Гендерна рівність для всіх

 

Авторка: Аліна Музира

 Сьогодні ми поговоримо про тему, яка завжди актуальна – гендерна рівність.

   Чесно кажучи, я боялася торкатися цієї теми. Я переживала, що можу неправильно сформулювати свою думку, і буду звучати або занадто радикально, або несправедливо по відношенню до когось.

   Але я усвідомила, що гендерна рівність – це не лише питання жінок, це стосується всього суспільства. Міф про матріархат шкодить, а патріархат невигідний самим чоловікам.

   Нам просто потрібно жити і сприймати одне одного в першу чергу як людей.

   Оцінювати перш за все людські якості та досягнення, а не ділити одне одного на: "ну вона дівчинка, це нормально", "ну він хлопчик, йому можна";

   Гендерна рівність – це основоположний принцип демократичного суспільства, який гарантує однакові права та можливості для чоловіків та жінок у всіх сферах життя.

   Гендерні стереотипи – це стійкі уявлення про те, якими повинні бути, та як поводитися людям залежно від статі (чоловіки та жінки). Ці стереотипи формують сприйняття гендерних ролей, можливостей та обов'язків у суспільстві. Ось деякі приклади гендерних стереотипів, які шкодять суспільству:

- Роль жінки в сім’ї: Стереотипи, що приписують жінкам виключну відповідальність за домашні обов’язки, догляд за дітьми та приготування їжі.

- Професійні стереотипи: Переконання, що деякі професії підходять лише для чоловіків або жінок. Наприклад, уявлення, що інженерство — це чоловіча справа, а медсестринство — жіноча.

- Зовнішність і краса: Стереотипи, що пов’язують жіночу цінність з її зовнішнім виглядом, віком та фізичною привабливістю.

- Сексуальні ролі: Уявлення про те, як повинні поводитися чоловіки та жінки в сексуальних відносинах, що може призводити до сексизму та об’єктивації.

- Роль батька: Стереотипи, що обмежують батьківську роль чоловіків лише до фінансового забезпечення сім’ї, ігноруючи їхню роль у вихованні дітей.

   Ці стереотипи формуються віками та закріплюються на підсвідомому культурному рівні. Для досягнення справедливого суспільства важливо визнавати та подолати ці уявлення.

   Життя в Радянському Союзі формувало унікальний гендерний міф. З одного боку, існувала радянська супер-жінка, яка активно брала участь у будівництві комунізму. Вона працювала нарівні з чоловіками, демонструючи свою рівноправність. З іншого боку, від жінки очікували, що вона буде мамою і домогосподаркою.

   Материнство визнавалося важливим, але воно не вважалося пріоритетом.

   Держава брала на себе обов'язок з догляду за дітьми, забезпечуючи дитячі садки, школи та гуртки. Радянська пропаганда позиціонувала радянську жінку як найрівноправнішу на планеті, протиставляючи її "скаженим феміністкам" з західних суспільств.

   Важливо зазначити, що: реальність була далекою від пропагандистського образу.

   Жінки стикалися з численними проблемами, намагаючись поєднувати кар'єру з материнством. Стаття за тунеядство змушувала жінок працювати, навіть якщо вони хотіли присвятити себе сім'ї.

   В 80-х роках на тлі національно-визвольного руху починається переосмислення ролі жінки. Чоловіки з консервативними поглядами вважали, що жінка повинна повернутися з заводу в сім'ю. Її роль вбачали в берегині домашнього вогнища, матері, виховательці та хранительці традицій. Ця тенденція пропонувала жінкам зосередитися на материнстві та покинути виробництво. Такий образ берегині – один із найпоширеніших в українській культурі. Він особливо активізувався в 90-х роках минулого століття, знайшовши відгук в серцях багатьох українців.

   На мою думку, патріархальні способи мислення та життя шкодять не лише жінкам, але й чоловікам. Ця система робить чоловіків заручниками своїх "привілеїв", пов'язаних зі статтю. Патріархальна культура – це система координат, де чоловік є головним у всьому: від політичної влади та морального авторитету до лідера сім'ї.

   Ця система жорстко вимагає від чоловіків відповідати стандартам стереотипної маскулінності. Це призводить до знецінення почуттів та досвіду як жінок, так і чоловіків. З раннього дитинства суспільство спонукає чоловіків бути активнішими за жінок, заробляти більше, досягати більшого і прагнути більшого.

   "Ти плачеш - ти що дівчинка", "Боїшся? Ти що баба", "Дослухаєшся до жінки - ти каблук і слабак" - такі фрази нівечать емоційність та чутливість чоловіків. Цей стереотип шкодить всім. Він заважає талантам розвиватися і самореалізуватися.

   Патріархальний устрій чітко ділить все на "жіноче" та "чоловіче". Виходити за рамки цих стереотипів не можна. Жінкам, які прагнуть до самореалізації, кажуть: "Це не жіноча справа", "Куди ти лізеш?", "Це тобі не треба".

   Дівчаткам з раннього віку кажуть , що головне для них - вийти заміж, а математика їм не потрібна. Хлопчик, який мріє стати дизайнером, не може відкрито цікавитися модою, бо з нього будуть глузувати.

   Звичайно, талановиті люди все одно проб'ються, але їм доводиться долати штучні перешкоди.

   Цей гендерний устрій шкодить самореалізації людей, штучно розділяючи їх на категорії та сфери життя. Дівчата, виховані в патріархальній парадигмі, втрачають почуття відповідальності за себе, своє життя та особистий простір.

   Їх виховують невибагливими, без поваги до приватного життя.

   Патріархальний устрій позбавляє людей права вибору ким бути. Ця система шкодить як жінкам, так і чоловікам.

   Звичайно, це не означає, що всі жінки прагнуть лише кар'єри, а чоловіки можуть поводитись безвідповідально та інфантильно весь час.

   Гендерна рівність – це про право вибору. Кожна людина, незалежно від статі, має право обирати свій шлях без осуду та приниження.

   Я неодноразово стикалася з осудом дівчат, які роблять різні вибори: Присвятити себе сім'ї: деяким людям не подобається, коли жінка обирає традиційну роль, вважаючи це "несучасним».

   Зосередитися на кар'єрі: інші ж засуджують жінок, які прагнуть до кар'єрного зростання, вважаючи їх "нежіночними".

   Ніхто та ніколи не зможе вгодити всім. Система, суспільство, його "правила" та так звані загально прийняті норми постійно змінюються.

   Ми не повинні боротися за те, щоб вписатися в ці правила. Треба боротися, щоб їх відмінити.