Пріоритетні напрями підтримки державою електронного книговидавання та книгорозповсюдження українською мовою

Одним із стратегічних завдань держави є підтримка національної книговидавничої справи, від рівня розвитку якої залежать не лише ефективні перетворення у вітчизняній освіті, культурі, економіці, що мають місце за умов інформаційного суспільства, а й міжнародний авторитет держави.

Правовим суб’єктом галузі вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження є Державний комітет телебачення і радіомовлення України, хоча найактивнішими гравцями цієї галузі виступають громадські об’єднання, що співпрацюють з органами влади: Всеукраїнська благодійна організація «Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів» та громадська організація «Форум видавців». В управлінні Державного комітету телебачення і радіомовлення України перебуває державна наукова установа у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності – «Книжкова палата України імені Івана Федорова».

Світові тенденції вказують на те, що питома вага електронних книжок в наступні роки зростатиме, почасти розширюючи ринок, а почасти лише зменшуючи попит на паперові книжки

Цифровий видавничий ринок в Україні.

Електронні книги почали активно поширюватися в 2007–2008

роках разом з появою в Україні підприємства ТОВ «Видавни-цтво «Мост-Паблішинг», яке організувало постачання і продаж e-readers PocketBook. 

Офіційний облік електронних видань, тобто видань, які не мають аналогів на паперовому носії, на державному рівні було розпочато лише 2009 року. 

Випуск електронних видань в Україні у 2009–2011 роках

На легальних українських ресурсах нині забезпечується до-ступ до назв книжок, які існують у паперовому варіанті, таки-ми мовами:

• українською — близько 4 тис.;

• російською — близько 50 тис.;

• англійською — близько 300 тис.;

• німецькою — близько 200 тис.

За даними Державної наукової установи «Книжкова палата України імені Івана Федорова» (www.ukrbook.net).

Загалом у доступі понад 650 тис. найменувань 17 мовами.

До категорії основних українських видавців електронної книги належать: 

«Центр учбової літератури» (www.audiobooks.ua/f/izdatelstvo/

centr_uchbovoi_literaturi) — близько 350 назв, хоча легальність деяких із них під сумнівом; 

«Клуб Сімейного Дозвілля» (http://bookclub.ua/catalog/e-books/) — близько 350 назв;

«Ранок» (http://e-ranok.com.ua/) — 300 назв;

«Навчальна книга — Богдан» (www.bohdan-books.com) — 300

назв;

«Фоліо» (www.folio.com.ua) — понад 200 назв (технічно має

близько 1000 назв, однак у продаж не надає);

«Кондор» (www.condor-books.com.ua) — 200 назв;

«Кальварія» (www.calvaria.org) — 100 назв.

Серед найбільших російських видавців електронної книги,

які доступні в Україні легально, видавництва: «ЕКСМО» (www.

eksmo.ru) (11 тис. назв); «АСТ» (www.ast.ru) (4 тис. назв),

«Ріпол» (www.ripol.ru) (2,5 тис. назв), «Центрополіграф»

(www.centropoligraf.ru) (1 тис. назв), «Пітер» (www.piter.com)

(1 тис. назв), «Вече» (www.veche.ru) (1 тис. назв).

На українському ринку електронних книжок працюють такі розповсюджувачі та агрегатори: 

1. Вітчизняні:

Obreey(http://store.obreey.com/ukr). Цей портал продає ти-тули електронних книг в різних категоріях, таких як наукова, навчальна, художня література, публіцистика і т. ін. 

Кассіопея(http://store.kassiopeya.com) — перший український хмарний сервіс для читання книг. Кассіопея продає доступ до титулів книг в різних категоріях, таких як наукова, 

навчальна, художня література, публіцистика і т. ін. Це перший накопичувач в Україні, який пропонує сервіс з продажу електронних книг українських видавців через Amazon і B & N. 

Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»продає тільки свої книги, використовує для завантаження моделі різних ти-пів файлів, таких як FB2, TXT, RTF, PDF, EPUB. 

Видавництво «Ранок»(http://e-ranok.com.ua/) продає тільки 

свої книги, використовує для завантаження модель PDF-фай-лів.

2. Російські

ЛітРес (http://litres.ru/), Векслер (http://wexler.ru, агрега-тор і розподільник систем — різні (Electronic Library Systems) (http://www.knigafund.ru/, http://www.book.ru/) і т. ін. 

Озон (http://ozon.ru/context/ebook/).

3. Міжнародні

Amazon, B & N, Kobo, Google Books, Gardners Books, Ingram

Digital (агрегатор), OverDrive (агрегатор), Libreka (агрегатор). Їхня діяльність в Україні не заборонена, але офіційно не підтримується. Українські видавці використовують їх для продажу своєї е-книги за кордоном. 

Самовидання на ринку традиційної книги є, однак його частка дуже мала Що стосується е-ресурсів, то їх кілька, але переважно для поетичних творів і без системи продажу (www.

poesia.org). Найвідоміші російські проекти — www.litclub.ru, www.proza.ru, www.stihi.ru. 

Міжнародні платформи для самовидання в Україні не використовуються. Є дві вітчизняні платформи ObreeyAuthors (http://store.obreey.com/ukr) і Кассіопея (http://store.

kassiopeya.com), на яких автор зможе завантажити твір і презентувати його. 

