2 грудня етногурт YAGODY пробудить Львів музично-театральним перформансом "Сади Пам'яті"

  У понеділок, 2 грудня, фіналісти нацвідбору на “Євробачення-2024” - колоритний український етногурт YAGODY, якому цього сезону аплодували у десятках європейських міст, дасть свій перший сольний концерт у рідному Львові. І це буде не просто концерт, а музично-театральний перформанс під назвою "Сади Пам'яті". Початок дійства - о 19:00.

  Разом із етногуртом YAGODY, який того вечора у супроводі хору представить унікальні народні пісні в сучасному аранжуванні, на сцену вийдуть популярні українські актори театру і кіно: Олексій Гнатковський, Віктор Жданов, Римма Зюбіна, Олег Стефан, Зоряна Дибовська та Сафіє Лентер-Кизи. Проникливі монологи у їхньому виконанні торкнуться кожного у залі.

  “Сади Пам’яті” - подія, що надихає, пробуджує, зцілює і об’єднує. Цей вечір — про силу та голос нашої нації, про гордість бути українцем.

 "Сади Пам'яті" символізують зв'язок поколінь, коріння яких глибоко вростає в землю, живить і зберігає історії минулого, - розповідає Зоряна Дибовська, засновниця і учасниця гурту YAGODY. - У цьому саду пам'ять зростає, оновлюється і передається далі – так само, як українські народні пісні, які ми виконуємо. Наша культура та історія — не застиглі, а живі й здатні проростати новими змістами. Ми повернемо вас до витоків – у сад пам’яті, де лунають голоси наших предків, які залишили нам силу свого духу і непохитну віру в краще”.

 Основна ідея музично-театрального перформансу "Сади Пам'яті" — пробудити глибоке відчуття гордості за наше минуле, нашу історію та силу українців. Показати, що народна культура, пісні і традиції є тим об'єднавчим мостом, який зв'язує різні покоління та різні частини України в одне єдине ціле. “2 грудня ми об’єднаємо Україну: від Львова до Луганська, від Києва до Херсона, від Донецька до Криму, - додає Зоряна Дибовська. - Це буде вечір, коли станемо ближчими, відчувши пульс нашого національного ДНК, і зрозуміємо, що незламний український дух – це те, що веде нас до перемоги”.

 Наблизити перемогу України допомагає і благодійна місія “Садів Пам’яті”, в рамках якої  YAGODY у співпраці з БО БФ Юлії Курохтіної «Українотворці» проведуть аукціон з унікальними лотами, які також розповідають глибоку українську історію. Серед них – ексклюзивний артоб’єкт «У нас завжди буде Мрія» з фрагментом легендарного літака АН-225; ювелірна прикраса «Янгол-охоронець» від українського дому «Лобортас», створена за ескізами дітей зі зруйнованої школи в Бородянці; Бучанська колекційна монета – символ нескореності; а також старовинні вінки, листівки УПА, фоторамки та роботи сучасних митців. Ціль - 3 млн гривень, які спрямують на закупівлю РЕБів для 5-ти бригад Збройних Сил України.   «Українотворення залежить від кожного з нас. Підтримайте наші ініціативи, адже разом ми – сила!» – каже засновниця фонду Юлія Курохтіна.

  Квитки на “Сади пам’яті” 2 грудня у Театрі ім. М. Заньковецької доступні онлайн:

 https://lviv.kontramarka.ua/uk/muzicno-teatralnij-perfomens-gurtu-agodi-98524.html

Сучасне Розстріляне Відродження: поети, життя яких обірвала Росія

Авторка: 

Наталія Бондаренко

  Історія української літератури знову переживає трагічний період, який багато кому нагадує про події майже сторічної давнини. Розстріляне Відродження – це покоління українських письменників, які творили у 1920-1930-х роках і стали жертвами сталінського терору, коли радянська влада знищила цвіт української інтелігенції.

  Сьогодні, у 21 столітті, війна з Росією знову безжально обриває життя українських поетів та митців, які сміливо захищали Україну.

