Поляк, який свідомо відстоював українські інтереси

Авторка: Наталія Сливка

 Політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму. Засновник української державницької історіографії. Один із організаторів Української демократично-хліборобської партії та «Українського союзу хліборобів-державників». Все це описується про одну людину – В’ячеслава Липинського.

   В’ячеслав Липинський  (1882 –1931).Частково публікувався під псевдонімами В. Правобережець, Nobilis Ruthenus, Василь Безрідний

   Насправді В’ячеслав народився у польській шляхетній родині, але це не завадило йому стати генієм українського походження. Ще від  матері він навчився слухати українські козацькі марші, оскільки вона їх дуже любила. А пізніше перебування у столиці дозволило більш переосмислити свої погляди, після яких долучився до зустрічей активної молоді. Липинський усвідомлював необхідність повернення українському народові,  який «живе, хоче жити і буде жити як народ незалежний», його еліти. Саме він публічно відстоював інтереси українців.

  «Наша нація – велика нація, і тишком -  нишком, невеличким коштом чіпляючи наш державний та національний віз до чужих, хоч би і великих валок […] здобути для неї волі не удасть­­ся» — так писав В’ячеслав Липинський.

https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/viacheslav-lipinskii/

 Підкреслюючи свої ідеологічні погляди, В’ячеслав Липинський висловлювався українською мовою і просив називати його не «Wacław Lipiński», а слов’янською «В’ячеслав». Звичайно, що це все не залишилось поза увагою влади і його брошури  вилучили з книгарень та бібліотек. Також його називали зрадником, зайдою з Малоросії. Але на весь негатив, який торкався його Липинський не звертав значної уваги та вступив до "Просвіти", щоб продовжувати відстоювати у своїх працях українські ідеї. Значно для нього відіграло налагодження зв'язків з українськими культурними діячами, зокрема, Борисом Грінченком, з яким узгоджував плани перекладів для «Просвіти» польських популярних книжок, зорієнтованих на селянство. У 1908 році під псевдонімом «Правобережець» Липинський починає дописувати в київську газету «Рада», а також друкуватися в часописі «Літературно-науковий вісник».

Газета «Рада» – щоденна українська громадсько-політична, економічна і літературна газета ліберального напряму українською мовою, яка виходила у 1906–1919 роках

   У його листах теж висвітлювалися політичні та ідеологічні проблеми. Збереглось майже 1200 листів. Особливо суттєвими є його листи до політичного та національного діяча Андрія Жука(100 листів) і широковідомого мецената української культури Євгена Чикаленка (50 листів). Наприклад у листі до Андрія Жука, датованого травнем 1911 року, Липинський пише: “Маю до Вас, Товаришу, велике прохання, може б Ви довідались у Львові адресу Гаврилка і мені її якнайшвидше переслали, бо маю до його важне діло, а не знаю де він”. Невідомо, чи довгий період продовжувалося їхнє спілкування, але знаємо, що  вони обидва до кінця своїх днів залишилися вірними синами України, для яких ідея державної незалежності рідного краю була й реальною потребою їхнього життя

https://shron1.chtyvo.org.ua/Korovytskyi_Ivan/Arkhiv_Viacheslava_Lypynskoho.pdf?PHPSESSID=br5pp7cfcde96girim99k7ko21

https://nezboryma-naciya.org.ua/show.php?id=694

  «Протягом половини життя він був поляком. Він писав польською мовою. Його найвідоміший збірник творів називався «Z dziejów Ukrainy» з історії України, вийшов у Кракові польською мовою. І взагалі поляки вважали його своїм.»

https://www.youtube.com/watch?v=u0aPdev0hqY

Обкладинка книжки «Z dziejów Ukrainy. Księga pamiątkowa ku czci Włodzimierza Antonowicza, Paulina Święcickiego i Tadeusza Rylskiego» В’ячеслава Липинського, 1912 рік.

  Досі залишаються актуальними його слова: «Ніхто за нас не збудує державу, якщо ми самі її собі не збудуємо. Ніхто за нас не створить націю, якщо ми самі нею не станемо. Не гроші нам перш за все потрібні, а тверда віра, тверда мораль і великий порив та велика активність, випливаюча з цієї нашої внутрішньої моралі». Вислів, який вкрай важливий не лише на даний момент, а й у всі часи.