Загальний стан справ у книговиданні

Має місце відхилення програм з популяризації книги та читання, мотивоване рекомендаціями діяти лише в рамках бюджетних коштів, які виділяються певним органам виконавчої влади (Держкомтелерадіо України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України). Так, зокрема, було відхилено «Концепцію Державної цільової національно-культурної програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції та читання на 2013–2017 роки», підготовлену на виконання рішення Міжвідомчої комісії та відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 11.08.2011 року № 59150/33/1-08. Програма передбачала здійснення ряду заходів з пропаганди книг та читання до 2017 р., а також забезпечення просування української літератури за кордоном, на що було необхідним виділення 1,5 млрд грн на термін 5 років. Приводом відхилення програми був «обтяжливий» для державного бюджету кошторис. 
Єдиною програмою, за якою видаються книжки для бібліотек коштом держави, є державна програма «Українська книга», недосконалими механізмами діяльності якої є: корумпованість серед членів експертної ради (вибір для реалізації в програмі книжок зумовлений такими суб’єктивними факторами, як авторство експертів чи наближених до них людей, можливість потрапити до списку за хабарі), відсутність серед замовників програми власне бібліотек, для задоволення потреб яких вона функціонує, завищені кошториси деяких видавництв. Постановою Кабінету міністрів України від 12 вересня 2012 р. № 850 «Про затвердження Порядку формування державного замовлення на випуск видавничої продукції та її розповсюдження» було розпочато перетворення в межах програми, що стосуються забезпечення прозорого механізму формування якісного та змістовного наповнення асортименту вітчизняної книжкової продукції. Наприклад, оприлюднення кошторисної вартості видавничої продукції на офіційних веб-сайтах[6].
Необхідність заходів з просування української книги за кордоном та недостатня активність органів державної влади у цьому напрямку. Хоча у згаданій Постанові необхідність державного замовлення обумовлюється потребою «перекладу творів українських авторів іноземними мовами для забезпечення представлення вітчизняної видавничої продукції та її популяризації за кордоном», відповідні механізми на сьогодні не напрацьовано. З року в рік у мас-медійному просторі мусується тема анти-реклами української книжки на міжнародних презентаційних заходах, де вона представлена державою, зокрема, на щорічному Франкфуртському книжковому ярмарку, де серед членів делегації, що працюють на українському стенді, відсутні фахівці відповідного рівня, і сам стенд не має адекватного оформлення. Такі заходи швидше дискредитують українську культуру, оскільки в них відсутні й змістовна, й іміджева частини. 
Пожвавлення ініціатив з боку громадськості.

Книговидавці з власної ініціативи налагоджують контакти з колегами в Європі з метою презентації книги. Зокрема, українські делегації письменників та видавців беруть участь у престижних книжкових фестивалях та ярмарках, налагоджують перекладацьку діяльність. Перекладацькі проекти є потужним засобом просування української продукції на європейському книжковому ринку, але без допомоги держави, самих лише зусиль письменників, перекладачів і видавців, наразі недостатньо. Для цього потрібно створити державну інституцію просування української літератури за кордоном, забезпечити її рекламу, а також залучити до процесу відомих професійних перекладачів.
В Україні взагалі відсутня інституція, яка б представляла інтереси національної видавничої галузі та фінансувалася державою. Діяльність у цій галузі Державного комітету телебачення і радіомовлення України не задовольняє давно назрілої потреби в Національному центрі (інституті) Книги, який би опікувався винятково українською книжкою, консолідуючи для цього зусилля видавців, письменників, перекладачів, зацікавлених бізнесу і громадськості, забезпечував необхідну національну довідково-інформаційну систему книговидавничого простору України, поширював знання про українські книжкові новинки за кордоном шляхом видання каталогів англійською мовою та розповсюдженням їх видавництвами всього світу. Прообразом такої інституції є Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова», «створена з метою забезпечення інтересів держави у нарощенні інтелектуального та інформаційного потенціалу, сприяння розвитку національної культури, науки, освіти, книговидавничої та бібліографічної справи; повного статистичного обліку, комплектування й зберігання всієї друкованої продукції – документальної пам’яті України; проведення книгознавчих та бібліографознавчих досліджень; створення баз даних бібліографічної інформації; видання бібліографічних покажчиків і науково-аналітичних оглядів»[9].

На ситуацію в галузі впливає також поширення електронної книги як аналога паперової. Фахівці зазначають, що вони не є конкурентами на ринку. У країнах Західної Європи «перемогла» паперова книжка з гарними ілюстраціями та шрифтом. Головним завданням для видавництв визначаються зміни бізнес-моделей і визначення оптимального співвідношення між продажами електронної й традиційної друкованої книги. Це приведе до зростання видавничого ринку в цілому. Поширенню та підняттю рівня культури читання слугує створення електронних бібліотек та каталогів.

Висновки та пропозиції

Ситуація в галузі постійно змінюється, динаміка змін має як позитивний, так і негативний характер, на ній позначається відсутність стратегії державної гуманітарної політики і, відповідно, як її складової, стратегії розвитку національного книговидання. Фахівці відзначають необхідність виваженої кредитної та інвестиційної політики щодо видавничого сектору національної економіки, яка б врахувала недостатнє залучення національного капіталу у вироблення власної електронної книжкової продукції українською мовою  та контролювала і обмежувала імпорт, розробила та забезпечила заходи з системної дистрибуційної та роздрібної книжкової торгівлі.

Вирішення проблем у національній книжковій галузі можливе за умов консолідації зусиль видавців, розповсюджувачів і держави. На державному рівні слід здійснити комплекс взаємопов’язаних заходів, які випливають з виконання наступних завдань.
Пропаганда книг і читання книг і газет українською мовою, яка повинна здійснюватися на рівні інформаційної політики; пропагандистсько-рекламні заходи будуть ефективними у тому разі, якщо здійснюватимуться спільними зусиллями держави, бізнесу, зацікавлених громадян; також спільно має бути вироблено ефективну програму популяризації серед різних вікових груп і прошарків населення книги українською мовою і читання як важелів впливу на формування людської особистості, нації та держави; встановлення соціальних тарифів та нормативів на обов’язкове надання електронними та друкованими ЗМІ часу і площ для програм і матеріалів, які ставлять за мету популяризацію вітчизняної книги українською мовою і читання серед населення. 

