«Біофоніка», що це таке?»

«Ті самі питання, які турбують,

Бентежать і спантеличують нас,

уже вставали перед всіма мудрецями –

всі без винятку, –

і кожний відповів на них в міру своїх сил;

відповів своїм життям та своїми висловами».

Торо Генрі Девід. ХІХ ст.

Зимно, сиро та вітряно. Чергова річниця Революцї гідності. Все нові думки на стару тему, на екрані телевізора чергове ток-шоу, якийсь формат, виступає тричі прокурор та гарно і правильно каже. Між іншим всі правильно виступають. Солістів багато, а хор не звучить. Чотири роки шукають формулу побудови щастя та успіху і золотого перетину. Та що там 4 роки, 27 років все шукають. Взавгалі шоу виглядає як «Миронівський острів невезіння». Виникає питання, де ж вона та істина, що всі її шукають 27 років?

Вирішую зателефонувати засновнику «Біофоніки» Петру Терентійовичу Гончаруку, який по дрібницям передбачає майбутнє. Так одного разу ще в 1961 році він побачив що чекає Радянський Союз. Побачивши, як хлопчаки ганяють ногами маленьку круглу булочку за 3 копійки, згадав не давній голодний 47-й рік і подумав, що в цеї країни не має майбутнього й до 2000 року вона лусне. А луснула та держава ще раніше, в 1991 році. Набираю номер телефона Петра Терентійовича і домовляюся на зустріч допомогти висвітлити тему 27 річного невезіння. Приїзджаю до нього, вітаюся, а старий в цей час гріється біля каміну, і зразу питаю про те, чого ж ми так погано живемо?

«Коли людина погано дихає, вона поганот говорить, думає, а значить і живе!» – відповідає мені біофонолог.

А як це люди погано дихають?

- Погано дихають, бо не керують процесом дихання. Вміння керувати дихально-мязовою системою та управляти нею забезпечує людині доступ до керування особистою волею, дозволяє практично маніпулювати свідомістю на всіх рівнях буття розкрити невимірений до цього часу потенціал та активувати внутрішні сили людських можливостей. А тепер уявіть, що всі дихають погано і не реалізовують себе та свій потенціал. Негативна енергія всієї нації розбиває та руйнує можливості генерувати національну ідею побудови зразкової держави ще з 1917 року.

А ви дихаєте правильно?

- Неперевершено.

То підскажіть тоді як нам українцям можна генерувати національну ідею?

- Прочитати мою книжку «Биофоника. Власть божественных вибраций», яку можна знайти в Інтернету і зрозуміти, що життя – це змагання всіх держав і народів за І місце. Рішення бути і стати кращими на всій планеті і є найвищою національною ідеєю. Загалом потрібно повернути прапор, щоб Сонце було на горі, а внизу знаходилась планета, відкорегувати слова гімну, щоб перестати постійно вмирати і прийняти загально-національне рішення та за принципом олімпійських ігор зразу на стиарт!

Здається, що відкрити нині нову галузь науки чи бодай новий напрямок, уже просто неможливо. А тут чую біофоніка, а що це таке власне є?

– Якщо стисло, то це гармонія, щастя, успіх. Таким загальне визначення біофоніки. Якщо взяти успіх, то його треба розкрити. Успіх – який? Щастя – яке? Гармонія – яка? Про біофоніку можна розповідати довго й докладно, вона «присутня» в усіх виявах людського життя і охоплює всі процеси, які відбуваються в людині, починаючи з клітинного рівня і завершуючи творчою думкою особистості. Причому ця інформація про людину не розпорошена, а сфокусована і науково доведена.

Петре Терентійовичу, як Ви входили в цю незвичайну науку про людину?

