Історія скасування смертної кари в Україні через призму теорії злочинності Е. Дюркгейма

Авторка: Вікторія Пятницька

 Смертна кара була довгостроковою, складною та мінливою проблемою в українській історії, що відображає ширші соціальні зміни, зміни в колективних цінностях і прогрес нації, пов’язаний із дотриманням більш гуманітарних, справедливих і прозорих ідеалів (кредо).

 Протягом усієї своєї історії Україна боролася із застосуванням смертної кари в системі кримінального правосуддя. У радянські часи смертна кара широко застосовувалася за різноманітні злочини, зокрема політичні, вбивства та антидержавну поведінку. Після відновлення незалежності в 1991 році Україна спочатку зберегла смертну кару, але поступово її застосування обмежувалося.

 Якщо говорити про остаточну страту, то останній смертний вирок в Україні було виконано у 1997 році, що стало критичним моментом у позиції держави щодо питання смертної кари. Остання справа стосувалася громадянина України Віктора Саєнка, якого визнали винним в умисному вбивстві та пограбування. Суд над Віктором і подальша його страта спровокували інтенсивне суспільне обговорення та міжнародний тиск на Україну з метою привести її правову практику у відповідність зі стандартами прав людини.

 Що стосується соціальних змін і скасування, рішення України скасувати смертну кару було зумовлене кількома факторами, які відображали глибокі соціальні зміни та зміну колективних цінностей, таких як міжнародні зобов’язання (бажання України приєднатися до Ради Європи та Європейського Союзу відіграє вирішальну роль роль, оскільки ці організації вимагають від держав-членів скасування смертної кари); суспільний дискурс і ставлення (хоча спочатку частина української громадськості підтримувала смертну кару, суспільне ставлення поступово змінилося, все більше уваги приділялося дебатам про права людини, етичні міркування та можливість помилки); правові реформи (наприкінці 1990-х рр. і на початку 2000-х років в Україні було проведено широкі правові реформи, щоб привести своє законодавство у відповідність з міжнародними стандартами прав людини, включаючи скасування смертної кари); 2000 про заборону смертної кари, зміцнення зобов’язань країни щодо захисту людського життя та гідності).

Еміль Дюркгейм

 Щоб проаналізувати скасування смертної кари в Україні, я вивчила теорію злочинності Еміля Дюркгейма та її основні поняття. Йдеться про таке: Дюркгейм наголошував на важливості соціальної згуртованості (солідарності) та колективної свідомості, яка об’єднує людей і суспільство як колективної свідомісті (спільні переконання, цінності та норми, які визначають моральні межі суспільства). Органічна солідарність і механічна солідарність також мають місце в його теорії: механічна солідарність характеризує традиційні суспільства з сильною колективною свідомістю, тоді як органічна солідарність характерна для сучасних індустріалізованих суспільств з поділом праці та індивідуалізмом. Також Дюркгейм вважав, що злочин є неминучим явищем у суспільстві, оскільки він зміцнює соціальну згуртованість шляхом утвердження колективної свідомості та моральних кордонів.

 Отже, застосовуючи концепцію Дюркгейма до скасування смертної кари в Україні, можна зробити деякі висновки: по-перше, відмова України від смертної кари можна розглядати як еволюцію її соціальних цінностей і перехід до більш прогресивного розуміння колективної моралі. зміцнення соціальної солідарності на основі спільних гуманітарних принципів і гідності людського життя. По-друге, зміни в колективній свідомості та правових інститутах: поступовий процес скасування в Україні свідчить про перехід солідарності від механічних до органічних форм. У міру того, як країна зазнає модернізації та правових реформ, її колективна свідомість розвивається, спричиняючи зміну соціальних норм і моральних кордонів. бути перевизначеним. По-третє, суспільні настрої та мораль. Той факт, що останній випадок смертної кари в Україні стосувався умисного вбивства, свідчить про те, що деякі насильницькі злочини все ще розглядаються як серйозна загроза колективній свідомості та суспільному порядку. Але остаточне скасування відображало ширше усвідомлення громадськістю того, що санкціоновані державою страти можуть не відповідати моральним принципам прогресивного суспільства, що розвивається. І, загалом, з дюркгеймівської соціологічної перспективи скасування смертної кари в Україні можна трактувати як ознаку морального прогресу та більш витонченого розуміння колективної свідомості (об’єднання, солідарності). Відмовляючись від смертної кари, Україна демонструє свою прихильність до святості людського життя та узгоджує свою правову систему з загальновизнаними гуманітарними принципами.

