Об’єднані мистецтвом

 19 лютого відбувся фінальний гала-концерт лауреатів та переможців Київського міського огляду-конкурсу народної творчості.  Підбиті підсумки та визначені переможці двох турів – спочатку районного, а потім міського – нагороджувалися дипломами трьох ступенів та відзнакою гран-прі.

     Це безперечно визначна подія у світі української культури, коли нарешті український дух проявив себе у всьому різноманітті: мелодійній і щирій пісні, веселому та гармонійному танці, витонченій і амбітній акторській грі, довершених і яскравих прикладах образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.

      Історія кожного з колективів – самобутня й унікальна, це об’єднання людей силою мистецтва і заради  мистецтва,більше того українського народного мистецтва. Тому кожен з колективів, кожен з окремих видів творчості  заслуговує на окремі слова подяки і шани.

    Але особливо хотілося б відзначити одного із переможців – володаря диплома першого ступеня, який до речі скоро святкуватиме свою 58 річницю заснування – Народний фольклорно-етнографічний ансамбль імені Володимира Нероденка "Веснянка".

     Як говорить історія “Веснянки” – ідея створення видовищного театру, заснованого на притаманному українській народній творчості органічному поєднанні сценічного дійства, танцю, музики і пісні, вперше була втілена студентами геологами та географами під керівництвом кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент геологічного факультету Володимира Нероденка на університетському огляді художньої самодіяльності в композиції "Ніч під Івана Купала". І ось 8 березня 1958 року комітет комсомолу Київського державного університету ухвалює створити вузівський фольклорно-етнографічний ансамбль, якому судилося стати первістком цього жанру в Україні.

     "Веснянчата" поставили собі за мету вивчення і відтворення на сцені традиційних народних обрядів і дійств, а для цього об'єдналися у хорову, танцювальну та оркестрову групи. Кожна з них працювала над своїм репертуаром і водночас брала участь у підготовці таких вокально-хореографічних полотен як "Веснянки", "Купальські ігри", "Обжинки", "Колядки та щедрівки" .

    Багато працював ансамбль над відродженням забутих народних традицій. Сьогодні вже нікого не здивує веселий гурт колядників на вулицях Києва, а тоді, наприкінці 50-х років, саме у виконанні "веснянчат" вперше зазвучали колядки та щедрівки по домівках киян, зі сцен клубів та концертних залів. Згодом увійшли вони до репертуару Державного академічного українського народного хору імені Г.Верьовки та інших професійних колективів.

Свого часу ансамбль запропонував власний варіант обряду одруження з використанням традиційних весільних пісень та ритуалів.

     Специфіка роботи будь-якого студентського колективу полягає в щорічному оновленні його складу: одні закінчують навчання, інші починають… Тому велику увагу приділяють в ансамблі навчанню новачків. Першокурсники, що вливаються в колектив на початку, як правило, не мають спеціальної підготовки і "Веснянка" - постійно діюча школа, де вивчають нотну грамоту, основи сценічного руху, елементи і рухи народного танцю та класичного тренажу, основи вокалу тощо. Учасники знайомляться з історією народного танцю, костюму, українським народним багатоголоссям, основами сценічної культури.

    За п'ятдесят вісім років існування ансамбль став найбільшим аматорським колективом університету і одним з провідних у столиці України. Різноманітний його репертуар. Більше десяти вокально-хореографічних композицій: цикл "Пори року", "На колодках", "На Верховині", "Закарпатське весілля", "Корчма", "Незабутнє", "Легенда про Київ" та ін.

      У репертуарі танцювальної групи більше 50 номерів. Переважно це українські народні танці різних областей України, а також танці національних меншин, що мешкають в Україні. 

    У складі "Веснянки працює жіноча вокальна група "Молодички" - лауреат Всеукраїнських та міжнародних конкурсів. 

    Своє мистецтво колектив демонстрував у Львові, Ужгороді, Луцьку, Чернівцях, Дніпропетровську, Кривому Розі, Донецьку, Одесі, Саратові, Москві, Санки-Петербурзі, Мінську, Ульяновську, Тбілісі, Ташкенті, Нукусі, Єревані, Кустанаї. Ансамбль - лауреат міжнародних фольклорних фестивалів у Югославії, Чехії, Словаччині, Німеччині, Польщі, Італії, Угорщині, Фінляндії, Греції, Туреччині, Болгарії.

