Галерея сучасного мистецтва «Триптих АРТ» презентує персональну виставку живопису Олександра Сердюка (Харків) «Transfer».

В експозиції представлені нові роботи художника.

"…Під час перебування на острові Кіпр, що вразив своїм різноманітним культурним надбанням, народилася ідея створити серію полотeн, присвячених цьому нeповторному куточку (Монастир Айя-Напа, Церква Св. Лазаря та Музей-заповідник під відкритим небом у Пафосі).

А також – яка подорож може обійтися без вечірнього келиха вина та фруктів!

Таким чином, виставка «Transfer» пропонує глядачу перенестись подумки до фантастичного острова, який сформувався у живописних полотнах художника паралельно реальному місцю на мапі".

Олександр Сердюк

Олександр Сердюк народився у 1982 р. у м. Харків (Україна). Закінчив Харківське художнє училище (2002) та Харківську державну академію дизайну і мистецтв (2008), педагог із фаху – Віктор Гонтаров.

Член Національної спілки художників України з 2010 р.

Працює в Харківській державній академії дизайну і мистецтв на посаді старшого викладача кафедри рисунка.

З 1999 р. бере участь у всеукраїнських та закордонних виставках і пленерах.

Основні виставки

2018 «Transfer», галерея «Триптих АРТ», Київ, Україна

2017 «…Диво-сон, Диво-сад…», ЦСМ «Білий Світ», Київ, Україна

2017 «Ерос і натхнення», галерея «Арт-Кафедра», Луцьк, Україна

2014 «Breeze Blowing through the Birch Forest», Shinkong Mitsukoshi, Xinyi Place, Тайбей, Тайвань

2014 «ART KAOHSIUNG», Chateau de Chine Hotel Kaohsiung, Гаосюн, Тайвань

2014 «Чистота і Спокій», Han Art Space, Тайнань, Тайвань

2012 «The Fantastic Poetry», Han Art Space, Тайнань, Тайвань

2009 «Handwerkerhof Handicraft Museum», Нюрнберг, Німеччина

2009 «Земля, де я живу», Будинок Нюрнберга, Харків, Україна

2009 «5 інтерпретацій», Українсько-канадський центр, Торонто, Канада

2009 «Маестро і учень». Віктор Гонтаров та Олександр Сердюк.  Муніципальна галерея, Харків, Україна.

2008 «Київський експрес», «Галерея 36», Київ, Україна

2004 Персональна виставка, Харківський художній музей, Харків, Україна.

Роботи зберігаються в Харківському художньому музеї, Музеї-заповіднику міста Батурин, у приватних колекціях України, Німеччини, Китаю, Тайваню, США.

Виставка триватиме 15–28 серпня.

Вийшов новий трейлер фільму за повістю Кузьми Скрябіна «Місто, в якому не ходять гроші»

13 вересня в український прокат виходить стрічка Ганки Третяк «Місто, в якому не ходять гроші».

В основу стрічки лягла відома книга музиканта та письменника Кузьми Скрябіна «Місто, в якому не ходять гроші».

В офіційній версії трейлера звучить голос Кузьми, у якості авторського супроводження, що було записане ще у 2013 році.

У ході прес-конференції з нагоди виходу фільму на широкі екрани, режисер Ганка Третяк поділилась очікуваннями: «Сподіваємося, що фільм вийде в прокат у всіх містах України. Мені багато телефонують громадські діячі з різних міст, говорять про те, як чекають на фільм і пропонують свою допомогу і підтримку у прокаті. Впевнена, що стрічка має всі шанси завоювати серце глядача. У ній складні життєві речі викладені доступною мовою, все, що відбувається на екрані – реальне, знайоме, і в якомусь сенсі близьке кожному з нас. Кузьма залишив великий творчий спадок, якого вистачить на довгі роки переосмислення його шанувальниками.» - режисер Ганка Третяк.

Головна героїня – Аліса, і на її долю випаде небезпечна мандрівка в особливу «країну чудес». Аліса переживає один із найтяжчих періодів свого життя: звільнили з роботи, хлопець пішов до іншої, вона в усьому розчарована і не розуміє, як жити далі. Тиняючись квартирою, знаходить якийсь квиток на потяг. Походження квитка невідоме, вказана в ньому станція – теж. Але Аліса вирішує, що це знак і відправляється у таємничу подорож.

На думку кінознавців, фільм видався адекватний книзі, і, в той же час, відкриває різні виміри тексту. В одному просторі співіснують філософія Фрідріха Ніцше, іронія кінематографа Тарантіно, невилікувані драми залишкового совка.

