Роботизація виробництв і сервісів сьогодні альтернативи не має; той, хто з цим не впорається, просто піде з ринку через неконкурентоспроможність. І
ось, крім питань технічних, виникають вже питання соціальні, які
зводяться до питань економічних - як будуть жити ті області, в яких
працюватимуть такі заводи. Зокрема - як стануть поповнюватися їх бюджети, на які території і живуть.
Зараз про неминучу роботизацію економіки заговорили держслужбовці з найбільш що ні на є практичних і прагматичних відомств.
Деякі вважають, що далекобійників в найближчому майбутньому можуть замінити безпілотники.». Перевізникам доведеться «готуватися до перекваліфікації водіїв-далекобійників, які вже через п'ять років можуть бути витіснені з ринку безпілотними автомобілями». Для служб зайнятості завдання перепідготовки представників приречених на зникнення професій повинна вже зараз виходити на перше місце.
За словами глави департаменту зі зв'язків з громадськістю уряду міського повіту Куньшань в КНР, Сюй Юйляня: «Фабрика Foxconn знижує кількість працівників зі 110000 до 50000, завдяки впровадженню роботів. Це дозволить скоротити витрати на оплату праці. Приклад наслідуватимуть і інші компанії ». Тобто - навіть в КНР, де зарплати значно менше американських, вигідна масова заміна співробітників роботами.
Головною причиною того, що нинішні моделі смартфонів Apple збирали люди, було те, що роботи ще недавнього покоління не забезпечували потрібну точність. Але роботи-то розвиваються ...
Заводи будуть ставати роботизованими і в Україні. І не тільки заводи, а й логістичні центри, дистриб'юторські компанії ... Вони роботизуються вже сьогодні - робот, на відміну від водія, невпинно водить електрокар і навантажувач три зміни підряд сім днів на тиждень. Він не вживає, не прогулює зміну, не стане обговорювати домашні і амурні справи, збившись в кружечок за стелажами ...
Деякі вважають, що далекобійників в найближчому майбутньому можуть замінити безпілотники.». Перевізникам доведеться «готуватися до перекваліфікації водіїв-далекобійників, які вже через п'ять років можуть бути витіснені з ринку безпілотними автомобілями». Для служб зайнятості завдання перепідготовки представників приречених на зникнення професій повинна вже зараз виходити на перше місце.
За словами глави департаменту зі зв'язків з громадськістю уряду міського повіту Куньшань в КНР, Сюй Юйляня: «Фабрика Foxconn знижує кількість працівників зі 110000 до 50000, завдяки впровадженню роботів. Це дозволить скоротити витрати на оплату праці. Приклад наслідуватимуть і інші компанії ». Тобто - навіть в КНР, де зарплати значно менше американських, вигідна масова заміна співробітників роботами.
Головною причиною того, що нинішні моделі смартфонів Apple збирали люди, було те, що роботи ще недавнього покоління не забезпечували потрібну точність. Але роботи-то розвиваються ...
Заводи будуть ставати роботизованими і в Україні. І не тільки заводи, а й логістичні центри, дистриб'юторські компанії ... Вони роботизуються вже сьогодні - робот, на відміну від водія, невпинно водить електрокар і навантажувач три зміни підряд сім днів на тиждень. Він не вживає, не прогулює зміну, не стане обговорювати домашні і амурні справи, збившись в кружечок за стелажами ...
Деякі компанії через якийсь час, з описаних вище причин, замінюють місцевих водіїв роботами. З бюджетом регіону все може бути - у
міру насичення його роботизованими підприємствами - досить непогано.
Роботи-робітники змінять світ набагато сильніше, ніж ядерна зброя або польоти в космос. Уже сьогодні в розвинених країнах до 60% працездатного населення працюють в сфері послуг. З появою роботів-робітників "звільниться" ще більше людей, що змінить ринок праці. Але набагато більший вплив роботи здійснять на азіатські країни, які завдяки дешевій робочій силі є справжнім складальним цехом планети. Мільйони молодих людей можуть залишитися без роботи, що різко підніме градус соціальної напруги. Також не виключено, що розвинені країни-споживачі перенесуть роботизовані виробництво на свою територію, що буде навіть вигідніше. Справа в тому, що вартість життя в тому ж Китаї з кожним роком зростає, і зарплати робітників теж виросли до 300-500 доларів. Також постійно посилюються вимоги за умовами праці та екології. Деякі компанії, такі як Foxconn, планують замінити сотні тисяч робочих роботами.