Законодавче врегулювання та захист електронного книжкового ринку: зокрема, врегулювання цінової політики, встановлення однакової у всіх електронних книгарнях та доступної для споживача вартості на україномовне видання; вироблення законодавчих механізмів звільнення від оподаткування коштів, інвестованих з інших сфер бізнесу у вітчизняне електронне книговидання українською мовою; вирішення питання звільнення від оподаткування меценатських і спонсорських коштів, спрямованих на розвиток книги українською мовою та на комплектування електронних фондів книг українською мовою.
Підтримка ініціатив громадськості та видавців, зокрема, це стосується підтримки новоствореної національної книготорговельної мережі шляхом надання приміщень і пільг для українських книгарень електронної книги у столиці та обласних центрах.
Рекомендується негайно прийняти і забезпечити належне фінансування довгострокової програми підтримки і розвитку читання, адаптувавши для українських потреб найкращий досвід інших країн; залучити до розробки і впровадження цієї програми державні  інституції та громадські організації, що мають досвід популяризації літератури, проведення локальних, регіональних, всеукраїнських та міжнародних заходів, скерованих на під-тримку читання: читацьких, літературних і книжкових конкурсів, фестивалів, виставок; залучити до промоції читання ЗМІ, в т. ч. комерційні. 

В. Кирилов

О. Майстренко

Олена Сотник: в юридичному бізнесі багато чого залежить від довіри и виправдання взаємніх очікувань

Вибери гору, на яку хочеш піднятися: не дай збити себе з пантелику порадами тих, хто каже: «Ця - красивіша» або «На цю легше буде піднятися» "- такими словами починається одна з улюблених мною сучасних притч про сходження до успіху.

Погодьтеся, вибрати свій шлях, свою мету, часом буває важче за все, іноді навіть важче, ніж сам процес досягнення мети. Однак коли ти твердо знаєш, до чого прагнеш, залишається тільки діяти. Для початку належить дізнатися як підійти до гори, вершину якої ти збираєшся підкорити, навчитися брати приклад з тих, хто вже освоїв майбутній твій маршрут, дивитися на небезпеку зблизька - тоді їх легко здолати, на шляху до вершини бачити пейзаж навколо себе, з повагою ставитися до свого тіла і своєї душі, бути готовим пройти зайвий кілометр і, нарешті, зрадіти, досягнувши вершини.

    

Закінчується ж притча порадою: "Розкажи свою історію. Покажи приклад іншим. Нехай вони побачать, що все на світі можливо - і тоді вони знайдуть відвагу підкорити власні вершини".

І сьогодні про свою історію сходження до вершин юридичної професії в ексклюзивному інтерв'ю Pravotoday розповіла Олена Сотник, партнер АО "Солодко і партнери", голова відділення Асоціації правників України в м.Києві.

Pravotoday: Олена, що привело Вас в юриспруденцію?

Олена Сотник: Бути юристом і адвокатом мені хотілося ще в дитинстві. У цій професії я бачила можливість допомогти іншим захистити себе в складних ситуаціях, коли дійсно потрібна чиясь допомога і захист. Напевно, це і зіграло вирішальну роль, і я абсолютно самостійно і усвідомлено в шістнадцять років прийняла рішення навчатися одночасно в двох ВНЗ, щоб отримати юридичну освіту на додаток до економічної. І тепер уже в статусі партнера адвокатського об'єднання абсолютно чітко розумію, що отримала неоціненну перевагу - знання в праві, доповнені повноцінними управлінськими та економічними знаннями.

Pravotoday: Минулого року Ви також стали студенткою факультету психології. Чим було викликано бажання отримати третю освіту?

Олена Сотник: Психологія є моїм давнім особистим захопленням, раніше особливо не пов'язаним з професійною діяльністю. Як адвокату і консультанту мені доводиться дуже часто стикатися з питаннями міжособистісних відносин клієнта і його опонентів, як в сімейних справах, так і в бізнес-проектах, коли від особистих психологічних особливостей менеджера, керівника залежать ті чи інші рішення і дії.

На практиці доводилося часто аналізувати і відзначати для себе, чому в подібних, здавалося б, ситуаціях розрізняється поведінка і методи досягнення цілей, а також завжди було цікаво розуміти, що рухає людьми, прогнозувати ті чи інші можливі кроки опонентів, виходячи з особистих ціннісних і психологічних особливостей. Виходячи з цього, минулого року я поступила на психологічний факультет українського ВНЗ. Вже з перших семестрів навчання стало зрозумілим, що системні психологічні знання дуже допомагають і в роботі і в житті, так як до одних і тих же питань і проблем можна не менш ефективно підійти з точки зору психології, а не тільки з точки зору управління в чистому вигляді.

Pravotoday: Як і коли Ви прийшли в юридичний бізнес?

Олена Сотник: Мені дуже пощастило, тому що на самому початку роботи і кар'єри юриста доля звела мене з уже відомим на той момент адвокатом Євгеном Солодко. Ми співпрацюємо більше семи років, зараз ми вже партнери в АО «Солодко і Партнери», але на той момент я була ще майже студенткою, і звичайно ж досвід, знання, впевненість і вміння вирішувати життєво-складні ситуації Євгена Вікторовича дуже мені допомогли. По суті як юрист і фахівець в праві я відбулася завдяки професіоналізму Жені Солодко. Нашим першим спільним великим проектом була справа про банкрутство АТ «Свема», і моє перше робоче завдання було як би почесним «посиланням» на цей завод у м Шостку. Там я близько року займалася усіма юридичними питаннями діяльності цього великого на той момент підприємства. І можна сказати, що саме цей початковий досвід «загартував» мене як фахівця, здатного приймати відповідальні рішення в критичних або складних ситуаціях.

Pravotoday: Яка Ваша основна спеціалізація?

Олена Сотник: На сьогоднішній день всі основні комерційні практики, які розвиває наше об'єднання, фактично перебувають у моєму управлінні. В основному це корпоративне право, судові процеси в частині господарського та адміністративного судочинства, справи про банкрутство, так як я є також арбітражним керуючим. Останнім часом стало помітно більше проектів, пов'язаних з інтелектуальною власністю. У розробці пакет послуг однієї «ексклюзивної практики», але про це напрямку я розповім окремо.

Pravotoday: До чого потрібно прагнути молодому спеціалісту, щоб зайняти позицію партнера юридичної фірми?