      "Веснянці" завжди щастило на керівників. У різні роки своєю майстерністю і закоханістю у мистецтво з нею щедро ділились відомі майстри мистецтв України - В.Уманець, Г.Верховинець, М.Єницька, Е.Виноградова, В.Суржа та інші. Більше 20 років віддали ансамблю народна артистка України Валерія Ферро та Сигізмунд Любанський. Сьогодні ж незаміним керівником ансамблю є дочка  Володимира Нероденка – Ярослава Нероденко.

     Крім того, “Веснянка” – це  насамперед  щирі, неймовірно талановиті і віддані своїй справі люди...

Автор: Ірина Жовтоног

На захист поліцейського

В неділю, 21 лютого на Софіївській площі відбувся мітинг на захист поліцейського Сергія Олійника. Нагадаємо, Сергій Олійник - підозрюваний  в убивстві 17-річного пасажира BMW, і суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці. Учасники мітингу прийшли аби висловити підтримку Сергію Олійнику та подякувати всім поліцейським за їхню роботу та за те, що оберігають спокій громадян. Всі охочі по черзі брали мікрофон і виступали перед натовпом. На мітинг також завітали гості із Вінниці, які хотіли підтримати вінницьких поліцейських, що почнуть патрулювати вулиці міста найближчим часом. Завершився мітинг виступом матері співробітниці поліції з Києва. За словами одного з учасників мітингу те, що через таку подію вдалося зібрати хоча й не масштабний,  але мітинг  вже велике досягнення .  

Якби  подібна ситуація сталася наприклад в США, то поліцейському, який знешкодив злочинця, не те що не висували вирок, а навпаки подякували б за його роботу .

Автор: 
Оксана Харченко

Війна пам’ятей.

Хархун Валентина Петрівна  - 

доктор філологічних наук, старший науковий 

співробітник  відділу української літератури 

XX ст., доцент кафедри української літератури 

Ніжинського державного університету 

імені Миколи Гоголя.

Музеї комунізму в Цетрально-Східній Європі з Валентиною Хархун.

«Ми всі стали свідками того, що революція гідності була виступом не тільки і не стільки проти проросійської корумпованої влади , але також проти радянської спадщини. «Ленін упав» як така інтегральна частина  подій майдану , як прояв готовності розпрощатися із комуністичною спадщиною. І, власне, на сьогодні за інформацією з «Українського тижня», 26 листопада 2015 р. демонтовано 825 пам’ятників Леніну і більше 130 пам’ятників комуністичним вождям.

2015 – рік спроб створити інакші стратегічні плани стосовно створення пам’яті про комунізм». Варто зосередити увагу на двох подіях:

- квітень 2015р. – закон про декомунізацію

- реформи в календарі національних свят (День перемоги та День захисника Вітчизни)

2015

Музейна політика

• міністр культури оголосив про створення музею комунізму

• 1 липня 2015 р. – рішенням Київської міської адміністрації  оголошено про створення нового музею радянської окупації 

• Перейменування двох стратегічно важливих музеїв (Національний музей «Меморіал пам’яті жертв голодомору» в Національний музей «Меморіал жертв голодомору», Національний «Музей історії Великої Вітчизняної війни» в «Музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс»)

• 9 грудня 2015 р. в Запорізькому державному університеті відкрилася кімната-музей радянського побуту (ця подія викликала надзвичайно бурхливу реакцію в ЗМІ , тому що в рік, коли  проголошені закони про декомунізацію, коли ми скерувалися на те, щоб активувати уваги на віктимізації на жертовності, з’являється музей, який пропонує іншу візію радянського минулого , що проблематизує наші підходи в оцінці музеєфікації минулого).

Яка ж роль музеїв у створенні політики пам’яті? - вивчення, популяризація пам’ятників історії, культури, а також природних об’єктів. Музей, виконуючи функції документування, консервації, ідентифікації та просвіти, виконує вагому функцію у створенні сучасної рецепції комунізму.  Процес музеєфікації радянського минулого пов'язаний із певною культурною політикою і спрямований на формування сучасних ідентифікаційних проектів, що маркують нову ментальну карту Європи.

