Що з 8 березня

Авторка: Владислава Давидовська

     

    Для початку треба розібратися, як справи з законопроєктом, який передбачає скасування 8 березня, яке є міжнародним днем жінок і боротьби за права жінок, та введення 25 лютого – дня української жінки.  Радянський союз нав‘язав нам низку стереотипів та повністю стер справжню сутність цього дня.  

      Розглянемо історію появи 8 березня і до чого тут взагалі радянський союз.

     Історія 8 березня пов’язана зі страйками американських робітниць у Нью-Йорку у кінці 19 століття. Тоді вони виступили з вимогами за рівну оплату праці. Після цього демонстрації продовжувалися, жінки вимагали право голосу, демонстрації набували масштабів і 28 лютого оголосили Міжнародним днем жінок. Всім відома Клара Цеткін – представниця соціал-демократичної партії жінок, запропонувала  визнати 8 березня Міжнародним жіночим днем саме в честь першої жіночої демонстрації. Після цього різні країни відмічали це "свято";  у різні дні березня і лише після третьої комуністичної інтернаціональної зустрічі у 20-х роках 20 століття офіційно була обрана дата. Слід врахувати те, що 8 березня це про боротьбу і не тільки у радянському союзі. Але ж день гідності жінок в Україні має бути.

     Стереотипи укріплювалися роками та не лише в Україні. Шукаючи «листівки 8 березня» ми будемо бачити також і те що не стосується протестів та рівних прав, можна помітити таку тенденцію у різних країнах, хоча вони ніякого відношення до срср не мають й близько. Міжнародний жіночий рух - це й про сестринство в європейському і глобальному масштабі, боротьба за права повинна мати спільну ідею?

     Раціональним рішенням є нагадування про те, що саме лежить за цією історією, не скасування або створення свята.  Закріплення того, що жіноче - це не тільки про красу,  про квіточки, не тільки про надихання чоловіків, жіноче це про рух, це про відвагу, про боротьбу та силу.

     Хоч з 19 століття ситуація і покращилася, наразі жінки мають право голосу, мають право навчатися та обирати спеціальність, мають право працювати та отримувати гідну зарплатню, ми все ж таки досі стикаємося з сексизмом та сексуалізацією на робочому місці.

     Якщо раніше жінки стикалися з забороною працювати, то зараз коли кожна жінка може зайняти будь-яку посаду та досягти успіхів у кар‘єрі, ми можемо бачити картину у якій досягнення знецінюються та кожна жінка може отримати образливі коментарі у свою адресу.

    Досі існує думка, що є не жіночі спеціальності, що глядіти за дитиною - це суто жіночий обов’язок та т.і.

     Якщо розглядати саме те що навішувалося нам  совєтами, то можна розгледіти цікаву

тенденцію,  радянський союз намагався створити ілюзію прав, що давало змогу ще більше експлуатувати жінок, треба було бути і «хранительнецей очага» і робітницею, але у культ весни та краси 8 березня перетворилося у нульові, коли «свято» стало неполітичним на території вже незалежної України, незважаючи на те, що  до цього такі мотиви вже були.

     Становище таке, що жінка не є рівною у соціальному плані, хоча на законодавчому рівні сумнівів ніяких нема, все одно залишилися ті пережитки минулого після срср які й треба викорінювати. Слід змінювати думку.