Прес-конференція "Старт ринку землі"

Виробляємо звичку займатися спортом

Спорт допомагає відновити свої життєві сили та відчути себе здоровим. Але багато людей починають займатися спортом і через деякий час кидають цю затію. «Кожного нового клієнта я запитую: «Нащо вам спорт? Я не займаюся з тими, хто не ставить перед собою якоїсь цілі», — розповідає фітнес-тренер Інна Кузнецова.

Почати займатись спортом важко, а кинути― набагато легше. Це може бути через безліч причин. І перша з них ―недостатньо мотивації. Новачки, які займаються будь-яким видом спорту, іноді не мають чіткої мети. Є шалене бажання щось змінити, але що саме ―не відомо. Це все і призводить до того, що перестають займатись  вже через тиждень. Людям не вистачає мотивації та самодисципліни, щоб продовжити розпочате. 

Інша проблема полягає в тому, що може бути занадто складно. Ми починаємо з великим бажанням та ентузіазмом, тому ставимо захмарні цілі.  Наприклад, « Я займатимусь кардіотренуванням кожен день по дві години». Зрозуміло, що наміри занадто складні. Ентузіазм―це звичайно добре, але на довго вас не вистачить і тоді заняття стануть для вас важким тягарем. 

Ще одною з причин може бути, що у вас безліч цілей. Не найкраща ідея планувати зробити більше, ніж може ваш організм. Наприклад, ви вирішили записатись на пілатес або в басейн, правильно харчуватись, пити багато води та раніше лягати спати.  Дуже багато цілей заважають сконцентруватись на одній. Щоб досягти успіху, починайте з малого. Важко встигати все і одразу. 

Інна має величезний досвід роботи у цій сфері. Вона пропонує поради, які допоможуть вдало перетворити спорт на звичку. Перша: виберіть одну просту мету. Буде чудово, навіть, якщо ви запишете її, також вона має бути максимально проста. Через деякий час можна ускладнювати свою мету. Не потрібно братися за нові цілі, поки не досягнете результатів в попередній. 

Друга: складіть особистий план занять. Важливо, щоб план був поетапним, тому не потрібно одразу починати з важких та інтенсивних тренувань. Вистачить 30 хвилин в день для перших тижнів. 

Третя порада: якщо ведете щоденник, обов’язково записуйте спорт у список справ на день. Це може допомогти не забути про тренування. 

Четверта: відпрацьовуйте пропущені заняття. Бувають такі ситуації в житті, що ми можемо піти не по плану дня. Але пропуски не мають бути регулярними. 

П’ята: увімкніть музику, яка вам подобається. Ви можете слухати будь що, наприклад, подкасти, аудіо книги, радіо  або ж просто улюблені пісні. Це здатне допомогти відволіктися і швидше досягти поставленої цілі. 

Шоста порада: записуйте свої результати. Наприклад, заведіть щоденник або завантажте додаток на телефон, де ви будете контролювати свої маленькі перемоги. Туди можна додати вагу або об’єм.  

Сьома: додайте  різноманітності. Чим яскравіше будуть тренування, тим цікавіше вам буде займатись. Якщо ви займаєтесь бігом на вулиці, придумайте собі пару різних маршрутів або локацій. Так ця звичка швидко не набридне.

Восьма: додайте трішки мотивації. Придумайте, яким чином ви можете себе мотивувати. Якщо  відчуваєте та бачите, що ви робите успіхи та наближаєтесь по троху до успіху, то обов’язково нагороджуйте себе. Наприклад, з’їжте щось смачненьке або зробіть  інші подарунки, які вас замотивують ще більше. 

Все ж таки, варто розуміти, що фізичне навантаження це лише 30% від здорового та підтягнутого тіла. Інші ж 70% це здоровий спосіб життя та правильне харчування. 

Щоб досягти певного результату, потрібно відмовитись від алкоголю та цигарок тому, що ці продукти погано впливають на наш організм як зсередини, так і зовні, шкіра та внутрішні органи страждають. 

