Интернет реклама УБС

18.12.24

Міграційний контекст У США та вплив Камали Харріс через призму особистого досвіду

Авторка: Анастасія Кириченко


 Історія імміграції в Сполучені Штати Америки є ключовим компонентом формування національної ідентичності країни, яка протягом століть виступала магнітом для людей з усього світу, що шукали кращого життя та можливостей для реалізації своїх прагнень. Від часів колоніальної епохи, коли перші європейські поселенці прибули до Північної Америки, США пройшли через низку важливих імміграційних хвиль, кожна з яких наклала свій відбиток на соціальний, економічний і культурний ландшафт держави. Перша масштабна хвиля імміграції охоплювала період між 1815 і 1865 роками: мільйони європейців із Великобританії, Ірландії та Німеччини мігрували до США, намагаючись уникнути злиднів і політичного переслідування. Наступна значна хвиля, що тривала між 1880 і 1920 роками, привела до США мільйони іммігрантів із Південної і Східної Європи, кардинально змінюючи демографічну структуру країни. У цей період виникла концепція «расового плавильного котла», що символізувала інтеграцію різноманітних етнічних груп у єдину національну спільноту.

  Міграційні тенденції другої половини XX століття суттєво відрізнялися від попередніх історичних періодів. Прийняття імміграційного закону 1965 року, що скасував дискримінаційні етнічні квоти, призвело до суттєвого зростання імміграції з Азії та Латинської Америки. Наслідки технологічної революції та процеси глобалізації сформували новий прошарок високоосвічених трудових мігрантів, які зробили внесок у розвиток сфер інформаційних технологій, медицини та науки. Особливого значення набуло явище «відтоку мізків»—масова міграція кваліфікованих спеціалістівіз країн, що розвиваються, до США у пошуках кращих професійних перспектив. Це явище має подвійний вплив: з одного боку, воно зміцнює американську економіку та науковий потенціал; з іншого—породжує серйозні виклики для країн походження цих мігрантів.

  У наш час імміграційна політика США стикається із численними комплексними викликами. Нелегальна імміграція через південний кордон залишається однією з найактуальніших проблем уполітичному дискурсі країни. Тривають активні дебати щодо стратегій її врегулювання—від будівництва фізичних бар’єрів до запровадження всебічних імміграційних реформ. Аналогічно інтенсифікується обговорення питань надання притулку та захисту біженців, особливо у світлі глобальних гуманітарних криз. Легальна імміграційна система США також потребує довгострокового реформування. Тривалі черги на отримання віз, надмірна складність бюрократичних процедур і суворі квоти стають перешкодами для залучення кваліфікованих фахівців і підприємців, здатних значно посилити економіку держави. Крім того, майбутнє програми DACA (Deferred Action for Childhood Arrivals), яка стосується багатьох молодих іммігрантів, народжених або вирослих у США,залишається об’єктом запеклих політичних суперечок. 

  Демографічні зміни, спричинені міграційними потоками, створюють нові виклики для американського суспільства. Розмаїття етнічних і культурних компонентів вимагає від держави інноваційного підходу до інтеграції іммігрантів, одним з аспектів якого є сприяння їхній культурній ідентичності та створенню спільного американського громадянства. Питання мовної політики, доступу до освіти та соціальних послуг для іммігрантських громад потребують ґрунтовних рішень та значних ресурсів.

  Економічний аспект міграції залишається ключовою темою для наукових дискусій та політичних дебатів. З одного боку, іммігранти суттєво сприяють економічному зростанню Сполучених Штатів, заповнюючи дефіцит робочої сили на ринку праці та ініціюючи підприємницьку діяльність. З іншого боку, тривають суперечки щодо впливу міграції на рівень заробітної плати та зайнятості місцевих працівників, особливо в сегменті низькокваліфікованої праці. У межах глобальної конкуренції за висококваліфіковані кадри Сполучені Штати стикаються з нагальною необхідністю реформування своєї імміграційної системи для залучення і збереження таких працівників. Між тим, Канада та Австралія, розвиваючи гнучкіші імміграційні моделі, посилили конкуренцію в цій сфері, створюючи додатковий тиск на американську політику.