 Підсумовуючи, скасування смертної кари в Україні відображає глибокі соціальні зміни, спричинені та характеризуються змінами у колективній свідомості, зміцненням соціальної солідарності на основі спільних моральних цінностей та визнання необхідності гармонізації правової системи з міжнародними стандартами прав людини. Через призму теорії злочинності Дюркгейма шлях України до скасування смертної кари можна розглядати як відображення розвитку її моральної структури та свідчення її прогресу як сучасне, органічне суспільство з глибоким почуттям колективної моралі. Ця важлива та суттєва трансформація є вагомим прикладом об’єднання людей для досягнення спільних цілей, а також гарним прикладом солідарності та взаємної відданості боротьбі за святість людського життя, прийняття, врахування та дотримання гуманітарних принципів і «правил життя» для побудови справедливе, прозоре, безпечне та рівне суспільство.

Використана література:

Дюркгейм, Еміль. "The Division of Labor in Society." Free Press, 1997.

Дюркгейм, Еміль. "Suicide: A Study in Sociology." Free Press, 1997.

Кримінальний кодекс України.

Рада Європи. "European Convention on Human Rights."

Рада Європи. "Protocol No. 6 to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms concerning the Abolition of the Death Penalty."

Український центр гуманітарних досліджень. "Історія смертної кари в Україні."

Юридична практика України. "Правові реформи та скасування смертної кари."

Японська міфологія та її секрети. Частина 4

Авторка: Вероніка Прокоф'єва

 Японська міфологія та фольклор багаті різноманітними міфічними істотами, кожна з яких має свою унікальну історію, характер та роль у міфах та легендах. Ось докладний опис деяких із найвідоміших міфічних істот Японії:

Йокай (妖怪).

 Йокай - це загальна назва для надприродних істот у японській міфології, які можуть бути як добрими, так і злими. Йокай бувають різних форм та розмірів, і вони відіграють важливу роль у японському фольклорі.

- Тенгу (天狗). Тенгу - це напівлюди-напівптиці, які часто зображуються з довгими носами та крилами. Вони живуть у горах і лісах і мають надприродні здібності. Тенгу може бути як захисниками, і шкідниками. Вони вважаються вартовими лісів і гір, але можуть карати тих, хто їх ображає. Тенгу часто пов'язані з буддійськими монастирями і можуть карати ченців за їх гордість або безбожність.

- Каппа (河童). Каппа - це водяні демони, які живуть у річках та озерах. Вони зображуються як гуманоїди з черепашою панцирем і калюжкою води на голові. Каппа можуть бути злими та небезпечними, тягаючи людей у воду та завдаючи шкоди. Однак вони також можуть бути доброзичливими і допомагати людям, якщо їх добре ставляться до них. В одному з міфів каппа допомагає селянському хлопчику, повернувши йому втрачене майно після того, як хлопчик виявив до нього доброту.

- Оні (鬼). Оні - це демони або тролі, які часто зображуються як величезні, страшні істоти з рогами і гострими зубами. Оні найчастіше злі та агресивні, що завдають шкоди людям. Однак іноді вони можуть бути переможені чи перевиховані героями. Один з відомих міфів розповідає про героя Момотаро, який разом зі своїми тваринами перемагає групу оні і повертає вкрадені скарби селі.

- Кіцуне (狐). Кіцуне - це лисиці-перевертні, які можуть перетворюватися на людей. Вони мають магічні здібності і довгожительство. Кіцуне можуть бути як добрими, так і злими. Вони можуть допомагати людям або дурити їх заради розваги. В одному з міфів Кіцуне закохується в людину і живе з нею в людському образі, поки її справжня природа не розкривається. Эрей або Юрей (幽霊). Це духи померлих, які повернулися у світ живих через невирішені справи чи несправедливу смерть. Вони часто зображуються як примарні фігури з довгим чорним волоссям і білим одягом.

- Оіва (お岩). Оіва - відомий єрей з класичної японської історії "Yotsuya Kaidan". Вона була жорстоко віддана чоловіком і померла страшною смертю. Її дух мстить своєму невірному чоловікові та всім, хто причетний до її смерті. Історія Оіва була популяризована в театрі кабуки і стала однією з найвідоміших японських історій про привидів.

