Ваш власний тарган на ім'я "Прокрастинація". Якою буває та як її перемогти кожному

Автор

 Вікторія Дуженко

А час все плине, плине, плине

Як музика, що беззупину 

Все лине і ніхто її не прерива.

А ми те чуємо та лиш підбіжимо - вона відлине

Так і минають миті нашого життя.

Вікторія Дуженко       

                        

Аж тут повз неї промайнув Кролик — білий, з рожевими очима. Диво, звісно, невелике, як не дивина було й почути, що Кролик бубонить собі під ніс:

— Ой лишенько, лишенько, як я забарився!"

(Уривок з книги Льюїса Керолла - "Аліса в країні чудес")                                                                                        

Слово, що таїть в собі проблему сучасності

Вам знайоме слово "прокрастинція"? Якщо ні, то ви щаслива людина... Утім, на жаль, як незнання закону, не звільняє від відповідальності, так і в нашому випадку нерозуміння терміна не гарантує, що вам він не характерний.

Що ж, якщо простими словами, то прокрастинція - це схильність людини відкладати завдання на потім. 

Звісно, можливо, ви прибулець з іншої планети чи дууже самоорганізовані й скажете, що це вас не стосується й ви ніколи не стикалися з цією проблемою. Але давайте будемо відверті один з одним, кожен з нас має певні недомовки з часом. Хтось відстрочує важливий проєкт по роботі, а хтось зустріч з близькими. Це може бути будь-що, навіть зволікання з візитами до лікаря чи невиконання обіцянки нарешті зайнятися спортом...

Про вас? Тоді продовжимо.

Чим це небезпечно?

Будучи прокрастинатором, ви в більшості випадків встигатимете (якщо у вас є дрібка відповідальності та ентузіазму) до спливання дедлайну (крайнього терміну виконання завдання), але все робитимете в останню хвилину, змушуючи мозок кипіти на повну. 

То чому ж бути прокрастинатором так страшно?

Ризики незавершити справу в потрібний термін, ба більше, часом навіть не почати її. Може загрожувати власним розчаруванням, сваркою, доганою, звільненням і т.д.

Втрата дорогих серцю людей через "відсутність" на них часу.

Постійне тримання організму в стані стресу, а особливо коли дедлайн починає "горіти". Думаю вам відомо наскільки негативно стрес впливає на наше здоров'я.

Іноді відкладання ставить під загрозу навіть наше життя. Наприклад, відтермінований похід до лікаря і т.п. 

Топ 7 причин прокрастинації або чому ж ми тягнемо кота за хвіст

 Страх. Ми просто боїмося братися за справу. Найчастіше через те, що не знаємо з чого її розпочати або того, як вона вирішиться. Проєкт здається надскладним для нагального виконання саме в цей момент. Хоча зазвичай все набагато простіше, ніж здається. 

Перфекціонізм. Таке собі бажання зробити завдання на «відмінно». Так-так, у багатьох воно ще зі школи.  І, на жаль, в цьому неідеальному світі ця риса частіше грає проти нас. Як то кажуть, що занадто, то нездраво.

Втома від перенавантаження. Коли робимо, усе, що в наших силах і навіть більше, то часто забуваємо, що людський організм це не вічний двигун і йому потрібен відпочинок.

Відсутність мотивації. Нерозуміння необхідності виконання того чи іншого завдання саме вами. Психологи зауважують, що такий стан може бути першим кроком до професійного вигорання.

Занадто великий список завдань. Провокує проблему зі встановленням пріоритетів і відповідно розпилення на менш потрібні завдання або ж взагалі невиконання плану. До того ж, коли у вас багато завдань складно оцінити скільки часу вам необхідно на кожне з них і чи вистачить вам того, що ви маєте.

 Вам не вистачає часу. Типова відмовка, якою кожен з нас колись користувався, але варто зрозуміти, що часу у всіх однаково, а проблема не в його нестачі, а у невмінні розставляти пріоритети або відсутності правильного підходу у вирішенні питання.

