“Давайте нарешті попіклуємось про всіх українських дітей, як про своїх власних,” - такими настановними словами Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба окреслив свій виступ 25 жовтня на прес-конференції в “Укрінформі”. Під час зустрічі на тему “Рівний доступ до освіти в Україні в умовах нових викликів” було висвітлено справжні реалії школярів та студентів в непідконтрольних нашій державі регіонах. Представник “Фонду “Відкрита політика” Ірина Жданова, що стала модератором “круглого столу” , залучила до зустрічі представників влади, громадських організацій та керівників навчальних закладів з анексованих та окупованих територій України. Головними питаннями конференції стало обговорення аспектів реформи середньої освіти в контексті доступності до якісного навчання, спрощення вступу до українських вишів для абітурієнтів з Донбасу та Криму, а також підсумки минулого досвіду змін та плани на майбутні нововведення.
“ Це невід'ємне право кожної дитини — жити в сім'ї і ходити до школи” - таку тему першою розкрили заступник начальника відділу державно-громадського управління освітою МОН Володимир Божинський та Микола Кулеба.
“Державна система має працювати в інтересах дитини. По-перше, жодна відсутність школи в сільській місцевості не може бути приводом для розділення учнів із сім'єю, навіть на п'ятиденну форму навчання. Тому, я категорично проти інтернатів. Кожен з них — це пам'ятник Леніну в умовах нинішньої декомунізації”, - зазначив Кулеба. Уповноважений Президента також підкреслив, що кожна школа має стати інклюзивною. Принаймні, для початку, це стосується опорних учбових закладів. Це значить, що кожна школа буде забезпечена необхідним транспортом, який зможе забирати сільських дітей і довозити їх на навчання. “Такі речі є ключовими у забезпеченні рівного доступу до освіти сьогодні. Необхідно визнати, що половина дітей має свої особливі потреби. І ми повинні створити відповідні умови саме за місцем проживання.”, - обґрунтував подальші стратегії вирішення питання представник влади. Його підтримав і Божинський, акцентуючи увагу на проблемі доступної освіти в селах та гірській місцевості, також згадавши значні видатки з державного та місцевих бюджетів на фінансування малокомплектних шкіл. В рамках дебюрократизації та децентралізації раніше було прийнято рішення про створення опорних навчальних закладів, що мають розповсюджувати свою діяльність на згадані вище місцевості. “Початкова освіта мала би, наскільки це можливо, здобуватися дітьми у місці, найближчому до їхнього проживання чи перебування, а вже основна школа для більш дорослих учнів може бути підведена до опорного закладу”, - стверджує Володимир Божинський. Після цього було наголошено, що повноваження щодо подібних реорганізаційних заходів віднедавна було передано місцевим районним радам та радам ОТГ.
“Про рівний доступ до української освіти на окупованих територіях мова взагалі не йде”, - підкреслила заступник Міністра інформаційної політики Еміне Джапарова. За її словами, сьогодні навчальний процес там фактично перетворився на “інструмент відвертої пропаганди”, коли під гаслом виховання дітям нав'язують режимні речі. “Країна, яка є агресором по відношенню до нашої, чинить низку злочинів, і освіта це виправдовує”, - доводить Джапарова. Заступник міністра також зазначила, що збереження можливості надання, в першу чергу, базової української освіти для отримання подальшої вищої в тих умовах є першочерговим. В цьому, на її думку, допоможе створення єдиної ефективної мобільної системи онлайн-платформ дистанційного навчання. Розширила дану тему представник Центру громадської просвіти “Альменда” Валентина Потапова: “Коли ми говоримо про рівний доступ до української освіти, ми повинні розуміти, що це також створення можливостей для тих дітей, які в умовах анексії та окупації потребують додаткового захисту. Сьогодні громадянам материкової України треба пояснити, чому ці учні потребують допомоги”. Також громадський діяч додала, що нині лише 12 ВУЗів України готові прийняти на навчання абітурієнтів з Донбасу та Криму без складання ЗНО. Усі інші переселенці мають попередньо вступити до 10 класу на основі базової середньої освіти українського зразка або шляхом негайного складання державної підсумкової атестації. Лише після цього за рік вони екстерном пройдуть матеріал всієї старшої школи та будуть допущенні до складання ЗНО у 2017 році.
