Авторка: Яна Трегубова
Спочатку через пандемію коронавірусної інфекції, а згодом початок широкомасштабного вторгнення рф до України студентам і викладачам довелося звикати до нового формату навчання.
Дистанційне навчання довелося
вводити екстрено: жоден вищий навчальний заклад не був до цього повністю
готовий. Для такого режиму потрібно
навчити викладачів новій системі, налагодити процес відправки та перевірки домашніх
завдань - буквально побудувати навчальний процес заново. Крім того, немає
єдиної платформи для дистанційного навчання - ВНЗ доводиться задовольнятися
загальнодоступними програмами:
Слухати потокові лекції в запису дуже зручно: з одного боку, ніхто не відволікає, з іншого - звернутися до них можна в будь-який зручний час, а не о 9 ранку, як це могло бути в розкладі. До того ж незрозумілі моменти в запису можна прокрутити кілька разів - а значить, не потрібно конспектувати.
Платформа Zoom, створена для віддаленого конференц-зв'язку, набула популярності саме в розпал карантину.
За словами 9 із 10 опитаних студентів Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна платформа Zoom є неоднозначною, бо при тому, що вона легка і зручна, є недолік у вигляді того, що підключення часто обривається. Нерідко значна частина заняття йде на налаштування з'єднання.
Студенти інших університетів також висловлюють думки щодо використання навчальних платформ.
- Варто, мабуть, заздалегідь навчити всіх користуватися навчальними платформами, - розмірковує Валерія Камчатна, студентка ХНМУ, - щоб не витрачати час на налаштування.
Усі студенти, яких я опитала, відзначають, що «дистанційка» сильно економить час. Харків - місто велике, часто на дорогу від будинку до університету займає понад годину. Дві години вільного часу в день для одних - можливість відпочити та присвятити час хобі, для інших - шанс надолужити згаяне.
- Я намагаюся витрачати заощаджений час з користю, - розповідає Єлизавета Шушура, студентка юридичного факультету ХНУ імені В.Н Каразіна - Наприклад, проводити більше часу з сім'єю.
- Великий мінус дистанційного навчання для мене стосується самоорганізації, - зізнається Веклич Анна, студентка філологічного факультету ХНУ імені В.Н Каразіна - Мені важко взяти себе в руки й почати працювати.
Загальне сприйняття молоддю дистанційного навчання є неоднозначним. Попри проблеми з організацією навчального процесу, студенти намагаються знайти для себе плюси у вигляді появи додаткового вільного часу, а також у зміні споживання інформації.
Ось так виглядає дистанційне навчання очима студентів. Я, як студентка, підтримую думку, щодо того, що основними мінусами є непідготовленість системи освіти до умов дистанційного навчання. Це можна вирішити шляхом підвищення кваліфікації викладачів у сфері сучасних технологій, а також підтримкою студентів через зв’язок у соціальних мережах.
Ось так проходило дистанційне навчання під час пандемії коронавірусу, з того моменту пройшло два роки. Наразі наші студенти та викладачі знов вимушені звернутися до віддаленого формату проведення занять через повномасштабне вторгнення Росії на територію України. Я опитала тих самих людей ще раз з метою дізнатися чи змінилось щось.
« За два роки дистанційного навчання у нашому університеті цей процес вже проходить максимально злагоджено. Викладачі нарешті опанували різні програми для зв’язку зі студентами. Усі студенти призвичаїлися до відвідування лекцій та практичних онлайн. Проте, єдине, що є проблемою, як для медичного студента, мені не вистачає практичних занять у лікарнях.» – Валерія Камчатна, студентка ХНМУ.
« Наразі дистанційне навчання мене вражає, не дивлячись на війну, що зараз повність поглинула наше життя, ми продовжуємо відвідувати заняття. Насправді, я вважаю, хоч наш університет і не є досконалим, проте така злагоджена робота заслуговує на увагу. До речі, минуло два роки, а дистанційне навчання досі дозволяє витрачати час з користю. » – поділилася Єлизавета Шушура, студентка юридичного факультету ХНУ імені В.Н Каразіна.
«Два роки тому я розповідала про те, що мені важко взяти себе в руки і почати щось робити на дистанційному навчанні. Від початку війни, коли я побачила наших викладачів, деякі з яких сидять у коридорах та підвалах, мотивація в мене з’явилась сама по собі. Такі вчинки дійсно надихають щось робити.» – розповідає Веклич Анна, студентка філологічного факультету ХНУ імені В. Н Каразіна.
