Авторка: Надія Корнієнко
Одним з предметів класики української народної культури є вишитий рушник. Процес вишивання рушника мав особливе таїнство, його ніколи не вишивали з поганим настроєм чи хворі. Наші предки вкладали у рушник лише позитивні емоції та думки, цим вони заряджали тканину на добре служіння людям.
Рушник це старий народний символ який був у кожній домівці, йому віддавали почесне місце: біля образів, на столах, вікнах, старовинних скринях. Він супроводжував все життя українців, починаючи від народження і до самої смерті. Дуже багато подій супроводжувалися традиційним народним атрибутом: випускні в школах та садочках, сватання, розпис, весілля, ним зустрічали дорогих гостей.
Рушникам надавали особливе значення, орнаменти вишиті на рушнику були пов’язані з образами добра, краси, захистом від усього злого, а сам рушник символізував дорогу, шлях, який веде людину та допомагає жити.
Найрозповсюдженішими рушниками є весільні. Їх декілька та вишиті вони за особливою технологією, бо кожен з них має своє значення та символіку.
- Рушник на який стають молодята під час церемонії реєстрації шлюбу;
- Рушник яким накривають ікони, якими благословляють наречених;
- Рушник яким зав’язують руки молодим;
- Рушник з яким батьки зустрічають молодят після реєстрації шлюбу.
Рушники також були для:
- Хрещення (в ньому не мало бути чорних ниток);
- На Великодніх рушниках вишивали хрести, квіти та птахів;
- Коли син покидав рідний поріг, мати йому вишивала рушник на щасливу долю;
- Для майстра який завершив будувати будинок;
- Був рушник і для хліба;
- Та рушник з яким зустрічали довгоочікуваних гостей на якому тримали хліб на сіль
Рушники берегли та поважали. Батьки з малку привчали дітей поважати вишиті рушники, а дівчатка любили спостерігати як матері ввечері займаються рукоділлям.
Немає коментарів:
Дописати коментар