Колективний невроз: наслідки другої світової та сучасні реалії України

Авторка: Владислава Давидовська     

     

     Колективна травма - це психологічна травма яка охоплює велику кількість людей, від окремої групи людей до цілих країн. Особливість колективної травми полягає у тому, що вона поширюється не тільки на людей які безпосередньо є учасниками травмуючих подій, вона шириться поколіннями, закріплюючись у пам‘яті. Причиною травм є війни, геноцид, екологічні, стихійні та техногенні катастрофи, обмеження свободи, наприклад концтабори за часів гітлерівської германії та рабство чорношкірих, політичні перевороти та соціальні революції.   

     Віктор Франк – психотерапевт, колишній в‘язень нацистського табору під час другої світової війни, у своїй книжці «Лікар та душа» писав, що у колективного неврозу є чотири ознаки: «по-перше, це безпланове стравлення до життя : «аби лише дожити до вечора». Сучасна людина живе так від одного дня до наступного. Вона навчилася робити це під час останньої світової війни, і з тих пір таке ставлення не змінилося. Люди жили в такий спосіб, бо чекали кінця війни,і, поки війна тривала, подальше планування не мало сенсу…..Другим симптом є фаталістичне ставлення до життя. Це знову ж таки продукт останньої світової війни. Третім симптомом є колективне мислення. Людина хоче зануритися в маси. Четвертий симптом – фанатизм. Тоді як колективіст ігнорує свою власну особистість, фанатик нехтує особливостями інших.".  

     Ми несемо свою колективну травму майже не всю історію України, за останні лише 100 років ми пройшли революції, штучний голодомор 1932-1933 рр. , сталінські репресії, знищення культурних діячів та спадщини, роздвоєння національної ідентичності, майдан, анексію Криму, вторгнення на території Донецька на Луганська і наразі переживаємо повномасштабну війну.  

     Наслідками неврозу окремого індивіда є важкі панічні атаки, порушення соціальної та трудової адаптації, депресії та  ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). Після закінчення війни нам треба відбудовувати  багато чого й важливо екологічно  навчитися переживати колективні травми, зберігаючи історію задля запобігання "наступу на ті ж самі граблі". 

     Для того, щоб пережити війну та її наслідки, треба знайти загальний та індивідуальний сенс. Віктор Франк ще у концентраційних таборах помітив, що жага до життя залежить від сенсу життя кожної людини, умовна половина людей ставала примітивною формою боротьби за виживання, а досягала статусу взірця альтруїстичної поведінки та духовності, що давала сили та ресурси на те, щоб пережити те жахіття, хоча ці дві категорії перебували в однакових умовах. 

     Слід пам‘ятати, що страх та тривога є нормальною реакцією на травматичні події, інакше еволюція, якби у цьому не будо необхідності, усунула б ці емоції.   

     Основні концепції та поради, які допоможуть пережити те, що ми маємо наразі: 

- так як основною ознакою колективного неврозу є неспроможність планування та відмова від відповідальності, треба свідомо брати відповідальність за своє життя. Адекватно оцінювати ситуацію, розуміти на що ми можемо вплинути та брати на себе за це відповідальність.  

- порада стосується безпосередньо першої. Ми не можемо змінити реальність, але ми можемо змінити ставлення до цієї реальності. Треба пам‘ятати, що ще лишилися речі та люди заради яких треба не опускати руки. 

  - звертатись за консультацією до спеціаліста. Зараз є багато психологів-волонтерів, які готові допомагати навіть якщо у вас на це немає коштів. Краще це робити зараз, чим коли це буде мати гірші наслідки.  

  - планувати майбутнє. Ми втрачаємо сенс існування коли нічого не очікуємо, тому мозок треба мотивувати. Цей пункт також взаємодіє з першим та другим. Важливо не охоплювати великі масштаби, не брати необмежений проміжок часу, зрозуміло, що в умовах війни складно будувати плани на майбутнє, але корисно планувати хоча б наступний день, щоб бачити результати своїх дій, навіть якщо це повсякденні справи.  

- розміщувати себе у культурному просторі. Мистецтво грає важливу роль і є способом рефлексії почуттів, це допоможе менш деструктивно справлятися зі стресом, навіть якщо ви не є професійним митцем, ми згуртовані однаковими почуттями та переживаннями.