  На посаді генерального прокурора Каліфорнії Гарріс активно захищала права учасників програмиDACA (Deferred Action for Childhood Arrivals), подавши позов проти спроб федерального уряду її скасувати. В рамках своєї діяльності вона розробила керівні принципи взаємодії правоохоронців з іммігрантськими громадами, наголошуючи на важливості довіри та співпраці незалежно від міграційного статусу окремих осіб. Виконуючи обов’язки сенатора США, Гарріс залишалася послідовною адвокаткою масштабної імміграційної реформи, що передбачає створення чіткого механізму набуття громадянства для мільйонів нелегальних мігрантів. Вона публічно засуджувала практику примусового розлучення сімей на кордоні та закликала до гуманнішого підходу у роботі з шукачами притулку. Її законодавчі ініціативи передбачали посилення захисту трудових мігрантів, поліпшення умов утримання в імміграційних центрах і розширення доступу до медичних послуг для імігрантських громад.

  У галузі економічної політики особливий акцент зроблено на підтримці малого бізнесу в громадах меншин, а також на розширенні доступу до освіти та професійної підготовки для людей із низьким соціально-економічним становищем. Ініційовано програми, спрямовані на підтримку підприємництва серед меншин, полегшення доступу до кредитування та заохочення економічних реформ у громадах, які історично зазнавали недостатнього фінансування. Значну увагу приділено забезпеченню освітньої рівності та створенню можливостей для отримання якісної освіти, зокрема для дітей із іммігрантських родин і представників меншин. Зусилля спрямовуються на фінансування шкіл у неблагополучних районах, розвиток програм раннього навчання та надання мовної підтримки учням.

  Імміграція відіграє ключову роль у формуванні соціального, культурного та економічного ландшафту США. Історичні міграційні хвилі збагатили країну, але сучасні виклики, як-от нелегальна міграція та конкуренція за кадри, вимагають реформ. Баланс між економічними інтересами, гуманністю та інтеграцією іммігрантів є критичним для майбутнього США.

Література: 

Massey, D. S., Durand, J., & Malone, N. J. (2002). Beyond smoke and mirrors: Mexican immigration in an era of economic integration. Russell Sage Foundation.

Ngai, M. M. (2004). Impossible subjects: Illegal aliens and the making of modern America. Princeton University Press.

Portes, A., & Rumbaut, R. G. (2006). Immigrant America: A portrait (3rd ed.). University of California Press.

17.12.24

Як українці святкували Новий рік, доки традиції не зіпсувала росія

Авторка: Арина

Ілларіонова




Дідухи

  Незабаром почнеться 2025 рік, який, як повелося, святкують з прикрашеною ялинкою та салатом “Олів’є” на столі. Та на місці ялинки завжди був дідух - сніп пшениці та сіна, а замість радянського “Олів’є” - кутя, хліб тощо.

  Традиційна новорічна обрядовість українців – це ціла низка зимових свят, головними з яких є 25 грудня (Різдво), 1 січня (Новий рік) і 6 січня (Хрещення) за старим стилем.

  Новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася нечиста сила, відкривалося небо до Бога, а померлі родичі приєднувалися до живих. Тому зазвичай на столах залишали їжу зі столовим наряддям, аби улестити померлих.

  Вечір 31 грудня називали щедрим. Тому вдавалися до різних магічних ритуалів. Наприклад господар ходив з сокирою поміж дерев і легенько їх бив, промовляючи: "Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю".

  Вірили, що після цього повинен був бути щедрий врожай.

  Існували численні ворожіння та новорічні прикмети. Наприклад пучки різних зернових культур залишали на вулиці. Вважалося, що найбільш родючою буде та культура, на яку впаде іній.

  Хату до свят старанно прибирали та прикрашали сіном, рушниками, соломою. Важливим елементом був дідух - сніп із жита чи пшениці, який взяли з першою зібраного врожаю. І ставили його в покуті або біля ікон.

