Один, два, три! Ялиночко, гори!

       

Вогники головної ялинки країни запалали в День Святого Миколая о 19:00. Всіх гостей зі святом привітав міський голова Віталій Кличко та перша леді країни Марина Порошенко

Вже другий рік зелену красуню встановлюють на Софіївській площі. Тому від станції метро Майдан Незалежності прямую відразу до неї. Хрещатик та інші центральні вулиці міста освітлені новорічною ілюмінацією. Багато людей вже спускається вниз Софіївською вулицею з маленькими подарунками та солодощами в руках. 

На Софіївській та Михайлівській площі панує справжня атмосфера казки. Новорічні вогники переливаються різноманітними кольорами; аромати смажених ковбасок та глінтвейну доносяться від ярмаркових будиночків. Всі очікують коли вже   загоряться кілька тисяч вогників на ялинці. Цьогорічна природна ялинка, заввишки 25 метрів, прикрашена пряниками, цукерками та льодяниками. “За словами організаторів, ялина обійшлася у трохи більше 40 тисяч гривень”, - повідомляє Українська Правда. 

На сцену під гучні овації виходить Святий Миколай. “Час подарунків та приємних зустрічей тільки починається. Від сьогодні до 16 січня я чекатиму на вас в резиденції на Михайлівській площі. Я буду радий бачити вас, спілкуватися з вами в моїй чарівній господі. Вірте в дива! І не тільки вірте! Творіть дива!”

Слідом за Миколаєм на сцену запрошують Марину Порошенко, міського голову Віталія Кличка та засновника компанії “Folk Ukraine”, що організовує  новорічно-різдвяні свята Ігоря Добруцького. Головна леді країни побажала у наступному 2016 році Україні — єдності, нашим родинам — миру, і всьому українському народу — щастя та добра. 

Ведучий та всі присутні на святі починають зворотній відлік. “Десять, дев'ять, вісім... два, одиииин!” І нарешті на ялинці загоряються тисячі вогників. До мікрофону виходить Віталій Кличко. “Сьогодні ми всі, і діти і дорослі, чекаємо не тільки подарунків, ми чекаємо на диво. Я бажаю кожному з нас мріяти та робити добрі справи. Змінювати світ, можливо маленькими справами, але дуже важливими. Ми віримо в себе, ми віримо в майбутнє! Я хочу привітати вас зі святом, з Днем Святого Миколая, і побажати вам всього найкращого! Зі святом вас, кияни!”

Починається святковий концерт. Піднімаюся на оглядовий майданчик, що облаштований навколо пам'ятника Богданові Хмельницьому, щоб зробити фото на фоні головної ялинки країни. Це виявляється непросто! Доводиться в прямому сенсі “пробиватися” через натовп до площадки. 

Зробивши заповітні фото прямую до ярмаркових будиночків. Тут можна купити різноманітні солодощі та напої за середніми цінами. Наприклад, чай коштує в межах 10 — 15 гривень, кава — від 10 до 20 (ціна зростає залежно від того, які добавки додають до напою), глінтвейн — від 40 — до 50 гривень. Новорічні прикраси та сувеніри також можна придбати на різдвяному ярмарку. 

Святкова атмосфера пануватиме на Софіївській та Михайлівській площі до 16 січня 2016 року. Всі охочі також можуть відвідати фестиваль “Європейська зима”, який триває на Поштовій площі. Але це ще не все! Майданчик розваг “Зимова країна”, що на ВДНГ, також чекає на вас кожного дня.

Іванка Ухаль

Чи пересядуть українські аграрії на вітчизняні комбайни і трактори?

За останні роки імпорт тракторів скоротився майже на 50%. Чи зможуть скористатися цим вітчизняні заводи, розбиралося Agravery.com.

За останні десять років продукція українського сільгоспмашинобудування втратила позиції на вітчизняному ринку. Якщо в 2004 році 80% продажів сільгоспмашин припадало на заводи України та країн СНД, сьогодні їх доля не перевищує 30%. На питання, яку техніку купують чи хочуть купити українські аграрії, більшість відповідає: John Deere, New Holland, Case ІН тощо.