 

Ви часто відволікаєтеся. Мова йде про спокусу перед хронофагами (пожирачами вашого часу). Це може бути перехід під час роботи на коментар у соціальній мережі й довше перебування там, ніж спершу планувалося або виконання чужої роботи чи якихось легких непотрібних завдань, які лише роблять видимість зайнятості.

Як же з нею боротися ? 

Перш за все, треба визнати, що ви все-таки прокрастинуєте та розібратися, де саме ваш "відкладач справ" найактивніше дає про себе знати. Усвідомлення проблеми дає найкраще уявлення про те, що треба змінювати та як саме. Зараз я назву деякі дієві методи боротьби з цим підлим тарганом, що зветься "Прокрастинація". 

Важливо  навчися оформлювати власні плани. Заведіть блокнот, особливо ефективно, якщо самі його обрали (бо так він точно буде подобатися та надихати) + бажано, щоб він не займав багато місця, аби без зайвих труднощів мати можливість брати його з собою. Туди варто записувати свої плани та викреслювати по мірі виконання, що безумовно приносить задоволення. Або ж, якщо папір не для вас, то можна завантажити такий планер на свій гаджет, що в наш час не викликає великих труднощів і пропонує багато чудових варіантів, серед яких багато безкоштовних пропозицій. 

Але далі, увага. Не поспішайте, як було зауважено вище, писати величезний план, наче хочете за день виконати все те, що не могли роками. Краще виділити для себе 4-5 справ, які мають найбільше значення сьогодні і збігаються з вашими цілями та не братися за інші проєкти. 

Бажано такий план писати звечора, щоб засинаючи вже розуміти о котрій та як почнеться ваш день. 

Краще розділяти кожний пункт плану на SMART-цілі, які з одного великого завдання зроблять кілька легких та зрозумілих, але потрібних для досягнення кінцевої мети. 

 До того ж, раджу ознайомитися з матрицею Ейхенхауера, 34-того Президента Сполучених Штатів, генерала армії та головнокомандувача Антигітлерівської коаліції під час Другої світової війни. Якщо вона допомогла Ейхенхауеру вести за собою сотні тисяч людей, то вірогідніше й вам може допомогти самоорганізуватися. 

Вона уявляє із себе таблицю поділену на чотири частини.  Перша - це важливі термінові справи, друга - важливі нетермінові (які, на жаль, зазвичай з найбільшою вірогідністю можуть так і залишитися невиконаними), третя-неважливі термінові, які можна комусь делегувати та четверта - неважливі нетермінові, які бажано зменшити до мінімуму та краще робити лише у випадку, коли організм конче потребує відпочинку й ви вже нездатні дієво працювати ( головне слідкуйте, аби не почати зловживали таким виправданням ). 

Ну і з не менш важливих порад - зменшіть вплив на вас хронофагів. Під час роботи вимикайте повідомлення або ставте телефон, у режим польоту, контролюйте час проведений у соціальних мережах (до речі, є різні додатки, що можуть з цим дещо допомогти ), спершу виконайте справу, а потім робіть перепочинок... 

Та взагалі ставте собі цілі, прямуйте до них і ні в якому разі не опускайте руки й тоді у вас обов'язково все вийде.

На цьому й все. Звісно, охарактеризувати всі типи прокрастинації майже нереально, так як і назвати безпрограшні методи боротьби з нею саме для вас, бо це досить індивідуальна справа, яка потребує особистого аналізу та роботи над собою, але маю надію, що ознайомившись з наведеними формами та рішеннями ви знайшли щось для себе, а цей матеріал дасть вам змогу принаймні на кілька кроків наблизитися до більш якісного та продуктивного життя.

Про наболіле, або мовна ситуація мого міста: які зміни потрібні?

Автор Людмила Письмак

Я хочу говорити українською мовою. Тою мовою, яку оспівували наші поети. А доводиться говорити тою, яку у спадок нам залишив Радянський Союз. Суржик. Це наболіле питання мого міста. Не тільки міста, а й усієї країни. Проте давайте поговоримо про Канів. 