Олена Сотник: Більш досвідчені партнери українських юрфірм розповідали про те, що на питання молодшого юриста «А як стати партнером?» Існує відповідь з якимсь сенсом - «Партнером потрібно стати». У партнерстві в юридичному бізнесі дуже багато залежить від довіри і виправданих взаємних очікувань. Тому, якими б не були професійні навички та особисті риси характеру, це ще далеко не гарантія отримання позиції партнера юридичної фірми. Я вважаю, що потенційний партнер повинен прагнути до професійного та особистісного вдосконалення, до розвитку компанії і своєї практики. В юридичному бізнесі для потенційного партнера важливо бути не просто кращим фахівцем у сфері своєї спеціалізації, а й бути бездоганним авторитетом для клієнтів, для колег по ринку, як юристів, так і інших партнерів.

Pravotoday: З 2010 року Ви займаєте відповідальну громадську посаду - очолюєте відділення Асоціації правників України в Києві. Чи багато часу Ви приділяєте громадській роботі?

Олена Сотник: Асоціація правників України на сьогодні є безумовно успішним і найактивнішим професійним об'єднанням. По суті, це унікальна організація, так як на думку колег з суміжних держав в ближньому зарубіжжі немає такого професійного і суспільного єднання юристів та адвокатів, яке досягається в Україні завдяки АПУ. Для мене питання діяльності Асоціація правників України дійсно важливі, і тому я із задоволенням підлаштовую робочі графіки таким чином, щоб моїй участі в роботі Київського відділення не заважали «дуже термінові» зустрічі з клієнтами і «дуже важливі» судові засідання. Як відомо, хто хоче щось зробити - знайде для цього тисячу можливостей, а хто не хоче - знайде не менш виправдань, чому він цього зробити не може.

Pravotoday: Як Вам вдається викроювати час зі свого робочого графіка для суспільних проектів. Навчилися Ви управляти власним часом?

Олена Сотник: Зізнаюся чесно, що з урахуванням сфери діяльності та особливостей роботи партнера юридичної фірми мені здається не зовсім достатнім поняття «управління часом». Швидше слід говорити про управління результатами. При наявності одночасно і юридичних, і управлінських та суспільних проектів існує багатозадачність, коли необхідно вирішувати значну кількість найчастіше незв'язаних питань: фінансових, представницьких, адміністративних, професійних, управлінських, виховних і т.п. Для цього важливо вміти розставляти пріоритети. Я дуже відповідальна людина, і свого часу при переході в адвокатському об'єднанні до управління юристами і великими проектами мені довелося освоїти різні навички щодо ефективної особистої самоорганізації, навчитися спеціально виділяти час для дійсно важливих питань з розвитку фірми, і при цьому уникати звалювання в рутину всього як завжди надстрокового.

Pravotoday: Яка сьогодні доля управлінця та юриста в загальному обсязі Вашої зайнятості?

Олена Сотник: Напевно, мова йде про співвідношення функцій організації та адміністрування партнера і роботі по проектам. Прагну до того, щоб моя робота як юриста-спеціаліста займала в середньому не більше ніж приблизно 30% часу. Намагаюся максимально вчити підростаючі на фірмі юридичні кадри і делегувати юристам побільше самостійних завдань, нехай навіть місцями і вельми складних. Без виділення достатньої кількості часу для управління ефективна робота фірми і команди буде неможливою. А якщо спеціально не приділяти увагу питанням управління, то ми з партнерами тут же і не без задоволення з головою зануримося в настільки улюблені нами судові справи, меморандуми і угоди.

Pravotoday: Відкрийте секрет, коли починається, що включає і чим закінчується один робочий день з Вашого життя?

Олена Сотник: Я люблю робочим питанням приділяти частину одного вихідного дня, зазвичай суботу, коли є можливість не відволікатися на телефонні дзвінки, незаплановані зустрічі, поточну роботу з юристами по проектам. У такі дні із задоволенням займаюся питаннями планування, намічаю найближчі важливі дії та заходи для фірми і для організації. І оскільки такий день теж є ніби робочим, то це -самий приємний робочий день із всіх інших (посміхається). Вранці можна позайматися приготуванням кулінарних смаколиків, а ближче до вечора зайнятися різними особистими питаннями. В такий день і робочі питання вдаються з особливим задоволенням, і відпочинок можна поєднати з корисними заняттями.

Pravotoday: Київське відділення АПУ традиційно приділяє велику увагу розвитку підростаючого покоління - Ліги студентів. Які спільні проекти Ви плануєте реалізувати в цьому році?

Олена Сотник: Ми маємо намір досить багато часу приділяти питанням професійної допомоги і практикуючим юристам і студентам, як майбутнім практикам. Ні для кого не секрет, що юридичні ВНЗ та факультети не готують випускників безпосередньо до практичної діяльності. Ситуація така, що студенти не мають можливості ні в навчальних закладах, ні іншим чином самостійно отримати хоча б первинні навички практичної роботи. Деякі українські юрфірми вже створили свої програми з практичного навчання, і ми теж плануємо реалізувати ряд таких ініціатив в Київському відділенні АПУ. Одним з починань є проект «Майстри права», спрямований на надання досвідченими, кваліфікованими і авторитетними фахівцями початкових практичних знань випускникам юридичних вузів. У цьому напрямку заплановано цілий ряд заходів під егідою АПУ спільно з Лігою студентів. Крім того, готується проект для студентів «Незалежний науковий консультант», який сприятиме спілкуванню юристів, що вже відбулися і майбутніх молодих фахівців, безпосередньої участі досвідчених юристів у підготовці студентами наукових робіт. Не залишаться без уваги і соціальні ініціативи, - спільно з Лігою студентів готується новий проект просвітницької роботи з дітьми з дитячих будинків та шкіл-інтернатів.

Pravotoday: Як наставник і старший товариш могли б Ви дати оцінку тому, як впливає участь студентів-юристів в Лізі студентів на їх професійне становлення і світогляд в цілому?