Наприклад, тільки на одному заводському комплексі Лонгхуа в Китаї 300 тис. Робітників, в основному дівчат, збирають смартфони Apple. Протягом найближчих трьох років всі ці робочі, а також ще 700 тис. з інших заводів Foxconn будуть замінені роботами. А адже з 200 млн китайців, які є внутрішніми мігрантами, тобто приїхали з сіл, 85% не мають жодної кваліфікації.
Також треба пам'ятати, що розміщувати роботизовані заводи в Китаї немає особливого сенсу - простіше перенести виробництво ближче до споживача і заощадити на транспортуванні.
Роботизація неминуче призведе до вивільнення великої кількості робочих рук. Наприклад, в США завдяки розвитку техніки в даний час в сільському господарстві зайняті не 40% з працездатного населення, як на початку минулого століття, а всього 2%. З впровадженням роботизованої сільгосптехніки, прототипи якої сьогодні активно випробовуються, ця цифра може ще більше знизиться. Зокрема в автопромисловості більш 80% продукції збирається роботами, але ж за даними Міжнародної федерації робототехніки в даний час в світі працюють всього лише 1,1 млн роботів, які вигідно відрізняються робітників.
У розвинених країнах в багатьох областях роботи однозначно ефективніше людей. При зарплаті, наприклад кваліфікованого оператора верстата в 50 тис. дол., робот, який замінить двох операторів і буде коштувати 250 тис. дол. за 15 років роботи принесе прибуток в 3,5 млн дол. Правда щодо безробіття і кризи в розвинених країнах турбуватися годі й говорити - там сама робототехнична промисловість створює нові робочі місця. В кінцевому рахунку, ринок праці змушує підвищувати кваліфікацію і робить непотрібним масштабний міграційний приплив низькокваліфікованої робочої сили.
На жаль, в країнах, що розвиваються і відверто відсталих країнах величезна кількість часто навіть безграмотних людей навряд чи зможе швидко опанувати складними професіями. Роботи, образно висловлюючись, віднімуть у людей шматок хліба і поки незрозуміло, як цю проблему збираються вирішувати національні уряди. Треба починати шукати вирішення проблеми треба було ще вчора.
А хто такий робот? Будь він найпростішим мийником вікон або сверхловкім збирачем автомобілів? А він - майно. Що обліковується на балансі організації. Обкладене тим самим, що йде в регіональні бюджети, податком на майно організацій. Більше роботів - більше податку на майно. Досконаліший робот, дорожче - знову більше податку на майно. Роботи, з точки зору місцевих податків, це добре. Більше їх - і в виробництві, і на транспорті, і навіть в сфері обслуговування - більше доходу регіонального бюджету (якщо не проявляти, звичайно, зайвої жадібності ...). А яка тут буде роль людини? А людина-то і залишиться податковим агентом робота. Навіть якщо це буде власник єдиного вантажівки-робота. Саме він буде вносити в бюджет гроші за свою власність, так само, як плантатор американського Півдня вносив в скарбницю графства або штату податок за працівника у нього раба.
Олександр Майстренко
Роботи-робітники змінять світ набагато сильніше, ніж ядерна зброя або польоти в космос. Уже сьогодні в розвинених країнах до 60% працездатного населення працюють в сфері послуг. З появою роботів-робітників "звільниться" ще більше людей, що змінить ринок праці. Але набагато більший вплив роботи здійснять на азіатські країни, які завдяки дешевій робочій силі є справжнім складальним цехом планети. Мільйони молодих людей можуть залишитися без роботи, що різко підніме градус соціальної напруги. Також не виключено, що розвинені країни-споживачі перенесуть роботизовані виробництво на свою територію, що буде навіть вигідніше. Справа в тому, що вартість життя в тому ж Китаї з кожним роком зростає, і зарплати робітників теж виросли до 300-500 доларів. Також постійно посилюються вимоги за умовами праці та екології. Деякі компанії, такі як Foxconn, планують замінити сотні тисяч робочих роботами.
Наприклад, тільки на одному заводському комплексі Лонгхуа в Китаї 300 тис. Робітників, в основному дівчат, збирають смартфони Apple. Протягом найближчих трьох років всі ці робочі, а також ще 700 тис. з інших заводів Foxconn будуть замінені роботами. А адже з 200 млн китайців, які є внутрішніми мігрантами, тобто приїхали з сіл, 85% не мають жодної кваліфікації.
