Медицина- вибір сильних

Авторка: 

Євгенія Буряк 

  Хто такі ці люди в білосніжних халатах, кроксах та білих шапочках? Хто ці люди, хто щоденно рятує сотні, а то і тисячі пацієнтів? Скільки зусиль ховається за роками навчання та чи вартує ця професія того?

 Медицина - це складно? Або чому лікарі найсильніші люди, які тільки є в цьому світі? 

   Думаючи в дитинстві ким ти хочеш бути, одразу бачиш тільки плюси. Ти уявляєш нереальні перспективи, гарну зарплату, щоденний попит, задоволення від роботи, та щастя від виконаних завдань. Але що залишається за ширмою максималізму та які випробування доля готує для кожного, хто вибирає цей шлях? 

  Чому люди вибирають шлях медицини я не знаю. Як можна бути настільки відчайдушними? Нічні зміни, нескінченна кількість теорії, морально складна практика, та втрачені нервові клітини.

   Наступним може бути питання, так чому я пішла в медицину?

   Причини завжди індивідуальні, і, на жаль, та, заради кого я поступила та закінчую медичний коледж вже не побачить мого успіху. Тут не буде героїзму, бо в дійсності я хотіла бути лікарем виключно для своєї сімʼї. Прагнула прибрати смуток з очей моїх рідних і поселити надію в їхнє серце. І це ламає зсередини. 

 Втрати на операційному столі, біль в очах незнайомих людей в коридорі лікарень, океани пролитих сліз, години в стресових умовах, та, найголовніше, без можливості вибирати. Вибирати кому далі жити. 

   Я була на операціях. 

  Здається це називається безпомічність. Коли все, чого ти хочеш - це допомогти, але життя диктує свої правила. Ці правила не піддаються законам «добро перемагає». Бо, в реальності, все вирішується…навіть не знаю чим! Удачею?

  Однозначно медицина - це і про видужання, посмішки на обличчях вже здорових пацієнтів. Радісний сміх в палатах після виписки з лікарні.

 Медицина - це про естетику. Це про бьюті процедури, які любить кожен з нас. Це про паліативну допомогу, допомогу людям, яким треба банальні останні щасливі місяці життя. Медицина - це про знання. Знання людської фізіології, психології, анатомії, і ще багато чого. Медицина є багатопрофільною і саме тому вона є складною.

 

 Чому в медицину мають йти сильніші? Бо іншим не місце в маніпуляційному кабінеті. Не повинно бути ні граму невпевненості і сумнівам. Кожна секунда важлива і чи має право лікар думати про свою невпевненість коли по іншу сторону медалі людське життя?

 Довіра зі сторони пацієнта є невідʼємною складовою успішного лікування, тому лікарі повинні вселяти цю впевненість. 

  Медицина - це про силу духу. Про тяжкі випробування і методи їх подолання. Слабкій людині буде складно в тих умовах, в яких, зазвичай, відбувається «магія медицини». Тому і медики є поважними в нашому суспільстві. Мова йдеться про дійсно гарних медиків. 

   Бережіть себе та своїх рідних. Найкращий спосіб вилікувати хворобу, запобігти її початку. Памʼятайте, що життя у вас одне та чого воно вартує. Десятки смертей наших військових щодня. Це надто великі втрати, щоб не почати цінувати життя. Слава Україні!

Ідеальне життя, або магія соцмереж?

Авторка: Юлія Ясерова

 В ХХІ столітті люди звикли виставляти на показ своє життя, а інші - вірити в те, що бачать. Люди можуть проводити безліч годин в соціальних мережах, втрачаючи час, який можна було б витратити на більш цінні речі. Крім того, надмірне використання соціальних мереж може мати негативний вплив на психологічний стан, спричиняючи почуття самотності, незадоволеності та зниження самооцінки.

 Від малого до старого, усі користуються соціальними мережами, спостерігають за життям інших та порівнють себе з тими, хто по той бік екрану. Не знаючи усієї правди, люди роблять якісь висновки, починають заздрити або хотіти так само. Ті ж, хто показують своє життя, демонструють найкращі та найяскравіші моменти з нього. 

 Чому соціальні мережі так впливають на нас та нашу самооцінку?

