Интернет реклама УБС

16.01.15

Україна не готова до повітряних боїв із Росією — президент Атлантичної ради


Генерал-майор наголосив, що в української сторони немає стратегії війни і вона безграмотно віддає Донецьк
КИЇВ. 16 січня. УНН. У зоні АТО не задіюють авіацію, оскільки бояться, що Росія зі свого боку зробить те саме. Про це в ексклюзивному коментарі УННзазначив президент Атлантичної ради України генерал-майор Вадим Гречанінов.
За його словами, це вже буде явна війна, почнуться повітряні бої, до яких Україна не готова.
“Але, з іншого боку, ми беззубо і безграмотно віддаємо Донецьк. Кажуть, що все під контролем, але я не знаю, що це таке. Все засекречено, очевидно тому, що ми не хочемо показувати свої дурощі”, — вважає В.Гречанінов.
На його думку, у влади немає стратегічного бачення, як захистити Донецьк.
“Якщо сепаратисти візьмуть Донецьк, то згодом захоплять всю область, тому що Росія перекидатиме туди війська по повітрю. Стратегії війни в нас немає, ми не знаємо, як воювати. Ми можемо зараз відбити Донецьк, а за тиждень знову віддати. А там треба створювати відповідний інженерний захист, там потрібно мати артилерію проти танків, які близько підходять і стріляють, там потрібно мати танки”, — пояснив генерал.
“А зараз на блокпостах, які пропускають наших солдат в аеропорт, взагалі анекдот, дозволяють із собою брати лише автомат і два ріжка. Це ж потрібно було до такого додуматися, щоб погодитися на таку аферу”, — обурився В.Гречанінов.

15.01.15

Ціна відпустки в Греції

Відпочинок в Греції взимку абсолютно не поступається звичній подорожі в літній сезон. Просто він стає іншим : гірськолижні курорти, різноманітні екскурсійні програми, паломництво - це далеко не все, чим може похвалитися Греція . Туризм в цій дивовижній країні не перестає розвиватися, про що невпинно піклується місцевий уряд, вкладаючи чималі кошти в галузь, розуміючи всю важливість цього напрямку..
Греція - це країна, багата історичною та культурною спадщиною, щедра до своїх гостей, обдаровує їх картинами дивовижної природи і благодатним кліматом.
Відпочинок в Греції збагачує знаннями і живить душу, лікує тривоги, позбавляє від сумнівів і занепокоєння, наділяє силою, гідною героїв давньогрецьких міфів, упевненістю в собі і своїй справі.
Відпочинок в Греції завжди приваблював туристів як можливість побувати в країні, яка заклала фундамент європейської культури і подарувала світу безцінний скарб знань. У ході захоплюючих екскурсій відпочиваючі знайомляться зі слідами розквіту античних міст -держав, а також з численними пам'ятками культури та місцями археологічних розкопок.
Молодіжний відпочинок в Греції, з бурхливим нічним життям, морські круїзи і яхтинг, безмежні можливості для організації корпоративних та ділових заходів, сучасні SPA -центри і розкішні готелі, паломницькі тури і багатоденні екскурсійні програми, спеціалізовані семінари, виставки і фестивалі , тури вихідного дня і шоп- тури - все це відпочинок в Греції.

Пляжний відпочинок в Греції

Греція - це країна, чиї пляжі з року в рік нагороджуються «блакитним прапором», відзнакою Європейського співтовариства за чистоту узбережжя і моря. Греція, відпочинок на морі - це обіцянка блаженства на лазурному березі, мальовничі гавані з оливковими гаями в поєднанні з м'яким кліматом. Це перлина курортного відпочинку, улюблений російськими туристами півострів Халкідікі з його безмежними пляжами і ідеальної екологією. Це дорогоцінна розсип грецьких островів, кожен з яких по-своєму унікальний: Кріт, Родос, Корфу, Санторіні, Міконос, Патмос і ін.
Відпочинок в Греції на островах і материку - це обіцянка щастя, яке завжди збувається!

Скільки коштує відпочинок в Греції ?

Традиційно найбільш відвідувані грецькі курорти - це острова Кріт і Родос. З кожним роком грецькі готелі все частіше пропонують відпочинок за системою "все включено", а також розвивають анімаційні програми, що дуже важливо для відпочинку з дітьми. У кожній країні є готелі, орієнтовані на сімейний відпочинок. У Греції, це ланцюжок Grecotel " . "Все включено" на Кріті в в "четвірці " на тиждень для двох ( з перельотом) обійдеться в 12 000-14 000 грн. Можна спробувати заощадити 10-15 % повної вартості путівки, купивши "палаючий" тур за 3-5 днів до вильоту.
Якщо орієнтуватися за цінами Греції то у м. Афіни проїзд у громадському транспорті раніше коштував 1,2 євро, метро - 1,4 євро, повноцінний вечеря в якійсь таверні коштує 10-15 євро , врахуйте порції у греків просто гигантські- . однієї порції може вистачити на двох. Паста ( 3-4 євро) , піца (3-4 євро ); або рибне блюдо ( 6-10 євро) - мінімальний набір. У день на їжу витрачається близько 45 Євро . Вартість місяця проживання в Афінах виходить близько 1500 євро. Квиток на пором з Пиреас (передмістя Афін) на острів Крит коштував 75 євро, зараз напевно більше 100 .