  На новорічному столі мали бути 12 страв, які символізували 12 місяців. Кожен регіон мав свої особливості гастрономії, проте завжди був узвар, хліб та кутя.

  Так було, доки не втрутилася росія.

  На терени сучасної України (губерній, які контролювала Російська імперія) проник звичай ставити на Різдво ялинку та класти від неї подарунки до дня народження Христа.

  З тогочасної періодики знаємо про спроби приписати дарунки янголові, бабусі Зимі, гномам, а також низці казкових персонажів.

  Проте найправдоподібнішим персонажем був Дід Мороз, адже він мав передісторію завдяки казці "Мороз Іванович", надрукованої Володимиром Одоєвським 1840 року в збірці "Казки дідуся Іринея".

  Наприкінці 19 століття ця історія стала поширеною. Образ Діда Мороза з’явився в книжках, поштівках тощо. А згодом він почав “особисто” дарувати подарунки дітям.

  Проте в 1917 році більшовики заборонили використовувати образ Діда Мороза, атакувавши релігію. А в 1935 образ повернули, проте без прив’язки до народження Ісуса Христа.

  Ялинка не одразу стала новорічною. Перше її амплуа - різдвяне дерево.

  Звичай прикрашати ялинку на Різдво прийшов з Німеччини. Спочатку прикрашали яблуками та свічка, а згодом з’явилися гірлянди тощо.

  Наприкінці 1920-х більшовики заборонили різдвяну ялинку - одночасно із забороною Різдва. Але люди все одно потайки святкували народження Ісуса та прикрашали ялинку. Влада, зрозумівши, що заборона марна, в 1935 повернула ялинку, але тепер як новорічну.

  А салат “Олів’є” винайшли в московському ресторані в 1860 роках. Салат мав обсмажені шматочки м'яса рябчиків та куріпок. По краях Олів'є викладав відварні ракові шийки, скибочки телячого язика та паюсну ікру. Центр композиції прикрашала майстерно зібрана гірка зі шматочків картоплі, яєць і корнішонів.

  Згодом за цю страву забули й згадали лише в 1930-ті роки. Згадується французський кухар по прізвищу Олів'є. З того часу назва салату часто змінювалася, проте в народі збереглася назва “Олів’є”. Згодом господиням прийшлося коригувати рецептуру, адже почали підвищуватися ціни, а телятина на радянських прилавках стала дефіцитною. Тому телятину, курятину замінили на дешеву “Лікарську” ковбасу. Інколи замість інших інгредієнтів використовували яблука, моркву тощо.

  Отже, протягом багатьох десятиліть знищувались наші традиції і росія намагається це зробити і досі. Важливо знати рідне і плекати його.

15.12.24

Художники, творчість яких привласнила собі країна-окупант

Авторка: Вікторія Вакіна

 Україна продовж тисячоліть  перебувала  під російською авторитарною владою, фактично наша країна знаходилась в окупації, тому всі здобутки та популярність, країна-агресор привласнювала собі. Ці дії супроводжувалися не лише узурпацією, а й намаганнями викорінення культурної ідентичності українців. Для динаміки розвитку цих планів, Росія ставила  українських творців в таке положення, що вони змушені були депортуватись на  її території, що значно полегшувало спробу анексії Росією культурної спадщини України.

  Відомі на весь світ художники стали предметом активних обговорень щодо їхньої культурної приналежності та спадщини. Тож давайте детально подивимось та зануримось в історію українського культурного надбання.

 Іван Айвазовський 


 Країна-агресор називає його: «…найвідоміший російський художник-мариніст і баталіст». Та чи так це насправді? За національністю він був вірменом та ніколи цього не приховував.  Предки Івана проживали на Галичині, а сам художник народився на території Криму, місто Феодосія. Вже потім вступив до Петербурзської Академії мистецтв, але по закінченню навчання не зупинився у самій Росії, а подорожував Європою: Рим, Париж, Венеція, Лондон та інші міста, у яких він здобував свої навички. Його картини на морську тематику здобували шаленого визнання, проте не менш важливими є і полотна у стилі степового сюжету, в яких є і український підтекст, тому що найпопулярнішим елементом там були чумаки та їх побут, які є невіддільною частиною українських традицій та культурної спадщини. Чумацькі каравани, вози, воли є характерною особливістю життя народу України в тодішні роки.