 Люди — істоти соціальні. Нам потрібне товариство інших, щоб процвітати в житті, і міцність наших зв’язків має величезний вплив на наш психологічний стан та щастя. Соціальний зв’язок з іншими може полегшити стрес, занепокоєння та депресію, підвищити самооцінку, забезпечити комфорт і радість, запобігти самотності та навіть додати роки до життя. З іншого боку, відсутність сильних соціальних зв’язків може становити серйозний ризик для вашого емоційного стану. Адже лише особистий контакт є достатнім, щоб викликати гормони, які знімають стрес і змушують вас почуватися щасливими, здоровими та позитивними. За іронією долі — технологія, яка розроблена для зближення людей й спрощення їх комунікації, навіть на відстані, може призвести до того, що ви почуватиметеся більш самотніми та ізольованими.

Які негативні сторони соцмереж?

 Хоча для нас соціальні мережі вже є дуже звичними, насправді вони є відносно новим способом комунікації. Тобто, у світі ще не підросло покоління людей, які все життя мали доступ до соціальних медіа, тому існує певне обмеження, що заважає провести якісні дослідження про вплив їх на нас. Проте численні дослідження виявили тісний зв’язок між соціальними мережами та підвищеним ризиком депресії, тривоги, самотності.

  Соціальні мережі можуть сприяти негативному досвіду, наприклад:

  Неадекватне сприйняття вашого життя чи зовнішності. Навіть якщо ви знаєте, що зображення, які ви переглядаєте в соціальних мережах – не є реальністю, вони все одно можуть викликати у вас почуття невпевненості щодо того, як ви виглядаєте або що відбувається у вашому житті. 

  Страх втратити щось і залежність від соціальних мереж (Синдром втрачених можливостей). Хоча цей синдром існує набагато довше, ніж соціальні мережі, здається, що вони загострюють відчуття того, що інші розважаються або живуть краще, ніж ви. Думка про те, що ви втрачаєте певні речі, може вплинути на вашу самооцінку, спровокувати тривогу та підштовхнути ще більше використання соціальних мереж, подібно до залежності. 

 Ізоляція. Дослідження в Університеті Пенсільванії показало, що активне використання соцмереж збільшує, а не зменшує відчуття самотності. А зменшення використання соціальних мереж може змусити вас почуватися менш самотніми та ізольованими та покращити ваше загальне самопочуття.

 Депресія і тривога. Людям потрібен особистий контакт, щоб бути психологічно стійкими. Ніщо не зменшує стрес і не підвищує ваш настрій швидше чи ефективніше, ніж особистий контакт з людиною, яка піклується про вас. Чим більше ви віддаєте перевагу взаємодії в соціальних мережах над особистими стосунками, тим більше у вас ризик падіння настрою,  тривоги та депресії.

  Кіберзалякування. Близько 10 відсотків підлітків повідомляють, що зазнають знущань у соціальних мережах, а багато інших користувачів стають предметом образливих коментарів. Платформи соціальних медіа можуть бути гарячими точками для поширення шкідливих чуток, брехні та образ, які можуть залишити тривалі емоційні шрами.

Позитивні сторони соцмереж:

- можливість спілкуватися із родиною та друзями по всьому світу;

- пошук нових друзів і спільноти; спілкування з іншими людьми, які поділяють з вами подібні інтереси чи амбіції;

- можливість отримати чи надати емоційну підтримку у важкі часи, навіть на відстані;

- змога знайти життєво важливий соціальний зв’язок, якщо ви живете, наприклад, у віддаленій місцевості, або маєте обмежену незалежність, соціальну тривожність або належите до маргіналізованої групи;

- можливість знайти вихід для своєї творчості та самовираження.

 Користування соціальними мережами може бути проблематичним, якщо воно змушує вас нехтувати стосунками віч-на-віч, відволікає вас від роботи чи навчання або змушує вас відчувати заздрість, злість або депресію. Подібним чином, якщо ви мотивовані користуватися соціальними мережами лише тому, що вам нудно чи самотньо, або хочете опублікувати щось, щоб викликати заздрість чи засмучення інших, можливо, настав час переглянути свої звички в соціальних мережах.

 Індикатори того, що користування соціальними мережами впливає на ваш психологічний стан:

- Ви проводите більше часу в соціальних мережах, ніж із реальними друзями. 

- Використання соціальних медіа стало заміною значної частини вашої соціальної взаємодії офлайн. 