 На сьогодні ми знову бачимо талановитих поетів, чиї рядки проростали з болю, боротьби і любові до України, і які віддали свої життя за її незалежність. Вони – новітні представники української культурної спадщини, які змушені були обрати зброю, як спосіб боротьби не лише за країну, але й за право на власний голос і мову. У кожного з них була своя унікальна історія, свої ідеали, свої вірші, але всі вони зійшлися на перетині поезії та війни.

Максим Кривцов «Далі»

  Максим Кривцов народився у Рівному у 1990 році, закінчив Київський національний університет технологій і дизайну. Брав участь у Революції гідності, 2014 року добровольцем пішов служити в АТО в лавах Добровольчого українського корпусу "Правий сектор". У 2022 році знову став на захист України. У грудні 2023 року вийшла його перша поетична збірка «Вірші з бійниці», яку встиг презентувати лише один раз. 7 січня 2024 року Максим загинув під час боїв на Харківщині. Прощання з ним відбулося в Києві, в Михайлівському соборі та на Майдані Незалежності 11 січня 2024 року.

Вікторія Амеліна

  1 липня у лікарні Мечникова в Дніпрі померла українська письменниця Вікторія Амеліна, поранена 27 червня під час ракетного удару по Краматорську. З літа 2022 року Вікторія працювала в правозахисній організації «Truth Hounds», документуючи воєнні злочини на деокупованих територіях, зокрема на Харківщині. Амеліна — авторка таких відомих книг, як «Синдром листопаду, або Homo Compatiens», «Хтось, Або Водяне Серце», «Дім для Дома». Вона була членкинею Українського ПЕН і лауреаткою премії Джозефа Конрада-Коженьовського. Також Вікторія заснувала Нью-Йоркський літературний фестиваль у прифронтовому селищі Нью-Йорк на Донеччині, яке з 2022 року опинилося на лінії фронту.

Володимир Вакуленко

  Володимир Вакуленко, український письменник, був викрадений російськими окупантами 24 березня 2022 року. Його тіло з двома кулями в ньому знайшли у братській могилі після звільнення Ізюма. Перед викраденням Вакуленко встиг заховати свої записи, які стали свідченням жахів окупації. У них він описував побачені злочини росіян та висловлював віру в ЗСУ.

Артем Довгополий

  Український поет і старший сержант ЗСУ загинув 4 серпня 2022 року в бою поблизу Бахмута у віці 28 років. Ще під час навчання почав писати вірші та був членом Конотопської літературної студії «Джерела», здобув кілька літературних нагород. Крім поезії, мав талант до ремонту музичних інструментів і грав на гітарі. Його вірші увійшли до колективних збірок «Конотоп молодий» та «Джерел натхненна сила».

Ілля Чернілевський

  поет, музикант, військовий. Родом із Києва. Був творчою людиною: писав музику, поезію, сценарії, перекладав пісні для дубляжу фільмів і серіалів студій Disney, Universal, Sony, Netflix, зокрема до фільму «Щасливого Різдва». 2019 року виграв гран- прі на фестивалі «Ірпінський Парнас» за авторську пісню. Створив кілька збірок поезії: «Розділимо простір», «Я птах між тенет». На фронт пішов добровольцем, служив у 110 бригаді. Загинув 7 травня 2022 року в Покровському районі Донецької області

Гліб Бабіч

  Народився у Миколаєві. До війни 2014 року займався бізнесом, писав музику, тексти пісень. У рідному місті організував студію звукозапису, в якій працював з 12 років, там записувалися не лише українські, а й закордонні музиканти.

  У 2014 році пішов добровольцем в АТО, мав позивний  "Лєнтяй". Заснував і керував волонтерською ветеранською організацією "Республіка. Брати по зброї", яка має осередки по всій Україні.Загинув 28 липня 2022 року разом із трьома побратимами внаслідок підриву на протитанковій міні автомашини розвідувального комплексу «Локі» неподалік від Ізюма, що на Харківщині.