Вітчизняна техніка здебільшого не задовольняє їх продуктивністю та якістю, а купують її головним чином через ціну, в півтора-два рази нижчу імпортної. «У нашому господарстві працюють трактори John Deere, Case, Fendt. Вибирали їх, виходячи з того, що нам потрібна максимальна продуктивність на полі», — розповідає Роман Волошин, керівник Погребищенського підрозділу філії ТОВ ПК «Зоря Поділля», що обробляє землі у Вінницькій та Київській областях.

Девальвація гривні зробила дорогу імпортну техніку ще дорожчою. Втім, навряд чи українська техніка значно посуне на ринку імпортну — не вистачає асортименту, а якість та економність обслуговування не задовольняють покупців.

Куди поділися українські трактор і комбайн

Вітчизняні виробники сільгосптехніки переживають наслідки розвалу галузі в 1990-ті. Економічна криза в Україні зачепила всі без винятку «сільмаші». Багато підприємств припинило існування чи скоротило виробництво в рази.

Якщо в 1990 році українські заводи відвантажили 106 тис тракторів, то в 2014-му — 4. Виробництво плугів скоротилося з 89 тис у 1990-му до 1,8 у 2014-му, культиваторів — з 13,4 до 3,5, сівалок — з 57,1 тис до 3 тисяч, зернозбиральних комбайнів з 5,4 тис  до 68 (дані по комбайнах — 2013 року).

Показовим у цьому є доля українських цукрозбиральних комбайнів, які в СРСР випускали тільки українські заводи. В 1990 році обсяг виробництва цукрозбиральної техніки становив 8600 одиниць. У 1990-ті випуск скоротився до кількох сотень комбайнів на рік — в умовах кризи українським та російським аграріям було не до цукру. Російський ринок просів до 500 комбайнів щороку, український — ще більше. При чому конкуренцію українським машинам склала вживана техніка переважно з Німеччини. І хоч на Тернопільському комбайновому заводі вдалося розробити комбайн нового покоління «Збруч», грошей на його серійне виробництво не знайшлося — для підтримання рентабельності потрібно було відвантажувати хоча б по 120 комбайнів щороку, тоді, як підприємство ледь знаходило клієнтів на 50—100 машин.

Далася взнаки і відсутність достатньої державної підтримки як аграріїв, так і самих виробників. Приміром, з понад 1300 зернозбиральних комбайнів, випущених за майже двадцять років «Херсонмашем», 90% було продано за державними програмами. Як тільки фінансування зійшло нанівець, виробництво скоротилося в рази.

Вітчизняна техніка часто не може похвалися ані надійністю, ані швидкістю роботи. «Для заготівлі грубих кормів ми використовували машини радянського зразка. Нині працюємо імпортними. Так, це дороге задоволення, але й прибутки вищі», — розповідає Олександр Мегей, керівник ПСП «Лідер» на Черкащині, що обробляє 1300 гектарів та займається тваринництвом.

За його словами, якщо раніше на заготівлю люцерни вони витрачали кілька тижнів, то зараз — 3—4 дні. «Імпортна техніка має вищу продуктивність, менше ламається, одна машина виконує кілька операцій. Тобто з новою технікою вкладаємося в термін, коли рослини зберігають найвищу перетравність, що дозволяє підвищити ефективність тваринницького комплексу», — розповідає він.

Ще одним плюсом імпортної техніки є економічність. Якщо українському комбайну «Славутич» потрібно 3—4,5 л пального на тонну зерна, то імпортним досить літр. «Витрата пального по господарству скоротилася втричі. Ми підрахували: з імпортною технікою заощаджуємо два-три мільйони гривень на рік. Зекономлені кошти знову вкладаємо в технічний парк», — додає Олександр Мегей.

Ще один «мінус» українських виробників — обмежений асортимент продукції. Можна нарахувати десятки позицій, де вітчизняні заводи взагалі не пропонують жодної альтернативи імпорту. «Зараз прицінюємося до телескопічного навантажувача, посівного комплексу, самохідного кормозбирального комбайна. Але такі машини в Україні не випускають», — розповідає керівник «Лідеру».