Постає питання який же музей комунізму потрібний Україні? Які теми мусять музеїфікуватися і бути найбільш  оптимальними, придатними  для української музеєфікації радянського минулого? Щоб відповісти на ці запитання Валентина Хархун  вважає за необхідне класифікувати , проаналізувати українські музеї, в яких вже створено пам'ять про радянське минуле. У нас таких музеїв за 25 років зібралося вже не мало; важливим є вивчення досвіду країн Центрально – Східної Європи у музеєфікації комунізму. Безумовно, кожна країна мала свій досвід, свою специфіку , виробила свої національні варіанти рецепції . І ми не можемо не враховувати цей досвід. Це була б найбільша помилка, якої можна допуститися. Це, власне, мотивує до вивчення досвіду країн колишнього радянського союзу і країн соціалістичного табору.

Музеїфікація комунізму виявляє специфіку колективних та індивідуальних пам’ятей про недавнє минуле, які зумовлюють національні рецептивні моделі, що перебувають у стані конфронтації й безпосередньо пов’язані зі створенням нових ідентифікаційних практик.

На прикладі чотирьох країн: Німеччини, Чехії, Угорщини та Польщі, простежуємо музеєфікацію комунізму.

НІМЕЧЧИНА

Стратегії музеєфікації комунізму передбачають пріоритетність символу «Берлінського муру» як втілення радянського комунізму та його тоталітарних практик. Важливу місію в документуванні радянського минулого виконує  музей «Cheсkpoint Charlie» ( 19 жовтня, 1962р.)

Музей розташований на вулиці, яка розділена Берлінським муром. Музей був створений ще за часів існування Берлінської стіни. Того часу це був найвідоміший контрольно-пропускний пункт. Фіксуючи «живу історію» під час холодної  війни, музей репрезентує не лише факти, але  й став одним з чинників ненасильницького спротиву, фактично функціонував як один з механізмів «підривання» комунізму у Східній Німеччині. Сьогодні музей кодифікується як «перший міжнародний музей ненасильницького спротиву».

Checkpoint, Exhibition Black Box Gold War, 2012

Важливим стратегічним об’єктом при музеї є Black Box на Checkpoint Charlie. Він  інформує громадськість про історію цього найвідомішого пункту пропуску. Розповідає не тільки про  вплив Берлінської стіни з історії Німеччини , але відчутний і міжнародний вимір поділу Німеччини та Європи. Зовнішній дизайн павільйону відноситься до двох великих держав того часу, Радянського Союзу і США. 

 УГОРЩИНА

House of Terror, Будапешт

Наступну опцію у музеєфікації комунізму здійснює  House of Terror (Будинок терору, Будапешт). Відкритий 24 лютого, 2002 року. Розповідає він про нацистські й радянські репресії. Пафос викриттів радянського режиму, відновлення історичної справедливості  для України здебільшого залишився в 1990-х. Проте до сьогодні говоримо про образ Сталіна, з огляду на нову політику східних сусідів. Зрештою, нині такі теми в нашій державі стають тільки новими козирями в політичній боротьбі різних партій та запеклих телевізійних дискусіях. А для Угорщини історичні ревізії залишаються актуальними досі: 2002-го відкривають заснований громадською організацією Дім терору; за кілька років в іншому місці Будапешта постає і новий меморіал жертвам репресивних режимів, фундований уже державою. Подейкують, навіть, що в музейній експозиції деякі сторінки недавнього минулого країни подано не з наукових, а швидше з нинішніх політичних позицій. 

«Оперезаний» чорним козирком-антеблементом, на якому викарбуване слово терор, що навіть при ясній погоді відбиває чорноту минувшини, кидаючи тінь.