Картина «Чумаки в Малоросії» 1880-ті рр.


 Зображення  української обрядовності, пейзажів та міст, зустрічалась часто в його творчй діяльності, наприклад: «Під час жнив в України» (1897), «Весілля на Україні» (1891), «Берег Дніпра біля Олександрівська» (1886) або «Місячна ніч у Криму. Гурзуф» (1839).

 Ілля Ріпин


 Цікаво! Можна спостерігати, що навіть українці звертаються до художника на прізвище «Рєпін», але наразі це вважається помилкою, оскільки так трактується його прізвище з російської мови. А от «Ріпин», трактування з української, тому що походить від українського слова «Ріпа». 

  Ілля Ріпин, уродженець Харківщини, народився у місті Чугуєві та навчався мистецтву у місцевих іконописців, у 1880-их роках відвідував Київ. Також як і Айвазовський навчався у Петербурзькій Академії мистецтв та жив на території Росії, але ніколи не забував про Україну і своєю творчістю він показав це усьому світу, хоча і наголошував на тому, що є росіянином за походженням, однак залишався прихильним українській культурі. Основа його доробків належала до козацького сюжету. Найвідоміша його картина має назву «Запорожці  пишуть  листа  турецькому  султанові» (1880-1891). Ілля Ріпин навіть звернувся до українського історика Дмитра Яворницького, щоб детально змалювати образ та спорядження козаків. 


Картина ««Запорожці  пишуть  листа  турецькому  султанові» (1880-1891)

  У його творчому доробку було безліч прикладів пов’язаних з тематикою козацького періоду, наприклад  такі картини: «Вечорниці» (1880), «Гайдамака» (1902),  «Гопак» (1927) та ін. 

  Особливу увагу заслуговує картина «Гайдамаки», яка  є останньою роботою, яку художник опублікував у Росії, бо тема була пов’язана з повстанням українського народу проти поневолення, але на той час,  влада карала тих, хто поширював ідеї незалежності.

Казимир Малевич


  Відомий на весь світ  своєю роботою «Чорний квадрат», художник-авангардист Казимир Малевич народився в Україні в місті Київ.  Він з батьками часто змінював місце проживання: Поділля, Харківщина, Чернігівщина. Гарно володів українською мовою і знав історію України, що є дуже цінним для його майбутніх творчих робіт. Добре володів українською мовою, викладав у Київському художньому інституті та полюбляв українську вишивку, згодом створював нові орнаменти для неї. Казимир Малевич – це чи неєдиний художник, який висвітлював у своїх творчих доробках події Голодомору 1931-1933-х років. Одна з найважливіших для українського суспільства картина, вважається «Де серп і молот, там смерть і голод» (1933).


Картина «Де серп і молот, там смерть і голод» (1933)

 У 2023 році працівники амстердамского музею Stedelijk все-таки визначили Казимира Малевича, як «українського художника польського походження».


В Києві відбувся перший різдвяний концерт Національної музичної премії YUNA. Оголошено дату проведення 14-ї Національної музичної премії YUNA у 2025 році

  На сцені київського концертного залу МЦКМ (Жовтневий палац) відбувся перший різдвяний концерт Національної музичної премії YUNA, де українські топвиконавці виступали на одній сцені з Національним президентським оркестром. На події було оголошено дату проведення 14-ї Національної музичної премії YUNA у 2025 році.

  Переможці YUNA разом до перемоги» — гасло першого різдвяного концерту від Національної музичної премії YUNA. На сцені Жовтневого палацу в супроводі Національного президентського оркестру, що складався з 66 музикантів, виступила плеяда українських топвиконавців, які в різні роки були лауреатами премії YUNA.