- Касьо-сан (火車さん). Касьо-сан - це йорей, який з'являється у вигляді вогняної колісниці, що забирає душі грішників. Цей дух пов'язаний із буддійськими уявленнями про покарання за гріхи та несправедливість. Легенди про Касьо-сан часто розповідають про необхідність вести праведне життя, щоб уникнути його гніву.

Цукумоґамі (付喪神). Це духи, що мешкають у старих предметах побуту, які прожили сто років і здобули власну душу.

- Каса-обаке (傘お化け). Каса-обаке - це парасолька, яка перетворилася на екай. Він часто зображується з одним оком, довгим язиком та однією ногою. Каса-обака може лякати людей, але найчастіше він зображується як невинна і навіть комічна істота. Каса-обака часто з'являється в дитячих казках і коміксах, ілюструючи ідею, що навіть повсякденні предмети можуть мати власне життя.

 Ці міфічні істоти не лише прикрашають японський фольклор, а й мають значний вплив на сучасну культуру, від анімації та манги до кіно та відеоігор. Вони продовжуютьжити в народній пам'яті та відіграють важливу роль у культурній ідентичності Японії.

Уроки самооборони від ХОМГО «ОСВІЧЕНА ІНІЦІАТИВА»

Авторка: 

Арина Ілларіонова

 
 ХОМГО «Освічена ініціатива» - заснована в 2008 році, вона реалізує освітні проєкти для молоді та вразливих груп населення.  Ми відвідали вісім занять самозахисту проти гендерно зумовленого насилля. 

 17 липня ми відвідали перший урок курсу жіночої самооборони ХОМГО «ОСВІЧЕНА ІНІЦІАТИВА». Нас зустріла прохолодна зала в якій провели час за співбесідою про гендерно зумовлене насилля. Марина - тренерка, що в минулому займалася тайським боксом розповідала про види насильства. Та розповідала історії зі свого життя, які були життєво небезпечними зі сторони чоловіків по відношенню до неї.

 “Я шукала шляхи як поєднати своє спортивне хобі та освіту соціального працівника і натрапила на вакансію тренера з самооборони. Зараз мені подобається справа, якою займаюся” - Розповіла Марина. 

Зала для проведення занять.

 Другий і наступні уроки пройшли у залитій сонцем кімнаті, яка під кінець тренувань ставала душною через наше пихтіння від фізичного навантаження. 

 Нас вчили наносити відштовхуючі удари ногами, удари по больовим точкам. Ми відпрацьовували агресивну поведінку. Тренувалися звільнятися від захоплень за одяг, руки та волосся. Нас навіть таскали за коси , аби ми усвідомили всю безвихідь у випадку такого захоплення. 

 Ми боксували в боксерських рукавицях, вчили комбінації ударів, що іноді давалися зовсім не легко. Такі заняття не завдавали сильної нагрузки на організм, та кріпатуру ми відчували майже після кожного заняття.

 Не обходилось без маленьких травм у вигляді синців чи подряпин, та це коштувало отриманих знань.  

 

Відпрацювання больових ударів ногою.                             

 “Якщо хтось вирішив, що ти будеш його жертвою, то цього не станеться, поки ти з цим не погодишся” - Говорили про психологічні чинники нападника. Обговорювали свою поведінку в різних загрозливих ситуаціях.

 Дружня атмосфера колективу змушувала хотіти більшої кількості уроків, та їх розраховано вісім на потік. Місцями було весело, іноді незручно через необхідність кричати при відпрацюванні атак. Жінки жартували: ”Я агресивніше б’ю, тому що маю більше життєвого досвіду”. Але ми розуміємо, що в цих жартах є велика доля правди.

 Всі заняття розраховані таким чином, що дівчата та жінки після завершення курсу могли продовжити вдосконалення набутих навичок. Більшість з них не потребує спортивної фізичної підготовки, проте це не відміняє ефективності прийомів. 

 Марина провела близько 20 курсів у Запоріжжі та запорізькій області. В масштабах України це число є набагато більшим, адже ХОМГО «ОСВІЧЕНА ІНІЦІАТИВА» проводить курси в областях Харкова, Києва, Чернівців, Тернополя. Кожна жінка має знати як себе захистити, але найкращий метод самооборони той, який не довелося застосувати. 

Катаклізми природи

Авторка: Олександра Мельниченко

 2024 рік став роком потрясінь в усіх напрямах. Особливо природні катаклізми створили багато проблем.