Створити собі тур

Любителі самостійних подорожей щоліта їдуть у власноруч створені тури. При цьому частина мандрівників воліють їхати на автомобілі , інші заздалегідь ( зазвичай за 3-5 місяців до поїздки) викуповують авіаквитки.
Недорогі авіаквитки найчастіше можна знайти у лоукостерів . Авіаквиток з Москви до Афін коштує близько 250 євро і назад майже так само загалом - 500 євро.
До речі , вирушаючи в подорож по Європі на поїзді, також можна відчутно скоротити свої витрати. Єдиний залізничний квиток InterRail Pass діє в регулярних поїздах національних залізничних компаній в Європі. Квиток на дорослого ( старше 26 років) на 5 днів подорожей з 10 обійдеться в 276 євро. При цьому можна буде користуватися послугами національних перевізників 30 країн.
"Якщо говорити про фінансову частину питання, то майже завжди турпакет, наприклад до Греції ( Кріт / Пелопоннес), на Кіпр, до Італії ( Сицилія , Сардинія і т. д.), зібраний туристом самостійно, виявиться дорожче пакетного варіанту від грамотного агентства, - посилається на свій багаторічний досвід Олена Піскунова  директор турагентства " Амі Вояж" . - Тому що опубліковані ціни навіть в онлайн- системах будуть вищі і навряд чи будуть включати, наприклад, трансфер. Я вже не кажу про вартість авіаперельоту в складі готового турпакета та візової підтримки , якщо вона потрібна".
Що робити потенційному туристу? Спробувати самостійно оцінити вартість придбаних перельотів, готелів, трансферів. А потім порівняти з ціною, запропонованою перевіреним турагентством . У багатьох випадках , як було сказано , результат виявиться не на користь саморобного турпакета.

Марина Репало 
Володимир Жук

Сироїд пропонує провести незалежний аудит використання коштів Верховної Ради

Оксана Сироїд ініціюватиме проведення незалежного аудиту ефективності використання коштів на утримання Апарату Верховної Ради України. Про такий намір Віце-спікер, член фракції «Обєднання «Самопоміч», Оксана Сироїд повідомила під час брифінгу у Парламенті.
На її думку, попри те, що питання ефективності роботи Апарату Верховної Ради не є найактуальнішим, воно потребує вирішення.
«Хто хоч раз бував у стінах Верховної Ради, мав змогу відчути задуху і пил ще радянських традицій. І доплисти до Європейського рівня Парламентаризму на радянських веслах неможливо. Тому я ініціюватиму проведення незалежного фінансового та функціонального аудиту Апарату Верховної Ради», – констатувала Сироїд.
За результатами такого аудиту, на переконання Віце-спікера, потрібно змінити структуру Апарату ВР і його функції, а також оптимізувати бюджет на його утримання.
Крім того, Сироїд підкреслила, що у Парламенті вже давно потрібно запровадити систему електронного документообігу.

С. Іщенко

13.01.15

Як українці оцінюють якість адміністративних послуг: чи змінилася ситуація за нової влади

Прес-конференція. 13 січня, 11.00
Організатор: Центр політико-правових реформ.
  Учасники: Віктор Тимощук - заступник Голови правління Центру політико-правових реформ; Ірина  Бекешкіна - директор Фонду "Демократичні ініціативи".
Питання до обговорення:
як українці оцінюють якість надання адміністративних послуг в Україні (видача різноманітних дозволів, довідок, паспортів, призначення допомоги тощо);
чи відрізняється якість адміністративних послуг в окремих містах України;
чи сприяла діяльність влади у 2014 році покращенню якості адміністративних послуг;
як часто громадяни дають хабарі за адміністративні послуги і чому вони це роблять.

Віктор Тимощук:
 Надавати адміністративні послуги зараз допомагають кошти Євроcоюзу, але якість послуг значно знизилась за останній рік. Але було отримано 80% позитивних відгуків за адміністративні послуги. Населення стало більше довіряти органам місцевого самоврядування. Хорошим кроком для подальшого розвитку стала б децентралізація.
Багато киян останнім часом стоять в черзі за адміністративними послугами. Більше 28% людей скаржились на цю проблему. На жаль Київ не є взірцем розбудови адміністративних центрів. Для вирішення цього питання потрібно передивитись кількість штатних працівників. Лідерами в цій сфері є Харків, Луцьк. Але по всіх інших параметрах вони не відрізняються від усіх інших міст. Такі затримки відбуваються тільки через черги, адже дуже мало персоналу на таку кількість людей.
На жаль нова влада зробила не так багато кроків для розвитку адміністративних послуг. Розбудові центрів сприяла більше за все місцева влада і Міністерство регіонального розвитку і будівництва. Позитивним рішенням влади був перелік адміністративних послуг. Також позитивним є призначення Кабінетом міністрів України Ксенії Ляпіної 9-го січня 2015 на посаду голови Державної регуляторної служби.
Ірина  Бекешкіна:
Було опитано багато людей стосовно хабарів. В різних сферах кількість людей які брали хабарі значно різниться. Можливо, хтось дав недостовірну інформацію про себе, а деякі просто відмовляли відповідати. Наприклад 17% міліціонерів, не враховуючи ДАІ, відмовились відповідати на це питання.
Існують дуже прості засоби боротьби з хабарництвом: звільняти, відправляти за грати таких людей і конфісковувати майно. Для вирішення цього питання також має бути задіяна громадськість і хорошим кроком стане вдосконалення законодавства стосовно хабарництва.
Малінін М. І.

