Виставка «Намальовані картини заметіллю тополиною»

Творчість не має меж.
Останнім часом пух тополі асоціюється у нас лише з чимось неприємним. У когось алергія, комусь просто не подобається тополиний «сніг», який забивається у всі щілини. А давайте подивимось на пух тополі з іншого боку – це ж чудовий матеріал для  різноманітних творчих виробів та картин.
В Київському міському Будинку природи, що знаходиться на вул. Рогнідинська 3,  22 - го січня відкрилась незвичайна виставка під назвою «Намальовані картини заметіллю тополиною». На ній представлено 50 мистецьких витворів , «намальованих» пухом тополі.
Підходячи до першої картини, вже розумієш, що ти прийшов сюди не дарма. Твою увагу захоплює майстерне виконання, завдяки якому навіть не помітно , що малюнок зроблений з пуху. У кожній роботі відчувається душа майстра. Зображені тваринки дивляться ніби справжніми очима. Окрім тваринного світу, на картинах також зображені жанрові сценки, копії картин відомих художників. Технологія виготовлення такої картини не складна. Для цього потрібен пух тополі, який майстрині збирають у червні місяці. Потім його очищують від сміття та зерен. Основою для таких картин служить оксамитовий папір, на якому пух тримається сам, між волосками бархату. На оксамит пушинки наносяться нігтями або пінцетом.
Майстри виготовлення картин з пуху тополі запрошують усіх бажаючих відвідати майстер
- клас, який відбудеться 7 - го лютого. Усі необхідні матеріали будуть надані організаторами, тож з собою треба взяти лиш завзятість і трохи терпіння. Виготовлену власноруч роботу учасник зможе залишити собі, на згадку.
Виставка триватиме до 15 - голютого, з 12:00 до 18:00, щодня, крім неділі та понеділка. Вартість повного квитка – 15грн., пільгового ( школярам, студентам, пенсіонерам) – 7грн.
Квиток дає право відвідати і виставку акваріумних риб, що також проходить у Будинку природи.
Катерина КУПРІЄНКО

Степан Кубів став представником президента в Раді

Президент України Петро Порошенко призначив Степана Кубіва представником Президента України у Верховній Раді.

Про це йдеться в указі глави держави №19 / 2015, який оприлюднений на офіційному сайті президента.

«Призначити Кубіва Степана Івановича представником президента України у Верховній Раді України (за згодою)», - сказано в документі.

Довідка. Степан Іванович Кубів народився 19 березня 1962 року у селі Мшанець (Переможне) Зборівського району Тернопільської області. Під час революції гідності - Майдану - комендант Штабу національного спротиву. Очолював ВАТ «Кредобанк». Із 2008 року по даний час — доцент кафедри маркетингу і логістики НУ «Львівська політехніка» (за сумісництвом). З 2010 по 2012 р. — член спостережної ради банку «Львів». З 2006 — до 2010 року — депутат Львівської обласної ради, член фракції «Наша Україна».  З 2010 — по 12.12.2012 — депутат Львівської обласної ради, заступник голови бюджетної комісії, голова фракції «Фронт Змін». З 2010 по 2012 р. — голова Львівського обласного осередку громадської організації «Фронт Змін». У жовтні 2010 року балотувався на посаду мера міста Львова. Посів п’яте місце, отримавши більше 14 тисяч голосів. 

Історія.Коли у щойно створеному Штабі національного спротиву народному депутату Степану Кубіву повідомили про те, що йому належить взяти на себе роль коменданта величезного комплексу Будинку профспілок, де мав розміститися не лише сам штаб і його інформаційний центр, а й усі служби життєзабезпечення Майдану, включаючи харчовий, медичний, санітарно-гігієнічний, комунально-побутовий, безпековий та інші блоки, він дещо розгубився, адже зрозумів, яка колосальна відповідальність на нього лягає. І хоча досвідченому керівникові, який ще донедавна очолював чималу фінансову установу, мати справу з великою відповідальністю доводилось не вперше, у незвичній для нього ролі коменданта форпосту революційного Майдану йому бути ще не траплялося.