Залежні українські заводи і від поставок з-за кордону комплектуючих та матеріалів. Стосується це навіть виробників простих ґрунтообробних машин — в Україні бракує якісного металу. Приміром, «Червона зірка» закуповує робочі органи культиваторів в Іспанії, а «Уманьферммаш» — метал для плугів та борін в Австрії. А після визнання банкрутом «Дніпрошини» українські виробники залишаться ще й без вітчизняних шин для своєї техніки. 

Ставка на інновації

Однак є й позитивні приклади. Серед них — Харківський тракторний завод. Зберігши виробничі потужності та кадровий потенціал, підприємство розширило асортимент продукції та більше уваги приділяє якості й надійності машин.

При цьому одними тракторами на ХТЗ обмежуватися не бажають — завод планує розпочати складання зернозбиральних комбайнів Sampo Rosenlew. У цьому році в Харкові підготують дослідну партію комбайнів для сертифікації. У 2016 році, як очікується, розпочнеться виробництво, яке за три-чотири роки планують довести до півтисячі комбайнів на рік. До 2020 року рівень локалізації має зрости до 50%. У планах харків’ян — і співпраця з John Deere.

Не чекає допомоги від держави і найбільший на пострадянському просторі виробник посівної техніки — кіровоградська «Червона зірка». Завод має найсучаснішу серед виробників сільгосптехніки України фарбувальну лінію, лазерний розкрій металу, роботизоване зварювання. В Кіровограді запущено ливарний завод, що дасть змогу відмовитися від поставок з Туреччини та Китаю. Така модернізація дала змогу компанії запустити виробництво посівних комплексів, у тому числі для роботи за мінімальною і нульовою технологіями, а також просапник сівалок на 12 та 16 рядків

Прикладом вдалого орієнтування на ринку є «Завод Кобзаренка». Підприємство, «біографія» якого нараховує 22 роки, нині пропонує найширший в Україні асортимент тракторних причепів та бункерів-перевантажувачів зерна. Увійшов завод і в сегмент цистерн сільськогосподарського призначення — продукція стає все більш затребуваною як в Україні, так і в Росії. Через п’ять років підприємство планує випускати до 400 цистерн різного об’єму щороку, для чого готове збудувати виробничий майданчик у Польщі — в Україні оцинковувати цистерни великого об’єму просто нема де.

Освоїли на підприємстві й виробництво нішової техніки — мобільних розчинно-заправних станцій, тюковозів, машин для запаковування і розпаковування зерна. Розробка «Заводу Кобзаренка» — перевантажувач зерна «Ковчег» — тривалий час не мав аналогів у світі. Цьогорічна новинка — причіп-ваговоз із зсувною стінкою.

Підприємству на розвиток вдається залучати дешеві кредити з ЄС. «Влітку плануємо погасити всі кредити і взяти нові. Сьогодні ми вже користуємося європейськими кредитами під 6,5 відсотка річних. Йдеться про один польський банк, який обслуговує наш польський підрозділ. Ми беремо кредити і передаємо їх сюди, в Україну», — розповідає керівник підприємства Анатолій Кобзаренко.

Вчаться вітчизняні виробник і маркетингу. Так, «Бердянські жатки» не тільки перефарбували машини з бордового в жовтий, а й просувають їх під новим брендом John Greaves з легкопізнаваним логотипом. Це, як розповіли представники підприємства, стало логічним продовженням «перезапуску» виробництва і розширення асортименту продукції. Крім того, ребрединг допомагає працювати на експортних ринках.

Втім, ці заводи не можуть суттєво змінити ситуацію – їх доля у виробництві не така велика, та й значна частина продукції йде на експорт. В 2014 році з 4102 випущених ХТЗ та іншими заводами тракторів за кордон поставлено 2259, з них 1041 — у Росію. В РФ відправилися і 1503 сівалки (вироблено в 2014-му — 2893) тощо.

Криза як шанс?

За даними Мінагрополітики, в 2014 році поставки з-за кордону тракторів в Україну скоротилися майже вдвічі, до 207,5 мільйона доларів проти 400,4 мільйона в 2013-му. Ринок комбайнів просів ще більше. Одночасно скоротилось і виробництво. За даними Мінагрополітики, у січні-квітні 2015 року виробництво тракторів скоротилося на 17,3% (до 1280 одиниць), відвальних плугів — на 5,6% (526 од.), дискових борін — на 25,5% (366 од.) тощо.