Особисто від себе, як від студентки, хочу наголосити про те, що за два роки освітній процес в онлайн форматі дійсно змінився, студенти та викладачі змогли опанувати такий формат навчання. Особливої уваги заслуговує те, що попри будь-які умови, ми продовжуємо навчатися та здобувати нові знання.
Слухати потокові лекції в запису дуже зручно: з одного боку, ніхто не відволікає, з іншого - звернутися до них можна в будь-який зручний час, а не о 9 ранку, як це могло бути в розкладі. До того ж незрозумілі моменти в запису можна прокрутити кілька разів - а значить, не потрібно конспектувати.
Платформа Zoom, створена для віддаленого конференц-зв'язку, набула популярності саме в розпал карантину.
За словами 9 із 10 опитаних студентів Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна платформа Zoom є неоднозначною, бо при тому, що вона легка і зручна, є недолік у вигляді того, що підключення часто обривається. Нерідко значна частина заняття йде на налаштування з'єднання.
Студенти інших університетів також висловлюють думки щодо використання навчальних платформ.
- Варто, мабуть, заздалегідь навчити всіх користуватися навчальними платформами, - розмірковує Валерія Камчатна, студентка ХНМУ, - щоб не витрачати час на налаштування.
Усі студенти, яких я опитала, відзначають, що «дистанційка» сильно економить час. Харків - місто велике, часто на дорогу від будинку до університету займає понад годину. Дві години вільного часу в день для одних - можливість відпочити та присвятити час хобі, для інших - шанс надолужити згаяне.
- Я намагаюся витрачати заощаджений час з користю, - розповідає Єлизавета Шушура, студентка юридичного факультету ХНУ імені В.Н Каразіна - Наприклад, проводити більше часу з сім'єю.
- Великий мінус дистанційного навчання для мене стосується самоорганізації, - зізнається Веклич Анна, студентка філологічного факультету ХНУ імені В.Н Каразіна - Мені важко взяти себе в руки й почати працювати.
Загальне сприйняття молоддю дистанційного навчання є неоднозначним. Попри проблеми з організацією навчального процесу, студенти намагаються знайти для себе плюси у вигляді появи додаткового вільного часу, а також у зміні споживання інформації.
Ось так виглядає дистанційне навчання очима студентів. Я, як студентка, підтримую думку, щодо того, що основними мінусами є непідготовленість системи освіти до умов дистанційного навчання. Це можна вирішити шляхом підвищення кваліфікації викладачів у сфері сучасних технологій, а також підтримкою студентів через зв’язок у соціальних мережах.
Ось так проходило дистанційне навчання під час пандемії коронавірусу, з того моменту пройшло два роки. Наразі наші студенти та викладачі знов вимушені звернутися до віддаленого формату проведення занять через повномасштабне вторгнення Росії на територію України. Я опитала тих самих людей ще раз з метою дізнатися чи змінилось щось.
« За два роки дистанційного навчання у нашому університеті цей процес вже проходить максимально злагоджено. Викладачі нарешті опанували різні програми для зв’язку зі студентами. Усі студенти призвичаїлися до відвідування лекцій та практичних онлайн. Проте, єдине, що є проблемою, як для медичного студента, мені не вистачає практичних занять у лікарнях.» – Валерія Камчатна, студентка ХНМУ.
« Наразі дистанційне навчання мене вражає, не дивлячись на війну, що зараз повність поглинула наше життя, ми продовжуємо відвідувати заняття. Насправді, я вважаю, хоч наш університет і не є досконалим, проте така злагоджена робота заслуговує на увагу. До речі, минуло два роки, а дистанційне навчання досі дозволяє витрачати час з користю. » – поділилася Єлизавета Шушура, студентка юридичного факультету ХНУ імені В.Н Каразіна.
«Два роки тому я розповідала про те, що мені важко взяти себе в руки і почати щось робити на дистанційному навчанні. Від початку війни, коли я побачила наших викладачів, деякі з яких сидять у коридорах та підвалах, мотивація в мене з’явилась сама по собі. Такі вчинки дійсно надихають щось робити.» – розповідає Веклич Анна, студентка філологічного факультету ХНУ імені В. Н Каразіна.
Особисто від себе, як від студентки, хочу наголосити про те, що за два роки освітній процес в онлайн форматі дійсно змінився, студенти та викладачі змогли опанувати такий формат навчання. Особливої уваги заслуговує те, що попри будь-які умови, ми продовжуємо навчатися та здобувати нові знання.
Немає коментарів:
Дописати коментар