- Навіть якщо ви гуляєте з друзями, ви все одно відчуваєте потребу постійно перевіряти соціальні мережі, часто керуючись відчуттям, що іншим, можливо, веселіше, ніж вам.

- Негативне порівняння себе з іншими в соціальних мережах. 

- Переживаєте кіберзалякування. Залучені до негативних коментарів та ведете дискусії з незнайомими людьми, від яких часто отримуєте критику чи образи. 

- Відволікання в школі або на роботі. Ви відчуваєте потребу регулярно публікувати вміст про себе, отримувати коментарі чи оцінки «подобається» до своїх публікацій або швидко та з ентузіазмом відповідати на публікації друзів.

- У вас немає часу на саморефлексію. Кожна вільна хвилина заповнюється спілкуванням в соціальних мережах, залишаючи у вас мало часу або взагалі зовсім не залишаючи часу на роздуми про те, хто ви є, що ви думаєте чи чому ви поводитесь так, як поводитесь, — речі, які дозволяють вам рости як особистість.

- Страждаєте від проблем зі сном. Ви перевіряєте соціальні мережі перед сном, перш за все вранці або навіть коли прокидаєтеся серед ночі? Світло від телефонів та інших пристроїв може порушити ваш сон, що, у свою чергу, може серйозно негативно вплинути на ваше самопочуття.

- Погіршення симптомів тривоги або депресії. Замість того, щоб полегшити негативні почуття та підняти настрій, ви відчуваєте більше тривоги, депресії або самотності після використання соціальних мереж.

Як позбавитися залежності від соцмереж?

Скоротіть час онлайн.

 Дослідження Університету Пенсільванії в 2018 році показало, що скорочення використання соціальних мереж до 30 хвилин на день призвело до значного зниження рівня тривоги, депресії, самотності, проблем зі сном і синдромом втрачених можливостей. Але вам не потрібно різко скорочувати використання соціальних мереж, щоб покращити свій психологічний стан. У тому ж дослідженні було зроблено висновок, що просто більш уважне використання соціальних мереж може позитивно вплинути на ваш настрій і концентрацію.

Змістіть увагу.

 Багато з нас користуються соціальними мережами виключно за звичкою або щоб бездумно вбити моменти “простою”. Але, зосередившись на своїй мотивації до цих дій, ви можете не тільки скоротити час, який ви витрачаєте на соціальні мережі, ви також можете покращити свій досвід і уникнути багатьох негативних аспектів.

  Наприклад, якщо ви заходите в соціальні медіа, щоб знайти конкретну інформацію, перевірити друга, який захворів, або поділитися новими фотографіями своїх дітей із сім’єю, ваш досвід, ймовірно, буде зовсім іншим, ніж якщо ви входите просто тому, що вам нудно, ви хочете побачити, скільки лайків ви отримали від попередньої публікації, або перевірити, чи ви щось не втрачаєте

Проводьте більше часу з друзями офлайн.

 Щоб бути щасливими та здоровими, усім нам потрібна особиста присутність інших людей. У найкращому вигляді соціальні медіа є чудовим інструментом для полегшення зв’язків у реальному житті. Але якщо ви дозволили віртуальним зв’язкам замінити справжню дружбу у вашому житті, є багато способів створити значущі зв’язки, не покладаючись на соціальні мережі.

Висловіть подяку.

  Відчуття вдячності за важливі речі у вашому житті може бути бажаним полегшенням від образи, ворожості та невдоволення, які іноді викликають соціальні мережі.

 Знайдіть час для роздумів. Спробуйте вести щоденник подяки або скористатися додатком подяки. Відстежуйте всі чудові спогади та позитив у вашому житті, а також ті речі та людей, за якими ви б сумували, якби вони раптово зникли з вашого життя. Якщо ви більше схильні до висловлювань або негативних публікацій, ви навіть можете висловити свою вдячність у соціальних мережах, хоча ви можете отримати більше користі від приватних роздумів, які не підлягають контролю з боку інших.

 Користувавшись соціальними мережами розумно, ми отримуємо змогу дізнатися безліч цікавого для себе, зарядитись мотивацією або порадіти за наших друзів та близьких. Головне памʼятати, що у всьому необхідно зберігати баланс.