“Дистанційна освіта — це наше майбутнє”, - таким судженням підвів зустріч до завершення керівник освітнього порталу “Педагогічна преса” Дмитро Погорєлов. Він додав, що західні навчальні заклади масово переходять в “он-лайн” режим, бо це є актуально, доступно і можливо. Рівень інформатизації суспільства, а також технічні можливості сьогодні дають змогу навіть в далеких селах отримати освіту за допомогою Інтернету. “Ми подали в Міністерство концепт освітнього телебачення, в рамках якого ми вже зараз можемо організувати дистанційне навчання для середньої школи. Разом з “Фондом “Відкрита політика” нещодавно було проведено кілька пілотних уроків з рідної мови та історії України, і до цієї діяльності ми активно запрошуємо як державні, так і приватні установи”, - розповів керівник порталу. Наприкінці своїх слів Погорєлов підкреслив, що основною проблемою у реалізації подібних проектів є недостатнє фінансування.
Наступний “круглий стіл” на тему “Наука, техніка, інженерінг та мистецтво”, як сказала Ірина Жданова, також торкнеться питання доступної освіти в Україні 11 листопада на базі інформаційного агентства “Укрінформ”.
Як повідомляє telegraf.com.ua, cума заборгованості із зарплати економічно активних підприємств збільшилася у вересні на 5,7% або на 70,7 млн грн і на 1 жовтня становила 1,308 млрд грн.
Загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати в Україні у вересні 2016 року збільшилася на 4% (на 76,23 млн грн), з початку року - зросла на 5,2% і на 1 жовтня поточного року склала 1,979 млрд грн.
Про це йдеться в повідомленні Держстату.
Як повідомляється, сума заборгованості по зарплаті економічно активних підприємств збільшилася у вересні на 5,7% або на 70,7 млн грн і на 1 жовтня 2016 р склала 1,308 млрд грн.
Більше половини заборгованості сформовано в Луганській (25,1%), Донецькій (18,5%) і Харківській (10,1%) областях.
Як повідомило статвідомство, збільшення заборгованості по заробітній платі в минулому місяці поточного року зафіксовано в Тернопільській (на 39,2%), Волинській (на 27,2%), Сумській (на 15,6%), Львівській (на 14,9% ), Кіровоградській (на 6,6%), Харківській (на 3,6%) Рівненської (на 3%) областях.
При цьому заборгованість із зарплати у вересні 2016 скоротилася в Чернівецькій (на 42,3%), Житомирській (на 17,8%), Черкаській (на 5,9%), Вінницькій (на 5,7%), Херсонській (на 3,8%), Одеській (на 3,4%), Полтавській (на 3,3%) і Запорізькій (на 2,7%) областях.
За даними Держстату, на 1 жовтня 2016р. основна частка загальної суми боргу припадала на промисловість (73,1%), транспорт, складське господарство, поштову та кур'єрську діяльність (9,5%).
Як повідомляють Euronews , 6 жовтня 2016 року у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку відбулося голосування за кандидатуру нового ґенерального секретаря організації.
Внаслідок цього стало відомо, що Пан Ґі Муна на цій посаді замінить португалець Антоніу Ґутерреш.
Ґутерреш — 67-річний дипломат, колишній прем‘єр-міністр Португалії, упродовж 10 років очолював управління ООН у справах біженців.
Він, зокрема, сказав у своій першій промові на посаді ґенерального секретаря ООН:
“Я цілковито свідомий щодо всіх тих викликів, які постали перед ООН, а також тих меж далі яких не простягаються функції ґенерального секретаря. Впродовж останніх 10 років я на власному досвіді побачив людські страждання найвразливіших верств населення планети. Я відвідав зони збройних конфліктів та табори біженців, у яких можна було цілком слушно запитати: “Що ж сталося з гідністю і вартістю людської істоти?”