Також треба пам'ятати, що розміщувати роботизовані заводи в Китаї немає особливого сенсу - простіше перенести виробництво ближче до споживача і заощадити на транспортуванні.
Роботизація неминуче призведе до вивільнення великої кількості робочих рук. Наприклад, в США завдяки розвитку техніки в даний час в сільському господарстві зайняті не 40% з працездатного населення, як на початку минулого століття, а всього 2%. З впровадженням роботизованої сільгосптехніки, прототипи якої сьогодні активно випробовуються, ця цифра може ще більше знизиться. Зокрема в автопромисловості більш 80% продукції збирається роботами, але ж за даними Міжнародної федерації робототехніки в даний час в світі працюють всього лише 1,1 млн роботів, які вигідно відрізняються робітників.
У розвинених країнах в багатьох областях роботи однозначно ефективніше людей. При зарплаті, наприклад кваліфікованого оператора верстата в 50 тис. дол., робот, який замінить двох операторів і буде коштувати 250 тис. дол. за 15 років роботи принесе прибуток в 3,5 млн дол. Правда щодо безробіття і кризи в розвинених країнах турбуватися годі й говорити - там сама робототехнична промисловість створює нові робочі місця. В кінцевому рахунку, ринок праці змушує підвищувати кваліфікацію і робить непотрібним масштабний міграційний приплив низькокваліфікованої робочої сили.
На жаль, в країнах, що розвиваються і відверто відсталих країнах величезна кількість часто навіть безграмотних людей навряд чи зможе швидко опанувати складними професіями. Роботи, образно висловлюючись, віднімуть у людей шматок хліба і поки незрозуміло, як цю проблему збираються вирішувати національні уряди. Треба починати шукати вирішення проблеми треба було ще вчора.
А хто такий робот? Будь він найпростішим мийником вікон або сверхловкім збирачем автомобілів? А він - майно. Що обліковується на балансі організації. Обкладене тим самим, що йде в регіональні бюджети, податком на майно організацій. Більше роботів - більше податку на майно. Досконаліший робот, дорожче - знову більше податку на майно. Роботи, з точки зору місцевих податків, це добре. Більше їх - і в виробництві, і на транспорті, і навіть в сфері обслуговування - більше доходу регіонального бюджету (якщо не проявляти, звичайно, зайвої жадібності ...). А яка тут буде роль людини? А людина-то і залишиться податковим агентом робота. Навіть якщо це буде власник єдиного вантажівки-робота. Саме він буде вносити в бюджет гроші за свою власність, так само, як плантатор американського Півдня вносив в скарбницю графства або штату податок за працівника у нього раба.
Олександр Майстренко
Заводы-роботы как источник налога на имущество
Роботизация производств и сервисов сегодня альтернативы не имеет; тот, кто с этим не справится, попросту уйдет с рынка по причине неконкурентоспособности. И вот, кроме вопросов технических, возникают уже вопросы социальные, сводящиеся к вопросам экономическим – как будут жить те регионы, в которых станут трудиться железные пролетарии. В частности – как станут пополняться их бюджеты, на которые территории и живут.
Лет пять назад о перспективах роботизации рассуждали преимущественно технари-гики да самые дальновидные высокотехнологические предприниматели (народ, правда, к мысли об использовании сервисных роботов ненавязчиво приучала телереклама наделенной массой интеллектуальных функций фотокамеры, в которой на роботе-пылесосе катался котенок…). А сейчас о неминуемой роботизации экономики заговорили госслужащие из самых что ни на есть практических и прагматичных ведомств.
Вот, «Глава Росавтодора Роман Старовойт считает, что дальнобойщиков в ближайшем будущем могут заменить беспилотники.». По его мнению, перевозчикам предстоит «готовиться к переквалификации водителей-дальнобойщиков, которые уже через пять лет могут быть вытеснены с рынка беспилотными автомобилями». Пять лет – это уже горизонт нормального планирования. Скажем, для служб занятости задача переподготовки представителей обреченных на исчезновение профессий должна уже сейчас выходить на первое место.