Окрім «звичайних» музеїв, музеєфікація комунізму передбачає інші жанри. Перший – парки радянського періоду, або так звані гетто-парки. Одним із перших – у 1993 році – з’явився парк «Мементо» в Будапешті, який відтворює атмосферу комуністичної епохи. Це найбільший у Європі музей комуністичної диктатури просто неба. Серед постатей головних комуністів – Йосиф Сталін, Карл Маркс. Тут же на видному місці «красуються» і чоботи Сталіна.  

ЧЕХІЯ

Зала музею комунізму в Празі, Чехія

The museum of communism у Празі  презентує відвідувачам  аспекти життя в умовах тоталітарного режиму. Кожен зал музею зачіпає певну тему, пласт, сегмент феномена комунізму. Спочатку він знайомить з ідеологією, що обіцяє світле і щасливе майбутнє. Там розташовані бюсти головних ідеологів, відтворений навчальний клас школи, завалений спеціальною літературою, плакати, гасла, транспаранти. Далі – найстрашніша  сторона тоталітаризму. Тюрми, таємна поліція. Особливий інтерес викликає інтер'єр напівпорожнього магазину, як символ краху соціалістичної планової економіки. Музей ніби іронізує над трагічним минулим. Символом окупаційного режиму є зображення  зубастої матрьошки. 

    Назагал чехам притаманне спокійне ставлення до ідеологічних різниць, та й чеське суспільство не знало настільки гострих поділів між «своїми» і «совєтами», як це притаманно Україні.

ПОЛЬЩА

Galeria socrealizm w Kozłówce, Польща

Польські музеї:

• Socland

• Museum PRL

• Galeria socrealizm 

Galeria socrealizm w kozłówce. Як реалізована доктрина мистецтва - соціалістичний реалізм - в Радянському Союзі і в Польщі. Представляє колекцію мистецтва соціалістичного реалізму. Художня галерея соцреалізму заснована в  1994 році. 

Аналіз музеїв комунізму виявляє кілька тенденцій. Перша тенденція оприявнюється в символічному акті «продажу» комунізму. Зважаючи на те, що епоха радянського комунізму відійшла в минуле, її артефакти в певному сенсі унікальні й неповторні, тому вона отримує додаткову вартість:  більшість музеїв комунізму – це вигідні бізнес-проекти. Друга тенденція полягає в тому, що музеї декодують специфіку боротьби за пам’ять, яка розгорнулася в Європі й пов’язана з постулюванням національних соціокультурних моделей. Її основа – це духовна опозиція комунізму в усіх її проявах: трагедійності, іронізуванні, шаржуванні, ритуалізації тощо. Третя тенденція пов’язана з формуванням парадигми рецепції: процес інтерпретації комунізму, і, зокрема, його музеєфікація фіксує сучасну ментальну карту Європи, яка визначається стратегією від розвінчання й осудження комунізму до його опосередкованої апології.

Олена Нужна

Європа туристична

Традиційно Європа була і залишається регіоном найбільшого тяжіння туристів. Цьому сприяють високий рівень економічного розвитку більшості країн, доходи населення і його соціальна структура (переважання середнього класу), що дозволяють реалізувати потребу у відпочинку за межами своїх країн. А потреба в якісному відпочинку, в тому числі і за межами міських районів, в щільно населених, індустріальних і урбанізованих європейських країнах, що відрізняються стрімким і напруженим ритмом життя, дуже висока.

В Європі налічується близько 40 суверенних держав, більшість з них невеликі за розмірами. Одинадцять країн мають площу менше 50 тис. Кв. км: Люксембург, Мальта, Бельгія, Нідерланди, Данія, Швейцарія, Словаччина, Словенія, Македонія, Албанія, Естонія.

Обмеженість території - фактор сприяє зростанню інтенсивності туристських подорожей.

Тільки дві країни - Франція і Іспанія мають площу понад 500 тис. кв. км. чисельність населення Європи - близько 500 млн чоловік, 75% населення проживають у міських

агломераціях. Високий рівень урбанізації, щільності та освіченості населення - фактори, які впливають на туристську активність населення. Населення Європи відрізняє етнічна і релігійна мозаїчність, високий рівень освіти і духовної культури.

Європейські країни зручно розташовані щодо один одного - мають загальні кордони, які в основному проходять по легко переборним природних рубежах.