Одним з головних завдань пана Ґутерреша на новій посаді стане надання нового поштовху роботі цієї інституції, яку значно послабили численні світові кризи.
Попередній ґенеральний секретар ООН Пан Ґі Мун заявив:
“Ґутерреш більш відомий там, де це цінується найбільше, а саме – на кордонах збройних конфліктів та людського страждання. Впродовж останнього десятиріччя, робота верховного комісара ООН з питань біженців була порятунком для мільйонів і мільйонів людей, які змушені були тікати зі своїх домівок.”
Антоніу Ґутерреш постане до обов‘язків генерального секретаря ООН на початку січня 2017 року.
Сам Пан Ґі Мун назвав свого майбутнього наступника “чудовим вибором”.
Хоч кандидатура Антоніу Ґутерреша й отримала широку підтримку, дехто, водночас, висловив розчарування, адже сподівався, що ООН уперше очолить жінка або кандидат зі Східної Європи.
Як повідомляє агентство УНІАН , президент зазначив, що сьогодні роботодавці платять на 23% менше податків з фонду оплати праці. І, на його думку, це повинно призвести до збільшення зарплат працівників. «У мене прохання одне: віддайте це вашим працівникам», - закликав Порошенко. Підвищення зарплат українців у зв'язку зі зниженням єдиного соціального внеску з початку року до 22% має становити мінімум 20-30%. Про це під час засідання Національної ради реформ заявив президент України Петро Порошенко. «Підвищення зарплати має бути, як мінімум, на 20-30% - це мінімум», - сказав Порошенко. Президент зазначив, що сьогодні роботодавці платять на 23% менше податків з фонду оплати праці. І, на його думку, це має сприяти збільшенню зарплат працівників. «У мене прохання одне: віддайте це вашим працівникам», - закликав Порошенко. Президент додав, що від цього підвищаться платоспроможність населення і попит, також збільшаться надходження до місцевих бюджетів у вигляді податку на доходи фізичних осіб. «Дуже потужний стимул для того, щоб ми прагнули до детінізації і не виплачували зарплати в конвертах», - сказав Порошенко. Як повідомляв УНІАН, понад 60% компаній, перевірених Державною фіскальною службою (ДФС) у першому півріччі 2016 року, не дотримуються податкового законодавства щодо повноти нарахувань і виплат заробітної плати та інших доходів своїм працівникам. Зниження єдиного соціального внеску (ЄСВ) з 36% у середньому до 22% не привело до очікуваного виведення зарплат з «тіні» у першому півріччі поточного року. Таку думку висловив народний депутат Віктор Пинзеник («Блок Петра Порошенка»). Згідно з даними про надходження ЄСВ за січень-червень 2016 року, наведеними депутатом, при зниженні ЄСВ з 36% до 22% надходження до Пенсійного фонду, які забезпечуються даним внеском, скоротилися за півроку на 36%.
Як повідомляє espreso.tv, китайські компанії CCEC та GCL зацікавилися можливістю будівництва парків сонячної енергії у Чорнобильській зоні відчуження.
Про це заявив міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак.
Представники компаній зазначили, що будівництво сонячного парку в Чорнобильській зоні є довгостроковим проектом на перспективному ринку, в який китайська сторона готова інвестувати понад $1 млрд.
"Активні гравці міжнародного ринку відновлювальної енергетики розуміють, що сприятливі природні та інфраструктурні умови в Чорнобильській зоні, а також наявність сонця та дешевої землі можуть мати у комплексі великий успіх. Створення сонячного парку у зоні відчуження дає розуміння, що і в таких регіонах можна втілювати в життя унікальні проекти",- підкреслив Семерак.
За його словами, це серйозна перспектива для України як у плані адаптації територій, які постраждали у результаті аварії на ЧАЕС, так і для української економіки, наповнення бюджету та здобуття енергетичної незалежності.