Пріоритетні напрями підтримки державою електронного книговидавання та книгорозповсюдження українською мовою

Одним із стратегічних завдань держави є підтримка національної книговидавничої справи, від рівня розвитку якої залежать не лише ефективні перетворення у вітчизняній освіті, культурі, економіці, що мають місце за умов інформаційного суспільства, а й міжнародний авторитет держави.

Правовим суб’єктом галузі вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження є Державний комітет телебачення і радіомовлення України, хоча найактивнішими гравцями цієї галузі виступають громадські об’єднання, що співпрацюють з органами влади: Всеукраїнська благодійна організація «Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів» та громадська організація «Форум видавців». В управлінні Державного комітету телебачення і радіомовлення України перебуває державна наукова установа у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності – «Книжкова палата України імені Івана Федорова».

Світові тенденції вказують на те, що питома вага електронних книжок в наступні роки зростатиме, почасти розширюючи ринок, а почасти лише зменшуючи попит на паперові книжки

Цифровий видавничий ринок в Україні.

Електронні книги почали активно поширюватися в 2007–2008
роках разом з появою в Україні підприємства ТОВ «Видавни-цтво «Мост-Паблішинг», яке організувало постачання і продаж e-readers PocketBook. 
Офіційний облік електронних видань, тобто видань, які не мають аналогів на паперовому носії, на державному рівні було розпочато лише 2009 року. 

Випуск електронних видань в Україні у 2009–2011 роках

На легальних українських ресурсах нині забезпечується до-ступ до назв книжок, які існують у паперовому варіанті, таки-ми мовами:
• українською — близько 4 тис.;
• російською — близько 50 тис.;
• англійською — близько 300 тис.;
• німецькою — близько 200 тис.

За даними Державної наукової установи «Книжкова палата України імені Івана Федорова» (www.ukrbook.net).