Географічна близькість і густа мережа комунікацій роблять поїздки з країни в країну

зручними і доступними.

Саме в Європі в середині ХІХ ст. туризм стає зоною підприємництва, перетворюючись поступово з елітного в заняття широких мас населення.

Розвитку туризму в Європі сприяють природно-географічні особливості регіону.

Його берега відрізняються значною зрізаністью, великою кількістю внутрішніх морів, заток, бухт, що сприяло створенню на узбережжях численних портів. Більшість європейських країн має приморське положення, багато хто з них розташовані на островах і півостровах, поблизу від жвавих морських шляхів з Європи в Азію, Африку, Австралію і Америку.

Природно-рекреаційні ресурси регіону дуже різноманітні. На території Європи перемежовуються доли, горбисті і гірські райони. Серед гір переважають середні по висоті, вони не являють непереборних перешкод для налагодження економічних зв'язків і туристських поїздок. Через гірські перевали прокладені транспортні магістралі. Велика частина Європи розташована в помірному кліматичному поясі, лише північ Скандинавського півострова - в арктичному поясі. Південна частина регіону (Піренейський, Апеннінський і Балканський півострови) - в субтропічному кліматичному поясі. В цілому природно кліматичні умови сприятливі для відпочинку, особливо в приморських країнах південної Європи, що відрізняються великою кількістю сонця і тепла.

Природні ландшафти в Європі майже не збереглися. З усіх частин світу Європа найбільш «окультурена» - лише близько 3% її території вільні від слідів діяльності людини, переважно в північних країнах - Фінляндії, Норвегії, Швеції.

Перетворенню Європи в провідний туристичний регіон сприяли і культурно історичні чинники. Вона внесла величезний внесок у світову цивілізацію. Ніде в світі немає такої високої насиченості різноманітними історичними та архітектурними пам'ятками різних епох - неоліту, Стародавнього Світу, епохи Відродження, Епохи Великих географічних відкриттів, промислових переворотів та революцій. «Старі камені Європи» - це найбільше надбання не тільки європейської, але і всієї світової цивілізації.

В Європі подорожі перетворилися в межі сучасного способу життя. Цьому сприяє економічна і політична стабільність в регіоні, прагнення урядів різних країн до співпраці, в тому числі і в галузі туризму. Величезне значення має підписання Шенгенської угоди, за яким в центрі Європи створено єдиний туристський простір: 12 країн (Франція, Німеччина, Італія, Австрія, Бельгія та ін.) можуть вільно перетинати по своєму цивільному паспорту кордони держав Шенгенської угоди.

Розвитку туризму сприяло також введення єдиної валюти країн Європейської спільноти - Євро.

Європа - основний туристичний регіон світу і збереже своє лідерство, незважаючи на те, що її частка в туристських прибуттях неухильно знижується: 1970 г. - 68,2%; 2000 - 57,7%; 2020 (прогноз) - 44,8% . Подібна ситуація спостерігається і з доходами від туризму.

Бурхливий розвиток ринку нетривалих поїздок з невисокими душовими витратами веде до зниження питомої ваги Європи в доходах від міжнародного туризму. При цьому туризм в Європі носить яскраво виражений внутрішньо регіональний характер. У міжрегіональному виїзному туристському потоці виділяються США.

Найбільш яскравими особливостями європейського туризму є переважання потоків в меридіональному напрямку і концентрація туристів навколо Середземноморського басейну. Серед 10 країн з найвищим доходом від міжнародного туризму 7 знаходяться в Європі: Іспанія, Франція, Італія, Німеччина, Великобританія, Австрія, Греція. І в списку 10 країн-лідерів по туристським витратам також виділяються 6 європейських держав: Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Нідерланди, Австрія.

Для регіону характерна і найвища туристська активність. В прибутті лідирують Південна і Західна Європа - більше 60 прибуттів на 100 чоловік. Для поїздок за кордон (вибуття) - Північна і Західна Європа - більше 70 чоловік.

Найбільш відвідувана країна не тільки Європи, а й світу - Франція (кожен п'ятий відпочивальник на старому континенті приїжджає в цю країну). Великою популярністю серед туристів користуються Іспанія, Італія. Більше за інших подорожують, в тому числі і по Європі, німці (на їх частку припадає кожна 10 поїздка в світі), англійці, піддані Бельгії і Нідерландів.