Ця ситуація дає певний шанс українським виробникам. Як зазначає директор Українського науково-дослідного інституту прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва Володимир Кравчук, українські виробники на сьогодні мають найбільші шанси збільшити продажі у сегментах причіпних  машин, а також жаток. «Не можна категорично сказати, що ми користуємося тільки імпортною технікою. Якщо говорити про причіпну техніку — то це можуть бути вітчизняні машини, — погоджується  Роман Волошин. — Приміром, використовуємо уманські культиватори для міжрядкового обробітку цукрових буряків, інші ґрунтообробні агрегати».

«Попит змістився до бюджетних продуктів. Наприклад, у сегменті зернозбиральних комбайнів аграрії цікавляться більш дешевими моделями. Збільшилася доля потриманої техніки, а серед причіпних машин є інтерес до продукції вітчизняних виробників», — розповідає виконавчий директор компанії «Техноторг» Юрій Калюжний.

Але навіть така техніка може виявитись не по кишені. «Аграріям банально не вистачає грошей. Ми зараз пропонуємо техніку європейської якості. Але її нема за що купувати. Кредити під 28% не всім по кишені, — коментує заступник директора компанії «Велес-Агро» Віктор Плахотний. — По нашому підприємству росту продажів по Україні немає. Навпаки, порівняно з минулим роком реалізація ґрунтообробних і посівних машин "Велес-Агро" знизилася в Україні на 20%. Допомагає експорт, а це до 40% продукції».

Є надія, що вирішити проблему допоможе уряд. У державному бюджеті-2015 було закладено 300 мільйонів гривень на компенсацію кредитних ставок аграріям, а також фінансування закупівлі техніки через «Украгролізинг».

Як показує практика попередніх років, чим більше виділялося коштів на програми державної підтримки, тим більше аграрії купували вітчизняну сільгосптехніку. Приміром, в 2010 році селяни через «Украгролізинг» придбали 313 тракторів на 67,5 мільйона гривень. У 2014 сума була скорочена до 28,3 мільйона, що вистачило на 95 тракторів.

Євген Пилипенко

Влада на місцях повинна бути прозорою, ефективною і відповідальною – Форум депутатів місцевих рад партії “БПП “Солідарність”

Втілення реформи децентралізації та творення нової якості місцевої влади стане гловним післявиборчим завданням для депутатів рад усіх рівнів. Про це говорили учасники Форуму депутатів місцевих рад партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність”, який відбувся у Києві.

На Форум прибули понад три із половиною тисячі представників місцевих органів влади з усієї України. А загальна кількість депутатів, обраних від партії, перевищує 9 тисяч – повідомив, підбиваючи підсумки виборчої кампанії, керівник Центрального виборчого штабу партії Ігор Кононенко.

“На цих місцевих виборах українці підтвердили довіру до нашої партії як Президентської політичної сили. Ми отримали практично такий же результат, як і на минулорічних парламентських виборах. Скажу відверто: якщо під час військової агресії і дуже непростих реформ партія влади отримує такий результат – це означає, що на вас покладається надзвичайно висока відповідальність”, – заявив І.Кононенко.

Представляючи команду міських голів, очільник Києва, голова партії “БПП “Солідарність” Віталій Кличко зауважив, що представники політичної сили йшли на вибори під гаслом реальних справ. За словами В.Кличка, у столиці скорочують зайвих чиновників, відкрили мерію, документообіг, тендери і найважливіше – бюджет міста. “Як наслідок – у цей складний час ми збільшили надходження до бюджету на 30%. Тепер гроші, які осідали в кишенях чиновників, йдуть на підтримку соціально незахищених і розвиток інфраструктури”, – підкреслив В. Кличко.