Загалом у доступі понад 650 тис. найменувань 17 мовами.
До категорії основних українських видавців електронної книги належать: 
«Центр учбової літератури» (www.audiobooks.ua/f/izdatelstvo/
centr_uchbovoi_literaturi) — близько 350 назв, хоча легальність деяких із них під сумнівом; 
«Клуб Сімейного Дозвілля» (http://bookclub.ua/catalog/e-books/) — близько 350 назв;
«Ранок» (http://e-ranok.com.ua/) — 300 назв;
«Навчальна книга — Богдан» (www.bohdan-books.com) — 300
назв;
«Фоліо» (www.folio.com.ua) — понад 200 назв (технічно має
близько 1000 назв, однак у продаж не надає);
«Кондор» (www.condor-books.com.ua) — 200 назв;
«Кальварія» (www.calvaria.org) — 100 назв.
Серед найбільших російських видавців електронної книги,
які доступні в Україні легально, видавництва: «ЕКСМО» (www.
eksmo.ru) (11 тис. назв); «АСТ» (www.ast.ru) (4 тис. назв),
«Ріпол» (www.ripol.ru) (2,5 тис. назв), «Центрополіграф»
(www.centropoligraf.ru) (1 тис. назв), «Пітер» (www.piter.com)
(1 тис. назв), «Вече» (www.veche.ru) (1 тис. назв).
На українському ринку електронних книжок працюють такі розповсюджувачі та агрегатори: 
1. Вітчизняні:
Obreey(http://store.obreey.com/ukr). Цей портал продає ти-тули електронних книг в різних категоріях, таких як наукова, навчальна, художня література, публіцистика і т. ін. 
Кассіопея(http://store.kassiopeya.com) — перший український хмарний сервіс для читання книг. Кассіопея продає доступ до титулів книг в різних категоріях, таких як наукова, 
навчальна, художня література, публіцистика і т. ін. Це перший накопичувач в Україні, який пропонує сервіс з продажу електронних книг українських видавців через Amazon і B & N. 
Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»продає тільки свої книги, використовує для завантаження моделі різних ти-пів файлів, таких як FB2, TXT, RTF, PDF, EPUB. 
Видавництво «Ранок»(http://e-ranok.com.ua/) продає тільки 
свої книги, використовує для завантаження модель PDF-фай-лів.
2. Російські
ЛітРес (http://litres.ru/), Векслер (http://wexler.ru, агрега-тор і розподільник систем — різні (Electronic Library Systems) (http://www.knigafund.ru/, http://www.book.ru/) і т. ін. 
Озон (http://ozon.ru/context/ebook/).
3. Міжнародні
Amazon, B & N, Kobo, Google Books, Gardners Books, Ingram
Digital (агрегатор), OverDrive (агрегатор), Libreka (агрегатор). Їхня діяльність в Україні не заборонена, але офіційно не підтримується. Українські видавці використовують їх для продажу своєї е-книги за кордоном. 
Самовидання на ринку традиційної книги є, однак його частка дуже мала Що стосується е-ресурсів, то їх кілька, але переважно для поетичних творів і без системи продажу (www.
poesia.org). Найвідоміші російські проекти — www.litclub.ru, www.proza.ru, www.stihi.ru. 
Міжнародні платформи для самовидання в Україні не використовуються. Є дві вітчизняні платформи ObreeyAuthors (http://store.obreey.com/ukr) і Кассіопея (http://store.
kassiopeya.com), на яких автор зможе завантажити твір і презентувати його. 
Загальний стан справ у книговиданні
Має місце відхилення програм з популяризації книги та читання, мотивоване рекомендаціями діяти лише в рамках бюджетних коштів, які виділяються певним органам виконавчої влади (Держкомтелерадіо України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України). Так, зокрема, було відхилено «Концепцію Державної цільової національно-культурної програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції та читання на 2013–2017 роки», підготовлену на виконання рішення Міжвідомчої комісії та відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 11.08.2011 року № 59150/33/1-08. Програма передбачала здійснення ряду заходів з пропаганди книг та читання до 2017 р., а також забезпечення просування української літератури за кордоном, на що було необхідним виділення 1,5 млрд грн на термін 5 років. Приводом відхилення програми був «обтяжливий» для державного бюджету кошторис. 
Єдиною програмою, за якою видаються книжки для бібліотек коштом держави, є державна програма «Українська книга», недосконалими механізмами діяльності якої є: корумпованість серед членів експертної ради (вибір для реалізації в програмі книжок зумовлений такими суб’єктивними факторами, як авторство експертів чи наближених до них людей, можливість потрапити до списку за хабарі), відсутність серед замовників програми власне бібліотек, для задоволення потреб яких вона функціонує, завищені кошториси деяких видавництв. Постановою Кабінету міністрів України від 12 вересня 2012 р. № 850 «Про затвердження Порядку формування державного замовлення на випуск видавничої продукції та її розповсюдження» було розпочато перетворення в межах програми, що стосуються забезпечення прозорого механізму формування якісного та змістовного наповнення асортименту вітчизняної книжкової продукції. Наприклад, оприлюднення кошторисної вартості видавничої продукції на офіційних веб-сайтах[6].
Необхідність заходів з просування української книги за кордоном та недостатня активність органів державної влади у цьому напрямку. Хоча у згаданій Постанові необхідність державного замовлення обумовлюється потребою «перекладу творів українських авторів іноземними мовами для забезпечення представлення вітчизняної видавничої продукції та її популяризації за кордоном», відповідні механізми на сьогодні не напрацьовано. З року в рік у мас-медійному просторі мусується тема анти-реклами української книжки на міжнародних презентаційних заходах, де вона представлена державою, зокрема, на щорічному Франкфуртському книжковому ярмарку, де серед членів делегації, що працюють на українському стенді, відсутні фахівці відповідного рівня, і сам стенд не має адекватного оформлення. Такі заходи швидше дискредитують українську культуру, оскільки в них відсутні й змістовна, й іміджева частини. 
Пожвавлення ініціатив з боку громадськості.
Книговидавці з власної ініціативи налагоджують контакти з колегами в Європі з метою презентації книги. Зокрема, українські делегації письменників та видавців беруть участь у престижних книжкових фестивалях та ярмарках, налагоджують перекладацьку діяльність. Перекладацькі проекти є потужним засобом просування української продукції на європейському книжковому ринку, але без допомоги держави, самих лише зусиль письменників, перекладачів і видавців, наразі недостатньо. Для цього потрібно створити державну інституцію просування української літератури за кордоном, забезпечити її рекламу, а також залучити до процесу відомих професійних перекладачів.
В Україні взагалі відсутня інституція, яка б представляла інтереси національної видавничої галузі та фінансувалася державою. Діяльність у цій галузі Державного комітету телебачення і радіомовлення України не задовольняє давно назрілої потреби в Національному центрі (інституті) Книги, який би опікувався винятково українською книжкою, консолідуючи для цього зусилля видавців, письменників, перекладачів, зацікавлених бізнесу і громадськості, забезпечував необхідну національну довідково-інформаційну систему книговидавничого простору України, поширював знання про українські книжкові новинки за кордоном шляхом видання каталогів англійською мовою та розповсюдженням їх видавництвами всього світу. Прообразом такої інституції є Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова», «створена з метою забезпечення інтересів держави у нарощенні інтелектуального та інформаційного потенціалу, сприяння розвитку національної культури, науки, освіти, книговидавничої та бібліографічної справи; повного статистичного обліку, комплектування й зберігання всієї друкованої продукції – документальної пам’яті України; проведення книгознавчих та бібліографознавчих досліджень; створення баз даних бібліографічної інформації; видання бібліографічних покажчиків і науково-аналітичних оглядів»[9].

На ситуацію в галузі впливає також поширення електронної книги як аналога паперової. Фахівці зазначають, що вони не є конкурентами на ринку. У країнах Західної Європи «перемогла» паперова книжка з гарними ілюстраціями та шрифтом. Головним завданням для видавництв визначаються зміни бізнес-моделей і визначення оптимального співвідношення між продажами електронної й традиційної друкованої книги. Це приведе до зростання видавничого ринку в цілому. Поширенню та підняттю рівня культури читання слугує створення електронних бібліотек та каталогів.