На європейському туристичному ринку зростає активність країн Східної і Центральної Європи, особливо Чехії. Розвиваються ринки Польщі, Угорщини, Румунії, Словенії.

Серед видів туризму, які отримали розвиток в Європі, виділяються лікувально-оздоровчий, діловий, релігійний, освітній, пізнавальний, круїзний (морський, річковий, озерний). Більшість подорожуючих по Європі включає в свій відпочинок відвідування різних розважальних закладів та заходів.

Лікувально-оздоровчий туризм. 

Серед країн, в яких даний напрямок туризму отримав розвиток, лідирує Чехія. Бальнеологічний курорт Карлові-Вари (колишній Карлсбад) щорічно відвідують близько 50 тис. чол. з 70 країн. Популярністю користуються і інші чеські курорти: Теплиці, Яхимов (перший в світі радоновий курорт), Маріанські-Лазне, Франтішкові -Лазні, Лугацовіце, Янске-Лазні. Численні виходи мінеральних вод перетворили в світовий центр водолікувального купання маленьку Угорщину. Зараз кожен третій, приїжджає в країну, їде на води. Серед них багато німців, американців, австрійців, самих угорців. У Польщі найбільш відомі бальнеологічні і бальнеогрязьові курорти Балтійського узбережжя: Свіноуйсце, Камінь-Поморський, Колобжег. Лікувально-оздоровчий туризм розвивається в Болгарії, Румунії, Словаччини, Словенії, Хорватії. В Україні унікальні запаси і якість мінеральних вод, розвинені традиції курортного відпочинку, але матеріальна база, як правило, низької якості. Основні курортні райони - Карпати, Південне Причорномор'я.

Курорти Західної Європи виявилися трохи потісненими на ринку лікувально оздоровчої діяльності, але мають старі традиції. Курорти Віші (Франція), Баден Баден і Вісбаден (ФРН), Бат (Великобританія), Спа (Бельгія), Багдастайн (Австрія), Давос і Санкт-Моріц (Швейцарія) були популярні вже в ХІХ ст.

На південному сході Європейського туристського регіону здавна лікують кліматом, водами і грязями Мертвого моря, де природа створила унікальні умови для поєднання відпочинку з лікуванням і оздоровленням організму. Порівняно новий центр бальнеолікування розташований в Туреччині - Паммукале, де мінеральні води стікають по соляним терасах, створюючи дуже мальовничий блискучий білий ландшафт.

Діловий туризм. 

Велика частина ділових поїздок світу припадає на Європу, яка лідирує за видатками на діловий туризм. Основний постачальник ділових туристів - Німеччина.

Як центри ділового туризму виділяються: ФРН, Великобританія, Франція, Нідерланди, Італія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Бельгія. Зростає відвідування з діловими цілями країн Східної і Центральної Європи. Популярна Європа для проведення різних міжнародних виставок, ярмарків, конгресів. Міжнародні виставки та конгреси найбільш часто проводять в Лондоні, Парижі, Страсбурзі, Ганновері, Давосі, Барселоні та ін.

При розпаді світової системи соціалізму утворилися потужні туристські потоки між цими країнами, а також з метою шопінгу. На цьому грунті швидкий розвиток отримав в'їзний туризм в Польщі, Угорщині; виїзний в Україні. В даний час значення шоп-туризму знизилося.

Релігійний туризм. 
Європа - це в основному християнський світ, тому серед численних місць, які приваблюють паломників виділяються християнські святині.

Найбільшими центрами християнського паломництва є Рим з Ватиканом, Єрусалим.

Щорічно великий наплив туристів відчувають і інші відомі центри: Турин, Париж, Лурд (Франція), Брюгге (Бельгія), Фатіма (Португалія), Варшава (Польща), Монсеррат (Іспанія). 

Купально-пляжний туризм. 
У межах Європейського регіону сформувалися кілька рекреаційних районів приморського відпочинку. Головний з них - Середземноморський.