«Буденність»

Авторка: 

Євгенія Буряк

  Нещодавно я прочитала книгу, яка цікаво підкреслює важливість зосередженості на теперішньому. В моменті я навіть задумалась: а дійсно, купу речей в нашому житті робиться неусвідомлено — на рівні рефлексів, вже вироблених роками дій, машинальних рухів.

  Чому важливе розуміння подій, коли вони є? Що дає нам підкорення цих звичок? Що буде, якщо увімкнути мозок на всі 100%?

  Книга говорила читачам, що відчуття усвідомленості дає нам більше емоцій. Уявімо: ваш стандартний день складається на 90% з рутини. Ви прокидаєтесь в чітко визначений час, йдете чистити зуби, снідати. Спускаєтесь в метро, їдете на роботу, де працюєте вже не перший рік, і потім за такою ж схемою їдете назад.

  Сірі будинки. Зима без снігу. Голі дерева. Знайомі вулиці, які приїлися протягом тривалого часу. Чорне-біле, чорне-біле, чорне-біле. Матриця, чи не так?

  Пізніше, аналізуючи своє бачення, я усвідомила, що є багато інших кольорів, бачення яких дає мені пояснення мого внутрішнього стану — того, що відбувається всередині мене.

 Жовтий колір з’являється, коли світить яскраво сонечко. Та дитяча радість, яка народжується просто від цих промінчиків.

  Зелений описує спокій. Це галявина з безліччю дерев, кульбабами та дружнім пікніком.

  Фіолетовий — мій улюблений колір — постає, коли хочеться дурниць. Шалені думки, нереальний настрій, час, коли можна давати волю емоціям.

  Червоний — це злість, впевненість, непохитність, твердість. Всі «залізні» якості, що існують. Але червоний може бути й іншим — кольором втрат і кровопролиття. Жахливі асоціації загиблих дітей, чоловіків, жінок. Катування, біль, страждання, мука, агонія, тортури, скорбота.

 Хоча ні, скорбота — це сірий. Повертаючись до початку тексту: сірі будні, безкольорове життя — це саме скорбота. Це відсутність надії, того вогника в очах та теплоти в серці. Скорбота — це сірий. Скорбота — це коли рве серце, але ніхто не бачить. Це коли ти розриваєшся внутрішньо, але зовнішньо ти в порядку.

  Що для вас значать кольори? Чи замислюєтесь ви над такими речами?

  А якщо дивитись на світ глибше? Бо навіть у сірому кольорі є місце для інших, яскравих кольорів. Головне — вміти знаходити їх у собі та в оточуючих.

  Вірте в себе та будьте промінчиком сонця, надії та позитиву. Шукайте власні кольори — і нехай вони наповнюють ваше життя теплом.

Новий 2025 рік

  Україна увійшла в 2025 рік. І як там нині не важко, в Києві люди зустрічають Новий рік з надією, що саме у ньому закінчиться ця підступна війна і держава увійде в мирне життя. До новорічних та різдвяних свят деякі локації столиці увібрали в святкові окраси. 

  Має Київ і свою головну ялинку, що встановлена у своєму незмінному місці біля святої Софії. Цього року вона вдень білого кольору, а коли наступає ніч стає блакитного. Білий колір ялинки символізує початок світлого й чистого шляху, нагадуючи про оновлення, яке приносять Різдво Христове та Новий рік. Українці вірять, що це оновлення України дійсно настане і відбудеться в цьому році. Цьогорічна ялинка стала неодмінною окрасою, радує людей та надихає їх на краще життя. Хоч нині і війна, але життя бере своє, люди хочуть бачити світло та свято, а молодь і діти безпосередньо приймати у ньому участь. Вони приходять до своєї  улюблениці, фотографуються біля неї на згадку та мріють і вірять у світле майбутнє України.   

  Хай 2025  рік буде переможним у всіх сенсах: для України – над ворогом, для всіх людей – над стражданнями, які принесли окупанти на нашу землю. Нехай Новий рік дарує лише позитивні новини та принесе із собою тільки радість та щастя, а всі мрії неодмінно здійсняться! 

Леонід Коваленко

Традиції різних країн світу, які точно вразять українців

Авторка:

Вікторія Вакіна

  У світі де кожен день приносить нові відкриття, а технології трансформуються з нереальною швидкість, є дещо, що залишається незмінним. Це звички, ритуали та моменти, які передаються з покоління в покоління. Саме традиції виконують фундаментальну роль між минулим, сучасним та майбутнім. Вони створюють відчуття приналежності, формуючи ідентичність і підтримують культурну спадщину.