– Це шлях досить тривалий і цікавий, але поки що його залишимо за кадром. Ясна річ, життя прожити – не поле перейти. Людина стикається з величезною кількістю проблем, які має долати. Але чи може? Часто вона не може розвязати особисті проблеми навіть на рівні своєї біологічної системи. Що вже казати про те, аби досягти внутрішньої злагоди через гармонію розуму, душі і тіла. Є прислів’я: якщо переможеш себе, то переможеш увесь світ. Але людина не може перемогти себе, і досить часто не тому, що не хоче, а тому, що не знає як підступитися до розвязання своїх особистих біологічних проблем. Така людина дезорієнтована і не може розраховувати на успіх. Нині інформація про біологічну систему людини і її взаємодію з навколишнім середовищем та Всесвітом дуже розпорошена. Біофоніка береться пояснити людині як збагнути себе, і зорієнтовує на високий рівень щастя, пов'язаний з високим рівнем свідомості й духовності. Цю науку можна розглядати під різними кутами зору, оскільки найскладнішими і найцікавішими явищами в цьому світі є людина і все, що пов’язане з її будовою та діяльністю, яку вона здійснює упродовж життя. Біофоніку можна трактувати як технологію, філософію, систему, метод, спосіб та спрямування. Якщо розглядати біофоніку як технологію, то це технологія успіху і процвітання людини. Якщо – як філософію, то це філософія життєдайних вібрацій і орієнтації людини у Всесвіті. Якщо розглядати біофоніку як систему, то це корекція всіх функцій і систем людини та вдосконалення їх до найкращого стану. З позиції методу – це бодібілдинг м’язів системи дихання і звукоутворення. З огляду на спосіб – це загальна йога, що передбачає нарощування дихальних і голосових м’язів. І все це спрямоване до гармонії особистості в самому собі і у Всесвіті. Біофоніка може пояснити будь-які процеси, які відбуваються у Всесвіті або кожній людині окремо, бо то є природа структури коливань на рівні не тільки молекули, а частин атому. Суттю біофоніки є життєдайний первинний звук. Коливання живого слова є первинні, тобто такі, які перші народжують. Усе починається в цьому світі з первинного життєдайного звуку, з вібрацій первинного життєдайного коливання людського голосу, названого біофоніка. Щоб глибше пізнати біофоніку, ще раз хочу наголосити на тому, що варто було б прочитати мою книжку, яка увібрала знання про неї. А в одній статті, навіть найрозлогішій, весь обшир питань викласти неможливо. Із книгою можна ознайомитися в Інтернеті, зокрема відкрити її можна натиснувши на посилання:

Ви зазначили, що багато людей можуть не розраховувати на щастя. Як же тоді пояснити те, що наприклад, чимало бізнесменів заробили неабиякі гроші і вважають себе щасливими людьми, а засоби масової інформації пропагують, що матеріальні блага є сновою людського щастя?

– Людина народжується в цьому світі саме для того, щоб бути щасливою. Але нині побачити людину з щасливими обличчями – рідкість. Така ситуація спостерігається через те, що кожного дня всі люди стикаються з особистими, соціальними, психологічними та іншими проблемами. Як стати щасливим – чіткої відповіді ніхто не дає, ні партії, ні церкви, ні психологи, ні робота. До того ж, людина може помилитися, орієнтуючись на ті чи інші цінності. Скажімо матеріальне багатство можна прийняти за щастя. Але це різні речі. Безумовно, людина прагне бути забезпеченою, жити в достатку. бути соціально дієвою і якнайповніше реалізувати себе. А для цього треба знати свою місію, яку ніхто не може підказати. І можна наробити дуже багато помилок, приймаючи бажане за щастя. З позиції біофоніки щастя є особливим станом біологічної системи.

Петре Терентійовичу, а Ви можете навчити людей стати щасливими?

– Людині можна підказати шлях, яким їй варто йти, а чого вона на цьому шляху досягне, – залежить від неї самої. І той шлях має бути зрозумілим, лаконічним і якомога конкретнішим. Кажучи про щастя, відчуття його на біологічному рівні, слід зазначити, що у стародавніх народів були певні етапи, які необхідно пройти для досягнення щастя. Наприклад, класичні щаблі йоги. Або, скажімо 10 заповідей у християнстві. Аби відчути щастя, слід оволодіти 8 щаблями йоги. Перший – моральні максими, що нагадують 10 християнських заповідей. Потім йде кодекс особистої поведінки, самодисципліни. Далі фізичні вправи та культура, пранаяма – наука про дихання. П’ятий щабель – «відключення» почуттів, які належать до особистої біологічної системи. Шостий – зосередження. Сьомий – спостереження. І восьмий – вищий екстаз, стан щастя. Але цей стан досягається через осягнення й оволодіння всіма етапами самопідготовки, тобто дороги до себе: пізнання себе, свого особистого кодексу. Якщо людина аморальна, не самодисциплінована, не має фізичної і загальної культури, не вміє скористатися найголовнішою функцією – керувати своїм диханням і волею, не може керувати свідомістю, фокусувати свої творчі можливості, то як вона може прийти до стану щастя. Дуже легко писати про біофоніку з огляду на прагматичні й досить конкретні вимоги, які існують у кожній релігії, суспільстві тощо. Але людина, як правило, не хоче побороти свої х примітивних, на фізіологічному рівні, запитів. Людина – грішна. Заповіді відомі, але майже ніхто їх не виконує. Щастя бажають, а дотримуватися вимог, без яких воно неможливе, мало хто намагається.

