Автор: Данило Огородник
З розвитком технологій можливість передавати інформацію значно спростилася. Почали з'являтися соціальні мережі та спеціалізовані блоги, де нескінченна кількість людей може вільно обмінюватися інформацією, не турбуючись про цензуру чи бар'єри. Там з'явився новий, комфортний простір для процвітання мови ворожнечі. Тепер вона може безкарно поширюватися скрізь і в будь-якій формі. Не має значення, чи це слова, чи графіка.
Мову ворожнечі досліджували безліч авторів. Серед них – С. Жаботинська, К. Рускевич, Д. Янагізава-Дротта, В. Клемперера, О. Гладиліна, О. Карп’як. Особливості медіасередовища як ґрунту для породження нових смислових форм буди досліджені К. Єнсеном, Г. Почепцовим. Але у своїх роботах ніхто з них не може дати точного визначення терміну «мова ворожнечі». І справді, незважаючи на поширеність мови ворожнечі в багатьох сферах суспільного та приватного життя, досі не існує загального визначення чи єдиного методу перекладу для терміна «мова ворожнечі»: іноді англійський еквівалент мови ворожнечі перекладається як мова ворожнечі або мова ненависті.
Що таке мова ворожнечі?
Мова ворожнечі - це будь-який прояв агресії або використання образ чи інших образливих висловлювань проти особи чи групи осіб без будь-якої іншої причини, окрім їхньої ідентичності. Це стосується фотографій, відео, пісень та інших форм медіа. Дискримінація може ґрунтуватися на таких ознаках, як національність, раса, етнічне походження, походження, стать, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, національне чи етнічне походження.
Якою буває мова ворожнечі?
Мову ворожнечі можна класифікувати як жорстку; середню; слабку. Жорстка мова ворожнечі містить прямі заклики до насилля та дискримінації. Окрім цього, це також і завуальовані заклики до насилля, щоб таким чином, не дати цій групі можливості закріпитися в регіоні. Середня мова ворожнечі виправдовує випадки насилля та дискримінації; звинувачує певну групу у негативному впливі на суспільство чи державу. Сюди також можна віднести й твердження про кримінальність певної територіальної чи етнічної групи. Слабка мова ворожнечі – це створення негативного іміджу певної групи суспільства.
Мова ворожнечі та міжнародне законодавство
Комітет міністрів Ради Європи використовує таке твердження для описання поняття: «Під терміном «мова ворожнечі» слід розуміти всі види висловлювань, котрі поширюють, розпалюють, підтримують або виправдовують расову ненависть, ксенофобію, антисемітизм та інші форми ненависті, викликані нетерпимістю, в тому числі нетерпимістю, що виявляється у формі агресивного націоналізму та етноцентризму, дискримінації меншин і ворожого ставлення до них, а також іммігрантів та осіб, що за своїм походженням належать до іммігрантів». У цьому сенсі поняття «мова ворожнечі» поширюється на всі висловлювання, спрямовані проти визначеної частини суспільства.
ОБСЄ пояснює цей термін як різноманітні види висловлювань, засновані на ворожнечі, що демонструють чи розпалюють ворожнечу по відношенню до групи осіб (чи окремої особи з причини її приналежності до групи).
У статті 20 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права зазначено, що будь-який виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що є підбурюванням до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинен бути заборонений законом.
Мова ворожнечі може бути спрямована не тільки на людей інших національностей і рас, а й на багато інших соціальних груп: інвалідів, людей похилого віку, людей нетрадиційної сексуальної орієнтації тощо. Особливою цільовою групою можуть бути емігранти, які належать до інших національностей і рас.
Немає коментарів:
Дописати коментар