Олена Сотник: На сьогодні є особливість в тому, що майбутні юристи високого рівня зазвичай починають практичну діяльність не пізніше, ніж на 3-му, 4-му курсі. Для успішного росту дуже важливо якомога раніше долучатися до мінімальних навичок роботи і на ділі освоювати професійний категоріальний апарат. І якщо студент на момент випуску не має досвіду практичної діяльності, то у потенційного роботодавця це найчастіше викликає сумніви в його бажанні і готовності до роботи. Безумовно, участь у Лізі студентів розширює професійне коло спілкування, дозволяє визначитися - це «твоє», чи «не твоє», а також спробувати на практиці оцінити те, чого ти насправді стоїш порівняно з колегами-випускниками.

Pravotoday: Яких ініціатив і свіжих ідей можна чекати найближчим часом від керівництва Київського відділення для його членів?

Олена Сотник: В Київській раді АПУ всі хлопці дуже талановиті та креативні, і я впевнена, що нам під силу реалізувати багато цікавих проектів. Крім звичайних заходів на актуальні теми, вже найближчим часом пройде презентація кількох проектів, основною метою яких буде зміцнення функцій АПУ з підтримки юридичної спільноти у вирішенні складних або спірних проблем правозастосування. Планується проведення презентації відділення в дещо незвичному, але дуже цікавому форматі, в ході якої планую поділитися з колегами напрацюваннями. На найближчі місяці також одним з основних завдань для себе бачу формування ефективної інформаційної політики для членів відділення та залучення до проектів інших зацікавлених колег.

Pravotoday: Які кар'єрні плани актуальні для Вас в найближчі кілька років?

Олена Сотник: Є різні підходи до організації юридичного бізнесу, - юридичні «супермаркети», «бутіки» і т.д. Як людина творча, переконана, що право - це теж мистецтво, втіленням якого має стати талановите творіння, яке принесе користь оточуючим і визнання «автору». Активний розвиток невеликої висококваліфікованої юридичної фірми з кількома спеціалізованими практиками, - моя мета на найближчі пару років!

Pravotoday: Як Ви розумієте вислів «жити в юридичному стилі»?

Олена Сотник: На відміну від колишніх часів, коли юристи були просто «юрисконсультами», зараз юридична спільнота дуже широка, багатогранна і має свої, безсумнівно, яскраві професійні та громадські інтереси. Для мене сьогодні Legal Style - це коли ти є частиною різноманітною, і по-своєму самобутньою юридичного життя в Україні.

Pravotoday: І на закінчення, якби Вам запропонували змінити юридичну професію на будь-яку іншу, щоб це було?

Олена Сотник: Можливо, професія шеф-кухаря власного ресторану (прим. Ред. Посміхається).

Розмову вела Наталія Докучаєва, відповідальний редактор Pravotoday

Сотник Олена Сергіївна. Партнер АО «Солодко і Партнери». Глава Київського відділення Асоціації правників України (з 2010 року). Народилася 21 грудня 1982 року в Києві. У 2005 році закінчила Національну академію внутрішніх справ України та Академію муніципального управління, отримавши диплом з відзнакою за спеціальністю «менеджер-економіст» та «правознавство». У 2010 році вступила до Національного педагогічного університету імені Драгоманова на факультет психології. Г-жа Сотник спеціалізується на корпоративному праві, супроводі процедур банкрутства підприємств, земельному праві, супроводі угод з придбання нерухомості, договірному праві і загальному управлінні юридичною практикою об'єднання. Значну частину вільного часу Олена приділяє вирішенню проблем дітей-сиріт. Вона активно впроваджує соціально-спрямовані проекти в рамках діяльності Київського відділення АПУ і реалізує власні ініціативи.

14-березня-2011

PS. Зараз Олена Сотник - Народний депутат України

Pravotoday

Європа готова допомагати Україні, але от масштаби фінансової підтримки поки не вражають

Європа готова допомагати Україні, але от масштаби фінансової підтримки поки не вражають.

Про це написав німецький журналіст Герхард Гнаук, інформує еizvestia.com.

Не так вже й багато поки відомо про візит Яценюка до Берліна, а також про підсумки переговорів у кулуарах. Меркель з гостем з Києва із задоволенням показали себе фотографам - це та ж Меркель, яка свого часу уникала зустрічі з тодішнім президентом Грузії, Саакашвілі. Часи змінилися, і Яценюк - це не гаряча кров Кавказу.

Інтерв'ю А. Яценюка "Frankfurter Allgemeine" вдалося. Дуже ясні меседжі: показати драматичну ситуацію країни, натякнути на загрозу всій Європі, говорити про українські реформи, просити про підтримку. Наприклад: У 2013, підкреслив прем'єр, Україна отримала 9 мільярдів кредитів, а виплатила - 14 мільярдів. "Через Януковича, не через нас." Тут Заходу, можливо, варто повернутися до досвіду 1989 року, коли частину боргу Польщі була списана на ні, анульована.

Але просити про підтримку завжди складно і незручно. Ну добре - підпис під рішенням про виділення півмільярда євро гарантій для кредитів з боку Берліна отримана. Але це, мабуть, ті ж півмільярда, які обіцяла Меркель у Києві в серпні. І не варто забувати, що для маленької Греції країни ЄС і МВФ зібрали понад 200 мільярдів євро кредитів, не враховуючи сотень мільярдів готових для порятунку самої валюти євро. Так що тут допомогу Німеччини не дуже вражає. А про інші країни Євросоюзу краще взагалі промовчимо. Вони поки тільки вчаться вимовляти слово "солідарність".

Президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер заявив, що Україні потрібні ще $ 15 млрд, щоб пережити економічну кризу.

"Україні знадобиться додаткова допомога. МВФ завершив оцінку браку фінансування України. Україні знадобиться додатково $ 15 мільярдів до того, що вже заплановано", - сказав він, виступаючи в Європарламенті в Страсбурзі, передає Рейтер.

Команда МВФ приїздила в Київ щоб провести переговори про чинній програмі допомоги обсягом $ 17 млрд. ЗМІ повідомляли, що МВФ виявив нестачу $ 15 мільярдів, і ця цифра була підтверджена представником ЄС.

