Кожного року у другу суботу вересня в Україні відзначається День українського кіно. Це свято було започатковано ще 12 серпня 1996 року указом Президента України. До початку повномасштабної війни, українці регулярно відвідували кінотеатри та могли ознайомитися з фільмами вітчизняного виробництва. Найуспішніші українські фільми останніх років: Захар Беркут, Гуцулка Ксеня, Крути 1918, Ціна правди тощо. Але український кінематограф почав існувати до часів незалежності, і має власну тривалу історію, що розпочалась ще у кінці 19 століття.
Незважаючи на думку, що основоположниками кінематографа є брати Люм’єри – рука українця тут теж була прикладена. Механік Йосип Тимченко у 1893 році винайшов прототип сучасного кінознімального апарату. Тимченко відзняв короткі кадри, що показували метальників списів та вершників, і продемонстрував на 6-му засіданні секції фізики ІХ з'їзду російських натуралістів та лікарів у Москві. Але не дивлячись на можливий всесвітній успіх, Тимченко не отримав від Російської імперії коштів на подальший розвиток винаходу. Приблизно у цей же час, світ побачив винахід Люм’єрів, через що досі точаться суперечки щодо першості винаходу.
У вересні 1896 року фотограф Альфред Федецький зняв декілька хронікальних сюжетів у Харкові. А того ж року у Львові розпочались систематичні покази французьких фільмів. У грудні був влаштований перший кіносеанс у Харківському оперному театрі. Першими фільмами в Україні були екранізації відомих театральних вистав: «Наталка Полтавка», «Наймичка» і «Москаль-чарівник». До речі, у зйомках «Наталки Полтавки» брала участь відома українська акторка Марія Заньковецька. Згодом з’явилася ідея відзняти фільм на історичній основі, так світ побачив фільм «Богдан Хмельницький» за п'єсою Михайла Старицького.
З 1919 року починається масове одержавлення кіно у Радянській Україні. 1922 року було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління, а в 1928 ввели у роботу київську кінофабрику, яка у майбутньому стала Київською кіностудією імені О. Довженка. У цей період активно випускалися екранізації творів української літератури: «Борислав сміється», «Микола Джеря» «Тарас Трясило». У Одесі в той час знімали фільми під керівництвом російських режисерів. 1925 року відбувся показ фільму «Броненосець Потьомкін», який увійшов у «10 найкращих фільмів світового виробництва», а сама стрічка відтоді є візитною карткою Одеси.
Важливу роль в українському кінематографі відігравав О. Довженко. Саме його діяльність зробила український кінематограф відомим на весь світ. Найбільш відомими кінофільмами є: «Арсенал», «Звенигора» «Земля». Останній, за результатами опитування на Всесвітній виставці в Брюсселі, відносять до «12 найкращих картин усіх часів».
Під час другої світової війни, українське кіно було евакуйовано на схід та присвячено воєнній тематиці. Справжнім шедевром вважають фільм «Райдуга» Марка Донського, що описує окуповане фашистами українське село. Кінокритики були вражені драматичним сюжетом та художніми прийомами. Кінострічка отримала найціннішу кіно нагороду - «Оскар» 1944 року в номінації «кращий іноземний фільм».
Мабуть, усі чули про фільм «Україна в огні» Довженка, що також присвячено подіям війни та долі селянських родин. Цікаво те, що спочатку до фільму поставилися схвально усі, у тому числі й тодішній голова СРСР Й. Сталін, але з часом стрічку піддали жорсткій критиці. Усе через те, що у фільмі не розкрили важливість ролі Сталіна у перебігу війни. Загалом, у фільмах воєнних часів намагалися показувати легку перемогу над фашизмом з мінімумом втрат.
У «відлигу» з’являється велика кількість нових українських фільмів, які досі користується популярністю: «Весна на Зарічній вулиці» Хуцієва і Миронера, «Сон» Денисенка та «За двома зайцями» Іванова. У 60-70х роках світ дізнався про таких відомих режисерів та акторів як: Сергій Параджанов, Микола Мащенко, Іван Миколайчук, Юрій Шумський, Богдан Ступка. Одночасно був відзнятий фільм «Тіні забутих предків», який взяв участь у 7 Міжнародному кінофестивалі в Аргентині.
У роки «застою» в Україні дуже загострилася цензура та заборони. Цькування українізації, впровадження всього російського, згортання дисидентського руху вплинули на українське кіно, а деякі стрічки були заборонені («Криниця для спраглих», «Комісари»). Але Леонід Биков знімає картину «В бій ідуть одні старики», що стає феноменом того часу. У цей час розвивається неігрове кіно, Київська кіностудія знімає науково-популярні фільми.
Перед розпадом СРСР, почали знімати фільми, що висвітлювали соціальну проблематику. До них належить «Астенічний синдром» Муратової, що розповідає про людей з депресивними розладами, і займає 6-у позицію у списку «100 найкращих фільмів українського кіно». Також знаменитим фільмом того часу є «Лебедине озеро. Зона» Іллєнка, що був представлений на Каннському кінофестивалі.
Український кінематограф продовжив розвиватися у часи незалежності. Деякі стрічки висувалися на премію Оскар та отримали світове визнання, серед останніх: «Додому», «Донбас», «Атлантида». Держава підтримує зйомки історичних та документальних серіалів і фільмів. А університети щороку випускають сотні спеціалістів факультетів сценічного мистецтва. Тож немає жодних сумнівів, що після нашої перемоги, українські режисери та актори будуть й далі дивувати нас своїми кіношедеврами.
Авторка: Єва Сластнова
Немає коментарів:
Дописати коментар