В середньому Майдан готував десь близько 70 тис. порцій другої страви на добу. На Майдані постійно харчувалось приблизно десь від 25 до 35 тисяч осіб. Найбільшу ж кількість порцій кухарі видавали Майдану у дні проведення віче, приміром, 8 грудня – близько 110 тисяч, 15 грудня – 80 тисяч. Якщо говорити про чай-каву, компоти, бутерброди, то їх було видано вдвічі більше. Або звернемося до борщового виміру, адже борщ – це найголовніша страва для українців. Отже, за перші три тижні нашої роботи майданівці отримали більше 400 тис. літрів рідких страв – таких, як борщ, супи та бульйони. В раціоні харчування, звісно, є м’ясо, ковбаси, сири, молоко, крупи. Окрім цього, за порадою наших лікарів на Майдані постійно видавали людям лимони, яблука та інші фрукти, а також продукти з високим вмістом вітамінів. Постійно видавалися до чаю різні види печива, мед, варення і навіть цукерки.

Якщо говорити безпосередньо про людей (найменшу їх кількість – десь 5-7 тисяч – було зафіксовано на Майдані у період між масовими акціями, а найбільше збиралося на віче – більше мільйона), то життя Майдану можна розділити на два блоки. Перший блок – це звичайний режим, а другий – коли проходять віче. Я би ще розділив життя Майдану на до і після нападу «Беркуту». Отже, якщо помножимо середню кількість виданих страв на кількість днів, що минули від 2 грудня, то отримаємо зрештою й приблизну кількість людей, які оберталися в орбіті Будинку профспілок за увесь період, – тобто більше півмільйона. Крім того, до нас приходило і чимало бідних людей і безхатченків, яким, звісно, ми не можемо відмовити в харчуванні, адже наша мирна акція протесту, окрім усього іншого, має ще й характер доброчинності.