Висновки та пропозиції
Ситуація в галузі постійно змінюється, динаміка змін має як позитивний, так і негативний характер, на ній позначається відсутність стратегії державної гуманітарної політики і, відповідно, як її складової, стратегії розвитку національного книговидання. Фахівці відзначають необхідність виваженої кредитної та інвестиційної політики щодо видавничого сектору національної економіки, яка б врахувала недостатнє залучення національного капіталу у вироблення власної електронної книжкової продукції українською мовою  та контролювала і обмежувала імпорт, розробила та забезпечила заходи з системної дистрибуційної та роздрібної книжкової торгівлі.

Вирішення проблем у національній книжковій галузі можливе за умов консолідації зусиль видавців, розповсюджувачів і держави. На державному рівні слід здійснити комплекс взаємопов’язаних заходів, які випливають з виконання наступних завдань.
Пропаганда книг і читання книг і газет українською мовою, яка повинна здійснюватися на рівні інформаційної політики; пропагандистсько-рекламні заходи будуть ефективними у тому разі, якщо здійснюватимуться спільними зусиллями держави, бізнесу, зацікавлених громадян; також спільно має бути вироблено ефективну програму популяризації серед різних вікових груп і прошарків населення книги українською мовою і читання як важелів впливу на формування людської особистості, нації та держави; встановлення соціальних тарифів та нормативів на обов’язкове надання електронними та друкованими ЗМІ часу і площ для програм і матеріалів, які ставлять за мету популяризацію вітчизняної книги українською мовою і читання серед населення. 
Законодавче врегулювання та захист електронного книжкового ринку: зокрема, врегулювання цінової політики, встановлення однакової у всіх електронних книгарнях та доступної для споживача вартості на україномовне видання; вироблення законодавчих механізмів звільнення від оподаткування коштів, інвестованих з інших сфер бізнесу у вітчизняне електронне книговидання українською мовою; вирішення питання звільнення від оподаткування меценатських і спонсорських коштів, спрямованих на розвиток книги українською мовою та на комплектування електронних фондів книг українською мовою.
Підтримка ініціатив громадськості та видавців, зокрема, це стосується підтримки новоствореної національної книготорговельної мережі шляхом надання приміщень і пільг для українських книгарень електронної книги у столиці та обласних центрах.
Рекомендується негайно прийняти і забезпечити належне фінансування довгострокової програми підтримки і розвитку читання, адаптувавши для українських потреб найкращий досвід інших країн; залучити до розробки і впровадження цієї програми державні  інституції та громадські організації, що мають досвід популяризації літератури, проведення локальних, регіональних, всеукраїнських та міжнародних заходів, скерованих на під-тримку читання: читацьких, літературних і книжкових конкурсів, фестивалів, виставок; залучити до промоції читання ЗМІ, в т. ч. комерційні. 
В. Кирилов
О. Майстренко

12.01.15

Олена Сотник: в юридичному бізнесі багато чого залежить від довіри и виправдання взаємніх очікувань

Вибери гору, на яку хочеш піднятися: не дай збити себе з пантелику порадами тих, хто каже: «Ця - красивіша» або «На цю легше буде піднятися» "- такими словами починається одна з улюблених мною сучасних притч про сходження до успіху.


Погодьтеся, вибрати свій шлях, свою мету, часом буває важче за все, іноді навіть важче, ніж сам процес досягнення мети. Однак коли ти твердо знаєш, до чого прагнеш, залишається тільки діяти. Для початку належить дізнатися як підійти до гори, вершину якої ти збираєшся підкорити, навчитися брати приклад з тих, хто вже освоїв майбутній твій маршрут, дивитися на небезпеку зблизька - тоді їх легко здолати, на шляху до вершини бачити пейзаж навколо себе, з повагою ставитися до свого тіла і своєї душі, бути готовим пройти зайвий кілометр і, нарешті, зрадіти, досягнувши вершини.
    
Закінчується ж притча порадою: "Розкажи свою історію. Покажи приклад іншим. Нехай вони побачать, що все на світі можливо - і тоді вони знайдуть відвагу підкорити власні вершини".

І сьогодні про свою історію сходження до вершин юридичної професії в ексклюзивному інтерв'ю Pravotoday розповіла Олена Сотник, партнер АО "Солодко і партнери", голова відділення Асоціації правників України в м.Києві.

Pravotoday: Олена, що привело Вас в юриспруденцію?

Олена Сотник: Бути юристом і адвокатом мені хотілося ще в дитинстві. У цій професії я бачила можливість допомогти іншим захистити себе в складних ситуаціях, коли дійсно потрібна чиясь допомога і захист. Напевно, це і зіграло вирішальну роль, і я абсолютно самостійно і усвідомлено в шістнадцять років прийняла рішення навчатися одночасно в двох ВНЗ, щоб отримати юридичну освіту на додаток до економічної. І тепер уже в статусі партнера адвокатського об'єднання абсолютно чітко розумію, що отримала неоціненну перевагу - знання в праві, доповнені повноцінними управлінськими та економічними знаннями.

Pravotoday: Минулого року Ви також стали студенткою факультету психології. Чим було викликано бажання отримати третю освіту?

Олена Сотник: Психологія є моїм давнім особистим захопленням, раніше особливо не пов'язаним з професійною діяльністю. Як адвокату і консультанту мені доводиться дуже часто стикатися з питаннями міжособистісних відносин клієнта і його опонентів, як в сімейних справах, так і в бізнес-проектах, коли від особистих психологічних особливостей менеджера, керівника залежать ті чи інші рішення і дії.