США пережили численні стихійні лиха, включаючи серйозні шторми, торнадо та повені. Канада також постраждала від кількох значних пожеж, особливо в провінціях. Європа зіткнулася з екстремальними погодними умовами, включаючи незвичайно сильні зливи та повені в Німеччині та Франції, які спричинили значні матеріальні збитки та втрати людських життів. В Азії, Японія постраждала від потужного тайфуну, який спричинив зсуви та значні руйнування в прибережних регіонах. В Україні сталися кліматичні зміни. Рекордну температуру фіксували в різних куточках країни. Як тільки почала стабілізуватись кліматична ситуація, пришли на заміну магнітні бурі та різке похолодання. Тому метеозалежним треба бути обережними та слідкувати за своїм здоров’ям. Кожного року світ стає свідком все жаркішого літа та теплішої зими, що саме хоче сказати нам природа поки не зрозуміло, але природні катаклізми підкреслюють важливість готовності до стихійних лих та необхідність вжиття заходів для зменшення їхніх наслідків. 

Як наше повсякденне життя формується та вирішується законною владою та бюрократією?

Авторка: Вікторія Пятницька

 Повсякденне життя окремих особистостей глибоко формується та вирішується юридичною владою та бюрократією, в основному влада/уряд кожної країни встановлює правила, яких має дотримуватися та має дотримуватися суспільство. Юридична влада — це влада, яку правова система має над окремими особами, щоб регулювати їхню поведінку та гарантувати дотримання ними певних законів і правил. Позитивним є те, що бюрократія піклується про організаційну структуру, яка виконує закони та правила, встановлені юридичною владою, щоб мати порядок у суспільстві. 

 На мою думку, університетська бюрократія є одним із найяскравіших прикладів того, як юридична влада та бюрократія впливають на повсякденну діяльність. Спілкування з бюрократичним апаратом університету є важливим, особливо коли ви маєте справу з різними відділами чи міжнародним офісом. Будь-яка взаємодія з цими відділами суворо базується на правових нормах і нормах, і всі сторони повинні дотримуватися цих правил, щоб підтримувати законність і раціональність. Але спілкування з університетом – це не лише кафедри. Йдеться також про повсякденне спілкування з викладачами, на яке теж впливає бюрократія університету: формально студент і викладач мають різні позиції, «рівні» в університеті. Тому я б не розмовляла зі своїми вчителями так само, як я розмовляю зі своїми батьками/друзями/знайомими. Існують різні етикети. Ще одним прикладом університетської бюрократії є уніформа. Я б не ходила на заняття так само, як я одягаюся, наприклад, на вечірки. Вчителі також не будуть одягатися так, як вони одягаються вдома. І так далі і тому подібне.

І ншим прикладом є процес реєстрації та прийому при зверненні за медичними послугами. Пацієнт повинен правильно зареєструватися та надати необхідні документи для легального доступу до медичних послуг. Без реєстрації пацієнти не можуть отримувати послуги від постачальників медичних послуг, що призводить до порушення правової системи.

 Іншим важливим прикладом є міграційний облік, порядок отримання візи чи посвідки на проживання. Наприклад, щоб отримати студентську візу в Німеччині (як ми всі знаємо, Німеччина добре відома своїми суворими бюрократичними процедурами) для мого студентського обміну Erasmus, мені довелося орієнтуватися в бюрократії, щоб заповнити необхідні документи та дотримуватися законодавства ретельні процедури, недотримання яких підлягає високому ризику депортації.

 Громадський транспорт також має закони та правила, яких необхідно дотримуватися для забезпечення законності та безпеки. Правила громадського транспорту забезпечують безпеку та ефективність як пасажирів, так і водія. Наприклад, у громадському транспорті завжди існують суворі правила щодо багажу, особистого транспорту (наприклад, велосипедів). Крім того, ті, хто не має дійсного квитка, обов’язково отримають штраф. Це завжди так.

Макс Вебер

 Ці наведені приклади показують нам, наскільки важливо дотримуватися правових норм і норм у повсякденному житті. Відповідно до ідей Макса Вебера (німецького соціолога, що відомий своєю теорією бюрократії та концепцією раціонально-правового домінування про бюрократію), бюрократична система розроблена/створена для сприяння раціонально-правовому домінуванню, що веде до прорахованої, передбачуваної та раціональної поведінки. Ця система допомагає наводити порядок у суспільстві, що дозволяє людям планувати своє життя, знаючи, що вони можуть, а що не можуть робити в рамках закону.