Також не забувайте про харчування. Краще їсти маленькі порції, але 5-6 раз. Постарайтеся слідкувати за тим, що та коли ви їсте. Додайте до свого раціону більше фруктів і овочів.  Почніть розуміти своє почуття голоду, не переїдайте та не доїдайте порцію, якщо вам не хочеться. 

Всі знають про те, що потрібно пити багато води, норма для звичайної людини 1.5-2 літра. Починайте свій день всього з одної склянки, можна додати скибку лимону або просто випити теплої. Вона компенсує втрачену рідину, яка була залучена в різних процесах вашого організму в ночі. Крім того, допомагає запустити шлунково-кишковий тракт. Але одна склянка в день, це дуже мало, потрібно вживати норму  протягом всього дня. Для цього візьміть з дому пляшку чи купіть по дорозі на роботу або університет. А щоб не забути про це, можна завантажити додаток на телефон, який буде контролювати кількість випитої рідини та надсилати повідомлення про те, що вже час наситити свій організм водою. 

Якщо ви не компетентні в цій сфері, зверніться до спеціаліста — фітнес-тренера. Перед цим перевірте своє здоров’я у лікаря.

Будь-хто може стати тим, ким бажає. Немає нічого неможливого. Тільки в ваших руках майбутнє, яким ви самостійно можете керувати. Якщо ви справді хочете щось змінити у своєму житті, то починайте вже зараз. Не варто шукати зручного моменту чи чекати  наступного понеділка. Починайте тут і зараз та підтримуйте свій стимул, бажання протягом всього шляху.  

Анна Хмельницька

Виставка Дениса Копилова “КОВЧЕГ “ЧОРНОБИЛЬ”: ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

В Києві в Національному музеї Тараса Шевченка відкривається виставка Дениса Копилова артпроект «Ковчег “Чорнобиль”: перезавантаження», який має на меті здійснити кардинальну трансформацію відношення до чорнобильської зони зі знаку «мінус» на знак «плюс», оскільки саме ця ЗОНА стала притулком для численних тварин, що абсолютно безпечно живуть і розмножуються після їх символічного порятунку від головного хижака – людини – у Ноєвому Ковчезі природи.

Значна частина робіт – банери розміром 2,50 на 5,00 метрів були складовою грандіозної експозиції з 11 фото-творів митця у Прип’яті, присвяченої 35-й річниці аварії на Чорнобильській АЕС, що розташовувалась просто неба у самому серці міста. На творах з частини «Ковчег “Чорнобиль”» глядач бачить великі фото тварин, зроблені Денисом Копиловим у різних куточках земної кулі, що розташовані у просторі чорнобильської ЗОНИ як символи перетворення цієї місцевості із зони смерті та занепаду на ЗОНУ ЖИТТЯ та ПОРЯТУНКУ. Роботи перебували у Прип'яті півтора місяці й тільки після ретельної перевірки та отримання усіх необхідних дозволів були перевезені у Київ.

Роботи з частини «Мутація» були створені автором у співавторстві з його мамою – Ольгою Копиловою – художницею, що вибірково розфарбовувала фотографії тварин, використані у проекті «Ковчег “Чорнобиль”», акрилом та гуашшю. У такий спосіб Денис візуалізує ідею уявних мутацій цих фото, що ніби піддались впливу радіації.

Даний артпроект став 50-ю ювілейною виставкою автора, що проходить під патронатом Кабінету Міністрів України, за підтримки WWF Україна, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства України з управління зоною відчуження, Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Раніше роботи фотографа були представлені у 10 країнах світу.

Твори з проекту «Ковчег “Чорнобиль”» стали рекордом України у номінації «Найбільша площа фоторобіт авторської виставки» м. Прип’ять.

Арт-проект триватиме з 1 по 25 липня 2021 року.

Куратор арт-проекту: доктор філософських наук, директор Арт-центру «Альтер Его» – Світлана Стоян/

Відкриття виставки відбудеться 1 липня о 18:30.

ВХІД ВІЛЬНИЙ.