У фільмі знялися: Карина Мельниченко, Андрiй Цiшкевич, Iгор Цiшкевич, Сергiй Швидкий, Iнна Мiрошниченко, Iван Гарасимчук, Адам Цибульський. Оператором виступив Денис Якимчук.

Танконебезпечні напрямки і протитанкова оборона

Танконебезпечний напрямок - смуга місцевості, позбавлена ​​великих природних або штучних перешкод, таких як щільна забудова, водойми великої площі, гори, яри, болота і т. п., які б ускладнювали противнику масоване залучення в бою бронетанкової техніки .
Танконебезпечний напрямок має володіти прийнятним рівнем прохідності і місткості для ефективного використання на ньому великих мас танків. Як правило, він визначається командуванням в смузі своєї оборони і збігається з найбільш імовірним напрямком головного удару супротивника або, при організації наступу, - з напрямками можливих контрударів і контратак.Відповідно до цього на танконебезпечних напрямках обладнуються позиції частин протитанкової оборони, вибудовується система вогню протитанкових вогневих засобів, виставляються інженерні загородження і намічаються рубежі дій підрозділів РЗЗ (рухливих загонів загороджень).

   В обороні РЗЗ тримається за першим ешелоном своїх військ на найбільш ймовірному напрямку головного удару супротивника в повній готовності до висування на ділянки прориву. Основним призначенням РЗЗ в оборонних діях вважається:

    швидке зведення мінновибухових загороджень і організація руйнувань на напрямках прориву противника в глибину оборони, в районах висадки морського десанту і т. п.,
    прикриття інженерними загородженнями стиків і флангів своїх військ, а також - рубежів розгортання військ для контратак і контрударів,
    нарощування щільності загороджень на критичних ділянках оборони частин першого ешелону.У наступі РЗЗ слідує за першим ешелоном військ в готовності до облаштування загороджень на зазначених йому рубежах мінування. У наступальних діях завданнями РЗЗ зазвичай є:

   організація загороджень на ймовірних напрямках контрударів і контратак противника,
   прикриття інженерними загородженнями флангів ударних угрупувань і рубежів введення в бій другого ешелонів,
  облаштування загороджень в частинах першого ешелону при закріпленні їх на захоплених позиціях. 

        Сучасна протитанкова оборона включає: угруповання протитанкових засобів, систему протитанкового вогню всіх видів, пов'язана з системою протитанкових загороджень, а також протитанкові резерви і рухливі загони загородження. Основою протитанкового вогню є вогонь ПТУР, танків, протитанкової артилерії, ударних вертольотів і гранатометів. Протитанкова оборона організовується на всю глибину оперативного побудови (бойового порядку). Її ефективність досягається масуванням протитанкових засобів на танконебезпечних напрямках; своєчасним маневром силами і засобами; високою активністю і ефективністю засобів ураження танків та інших бронемашин противника; постійної розвідкою; організацією взаємодії між різними засобами ПТО, чітким і безперервним управлінням.

З відкритих джерел.

04.08 - 12.08.18 Персональна виставка живопису Рибалко Марини

4 серпня в столичній галереї Spivakovska ART: EGO culture center відбулось відкриття виставки відомого українського дизайнера і художниці - Рибалко Марини. Нова виставка Марини рідкісна з художнього наповнення. Кращі роботи останніх років в сюрреалістичному стилі зібрані в одну експозицію. Концептуальна основа цієї по-своєму виняткової виставки - мультижанрова, різноманіття ідей і форм виконані в різних техніках.На виставці переплітаються музи художниці різного часу: Коді Янг, Жіневье Ван Синус і звичайно ж модель, яка зараз у всіх на слуху, Юнія Пахомова.Неземна краса - те, що привертає Рибалко Марину і дає їй натхнення. Моделі ніби зійшли з інших планет і потрапили відразу на полотна до художниці. Рибалко Марина в своїх роботах демонструє сучасні і несподівані художні ідеї, нові образи мало відомих для всіх осіб. Але для неї найбільш впізнавані і красиві, адже Марина Рибалко фешн дизайнер.Джерелом її натхнення вже довгі роки є моделі які завоювали весь світ. Спочатку вони з'являються на полотнах картин, потім стають частиною фешн колекцій нових сезонів бренду RYBALKO. Мистецтво і мода завжди привертають увагу, але якщо вони з'єднуються, консистенція прекрасного на піку. Всі картини виконані в пізнаваному стилі художниці. Спокійні, м'які, не контрастні, c великий смисловим навантаженням. Картини занурюють в інший світ, реальність, тому що все зображення схожі на сон і кожен бачить свій.
Експозиція виставки з 05.08 - 12.08.18 з 11:00 до 19:00 щодня.Адреса: м.Київ, вул.Саксаганського, 59 Б.Інформація за телефоном: (044) 246 65 24, (068) 305 40 00

Казка про чорного козака

У кінотевтрі "Жовтень" відбувся офіційний показ фільму «Чорний козак», знятий за мотивами казки Сашка Лірника «Про вдову Ганну Шулячку, Чорного козака і страшне закляття». Над його екранізацією знімальна група працювала понад 10 років. Особливістю художньої картини є й те, що це перший повнометражний народний фільм, створений без фінансової підтримки Держкіно, а виключно за рахунок власних заощаджень ідейників та спонсорських вкладень.