На практиці доводилося часто аналізувати і відзначати для себе, чому в подібних, здавалося б, ситуаціях розрізняється поведінка і методи досягнення цілей, а також завжди було цікаво розуміти, що рухає людьми, прогнозувати ті чи інші можливі кроки опонентів, виходячи з особистих ціннісних і психологічних особливостей. Виходячи з цього, минулого року я поступила на психологічний факультет українського ВНЗ. Вже з перших семестрів навчання стало зрозумілим, що системні психологічні знання дуже допомагають і в роботі і в житті, так як до одних і тих же питань і проблем можна не менш ефективно підійти з точки зору психології, а не тільки з точки зору управління в чистому вигляді.

Pravotoday: Як і коли Ви прийшли в юридичний бізнес?

Олена Сотник: Мені дуже пощастило, тому що на самому початку роботи і кар'єри юриста доля звела мене з уже відомим на той момент адвокатом Євгеном Солодко. Ми співпрацюємо більше семи років, зараз ми вже партнери в АО «Солодко і Партнери», але на той момент я була ще майже студенткою, і звичайно ж досвід, знання, впевненість і вміння вирішувати життєво-складні ситуації Євгена Вікторовича дуже мені допомогли. По суті як юрист і фахівець в праві я відбулася завдяки професіоналізму Жені Солодко. Нашим першим спільним великим проектом була справа про банкрутство АТ «Свема», і моє перше робоче завдання було як би почесним «посиланням» на цей завод у м Шостку. Там я близько року займалася усіма юридичними питаннями діяльності цього великого на той момент підприємства. І можна сказати, що саме цей початковий досвід «загартував» мене як фахівця, здатного приймати відповідальні рішення в критичних або складних ситуаціях.

Pravotoday: Яка Ваша основна спеціалізація?

Олена Сотник: На сьогоднішній день всі основні комерційні практики, які розвиває наше об'єднання, фактично перебувають у моєму управлінні. В основному це корпоративне право, судові процеси в частині господарського та адміністративного судочинства, справи про банкрутство, так як я є також арбітражним керуючим. Останнім часом стало помітно більше проектів, пов'язаних з інтелектуальною власністю. У розробці пакет послуг однієї «ексклюзивної практики», але про це напрямку я розповім окремо.

Pravotoday: До чого потрібно прагнути молодому спеціалісту, щоб зайняти позицію партнера юридичної фірми?

Олена Сотник: Більш досвідчені партнери українських юрфірм розповідали про те, що на питання молодшого юриста «А як стати партнером?» Існує відповідь з якимсь сенсом - «Партнером потрібно стати». У партнерстві в юридичному бізнесі дуже багато залежить від довіри і виправданих взаємних очікувань. Тому, якими б не були професійні навички та особисті риси характеру, це ще далеко не гарантія отримання позиції партнера юридичної фірми. Я вважаю, що потенційний партнер повинен прагнути до професійного та особистісного вдосконалення, до розвитку компанії і своєї практики. В юридичному бізнесі для потенційного партнера важливо бути не просто кращим фахівцем у сфері своєї спеціалізації, а й бути бездоганним авторитетом для клієнтів, для колег по ринку, як юристів, так і інших партнерів.

Pravotoday: З 2010 року Ви займаєте відповідальну громадську посаду - очолюєте відділення Асоціації правників України в Києві. Чи багато часу Ви приділяєте громадській роботі?

Олена Сотник: Асоціація правників України на сьогодні є безумовно успішним і найактивнішим професійним об'єднанням. По суті, це унікальна організація, так як на думку колег з суміжних держав в ближньому зарубіжжі немає такого професійного і суспільного єднання юристів та адвокатів, яке досягається в Україні завдяки АПУ. Для мене питання діяльності Асоціація правників України дійсно важливі, і тому я із задоволенням підлаштовую робочі графіки таким чином, щоб моїй участі в роботі Київського відділення не заважали «дуже термінові» зустрічі з клієнтами і «дуже важливі» судові засідання. Як відомо, хто хоче щось зробити - знайде для цього тисячу можливостей, а хто не хоче - знайде не менш виправдань, чому він цього зробити не може.

Pravotoday: Як Вам вдається викроювати час зі свого робочого графіка для суспільних проектів. Навчилися Ви управляти власним часом?

Олена Сотник: Зізнаюся чесно, що з урахуванням сфери діяльності та особливостей роботи партнера юридичної фірми мені здається не зовсім достатнім поняття «управління часом». Швидше слід говорити про управління результатами. При наявності одночасно і юридичних, і управлінських та суспільних проектів існує багатозадачність, коли необхідно вирішувати значну кількість найчастіше незв'язаних питань: фінансових, представницьких, адміністративних, професійних, управлінських, виховних і т.п. Для цього важливо вміти розставляти пріоритети. Я дуже відповідальна людина, і свого часу при переході в адвокатському об'єднанні до управління юристами і великими проектами мені довелося освоїти різні навички щодо ефективної особистої самоорганізації, навчитися спеціально виділяти час для дійсно важливих питань з розвитку фірми, і при цьому уникати звалювання в рутину всього як завжди надстрокового.