Домовичок і його друг котик

Казка

Ця історія трапилася в одному селі на Полтавщині. Жив собі в одній хаті маленький домовичок Петрусь. Йому було всього лиш три рочки, а він вже був дуже розумним та кмітливим. Поки його господарі були на городі, домовичок прибирав, щоб було чисто та затишно. Як і всі домашні казкові істоти, наш герой любив чистоту. Ще він любив, коли господиня пекла пироги, адже завжди залишала йому маленький шматочок (вона знала, що хованця треба пригощати, щоб він був добрим). Одного разу господарі купили собі білого котика. Він був милий та гарний. Йому було 3 місяці. Коли домовик помітив тваринку, він підійшов до нього і запитав: 

- Ти хто?

- Я котик, а ти хто?

- Я домовичок.

- Не знав, що існують домовики. А що ти робиш?

- Я прибираю дім, стежу за чистотою та порядком.

- Давай товаришувати?

- Давай.

Так воно і сталося. Коли котику давали молока, він завжди ділився ним зі своїм другом, а той розчісував маленьким гребінцем пухнасте хутро котику.

Він мурчав від задоволення. Петрусь виховував кошеня, навчав його всього того, що сам вмів. Через деякий час котик виріс, і став великим та красивим. Кіт любив та захищав свого друга, а домовичок, у свою чергу, любив свого вихованця.

Господарі не знали про їхню дружбу. Одного разу Петрусь стомився після роботи в хаті та в сараї, і заснув солодким сном на підстилці кота разом з ним. Хованець поклав голову на м'яку спину кота та спав. Домашній улюбленець теж спав, тихо муркочучи уві сні. Коли господарі повернулись додому та побачили цю картину, то здивувалися, адже вони ніколи не бачили цю казкову істоту.

- Ой, хто це лежить поряд з кошеням? - запитала господиня.

- Не знаю, можливо, це домовичок? - відповів господар.

- Можливо. Який він милий!

- Так, він дуже гарний.

Вони ще помилувалися ним, а потім відійшли, щоб не розбудити.

Якщо ви ще сумніваєтеся, щодо існування домовичка, то пошукайте його у своїй дрмівці. Він любить сидіти десь у затишному куточку. 

Пошукайте, обов'язково знайдете його)

Анна Слезіна

Високе звання – «Лікар України»!

25 червня 2021 року у Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця відбулися урочисті збори, присвячені випуску молодих лікарів  2021 року. 32 випускники талановитої молоді закінчили університет з відзнакою. Серед них і впевнена у своїх силах талановита енергійна студента Юлія Куц, яка ішла до цієї відзнаки не один рік навчання, вірячи у свої сили та перемогу.  Юля ще зі шкільних літ мріяла стати лікарем. І саме це стало для неї наснагою оволодіти своїм покликанням - професією лікаря. 

Серед своїх однокурсників вона виділялася як студентка, яка хотіла оволодіти азами медицини, розібратися у тому, що таке людина як вона створена і чому при цьому виникають хвороби. Її вчителька Інна Тарченко про Юлю сказала, що вона є її улюбленою ученицею: «Приголомшлива дівчинка. Такі з'являються в наш час рідко. Не тільки красива, але й розумна, добра, порядна. Удачі тобі, моя красуня. Шкода розлучатися».

На урочистих зборах Юля разом з усіма молодими випускниками виголосила Клятву Лікаря України і з цього часу отримала  високе звання – «Лікар України»!

А ректор університету Юрій Кучин у свою чергу нагадав своїм колишнім студентам, що лікар вчиться все життя і наголосив: «Незабаром вам належить осягати науку найвищої поваги до пацієнтів – це основа основ для людини, що носить звання лікаря. Недарма кажуть, що є три професії від Бога – судити, вчити і лікувати. Будьте гідні свого покликання! 

Ви майбутня еліта української охорони здоров’я та світової медицини. Попереду у вас пора звершень і перемог. Я хочу побажати вам ніколи не втрачати терпіння і амбіцій, зберігати енергію і кожен день примножувати її, вірити в себе і свої сили».

Леонід Коваленко

Від колектива редакції газети «Українська молодь» хочемо побажати Юлії доброго шляху у нове життя та гідно тримати звання «Лікар України»!

Що таке булінг?І як його уникнути ?

