Визначено номер, під яким Джамала виступить на "Євробаченні"

Співачка побореться за місце у фіналі 12 травня

Визначено номер, під яким Джамала виступить на "Євробаченні"

Організатори пісенного конкурсу "Євробачення" назвали порядкові номери, під якими в півфіналах виступлять конкурсанти.

Так, співачка Джамала виступить у другому півфіналі, який відбудеться 12 травня, під номером 15. Джамала представить Україну з піснею "1 944". Всього у другому півфіналі візьмуть участь 19 конкурсантів.

Відзначимо, що Сергій Лазарєв, який представляє Росію, виступить в першому півфіналі під номером 9.

Фінал конкурсу відбудеться 14 травня, в суботу.

Юлія Назарова

Героїзм ліквідаторів аварії на ЧАЕС та брехня радянської влади про аварію

Напередодні тридцятиріччя аварії на Чорнобильській атомній електростанції відбулася прес-конференція, під час якої керівник відділу  охорони ЧАЕС внутрішніх військ України та Молдови 1984-1988 років Володимир Борисенко розповів  про соціальні гарантії  для ліквідаторів та постраждалих внаслідок аварії,  асоціацію  ветеранів-ліквідаторів аварії на ЧАЕС при Міністерстві внутрішніх справ і Національної гвардії, а також про відсутність інформації про аварію на станції навіть у ліквідаторів.

“Існували великі труднощі  пов’язані  зі збором  інформації. Навіть, коли надійшов сигнал про надзвичайну подію на цій станції, нам не надавали жодної інформації. Сказали, що там трапилась якась подія і, тільки приїхавши,  ми дізнались про вибух і пожежу,” –  сказав Володимир Борисенко .

Після аварії  всі побачили скільки брехні було подано від влади. І це обурювало людей. Ні рівня радіації, ні радіоактивності зараження, ні в яких засобах захисту повинні діяти ліквідатори не повідомлялося. Влада казала, що ми з усім справимось, у нас дуже хоробрі люди .

За словами Володимира Андрійовича, особовий склад внутрішніх військ патрулював у містах під час евакуації в мінімальних засобах захисту, а саме в протигазах і загальновійськових захисних комплектах, які захищали від радіаційного пилу, але від проникаючої радіації вони не захищали. Але інших засобів захисту не було. Це свідчить про недостатнє і не правильне прогнозування подібних аварій.

Пан Борисенко також повідомив, що за період незалежності України "ті соціальні гарантії, які передбачені законом про соціальний захист учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не виконуються або виконуються тільки частково". У той же час він підкреслив, що сьогодні створена Асоціація ветеранів-ліквідаторів аварії на ЧАЕС при Міністерстві внутрішніх справ і Національної гвардії налічує близько 570 осіб.

Оксана Харченко

«У пастці гібридності: зигзаги трансформацій політичного режиму в Україні (1991-2014рр.)»

Юрій Мацієвський — доцент кафедри політології Національного університету «Острозька академія». Магістр історії (1993), кандидат наук у галузі політології (1996) Львівського національного університету ім. І. Франка. У 1994-1998 навчався у Вищій школі соціальних досліджень у Варшаві. Впродовж 2004-2009 очолював кафедру політології Національного університету «Острозька академія», де в 2010 р. році створив Центр політичних досліджень. Здобувач наукових стипендій від програми ім. Фулбрайта (стажувався в Інституті Кеннана), Erasmus Mundus (Академія гуманітарних наук у м. Пултуськ, Польща) та Фонду Карнегі (Каліфорнійський університет, Берклі).

Чому еволюційні та революційні зміни влади не призводять до зміни визначальних правил гри в українській політиці?          

Юрій Мацієвський шукає відповіді на це питання, спираючись на поняття «інституційна пастка», яке він розвиває у своїй нещодавно опублікованій монографії. 