На утримання такої кількості людей необхідні й неабиякі кошти. Зрозуміло, що допомога, яка надавалась Майдану, надзвичайно різноманітна і багатопланова. Було запитання від журналістів до Степана Кубіва, як щодо грошової допомоги – хто її надає і кого б він назвали головним інвестором Майдану, адже навколо цього питання традиційно створюється чимало чуток, мовляв, все робилось на гроші Америки та Євросоюзу. Кубів відповідав:– Нісенітниці щодо фінансування Майдану Америкою чи то Європою, гадаю, взагалі не варто обговорювати, бо коли б тут дійсно були чиїсь гроші, провладні ЗМІ вже б такого галасу наробили, що нація оглухла б, а світ занімів. Але ж ми ще добре чуємо один одного, чуємо, як по всьому світу лунають слова підтримки на адресу Майдану. Коли б його створювали на чужі гроші, а людей звозили на нього проти їх власної волі, то результат був би таким, як на альтернативному майдані, організованому владою, – до обіду стоять, а на вечір вже розбіглися. А тут подивіться – люди стоять вже майже місяць і розходитись ніхто не збирається, бо всі прийшли сюди за покликом власного серця. Тому й найхарактернішими рисами Майдану є самовизначення, самоорганізація, самодисципліна, самооборона і – що найголовніше – самозабезпечення і самофінансування. Якщо на Майдан з’їжджаються люди з усієї України, він як явище є уособленням всенародного зібрання – загальноукраїнського громадянського майдану, а тому й утримує його сам народ.
Основними спонсорами Майдану були перш за все представники бізнесу, киян і мешканців різних регіонів України. Якщо взяти узагальнено, то собівартість однієї порції їжі у грошовому еквіваленті становила приблизно 6 – 11 гривень. Близько 75 – 80 % від цієї суми отримувалось безпосередньо харчовими продуктами, а інше докуповувалось на зібрані кошти. Тонами треба було закуповувати гречку, рис, крупи. Лише питної води Майдан споживав в середньому від 6 до 11 тисяч літрів на добу. Інші 20-25 % – відповідно грошові кошти, збиралось щодоби на потреби Майдану від 120 до 500 тисяч гривень – в середньому десь 300 тисяч грн. пожертв на добу. Прозорі скриньки з зібраними коштами розкривались в присутності фінансової комісії, яка складалась з посланців Майдану – студентів, членів громадських організацій та представників політичних сил (загалом 10-12 чоловік). На базі заявок, які надходили від комендантів Жовтневого палацу, КМДА, Будинку профспілок і власне самого Майдану приймалось рішення про виділення коштів – найперше на харчування, дрова тощо.
Комендант Майдану і його співробітники відповідали за організацію роботи в багатьох напрямках – практично за все, що пов’язане із забезпеченням життєдіяльності Майдану. Це й харчування, і гігієна та медична допомога, мали вирішувати також, де спати людині, де їсти, де митися, а ще були питання, пов’язані з енергетикою, теплом, комунальними справами, зокрема прибиранням, сортуванням і вивезенням сміття, постачанням дров, озвучкою сцени, забезпеченням охорони, роботою психоаналітичного центру, медіацентру, інфоцентру… Скажімо, тільки тієї ночі, коли під час виступу Вакарчука було на Майдані до 300 тисяч людей, було вивезено з території 22 «Камази» сміття. І ця робота здійснювалась у співпраці з комунальними службами Київської міської адміністрації.
Людей, які працювали з Степаном Кубівим було 15 чоловік, які, власне, й організували тут системну роботу. Щоб мінімізувати ризики, Кубів взяв до себе в команду перевірених людей.
Мали також близько 500 лікарів-волонтерів, які ротувались день-ніч, бо мусили працювати й на основній роботі. На кухні працювали 2 тис. волонтерів і 80 професійних кухарів, які мали медичні книжки. Від 80 до 160 волонтерів розносили їжу. В охороні працювало близько 4 тис. людей. Окрім цього, на Майдані працювала велика група юристів, соціологів, фахівці, які забезпечували роботу інформаційного центру – десь близько 500 чоловік. Тобто загалом самоорганізовано в процесі десь 10 тис. людей – більше, ніж нараховує будь-яка, навіть Київська, адміністрація.

В. Орел

В. Друг

Стали відомі лауреати українського книжкового «Оскару»

Церемонія нагородження переможців  XVI Всеукраїнського рейтингу «Книжка року’ 2014» відбулась у приміщенні столичного театру-майстерні  «Сузір’я» 2 лютого.
Головними  організаторами  заходу традиційно виступили  Центр рейтингових досліджень «Еліт-Профі»  та Президент рейтингу, український журналіст та публіцист, Костянтин Родик.
Пан Родик наголосив, що захід не відбувся торік через складну ситуацію в країні, і не планувався й цього року, проте ми маємо жити та  бути вдячними усім, хто захищає Батьківщину зараз на фронті. Церемонію вручення відзнак було розпочато хвилиною мовчання за загиблими захисниками нашої держави та гаслом «Слава Україні».
У семи традиційних номінаціях між собою змагалися найкращі письменники та видавництва.  Варто наголосити, що автор необов’язково має бути українцем, але видавництво повинно бути вітчизняним.
 Для вручення дипломів лауреатам було запрошено видатних діячів культури, мистецтва та громадської діяльності. Зокрема переможцям потиснули руку співачка Лілу, Олімпійський чемпіон та народний депутат  Денис Сілантьєв, професор та експерт «Книжки року» Микола Тимошик,  і акторка та ведуча Наталя Сумська.
Атмосферу вечора створили студенти Київського національного університету культури та мистецтв, і, звісно ж, чарівні ведучі: креативна поетка Леся Мудрак та головний редактор журналу «Всесвіт» Дмитро Дроздовський. Завдяки їм відвідувачі поринули у таїну літератури, поєднану із музикою та театром.
Крім приємних моментів безпосереднього нагородження переможців рейтингу, у відвідувачів була можливість обмінятися порадами з приводу хороших книг. Так у спеціальному інтерв’ю для нашого видання Денис Сілантьєв, який, до речі,  цьогоріч виступив одним із організаторів  даної події, розповів, за якими книжками він любить відпочивати.
Я розслабляюсь зі специфічними книгами. Мені подобаться публіцистичні видання, пов’язані із нашою історією , економікою та політикою. Декілька днів тому я закінчив читати книгу Старікова ( рос.публіцист, письменник та блогер — прим.автора) «Шерше ля