Юнкер очікує, що Україна попросить ще два мільярди євро ($ 2,5 мільярда), і заявляє, що урядам країн ЄС доведеться внести свою лепту, так як Єврокомісія не має достатньо грошей в бюджеті.

"ЄС може допомогти тільки в рамках свого бюджету ... Є лише невелика можливість для маневру для додаткового фінансування у наступному році. І якщо ми повністю використовуємо наш ресурс на Україну, ми не будемо мати нічого, щоб задовольняти інші потреби, які можуть з'явитися в наступні два роки ", - сказав Юнкер.

"Членам ЄС доведеться взяти участь ... і забезпечити нам додаткові можливості в бюджеті", - додав глава Єврокомісії.

Юнкер сказав, що ЄС виплатив Україні 760 мільйонів євро у вигляді довгострокових кредитів за останні два місяці крім 600 мільйонів євро, виданих влітку.

Згідно з чинною програмою допомоги, ще 250 мільйонів євро можуть бути надані на початку 2015 року, якщо буду виконані поставлені умови

В. Орел

В. Масик

Сорос закликав Захід збільшити допомогу Україні

На думку американського мільярдера, наданням 50-мільярдного кредиту Києву США і ЄС повинні "послати сигнал" Росії. Надання фінансової підтримки Україні може розглядатися як витрати Євросоюзу на оборону.

  Американський мільярдер Джордж Сорос закликав західні країни збільшити допомогу Україні. У матеріалі, опублікованому у виданні New Yorks Review of Books, Сорос заявив, що фінансовий "пакет" у розмірі 50 мільярдів доларів може розглядатися як противага зростаючої агресії Росії. "Європа повинна прокинутися і усвідомити, що знаходиться під російською атакою. Надання допомоги Україні слід кваліфікувати як витрати Євросоюзу на оборону", - вважає 84-річний Сорос. За словами фінансиста, таким чином Росії буде "посланий сигнал".

Мільярдер припустив, що на допомогу Києву ЄС може направити невикористані кошти з програм, раніше призначених для підтримки Угорщини та Румунії. Також можливе частину суми вилучити зі стабілізаційного фонду, який використовувався для підтримки Ірландії та Португалії. Ці гроші можуть бути спрямовані України, хоча вона і не є членом ЄС. Також Сорос назвав ряд міжнародних банків, які можуть внести свій внесок у справу допомоги Україні, близької до дефолту через ведення військових дій на сході країни.

Міжнародний валютний фонд вже зібрав 17 мільярдів доларів в рамках програми підтримки української економіки, проте заявивши при цьому, що для реалізації плану дій потрібно ще 15 мільярдів.

Сорос запропонував Євросоюзу вважати фіндопомогу Україні "витратами на свою оборону", оскільки, на його думку, в разі програшу Києва Брюссель буде боротися з агресією путінського режиму "один на один".
Інвестор вважає, що підтримка України буде більш ефективною, ніж посилення санкцій проти РФ. Останні, за його словами, загрожують Росії дефолтом, невигідним для всіх сторін.
Фінансист вважає, що нинішній рівень фінансової допомоги Києву з боку Євросоюзу - мізерний і не відповідає вимогам часу.
Сорос перерахував шість джерел масштабних інвестицій в Україну для проведення радикальних реформ:
1. $ 47,5 млрд європейської програми підтримки платіжного балансу, а також $ 15,8 млрд Європейського механізму фінансової стабільності.
2. Збільшення кредиту від МВФ на $ 13 млрд.
3. Бонди Європейського інвестиційного банку на € 10 млрд або більше для реформи "Нафтогазу".
4. Довгострокове фінансування Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку для реструктурування банківського сектора на $ 5 млрд.
5. Реструктуризація суверенного боргу України для вивільнення понад $ 4 млрд дефіцитних валютних ресурсів.
6. Україна повинна працювати зі своїм борговим зобов'язанням перед російським урядом на суму $ 3 млрд, яке належить виплатити в 2015 році.
"Допомагаючи Україні, Європа зможе воскресити для себе ті цінності та принципи, на яких спочатку грунтується Європейський Союз", - резюмував Сорос.

Н. Ярова

Зелений туризм в Україні

Сільський (зелений) туризм, або агротуризм, є одним з видів екологічного туризму, який останнім часом набуває поширення і продовжує активно розвиватися в багатьох європейських країнах. Не є винятком і Україна. Характерно, що в розвинених країнах світу такий вид відпочинку користується попитом не лише у людей середнього достатку, а й у заможної частини населення. Адже агротуризм дає можливість міським жителям відпочити в сільській місцевості н

а природі, позбутися стресів, відвідати місцеві пам'ятки, ознайомитися з побутом сучасних сільських мешканців та народними традиціями, які вони зберігають, а за бажання - взяти участь у сільськогосподарських роботах.

Цей вид туризму, сприяючи розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, дає можливість міським мешканцям активно відпочивати в приватних сільських господарствах, а сільським господарям поліпшити своє фінансове становище. За агротуризмом в Україні велике майбутнє.

Яскравою ілюстрацією може бути 3-річний досвід становлення сільського туризму на Жовківщині, зокрема на Жовківському Розточчі. Зараз інтерес до цього регіону зростає з погляду релігійного (Крехівський монастир), екологічного (заповідник і національний парк) та міжнародного (близькість до Польщі) туризму. Саме на цей період припадає занепад рекреаційних баз на Розточчі. Тому ініціатива громадських організацій і місцевих органів щодо розвитку осередків сільського туризму виявилась досить актуальною. Було створено Жовківський осередок туризму з п'ятьма базовими пунктами (Жовква і чотири розтоцьких села). На початок 2000 р. він налічував 20 сільських садиб, що могли одночасно обслуговувати до 90 - 100 чол. Обов'язковим елементом розвитку сільського туризму на Жовківщині були заняття й тренінги з організаторами туризму та власниками садиб. 

Окремі акції організовувались для туристських груп гостей з Польщі й Канади - сільські фестини. Відроджуються запрошення шкільних груп з різних регіонів України для ознайомлення з природою, історією та культурою цього краю.