Я тут живу вже 17 років і ще не зустрічала людину, яка б говорила українською. Так, в нас ніхто не говорить українською. Тою українською, яку хотілося б чути від носіїв цієї мови. Суржик заполонив кожен дім, кожну родину. І мене також. Тому що всі так говорять. Тому що не хочу відрізнятись, щоб на мене скоса дивились і думали, що я якась не така. Доречно процитувати українську поетесу Ліну Костенко: «Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються». Соромно зізнатися, проте навіть канівські вчителі, яким доручено найважливішу місію – виховувати та навчати дітей, розмовляють суржиком або навіть російською. Більшість пенсіонерів не визнає українську як мову. Проте це не дивно, адже ще за часи своєї молодості під впливом політики русифікації, що активно впроваджувалась у всі сфери життя, вони спілкувались і вивчали російську. Виникає такий парадокс: ще змалку батьки прищеплюють нам любов до Батьківщини, до рідної мови, вчителі дають нам знання, потім їх відшліфовують, проте більшість з нас все одно не говорить так, як вчилась протягом свого життя. Чому? Тому що кожен сприймає мову лише як засіб спілкування. Але я вважаю, що мова – це набагато глибше поняття. Це історія. Історія кожного з нас, нашої родини і врешті-решт нашого народу.  Невже це все дарма? Стільки століть інтелігенція, письменники, політики, історики боролись за право українців говорити рідною мовою. Адже без мови не існує нації. 

Стільки всього наша солов’їна витримала, а ми її цураємось, уникаємо, замінюємо суржиком. Так не повинно бути. Для мене чути з вуст українця українську мову, без домішку російської є дійсно насолодою. Без суржику. Без сміття. 

Я хочу запропонувати декілька варіантів вирішення мовного питання. По-перше, працедавці повинні вимагати від своїх службовців високий рівень знань української мови. Також компанії можуть організовувати безкоштовні курси з вивчення мови для своїх працівників і для нових співробітників. По-друге, у школах вчителі повинні не просто змушувати дітей вчити правила, винятки, читати твори, а зацікавлювати та прищеплювати їм любов до рідної мови. По-третє, в усіх державних установах люди повинні спілкуватись державною мовою. Так, я знаю, що існує навіть такий закон, проте далеко не усі його дотримуються та виконують. Насправді, саме цього не вистачає нашому місту, нашій країні. І звісно ж, кожен громадянин повинен усвідомлювати важливість «чистої» мови в першу чергу для себе. Так, це надзвичайно складно, перебудувати своє мислення, навчитися правильно говорити, проте я вірю, що якщо кожен почне фільтрувати своє мовлення, через певну кількість часу в нашій країні зникне проблема суржику. Адже недарма говорять, що якщо хочеш щось змінити, почни з себе. 

Доступність простору в Україні

Автор Анастасія Рашевська

Січнева ожеледиця обмежила пересування людей вулицями більшості міст України. Густонаселені міста подбали про очищення своїх алей для перехожих, а от у маленьких містечках все більше було звернень до травмпунктів. Щозими негода шкодить мобільності людей та обмежує можливості їх пересування. Для багатьох це триває лише три місяці на рік. Для людей з інвалідністю обмеження в пересуванні діють 365 днів на рік — і не лише для них.

До 55% жителів України належать до маломобільних груп населення. Це — люди з інвалідністю, батьки з дитячими візочками, літні люди, вагітні жінки, люди з тимчасовими травмами та навіть мандрівники з важкими валізами. Кожна людина потребує зручного простору для пересування, однак лише 4% міської інфраструктури України є повністю зручною та комфортною.