Але ж люди ходять, наприклад, до церкви, моляться там?..

– Церква не є сеансом миттєвої духовності. Не можна стати духовним, переступивши поріг храму, помолившись та поставивши свічку. Побути в церкві – ще не означає змінитися. Змінитися треба до церкви. Духовність залежить від самої людини. Якщо людина живе за законами Всесвіту, то вона і вільна, і щаслива, незалежно ні від кого, крім Всевишнього.

То Ви можете людей навчити цим можливостям?

– Навчити людей можна, вони починають вчитися тоді, коли їх змушують до цього обставини. Творець задумав людину бездоганною істотою. Але якою вона стає, явившись у цей світ? Дуже часто, на жаль, – лінивою, пасивною, бездуховною, безкультурною, – негативною, як для себе, так і для оточення. Завданням біофоніки є поширення інформації через живий фізіологічно правильний та довершений звук, яку інша людина сприймає на підсвідомому рівні. Звук є носієм повної інформації від людини до людини. В спектр живого звуку можна закласти інформацію як позитивну, так і негативну. Тому, в давні часи все краще в мистецтві звукоутворення – чи то інструментів чи то людських голосів – ставилося на службу релігії. А релігія повинна була освітлювати людині дорогу до Бога, а не віддаляти її від прагнення духовно самовдосконалюватися. А ми знаємо, що фізичний стан людини є, так би мовити найдальшою позицією від Бога. Якщо людина після фізичного рівня змінюється, вона змінює субстанцію і переходить в наступну польову структуру – ефірну, потім астральну, ментальну, каузальну, будхічну і атманічну. Матеріалізація енергії переходу на фізичний рівень є віддаленням від Бога, а навпаки, протилежний вектор є напрямком до Творця. Релігія завжди, якщо вона не характеризувалася насильством (хрестові походи), була покликана робити людей кращими, гуманнішими. Дуже шкода, що на релігійному грунті відбуваються міжрелігійні зіткнення людей. Всі згодні з тим, що Бог єдиний, але при цьому сперечаються, чия релігія краще і хто ближче стоїть до Бога. Найкраще було б, якби всі релігії порозумілися. Взагалі порозумітися людям важко, бо дуже часто людина переслідує або свої егоїстичні позиції, або загальнонаціональні чи державні, що досить часто ставляться вище інтересів сусідніх держав. Але біофоніка в політику не втручається, вона оперує історичними фактами для того, щоб на них доводити свою актуальність. Скажімо, уже чимало цивілізацій загинуло, тому можна очікувати загибелі і нашої, Треба розглядати причини, які до цього ведуть. Але щоб цього не сталося саме біофоніка і надана людству для його виходу із тупікової кризи, виживання, та повернення до вічного щасливого життя, задуманного Самим Творцем. Біофоніка наголошує на історичних та природних факторах. Політика сьогоднішнього дня не цікавить біофоніку, бо то не є історичний факт. То ще не кристал, а рідина. Біофоніка бере до уваги історичні факти, які вже відбулися і важливі для того, щоб через засоби біофоніки відтворити сенс людського буття.

(Далі буде).

Інтерв’ю вів Леонід Коваленко.

В Києві оголосили переможців ХІХ Всеукраїнського рейтингу "Книжка року"

58 експертів визначали переможців премії "Книжка року-2017"

У Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича в Києві відбулась церемонія оголошення переможців ХІХ Всеукраїнського рейтингу "Книжка року". Лауреатів премії визначили 58 експертів серед 1,1 тис видань.

До уваги брали книжки українських і зарубіжних авторів, які видали в Україні, - інформує "Gazeta.ua".

Особливість премії полягає в тому, що для визначення результатів запровадили критерії соціології. Переможцем стає той, хто отримав найбільший середній бал від фахівців. "Книжка року" оцінює книжки у 8 номінаціях, кожна з яких має свої підкатегорії.

У номінації "Красне письменство" переможцями стали:

Сучасна українська проза, есеїстика, драматургія: Сергій Жадан "Інтернат"
Жанрова література: Юрій Винничук "Лютеція" та Юрій Косач "Сузір'я Лебедя"
Зарубіжна проза, есеїстика, драматургія: Ісабель Альєнде "Японський коханець"
Поезія, афористика: Серія "Українська Поетична Антологія" від видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА": "Антологія української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана", Дмитро Павличко "Два кольори", Ірина Жиленко "Євангеліє від ластівки", Ігор Римарук "Три потоки місячного світла".