 Однак можна стверджувати, що бюрократична та юридична системи влади можуть стати занадто жорсткими, що призведе до розчарування світу, як це вже описував Вебер. Ця жорстка система може бути стійкою до змін, перешкоджаючи інноваціям і творчості. Він також може стати гнітючим для груп меншин, які стикаються з системною дискримінацією під приводом законної влади.

 Підсумовуючи, слід зазначити, що судові та бюрократичні органи мають значний вплив на повсякденну діяльність людей. Хоча ці системи створені для забезпечення раціональної та передбачуваної структури суспільства, дотримання правових норм і норм може бути задушливим. Тому баланс необхідно розірвати між бюрократичними структурами та індивідуальною свободою впроваджувати інновації та виявляти творчість.

Використана література:

1. Bourdieu, P. (1990). *The Logic of Practice*. Stanford University Press.

2. Castells, M. (2000). *The Rise of the Network Society*. Blackwell Publishers.

3. Dahl, R. A. (1971). *Polyarchy: Participation and Opposition*. Yale University Press.

4. Foucault, M. (1977). *Discipline and Punish: The Birth of the Prison*. Pantheon Books.

5. Giddens, A. (1984). *The Constitution of Society: Outline of the Theory of Structuration*. Polity Press.

6. Habermas, J. (1984). *The Theory of Communicative Action: Reason and the Rationalization of Society*. Beacon Press.

7. Parsons, T. (1951). *The Social System*. Free Press.

8. Ritzer, G. (2008). *The McDonaldization of Society 5*. Pine Forge Press.

9. Scott, J. C. (1998). *Seeing Like a State: How Certain Schemes to Improve the Human Condition Have Failed*. Yale University Press.

10. Turner, B. S. (2006). *Cambridge Dictionary of Sociology*. Cambridge University Press.

11. Weber, M. (1978). *Economy and Society: An Outline of Interpretive Sociology*. University of California Press.

Екологічна перспектива України – її молодь

Авторка: 

Віана Пальчинська.

 Сучасні реалії, які відбуваються на теренах України, заклали підґрунтя для роздуму про її майбутнє, яке може не настати, якщо люди не передивляться власні бачення. 

 Коли кожна особа почне розглядати Україну не як землю своїх предків, а як майбутню країну для своїх дітей – тоді стан і розвиток держави буде на найвищому рівні. Деякі громадяни спираються на думку, що вони – це маленькі мурахи, які не зможуть змінити щось у країні або молоде покоління може знищувати себе самостійно та і своє оточення без перерви та оновлення, забруднювати природу та не робити користі для неї. Скільки всього глобального відбулося в Україні, що спотворило її красу!? Можна перелічувати безмежну кількість доказів катаклізмів,  аварій, викидів хімічних речовин, сміття, яке всюди, а населення країни цим дихає.  Минуле покоління повноцінно довело, що такі  володарювання над природою закінчуються зоною відчуження. 

 Майбутнє країни починається з кожного руху її жителів. Наразі необхідно зрозуміти, що найменша відмова від споживання поліетилену зможе більше стимулювати чистоту повітря. Як приклад початку нового – це закон № 1489-IX «Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України», де йдеться про заборону безоплатного продажу пластикових пакетів у закладах торгівлі. Після початку дії цього нормативного акту, люди почали менше використовувати предмети, які погано перероблюються, а поширення зазнали багаторазові паперові та тканинні торбинки для продуктів. До змін долучились власники мінеральної води «Моршинська». Вони замінили пластикову ручку клейкою стрічкою на пляшках, що змогло зменшити кількість пластикових відходів на 45 т. Щорічна кількість викинутого сміття в Україні становить – 400 млн т., а переробленню підлягає тільки 3 – 6% від усієї кількості. Європейські країни стали більш компетентними у цьому питанні, бо сортуванню залишків приділяють велику увагу. На арені підприємств можна спостерігати, що бізнесмени почали пропагувати чистоту: встановили ящики для збору батарейок у приміщеннях магазинів, на подвір’ї багатьох крамниць є сміттєві баки для різних видів сміття. Таким чином підприємці заохочують своїх відвідувачів доєднуватися до аналогічних дій. 

 Ряд різноманітних ідей для покращення умов життя може поповнюватися щодня та до результату приведуть тільки втілення цих задумів і систематичні дії. 

Японська міфологія та її секрети. Частина 3.

Авторка: Вероніка Прокоф'єва

Сцена танцю богині Аме-но Удзуме перед печерою Ама-но-Івато

 У попередніх статтях ми досліджували міфологічні основи японської культури, розглянувши створення світу, поява перших богів та його значні дії. Ці міфи, зафіксовані в стародавніх текстах "Кодзіки" та "Ніхон секи", не тільки пояснюють природні явища та людські риси, а й формують основи японської релігії та філософії.