нефть». Перед цим читав Лермонтова – «Герой нашого часу». Роблю такий собі літературний мікс.
Що полюбляєте з української літератури?
Я читав братів Капранових, поки що тільки одне їх відповідання. Зараз шукаю щось новеньке.

«Читай книжки, які стали подією» — не тільки гасло цього конкурсу, а й заклик до української читацької аудиторії, яка часто жаліється на відсутність якісної української книги. Номінанти та організатори рейтингу вкотре довели: вітчизняне книговидання є, воно розвивається і постійно робить досягнення.

Ірина Лисогор

Гонтарева планує встановити єдиний валютний курс

Нацбанк України прагне до того, щоб на ринку існував єдиний реальний і ефективний курс.

Про це заявила голова НБУ Валерія Гонтарєва, повідомляє прес-служба регулятора.

На нараді з керівниками найбільших банків Гонтарева приділила особливу увагу питанню подальшого курсоутворення.

Для усунення множинного курсу, який склався на ринку, обговорювалися можливі нові механізми пошуку рівноважного курсу.

"Ми хочемо, щоб на ринку існував єдиний реальний і ефективний курс", - підкреслила Гонтарєва.

Гонтарева підтвердила, що запит України на отримання фінансової підтримки в рамках Механізму розширеного фінансування прийнятий керівництвом МВФ.

Також Гонтарева повідомила банкірів про те, що Національний банк вже почав практичну реалізацію своп-лінії з Китаєм у розмірі 2,44 млрд доларів, яку можна використовувати для фінансування торгових контрактів, інвестиційних проектів та інших цілей.

"Враховуючи, що товарообіг з Китаєм досить значним, використання своп-лінії гривня / юань не тільки сприяти активізації зв'язків з китайськими партнерами та диверсифікації зовнішньоекономічної діяльності, а й зменшить напругу на валютному ринку України", - зазначила глава НБУ.

Національний банк України вирішив з 5 лютого відмовитися від використання індикативного курсу, забезпечивши єдиний ринковий курс гривні на міжбанківському валютному ринку, повідомило джерело на фінансовому ринку.

"З четверга буде єдиний ринковий курс. Індикативних курсу не буде", - сказав співрозмовник "Інтерфакс-Україна" за підсумками наради з банкірами в НБУ 2 лютого.

Раніше НБУ розглядав питання введення нового порядку роботи міжбанку.

Разом з тим на минулому тижні регулятор заявив про відсутність планів по введенню обмеження продажу валюти тільки під критичний імпорт.

НБУ з кінця минулого року щодня проводить аукціони, на яких продає $ 3 млн для пошуку індикативного курсу, на який повинні орієнтуватися банки при проведенні операцій. Разом з тим індикативний курс і реальний курс на міжбанку істотно відрізнялися: у п'ятницю 30 січня середньозважений курс на аукціоні НБУ склав 16,0072 грн / $ 1, тоді як реальний курс на міжбанку - 21,1000 грн / $ 1.
В. Орел
В. Масик

Збройні можливості України суттєво покращилися – Пристайко

Президент США Барак Обама в інтерв'ю каналу СNN сьогодні заявив, що США посилюватимуть економічний і дипломатичний тиск на Росію, поки Путін не піде дипломатичним шляхом деескалації конфлікту в Україні. Паралельно американський  президент вважає, що найкращою допомогою Україні нині буде підтримка в проведенні економічних та інших реформ.