У номінації "Дитяче свято" перемогли:

Книжки для малечі та молодших школярів: "Велика ілюстрована книга казок" від видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА"
Твори для школярів середніх класів: Анна Коршунова "Комп і компанія"
Підліткова та юнацька література: Дара Корній "Духи природи"
Пізнавальна та розвиваюча книга: Ярина Винницька, Юлія Табенська, Дмитро Осипов "Наречена" та Леонід Ушкалов "Шевченко від А до Я"

Номінація "Минувшина":

Популярні видання, історична белетристика: Ярослав Тинченко "Лицарі Зимових походів. 1919-1922 рр."
Дослідження, документи: Наталія Яковенко "У пошуках Нового неба"
Біографії, мемуари: "Князі Олельковичі-Слуцькі"

Номінація "Хрестоматія":

Художня класика: Михайль Семенко "Повна збірка творів. У 4 томах"
Життєписи: "Франківська енциклопедія: у 7 томах. Том 1"
Літературознавство, критика: "Шевченківська енциклопедія. Літературні твори" та архієпіскоп Ігор Ісіченко "Війна барокових метафор".

Номінація "Софія":

Філософія, антропологія, психологія: Карл Густав Юнг "Aion. Нариси щодо символіки самості"
Політологія, соціологія: Джозеф Стіґліц "Ціна нерівності"

Номінація "Обрії":

Науково-популярна література: Кристоф Ґальфар "Всесвіт на долоні. Подорож крізь простір, час та за їхні межі" та Річард Докінз "Егоїстичний ген".
Бізнес, економіка, успіх: Ден Сенор "Країна стартапів. Історія ізраїльського економічного дива"
Публіцистика, сучасні мемуари: Дмитро Муравський "Через війну. Погляд волонтера".
Спеціальна література, довідкові видання: Станіслав Волощенко "Колекція Митрополита Володимира (Сабодана): рукописи, стародруки і рідкісні видання".

Номінація "Візитівка":

Малярство, фотографія, пластика: "Як у Тіні. Георгій Якутович як ілюстратор книги "Тіні забутих предків"
Мистецтвознавство, етнографія, історія повсякдення: Тетяна Філевська "Дмитро Горбачов. Случаї"
Краєзнавча і туристична література, дорожні нотатки: Ігор Гирич "Український Київ кінця ХІХ – початку ХХ століття" та Сергій Ярон "Київ у 80-х роках. Спогади старожила"

Цьогоріч "Книга року" вперше запровадила номінацію"Нон-фікшн". Ініціаторами виступили режисер та продюсер Володимир Тихий, його син Антон Тихий та літературознавець Ростислав Семків. Переможцем у цій категорії став Ярослав Тинченко "Лицарі Зимових походів. 1919-1922 рр.". Грошова винагорода у цій номінації становить 40 тисяч гривень.

Володарем гран-прі стало видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" за "Антологію української поезії ХХ століття".
"Знаю, що хвалитися не добре. Тому на своїй сторінці у ФБ майже не пишу про наших виданнях. Але сьогодні - особливий день: 4 книги "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ" здобули перемоги на "Книжці року-2017". Так багато нагород ми ще не отримували. Ось ці книги: "Велика ілюстрована книга казок", "Будинок" Р. Інноченті, "Сузір'я Лебедя" Ю. Косача та "Антологія української поезії ХХ ст.". Але виходити на сцену мені довелося не 4, а 5 разів. Це тому, що наша "Антологія української поезії ХХ ст. Від Тичини до Жадана" отримала Гран-прі! Дякую Рейтингу і більш ста його експертам, і вітаю всіх причетних до створення нагороджених книжок!" - написав Малкович на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook. Скріншот поста (facebook.com/Іван Малкович) Одну з нагород Малковичу вручив генеральний прокурор України Юрій Луценко, який славиться своєю любов'ю до книг. "Українська книга може бути хороша, може бути краща, може бути так собі, але вона повинна бути. Вона тримає нас цього світу і свого джерела. Які ж? Наприклад, Забужко врятувала мене під час відчаю після приходу Януковича до влади. Її "Музей забутих секретів" рекомендую всім, у кого опускаються руки. Ліна Костенко рятувала мене, коли нас роз'єднали з Іриною, тому що ми сиділи: вона у клітини, я в клітці і передавали один одному вірші", – сказав генпрокурор.
Також на церемоніі нагородження була присутня народний депутат Украіни, заступник голови фракціі "Блок Петра Порошенка" Ірина Луценко.
Найкращим художнім твором 2017 року визнали роман "Інтернат" Сергія Жадана. Книга розповідає про життя вчителя української мови в умовах війни на Донбасі.

Найкращим видавництвом стала "Темпора".

В Україні вперше відбудеться міжнародний проект – концерт «10 ТЕНОРІВ» за участю українських та польських солістів.