Країна очікує від депутатського корпусу відповідальної роботи і консолідації зусиль – заявив лідер парламентської фракції “Блок Петра Порошенка” Юрій Луценко. “Від імені парламентської фракції скажу: ми не ваші старші брати, ми ваші партнери. Ми готові допомагати вам у будівництві єдиної європейської України. Партійне керівництво не може приїхати у кожен населений пункт, але кожен наш депутат може додзвонитися до народного депутата свого округу і вирішити проблему. Будь-який момент, де ми можемо виступати командою, може бути використано. Команда – це не тільки спільні діє до виборів. Командність проявляється після виборів. Ця аудиторія має співпрацювати від найнижчої ланки – села, до столиці, для того, щоб запропоновані Президентом зміни відбулися для кожного українця“, – переконаний Ю.Луценко.

Угода про асоціацію з ЄС є стратегічним документом для реформування країни, А головними завданнями на наступний рік є забезпечення результативної боротьби з корупцією та досягнення стійкого миру на Донбасі, –  наголосив у своєму виступі Президент України П.Порошенко. Для цього важливо, щоб Верховна Рада затвердила конституційні зміни щодо судової реформи та децентралізації.

«Наступного року кожен українець, і ви маєте в цьому переконатися, має відчути, що інфраструктура, яку ми так дбайливо створювали в 2015 році, ефективна і почала нарешті приносити результат, і цей час був витрачений недаремно», – заявив Петро Порошенко.

Джерело: solydarnist.org

Цікаві звичаї Святкування Нового року

У різних країнах звичаї святкування Нового року дуже різні. Пропонуємо вам дізнатися, як у якій країні зустрічають Новий рік.

Англія. Тут про прихід Нового року сповіщає дзвін.

Австрія. Сучасний звичай подарунків і вітань на Новий рік тут був поширений ще наприкінці XVIII - початку XIX століть. Тепер прийнято дарувати фігурки або посилати поштові листівки з традиційними символами щастя - сажотрусом, чотирилистою конюшиною, свинею. Вечеря 31 грудня повинна бути багатою, щоб у новому році добре жилося. Обов'язковою м'ясною стравою було заливне порося або свинина.

Бірма. У Бірмі Новий рік доводиться на період між 12 і 17 квітня. Про точний день святкування повідомляє міністерство культури спеціальним указом, і торжества тривають три дні. За стародавніми віруваннями бірманців, боги дощу живуть на зірках. Іноді вони збираються на краю небесного обрію пограти один з одним. І тоді на землю проливається благодатний дощ, який обіцяє родючість і багатий урожай. Щоб виманити зоряних духів, бірманці придумали змагання в перетягуванні каната.

Угорщина. У "доленосну" першу секунду Нового року вважають за краще свистіти - причому, використовуючи не пальці, а дитячі дудочки, ріжки, свистки. Вважається, що саме вони відганяють від житла злих духів і закликають радість, благополуччя.

Греція. Новий рік - це день святого Василя. Святий Василь був відомий своєю добротою, і грецькі діти залишають свої черевики біля каміна в надії, що святий Василь заповнить черевики подарунками.

Індія. На Новий рік потрібно збити паперового змія палаючою стрілою. Коли змій спалахує, свято можна вважати відкритим. Індуси залежно від місця проживання святкують Новий рік по-різному. Жителі північної Індії прикрашають себе квітами рожевих, червоних, фіолетових або білих відтінків.

Китай. Китайський Новий рік святкується між 17 січня і 19 лютого, під час молодика. Вуличні процесії - найбільш захоплююча частина свята. Тисячі ліхтарів запалюються під час процесій, щоб освітити шлях в Новий рік. Китайці вважають, що Новий рік оточений злими духами. Тому вони відлякують їх хлопавками і петардами. Іноді китайці заклеюють вікна та двері папером, щоб не впускати злих духів.

Куба. Кубинці перед Новим роком наповнюють водою весь посуд, що є у будинку, а після опівночі виливають воду з вікон. У такій формі всі жителі острова Свободи бажають Новому року світлого і чистого, як вода, шляху. Поки годинник б'є дванадцять ударів, треба з'їсти дванадцять виноградин, і тоді щастя обов'язково супроводжуватиме тебе всі дванадцять місяців.

Туреччина. Мусульманам не забороняється зустрічати Новий рік, проте не рекомендується наряджати ялинку і запрошувати Діда Мороза. Про це йдеться у новорічній заяві глави турецьких мусульман. Традиція зустрічі Нового року визнана у всьому світі і є частиною світової культури, проте Різдво є релігійним святом і не має нічого спільного з Новим роком.