Но это – частности. Рабочее место человек находит или теряет в отдельности. А вот территория в целом существует на налоги, собираемые в регионе или перераспределяемые из других источников. И как же с этими налогами будет обстоять в роботизированном мире? Ведь нынешняя налоговая система происходит примерно из тех процессов, о которых мы рассказали в колонке «Четверть века, когда людей приучали к мысли о налогах», из ситуации, когда налогоплательщиками становилось все население стран. А тут вдруг работником становится робот… Как тут быть? Первый завод-автомат по производству автомобильных поршней, введенный в строй в СССР в 1950 году, таких проблем не создавал – он и так был госсобственностью…
Вот азиатская статья с новостями из мира высокотехнологического бизнеса – Apple could make iPhones in US in future: sources. Речь в ней идет о том, что как сообщили источники Nikkei Asian Review, ключевой производитель продукции компании Apple, тайваньская Hon Hai Precision Industry, также известная как Foxconn Technology Group, изучает возможность переноса производства iPhone в США. Как полагают, главной причиной этому является давление на технологического гиганта из Купертино, Калифорния, со стороны избранного президента США Дональда Трампа, обещавшего избирателям вернуть производство домой.
В указанной статье высказываются некоторые сомнения в целесообразности этого переноса. Предполагается, что при сохраненных технологиях сборки, перенос производства в США из-за дороговизны рабочей силы удвоит стоимость производства каждого смартфона. Ну а это – крайне негативно скажется на продажах продукции технологического гиганта. Наверное… Но кто сказал, что развитие технологий затормозится? Посмотрим на то, что уже происходит в обильной трудовыми кадрами Поднебесной, на заводах той же Hon Hai Precision Industry.
Как рассказано в статье «Foxconn сказал, Foxconn сделал», по словам главы департамента по связям с общественностью правительства городского уезда Куньшань Сюй Юйляня: «Фабрика Foxconn снижает количество работников со 110000 до 50000, благодаря внедрению роботов. Это позволит сократить издержки на оплату труда. Примеру последуют и другие компании». То есть – даже в КНР, где зарплаты значительно меньше американских, выгодна массовая замена сотрудников роботами.
Главной причиной того, что нынешние модели смартфонов Apple собирали люди, было то, что роботы еще недавнего поколения не обеспечивали нужную точность. Но роботы-то развиваются… И вполне резонно предположить, что смартфоны с лейблом «Made in America» будут собирать не тоненькие пальчики тех юных американок, что сейчас ловко заворачивают котлету в булку, а стальные лапки роботов, скорее всего производства той же Foxconn. Великие инфраструктурные проекты американского Запада, такие как Тихоокеанская железная дорога с ее мостами и тоннелями, были в заметной степени осуществлены руками китайских кули.
Железные дороги Запада США, символ экономики XIX века, строили такие вот кули… Похоже, на их место завезут роботов, чтобы собирать современные символы хайтека.
Железные дороги Запада США, символ экономики XIX века, строили такие вот кули… Похоже, на их место завезут роботов, чтобы собирать современные символы хайтека.
Ну а сейчас может сложиться ситуация, когда Китай, сократив экспорт в США готовой промышленной продукции (а такое было уже в позапрошлом веке, когда по мере развития машинного ткацкого производства в Новой Англии падал спрос на восточные ткани), ввезет в страну своих работников, только уже не белковых, а железных. Потому, что опыт современного массового производства накоплен именно у китайцев. Но да ладно – это их, американо-китайские игры.
А вот заводы будут становится роботизированными и у нас. И не только заводы, но и логистические центры, дистрибьюторские компании… Они роботизируются уже сегодня – робот, в отличие от водителя, неустанно водит электрокар и погрузчик три смены подряд семь дней в неделю. Не нажрется алкоголя низкокачественного, прогуляв смену. Не станет обсуждать домашние и амурные дела, сбившись в кружочек за стеллажами…
Вот знакомый случай – заманивает, долго и сложно, один бывший руководитель в регион логистическую компанию. На встречах с общественностью рассказывает о создании рабочих мест. А компания через какое-то время, по описанным выше причинам, заменяет местных водителей роботами. Жаль, что «фирмачи» секретничают – посмотреть, как по предельно гладкому и предельно выведенному в горизонталь полу кружат роботы-погрузчики, снимая с высоченных ярусов коробки с товарами – почище «Битвы роботов». Но это – технические детали. С экономикой региона-то как?
А вот с бюджетом региона дело может обстоять – по мере насыщения его роботизированными предприятиями – довольно неплохо. По той причине, что, как мы указали в статье «Налог на имущество в свете кривой Лаффера», в соответствии со Статьей 56 Бюджетного кодекса Российской Федерации, «В бюджеты субъектов Российской Федерации подлежат зачислению налоговые доходы от следующих региональных налогов: налога на имущество организаций – по нормативу 100 процентов;…».