 Незабутній вечір розпочався зі стендапу конферансьє заходу - Анатолія Анатоліча, українського телеведучого, автора медіаканалу «Зе Інтерв’юер». Як завжди Анатолій Анатоліч своїми влучними та тонкими жартами про український шоубізнес зібрав неодноразові овації залу, задавши глядачам настрій з початку та до кінця заходу:

 «Цього року всі збирали Палаци спорту. Klavdia Petrivna -  двічі, Артем Пивоваров — тричі, Океан Ельзи — п'ять разів. Іво Бобул зібрав би шість, але навіщо. В нього тур Буковиною. Бізнес. Нічого особистого»

  «А найприємніше те, що ми стали ще далі від «совкового» Різдва. Ми плекаємо своє: як то «Щедрик» на відкритті нашого концерту сьогодні. Я бачу що в залі є люди, які за віком колись давно точно  кричали «дєдушка мороз» - це в минулому.  Круто, що є молодь, яка не знає, що це за «дєдушка», які не знають, як цей «дєд мороз» виглядав. Як пояснити молоді, хто такий «дєдушка мороз»? Ну, він такий з сивою бородою, тусує з росіянами в Дубаях, незрозумілі відео в ТікТок постить. А, стоп, це ж Потап. А ще була така собі «снєгурочка», ходила з ним постійно. Як же пояснити як вона виглядала… Олега Винника пам'ятаєте? От зачіски в них однакові», — жартував Анатолій Анатоліч.

  Перший різдвяний концерт Національної музичної премії YUNA відкривали «Антитіла» з піснями «Вдома» та «Фортеця Бахмут», що викликали сльози у глядачів. KOLA феєрично виступила з піснями «Біля серця» та «Титанік». Гурт KARTA SVITU розпочав свій виступ з пісні «Крила», сюрпризом для кожного стало виконання хіта «Пес Патрон», який вже був у багатьох аранжуваннях, проте вперше її виконав Національний президентський оркестр. Весь зал підспівував усім відомі слова. Марта Адамчук та Dima Libra виконали легендарну пісню «Києве мій». SHUMEI - «Буревіями» і, разом зі співачкою DOMIY, заспівав новий хіт «Не пройде». KAMALIYA виконала пісню разом з військовим, що був тричі поранений під Бахмутом, проте не зламався духом та наразі став професійним тренером. До Національного президентського оркестру доєднався PIANOБОЙ, граючи на клавішах, він заспівав свій хіт «Краще що є» . Максим Бородін порадував залу та разом з глядачами заспівав «Скажи мені» і пісню «Зозуленька», розповівши кожному історію про її написання. Ексклюзивом вечору став виступ дуету Jamala & MONATIK, які вперше наживо виконали нову пісню «КЛИЧУ». Олена Тополя та Vlad Darwin знову об’єдналися в дуеті та заспівали легендарну «Ти найкращий», вперше до їхнього тандему доєднався репер Balsam. MELOVIN обʼєднався в дуеті зі SWOIIA, вони разом заспівали «Зодіак». Після чого виконав хітову пісню «Обиратиму себе». Незабутній вечір закривали ТНМК та їхнє попурі з пісень «Гранули», «Молодець» та «Гупало Василь».

  Під час першого різдвяного концерту Національної музичної премії YUNA було відкрито збір на підтримку національної програми «Врятуй Кінцівку», завдяки якій тисячі постраждалих військових отримують можливість уникнути ампутації рук та ніг. Понад сто хірургів співпрацюють з програмою і роблять складні операції, які рятують кінцівки пораненим. На банку «“Юна” рятує 103» для програми «Врятуй Кінцівку» наразі зібрано 433 039 грн,  в тому числі завдяки першому Різдвяному концерту на якому відбувався збір під час концерту.