Насамперед, це вимагає визначення базових понять. Власне, що ми розуміємо під поняттям «політичний режим».  Режим – сукупність прийомів і правил, за допомогою яких здійснюється політична влада – книжне поняття (згідно з цим визначенням, люди в центрі уваги). Але інститути є не менш важливими. Інститути – це правила ( вони забороняють або дозволяють певні дії) . Ці правила усталюються настільки,  що набувають вигляду усталених норм. Тобто закріплюються  в документах, як наприклад, Конституції. Існують також правила загальноприйняті, але ніде не зафіксовані ( це правила неформальні) . Звідсіля, режим - сукупність формальних та неформальних правил, які визначають поведінку політичних гравців.

Коли ми можемо говорити про зміну режиму? – Про зміну режиму ми можемо говорити тоді, коли з’являються нові гравці (нові люди) , коли ці люди визнають інші правила, ніж діяли до того часу (тобто коли нові правила входять в силу, стають усталеними і ми можемо говорити про консолідацію демократії). 

Неформальні інститути визначають поведінку українських еліт – від «великої угоди» (знаємо з політичної літератури) у 1990 р. до гри не за правилами, а до систематичного порушення принципу верховенства права – інволюції конституціоналізму (ІК). 

ІК призвела до утвердження неефективної інституційної рівноваги – інституціональної пастки  (ІП), яку Юрій Мацієвський називає «пасткою гібридності». ІП – сукупність неефективних, але стійких інститутів, у зміненні яких еліти не зацікавлені.

Попри переконання про те, що в Україні змінилося кілька політичних режимів, Юрій вважає доречним говорити про одну зміну (91-96 рр.). У цей період сформувався гібридний режим, який не змінювався протягом усього періоду незалежності (гібридний не тому, що змішувалися демократичні та авторитарні правила, а тому , що неформальні правила визначають поведінку гравців, вони є фактично інституційним ядром).Є партії, є Парламент, є суд, але чи діють вони так, як потрібно. Номінально вони існують, і та сама Конституція України виконується  поки що лише на папері. Це питання мотивів, якими керуються гравці. А керуються вони тим щоб максимально довго бути при владі.

Гібридність тут означає, що формальні інститути виступають лише фасадом для неформальних інститутів, які переважають у політичному процесі.

Умовно можна виділити наступні етапи гібридизації:

1. – (лібералізація) – к.1980-х років до 1991 р.

2. – «демолігархізація» - 1991 – 2004 рр.

- 1991-1994 рр. – демократизація

- 1994-2004рр. – олігархізація (у цей період виникли і зміцніли декілька політико-економічних груп (ПЕГ), які фактично «захопили» державу. Саме тоді країна потрапила в пастку «гібридності».

3. –2005-2010 рр. «невдала демократизація». Характерною рисою є друга після 1991 року, але неповна зміна еліт. В Україні жодного разу не було глибокої глибокої зміни еліт. 1991, 2015, 2015 – можна вжити літературний термін «квазізаміщення»

4. – 2010- до поч. 2014рр. «невдала білорусизація». Період президенства Януковича.

5. – 2014 – до тепер «постреволюційна криза».

  Підсумовуючи вище зазначене, можна сказати, що неформальні інститути визначили особливості поведінки еліт – від «картельного пакту» на початку незалежності України, до гри не за правилами, як багато хто очікував, а до систематичного порушення принципу верховенства права, що врешті призвело до утвердження неефективної інституційної рівноваги – інституційної пастки. 

Разом з неформальними інститутами, на поведінку політичних гравців впливає і непотизм (тобто фаворитизм при владі, що надається родичам або друзям, незалежно від професійних достоїнств, або «любі друзі при владі», яких не можна звільняти). Приміром, в оточенні Януковича було мінімум 40 осіб , які мали родичів на різних посадах в органах державної влади.

Виникає питання, чи змінився  режим після Революції гідності і що змінилося? Можлива коротка  тезова відповідь:

1) Змінилися люди (нова більшість у ВР повернула в дію Конституцію в ред.2004 р.), влада опинилася в руках однієї  політичної сили «ВО Батьківщина» (О. Турчинова – А. Яценюка). 

2) Почався процес оновлення влади (президентські, парламентські і місцеві вибори), парламент оновився на 64 %. А нова коаліція мала виразну більшість – (але ця більшість хитка, ядро зменшується).

3) Кабмін Яценюка – наймолодший і найбільш професійний з усіх попередніх урядів ( середн. вік – 38 р., лише двоє мініст. не розмовл. англ.).