Деталі такої допомоги Україні та тиску на Путіна днями у Вашингтоні обговорювала українська дипломатична місія. Кореспондент «Голосу Америки» Тетяна Ворожко поцікавилася в заступника міністра закордонних справ України Вадима Пристайка, як відбуваються переговори з союзниками та росіянами і чого за час конфлікту  вдалося досягти українській дипломатії.

За словами Пристайка, доказів присутності російських військ в Україні та підтримки Росією бойовиків в українських дипломатів достатньо і їх наводять мало не на всіх закордонних зустрічах. Демонструють їх і росіянам.

«Я був на зустрічі, де Лавров сам говорив: покажіть мені хоча б одного солдата. Ми показуємо. Ні, цей не підходить. Ні, на карту ми дивитися не будемо. І так далі, так далі», – каже Пристайко.

Серед доказів, які має Україна, – танки, яких не випускають ніде в світі, крім Росії. Очевидно, що «ЛНР» і «ДНР» не могли їх побудувати чи доставити з якоїсь іншої країни. Не кажучи вже про Буки, російські безпілотні літальні апарати, каже український дипломат.

«Ми вже запитуємо наших російських колег: що ви хочете – щоб Путін сам, з прапором в руках, босоніж перейшов кордон, і тоді ви скажете, що так, ми присутні?»,  каже Пристайко.

За його словами, питання навіть не в доказах, а в тому, чи надійде дозвіл від Путіна визнати їх. Заперечення Росією присутності своїх військ в східній Україні не є продуктивною позицію, оскільки не дає просунутися в переговорах.

«Якщо ви пам’ятаєте, в Брісбені прем’єр-міністр країни просто сказав Путіну: я так розумію, що мушу потиснути вам руку, але маю сказати вам тільки одне – забирайтеся з України.  На що Путін відповів, як мені розповідав прем’єр-міністр, «так нас там немає». На це прем’єр-міністр сказав, що ми втрачаємо час на цю бесіду, тому що говоримо різними категоріями. Для всіх зрозуміло, що ви воюєте, ведете гібридну війну, а ви продовжуєте наполягати, що нас там немає», – каже Пристайко.

Водночас, за його словами, коли інші країни, як, наприклад, Греція, ставлять під сумнів позицію України, то роблять це не від браку доказів.       

«Безумовно, ми з вами знаємо, іноді дивуємося заявам президента Чехії, прем’єр-міністра Угорщини. Є країни, які ближчі до Росії, які пов’язані економічними зв’язками, які б не хотіли дуже радикально виступати. Є відчуття страху. Розумієте, коли вони бачать, що Росія робить з Україною, то вони остерігаються, що зроблять з ними. І їхній обов’язок – захищати свої нації. Вони намагаються бути гнучкими. Ця гнучкість призводить до того, що агресор стає дедалі нахабнішим», – каже Пристайко.

І хоча виключно дипломатичним шляхом, за його словами, вирішити цей конфлікт неможливо, будь-яка резолюція чи декларація на користь України, окрім підтвердження її правоти, має чимало практичних наслідків.

«Є користь, яку розуміють професіонали. Наприклад, рішення Ради безпеки ООН торік, на якому більше 100 країн проголосували за позицію України, і це показує рівень підтримки нашої позиції. І на цьому починають базуватися всі інші рішення. Наприклад, Міжнародна організація цивільної авіації, яка відповідає за польоти, зокрема й над Україною. Нам важливо забезпечити режим прольотів. Базуватися на тому, куди можна літати і куди ні, можна на рішенні Ради безпеки ООН. І це торішнє рішення є фундаментом, на якому базуються всі дуже важливі для нас кроки».

Те саме стосується зброї: летальну високотехнічну зброю Україні ще не надають, але збройні можливості України суттєво покращилися, каже дипломат. Україна, за його словами, вже зробила багато кроків, щоб ринок озброєнь став для неї відкритим, і тепер може закуповувати сучасну зброю, щоб протистояти агресії Росії.