 Під час події Президент Міжнародного благодійного фонду «Здоров'я українського народу» Сергій Сошинський, вручив спеціальну нагороду — символ підтримки поранених для Національної музичної премії YUNA (за внесок у розвиток програми «Врятуй Кінцівку» та популяризацію її важливості для суспільства)

 У фіналі генеральний продюсер та співзасновник премії YUNA Павло Шилько оголосив дату проведення чотирнадцятої Національної музичної премії YUNA, яка відбудеться вже 23 квітня 2025 року. Після кожного виступу зал проводжав артистів бурхливими оплесками. Цей вечір був справжнім святом музики, а кожна поява військового супроводжувалася голосними «Дякуємо» та оплесками. Вже 25 грудня кожен українець зможе переглянути телеверсію концерту на телеканалі «Суспільне Культура» о 20:00






14.12.24

Новорічні традиції різних країн світу

Авторка:

Юлія Ясерова

Кожна країна святкує Новий Рік по-різному, проте усіх об'єднує одне : Новорічні свята дарують відчуття магії, справжньої казки та очікування чогось нового!

Новий рік в Україні


Хто, як не українці полюбляє Новий рік?

Саме в Україні приділяється багато уваги для прикрашання будинку, закупівлі подарунків і готуванні святкових страв, а прикрашання ялинки - справжній ритуал для кожної родини.

Варто зазначити, що предки українців святкували настання нового року 1 березня.

Вважалося, що Новий рік – це пробудження природи, зародження нового життя та початок землеробських робіт.

Вечір напередодні Нового року називали Щедрим через те, що він був надзвичайно багатим та різноманітним: м'ясне, кутя, ковбаси, холодець, смачні вареники та низка інших традиційних страв. 

Також напередодні Нового року серед дівчат були дуже поширені ворожіння на долю, а також і на судженого.

У наш час багато стародавніх традицій відійшли на задній план, тепер народ відвідує святкові ярмарки, новорічні локації, влаштовують родинні застілля та зустрічаються з друзями.


Новий рік в США


У США новорічне свято традиційно святкується з меншим розмахом, ніж Різдво. Зазвичай Новий рік американці зустрічають в колі друзів і, значно рідше, з сім'єю. Напередодні Нового року влаштовують паради, футбольні матчі і подібні видовищні заходи.

Звичайно ж, найяскравішим і популярним святкуванням Нового року можна назвати заходи на Таймс-сквер у Нью-Йорку. Сюди з'їжджаються тисячі жителів США і туристів з різних країн.

У символіці американського Нового року центральне місце займає зображення немовляти в підгузку, яке символізує оновлення та початок нового. Вважається, що за рік немовля дорослішає, передаючи свої функції наступному немовляті до наступного Нового року.

Водночас, для американців Новий рік не сповнений символізму : вони не вдягаються в кольори прийдешнього року за китайским календарем та й взагалі не цікавляться, яка тварина буде символом.

Також в Америці популярно давати собі так звані New Year's Resolutions, тобто новорічні обіцянки. 


Новий Рік в Англії


В Англії прийнято на Новий рік розігрувати п'єси для дітей по сюжетам старовинних англійських казок. Лорд Безладдя веде за собою веселу карнавальну ходу, в якій беруть участь казкові персонажі.

Всю новорічну ніч вуличні торговці продають іграшки, свистульки, пищалки, маски, повітряні кулі.

Саме в Англії виник звичай обмінюватися на Новий рік вітальними листівками.

Перед сном діти ставлять на стіл тарілку для подарунків, які принесе їм Санта Клаус, а в черевики кладуть сіно - частування для ослика. Про прихід Нового року сповіщає дзвін. Щоправда дзвонити він починає трохи раніше півночі і робить це "пошепки" - ковдра, якою він укутаний, заважає йому продемонструвати всю міць. Але рівно о дванадцятій дзвоники роздягають, і вони починають голосно дзвонити на честь Нового року.

В ці хвилини закохані, щоб не розлучатися наступного року, повинні поцілуватися під гілкою омели, яка вважається магічним деревом.

В англійських будинках до новорічного столу подають індичку з каштанами та смаженою картоплею під соусом, а також тушковану брюссельську капусту з м'ясними пирігами, після чого йдуть пудинг, солодощі, фрукти.


Новий рік і Китаї


Китайський Новий рік святкується між 17 січня та 19 лютого, під час молодика.  Вуличні процесії - найцікавіша частина свята.