4) Верхівка міністерств оновлена на 80%.

5) Парламент почав законодавчі зміни, хоча темп занадто повільний.  

6) Vox Ukraine  відзначає найбільш позитивні зміни у сферах боротьби з корупцією (антикорупційне бюро, патрульна поліція, відкриті держреєстри).

7) Найбільший опір у сферах децентралізації, посилення конкуренції та держуправління.

Показниками зміни режиму  зараз є часткове (на рівні вищої ланки) реформування підтримуючих структур; часткове , знову ж таки, на рівні людей, але не на рівні практик усунення наслідків існування колишнього режиму; кількісне оновлення парламенту (64%) не переросло  в якісні зміни. Парламентська еліта залишається фрагментованою; економічна влада фактично не розосереджена; громадянське суспільство суттєво не зміцніло: суспільство громадянське – спонтанне, але ще не настільки самодостатнє, щоб запропонувати позитивну програму дій, чим політичні гравці скористувалися і «виграли», а значить і надалі продовжують грати за старими правилами . Хоча суспільство наше стало порівняно дорослішим, адже виникають волонтерські рухи небачених масштабів, маса журналістських досліджень, які збурюють суспільство. І контроль, з одного боку громадянами, а з іншого – Західними структурами – свого роду прес, який тисне на еліти. Це, можливо, змусить їх грати за правилами. В інакшому випадку – як альтернатива розвитку подій – відбуватиметься продовження революції. Україна ж  залишиться в стані гібридності.

Олена Нужна

Під знаком Нафтогазу

   В останній декаді березня відбувся Перший міжнародний газовий інвестиційний форум. В ньому прийняли участь як іноземні  так і українські високоповажні спеціалісти начолі з  міністром енергетики та вугільної промисловості України Володимиром  Демчишиним.

   В  своєму виступі він відзначив  необхідність створити  просту систему, що призведе до прозорості ринку. Також зазначалося, що не завжди ліцензії добуваються чесно, не завжди тендери відбуваються прозоро. Так що є над чим працювати.

   Важливо враховувати, що, інвестуючи 1 млрд. гривень в розробку свердловини ми створюємо 1000 робочих місць в економіці нашої  країни. До цього потрібно уніфікувати відносини між центром і місцевою владою для більш плідної співпраці,  а з цього приводу вносити зміни в законодавство України. Варто було б мати дорожню карту дерегуляції в галузі в Україні. Рішення мають прийматися швидко. Обов.язково слід розмежувати транзит, збереження і видобуток газу. Вірно реформований ринок України стане надзвичайно привабливим для інвесторів. Усі рекомендації вже передано до влади і тепер  варто очікувати від неї необхідні кроки.

   Газовий сектор забрав на себе 40% інвестицій. Слід приділити  вагу тактиці в цьому  питанні.

  Данііл   Майданик  - Голова правління  Асоціації газодобувних компаній України- зауважив, що найближчим часом будуть опубліковані нові, більш прозорі правила на дозволи і тендери в галузі і більшість ділянок має іти через аукціон. Є необхідність у незалежному регуляторі,а також вкрай необхідно збільшити розробку нових  родовищ. На сьогоднішній день вже є спеціалісти, яким підвищено зарплатню, котрі здатні покращити  видобуток в Україні.

   За допомогою торгівельної палати США було створено документ по прозорості розвитку  гірничо-добувної промисловості. Відкриття газорозвідки  є важливим елементом в розвитку газовидобувної галузі. І в цьому сенсі важлива повна прозорість в кожному кроці на цьому шляху. Будь який інвестор прагне відчувати діалог між стабільністю і прозорістю для розвитку галузі. Саме за таких умов можна розраховувати на гранти та покращення інвестиційного клімату.

   Слід відзначити, що галузь за останні 1,5 року не залишається без уваги. Було пробурено скважину більш ніж шість тисяч метрів. У газовидобувній галузі починається новий технологічний етап, хоча і зниження ренти теж суттєвий привід для покращення роботи.