 Кожен народ і кожна країна мають свої унікальні звичаї, сформовані природними умовами, релігійними віруваннями та соціальними практиками. Вони можуть бути не лише унікальними, а й напрочуд незвичними для представників інших культур, а головна важливість таких обрядів полягає ще й у згуртованості їхніх спільнот. Цікаво, що навіть  найскладніші або найекстравагантніші традиції мають свій прихований сенс. Вони нагадують про те, що різноманітність є основою багатства нашого світу, а кожна культура має свій спосіб осмислення життя. Тож перегляньмо добірку цікавих традицій, які точно викличуть у вас неабиякі враження!

  Ритуал скорботи у пам’ять Імама Хусейна

 Ашура – це важливий день у ісламському календарі, який відзначається 10-го числа місяця мухаррам. Для шиїтів це день скорботи та вшанування пам’яті Імама Хусейна, онука пророка Мухаммеда, який загинув у битві при Кербелі у 680 році. Ця подія символізує боротьбу за справедливість і принципи ісламу. 

  У деяких країнах, таких як Іран, Ірак, Ліван, Пакистан, Афганістан і ,частково, Індія, цей день є національним або місцевим святом, і велика частина населення бере участь у заходах. Один із видів обрядів, які проводяться в деяких шиїтських громадах – це  обряд самобичування або символічного самокатування. Основною метою цих дій є вираження скорботи, солідарності з жертвою Імама Хусейна та покаяння. Учасники можуть використовувати ланцюги, легкі гострі інструменти або долоні для ритуального биття себе по спині чи грудях. Традиція самокатування варіюється залежно від країни та громади. В Ірані, наприклад, частіше використовуються театралізовані вистави – таазія, які розповідають історію битви при Кербелі. У Пакистані та Індії самокатування більш поширене серед шиїтських громад як частина масових вуличних процесій.

Сирні перегони

 Сирні перегони — це одне з найбільш незвичайних і видовищних свят у світі, яке щороку привертає увагу як учасників, так і глядачів. Захід відбувається у Великій Британії, в містечку Брокворт, на крутому пагорбі Купера, проводиться щороку наприкінці травня, зазвичай, у понеділок після Дня весни. Ця дата є традиційною і дає змогу багатьом людям зібратися, адже це державний вихідний день у Великій Британії. Основна подія – це гонитва за сиром, який спускають із вершини пагорба.  Сир має вагу понад 3-4 кілограмів. За інформацією BBC Ukrainian, вона була скасована ще у 2010 році, але подія все одно відбувається попри намагання правоохоронців втрутитися. 

Обсипання корицею самотніх

 У Данії існує незвичайна та весела традиція, пов’язана з досягненням 25-річного віку. Якщо людина до цього моменту не одружилася, її друзі та близькі проводять особливий «ритуал» і обсипають її корицею. Ця традиція несе жартівливий характер і стала популярною частиною святкування дня народження серед молоді.  Іменинника можуть прив’язати до стовпа, дерева або просто поставити на відкритій місцевості, щоб обсипати його корицею. Учасники обряду іноді використовують спеціальні пристрої, такі як фени, щоб кориця покривала іменинника з ніг до голови.

  Традиція має історичні корені, які походять із XVI століття, коли одиноких людей, які продавали спеції, називали «перцями». Якщо до 25 років людина залишалася неодруженою, її називали «коричником», а в 30 років –  «перчильником». Такі прізвиська стали основою для сучасного жартівливого ритуалу.

Коронування цапа

  Puck Fair – це один із найстаріших та найбільш унікальних фестивалів Ірландії, який щорічно проводиться у містечку Кіллорглін, графство Керрі. Святкування триває три дні,  з 10 по 12 серпня і об’єднує давні традиції, фольклор і сучасні святкові заходи. Головна подія фестивалю – це коронування дикого козла, який стає символічним «Королем Puck Fair». Процес складається з кількох етапів, спочатку група місцевих жителів вирушає в гори Макґіллікадді, щоб упіймати дикого козла. Потім його привозять до центру міста, де його урочисто коронує «Королева Puck», зазвичай молода школярка з місцевої школи. Коронування відбувається у перший день фестивалю, і це один із найяскравіших моментів свята. Після коронації цапа розміщують у спеціально підготовленій клітці на високій платформі в центрі міста, де він перебуває протягом святкових днів, а на третій день звільняють і повертають назад.