«Це вже не стільки казка «Про вдову Ганну Шулячку…», скільки ціла панорама українського життя. Не все вийшло, як хотілося, але було декілька знахідок, які зробили фільм кращим. Зараз цей фільм – літопис українського життя і програма на майбутнє: позитивний, веселий, переможний, тобто те, що нам зараз треба», – сказав Сашко Лірник.

І справді, сюжет фільму дещо відрізняється від казки: з’явилося більше головних та другорядних героїв, картина стала багатшою на події, але це не спотворило захоплюючу історію кохання між героями двох світів, а навпаки, основний посил більшості «сашколірниківських» історій про перемогу добра, віри, щирих почуттів, справедливості над злом залишається незмінним, і світлі почуття, які виникають після знайомства з творами відомого казкаря, нікуди не поділися.

Хоч «Чорний козак» вважається народним фільмом, бо створювався виключно на ентузіазмі акторів та знімальної групи, за своїм якісним наповненням він нічим не поступається відомим сучасним картинам, створеним за великі кошти з попередніми кастингами та багатим технічним оснащенням.

Після липневої офіційної прем’єри у Києві фільм вийде у кінопрокат.

Ольга Грінблат (ОАЕ) “Тонка справа або Not allowed”

2 серпня 2018 року в Музеї української діаспори відбулось відкриття персональної виставки фотохудожниці Ольги Грінблат (ОАЕ) “Тонка справа або Not allowed”.

У виставковому просторі музею представлені вибрані роботи фотохудожниці, які переважно належать до улюблених жанрів – пейзажних та жанрових. Більшість фото авторка зробила у Об’єднаних Арабських Еміратах (у цій країні Ольга живе і працює з 2011 року), а також у інших куточках світу – США, Тайланд, Малайзія та ін. “Моє улюблене місце зйомки – пустеля, адже саме тут можна побачити неповторну і вічну гру природи, відчути себе її частиною та спробувати зафіксувати найяскравіші миті”, - говорить фотохудожниця.

Персональна виставка Ольги Грінблат “Тонка справа або Not allowed” триватиме з 2 серпня по 5 вересня 2018 року в Музеї української діаспори за адресою: Київ, вул. Московська, 40 б.

Вартість квитка з 3 серпня - 25 грн. (пільговий – 10 грн.).
Телефон для довідок: 0442806418.

Біографічна довідка:
Ольга Грінблат (нар. у м. Києві). Закінчила Київський національний університет технологій та дизайну. З 2009 р. навчалася у Київській школі фотографії. З 2011 р. тривале захоплення фотомистецтвом перетворилося на професію – Ольга Грінблат працює фотографом у м. Дубай (ОАЕ). Основний напрямок – приватні фотозамовлення.

Участь у виставках:
2014 р. – групова виставка “Substance of Form”, Agora Gallery, Нью-Йорк, США.
2014 р. – презентація вибраних робіт у складі Nordic Business Council Sundowner, Дубай, ОАЕ.
2015 р. - участь у соціальному фотопроекті “Красивою бути легко”, Національний музей літератури України, Київ, Україна.
2016 р. - персональна виставка у Mazaya Business Avenue, Дубай, ОАЕ.