Жовківський досвід ілюструє можливість розвитку на територіях, де існують багаті природні й культурні туристські ресурси, сільського туризму, який синтезує в собі кілька напрямів туризму (відпочинковий, пізнавальний, активний), а полем його реалізації є сільська місцевість та довкілля, що її оточує.

Серед проблем розвитку сільського (зеленого) туризму найголовнішою є визначення правового статусу цього виду діяльності. 

Український сільський туризм може стати візитною карткою нашої держави на міжнародному туристському ринку, про що свідчить бажання іноземців познайомитись з історичним та природним потенціалом України.

Тематика й види екскурсій, які можна проводити і в сільській місцевості, дуже різноманітні. Адже не тільки в містах відбувалися визначні історичні події, жили відомі діячі суспільного й культурного життя, будувалися визначні споруди. До найпоширеніших видів екскурсійної діяльності в сільській місцевості належать краєзнавчі. Ці екскурсії охоплюють як природу, так і історію, етнографію, архітектуру місцевості, життєписи видатних осіб, які народилися або жили тут.

Основою для підготовки екскурсій у сільській місцевості можуть стати матеріали краєзнавчих і меморіальних музеїв, як державних, так і тих, що працюють на громадських засадах (у школах або при клубах). Саме працівники й активісти цих осередків організовують і проводять пошукову, методичну та екскурсійну роботу в сільській місцевості.

Вийшов у світ довідник-каталог "Відпочивайте в українському селі", де зібрано адреси господарств з різних регіонів України, які готові прийняти гостей.

Отже, сільський (зелений) туризм в Україні набуває дедалі більшого поширення.

Алла Кушнаренко

Як зупинити «путінську агресію» проти України

          6 січня, о 15.00 відбулась прес-конференція представників російської інтелігенції: "Як зупинити «путінську агресію» проти України", організована державною інформаційною агенцією України «Укрінформ».

Учасники: Валерій Отставних - співзасновник та прес-секретар Російського громадського руху «Майдан без кордонів» (екс-голова «Комітету солідарності з Майданом»), журналіст; Олена Васильєва - правозахисниця,  засновник групи у Фейсбуці «Вантаж 200. З України в Росію»; Андрій Ілларіонов (по скайпу) - колишній радник В. Путіна з економічних питань, старший науковий співробітник Інституту Катона (Вашингтон),  засновник і президент Інституту економічного аналізу (Москва); Андрій Піонтковський (по скайпу) - провідний науковий співробітник Інституту системного аналізу РАН, політолог і публіцист.

Питання до обговорення:

1. Що здійснює російська опозиція для того, аби зупинити «путінську агресію» проти України.

2. Прогноз розвитку економічної і політичної ситуації в Україні, пов'язаної з «путінською агресією».

Андрій Ілларіонов:

Без певних заходів в Україні наступить дефолт через 2-3 тижні. В цьому разі будуть погані наслідки для країни. Не буде фінансування кредиторів, почнуться затяжні фінансові переговори приблизно до кінця літа 2015 року. Як наслідок не буде допомоги від інших країн, зменшиться імпорт, почнуть підніматись ціни, девальвація гривні. Це все може призвести до політичної кризи. Якщо буде відставка влади, то це забезпечить хороші умови для продовження і посилення агресії Росії.

          Потрібно зробити все можливе для запобігання дефолту і звинувачень з сторони Москви. Потрібно ліквідувати бюджетний дефіцит, знизити податкове навантаження  для економічного розвитку, щоб на прохання дострокового повернення кредиту Кремлю, якщо таке буде, можна було відповісти. Також потрібно перестати деяким депутатам цинічно відноситись до можливого дефолту, адже це не тільки не допоможе їм отримати владу, а й направить у гіршу сторону Україну.

          Андрій Піонтковський:

Ситуація буде більш зрозумілою після переговорів з міжнародним валютним фондом.

Позиція західних країн твердіша, ніж вважала Росія, хоча вона не стійка. Дуже тверду позицію зайняла Ангела Меркель. Путін хоче віддати Луганськ, який йому не потрібен, в обмін на скасування санкцій. Тобто відати це ніби за повернення цілісності України,  хоча повертати Крим не збирається.

Щоб зупинити агресію потрібен масовий народний рух,  адже не може 84% всіх людей підтримувати Путіна. Людям телефонують невідомі і питають їх сторону, а вони для власної безпеки кажуть те, що вважають безпечним. Більшість людей завжди пасивна, а є тільки 2 меншості які за або проти Путіна. Російська еліта також боїться, але вже не Путіна, а того що буде після нього. Якщо вони зараз допоможуть скинути Путіна, то питати будуть з них.

Олена Васильєва:

Референдум в Криму був незаконним. За законами Росії референдуми заборонені, а за українськими законами потрібно 3 місяці підготовки і збирання підписів. Це було просто захоплення території.

Путін не має алергії на кров. Тому опозиція і програвала, адже ми вели себе як люди. Через це мені довелось створити проект «Вантаж 200. З України в Росію». За останні 3 місяці було багато зниклих українців, які потім знаходились в російських тюрмах і СІЗО. Ми вирішили вчинити по своєму і опублікуємо 15-го січня інформацію, яка змусить Росію занервувати.

Багато українців зляться на Порошенка, що він не вводить воєнний стан, але насправді він не може. Адже не має договору розпаду СССР. Пам’ятайте як вам видавали новий паспорт? Вам просто замінили старий на новий, а насправді повинні були подаватись заяви на заміну. Також закон про люстрацію пророблено не до кінця. І ми хочемо допомогти вам дописати його для подальшого розвитку країни і її шляху в ЄС, але це вже залежить від рішень вашої влади.

Валерій Отставних:

Російські опозиціонери намагаються зробити все, щоб війна пройшла з мінімальною кількістю жертв. Наше завдання – донести до людей інформацію про загиблих і налаштувати іх проти продовження кровопролиття.
В Росії всього декілька правдивих видань, а все інше просто пропаганда. Тому ми хочемо об’єднати всі незалежні і опозиційні ЗМІ, та не допустити їх блокування.