Тисячі ліхтариків запалюються під час процесій, щоб висвітлити шлях у Новий рік.  Китайці вважають, що Новий рік оточений злими духами.Тому вони відлякують їх хлопавками та петардами.

Іноді китайці заклеюють вікна та двері папером, щоб не впускати злих духів.  Новий рік у Китаї – свято строго сімейне, і кожен китаєць прагне провести його у колі рідних. Увечері останнього дня року кожна сім'я у повному складі збирається у вітальні на святкову вечерю. Після закінчення трапези ніхто не лягав спати, щоб не прогаяти своє майбутнє щастя.


Новий рік в Німеччині


У Німеччині традиційний новорічний стіл теж насичений різноманітними частуваннями, але на перший план виходять келихи з шампанським. Усі члени сім'ї збираються разом у колі друзів, щоб весело провести час. 

Головна подія - феєрверк опівночі. Столи наповнюються вогниками і свічками, створюючи дивовижне світіння в останні миті року, що минає.

День перед Новим роком називають Silvester на честь Папи Римського Сильвестра I, який помер 31 грудня 335 року. За переказами, невіруючі люди неодноразово давилися в його присутності риб’ячими кістками. Тому забобонні люди 31 грудня уникають риби або ласують нею з особливою обережністю.

Оскільки Сильвестр і наближення Нового року пов’язані зі щастям, ви можете принести радість своїм близьким особам, подарувавши їм порцію щастя. Маленькі символи щастя, такі як свинка-скарбничка, комінчик, чотирилисник, або навіть лотерейні квитки, є популярними подарунками.

13.12.24

MEGOGO MUSIC AWARDS 2024: оголошено імена переможців – Jamala, Vivienne Mort, DOROFEEVA та інші

 MEGOGO MUSIC AWARDS 2024: підсумки третьої церемонії нагородження










  11 грудня 2024 року відбулася третя церемонія нагородження переможців премії MEGOGO MUSIC AWARDS. Подія стала майданчиком для визначення найкращих артистів і релізів року у 12 категоріях. На церемонії зустрілися як молоді виконавці та гурти, так і досвідчені зірки, а також представники української музичної індустрії й медіа.

  На MEGOGO MUSIC AWARDS 2024 було номіновано понад 100 артистів. Переможців визначали за результатами оцінок профільного журі та слухацького онлайн-голосування, зокрема донатами.

 Премія з’явилася під час повномасштабного вторгнення, щоб підтримувати сучасну українську музику, відкривати нові імена та відзначати досягнення артистів.

 Переможці основних номінацій MEGOGO MUSIC AWARDS 2024:

Поп-артистка року: DOROFEEVA

Нова хвиля попмузики: KLER

Альтернативний/інді-гурт року: Vivienne Mort

Нова хвиля альтернативної/інді-музики: YARIMA

Кліп року: Jamala — ARAFAT DAĞINDAN

Альбом року: Vivienne Mort — Фата 

Мініальбом року: bulovinova — Холодна вода

Хіп-хоп альбом року: jockii druce — trashhouttttttt

Колаба року: Крихітка feat. хейтспіч — Під весняним дощем

Переможці спеціальних відзнак:

Музика вільної країни: пісня «Степ» у виконанні Artistka Chuprynenko.

Музика нашої єдності: нагороду отримали п'ять унікальних проєктів, які сприяють об'єднанню українців через творчість:

«Блищик» – серія фестивалів від команди Behind Blue Eyes, що відкриває дітям з деокупованих територій світ креативних професій.

«Будинок культури» – проєкт, у межах якого Володимир Дантес із командою провели серію культурних заходів у будинках культури прифронтових та деокупованих міст.

«Дім звукозапису» – авторський проєкт Тіни Кароль, що відроджує забуті українські пісні у Будинку звукозапису Українського радіо.

«Мультитрек» – музичний челлендж від шоуранерів Влада Булави та Євгена Тріплова, де артисти створюють треки за 12 годин.