За виправлення ситуації взялася українська ініціатива Доступно.UA, принцип яких — «Братися за діло легко та з посмішкою». Команда працює над створенням тренду доступності в Україні, розповідає про життя людей з інвалідністю та розвінчує міфи про них. «Ми робимо, що нам подобається та нам подобається, що ми робимо. Ми хочемо, щоб в Україні люди мали рівні можливості, незалежно від рівня мобільності!», — розповідають учасники команди.

Волонтери Доступно.UA зробили значний внесок в розвиток мобільності простору в України. Організація створила та розвиває онлайн мапу доступних локацій із детальним описом елементів доступності, щоб кожна людина змогла підібрати комфортний для неї заклад.

Ініціатива запустила рейтинг доступності міст України «Тостер», щоб мотивувати міста ставати більш доступними та комфортними. Зараз перше місце у списку очолює Чернігів з результатом у 19,46 %.

З 2017 року Доступно.UA проводить щорічні форуми інклюзивності, які відвідують представники громадського сектору, влади та бізнесу. Під час форуму учасники розробляють стратегії та обговорюють можливості підвищення рівня інклюзії в Україні.

Для найкращих практик інклюзивного середовища команда проєкту запровадила нагороду «Відкриті двері». Нагороду отримують простори та ініціативи, які є безбар’єрними та зручними для всіх. Податися на неї можуть публічні простори: музеї, театри, школи, парки, фестивалі, спортивні майданчики; бізнеси: ресторани, кафе, готелі, банки, магазини, маркети, коворкінги; та ініціативи: локальні проєкти з облаштування території (дитячі майданчики, рекреаційні зони) та агенти змін, що привертають увагу до проблеми доступності. З 13 по 22 листопада експертне журі опрацьовує заявки та визначає переможців. За основу голосування стають принципи універсального дизайну.

Доступно.UA відвідали вже 26 міст України, де провели моніторинги, консультації та поспілкувалися з однодумцями, надихаючи їх на системні зміни.

Кожен з нас колись відчує потребу в мобільності, гуляючи з маленькою дитиною у візочку, повертаючись з важкою валізою з подорожі, або просто ставши колись літньою людиною. Тому підтримка такої ініціативи є кращою інвестицією у майбутнє як власне, так і всієї країни.

Долучитись до місії Доступно.UA можна, ставши волонтером чи спонсором організації. Більш детально про команду та про те, як їх підтримати, дізнавайтесь на сайті: dostupno.ua

104 роки бою під Крутами .

Автор Олеся Позднякова

Бій відбувся 29 січня 1918 року, біля залізничної станції Крути (між Бахмачем та Ніжином).

Тоді близько 400 курсантів і студентів Київської юнацької військової школи імені Б. Хмельницького стримали наступ на Київ майже чотиритисячної армії більшовиків. 

Військами УНР командував Аверкій Гончаренко. Українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, вони змушені були  відступити до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Українців під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 осіб. 

Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.

Українські військові затримали ворога на чотири дні,  це дало змогу укласти  мир між урядом Української Народної Республіки і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору. 

Він визначав:

- визнання Четверним союзом самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин;

- спільні кордони УНР та Австро-Угорщини на довоєнних межах (Холмщина та Підляшшя відходили Україні); Східна Галичина та Буковина виділені в окремий коронний край;

- кордон із Польщею, що мав бути визначений комісією “на основі етнографічних відносин і бажань людности”;

- відмову сторін від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною;

- обмін військовополоненими та встановлення дипломатичних відносин;       

- постачання УНР іншій стороні до 31 липня 1918 року 60 мільйонів пудів хліба, 2750 тисяч пудів м’яса, іншої сільгосппродукції та промислової сировини;

- додаткову умову – грошова позика в 1 мільярд карбованців і збройна допомога Українській Народній Республіці у боротьбі з більшовиками.

Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Михайла Муравйова підійшли до Києва. Під гуркіт гармат Центральна Рада приймала важливі закони – про ліквідацію права власності на землю та демобілізацію.

Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через 3 дні муравйовці ввірвалися у місто. 11 лютого 1918 року більшовики проголоcили в Києві Українську Робітничо-Селянську Республіку та її Народний секретаріат.