Юрій “Руф” Дадак

  Юрій Дадак, псевдонім "Руф", народився на Тернопільщині. Згодом його сім’я переїхала до Львова, де він навчався та викарбовував себе як особистість. Юрій мав націоналістичні погляди, багато читав, а в 14 років почав писати вірші.

  Серед відомих його збірок — “Багряна лірика”, ”Час Революції”, ”«На зламі епох»”. Юрій був ведучим фестивалю “Холодний яр”, мав власну лінійку одягу “Гвер”, займався просвітницькою діяльністю та виховував з дружиною двох доньок. 24 лютого він не зміг всидіти у Львові, тож пішов добровольцем у 24 окрему механізовану бригаду імені короля Данила. Був артилеристом на Луганщині, 1 квітня загинув від мінометного обстрілу.

  Вони б могли сьогодні проводити літературні вечори і підписувати свої книги, але їм уже не судилося цього зробити. Єдине, що можемо зробити ми — зберегти про них пам’ять!

Толерантність: єдність у різноманітті та різноманіття в єдності

  В міжнародний день толерантності у Київському домі вчених відбувся захід під гаслом «Толерантність: єдність у різноманітті та різноманіття в єдності». Захід, організований клубом «Культурно-історичні діалоги» на чолі із головою Оксаною Яремчук та ГО «Ранганатха» під керівництвом головного виконавчого директора Давіда Сурешвара, став справжнім святом культурного розмаїття та мистецтва.

Святковий захід присвячений темі толерантності, що набуває особливого значення у світі, де культури переплітаються, створюючи чудову мозаїку, а повага і розуміння один до одного стають ціннісними орієнтирами. Під одним дахом зібралися люди - представники багатьох народів світу, об’єднані прагненням до гармонії та поваги до багатогранності світового спадку. Через танці і музику учасники змогли доторкнутися до емоційної краси різних культур, що відкриває шлях до взаємоповаги та єдності, зміцнюючи наше спільне прагнення до миру і взаєморозуміння.

 У центрі уваги постали культурні традиції різних народів світу. Відвідувачі змогли насолодитися вишуканими танцями та мелодійними співами, що відображають духовну спадщину різних етносів і культурних напрямків.

  Програма вразила різноманітністю виступів, що об’єднали українські, індійські, іспанські, арабські, ромські, німецькі, киргизькі та корейські культурні традиції. Гості мали змогу насолодитися як класичними вокальними творами, так і яскравими танцювальними номерами, зокрема класичними індійськими танцями, виконаними самим Давідом Сурешваром.

  Висока виконавська майстерність артистів, серед яких народна артистка України Анжеліна Швачка, Юлія Сак, Аніруддха Госвамі, Анна Бєланова, Валентина Фролова, Давід Сурешвар, Анна Лігай, Марина Ліннік, ансамблі «Усмішка сонця», «Шовковий шлях», «Romano Yagori», «Escuela Flamenco», «Firedance», «Khamatliche Melodie», «Халом», а також ГО «Vedalife», створила унікальну атмосферу єднання культур. Особливий акцент було зроблено на гармонії традицій і сучасності, що символізувало глибокий зв’язок поколінь і народів.

  Промова почесних гостей і культурологів наголосила на важливості таких подій для збереження та популяризації національної спадщини в контексті глобалізації. Теплі слова подяки прозвучали на адресу організаторів та виконавців, які створили майданчик для відкритого діалогу між культурами.

  Захід завершився піснею «Vande Mataram» у виконанні Аніруддхи Госвамі, яка підсумувала ідею єдності через мистецтво. Гості залишилися під глибоким враженням і висловили сподівання на продовження таких ініціатив.

  Цей захід став не просто святом, а своєрідним мостом між серцями. Подібні ініціативи важливі, адже вони нагадують, що культурне різноманіття – це наша сила і натхнення. Спілкуючись через музику, танці й глибоке розуміння цінностей різних народів, ми будуємо міцний фундамент для толерантного майбутнього, в якому кожен голос був почутим, а кожна культура – вшанованою.