«Фабрична, 12» – етнографічний простір, заснований Євгеном Філатовим та Натою Жижченко (ONUKA)  для збереження культурної спадщини.

Музика, конвертована в допомогу: Jerry Heil, яка зібрала найбільшу суму донатів під час голосування слухачів. 

Переможниці номінацій «Нова хвиля» — KLER та YARIMA додатково отримали по 100 тис. грн на розвиток творчості від медіасервісу MEGOGO. Лауреатка спецвідзнаки «Музика, конвертована в допомогу» – Jerry Heil, отримала сертифікат на 75 тис. грн у магазин вінілу та звукового обладнання від партнерів премії ПриватБанк та Mastercard. Грошовий приз у розмірі 100 тис. грн отримала Кажанна в спеціальній категорії EMPOWERING WOMEN’S VOICES від партнера номінації Lamel. 

 Головним нововведенням цьогорічної премії стала можливість конвертувати підтримку улюблених артистів у допомогу нашим захисникам і захисницям. Слухачі могли не лише проголосувати за своїх фаворитів на сайті премії, але й підвищити їхні шанси на перемогу, задонативши на «Конверт» під час онлайн-голосування. Завдяки цьому вдалося зібрати 140 496 гривень. Ці кошти будуть передані проєкту «Птахи» від Благодійного фонду «Відчуй», що забезпечує військових засобами тактичної медицини. У голосуванні, яке тривало з 13 листопада по 4 грудня,  взяли участь майже 55 тисяч шанувальників української музики. Деталі розподілу голосів журі та глядачів шукайте на сайті премії, а також на сторінці каналу MEGOGO LIVE в Instagram.






  Церемонія проходила у київському концертному просторі ORIGIN STAGE. Переможців нагороджували члени журі та запрошені експерти ринку. Особливістю вечора стала відсутність класичних ведучих — замість цього глядачі чули лише голос волонтера та українського коміка Марка Куцевалова. Його гумор і динаміка додали події унікальності та особливого настрою. Атмосферу заходу доповнили виступи молодих артистів та номінантів премії, серед яких: Liza Bibikova, Lucas Bird, KLER, Problema та Renie Cares.

  Інклюзивність заходу для гостей з порушенням слуху забезпечила соціальна ініціатива MEGOGO «Дивись як Чутно» з перекладом жестовою мовою.

  Медіапартнери цьогорічної премії: ICTV2 – телеканал, створений під час повномасштабної війни, який повернув на екрани найпопулярніші проєкти ICTV. Входить у трійку найрейтинговіших каналів країни, показуючи власні серіали, «Дизель Шоу», кінохіти та інформаційні програми; жіночий журнал про моду, красу, саморозвиток, стосунки, кар'єру та новини з життя знаменитостей, Cosmopolitan Україна; медіа про життя столиці – ТиКиїв.






Про MEGOGO

MEGOGO — міжнародний медіасервіс, заснований у 2011 році в Києві. Є лідером серед OTT-платформ в Україні, працює у країнах Східної Європи, Центральної Азії та Південного Кавказу, а також значна частина каталогу доступна в усьому світі.  Медіатека MEGOGO налічує десятки тисяч одиниць контенту: телеканали з інтерактивними функціями; фільми, серіали, мультфільми та ігри; освітній та блогерський контент; аудіокниги, подкасти та радіо. Також медіасервіс ексклюзивно транслює спортивні події: Лігу Чемпіонів, Лігу Європи та Лігу Конференцій УЄФА, топові національні футбольні чемпіонати, бокс від K2 і Top Rank та багато інших, організовуючи виробництво згідно з вимогами правовласників.

У 2018-му році MEGOGO створив музично-розважальний канал MEGOGO LIVE. Головна мета проєкту — підтримка сучасної української музики та популяризація молодих артистів. Канал цілодобово транслює кліпи українських виконавців та створює власні шоу, гостями яких стають як популярні зірки та блогери, так і зовсім нові імена в українському шоубізі. Крім того, для популяризації української музики, у 2022 році канал створив музичну премію MEGOGO MUSIC AWARDS.