Як повідомляє ukrinform.ua, посилення оборонних можливостей українського війська є вірним шляхом для того, щоб стримати подальшу агресію Росії на Донбасі та створити умови для процесу переговорів щодо врегулювання конфлікту.
Про це зазначив у вівторок у Вашингтоні колишній посол США в Україні, нині віце-президент Американського Інституту миру Уільям Тейлор.
"Так, я вважаю, що це (посилення української армії – ред.) є вірний шлях, і це відбувається зараз", - зазначив він у відповідь на запитання власного кореспондента Укрінформу.
У цьому контексті Тейлор нагадав, що сьогодні Україні надається військова підтримка з боку Заходу, зокрема, у вигляді обладнання та проведення навчань.
"Основною метою на сьогодні є стримування подальшої агресії з боку РФ", - зауважив експерт. Він позитивно оцінив те, що ЗС України розвивають свої можливості, вдосконалюють досвід і стають дуже потужною силою, здатною стримувати збройний натиск з боку РФ.
За словами Тейлора, це усвідомлюють і в Кремлі. Вони не прориваються на Маріупольському напрямі та кілька разів ще подумають, чи продовжувати наступ, маючи потужний супротив із боку українців.
Сильна армія в Україні, а також допомога Заходу та можливість введення додаткових санкцій у разі подальшої агресії Росії дають основу для продовження переговорів в рамках "Мінська" або перегляду цих домовленостей. У подальшому це дозволить звільнити Донбас від російських військ, а потім вирішити і питання Криму, зауважив американський дипломат.
«Маршрутки від Сольвара» - цей особливий вид транспорту уже два роки на вустах у багатьох мешканців Фастівщини, Сквирщини та Макарівщини. Безоплатні поїздки пільгових категорій населення зробили йому непогану рекламу. Ми вирішили також проїхатися кількома маршрутами, щоб власновіч побачити, як функціонує уся ця благочинність на колесах. У неділю вранці, ще за жайворонів, ми чекаємо на зелений Богдан, аби разом з фастівськими парафіянами відправитися на богослужіння до Томашівського чоловічого монастиря.
Відразу впадає в око, що до святого місця віряни вирушають на автобусі з промовистою назвою «Богдан». Чи є в цьому якийсь Божий промисел, чи це лише певний збіг обставин, але цей нюанс додає мандрівці ще більш святобливої аури. Тамара Іванівна їде до святої обителі, щоб подати часточку за здоров’я сина та онука, які в числі перших фастівчан відправилися на схід, щоб боронити українські терени від загарбників. Обоє повернулися додому цілими та неушкодженими, а жінка до цих пір дякує Богу, що зберіг їм життя.
«Одного дня прийшовдо мене онучок та й каже: «Бабусю, благослови мене, я йду на війну!» У мене ледь мову не одібрало: «На яку війну, ріднесенький?» А він мене як обухом по голові: «Війна розпочалася. Мушу взяти до рук зброю і захищати свою землю». Так і зробив, як задумав. Але Бог змилостивився і обоє моїх хлопців повернулися додому живими та здоровими. Коли онук вернувся з війська, то, як тільки переступив поріг, міцно мене пригорнув, поцілував і дуже довго дякував за мої молитви».
Поки пишемо інтерв’ю з Тамарою Іванівною до салону поважно заходять не лише літні люди, але й мами і навіть татусі з малечею. А щойно автобус рушає з місця, як сувора інокиня, що возсідає на передньому сидінні, поринає у читання Святого Письма. Дехто з вірян також наслідує її приклад. По дорозі оминаємо кілька сіл. На в’їзді до кожного бовваніють фігури, оповиті яскравими стрічками. Завбачивши їх, богомільці осіняють себе хресними знаменнями. Маленька Ангеліна тимчасом тулиться до маминого плеча і зацікавлено роззирається довкруж. Поїздка до Томашівки для неї, як і для її старшої сестрички Софії, завжди в радість. Ось тільки донедавна їм доводилося долати шлях в обидва кінці здебільшого на перекладних. Мама Наталя зізнається, що така подорож дуже виснажувала.