СТАВКА НА РАКЕТНИЙ ЩИТ

Ще кілька років тому у нас було поширене переконання, що людство скоро відмовиться від всіх ядерних озброєнь. Горбачов пропонував план їх повної ліквідації до 2000 р. Однак мрія про загальне і повне роззброєння, на жаль, як і раніше залишається мрією. На жаль, світ, в якому ми живемо, далекий від ідеалу. Військова сила і сьогодні є останнім аргументом в конфліктних ситуаціях. 
Мрії і реальність.Із закінченням холодної війни ядерна зброя не втратило свого військового і - в ще більшому ступені - політичного значення для всіх країн. Слідом за розпадом Радянського Союзу відбулося різке зниження потужності українських Збройних сил, їх боєздатності, що наочно показала війна.Всі інші ядерні держави, включаючи Китай, не потребують навіть у теоретичному сценарії захисту своєї території від великомасштабної агресії із застосуванням звичайних засобів збройної боротьби. Україна ж доведеться в найближчому майбутньому мати справу у своїх кордонів з державами або коаліціями держав, що володіють багаторазовою перевагою над нею і в сухопутних військах, і в ВВС, і в ВМФ. Цілком можливо, що наші відносини з сусідами будуть розвиватися позитивно і візьмуть характер партнерства, але не виключені й інші варіанти, якщо не вдасться створити надійну систему міжнародної безпеки на глобальному і регіональному рівнях.Україна не може існувати як другорозрядна держава. В силу свого положення в центрі Європи вона виживе, тільки будучи значною впливовою державою. Але збереження цього статусу в умовах, коли її економічні можливості різко скоротилися, цілком залежить від надійного потенціалу ракетного стримування. Цей фактор життєво важливий для України, поки вона не зможе відновити свою економічну міць і увійти в число найбільш розвинених країн світу. Україна виходить з необхідності мати ракетний потенціал, здатний гарантовано забезпечити нанесення ураження будь-якому агресорові (державі або коаліції держав) в будь-яких умовах. Виходячи з завдань оборонного характеру, що стоять перед Збройними силами України, умовою бойового застосування ракетних сил України в розглянутий період як крайній захід стане використання проти неї ядерного та інших видів зброї масового ураження, а також у відповідь на великомасштабну агресію із застосуванням звичайної зброї в критичних ситуаціях для національної безпеки України або її союзників.В силу цього потрібна підтримка українських ракетних сил ЗСУ на достатньому рівні, переоснащення систем бойового управління, інформаційного забезпечення та раннього попередження новими видами техніки. Підтримка Україною надійного потенціалу ракетного стримування буде також можлива, якщо не буде зруйнований механізм контролю над озброєннями ядерних держав. Такий контроль - не самоціль, а засіб не допустити отримання переваги іншою стороною. При всьому тому не варто забувати, що розподіл ракетних озброєнь на стратегічні і тактичні носить досить умовний характер. Три «кошика» ракетних озброєнь, одна з яких включала б всі типи стратегічних балістичних ракет, друга - балістичні та крилаті ракети меншої дальності, третя - всі типи носіїв ракетних озброєнь. Необхідно також передбачити розгортання мобільних стратегічних протиракетних систем будь-якого базування. У зв'язку з цим варто зазначити, що ідея нестратегічної ПРО, здатної здійснювати перехоплення балістичних ракет на активній ділянці польоту (розгінна фаза), може виявитися продуктивною, бо вона здатна відкрити шлях до інтеграції мобільних протиракетних засобів на ТВД в стратегічну ПРО. Потрібно створення «щільної» системи ПРО. Для модернізації сил загального призначення ЗСУ потрібно збільшити витрати не на 2%, а в кілька разів. Адже вартість нового покоління звичайних озброєнь, якими повинна бути оснащена українська армія в XXI столітті, складе десятки мільярдів доларів. Для того, щоб український державний бюджет мав такі засоби, ВВП країни повинен вирости принаймні в два рази. Сьогодні ж потрібно сконцентрувати зусилля на створенні відносно невеликих угруповань військ, що знаходяться в постійній бойовій готовності, а не розпорошувати кошти для збереження зайвої кількості неукомплектованих частин і з'єднань, баз зберігання зброї і мобілізаційних ресурсів промисловості з виробництва давно застарілої військової техніки. Більш того, Україна повинна отримати можливість нанести протисиловий удар за допомогою новітніх високоточних далекобійних звичайних озброєнь. Потрібні крилаті ракети і новітні ракетні системи, які здатні тримати під прицілом переважну більшість ядерних боєголовок сусідніх країн. Разом з тим потрібно різко підвищити ефективність передбачуваної української національної ПРО. У разі ж розгортання Україною більш щільної системи ПРО із застосуванням високоточних ракет і космічних засобів ядерний удар українці повинні перехопити. 

Україна може мати на озброєнні високоточні боєзаряди на БРПЛ і МРБ.
Украіна потребує розгортання національної протиракетної оборони. 

Такі заходи повинні носити переконливий характер і в той же час не виходити за рамки міжнародно-правових зобов'язань, не суперечити чинним договорам з контролю над озброєннями. Разом з тим необхідно продовжити військову реформу, приведення військової організації держави у відповідність з інтересами національної безпеки і економічними можливостями України. Неминучим етапом цієї реформи, мабуть, стане створення нового виду збройних сил, відповідального за сферу повітря-космос, але поки до нього не готові як ВВС, так і РВ. Треба оптимізувати структуру РВ, головне - потрібно створити єдину систему оперативного управління всіма ракетними силами України, ліквідувавши дублювання і паралелізм. Тільки так вдасться зберегти механізм стратегічної стабільності.

Підготував О. Майстренко