Булінг (цькування) - це агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

На даний момент ця проблема поширюється дедалі більше і тому слід більше ознайомиться з видами булінгу  та дізнатися як його уникнути.

Найпоширенішими видами булінгу є: психологічний, фізичний, економічний, сексуальний та кібербулінг. 

Всі ці види булінгу так чи інакше негативно впливають на психіку дитини ,яка стає жертвою цих «недитячих ігор».

Якщо ви відчуваєте, що ваша дитина із радісного підлітка перетворилась на більш замкнуту  - це знак того,що саме ваша дитина стала жертвою булінгу. І перш ніж кричати та звинувачувати в цьому дитину, потрібно навпаки спокійно поговорити та з’ясувати з чого почалося цькування з боку підлітків. В тому випадку ,якщо  ж ви дізналися ,що саме ваша дитина  присутня у компанії підлітків ,які спричиняють булінг - проведіть з нею бесіду та намагайтесь донести до дитини ,що її дії не є правильними. Для того, щоб булінг не торкнувся вас або когось із вашого близького оточення - потрібно завжди проводити  бесіди зі своїми дітьми та пояснювати, які дії не є законними. Крім цього, педагоги у кожній школі мають пояснювати та аналізувати поведінку підлітків задля запобігання неприємних ситуацій та булінгу. І тільки тоді шанс стати жертвою булінгу уникне.

Анастасія Налапій

Доброта – це наше

 23 червня в приміщенні Національної наукової медичної бібліотеки України  (ННМБУ) відбулася презентація науково-публіцистичного видання «Милосердя та благодійність на теренах України», що вийшло друком за авторства В.О. Мойсеєнко, І.П. Шостки, О.А. Канюри, Н.В. Тарченко та Ф.Г. Абдуллаєва. 

Ця книга - одночасно про історію та сьогодення.  

На її сторінках читач здійснить довгу подорож у часі – від сивої давнини язичницької Русі до волонтерського руху в Україні в часи війни, що зараз точиться на її східних землях. 

Милосердя завжди було притаманне нашому народу. Чи знаєш ти читачу, що перша державна соціальна програма була впроваджена саме на наших землях? Це зробив Ярослав Мудрий, розпочавши в 1016 році працювати над кодексом законів, який мав назву дуже просту – «Руська правда». Це було нововведення, дуже незвичне для тогочасних європейських держав, і воно не втрачало актуальність до XV – XVI сторіч. 

За часів Володимира Мономаха був розроблений правовий кодекс, який враховував права не тільки правлячих прошарків, а й нижчих верств населення. 

 Минали сторіччя, відмічені не тільки буремними війнами з подвигами в битвах, а й іншим – тихими, сповненими терпіння вчинками милосердя. 

Поступово ставало зрозумілим, що не завжди знедоленому треба дати рибу – йому можна простягнути вудочку та навчити ловити рибу. Так в наших містах почали з’являтися «Будинки працелюбства», в яких жебраки могли прогодувати самих себе власною працею. 

А потім прийшло XIX сторіччя – доба розквіту численних благодійних товариств. А багатії того часу вже за земного життя намагалися невтомною працею на користь знедолених заслужити собі місце в Царстві Небесному. То були часи, коли всі – і багаті, й бідні, були людьми релігійними, та вважали для себе чимось зрозумілим щедро ділитися своїми статками. Терещенки, Бродські, Зайцеви, Гладинюки, Дегтерьови – ці династії меценатів настільки закарбувалися в історію, що ніякі десятиріччя пропаганди не змогли примусити їх забути. 

А чи знаєш ти, читачу, що один із колишніх київських градоначальників не тільки не отримував зарплатню,  навіть приплачував своїм підлеглим, щоб вони не брали хабарів та втілювали в життя його ідеї, спрямовані на покращення життя киян? 

Читаючи видання , ти пройдешся по сивій бруківці київської історії, і – гарантуємо, закривши останню сторінку, захочеш самотужки здійснити подорожі за якимись із цих маршрутів. А приклади благодійності наших попередників надихнуть і тебе зробити якусь добру справу – спочатку маленьку, а від маленького до великого – лише кроки, що складають шлях. Доброї тобі мандрівки, читачу!