Pravotoday: Яка сьогодні доля управлінця та юриста в загальному обсязі Вашої зайнятості?

Олена Сотник: Напевно, мова йде про співвідношення функцій організації та адміністрування партнера і роботі по проектам. Прагну до того, щоб моя робота як юриста-спеціаліста займала в середньому не більше ніж приблизно 30% часу. Намагаюся максимально вчити підростаючі на фірмі юридичні кадри і делегувати юристам побільше самостійних завдань, нехай навіть місцями і вельми складних. Без виділення достатньої кількості часу для управління ефективна робота фірми і команди буде неможливою. А якщо спеціально не приділяти увагу питанням управління, то ми з партнерами тут же і не без задоволення з головою зануримося в настільки улюблені нами судові справи, меморандуми і угоди.

Pravotoday: Відкрийте секрет, коли починається, що включає і чим закінчується один робочий день з Вашого життя?

Олена Сотник: Я люблю робочим питанням приділяти частину одного вихідного дня, зазвичай суботу, коли є можливість не відволікатися на телефонні дзвінки, незаплановані зустрічі, поточну роботу з юристами по проектам. У такі дні із задоволенням займаюся питаннями планування, намічаю найближчі важливі дії та заходи для фірми і для організації. І оскільки такий день теж є ніби робочим, то це -самий приємний робочий день із всіх інших (посміхається). Вранці можна позайматися приготуванням кулінарних смаколиків, а ближче до вечора зайнятися різними особистими питаннями. В такий день і робочі питання вдаються з особливим задоволенням, і відпочинок можна поєднати з корисними заняттями.

Pravotoday: Київське відділення АПУ традиційно приділяє велику увагу розвитку підростаючого покоління - Ліги студентів. Які спільні проекти Ви плануєте реалізувати в цьому році?

Олена Сотник: Ми маємо намір досить багато часу приділяти питанням професійної допомоги і практикуючим юристам і студентам, як майбутнім практикам. Ні для кого не секрет, що юридичні ВНЗ та факультети не готують випускників безпосередньо до практичної діяльності. Ситуація така, що студенти не мають можливості ні в навчальних закладах, ні іншим чином самостійно отримати хоча б первинні навички практичної роботи. Деякі українські юрфірми вже створили свої програми з практичного навчання, і ми теж плануємо реалізувати ряд таких ініціатив в Київському відділенні АПУ. Одним з починань є проект «Майстри права», спрямований на надання досвідченими, кваліфікованими і авторитетними фахівцями початкових практичних знань випускникам юридичних вузів. У цьому напрямку заплановано цілий ряд заходів під егідою АПУ спільно з Лігою студентів. Крім того, готується проект для студентів «Незалежний науковий консультант», який сприятиме спілкуванню юристів, що вже відбулися і майбутніх молодих фахівців, безпосередньої участі досвідчених юристів у підготовці студентами наукових робіт. Не залишаться без уваги і соціальні ініціативи, - спільно з Лігою студентів готується новий проект просвітницької роботи з дітьми з дитячих будинків та шкіл-інтернатів.

Pravotoday: Як наставник і старший товариш могли б Ви дати оцінку тому, як впливає участь студентів-юристів в Лізі студентів на їх професійне становлення і світогляд в цілому?

Олена Сотник: На сьогодні є особливість в тому, що майбутні юристи високого рівня зазвичай починають практичну діяльність не пізніше, ніж на 3-му, 4-му курсі. Для успішного росту дуже важливо якомога раніше долучатися до мінімальних навичок роботи і на ділі освоювати професійний категоріальний апарат. І якщо студент на момент випуску не має досвіду практичної діяльності, то у потенційного роботодавця це найчастіше викликає сумніви в його бажанні і готовності до роботи. Безумовно, участь у Лізі студентів розширює професійне коло спілкування, дозволяє визначитися - це «твоє», чи «не твоє», а також спробувати на практиці оцінити те, чого ти насправді стоїш порівняно з колегами-випускниками.

Pravotoday: Яких ініціатив і свіжих ідей можна чекати найближчим часом від керівництва Київського відділення для його членів?

Олена Сотник: В Київській раді АПУ всі хлопці дуже талановиті та креативні, і я впевнена, що нам під силу реалізувати багато цікавих проектів. Крім звичайних заходів на актуальні теми, вже найближчим часом пройде презентація кількох проектів, основною метою яких буде зміцнення функцій АПУ з підтримки юридичної спільноти у вирішенні складних або спірних проблем правозастосування. Планується проведення презентації відділення в дещо незвичному, але дуже цікавому форматі, в ході якої планую поділитися з колегами напрацюваннями. На найближчі місяці також одним з основних завдань для себе бачу формування ефективної інформаційної політики для членів відділення та залучення до проектів інших зацікавлених колег.

Pravotoday: Які кар'єрні плани актуальні для Вас в найближчі кілька років?

Олена Сотник: Є різні підходи до організації юридичного бізнесу, - юридичні «супермаркети», «бутіки» і т.д. Як людина творча, переконана, що право - це теж мистецтво, втіленням якого має стати талановите творіння, яке принесе користь оточуючим і визнання «автору». Активний розвиток невеликої висококваліфікованої юридичної фірми з кількома спеціалізованими практиками, - моя мета на найближчі пару років!

