Мовний портрет української нації

Авторка: Єлизавета Ніщенко

  Культура, мова, традиції, історія та менталітет  - все, що притаманне кожній нації. Саме ці ознаки відрізняють один народ від іншого. Коли ми чуємо слово «кімано» одразу згадуємо Японію, а коли «борщ», то одразу розуміємо, що розмова йде про Україну.

  Мова - є наслідковим явищем, вона проходить роки «реставрації», вдосконалень, змін. Саме головне : мова тісно пов‘язана з минувшиною, в кожний історичний період мова переживала свій етап перетворення, в кожний історичний період люди якось, але все ж впливали на її утворення. 

  Говорячи про нашу українську мову - мову сміливості, відвертості, вірності, самовідданості та кохання, можна назвати її розвиток «процесом еволюції». Так як Україна довгий час не вважалась окремою країною, то і на мову впливало тодішнє невтішне становище. Слід згадати історичні події, коли українську мову забороняли ( наприклад : коли було зупинено видавництво книжок українською мовою)- Валуївський циркуляр 1863 року, указ Олександра 3 на заборону вживання української мови (1888 рік), циркуляр Петра 1 (1784 р) та ще багато інших схожих документів. За всю історію існування держави наша мова підлягала лінгвоциду : за часи Речі Посполитої, Російської імперії, СРСР, також за сталінських репресій і т. п.. Але з кожним новим роком, новим століттям, новою епохою люди розуміли: чим більше всі хочуть знищити мову, тим швидше вона розвивається. Завдяки угрупуванням, партіям і взагалі сміливим людям українська мова розвивалась і вдосконалювалась.

  Тож, перша ознака, на мою думку, котра дуже вплинула на мовний портрет нашої нації - історична.

  Друга ознака - це політичне та економічне становище. Знову ж, повертаємось  до історії : наша держава пройшла важкий шлях до автономності, самостійності та незалежності ( і навіть зараз ми боремося за це все), та коли все ж таки Україна стала незалежною (мається на увазі 1991 рік), то економіка була не на найвищому рівні, а мовне питання було популярним. Так як русифікація (змосковщення) було дуже поширеним явищем,  люди почали якось змінювати, коригувати та редагувати українську мову. Та  справжні українці ніколи не забували рідний говір, навіть попри росіянізцацію. Важливо зазначити, що зміни для будь-якої мови це нормально, адже все в світі змінюється, починаючи від людини, закінчуючи мовленням.  У той час для України це був важливий, складний етап і «реформації» мови були необхідними для незалежної країни.

  Тож, я виділила три ознаки, котрі вплинули і впливають на мовний портрет української нації. Але також я хочу виділити ще один - найголовніший фактор формування мовленнєвого портрету нашого народу, а саме людей, справжніх українців - сміливих, безстрашних, добрих та відчайдушних. Не всі змогли б зберегти свої традиції, мову та історію після всього пройденого, як зробили це наші предки ; не всі б змогли перенести такі муки, але все одно зберегти мовленнєву та культурну цінність. Тому зараз наше покоління повинне поширювати українську мову та культуру, як ніколи, аби знову довести та показати свою самостійність і незалежність. Ми маємо пишатися всим, що зберегли до нашого часу пращури !