Леонід Коваленко

Давид Сурешвар

 

Як сприяти покращенню “здоров’я” планети?

Авторка: Аріна
Ілларіонова

  Зараз у всіх на слуху екологічні проблеми. На кожній соціальній платформі можна знайти велику кількість інформації про стан природи. Нищівні процеси, які запустила людина призводить до руйнації флори та фауни тощо. Тому ми пропонуємо почати боротьбу з забруднення навколишнього середовища. Боротьба зі сміттям те, що потребує природа.

  Як же ми впливаємо на світ?

  В середньому Україна генерує 16 мільйонів тонн твердих побутових відходів. І лише 3 відсотки цих відходів переробляється, а інше залишається в природі. Через це нараховується  33 тисячі неконтрольованих та незаконних звалищ по всій Україні.

 Зараз в Україні  працює 34 сортувальні лінії у 28 населених пунктах, а також у 17 населених пунктах активно будуються сортувальні комплекси.

В той час як в Європі показник сортування сміття від 30% до 60%, в Україні показник становить лише 5-10%.

 То ж що потрібно робити, аби покращити ситуацію?

 Можна скористатися послугами Ecola. Це технологічний стартап в сортуванні та перероблюванню сміття. Вам не потрібно сортувати сміття. Лише ознайомитися як підготувати сировину, скласти її в один пакет, привезти сміття на станцію чи викликати Еколера за своєю адресою. 

 Вони відсортовують сировину відповідно до вимог переробників, спресують у тюки по 200-400 кг і передають на переробні підприємства. Ваша сировина буде використана для виробництва напівфабрикатів або нових товарів. 

  І все це в межах Київської області.

Окрім цього можна самостійно розподіляти сировину за різними типами й відносити в контейнери для роздільного збору. Важливим є вивіз небезпечних відходів (батарейки. Лампи, ліки тощо) в спеціальні пункти приймання.

Не нехтуйте природою, станьте її захисником.

Переваги використання технологій у навчанні

Авторка: Анастасія Кириченко

  Серед людей існує дискурс про те, що цифрові платформи та технології руйнують молоде покоління та освіту. Однак чи це правда? Чи є якісь реальні докази цього? Можливо, у поточних інноваціях є щось більше, і вони можуть запропонувати більше, ніж вони беруть із повсякденного життя і зокрема освіти. Сьогодні буде обговорюватися це питання та розглядатися недоліки та переваги технологій.

  Перш за все, які головні проблеми з технологіями та молоддю? Можна сказати, що тут багато різних аспектів. Одна з них полягає в тому, що вчителі стурбовані тим, як вони повинні тестувати учнів. Тому що, якщо є ChatGPT та інші допоміжні інструменти штучного інтелекту, технічно підковані учні, швидше за все, використовуватимуть їх під час виконання домашніх завдань та на іспитах. Це, очевидно, кидає виклик традиційним методам навчання і може спантеличити деяких викладачів старої школи. Однак виникає питання, чи винні у цьому учні, які ними користуються, чи взагалі творці таких інструментів. Якщо поміркувати глибше, то тут конкретно ніхто не винен. Студенти просто роблять те, що робить більшість людства, вони шукають легший варіант у інколи складній освітній системі. Інші, творці, просто роблять свою роботу. Навіть якби ми могли перестати винаходити щось нове, чи зробили б ми це? Очевидно, що неможливо зупинити прогрес і передбачити, як новий винахід буде використано або використано не за призначенням.

  Друге занепокоєння полягає в тому, що молоді люди занадто захоплені своїми пристроями та онлайн-світом. Вони скоріше будуть гортати соцмережі, ніж робити щось корисне. Це стосується навіть маленьких дітей, адже багато з них хочуть телефони та планшети більше, ніж інші іграшки. Це, безперечно, один із спадів цифрової ери. Тим не менш, для таких речей завжди є рішення та пояснення. Що стосується підлітків і підлітків, це те, на чому вони виросли, і на що можна дивитися як на частину культури того покоління. Однак це не означає, що молоді люди повинні бути приреченими та погіршувати своє психічне та фізичне здоров’я в онлайн-додатках. 