«Раніше доводилося пхатися з малими до вокзалу, а тепер вийшла собі на зупинку, яка майже поруч з нашим будинком, зайшла до автобуса і тебе відвезли аж до самісінького монастиря».
Подружня пара Людмила Миколаївна та Петро Павлович змушені були перебратися до Фастова із Севастополя. Твердять в один голос, що дуже раді, що про них не забувають. Адже людям їхнього віку потрібно не так і багато – лише трішечки уваги, турботи і тепла.
«Вообще-то самое лучшее дело – это собрать стариков и туда прокатить. Там красивейшее место, очень уникальный храм».
Неля Станіславівна не надякується народному депутатові за наданий їм безкоштовний транспорт і не натішиться чуйним ставленням до себе з боку водіїв.
«Таке ставлення Руслана Сольвара до людей заслуговує усілякого схвалення. Хай йому легенько ікнеться. Також особливо хотіла б відзначити водіїв. Коли виходимо зі служби, не переживаємо, що запізнимося, і автобус поїде без котрогось із нас. Ми стовідсотково впевнені, що він не рушить з місця, допоки не забере усіх пасажирів до останньої людиночки».
Алебастрові статуї Спасителя, Діви Марії, розкішні мозаїки святих при вході, буйнощі цвітіння і навіть живий зоокуточок – усе тут налаштовує на замріяно-філософський лад. Усередині церкви камеру не вмикаємо, оскільки не маємо на те дозволу від настоятеля. Але територією монастиря прогулюємося досхочу, вбираючи в себе повні грудизапашного повітря, напоєного густим ароматом літа. Поки наші віряни відстоюють двогодинну заутреню, залюбки милуємося місцевими краєвидами.
А ще встигаємо погомоніти про земне з диспетчером та водієм автобуса. Ірина, як заправська розпорядниця усіх фастівських маршрутів, зорганізованих Русланом Сольваром, посвячує нас в найменші деталі своєї роботи. Знайомить з графіком руху, перераховує усі пільгові категорії громадян, які користуються їхніми послугами, вправно оперує цифрами пасажироперевезень.
«Завізні у нас, зазвичай, всі дні. В понеділок трохи мляво Оленівка їздила, але зараз вони виправилися. Як тільки ми поміняли час прибуття та відправлення автобуса до Скригалівки, так відразу і потік пасажирів звідти у нас значно зріс. Раніше зі Степового уранці автобус відправлявся переповнений, а назад їхав напівпорожній. Я поспілкувалася з людьми, і з’ясувавши усі їхні побажання, внесла зміни до розкладу руху. І зараз у мене і на тому маршруті немає проблем з наповнюваністю в обидві сторони».
Водій з 35-річним стажем Віктор Обухівський запевняє, що його автобус завжди охайний та доглянутий. Його технічний стан не викликає жодних нарікань: «Фуричить, як має бути».
«Уся амуніція є: аптечка вогнегасник».
А ось пасажири трапляються різні, хоча головно чемні та ввічливі.
«Люди попадаються усілякі: і злі, і добрі. Багато важить і те, з якого вони села».
Посадка парафіян на зворотній рейс триває недовго . З одухотвореними виразами на обличчях вони зручно розташовуються на своїх місцях і щасливі вертають додому.
О 7-ій годині 45 хвилин на автобусній зупинці в Кодрі вже стовпився чималий гурт людей. Вони усі позирають у той бік, звідки ось-ось має вихопитися знайомий їм чотирьохколісний силует. Але поки той не потрапляє у поле їхнього зору, ведуть між собою неквапну балачку. Освідчують одне одному мету своєї поїздки. Ніла Григорівна у Київ до дітей відправляється не з порожніми руками. «Оцю красу - базилик я сама виростила. І як його можна не відвезти дітям? І ліки заодно хочу купити від тиску, бо у наших аптеках вони дуже дорогі».
