Легкий дофамін та як культура споживання впливає на задоволення

Авторка: Владислава Давидовська

     Дофамін виступає нейромедіатором та гормоном який відповідає за відчуття задоволення, тим самим є одним з ключових механізмів у навчанні та мотивації, адже є важливою частиною системи винагороди. З появою соцмереж, месенджерів та інформації на будь який смак у відкритому доступі ми у певних кількостях можемо поглинати дешевий або ж низькосортний дофамін.

     Відчуття задоволення ми отримуємо саме від передчуття, Роберт Сапольскі — професор біології, нейронауки і нейрохірургії, провів дослідження звикання до соціальних мереж і назвав це явище «магією можливого», тобто коли ми дивимося у телефон ми не знаємо, отримаємо ми повідомлення чи ні, це нагадує рулетку. Коли передчуття настільки високе і повідомлення з’являється, ви отримуєте 400-відсотковий дофаміновий сплеск, відчуття насолоди.

     

     Окрім того що саме дофамін впливає на появу залежностей, проблема полягає в тому що з появою Інтернету ми можемо не витрачати час на пошуки дофаміну, ми буквально можемо вгамувати «голод» не прикладаючи зусиль. Дешевим дофаміном окрім соціальних мереж, алкоголю та ін. є ще імпульсивні покупки, еротика, відеоігри та фаст–фуд. Для того щоб не попастися у пастку залежності ми повині розглядати задоволення у довгостроковій перспективі яка принесе нам користь, важливо отримувати це саме задоволення від процесу, а не від події.

     Наша жага до соцмереж є саме поведінковою залежністю, таким чином соціальні медіа імітують людськи зв‘язки, прокручування тік–току годинами, перевірка повідомлень у інстаграмі коли є вільна хвилина, чи просто рефлективна дія коли ти перевіряєш телефон не усвідомлюючи цього. Через наче б то дешеву ціну веселощів, рівень глобальної депресії значно зріс за останні 30 років. Парадокс полягає у тому, що ми не можемо наважитися вважати це залежністю, бо в нашому розумінні залежність видима, вона вливає на всі сфери життя, на здатність функціонувати та суттєво не заважає нікому з нашого оточення. Саме дофамін спонукає нас шукати те, що на нашу думку має дати нам відчуття задоволення. Інтернет нам дає відчуття вибору та великі масштаби здобутку дофаміну, оскільки немає фактичних обмежень які могли б нас стримувати. Таким чином ми втрачаємо можливість переживати досвід та вирішувати проблеми, справлятися зі стресовими ситуаціями, які у нормі повинні нам давати досвід та сприяти особистісному розвитку.