  Отже, що можна запропонувати? По-перше, люди повинні зрозуміти, що проблема залежить не лише від соціальних медіа, а й від суспільства та окремих людей. Якщо людина проводить багато часу в кіберсвіті, це може свідчити про те, що людина з якоїсь причини намагається втекти від реальності. Було б логічно сказати, щоб вирішити ту річ, від якої ви тікайте. Однак це не завжди так просто. Тим не менш, альтернативним рішенням є збагачення життя іншими хобі та звичками, які не зосереджені на Інтернеті. Наприклад, читання книг, йога, кулінарія та багато іншого. Щось, що відволікає і заземлює водночас. Інший аспект полягає в тому, що суспільства в усьому світі змінюються. Люди більш індивідуалістичні, менше спілкування віч-на-віч, і зрозуміло, чому люди проводять все більше часу в Інтернеті. Для цього однієї людини недостатньо, людям потрібно об’єднуватися і створювати альтернативні спільноти, які відповідають сучасним цінностям і способам життя.

  Тепер, коли ми ознайомилися з ситуацією, давайте обговоримо позитивні сторони технічного прогресу в освітньому контексті. Починаючи з останнього часу, пандемія Covid-19 показала, наскільки важливо мати цифрове навчання та бути готовим до нього. Студенти могли продовжувати свої заняття в дистанційному режимі. Незважаючи на те, що це не можна порівняти зі спілкуванням у класі з однокурсниками та вчителями, це допомагає не відпасти від навчання повністю. З цього випливає другий момент: доступ до онлайн-освіти є інклюзивним. Такий метод охоплює учнів, які з різних причин фізично не можуть відвідувати школу. Тому кожен має можливість отримати освіту і не прогадати, незважаючи на своє життєве становище. По-третє, якщо ви в Інтернеті, ви маєте привілей дізнатися стільки всього і в багатьох різних галузях. Це, безперечно, перевага, якої не мали попередні покоління. Навіть якщо ви не знаєте, з чого почати, існує багато масових відкритих онлайн-курсів (MOOCS). На цих платформах представлена ​​величезна різноманітність програм від сертифікованих фахівців і провідних університетів, таких як Гарвард, Єль та інші. Таким чином, ви можете дізнатися те, що в минулому не було б доступним жодним чином. Крім того, є маса ігор, спрямованих на розвиток дітей і розвиваючих медіа. Адже ці таблетки можуть бути корисними. Нарешті, цифрова освіта та використання технологій є стійкими на багатьох рівнях. Методи навчання можна персоналізувати та адаптувати до конкретних потреб і бажань окремих людей. Більше немає однієї системи для всіх, що дуже актуально в індивідуалістичних суспільствах. Немає потреби в тривалих подорожах із віддалених районів або з регіонів з обмеженим вибором шкільних закладів. Якщо в школах є комп’ютери, то немає потреби в книгах і зошитах, а значить, це екологічно краще. Школи та навчальні заклади, які використовують технології, можуть бути більш привабливими для молодих людей, оскільки світ стає все більш технологічним. Адаптація до нового способу життя більше допоможе учням і озброїть їх більш відповідними навичками та знаннями.

  Хоча є проблеми з наданням усього цього однаково всім учням. Деякі місця мають менше ресурсів для встановлення вдосконалень. Деякі люди можуть не мати ноутбуків і планшетів, оскільки деякі з них можуть бути недоступними для більшості населення. Ось чому важливо шукати зовнішню чи державну підтримку в таких питаннях.

  Незважаючи на всі виклики, одне можна сказати точно: ми йдемо вперед технологічно в усіх сферах життя. Замість того, щоб чинити опір прогресу, ми повинні адаптуватися та виправляти його. Це те, що люди роблять завжди.