Також було б добре ввести законопроект про полегшене отримання українського громадянства росіянами. Це надасть політичну допомогу. Також потрібно ввести гарантію російським військам за перехід на українську сторону, що про них подбають, нагодують, не будуть вважати дезертирами, нададуть можливість зв’язатися з рідними. Потім іх будуть повертати до рідних, але якщо вони боятимуться переслідувань, то зможуть звернутись с проханням політичного захисту.

Чи можливо повернути Крим? Якщо добре агітувати людей, то вони самі захотять його повернути. Але поки є Путін, ідея є нереальною, адже він вважає це своїм великим досягненням. Зміна еліт Росії є небезпечною, бо нічного не зміниться, окрім людей. Для змін потрібно змінити саму систему і структуру держави.

Малінін М. І.

НЕОБХІДНІСТЬ РОЗВИТКУ ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ АГРОПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ

Основна переробна ланка агропромислового  сектору – харчова промисловість.  До галузей харчової промисловості належать м'ясна, молочна, цукрова, борошномельно-круп'яна, консервна, винопереробна, спиртово-бродильна, тютюнова, олійна і крохмале-патокова та ін. Найважливішими факторами розміщення галузей харчової промисловості є чисельність і густота населення, сировинна база, форми організації виробництва, транспорт. Об'єктивними чинниками є природні умови і науково-технічний прогрес.

Переробна промисловість підтримує міцні зв’язки з сільським господарством, машинобудуванням, яке поставляє переробне технологічне устаткування, хімічною, мікробіологічною та харчовою промисловістю. Між переробною і харчовою промисловістю існує тісний зв’язок. Переробні галузі постачають сировину харчовій промисловості для подальшої її переробки, зокрема – спирт, олію, крохмаль, цукор тощо. Найефективніші зв’язки переробних підприємств існують з сільським господарством. Процес взаємодії сільського господарства з переробними галузями ґрунтується на організаційно-економічній технологічній єдності виробництва, зберігання і переробки продукції рослинництва і тваринництва. Переробна промисловість доповнює харчову і поставляє сировину та напівфабрикати для подальшої переробки. Активні процеси міжнародної інтеграції актуалізують завдання підвищення ролі переробної промисловості, її економічного росту й конкурентноздатності на внутрішньому й зовнішньому ринках.

Переробна промисловість є однією з найважливіших складових загальнонаціональної системи будь-якої держави, її функція складається в оптимальному задоволенні потреб населення країни якісними, економічно й фізично доступними продуктами харчування при переважному продовольчому самозабезпеченні держави з корективами на участь у глобалізаційних процесах.

Україна традиційно має добре розвинену переробну промисловість, на сучасному етапі однією з актуальних проблем в цій сфері є формування достатньої сировинної бази. Від кількості і якості сировини залежить обсяг виробництва кінцевої продукції. Створення компактних сировинних зон навколо переробних підприємств диктується не лише скороченням транспортних витрат, але й тим, що у багатьох переробних галузях можна використати різну сировину для отримання кінцевої продукції.

Розвиток м'ясної і молочної галузевої харчової індустрії здебільшого обумовлений трьома групами чинників:

• наявністю і достатньою кількістю сировини — м'яса і молока у вітчизняному сільському господарстві;

• платоспроможним попитом населення;

• інвестиційними можливостями самих виробництв.

Розвиток переробних галузей повинен орієнтуватися на підтримання балансу між сировинною базою та потужностями промисловості, а також між обсягами виробництва кінцевої продукції та можливостями її реалізації. Неузгодженість в обсягах сировинних ресурсів і розмірах виробничої потужності призводить до порушення ритму роботи, надмірного продовження чи скорочення тривалості виробничого періоду, недовикористання виробничих потужностей, нераціональних перевезень сировини і продукції.

Основними напрямками підвищення ефективності роботи переробних галузей є реконструкція матеріально-технічної бази на основі науково-технічного прогресу, вдосконалення економічних відносин між виробниками сільськогосподарської сировини та її переробниками, підвищення якості продукції .

Важливим завданням є усунення диспропорцій між сировинними ресурсами і виробничими потужностями для їх переробки. Ця диспропорція полягає в нестачі потужностей для своєчасної переробки сировини, а також нестабільності сировинної бази. Найближчим завданням в цьому напрямку є зміцнення сировинних зон підприємств цукрової та м'ясо-молочної промисловості, наближення переробних виробництв до сільськогосподарських підприємств. Це сприятиме скороченню затрат на перевезення сировини, а також зменшенню її втрат.

У цукровій промисловості необхідно вирішити проблему технічного рівня устаткування, поліпшення якості цукру, збільшення його виходу при переробці цукросировини, зниження витрат ресурсів на одиницю продукції.

У плодоовочевій промисловості важливою проблемою є скорочення затрат ручної праці, оптимізація сировинних зон, підвищення технічного рівня виробництва та розширення асортименту переробки овочів. Переоснащення м'ясної промисловості повинно здійснитись за рахунок роботизації та автоматизації виробництва, конвеєризації забою та переробки худоби, технології швидкого охолодження і заморожування, збільшення напівфабрикатів, розфасованих і упакованих м’ясопродуктів.

У молочній промисловості поряд з розширенням асортименту і поліпшенням якості продукції доцільно поліпшити технологію виробництва, налагодити випуск продукції дієтичного та лікувального характеру. Вирішення невідкладних проблем технічного переоснащення та впровадження нових технологій у переробних галузях тісно пов'язане з формуванням нового господарського механізму, розвитку різноманітних форм власності, переходом до ринкових відносин.

Переробні підприємства південних регіонів України доцільно оснастити новітнім технологічним обладнанням (налагодивши його власне виробництво), яке забезпечувало б глибоку переробку молока. Певний поштовх розвитку молочнопромислового підкомплексу може дати поглиблення інтеграції сільськогосподарських (включаючи фермерські та особисті господарства населення) і переробних підприємств, оптової та роздрібної торгівлі шляхом створення різних форм агропромислових асоціацій, об’єднань, корпорацій тощо.

І. Петрусенко