  Легенди пов’язують із подіями часів Олівера Кромвеля: козел, рятуючись від солдатів, прибіг до міста й попередив мешканців про наближення небезпеки, що дало їм час підготуватися. Інші версії пояснюють фестиваль як стародавній кельтський ритуал, у якому козел був символом родючості, удачі та врожаю.

Очищення від злих духів немовлят

  Стрибки через немовлят – це незвичайний релігійний обряд, що проводиться в місті Кастрільйо-де-Мурсія, розташованому в автономній області Кастилія і Леон, Іспанія. Ця традиція поєднує елементи католицької віри та місцевого фольклору і є однією з найбільш незвичайних традицій у світі, відбувається щороку в першу неділю після свята Божого Тіла, яке зазвичай припадає на червень. Святкування триває кілька днів, але сам обряд стрибків є кульмінацією подій. Основною метою є забезпечити дітям захист від злих духів, гріхів і нещасть.

  Традиції є важливим елементом культурної спадщини, які зберігають історичну пам’ять, формують ідентичність спільнот і сприяють соціальній єдності. Вони виступають зв’язком між поколіннями, передаючи цінності, знання та досвід. У сучасному світі традиції набувають особливого значення, допомагаючи зберегти різноманітність і сприяти взаєморозумінню між культурами. Їхнє збереження є ключовим для підтримання культурної ідентичності та гармонійного розвитку суспільства.

Джерела: 

1. Wikipedia.URL:https://en.wikipedia.org/wiki/Mourning_of_Muharram#:~:text=For%20Shias%2C%20mourning%20for%20Husayn,the%20sins%20of%20all%20mankind.

2. SoGlos. URL: https://www.soglos.com/event/outdoors/gloucestershire-cheese-rolling/17943/.

3. 24 Канал. URL: https://www.billing4.net/articles/goroda-i-strani/pochemu-molodih-lyudej-v-danii-obsipayut-koricej.html.

4. Wikipedia. Puck Fair. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Puck_Fair.

5. EnglishWaves.fr.URL:https://www.englishwaves.fr/actualite-7907-baby-jumping-in-spain.html

7 січня - річниця загибелі Максима Кривцова

 

Авторка: 

Наталія Бондаренко

  7 січня 2024 року на фронті загинув Максим Кривцов – український поет, доброволець та захисник України. Йому було всього 33 роки.

  Максим народився в Рівному у 1990 році. Після закінчення Київського національного університету технологій і дизайну він знайшов себе у творчості та громадській діяльності. Однак, з початком Революції гідності і російської агресії у 2014 році його життя докорінно змінилося. Він пішов добровольцем у Добровольчий український корпус “Правий сектор”, а згодом служив у Нацгвардії з позивним “Далі”.

  Після завершення служби в 2019 році Максим зосередився на допомозі ветеранам. Він працював у Центрі реабілітації та адаптації Veteran Hub, допомагаючи бійцям, які повернулися з фронту. Але після повномасштабного вторгнення у 2022 році він знову взяв до рук зброю.

  У квітні 2023 року Максим дав інтерв’ю проєкту “Слова і кулі”, де поділився своїм баченням змін у суспільстві. Він мріяв, щоб українці усвідомили реалії війни, а також вірив у нове покоління – сміливе, відкрите і цілеспрямоване. Своїми спогадами Кривцов надихав багатьох. З особливою теплотою він згадував визволення Балаклії, коли місцеві жителі радо зустрічали українських військових.

  7 січня 2024 року разом із Максимом загинув і його рудий кіт, якому він присвятив зворушливий вірш. Прощання з військовим відбулося 11 січня в Михайлівському Золотоверхому соборі, а потім на Майдані Незалежності в Києві. 12 січня Максима поховали в його рідному місті Рівному на Алеї Героїв кладовища «Нове» («Молодіжне»). Його книги назавжди залишаться без автографів автора, які він так і не встиг поставити.