У квітні 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ (відповідно до Брестського договору) українці звільнили від більшовиків майже всю Україну. 

Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

Як захистити себе від фейкової інформації?

Зараз Україна переживає ситуацію, коли можливе вторгнення російських військ далі на нашу територію та можливе розгортання повномасштабної війни. Про це пишуть останні кілька тижнів українські й світові ЗМІ.  Але як вберегти себе від фейків та читати тільки достовірну інформацію? В цьому матеріалі ви знайдете відповіді на ці запитання.

Фейк — маніпулятивне спотворення фактів; дезінформація, яку створено з ігноруванням редакційних норм, правил, процесів, прийнятих у ЗМІ для забезпечення відповідності та перевіреності.

Читайте більше, ніж заголовок

Якщо проглянути новину до кінця, можна виявити, що заголовок ніяк не пов’язаний із текстом новини, або ж у ній немає жодних даних, які підтверджують її правдивість.

Оцініть надійність джерела повідомлення

Незнайомі сайти, заповнені оголошеннями та заголовками, написаними великими літерами, повинні викликати скепсис. Перевірте через пошукові системи тексти, які були опубліковані раніше – це дасть уявлення про те, чи є джерело надійним. Також зверніть увагу на URL сторінок, які виглядають підозріло, аби переконатися в тому, що це не фальшивка, яка маскується під надійне джерело.

Зверніть увагу на дату публікації та час

Поширений елемент фейкових новин — видавати старі публікації за нові. Якщо в новині є посилання на інші джерела, прогляньте їх, звертаючи увагу на те, коли вони були опубліковані та як у них описується подія.

Дізнайтесь хто автор

-Ознайомтесь з попередніми публікаціями автора, це допоможе зрозуміти, дійсно автор є журналістом, чи не писав він фейкових статей до цього.

Ознайомтесь із джерелами, на які посилається новина

Відсутність посилання або джерела, з яких були взяті ті чи інші дані, є очевидним сигналом того, що пост, швидше за все, є фейком. Будь-які заяви або цитати посадовців мають бути підкріплені надійними джерелами.

Зверніть увагу на сумнівні цитати та фотографії

Скептично ставтесь до шокуючих або підозрілих цитат та опублікованих фотографій з місця подій.

Не варто поширювати новини лише тому, що поділяєте точку зору автора або ж приймаєте одну зі сторін конфлікту!

З’ясуйте, що інші видання пишуть з цього приводу

Якщо жодне інше надійне джерело не повідомляє про дані події, скоріше за все, новина є фейковою.

Задумайтесь, перш ніж робити перепублікацію

Сайти, які поширюють дезінформацію, працюють з розрахунку на те, що читачі будуть поширювати їхні новини.

Також поради від Інституту Масової інформації.

Ксенія Дахно

Місце України в рейтингу найпотужніших армій світу

Щороку міжнародна компанія Global Firepower складає рейтинг найпотужніших армій світу. Цього року до списку увійшло 140 країн.

Ідеальною «оцінкою» вважається 0,0000 та чим менше значення Pwrlndx, тим потужнішою є теоретична боєздатність нації. Вираховують даний індекс шляхом перевірки понад 50 факторів, серед яких, військова могутність, фінансові можливості й матеріально-технічний потенціал.

Сполучені штати Америки, які не один рік поспіль очолюють рейтинг, мають оцінку Pwrlndx 0,0453. На другому місці є Росія з індексом 0,0501. А трійку лідерів закриває Китай з оцінкою Pwrlndx 0,0511. Загалом, рейтинг першої десятки має такий вигляд:

Україна ж посіла 22 місце у рейтингу з оцінкою 0,3266. На сходинку нижче розташована Канада (0,3601), а вище – Тайвань (0,3215). У порівнянні з попереднім роком, Україна піднялася у міжнародному рейтингу на 3 позиції. Адже у 2021 році займала 25 місце.

