історію у другій серії проєкту. Катерина моделює океанічні течії та внутрішні хвилі, а також дуже любить математику. «Я з дитинства люблю розв’язувати задачі. Все почалося з двійки. Я написала контрольну на два і це був великий удар. Але ця двійка була для мене перемогою, бо допомогла виявити проблеми», — розповідає вона.
«Дівчат на математичних спеціальностях більше, ніж половина. Головне для математика — це істина. На механіко-математичному факультеті цінувалось те, що ти можеш розв’язати задачу», — говорить Катерина. Науковиця моделює масштабні фізичні процеси, які відбуваються в океані у зв’язку з кліматичними змінами.
«Бути дівчиною в математиці — це природно. З дитинства я бачу талановитих, розумних жінок, які роблять відкриття, підкорюють великі задачі та не схиляються перед труднощами. Для того, щоб стати науковицею, потрібне вміння щиро дивуватися та йти до кінця, навіть коли нічого не виходить», — підсумовує Катерина Терлецька.
Марина Шквиря стала героїнею третього фільму. Марина працює головною зоологинею київського зоопарку та є співзасновницею ведмежого притулку «Біла скеля» — дому для ведмедів, врятованих від жорстокого ставлення. Також Марина Шквиря вивчає хижаків у природі та неволі.
«Відновлення, дослідження, повернення видів в природу — саме так мають працювати зоологічні парки», — розповідає зоологиня, — «Робота зоопарків — це не просто клітки, це генетичні, ветеринарні дослідження, методики адаптації випуску, польові обліки, щоб дослідити ефективність методики. Люди повинні розуміти, що природа сама по собі є цінність».
«Бути жінкою в науці — те саме, що бути й чоловіком у науці. Але часом це набагато складніше через стереотипи та упередження. Інколи потрібно було вигризати своє місце. Але все врешті-решт зводилося до того, що ти маєш бути професійною», — говорить науковиця.
Перша експедиція зоологині відбулася 20 років тому і Марині це досі не набридло. «Ще залишилося багато питань, на які хочеться знайти відповідь», — підсумовує вона.
Завершує цикл нарисів морська біологиня Оксана Савенко — перша жінка, яка вдруге взяла участь у двадцять шостій антарктичній експедиції на станції «Академік Вернадський».
«Раніше вважалося, що жінкам не місце в Антарктиді. Але зараз це змінилося завдяки відкритому конкурсу. Я переконана, що дослідження мають виконувати професіонали, незалежно від того, чоловіки вони чи жінки», — говорить науковиця.
Оксана Савенко виділяє ДНК китів та тюленів з метою дослідження популяції, генетики та розподілу морських ссавців. «Моя головна експедиція ще попереду, але вона стане справжнім професійним іспитом, що потребуватиме усіх моїх навичок та умінь. Моя перша експедиція відбулася під час шкільних років. Тоді я захопилася польовою зоологією. Питання з вибором факультету в мене не стояло. Я мала стати біологом. Але в університеті я обрала складний об’єкт досліджень, тому важко було знайти підтримку та можливості. Щоб досягти результату треба було витратити багато зусиль та часу», — розповідає морська біологиня.
«В моїй сфері жінці важко досягти успіху. Але захоплення своєю справою надає мені сил не зупинятися. Головне — не розчаруватися та не зупинитися, коли потрапиш у шторм чи штиль. Зараз я працюю там, де мріяла бути, але мій шлях не був простим. В університеті викладачі не заохочували студенток навіть мріяти про роботу в Антарктиді. Але я вирішила отримати всі необхідні навички та знання в інших експедиціях. Цей досвід привів мене сюди, на станцію», — підсумовує Оксана Савенко.
Ці чотири історії надихають жінок-науковиць вірити у власні сили та не зупинятися займатися улюбленою справою, незважаючи на стереотипи та сумніви оточення. Адже науку створюють люди.
Дізнатися про проєкт «Науковиці» більше можна на веб-сторінці організації (inscience.io), а переглянути історії жінок-вчених можна на Youtube-каналі проєкту під назвою «INSCIENCE».
Анастасія Рашевська
Немає коментарів:
Дописати коментар