Авторка: Яна Вугліцька
У минулому, коли ще не було телебачення, радіо та газет, люди записували важливі події свого життя. Так виникли літописи – своєрідні хроніки, які передавалися з покоління в покоління. Один з найдавніших і найцікавіших літописів – це "Літопис Руський", який розповідає нам про становлення Київської Русі та життя наших предків. Це – документальне першоджерело, де значуще кожне слово
«Літопис руський» — літописне зведення, створене на початку XIV ст.
Структура Літопису Руського:
"Повість минулих літ": Найдавніша частина, що описує давні часи та заснування Києва;
"Київський літопис": Продовження, яке детально висвітлює події Київської Русі;
"Галицько-Волинський літопис": Описує історію Галицько-Волинського князівства;
«Повість минулих літ» написана Нестором Літописцем. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди. Написана мовою, близькою до живої народної з нашаруванням церковнослов'янських елементів.
"Київський літопис" – одна з найдавніших пам’яток історії та літератури Київської Русі, складова частина Іпатіївського списку. Є продовженням «Повісті минулих літ» і попередником "Галицько-Волинського літопису", охоплює події 1118–1200 років. "Київський літопис" складається з порічних записів, у які вплетені літописні оповідання, військ, повісті про князів Ігоря Ольговича, Ігоря Святославича та інших. Розповідається також про Новгород, Волзьку Болгарію, Німеччину, Чехію, Польщу, Угорщину. Та головна тема "Київського літопису"" – Київ і Київська земля, боротьба за стольний град між Мономаховичами й Ольговичами, заклики до єднання у боротьбі проти іноземних завойовників. Мова його наближена до тогочасної живої народної з деякими церковнослов’янськими елементами, з використанням діалогів, прислів’їв, висловів історичних осіб. Найширше представлена загальновживана і військова лексика. Привертають увагу описи окремих подій і характеристики осіб, подані надзвичайно мальовничо. Стиль викладу діловий, урочистий.
"Галицько-Волинський літопис" поділяється на дві частини: "Галицький літопис" (1201—1261), складений у Галичі, в основу якого покладено літописання часів князя Данила Романовича і "Волинський літопис" (1262—1291), складений на Волині, який більше відображав історичні волинські землі за князювання Василька Романовича та його сина Володимира. Літопис пронизаний християнським духом, оскільки його писали монахи. Ми можемо прослідкувати це у літописі. Наприклад: Данило змушений був іти до Золотої Орди і просити «ярлик» (дозвіл, грамота) щоб могти керувати, і одним із завдань, щоб отримати «ярлик» було поклонитися «кущу» (один із символів віри ординців), і Данило відмовився це робити, оскільки це порушувало християнські засади князя (згодом — короля).
Важко переоцінити значення "Літопису Руського" в сучасному світі. Це не просто збірка фактів, а справжній скарб, який дозволяє нам зрозуміти менталітет, культуру та історію наших предків. Літопис є не лише історичним джерелом, а й видатним твором літератури, що вплинув на розвиток слов’янської писемності. Звісно, в 2024 році, Літопис Руський теж залишається актуальним. Він є основою для історичних досліджень, допомагає нам краще зрозуміти своїх предків, які жили на нашій землі. Літопис також має велике значення для розвитку туризму, адже багато місць, згаданих у літописі, стали популярними туристичними об’єктами. Наприклад: Хоривиця - гора, де сидів Хорив; нині — Замкова (Киселівка, Фролівська); Бабин торжок - торгова площа перед Десятинною церквою; нині — тер. виходу Десятинного провулка на Володимирську ; монастир Георгіївський, Ярослава Георгія Володимировича Мудрого (V), чоловічий; був на тер. скверика біля стику нинішньої Рейтарської і Золотоворітської вул.
Немає коментарів:
Дописати коментар