 Однак, міфологія Японії не обмежується лише давніми розповідями про богів та героїв. Її вплив глибоко проникло в японське мистецтво, літературу та повсякденне життя. Відображені на свитках і кімоно, оспівані в поезії та прозі, втілені в традиційних театральних постановках та сучасних фільмах, ці міфи продовжують жити та розвиватися, залишаючись актуальними та значущими для японців і сьогодні.

Сусаноо, який перемагає дракона Ямато-но Ороті

 Мистецтво. Японський живопис та декоративне мистецтво здавна черпають натхнення з міфологічних сюжетів. Багато сувоїв і гравюр епохи Едо зображують сцени з міфів про богів і героїв. Наприклад, сцена танцю богині Аме-но Удзуме перед печерою Ама-но-Івато часто зустрічається у традиційному живописі. Образ Сусаноо, який перемагає дракона Ямато-но Ороті, також широко популярний у японському мистецтві. Цей міфологічний сюжет можна побачити на багатьох гравюрах укіе-е.

 Орнаменти та малюнки на кімоно (традиційне японське вбрання) часто включають міфологічні мотиви. Зображення богів, міфічних істот та символів природи, таких як сонце та місяць, прикрашають традиційний одяг та текстиль.

 Література. Японська література багата на твори, натхненні міфологічними темами. Класична література: "Кодзіки" та "Ніхон секи" самі по собі є важливими літературними творами, які заклали основу для багатьох наступних текстів. Твори періоду Хейан, такі як "Повість про Гендзі" та "Маноїшю", також містять безліч посилань на міфологічні сюжети та образи.

 Сучасна література: Сучасні японські письменники, такі як Харукі Муракамі та Юкіо Місіма, часто звертаються до міфологічним тем, переплітаючи стародавні легенди із сучасними сюжетами та філософськими роздумами. Міфологічні образи та мотиви можна знайти у творах жанру фентезі та наукової фантастики, які популярні серед японських читачів.

 Театр та кіно. Театральні постановки та фільми також відіграють важливу роль у збереженні та популяризації міфологічних сюжетів. Театр но та кабукі (традиційний театр в Японії. Розвинувся з середньовічного мистецтва співу й танцю саруґаку): Театр але, з його медитативними рухами та символічними масками, часто зображує сцени з міфів, такі як історія про подорож Ідзанагі у світ мертвих. Театр кабуки, з його яскравими костюмами та драматичними сюжетами, включає постановки, засновані на міфах про богів та героїв, таких як подвиги Сусаноо.

 Кіно та анімація: Японська анімація (аніме) та кіно часто звертаються до міфологічних тем. Наприклад, фільми Хаяо Міядзакі, такі як "Віднесені привидами" та "Принцеса Мононоке", насичені міфологічними елементами та символікою. У кіно також популярні екранізації класичних міфів, таких як історія про чарівний меч Кусанаги або пригоди богів.

 Сучасні традиції та звичаї. Міфологічні сюжети та образи продовжують жити у сучасних традиціях та обрядах.

 Фестивалі та свята: Багато японських фестивалів (мацурі) засновані на міфологічних історіях і присвячені різним богам. Наприклад, Танабата, фестиваль зірок, пов'язаний з легендою про богину ткацтва та пастуха. Свято О-бон, присвячене духам предків, включає елементи міфів про світ мертвих та обряди очищення.

 Релігійні обряди та ритуали: У синтоїстських храмах проводяться ритуали та обряди, пов'язані з шануванням богів та духів, описаних у міфах. Це включає як повсякденні молитви, так і великі церемонії.

 Архітектура та сади: Синтоїстські святилища та буддійські храми часто прикрашені міфологічними символами та зображеннями богів. Традиційні японські сади створюються з урахуванням міфологічних та філософських концепцій гармонії та краси природи.

 Японська міфологія, будучи невід'ємною частиною культурної спадщини Японії, продовжує проводити різні аспекти життя японців. Вона оживає у мистецтві, літературі, театрі та кіно, знаходячи нове втілення та залишаючись актуальною для сучасних поколінь. Міфологічні сюжети та образи, передаючись із покоління до покоління, не лише прикрашають повсякденне життя, а й допомагають зберегти зв'язок із минулим, збагачуючи культурну та духовну спадщину Японії.