Найкращі голоси України та Польщі лунатимуть на головній сцені  Національної оперети України!

Ви почуєте світові хіти, які стали брендом! 10 тенорів виконають найвідоміші шлягери 20-21 століття : «Luna tu», «’O sole mio», Bésame mucho, Delilah, Quando, quando, quando, Granada, L’italiano, The Lion King, Volare та інші.

Пориньте у атмосферу справжнього свята та згадайте чудові моменти свого життя з Національною оперетою України!

У концерті беруть участь:

Бартош Кучік (Польща), Мірослав Нєвядомський (Польща), Маріуш Рута (Польща), Анатолій Погребний (Україна), Володимир Одринський (Україна), Володимир Холкін (Україна), Дмитро Фощанка (Україна), Олександр Чувпило (Україна), Петро Челялі (Україна), Сергій Гурець (Україна).

Диригент-постановник з.д.м. України Ігор Ярошенко.

23 лютого о 18:00 відбудеться прес-підхід за участю  керманича Національної оперети України н.а. України Богдана Струтинського, диригента-постановника з. д. м.  України Ігоря Ярошенка, директора польської рекламної агенції Ярослава Брусса та тенорів : Олександра Чувпила (Україна), Бартоша Кучіка(Польща).

 Попередня акредитація обов’язкова.