Pravotoday: Як Ви розумієте вислів «жити в юридичному стилі»?

Олена Сотник: На відміну від колишніх часів, коли юристи були просто «юрисконсультами», зараз юридична спільнота дуже широка, багатогранна і має свої, безсумнівно, яскраві професійні та громадські інтереси. Для мене сьогодні Legal Style - це коли ти є частиною різноманітною, і по-своєму самобутньою юридичного життя в Україні.

Pravotoday: І на закінчення, якби Вам запропонували змінити юридичну професію на будь-яку іншу, щоб це було?

Олена Сотник: Можливо, професія шеф-кухаря власного ресторану (прим. Ред. Посміхається).


Розмову вела Наталія Докучаєва, відповідальний редактор Pravotoday

Сотник Олена Сергіївна. Партнер АО «Солодко і Партнери». Глава Київського відділення Асоціації правників України (з 2010 року). Народилася 21 грудня 1982 року в Києві. У 2005 році закінчила Національну академію внутрішніх справ України та Академію муніципального управління, отримавши диплом з відзнакою за спеціальністю «менеджер-економіст» та «правознавство». У 2010 році вступила до Національного педагогічного університету імені Драгоманова на факультет психології. Г-жа Сотник спеціалізується на корпоративному праві, супроводі процедур банкрутства підприємств, земельному праві, супроводі угод з придбання нерухомості, договірному праві і загальному управлінні юридичною практикою об'єднання. Значну частину вільного часу Олена приділяє вирішенню проблем дітей-сиріт. Вона активно впроваджує соціально-спрямовані проекти в рамках діяльності Київського відділення АПУ і реалізує власні ініціативи.

14-березня-2011

PS. Зараз Олена Сотник - Народний депутат України

10.01.15

Європа готова допомагати Україні, але от масштаби фінансової підтримки поки не вражають

Європа готова допомагати Україні, але от масштаби фінансової підтримки поки не вражають.
Про це написав німецький журналіст Герхард Гнаук, інформує еizvestia.com.
Не так вже й багато поки відомо про візит Яценюка до Берліна, а також про підсумки переговорів у кулуарах. Меркель з гостем з Києва із задоволенням показали себе фотографам - це та ж Меркель, яка свого часу уникала зустрічі з тодішнім президентом Грузії, Саакашвілі. Часи змінилися, і Яценюк - це не гаряча кров Кавказу.

Інтерв'ю А. Яценюка "Frankfurter Allgemeine" вдалося. Дуже ясні меседжі: показати драматичну ситуацію країни, натякнути на загрозу всій Європі, говорити про українські реформи, просити про підтримку. Наприклад: У 2013, підкреслив прем'єр, Україна отримала 9 мільярдів кредитів, а виплатила - 14 мільярдів. "Через Януковича, не через нас." Тут Заходу, можливо, варто повернутися до досвіду 1989 року, коли частину боргу Польщі була списана на ні, анульована.

Але просити про підтримку завжди складно і незручно. Ну добре - підпис під рішенням про виділення півмільярда євро гарантій для кредитів з боку Берліна отримана. Але це, мабуть, ті ж півмільярда, які обіцяла Меркель у Києві в серпні. І не варто забувати, що для маленької Греції країни ЄС і МВФ зібрали понад 200 мільярдів євро кредитів, не враховуючи сотень мільярдів готових для порятунку самої валюти євро. Так що тут допомогу Німеччини не дуже вражає. А про інші країни Євросоюзу краще взагалі промовчимо. Вони поки тільки вчаться вимовляти слово "солідарність".

Президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер заявив, що Україні потрібні ще $ 15 млрд, щоб пережити економічну кризу.

"Україні знадобиться додаткова допомога. МВФ завершив оцінку браку фінансування України. Україні знадобиться додатково $ 15 мільярдів до того, що вже заплановано", - сказав він, виступаючи в Європарламенті в Страсбурзі, передає Рейтер.

Команда МВФ приїздила в Київ щоб провести переговори про чинній програмі допомоги обсягом $ 17 млрд. ЗМІ повідомляли, що МВФ виявив нестачу $ 15 мільярдів, і ця цифра була підтверджена представником ЄС.

Юнкер очікує, що Україна попросить ще два мільярди євро ($ 2,5 мільярда), і заявляє, що урядам країн ЄС доведеться внести свою лепту, так як Єврокомісія не має достатньо грошей в бюджеті.

"ЄС може допомогти тільки в рамках свого бюджету ... Є лише невелика можливість для маневру для додаткового фінансування у наступному році. І якщо ми повністю використовуємо наш ресурс на Україну, ми не будемо мати нічого, щоб задовольняти інші потреби, які можуть з'явитися в наступні два роки ", - сказав Юнкер.

"Членам ЄС доведеться взяти участь ... і забезпечити нам додаткові можливості в бюджеті", - додав глава Єврокомісії.

Юнкер сказав, що ЄС виплатив Україні 760 мільйонів євро у вигляді довгострокових кредитів за останні два місяці крім 600 мільйонів євро, виданих влітку.

Згідно з чинною програмою допомоги, ще 250 мільйонів євро можуть бути надані на початку 2015 року, якщо буду виконані поставлені умови

В. Орел
В. Масик