Не дивлячись на те, що місто територіально дуже близько знаходиться до країни-агресорки, її пропаганда так і не змогла просочитися до харків’ян. І, хоча, у когось були побоювання з приводу того, що російськомовні мешканці здадуться окупантам швидше, ніж жителі більш віддалених від кордону міст, харків’яни довели свою відданість Україні. Довели попри біль, кров та сльози. Часто можна було почути, що якщо за день було менше двадцяти «прильотів», то його можна вважати тихим.
І, на диво, після всього пережитого, Харків почав дуже швидко відновлюватися. Саме це привернуло увагу багатьох іноземців та викликало повагу від інших українців. Про працівників харківського комунального підприємства почали складати легенди. Де ж ще знайти таких відданих роботі працівників, які не дивлячись на обстріли виконували б свою роботу? Вони усували перебої зі світлом, водою та теплом за лічені години. Інколи не чекали і відбою повітряної тривоги. Одного разу в метро я почула від людини в робочій формі: «Та як же ж, а там маленькі діти, треба їхати. До ранку чекати дуже довго». Вирви у землі після прильотів оперативно засипалися, діри на дорогах якісно закладалися новим шаром асфальту.
Саме тому Харків називають незламним містом, а харків’ян – героями. Кожного дня у місті кипить робота з відновлення зруйнованих будинків та доріг. І словами не передати який величезний об’єм робіт ще чекає на нас попереду, адже масштаби шкоди, яку продовжують наносити нам окупанти, просто гігантські. Але ми всі віримо у нашу перемогу та в те, що з часом на місцях зруйнованих будинків будуть високі, яскраві, нові багатоповерхівки; у парках будуть найсучасніші атракціони для малечі; а кожен газон буде засаджений квітами.
Немає коментарів:
Дописати коментар