Контакти: Прес-секретар Юлія Шолудченко

+38 (044) 278 34 74  +38 (096) 052 15 87  sholudchenko.js@gmail.com

Л. Коваленко

Як навчити людей ділитися грошима

Спочатку його скупість вас навіть захоплювала: треба ж, який домовитий. Але чим далі, тим ясніше ставало: він просто жмот. Чи є шанс його виправити?Ви можете його виправдовувати важким дитинством, важкою і невдячною роботою або тим фактом, що таким його зробила попередня життя, але дружити з патологічним жаднюкою вам з кожним днем ​​все важче. Як бути?Спочатку треба розібратися, що стоїть за його жадібністю.Жадібних ніхто не любить. А в Україні, де щедрість і широта української душі вважаються національними рисами, - особливо. Соромно не пригощати, не давати в борг, дарувати скромні подарунки, навіть якщо потім доведеться рахувати копійки до зарплати. Для хороших людей нічого не шкода: ні грошей, ні часу, ні душевних сил. Жаднюкою бути соромно.Але звідки тоді беруться жаднюги, якщо батьки з дитинства вчать дітей ділитися? І як відрізнити жадібність від розумної ощадливості? І хіба марнотратство і марнотратство краще скупості?Існує безліч причин виникнення жадібності.Відомий психоаналітик Зігмунд Фрейд стверджував: те, як ми згодом поводимось з грошима, прямо пов'язане з цим дитячим досвідом. Той, хто болісно розлучається з грошима, чинить подібно дитині, яка думає, що радує маму, «затиснувши» в собі своє «добро».Наказна щедрістьМалюк, який не хоче ділитися іграшкою або солодкістю, найчастіше, викликає осуд дорослих. Прагнучи припинити таку поведінку, його починають соромити і змушують ділитися, нерідко під страхом покарання або загрози типу «тоді більше нічого не отримаєш». Батькам не приходить в голову, що заборонами і наказами неможливо навчити дитину бути щедрим. Він або змириться зі своєю незавидною долею і виросте «перенавченим жаднюгою», жертвуючи усім, що у нього є з почуття обов'язку або страху. Або стане активно чинити опір батькам усіма можливими способами: агресією, капризами, спробою викликати жалість, лукавством і обманом. Дитина може тимчасово формально підкоритися дорослим, але з нетерпінням чекатиме моменту, коли вона зможе сама розпоряджатися власним майном. І не сумнівайтеся: з нього виросте справжній скнара.Компенсація нестачі любовіЯкщо дитині з дитинства не вистачає батьківської уваги і турботи, вона намагається чимось заповнити внутрішній вакуум. Іграшки, солодощі, одяг - це не тільки нові враження і приємні емоції, але і «докази» батьківського присутності в житті дитини. Так розвивається пристрасть до накопичення, а головне, до збереження «багатства», адже це - символи кохання вічно зайнятих або емоційно відсторонених батьків. А любов, якою б вона не була, ні з ким не хочеться ділити. Мами і тата, відкуповуючись від дитини подарунками, неминуче перетворять його в Скупого лицаря. Ставши дорослим, така людина буде жадібна не тільки по відношенню до близьких, - вона навіть на себе не захоче витратити зайву копійку. Але найсумніший наслідок - емоційна холодність. Адже не можна поділитися тим, чого немає: дитячий дефіцит світлих емоцій і почуттєвих переживань неможливо заповнити, на відміну від матеріальних благ.Форма протесту.Трапляється, що в родині, де кожен готовий поділитися з ближнім останнім шматком хліба, з'являється природжений скнара. Батьки, не розуміючи в кого вона така, марно намагаються власним прикладом вплинути на скупу дитину. Але їх зусилля, як правило, марні. Дитина прибирає до рук, збирає, систематизує все, що тільки можна. Однак жадібність її НЕ патологічна. Якщо якась річ хй не потрібна, вона легко з нею розлучиться. Ось тільки речей таких мало, бо велика частина йому потрібна або зараз, або потім. І збирає він саме тому, що «а раптом коли-небудь стане в нагоді». Господарство такої дитини - це не завал, а скоріше, колекція, зібрання речей, які, дійсно, шкода розбазарювати. І чим більше батьки-безсрібники намагаються переробити своє чадо, змушуючи позбавлятися від його «скарбів», тим швидше він перетвориться в скупого скнару, який згодом буде так само «колекціонувати» гроші.Захист від страхівЗа зовнішньої жадібністю нерідко ховається невпевненість в собі. Така людина настільки собі не довіряє, що їй взагалі важко з чимось розлучитися. Він не може зважитися витрачати гроші так, щоб доставити собі і іншим задоволення, хоча при цьому часто відчуває докори сумління і страх бути відкинутим. Однак ще сильніше страх не впоратися з труднощами, які можуть виникнути, якщо гроші закінчаться. Не довіряючи собі, боячись майбутнього, така людина намагається мати якомога більше грошей, щоб забезпечити свою психологічну безпеку. Тільки гроші на якийсь час проганяють страх.Ліки від ревнощівЖадібність через ревнощі можуть сформуватися в сім'ях, що мають декількох дітей. Дитячі ревнощі часто недооцінюють, - а даремно. Ревнощі, і як наслідок, заздрість до «більш коханого» побратима руйнують особистість, знецінюють життя. Ті, що зародилися в дитинстві ревнощі і заздрість вже у дорослої людини можуть перетворитися в різні варіанти подружніх ревнощів, заздрості до більш успішних людей, до кумірства, чиношанування і кар'єризму. І тоді жадібність стає способом підвищити самооцінку, зберегти душевну рівновагу за принципом «нехай у мене немає того, що є у вас, зате у вас немає того, що є у мене» .
Компенсація страху смерті
Тенденція до жадібності посилюється з віком; в самих крайніх випадках сенс життя зводиться до матеріального накопичення. Нерідко це пов'язано зі страхом смерті. Несвідомо людина намагається за допомогою грошей впоратися зі страхом, своєрідно відкупитися від смерті. Гроші стають приводом «зачепитися» за щось в цьому світі і продовжити своє життя. Крім того, відкладаючи гроші, не дозволяючи собі і членам сім'ї їх витрачати, скупий заповнює пустоту в душі і думках. Або таким чином заміщає свою самотність і не задовольняючі стосунки з ближніми. Надмірна ощадливість може бути викликана страхом перед завтрашнім днем. Якщо людина дуже тривожна і невпевнена у собі, вона може відкладати гроші з боязні перед майбутнім.
Обговоріть з ним цей страх (якщо треба, підключіть психолога), візьміть за разом стратегію поведінки в разі можливої ​​втрати роботи і інших НП. Нехай він зрозуміє, що всі проблеми можна вирішити і вихід завжди знайдеться, а живучи лише завтрашнім днем, людина краде у себе сьогодні.
Урокищедрості
Якщо «берегти й збирати копійку» вашого друга, як і пана Чичикова з «Мертвих душ», навчили батьки, то вам доведеться нелегко. Адже вдовбані з дитинства установки засідають міцно. Швидше за все, перетворити «генетичного» жаднюгу в помічника грошима вам не вдасться. Але пояснити, що в будь-якій економіії повинна бути межа і сенс, ви можете. Так, буде потрібно провести не одну бесіду, підкріплену переконливими прикладами з життя. Але позитивний результат можливий при наявності переконання. Спробуйте зробити так. Ваш друг повинен визначити ліміт коштів, відкладених на чорний день. Нехай ця сума буде недоторканним запасом, а всім, що накопичується понад, дозволяється допомагати своїм друзям, ділитися з ними. Обговоріть і інші статті витрат бюджету. Це допоможе визначити розмір вільних грошей, які можна пустити на благодійність і віддачу боргів. На жаль, є багато інших причин, внаслідок яких людина - скнара. Наприклад, іноді друзі економлять, щоб утримувати коханок. Або ж їх жадібність простягається на всіх, крім них самих. Для себе вони не шкодують нічого, а ближнім дістаються жалюгідні крихти. Буває і патологічна жадібність (про це теж відмінно написано у Гоголя - в образах Плюшкіна і Коробочки), коли у накопичення немає ніякої мети. Такий недолік згубно відбивається на самій особистості. Виправити жертву патологічної жадібності своїми силами, якщо він сам не бачить необхідності змінюватися, практично неможливо.  
«Грошовий» наркотик
Іноді прагнення до накопичення набуває форму залежності: гроші стають тим, з чим неможливо розлучитися; навіть незначне зменшення їх кількості стає стимулом знову шукати цей своєрідний наркотик. При цьому нерідко виникає нетерпимість по відношенню до інших людей: чи тому, що вони не вміють збирати (а значить, не гідні поваги), або тому, що вони не бажають віддавати своє (а тоді треба придумати, як у них забрати). Жадібний чоловік ніколи не визнає сам, що у нього щось не так; він поступово руйнує життя - і своє і своїх близьких.
В. Хлус
С. Малий

Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків презентує виставку творів художниці з Ізраїлю Хани Барак Енгель

Між духовним і буденним



Виставковий сезон 2018 року Музей Ханенків розпочинає вернісажем живописних

робіт Хани Барак Енгель (Hana Barak Engel) - відомої ізраїльської художниці, мистецтвозианця, куратора, головного редактора і видавця арт-журналу «CAN».

Хана народилася у 1954 році в Румунії, у містечку Орадя, що на кордоні з Угорщиною. У дитячому віці іммігрувала з радиною до Ізраїлю, де розпочала свій творчий шлях спочатку як скульптор, пізніше захопилася живописом. Живе і працює у Тель-Авіві.

Починаючи з 1980-x років Хана Барак Енгель організує персональні та бере участь у колективних виставках у Франції, США, Італії, Іспанії, Польщі, Данії, Швеції, Китаї, Кореї.




Творчу працю Хана успішно 'поєднує з купьтурологічною і промоуторською діяльністю,. 



приділяючи значну увагу популяризації сучасного мистецтва Ізраїлю, Вона є також ініціаторкою і співорганізаторкою міжнародних арт-проектів, куратором всрнісажів художників-співвітчизпиків, авторкою публікацій про їхній доробок,



Метою проведення виставки робіт Хани Барак Енгель у Музеї Ханенків є наше прагнення ознайомити українських глядачів з надбанням сучасного образотворчого мистецтва Ізраїлю на прикладі творчості однієї з яскравих його представниць. 




Образи, створені Ханою, с відпзеркаленням ії потягу до вивчення міфології і антропології, інтересу до містики та езотерики, втіленням власного досвіду, переконань і  рефлексій. Вона інтерпретує та варіюс теми людської самотності, беззахисності, самопожертви, боротьби за віднайдення духовної рівноваги...




Насичена декоративна палітра робіт Хани, використання нею яскравих, нерідко контрастних кольорів. множать силу її візуального вислову. Великі, часто неправильної форми, полотна населяють загадкові антропоморфні персонажі, написані на яскравих монохромних фонах, позбавлених будь-яких деталей ландшафту. Їхні фігури -типізовані, вирази облич - відсторонені, пластика тіл - умовна. Ці постаті перебувають у невизначеному середовищі у стані спокою або екзальтації, Одні з них легко, немов піріїна ширяють y фантастичних сферах, інші під вагою матеріального тиску і смирення не можуть подолати земного тяжіння.

Дослідник творчості Хани - директор і головний куратор Музею мистецтв у Рамат- Гані (Ізраїііь) Меір Ааронсон, бачить звіязок створених художницею образів з поетичною канвою класика ізраїльської літератури Натана Альтермана:

І надвечір, у червоному світлі заграви,
Він втомився вести світову війну.
Тож поклав чоловік своє змучене тіло

На грунт народів.

І побачив уві сні, як ангел, який пролітав поруч,
Відніс його на крилах до берега моря.



Чимало робіт на виставці не мають назви («Untitled») - таким способом художниця комунікує з глядачсм, запрошуючи за допомогою асоціацій знайти власний ключ до сюжету.

Відкриття виставки відвідав Надзвичайний та Повноважний посол Держави Ізраїль в Україні пан Еліав Бєлоцерковські


Виставка «Між духовним і буденним» експонуватиметься у двох виставкових локаціях музею, розташованих у будівлях N9 15 і N2 17 no вул, Терещенківській 3 l6 лютого до 18 березня 2018 року.

