Від маленьких дій до великих справ: про допомогу безпритульним тваринам

Авторка:

Євгенія Шевченко

  

  З початком повномасштабного вторгнення збільшилася кількість безпритульних тварин. Особливо це помітно на вулицях тих міст, де були або йдуть бойові дії. Причин тому є купа, але найстрашнішими з них є загибель господарів або їх виїзд за кордон. І якщо перша викликає у нас ненависть до окупантів, то друга просто ставить у кут людської безвідповідальності.

   Можна було б годинами розповідати про те, чому ми у відповіді за тих, кого приручили, але, напевно, у цьому немає ніякого сенсу. Бо людина або розуміє і виконує взяті на себе обов’язки, або знаходить мільйон виправдань своїй халатності. А ось розповсюджувати різноманітну інформацію із закликами допомагати як окремим тваринам, так і цілим притулкам сенс є. 

  Тварини без дому стикаються з безліччю небезпек: холод, голод, хвороби, травми.  Тому їхні шанси на виживання – мінімальні. Проте є ті, хто готові вступити в боротьбу за їхнє благополуччя. Інколи це звичайні бабусі-пенсіонерки, які виносять теплий бульйон та стелять біля труб у підвалах старенькі ганчірки. А інколи це волонтери та цілі організації, які займаються виловом безпритульних бідолах, тимчасовим влаштуванням та пошуком сім’ї для них. 

  Але ми всі чудово розуміємо скільки така діяльність потребує коштів та часу. Тому як мінімум з того, що ми можемо зробити від себе – це вийти і погодувати безпритульного кота чи собаку. Якщо є можливість на більше, то можна зробити донат на рахунок будь-якої волонтерської організації, яка просить про кошти на корм чи ліки для тваринок. 

  Завжди потрібно пам’ятати, що з маленьких дій виходять справжні добрі справи. Тому ми просто повинні розвивати в собі людяність та любов до братів наших менших. І тоді вже цим вечором на один голодний шлунок стане менше.