  Підсумовуючи, в освіті та повсякденній діяльності молоде покоління хвилюється про соціальні медіа та високі технології. Їх причини включають багато пояснень на макро- та мікрорівні. Крім того, є переваги цієї технологічної присутності. Це інклюзивно, воно відповідає поточній ситуації в усьому світі та може бути більш екологічно стійким. Важливо зазначити, що ці нові способи використання не є досконалими і все ще потребують вдосконалення. Проте люди здатні на це і йдуть до вдосконалень.

Література: 

 Heick, T. (2018). The Critical Role of Technology in Education. In The Complete Guide to Blended Learning (pp. 25-43). EdTech Publications.

 Selwyn, N. (2016). Education and Technology: Key Issues and Debates. Bloomsbury Publishing.

 Buckingham, D. (2013). Beyond Technology: Children's Learning in the Age of Digital Culture. Polity Press.

Геноцид в серці Полтавщини: страждання на Гадяччині

Авторка:

Яна Вугліцька

  Усе завжди починається з чогось малого: з однієї країни, одного села, однієї родини... Саме так, досліджуючи долі людей, ми можемо скласти загальну картину однієї з найбільших трагедій ХХ століття – Голодомору. Голодомор 1932-1933 років – це не просто сторінка в підручнику історії, це глибока рана всього українського народу. Дослідження Катерини Лук'янець проливає світло на те, як ця трагедія відобразилася  на Гадяччині. 

 Робота Катерини Лук'янець є цінним внеском у історичний дискурс про Голодомор, оскільки воно поглиблює наше розуміння цієї трагедії на рівні окремого району. Це дослідження – це не просто сухий науковий текст, а скоріше крик душі, який нагадує нам про важливість пам'ятати про жертв Голодомору. 

  В праці детально описують, як на Гадяччині, селян позбавляли хліба та навіть надії на майбутнє. Радянська влада встановлювала нереальні плани хлібозаготівель, забираючи у людей останні запаси їжі. Ті, хто намагався врятуватися, зазнавали жорстоких репресій...  

  Голод доводив людей до відчаю. Діти гинули на руках у матерів від виснаження. Багато сімей намагалися врятуватися втечею в міста. Проте потім селянам не давали паспортів, а залізничні квитки продавали лише за спеціальними дозволами. Ті, кому вдавалося дістатися до міста, часто ставали жебраками та гинули на вулицях.  

 Також висвітлюють не лише масштаби трагедії, а й її психологічні наслідки. Адже голод не лише забирав життя, а й руйнував душі людей. Багато хто втрачав віру в краще життя в майбутньому, у справедливість...  

 Деякі селяни намагалися об'єднуватися, допомагати один одному, шукати будь-які можливості вижити: приховували продовольство, ховали збіжжя під печі. Проте за найменшу спробу приховати зерно, висловити невдоволення або просто за підозру в антирадянській діяльності людей засуджували до смертної кари, висилали за межі УРСР у віддалені та суворі регіони, або ув'язнювали на тривалі терміни. Десять років у таборах означало майже неминучу смерть. І це стосувалося не лише простих селян, але й сільських голів, завідувачів хлібозаготівель та інших працівників.  З’явилися крамниці, де щось цінне – срібло, золото, побутові речі  – обмінювали на хліб, який коштував дорожче за золото. Це  свідчення того, наскільки безцінним стало тоді людське життя. Газета "Будівельник соціялізму" відігравала значну роль у пропагандистській кампанії проти селянства. Шляхом публікацій про "найвідсталіших в області на фронті боротьби за хліб" та звинувачень у "куркульстві", вона створювала атмосферу страху і недовіри, заохочувала доносів і виправдовувала жорстокі репресії. 

 Голодомор на Гадяччині – це лише одна з багатьох трагічних сторінок історії людства, що свідчить про те, наскільки далеко можуть зайти “люди”..  Потрібно передавати пам'ять про Голодомор наступним поколінням, щоб вони знали правду і ніколи не допустили повторення таких злочинів.

*так звана, рецензія

Джерело: 

http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/199961/14-Lukianets.pdf?sequence=1