Інша жінка із загіпсованою рукою мимоволі змушена навідати макарівську травматологію. Неабияк тішиться, що її довезуть під самісінькі вікна лікарні.«Мені там ще кілька кроків зробити і я на місці. Якби я була здоровішою, можливо б, і не зважала на цю проблему, але зараз травма дається взнаки. Моя мама також їздить до лікарні лише цим автобусом, бо інші тут не зупиняються, а вона дуже старенька і їй вже тяжко ступити навіть кілька зайвих кроків».
Ще кілька хвилин і ми вирушимо в дорогу, щоб уже за півтори години, подолавши відстань у майже дев’яносто кілометрів дістатися Києва. Вільних сидячих місць у салоні, як ви бачите, майже немає. А ближче до Макарова, як нас запевнив водій, і зі стоячими буде вкрай сутужно.
Ольга Прокопівна везе на медогляд свого онука Кирила, над яким нещодавно оформила опікунство. Їй страшенно кривдно, що попри те, що у неї є пільги на безкоштовний проїзд, водії маршруток, які їздять на Київ, постійно правлять з неї гроші. «Вартість одного квитка до Києва 30 гривень. Щоб з’їздити туди й назад треба викласти вже 60 гривень. Чи багато я зможу так наїздитися на свою мізерну пенсію?»
А ось її сусідка справа розповідає, що послугами безкоштовного автобуса найчастіше користується тоді, коли треба доправити матері необхідні продукти. «У мене мама живе на Буяні. Там немає жодного магазину І я часто привожу їй хліб та інший провіант».
Уже в Королівці людей набилося такого, що й не потовпитися. Автобус, петляючи між вибоїнами, час від часу пружинить передніми ресорами. Тож, аби не впасти, доводиться міцно триматися за поручні. За чверть десяту прибуваємо на кінцеву зупинку неподалік станції метро Житомирська. Короткий перепочинок і за 20 хвилин автобус розчинить свої двері перед новою партією пасажирів, щоб за лічені хвилини відправитися разом з ними у зворотньому напрямку.
А поки що кількадесят чоловік з торбами та клунками з’юрмилися біля бетонного муру в очікуванні швидкої посадки. Люди, з якими довелося розмовитися, клекотіли праведним гнівом на здирництво влади. А ще кожен намагався виповісти нам своє горе та вихлюпнути душевний біль. Вікторія Володимирівна мешкає в Києві, але частенько змушена верстати неблизький світ, аби провідати двох тяжко хворих сестер, що живуть самотою на віддаленому хуторі.
«Хоч вони й молодші за мене, але одна зовсім не підводиться з ліжка, а інша не може навіть відра води в хату внести. Ось я їм і допомагаю, чим можу».
У голосі Ольги Михайлівни звучить характерний поліський акцент. Знайомимося ближче і виявляється, що у своїх припущеннях анітрохи не помилилися. Її разом з родиною ще у 1986 році пересилили до Макарівщини з ураженої Чорнобилем Прип’яті. Вона доглядає садибу померлої матері.
«Ми із сестрою наглядаємо за обійстям вахтовим методом. Одного тижня я там почергую, а наступного вже вона мене змінює».
Лілія Григорівна глибоко обурена тим, що навіть маючи посвідчення учасника бойових дій та інваліда першої групи, їй щоразу ледь не з боями доводиться виборювати своє право на безплатний проїзд в інших маршрутках.
«Навіть за таким документом мене не хочуть брати як пільговика. Лаються, зачиняють перед носом двері».
Організатори проекту «Безкоштовний автобус від Сольвара» стверджують, що з місцевими перевізниками у них не виникає жодних конфліктів. Конкуренти не поглядають на них зизим оком і не дорікають за те, що ті зманюють до себе їхніх клієнтів. Адже послугами платних маршруток соціально незахищені верстви користуються не часто, а возити їх задарма водії погоджуються вкрай неохоче.
У середу опівдні білий ПАЗик, барвисто розмальований логотипом благодійного фонду Руслана Сольвара, терпляче очікує на своїх пасажирів біля вечірнього ринку. У штатному розкладі диспетчера сьогодні значиться чотири рейси. Один зробили ще зранку – привезли до Фастова жителів Малополовецького та Бортників. Тепер, згідно графіку, настала пора розвозити людей по домівках.
