Шлях до свободи: який він?

Автор

Альбіна Степанюк

Свобода. Незалежність. Воля. Занурившись у сторінки історії України, можна сказати, що увесь час ми боремося за свободу. Свобода у значенні незалежності від інших держав, свобода слова та думки, свобода прав людини. А що таке власне свобода? Грубо кажучи, це незалежність; можливість діяти, спроможність розвивати культуру, підтримувати власні традиції, будувати сильну країну. А який цей шлях до свободи? Цей шлях є тернистим і важким, адже тисячі перешкод стояли на заваді до омріяної самостійності. Прикладом цього є наша рідна Україна.

Цей нелегкий шлях розпочинається із часів Київської Русі. Це історія про те, як народ давав відсіч печенігам та іншим завойовникам, це про відстоювання території держави Володимиром Великим і т. д.. Та найточніше виразив, що країні потрібна свобода та незалежність Богдан Хмельницький. Адже завдяки йому нашого народу стали боятися недруги. Саме з нього розпочинається перший етап формування незалежної, самостійної української держави.

Шлях до свободи є смертельним і пролитим кров’ю. Кріпацтво, важка праця на панів, прояви несправедливості, відбирання останнього шматка хліба, масове знищення українців голодом - голодомори і, як наслідок - повстання. Період Другої світової війни, який залишив величезний відбиток в історії.

Шлях до свободи – це мільйони загиблих, ріки крові, поту, сліз, мільйони скалічених душ та тіл. Та ось, 24 серпня 1991 рік – здобуття незалежності України. Цей день, як нагорода, здобута стражданнями… Та тут знову гіркий відбиток в історії – слово «свобода» згуртувало людей і знову пролиття крові – це події 2013-2014 року і донині: анексія Криму, Майдан та Революція Гідності, війна.

Усі ці події об’єднує одне слово – боротьба за свободу, територію, мову, це крок до героїзму, це самореалізація, це віра у волю, це про непідкорення…Скільки країна існувала, стільки вона боролася і ще буде боротися. Шлях до свободи зовсім не легкий, він тернистий, довгий, вистелений тілами загиблих. Дехто боровся за свободу, але так і не отримав та не відчув її, загинувши. Тому ми повинні бути вдячні їм за те, що проклали нелегкий шлях до свободи й потрібно бути готовим до того, щоб і надалі відстоювати її.