Багато режимів забороняють продавати зброю державам, які не є союзниками, але ці деталі здаються не такими важливими, коли країна просто стікає кров’ю, каже Пристайко. Проте крізь режими, протоколи важко пробитися, адже ці бар’єри зроблені спеціально, щоб зброя не розповзалася по всьому світу.

«Ми не кажемо про «калашникови», у нас достатньо танків. Ми можемо виробити танки і якесь просте озброєння. Нам важливе високотехнічне озброєння, протиартилерійскі батареї, щоб зупинити батареї, які стріляють по наших містах, протиснайперське обладнання, апарати броньові, машини, протимінні обладнання. Ми починали з бронежилетів, форми, шоломів, а зараз перейшли на антибатарейні радари, протимінні роботи, протиснайперське обладнання, спеціальний захист, спеціальні машини, ті самі дрони (безпілотні літаки, в т. ч. бойові, здатні наносити авіаудари, - Ред.). Ми вже закуповуємо сучасні гвинтівки, броньовані машини. Тобто це інший рівень», – каже Пристайко.

Сенатор Роберт Менендес закликає до негайної імплементації "Акту на підтримку свободи України".  Менендес наголошує, що Україна потребує зброї для захисту.

Голос Америки

США, Канада і Мексика стурбовані посиленням агресії РФ в Україні

Глави зовнішньополітичних відомств трьох країн Північної Америки зустрілися в США для обговорення глобальних і регіональних викликів.

Одним з таких вони назвали російську агресію в Україні, наголосивши на необхідності її негайного припинення.

Про це йшлося на спільній прес-конференції в суботу Джона Керрі (США), Джона Берда (Канада) і Хосе Антоніо Меаде (Мексика), передає власний кореспондент Укрінформу.

"Ми поділяємо глибоку стурбованість ескалацією насильства в Україні під егідою Росії, яка призвела до загибелі ще 15 українських солдатів тільки протягом останніх 24 годин", - заявив з цього приводу глава МЗС Канади Джон Берд.

Тристороння зустріч головних дипломатів найбільших держав Північноамериканського континенту відбулася в суботу, 31 січня, в місті Бостон за ініціативою американської сторони.

А. Ясенський

Елементи давніх вірувань в обрядовості і піснях українців

Зародки обрядовості в культурі з’явилися ще з початком існування людства. Регулярні масові зібрання, сигнальні вигуки, ритуали танцю (навіть для того, щоб зігрітися), полювання – всі ці дії мали практичні цілі, але не виключали елементів обрядовості. 

Щоб краще зрозуміти природу походження того чи іншого обряду варто насамперед поглянути на світ очима наших предків. Чому на полях стояли дивного вигляду кам’яні статуї? Чому на проводи русалок торкались вінками могил та яке значення мало яйце ще до впровадження християнства на Русі? На це, та безліч інших питань я спробую дати відповідь у цій статті і наблизитися до пізнання свідомості прадавнього українця.

Наші предки звикли ділити світ на три сфери. Це подібно великому дереву.  

• Перша сфера була надземною. До неї відносили Сонце, хмари, дощі і грози, пори року, пташок.

• Друга сфера – реальна. Це земля, природа, врожай і все, що стосувалося людського побуту.

• Третя сфера – наймістичніша, підземна. В ній мешкали такі чудернацькі істоти як мавки, русалки, домовики, гноми і т.д. Спочатку їх відносили до реальної сфери, але з приходом християнства стали асоціювати з нечистими силами і злом. 

Почнемо, наприклад, з початку сільськогосподарського року – обряду викликання Весни. Особливу роль у цей час виконував обрій. Туди все йшло і звідти все приходило: сонце, пори року, пташки. Щоб закликати Весну, яка далеко за обрієм, в першу чергу вона повинна почути гукання. Для цього забиралися якомога вище – на стріху, на горбочок, копицю чи навіть пліт. Грубі чоловічі голоси для гукання не підходили, тому підбирали юних дівчат, які на високих інтонаціях влаштовували гучний вереск. 