Лоукостер Ernest в 2018 році відкриває три нові рейси з Києва і Львова

Італійський лоукостер Ernest в 2018 році планує запустити перельоти по трьом новим напрямкам з України в Італію.

Про розширення географії маршрутів перевізник заявив під час Міжнародної туристичної виставки-ярмарки Borsa Internazionale del Turismo, яка проходить в Мілані з 11 по 13 лютого, повідомляє ЦТС.

Згідно презентованої у неділю карті маршрутів, до напрямів з Києва додасться маршрут в Болонью (додатково до існуючих Мілан-Бергамо і Неаполь), а зі Львова - в Рим і Мілан-Мальпенса (до існуючих рейсів в Неаполь, Венецію і Мілан-Бергамо).

Крім нових рейсів з України, Ernest в поточному році планує почати польоти до Румунії та в Іспанію, точніше на Ібіцу. Наприклад, тепер долетіти за допомогою лоукостера до курортного острова з України можна буде зі Львова з пересадкою в міланському аеропорту Бергамо.

Під покровом ночі

Найважливіші рішення приймаються вночі – з 31 грудня на 1 лютого депутати польського сейму більшістю голосів підтримали поправки до закону про «Інститут національної пам’яті». Президент Польщі Анджей Дуда зазначив: «Оскільки необхідно захистити добре ім’я Польщі та поляків, я вирішив підписати поправку до закону про Інститут національної пам’яті. Одночасно я передам його в Конституційний суд, щоб перевірити його конституційність».

Чому цей закон, прийнятий у сусідній країні, зчинив стільки галасу?

Зміни до закону про Інститут національної пам’яті передбачають кримінальну відповідальність тим, хто «приписуватиме» полякам злочини нацистів та застосовуватиме словосполучення «польські табори смерті». Каратимуть і тих, хто буде підтримувати так звану «бандерівську ідеологію». Ці ідеї підтримали 57 депутатів польського сейму з присутніх 82. Правки, ще до їх ухвалення, спричинили неабиякий резонанс, наразі сколихнули  громадську думку країн-сусідів.

Президент України Петро Порошенко заявив, що закон «не відповідає проголошеним принципам стратегічного партнерства між Польщею та Україною», і що «історична правда вимагає відвертої розмови і діалогу, а не заборон».

Такі законодавчі зміни поляків обурили й Ізраїль, де закон назвали «необґрунтованим». Ізраїльтяни активно реагують на спроби переписати зловісну історію Голокосту.

Держдепартамент США зазначив, що польський закон «може підірвати свободу слова та академічний дискурс». Там зауважили, що потрібно «бути обережними, щоб не перешкоджати обговоренню і коментуванню Голокосту».

Не всі польські політики поділяють думку більшості. «Цей закон показує, що настрої антисемітизму випливли в польському народі наверх… ми бачимо, що діється, це відповідальність ініціаторів цього закону і уряду, який його запропонував», – вважає польський державний і політичний діяч, колишній маршал сейму Богдан Борусевич, до речі, історик за освітою.

Тож якою має бути відповідь України на скандальний польський закон?

Після поширення інформації деякі українці закликали відповісти тією ж монетою, щоб поляки думали про наслідки. Голова Верховної Ради України Андрій Парубій доручив комітету Верховної Ради із закордонних справ підготувати відповідний документ. Спікер парламенту зазначив, що Україна зорієнтована на цивілізоване врегулювання відносин із сусідом.

Виникає питання – а чи правильно розуміємо історичні події?

Попри всі політичні баталії суспільство повинно розуміти, що в будь-якої історії є дві сторони. Одна і та ж особа може здійснювати як героїчні вчинки для своєї країни, так і злочини для іншої. При цьому для співвітчизників подвиг цієї людини буде на першому місці, а певний злочин не матиме значення, а співвітчизники жертв злочину будуть звертати увагу на злочин проти них, а не на подвиг цієї особи в ім’я інших.  Ніколи не можна викинути з історії ні факту злочину, ні героїчного подвигу. Не потрібно перекручувати події та підлаштовувати історію так, як вигідно комусь сьогодні і зараз. Виникає питання  «cui prodest»  – кому вигідно? 

Історія вчить, що хто хоче виокремити все хороше і звинуватити у всьому поганому інших – рано чи пізно приречений на поразку. Сучасне суспільство не в силах змінити історичні події, але в наших силах не зробити нових помилок. Що спонукало депутатів польського сейму внести ці поправки? Про це можна довго розмовляти, шукаючи винних. Але Україна, як демократична держава, повинна  приймати рішення, враховуючи свою і чужу історію, об’єктивно оцінювати події.

Христина БАРАНОВСЬКА