А кто такой робот? Будь он простейшим мойщиком окон или сверхловким сборщиком автомобилей? А он – имущество. Учитываемое на балансе организации. Облагаемое тем самым, идущим в региональные бюджеты, налогом на имущество организаций. Больше роботов – больше налога на имущества. Совершенней робот, дороже – опять больше налога на имущества. Только, конечно, надо помнить о кривой Лаффера. Завысишь ставку налога – производство возьмет, да и уйдет в соседний, менее жадный, регион. Это ж не налог на добычу полезных ископаемых, который в случае природных алмазов на 100% уходит в казну счастливого субъекта Федерации…
Так что роботы, с точки зрения губернских налогов, это хорошо. Больше их – и в производстве, и на транспорте, и даже в сфере обслуживания – больше дохода региональному бюджету (если не проявлять, конечно, излишней жадности…). А какова тут будет роль человека? А человек-то и останется налоговым агентом робота. Даже если это будет владелец единственного грузовика-робота. Именно он будет вносить в бюджет деньги за свою собственность, так же, как плантатор американского Юга вносил в казну графства или штата налог за трудящегося у него раба.
Источник: http://gosvopros.ru/territory/istoriya-uspekha/robots-and-tax/
© Gosvopros.ru
Роботизация производств и сервисов сегодня альтернативы не имеет; тот, кто с этим не справится, попросту уйдет с рынка по причине неконкурентоспособности. И вот, кроме вопросов технических, возникают уже вопросы социальные, сводящиеся к вопросам экономическим – как будут жить те регионы, в которых станут трудиться железные пролетарии. В частности – как станут пополняться их бюджеты, на которые территории и живут.
Лет пять назад о перспективах роботизации рассуждали преимущественно технари-гики да самые дальновидные высокотехнологические предприниматели (народ, правда, к мысли об использовании сервисных роботов ненавязчиво приучала телереклама наделенной массой интеллектуальных функций фотокамеры, в которой на роботе-пылесосе катался котенок…). А сейчас о неминуемой роботизации экономики заговорили госслужащие из самых что ни на есть практических и прагматичных ведомств.
Вот, «Глава Росавтодора Роман Старовойт считает, что дальнобойщиков в ближайшем будущем могут заменить беспилотники.». По его мнению, перевозчикам предстоит «готовиться к переквалификации водителей-дальнобойщиков, которые уже через пять лет могут быть вытеснены с рынка беспилотными автомобилями». Пять лет – это уже горизонт нормального планирования. Скажем, для служб занятости задача переподготовки представителей обреченных на исчезновение профессий должна уже сейчас выходить на первое место.
Но это – частности. Рабочее место человек находит или теряет в отдельности. А вот территория в целом существует на налоги, собираемые в регионе или перераспределяемые из других источников. И как же с этими налогами будет обстоять в роботизированном мире? Ведь нынешняя налоговая система происходит примерно из тех процессов, о которых мы рассказали в колонке «Четверть века, когда людей приучали к мысли о налогах», из ситуации, когда налогоплательщиками становилось все население стран. А тут вдруг работником становится робот… Как тут быть? Первый завод-автомат по производству автомобильных поршней, введенный в строй в СССР в 1950 году, таких проблем не создавал – он и так был госсобственностью…
Вот азиатская статья с новостями из мира высокотехнологического бизнеса – Apple could make iPhones in US in future: sources. Речь в ней идет о том, что как сообщили источники Nikkei Asian Review, ключевой производитель продукции компании Apple, тайваньская Hon Hai Precision Industry, также известная как Foxconn Technology Group, изучает возможность переноса производства iPhone в США. Как полагают, главной причиной этому является давление на технологического гиганта из Купертино, Калифорния, со стороны избранного президента США Дональда Трампа, обещавшего избирателям вернуть производство домой.
В указанной статье высказываются некоторые сомнения в целесообразности этого переноса. Предполагается, что при сохраненных технологиях сборки, перенос производства в США из-за дороговизны рабочей силы удвоит стоимость производства каждого смартфона. Ну а это – крайне негативно скажется на продажах продукции технологического гиганта. Наверное… Но кто сказал, что развитие технологий затормозится? Посмотрим на то, что уже происходит в обильной трудовыми кадрами Поднебесной, на заводах той же Hon Hai Precision Industry.