Рейтинг за 2022 рік

Рейтинг за 2021 рік)

Ангеліна Вовк

Формальні інститути формування та реалізації зовнішньої політики Чилі

Автор Олександра Руденко

Конституція Чилі була прийнята 11 вересня 1980 року при військовій диктатурі Аугусто Піночета (в дії — з 11 березня 1981 року). У Конституцію були внесені зміни 1989 роки (шляхом референдуму) і 2005 року (на законодавчому рівні), а також в 1991, 1994, 1997, 1999, 2000, 2001, 2003, 2007, 2008, 2009 і 2010 роках.

Однак 25 жовтня 2020 року на референдумі 78% чилійського народу схвалили проект написання нової конституції. Люди були настільки впевнені в позитивному результаті, що святкували, не чекаючи оголошення офіційних підсумків. Окрім зміни конституції на референдум було винесено питання, який орган повинен її створювати.

Виборці проголосували за наділення Зборів обов’язком створення нового закону. Збори складаються з обраних громадян, а не з юристів. Так народ висловив свою недовіру до політичної та юридичної складової правління країни.

У складі цих Зборів 150 членів, з них — половина чоловіків і половина жінок. Вони були обрані до квітня 2021 року вільним, таємним голосуванням. На розробку нової конституції, яка буде схвалена більшістю учасників, було надано рік.

Серед найбільш очікуваних питань майбутньої конституції очікувалисяя: гарантія прав на ведення колективних переговорів, надання права на воду, землю та вже приватизовані системи, що забезпечують охорону здоров’я, освіту, пенсії, визнання прав мапуче — корінного населення Чилі.

Чилі — унітарна президентська демократична республіка. З 1974 року запроваджено адміністративний поділ, за розпорядком якого держава розділена на 40 провінцій, які складають13 областей: Тарапака, Антофагаста, Атакама, Кокимбо, Вальпараїсо, Лібертадор Хенераль Бернардо О'Хіггінс, Мауле, Біо-Біо, арауканов, Лос Лагос, Айсен дель Хенераль Карлос Ібаньєс дель Кампо, Магальянес і Чилійська Антарктика, Столичний округ (Сантьяго).

Чилі дотримується цінностей демократизму в зовнішній політиці. Держава виступає за нерозповсюдження ядерної зброї, сприяє інтеграції та збереженні миру у своєму регіоні, наполягає на покращенні міжнародного діалогу та посиленні регіональної солідарності. Власними пріоритетами Чилі визначила Захід і країни Азіатсько-тихоокеанського регіону.

Повноваження президента Республіки Чилі поширюються на все, що має за мету збереження громадського порядку у внутрішній і зовнішній безпеці держави відповідно до Конституції та законів. Щоб бути обраним Президентом Республіки, потрібно народитися на території Чилі та бути у віці сорока років, володіти іншими якостями, щоб бути громадянином з виборчим правом. Президент Республіки виконуватиме свої функції протягом 4 років (раніше 6) і не може бути переобраний на наступний строк. Президент Республіки обирається прямим голосуванням і абсолютною більшістю голосів.

Функції президента у сфері зовнішньої політики: 

Призначати послів, дипломатичних міністрів і представників у міжнародних організаціях.

Вести політичні відносини з іноземними державами та міжнародними організаціями, вести переговори.

Укладати, підписувати та ратифікувати договори.

Призначати та звільнити з посади головнокомандуючих армією, флотом, повітряними силами та генеральним директором Карабінеросу.

Розпоряджатися повітряними, морськими та сухопутними військами, організовувати і розподіляти їх відповідно до потреб національної безпеки.

Оголосити війну за попереднім дозволом закону, маючи записати слухання Ради національної безпеки.

Метою Генерального секретаріату зовнішньої політики є вивчення, координація, виконання, контроль та звітування про дипломатичну діяльність політичного характеру, яку повинні здійснювати чилійські посольства та представництва у світі, відповідно до відповідних директив.