Для нього характерно: переважання лінійної форми рекреаційного освоєння території (вздовж морського узбережжя), велика роль островів, виражена сезонність туристських потоків з перевагою річного (купального) сезону, створення переважно великих комплексів з високою концентрацією туристів. Але з 1980-тих рр. з'явилася нова тенденція формування невеликих за розмірами туристичних центрів, що більше відповідає потребам сучасного активного туризму і краще вписується в навколишнє природне середовище. З країн Середземномор'я за розмахом туристської діяльності виділяються Іспанія, Італія, Франція, Греція. Головні райони міжнародного туризму в Іспанії - узбережжя Середземного моря, Канарські і Балеарські острови. Головний середземноморський туристський район Франції -Лазурний берег (Французька Рів'єра) з широко відомими морськими курортами Ніцца, Канн, Антіб. В Італії головний район середземноморського туризму - Італійська Рів'єра, що є продовженням французької, в Греції - острови Егейського моря.

В один з найважливіших туристичних районів Середземномор'я перетворилося Адріатичне узбережжі Хорватії. Тут знаходяться такі відомі морські курорти, як Дубровник, Спліт.

Дедалі популярнішими стають середземноморські курорти Туреччини. Найвідоміший з них Анталья.

Крім середземноморського в Європі сформувалися ще два приморських туристських райони. Один з них - на чорноморському узбережжі. Тут побудовані великі курортні комплекси. У Румунії: Мамайя, Ефорія (околиці Костанцо); в Болгарії - Златни Пясици, Дружба, Албена (околиці Варни), Слинчев Бряг, Несебр (околиці Бургаса). Ще один приморський курортний район - узбережжя Північного і Балтійського морів. Тут склалися десятки курортів: Сопот (Польща), Кюлунгборн (Німеччина), Брайтон і Борнемут (Великобританія), Сен-Мало (Франція).

Гірський туризм. 
Серед районів гірського туризму перше місце займає Альпійський. Щорічно його відвідують до 150 млн осіб. Серед найвідоміших гірничо-спортивних і гірно-кліматичних курортів: Шамоні, Сен-Жерве (Франція), Давос (Швейцарія), Кортіна - д'Ампеццо (Італія), Інсбрук (Австрія). Другий великий район гірського туризму охоплює гори Центральної Європи - Карпати, Судети і Родопи. Найвідоміші тут курорти: Оберхоф і Обервізенталь (ФРН), Закопане (Польща), Штрбскерово (Болгарія).

Склалися в Європі і райони озерного туризму - Озерний край в центральній Фінляндії, Кашубське і Мазурське поозер'я в Польщі, Мекленбургське поозер'я в ФРН, озеро Балатон в Угорщині. В Альпах (Австрія, Швейцарія, Італія) популярний відпочинок на гірських озерах.

Річковий круїзний туризм отримав найбільший розвиток на Дунаї, Рейні, Ельбі.

Євгенія Хроленко

Закупівельні ціни на ВРХ пішли вниз

Закупівельні ціни на ВРХ з початку лютого демонструють тенденцію до зниження, а в деяких переробників не переглядалися. 

Про це повідомляє Agravery.

Основною причиною стало закриття російського ринку, який був основним збутовим майданчиком української яловичини.

За підсумками січня експорт охолодженої яловичини склав всього одну тонну, яку поставляли до Панами (2 тис. дол.) та Туреччини (1 тис. дол.). Відвантаження мороженої яловичини за аналізований період склало 397 т. Основним ринком збуту був Азербайджан (51,62%; 494 тис. дол.).

Найти такий же місткий ринок, як російський в короткостроковій перспективі не вдасться і основні обсяги будуть, швидше за все, направлені на неактивний внутрішній ринок. Фактично виходить замкнене коло. Від якого ціни знаходять під постійним тиском.

Так, за підсумками останнього моніторингу, бички вищої вгодованості переробники купували по 28-31 грн/кг (з ПДВ). Корів вищої вгодованості по 25-26,50 грн, а середньої — по 23–25 грн/кг.

Наразі переробникам потрібно активно працювати над виходом на нові ринки та закріплення на них, адже внутрішнє споживання вже й так фактично на нулі.