Как рассказано в статье «Foxconn сказал, Foxconn сделал», по словам главы департамента по связям с общественностью правительства городского уезда Куньшань Сюй Юйляня: «Фабрика Foxconn снижает количество работников со 110000 до 50000, благодаря внедрению роботов. Это позволит сократить издержки на оплату труда. Примеру последуют и другие компании». То есть – даже в КНР, где зарплаты значительно меньше американских, выгодна массовая замена сотрудников роботами.
Главной причиной того, что нынешние модели смартфонов Apple собирали люди, было то, что роботы еще недавнего поколения не обеспечивали нужную точность. Но роботы-то развиваются… И вполне резонно предположить, что смартфоны с лейблом «Made in America» будут собирать не тоненькие пальчики тех юных американок, что сейчас ловко заворачивают котлету в булку, а стальные лапки роботов, скорее всего производства той же Foxconn. Великие инфраструктурные проекты американского Запада, такие как Тихоокеанская железная дорога с ее мостами и тоннелями, были в заметной степени осуществлены руками китайских кули.
Железные дороги Запада США, символ экономики XIX века, строили такие вот кули… Похоже, на их место завезут роботов, чтобы собирать современные символы хайтека.
Железные дороги Запада США, символ экономики XIX века, строили такие вот кули… Похоже, на их место завезут роботов, чтобы собирать современные символы хайтека.
Ну а сейчас может сложиться ситуация, когда Китай, сократив экспорт в США готовой промышленной продукции (а такое было уже в позапрошлом веке, когда по мере развития машинного ткацкого производства в Новой Англии падал спрос на восточные ткани), ввезет в страну своих работников, только уже не белковых, а железных. Потому, что опыт современного массового производства накоплен именно у китайцев. Но да ладно – это их, американо-китайские игры.
А вот заводы будут становится роботизированными и у нас. И не только заводы, но и логистические центры, дистрибьюторские компании… Они роботизируются уже сегодня – робот, в отличие от водителя, неустанно водит электрокар и погрузчик три смены подряд семь дней в неделю. Не нажрется алкоголя низкокачественного, прогуляв смену. Не станет обсуждать домашние и амурные дела, сбившись в кружочек за стеллажами…
Вот знакомый случай – заманивает, долго и сложно, один бывший руководитель в регион логистическую компанию. На встречах с общественностью рассказывает о создании рабочих мест. А компания через какое-то время, по описанным выше причинам, заменяет местных водителей роботами. Жаль, что «фирмачи» секретничают – посмотреть, как по предельно гладкому и предельно выведенному в горизонталь полу кружат роботы-погрузчики, снимая с высоченных ярусов коробки с товарами – почище «Битвы роботов». Но это – технические детали. С экономикой региона-то как?
А вот с бюджетом региона дело может обстоять – по мере насыщения его роботизированными предприятиями – довольно неплохо. По той причине, что, как мы указали в статье «Налог на имущество в свете кривой Лаффера», в соответствии со Статьей 56 Бюджетного кодекса Российской Федерации, «В бюджеты субъектов Российской Федерации подлежат зачислению налоговые доходы от следующих региональных налогов: налога на имущество организаций – по нормативу 100 процентов;…».
А кто такой робот? Будь он простейшим мойщиком окон или сверхловким сборщиком автомобилей? А он – имущество. Учитываемое на балансе организации. Облагаемое тем самым, идущим в региональные бюджеты, налогом на имущество организаций. Больше роботов – больше налога на имущества. Совершенней робот, дороже – опять больше налога на имущества. Только, конечно, надо помнить о кривой Лаффера. Завысишь ставку налога – производство возьмет, да и уйдет в соседний, менее жадный, регион. Это ж не налог на добычу полезных ископаемых, который в случае природных алмазов на 100% уходит в казну счастливого субъекта Федерации…
Так что роботы, с точки зрения губернских налогов, это хорошо. Больше их – и в производстве, и на транспорте, и даже в сфере обслуживания – больше дохода региональному бюджету (если не проявлять, конечно, излишней жадности…). А какова тут будет роль человека? А человек-то и останется налоговым агентом робота. Даже если это будет владелец единственного грузовика-робота. Именно он будет вносить в бюджет деньги за свою собственность, так же, как плантатор американского Юга вносил в казну графства или штата налог за трудящегося у него раба.
Источник: http://gosvopros.ru/territory/istoriya-uspekha/robots-and-tax/
© Gosvopros.ru