Клавдія Семенівна однією з перших ступає на автобусний обніжок. Дуже задоволена, що впоралася з усіма справами.
«Я була у стоматолога – лікувала зуби, а потім заскочила на базар – купила продуктів. А ще своєму собаці набрала корму».
Іван Юхимович останнім часом теж зачастив до зубного лікаря. А сьогодні навідався до міста, щоб спродати часник.
«Два кілограми збув дуже швидко. А як інакше? Мені приносять лише 1300 гривень пенсії. Цієї суми не завжди вистачає. А як трохи щось продасиш, то і свіжу копійку матимеш. Осьо горіхи скоро поспіють – і їх теж повезу на продаж».
Олег Андрійович вторгував свіжу копійку, реалізувавши кілька десятків яєць. Але швидко і потратив увесь заробіток.
«У мене швидко розібрали яйця, бо я дешевше віддаю. За ці гроші купив собі чаю, кави, клею, щоб камери клеїти».
Катерина Михайлівна зранку оббігала півміста, напитуючи, де можна наточити ланцюга до електропилки. Бо ж не зоглянешся, як і зима на порозі, а дровець слід заготувати загодя.
«В селі ж її наточити ніде. У Фастові теж не відразу знайшла тих, хто цим займається. Аж в «Кульбабі» за 20 гривень мені її наточили».
Наталія Володимирівна вважає, що половчанам дуже поталанило, що безкоштовний автобус до їхнього села пустили саме в середу. Адже в цей день і в Фастові усі пенсіонери мають змогу добиратися будь-куди безкоштовно. Тобто, виходить подвійна вигода. «Я сьогодні до сорока гривень загалом заощадила, бо дуже багато пересувалася громадським транспортом».
Село Малополовецьке. 13 година пополудні. Люди вже встигли зробити усі свої справи, які зрання запланували в райцентрі і благополучно повернулися додому.
Як тільки є можливість зупинитися на довший час, водій Анатолій Востріков виходить з кабіни і здійснює візуальний огляд свого залізного друга. «Так вже дивиться за ним, як за рідною дитиною», - кажуть пасажири.
«Тільки-но закінчується мій робочий день, я обов’язково ставлю його на яму, щоб перевірити, чи з ним все в порядку , чи можливо, є якісь несправності, які слід усунути. Якщо переконуюся, що з ним все гаразд, то й наступного дня зі спокійною душею сідаю за кермо».
Сьогодні автобус сполученням «Фастів-Малополовецьке» був заповнений трохи більше як на половину і пояснень цьому знайшлося кілька. По-перше, селяни вже почали активно копати картоплі і зараз більше порпаються на власних городах, аніж перебувають в роз’їздах. А, по-друге, вони ще не встигли отримати свої серпневі пенсії, тож і на торги особливо не квапляться.
Галина Ільківна дякує народному депутату, що зглянувся на її старість і забезпечив безкоштовним транспортом.
«Добре, що хоч один такий знайшовся, що нам допомагає».
Намагаємося перевести розмову з компліментарних рейок у більш практичне русло і запитуємо, якої ще допомоги очікує жінка від представника законодавчої влади. Каже, що головне для депутата, аби він переймався проблемами виборців як своїми власними.
«Цей надав нам автобуса, а інший хай би подбав про безоплатні ліки для літніх людей».
Ось такою виявилася наша мандрівка трьома різними маршрутами. При всьому моєму скепсисі до політичного вибору Руслана Сольвара, у даному випадку, слід визнати, він робить кОрисну для людей справу. Зізнаюся, для мене стало одкровенням, що цей доволі витратний проект не закрили щойно завершилися парламентські вибори 2014 року. Тож не дивно, що сьогодні безкоштовні автобуси від Сольвара перестають сприйматися громадськістю як агітаційна мішура. А весь проект усе більше набуває чітких обрисів соціального патерналізму в дії.