Л. Коваленко

Доступ до Держреєстру нерухомості зроблять безкоштовним

Міністерство юстиції України ініціює можливість безкоштовного доступу до реєстру речових прав нерухомого майна. Про це повідомив міністр юстиції Павло Петренко. «Сума, яка є фактично номінальною, але з точки зору доступу простих українців до реєстру і можливості доступу для пошуку інформації - це ті гроші, які фактично створюють певні перешкоди для журналістів, які проводять масові розслідування, і тому я зараз хочу на комітеті пропонувати, щоб ми з вами спільно ініціювали питання про введення системи безкоштовного отримання інформації з реєстру нерухомості », - сказав Петренко. Він зазначив, що в зв'язку з цим необхідно внести зміни в ст. 33 закону про реєстрацію нерухомого майна, яка передбачає, що доступ є платним, а плату встановлює уряд. Зокрема, пропонується, що громадяни України, які хочуть отримати відповідну інформацію одноразово, не платитимуть за послугу, юридичні особи і громадяни, які запитують відповідну інформацію у великих обсягах -повинні платити по 20 грн за кожен такий запит. «Разовий пошук, людина хоче подивитися, що там у нашого президента, або прем'єра, або міністра, яке саме майно - зайшов, безкоштовно отримав інформацію. Якщо він хоче отримати інформацію по 10 людям або 10 об'єктів, він платить за це гроші - по 20 грн символічно », - зазначив Петренко і додав, що відповідні зміни будуть внесені до постанови уряду. Чиновник запевнив, що до кінця лютого відповідні зміни будуть напрацьовані, а з березня вже буде надано безкоштовний доступ до реєстру нерухомості. 

Валерій Калініченко
Олег Дружів

Мустафа Джемілєв розповів про найефективніший метод деокупації Криму

Правозахисник, один з лідерів кримськотатарського національного руху, Голова меджлісу 1991- 2013 рр, народний депутат України, уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу, Мустафа Джемілєв, 8 лютого, на прес-брифінгу  Українсього кризового медіа-центру, розповів про те, що, на його думку, звільнення  Криму має відбутися винятково невійськовим шляхом.  Найбільш дієвим засобом протидії російській  окупації є  міжнародні економічні  санкції.  «Наразі ми розглядаємо в основному невоєнний метод деокупації Криму. Воєнний призвів би до величезного кровопролиття і, перш за все, призведе до знищення кримськотатарського народу, який одностайно чинить спротив цій окупації. Ми покладаємо найбільші надії на економічні санкції», – сказав Мустафа Джемілєв.

Для прикладу ефективності санкцій, Мустафа Джемілєв пригадує ситуацію з Афганістаном, коли міжнародні санкції щодо СРСР , які були менш жорсткими ніж теперішні по відношенню до Росії, все ж допомогли афганцям зупинити російське вторгнення. «Ніхто не може сказати, скільки триватиме агонія російської економіки, але є думки, що не більш ніж рік-півтора – і ми вже побачимо звільнення не лише окупованих територій України, але й Грузії, Придністров’я та інших», – зазначив він.  

Економічні санкції, безперечно, були одним з вагомих методів впливу, але не варто применшувати роль силових методів – а саме політизацію ісламу, створення та діяльність руху Талібан, який зібрав навколо себе моджахедів з усього світу та  без якого міжнародні санкції не були б такими впливовими. На той момент США активно підтримували Талібан.  Мустафа Джемілєв не наголошував увагу на цьому факторі.

Також політик радить не забувати про зміцнення обороноздатності країни, він впевнений, що не варто надміру сподіватися на санкції. «Ми повинні зміцнювати нашу обороноздатність, тому що, якби оборонний потенціал  (в 2014 році) був на такому рівні, як зараз – я абсолютно переконаний, що цього нападу не відбулося б».

Під час прес-брифінгу Герман Обухов, координатор міжнародної антипутінської коаліції “Стоп фашизму у Росії», нагородив  Мустафу Джемілєва орденом «За заслуги у боротьбі з фашизмом у Росії». Таким орденом раніше нагородили кіборга Андрія Гречанова (позивний «Рахман») та Надію Савченко.

Уляна Кирчей