  Максим був не лише воїном, а й талановитим поетом. Його творчість знайшла відображення у збірці, яку він презентував на Книжковому Арсеналі влітку 2023 року. Тоді він тимчасово залишив фронт, щоб зустрітися з читачами. Саме там багато його друзів востаннє бачили його і письменницю Вікторію Амеліну, яка згодом трагічно загинула у Краматорську.

  Максим Кривцов залишив після себе не лише поетичний спадок, а й приклад мужності та відданості своїй країні. Його життя – це символ боротьби за свободу, а його слова – відлуння незламного духу України.

Як святкують новий рік за Кораном, Біблією, Типітакою

Авторка: Арина Ілларіонова

Новий рік святкують в різних куточках світу. Святкування може відрізнятися один від одного цікавими традиціями. Тому ми коротко розповімо різницю між мусульманським, християнським та буддиським празнуванням. 

В ісламських країнах прихід нового року не вважається святом. Тому особливих традицій його святквання не існує. Також новий рік не має сталої дати, адже в ісламі використовується місячно-сонячний календар.

Оскільки ісламський календар на 11 днів коротший за григоріанський, святкування нового року починається все раніше. Так в 2023 році новий рік зустрічали в ніч з 18 на 19 липня. Тоді почався 1445 рік.

Майже всі мусульманські свята присвячені подіям в Корані. Так новий рік встановлений на честь переселення пророка Мухаммеда і його послідовників з Мекки в Ясріб. Своїми діями він врятувався від гонінь язичників. За Кораном пройшло 1446 років. 

Такі дні вихідні. Люди ходять один до одного в гостини, проте дарувати подарунки чи накривати пишний стіл не прийнято. Віряни намагаються робити більше добрих справ та давати милостиню, адже в цей день добро цінуються ще більше.

У Біблії немає конкретного опису святкування Нового року, оскільки її книги не зосереджуються на сучасних календарях і традиціях. Проте в біблійні часи існували певні свята та ритуали, які могли відзначати початок нового циклу в житті або важливі події.

Найближче до концепції Нового року можна віднести свято Рош га-Шана в єврейській традиції, яке є днем духовного оновлення та початком нового року за єврейським календарем.

В день на Рош га-Шана Бог закінчив утворення всесвіту, створивши перших людей.

З початком нового року починається десяти днів каяття. Віряни вважають, що протягом цих днів Бог визначає долю люди, тому вони прагнуть таким чином на сприятливе рішення.

Традиційно наприкінці першого або другого, якщо перший день припадає на суботу, дня свята прийнято на березі водойми вивертати кишені, викидаючи у воду крихти. Традиція базується на словах пророка Міхея:«Знов над нами Він зми́лується, наші провини пото́пче, — Ти кинеш у морську́ глибочі́нь усі наші гріхи.» Також прийнято проводити особливу сімейну трапезу, на якій потрібно спожити певні продукти.

У буддійської традиції святкування Нового року припадає в різні роки між кінцем січня і серединою березня, на перший весняний молодик за місячним. Дати святкування вираховують за астрономічними таблицями, тому в різних країнах святкування можуть відрізнятися часом.

За три дні до настання нового року в храмах здійснюється молебень. Він присвячений десятьом божествам-захисникам Навчання. А окрему увагу приділяють богині Шрі-Деві, яка вважається покровителькою столиці Тибету Лхаси.

Для отримання її благословення рекомендується не спати всю ніч до шосто ранку. Потрібно або бути присутнім на молебенях, або самостійно читати мантри.

Зранку накривається стіл, де є обов’язковою біла їжа(молоко, сир тощо).

Весь місяць вважається святковим. Тому перший день обов’язково проводять в сімейному колі, а з другого дня починається відвідування родичів.

А перед початком нового року проводиться обряд очищення. Під час обряду “викидаються” з будинку всі невдачі та все негативне, що накопичилося за минулий рік. Обряд здійснює запрошений у будинок лама з участю всіх членів сім'ї. Після святкової трапези збирають залишки їжі з монетами, свічками та хадаком (особливим шарфом, який вручається гостям під час привітання як знак поваги). Все це та деякі інші речі складають в часу та несуть на пустир викидати цей “викуп” біля дороги. Таким чином віряни змушують зло та невдачі покинути будинок. Після цього рекомендується не озираючись йти додому, адже вважається, що в противному випадку зло повернеться назад.