Віктор Добровольський

Самобутня культура України

В жовтні 2003 р. на засіданні Генеральної асамблеї ЮНЕСКО було прийнято Міжнародну конвенцію про охорону нематеріальної  культурної спадщини, за яку проголосувала і наша країна. За кілька років, у 2008, Україна приєдналась до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини (Закон України від 06.03.2008 №132 “Про приєднання до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини”).

Нематеріальна культурна спадщина — це культурно - духовні особливості ,які вирізняють один етнос від іншого , формуючи його національну ідею.

Самобутня українська культура — один з наймогутніших засобів пізнання історії, певна рушійна сили впливу на дійсність. Впродовж своєї багатовікової історії український народ створив величезну кількість як літературних, так і художніх, мистецьких шедеврів, які сьогодні посідають чільне місце в світовій культурі.  Сьогодні до національного переліку нематеріальної культурної спадщини України включено 6 об'єктів: козацькі звичаї, традиції, танці, ігри та  вправи, косівська  та опішнянська кераміка, кролевецькі ткані рушники, відомий на увесь світ Петриківський розпис та писанкарство, що має свої традиції по всій Україні. Проте цей список може бути доповнений і багатим  пісенним спадком гурту “Червона калина” з села Луки, що на Київщині. В його репертуарі понад 300 пісень, які виконавиці отримали у спадок від матерів та бабусь. Серед них є  історичні, чумацькі, козацькі , пісні про кохання, народні романси та жартівливі пісні, а найархаїчніші з них — весільні.

  

Нещодавно було складено облікову картку “Пісенна традиція села Луки” для подання до розгляду Українським центром культурних досліджень при Міністерстві культури з метою включення до переліку ЮНЕСКО, а в мистецькій світлиці Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка в рамках “Репрезентації елементів традиційної пісенної культури села Лука Києво-Святошинського району” звучало унікальне українське багатоголосся, представлене “Червоною калиною”. Куратором проекту виступив   професор кафедри фольклористики   Інституту філології Київського національного університету            І. Я. Павленко. Говорячи про українську народну пісню, він сказав : “В пісні — душа. Проспівав — стає легше.” Це знають і молоді поціновувачі автентичного співу учасники гурту “Роксоланія”, студенти-фольклористи КНУ, та юні любителі народної пісні, учасники дитячого колективу “Коралі” с. Гореничі Києво-Святошинського району. Три покоління виконавців вкотре довели, що

 “ Наша дума, наша пісня 

не вмре , не загине...” (Т.Г.Шевченко).

Юлія Рачковська

Українська співачка Ольга Горбачова та продюсер Юрій Нікітін, нарешті, вирішили офіційно одружитися.

Довгоочікуване одруження відбудеться вже в червні.

Відзначимо, що пара разом вже 16 років, а свою заручини вони шумно відсвяткували ще в 2013 році. Як говорили Ольга і Юрій, вони вирішили почекати з весіллям через війну на сході України.

У пари є двоє доньок - 11-річна Поліна і Серафима, яка народилася влітку 2014 року.

Юлія Назарова

У світі тварин!

Кияни та гості столиці України можуть переглянути у Національному цирку України цікаву Міжнародну циркову програму присвячену у переважній більшості тваринам. Програма так і називається «У світі тварин». Кожен, хто завітає до цирку, неодмінно зустрінеться та побачить різноманітних цікавих тваринок. На всіх поцінувачів справжнього циркового мистецтва чекає справжній зорепад європейських та українських артистів, а також зустріч з талановитими дресирувальниками Угорщини та Молдови. 

Під куполом цирку глядачі побачать стрибки та сміливі трюки акробатів, неймовірно красиву казку повітряних гімнастів, а дресирувальник хижаків триматиме кожного глядача у напрузі, бо вперше виконає смертельний трюк, поклавши свою голову у пащу хижого лева.

Вперше за багато років у цирку зібрали величезну кількість екзотичних дресированих тварин від дикобразів, лам, зебр, верблюдів, плямистих коней-далматинів, маленьких поні, скунсів, лисиць, камерунських кіз, котів, собак та африканських левів. А справжньою красунею програми є африканська принцеса – бегемот вагою понад 2,5 тони. 

Тому, не гайте свій час, приходьте та насолоджуйтеся новими враженнями.   

Леонід Коваленко

Фото Анастасія Ковальчук