Генеральний секретаріат також відповідає за програму міжнародних зустрічей у Чилі та за управлінський контроль за показниками та зобов'язаннями залежних від нього департаментів

Він відповідає за координацію діяльності Міністерства закордонних зв'язків з іншими міністерствами та іншими органами державного управління у тих питаннях, які впливають на зовнішню політику Чилі.

Директорати, що залежать від Генерального секретаріату зовнішньої політики:

Дирекція Південної Америки (DIRAMESUR)

Дирекція Північної Америки, Центральної Америки та Карибського басейну (DIRAMENORTE)

Дирекція європейських справ (DIREUROPA)

Азіатсько-тихоокеанська дирекція (DIRAPAC)

Дирекція Близького Сходу та Африки (DIREMOA)

Дирекція багатосторонньої політики (DIMULTI)

Дирекція багатосторонньої регіональної інтеграції (DIREM)

Дирекція міжнародної та людської безпеки (DISIN)

Дирекція з питань навколишнього середовища та океанів (DIMA)

Дирекція Антарктиди (DIRANTARTICA)

Директорат з енергетики, науки та технологій та інновацій (DECYTI)

Дирекція регіональної координації (DICORE)

Управління парламентських питань (DIRAP)

Віце президент Республіки є титулом першого в порядку наступності виконуючого обов'язки президента у разі непередбачуваних обставин. Віце президент під час виконання обов'язків має всі повноваження, якими Конституція наділяє президента.

У Республіці Чилі конституційно закріплений принцип поділу влади. Президент має право законодавчої ініціативи та право оголошення референдуму. Це забезпечує баланс між виконавчою і законодавчою гілками влади. Президент також має право розпуску нижньої палати парламенту — Палати депутатів.

Органи законодавчої та виконавчої гілок влади мають право взаємного контролю. Законодавством передбачено й інші елементи системи стримувань і противаг.

Вищим виконавчим органом країни є рада міністрів, що формується президентом республіки. Правом займати міністерську посаду володіють чилійці, що досягли 21 року.

Всі міністри мають право присутності на спеціальних (позачергових) засіданнях палат парламенту з правом виступу, але без права голосу.

Укази та розпорядження можуть видаватися за єдиним підписом відповідного Міністра за розпорядженням Президента Республіки відповідно до норм, встановлених законом для цієї мети.

Законодавча влада в Чилі є двопалатним парламентом — Національним конгресом. Нижня палата парламенту — Палата депутатів, верхня — Сенат.

Палата депутатів налічує 120 представників, які обираються на 4 роки.

Палата депутатів має право нагляду за діяльністю уряду, направляє запити на адресу президента і уряду, а на міністрів покладено обов'язок відповідати на ці запити. Палата депутатів також може виносити на обговорення питання довіри президенту, раді міністрів і окремим міністрам, збираючи спеціальні комісії. Остаточне рішення щодо недовіри президенту, уряду або окремим його членам приймається Сенатом.

Право законодавчої ініціативи мають президент республіки і всі члени Національного конгресу. Правом законодавчої ініціативи щодо головного фінансового закону країни (бюджету) мають тільки члени Палати депутатів.

Судова влада в Чилі непідконтрольна іншим гілкам влади. Конституція Чилі гарантує рівність всіх громадян перед законом і право на справедливий судовий розгляд.

Вищим судовим органом країни є Верховний суд, що складається з 16 членів. Він наглядає за всіма рівнями судової системи (військові суди, виборчі комісії, Конституційний суд).

Судочинство з питань конституційності законів здійснює Конституційний суд. Верховний суд призначає трьох членів суду, національну раду безпеки - двох і по одному судді призначають президент і Сенат.

Роль партій у республіці не відігравала ніякої ролі лише за правління А.Піночета. Завдяки старій системі багатопартійності чилійці контактують з аналогічними партіями в Європі. Так вони є учасниками міжнародних конференцій християнських демократів, соціалістів і комуністів. Таке співробітництво сприяє європейській орієнтації Чилі.