Як підтримати рідних, що знаходяться у зоні бойових дій?

Авторка: Єва Сластнова

Життя українців радикально змінилось після початку повномасштабного вторгнення. З того моменту, у всіх поінакшали пріоритети, думки та манера спілкування. Кожен з нас проживає свою історію: хтось переїхав за кордон, а хтось лишився на своєму місті. А є й ті, хто зі своїх причин не виїхав та залишився жити у рідному місті, не зважаючи на обстріли чи окупацію. Такі люди є в оточенні багатьох – це наші родичі, друзі або просто знайомі. Звісно, усі хто має рідних у зоні бойових дій, відчувають хвилювання, і хочуть підтримати тих у потрібний момент. Проте як спілкуватися із тими, хто живе у постійній небезпеці? Які слова говорити? Та чого уникати, щоб не зіпсувати стосунки? Джерело: в т. ч. zn.ua.

Спілкуйтеся про побут. Людям, що знаходяться у постійному стресі, не хочеться обговорювати новини та жахи війни. Щоб допомогти відволіктись від реальності, треба говорити про буденність. Розповідати про сім’ю, роботу, рутину та все, що є у нашому звичайному житті. І питати в свою чергу про те саме, але не заводячи тему війни. Таким чином, ми даємо людям розуміння того, що життя триває, і не треба ставити його на паузу.

Слова підтримки. Якщо сталося так, що ваші близькі зіштовхнулися із горем і трагедією, важливо знайти правильні слова. Не треба казати того, що знецінює почуття людини: «все буде добре», «та не переживай ти так сильно», «візьми себе в руки» тощо. Краще повністю вислухати та запитати, чим саме ви можете допомогти, наприклад: «мені не все одно, що з тобою»  «я готовий/готова тебе вислухати».

Віра у перемогу. Люди, що знаходяться в окупації піддаються інформаційній війні. Ціль ворога – зламати українців та ввести в оману. Тому важливо підтримувати віру у перемогу та давати надії на звільнення територій. Якщо ви чуєте сумніви у щасливому майбутньому від своїх рідних, то запевніть їх, що вони не покинуті, а для перемоги наші ЗСУ кожен день роблять усе можливе.

Будьте на зв'язку. Домовтеся зі своїми рідними, як їм легше підтримувати зв’язок та використовуйте цей канал для спілкування. Також запитайте у який час їм краще писати або телефонувати. Не потрібно телефонувати, коли дізнались, що у їх регіоні оголошено повітряну тривогу. Це може затримати рух до укриття та створити небезпеку. Краще домовитись про короткі та зашифровані повідомлення. Наприклад, певні емодзі можуть означати «ми в укритті», а інші «ми у безпеці».

Доносьте правду. Якщо особа іде на контакт та хоче обговорювати війну, то обов’язково спростовуйте російські фейки та маніпуляції. Надавайте перевірену інформацію з надійних джерел. Звертайте увагу на позитивні новини. Проте не обговорюйте пересування ворога на окупованих територіях, бо це може чинити небезпеку для вас, ваших рідних та всієї країни.

Будьте готові до різних реакцій. Усі по-різному реагують на запитання «Як ти?». Для одних – це ознака турботи, а для інших – тиск. Тож не ображайтесь, якщо людина відреагувала на вашу турботу агресією, варто розуміти, що люди перебувають у пригніченому стані, тому не можуть контролювати свої емоції. Також людина може не хотіти ділитись своїми емоціями, і це не привід для сварок. Можливо їй це просто не потрібно, або вона хоче уберегти вас від негативних емоцій.

За потреби порадьте психолога. Ми можемо вмотивувати людину звернутися до психолога онлайн. Проте вона сама має вирішити, чи потрібно це їй. Зараз можна знайти багато онлайн психологів в Інтернет, якщо він працює в місці її перебування.

Поважайте особисті кордони. Перш ніж запропонувати допомогу, запитайте чи потребує вона її. Та ніколи не засуджуйте дії людини. Найменше за все у критичній ситуації люди хочуть почути осуд. Не треба тиснути запитаннями про евакуацію чи небажання виїжджати з дому. Усі самі мають право вирішувати, як їм розпоряджатись своїм життя, тож від рідних хочеться почути слова підтримки та розуміння.