Надзвичайно містичне і сакральне значення наші предки надавали вогню. Вогнище фігурувало в багатьох обрядах України. Воно очищає, лікує (знахарі), захищає від злих сил, спалює все негативне (наговори, погані думки). Перша функція вогню, завдяки якій його вважали священною субстанцією – це освітлювання. Вогонь знищував темряву, що для давньої людини було справжнім дивом. У ніч на Івана Купала розпалювали вогнища, щоб повністю знищити і без цього коротку літню ніч. Перескочити чи переступити через вогонь дозволяло очистити душу. Вогонь символічно спалював все погане, тому в ніч на 7 липня закохані пари, тримаючись за руки, стрибали над вогнем на щасливу долю. Все зло, біди, хвороби і колишні образи зникали у полум’ї . У деяких регіонах навіть на весіллі наречений переносив молоду через лінію вогню перед воротами хати. Цей обряд виконувався після вінчання, коли пара приїхала з церкви. Такий парадокс – після християнського обряду виконувати язичницький. Вогнем користувалися і при лікуванні народними методами : спалювання «рожі», бородавок та інше. Особливе значення вогню перейшло у церковну традицію – свічки. Не варто оминати увагою ще один обряд, який робили люди по закінченню зимових свят. 19-20 січня після Водохрещі потрібно було замести хату, забрати все сміття і спалити позаду у садочку для здоров’я,  добробуту і врожаю. 

Воду християни також взяли на озброєння. Свяченою вона вважається після опускання у неї хреста. Саме такою водою можна користуватися для ритуалів. Свяченою водою господар кропить дім, хрестить всі кути дому і хліва для добробуту та здоров’я. Вона і досі вважається цілющою коли її випити чи пірнути, як, наприклад, на Водохрещу. 

Давні українці вже знали як працює система кругообігу в природі. Дуже цікавими були обряди, пов’язані з викликанням дощу. Щоб вищі сили змочили грунт потрібно було показати їм, що саме люди просять. Тут застосовувалась магія уподібнення – слов’яни обливалися водою та імітували дощ, священики кропили криницю.  Інший спосіб викликати дощ – вбити жабку і підв’язати за ногу до дерева. В криниці закидали уламки глечиків, які символізували сонце і вогонь – протилежну стихію. Ймовірно, щоб показати час для закінчення панування сонця, або ж приношення в жертву дощу. Ще один приклад симбіозу язичництва і християнства у правилі не торкатися землі до Благовіщення, мовляв, вона ще спить. Якщо хтось порушував традицію і після цього наступала посуха, селяни здійснювали акт повернення правильної послідовності в природі. Наприклад хтось вирішив поставити огорожу чи посадити часник. Його обов’язково нишком викопували.

Земля, звичайно, чи не найголовніша святиня для давніх українців. По всій території України знаходили статуї кам’яних баб з гіпертрофованими жіночими ознаками. На багатьох таких фігурах був особливий знак – ромб з крапкою посередині. Такий символ був знайдений у більшості культур світу. Вчені довго міркували над його значенням і прийшли до висновку, що ромб – це поле, а крапка – зерно. Скульптури зображали вагітну жінку, праматір всіх людей, землю-годувальницю. 

Земля – місце куди йде людина після смерті і віддає їй свою енергію. Не дарма предки так шанували могили свого роду. Вважалось, що померлі можуть передавати хорошу енергію. В день проводів русалок люди з вінками торкались могил на кладовищі, а потім кидали цей вінок між врожай. Вінок, коло – символ замкнутої, сконцентрованої енергії. Таку ж енергію могло зберігати в собі яйце. В християнські часи його потрібно освятити в храмі, а в дохристиянський період яйце само по собі містило джерело зберігання енергії, адже це галькоподібний предмет з якого неймовірним чином виходило життя. Ним обводили могилу по колу чи вимальовували хрест. Містичним звареним яйцем, повним енергії предків, годували хвору дитину чи будь-яку слабку живу істоту, якій необхідна додаткова сила.    

За лекцією музикознавця, фольклориста, заслуженого діяча мистецтв України – Є.В. Єфремова. 

Марія Янишин