Франція. Незважаючи на те, що французів називають велелюбною нацією, у новорічну ніч вони вважають за краще не цілуватися, а наїдатися і напиватися. За традицією, хороший господар-винороб неодмінно повинен цокнутися з бочкою вина, привітати її зі святом і випити за майбутній урожай. А оскільки вино у Франції не робить тільки ледачий, можете собі уявити, як у них там весело.

Шотландія. У Шотландії, точніше, в деяких селах цієї країни, Новий рік зустрічають своєрідним факельним ходом: підпалюють бочки з дьогтем і котять їх по вулицях. Таким чином, шотландці "спалюють" старий рік і освітлюють дорогу новому. Ранок нового року у них ще відповідальніший, ніж сама новорічна ніч, адже від того, хто першим увійде до будинку цього дня, залежить благополуччя господарів. Вважається, що щастя приносить темноволосий чоловік, який прийшов з подарунком.

Японія. У Японії серед новорічних аксесуарів величезною популярністю користуються амулети на щастя – граблі. Кожен японець вважає за необхідне їх придбати, щоб під Новий рік було чим загрібати щастя. Щоб задобрити Божество року, що приносить успіх в сім'ю, японці споруджують перед будинком кадомацу – невеликі ворота з трьох бамбукових паличок, до яких прив'язують соснові гілки.

Браілко Наталія

Комітет ВРУ з прав людини провів круглий стіл щодо дотримання прав людини в період військового конфлікту та реформ

Комітет ВРУ з прав людини спільно з Харківською правозахисною групою, Київським діалогом та Міжнародним фондом «Відродження» провели круглий стіл на тему: «Права людини в період військового конфлікту та реформ».

"Я дуже радий, що сьогодні, в Міжнародний день з прав людини, ми маємо нагоду зібратися та обмінятися думками щодо рекомендацій з дотримання прав людини в період військового конфлікту та реформ. Якщо ми хочемо побудувати демократичну державу, то ані безпекові міркування, ані економічні (щодо проведення реформ) не мають впливати на стан дотримання прав та свобод людини в Україні", - сказав Голова Комітету з прав людини Григорій Немиря.

Під час круглого столу були представлені рекомендації щодо покращення ситуації із правами людини в Україні, розроблені Київським Діалогом" та Харківською Правозахисною Групою за результатам 11-тої щорічної  конференції "Київського Діалогу", яка була присвячена дотриманню прав людини в умовах військового конфлікту, окупації Криму та проведення реформ. 

За словами Григорія Немирі, з часу проведення конференції розпочато реалізацію частини зазначених рекомендацій. Так, цього тижня у ВРУ був зареєстрований Проект Закону про гарантії свободи мирних зібрань 3587, авторами якого є також члени Комітету. У вівторок народні депутати ухвалили Постанову щодо проведення у лютому парламентських слухань щодо стану дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України та на території, не контрольованій українською владою в зоні проведення антитерористичної операції.

Крім того, він повідомив, що у середу на своєму засіданні Члени Комітету з прав людини доопрацювали Законопроект "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (законопроект, реєстр. № 2166)  з врахуванням висловлених зауважень Президента України та рекомендували ВРУ прийняти його у четвер в цілому. 

"Зараз на дотримання прав людини в Україні впливає військовий конфлікт та проведення реформ в нашій державі. Це є неприйнятним. У такій ситуації дотримання прав людини набирає геополітичного значення: від цього залежить думка країн-ЄС про нашу державу та наше наближення до ЄС",- сказав Виконавчий директор Міжнародного фонду “Відродження” Євген Бистрицький, закликавши залучати громадянське суспільство до вирішення цієї проблеми.

У свою чергу Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська наголосила, що "зараз Україна зіткнулася з найбільшими викликами щодо дотримання прав людини в своїй історії".

"Якби не громадянське суспільство, то ми б досі не здійснили зусиль для подолання цих викликів", - сказала вона.

Ситуація з правами людини має виразний політичний та геополітичний характер. На ситуацію також впливає військовий конфлікт. Ми зіткнулися з новими викликами: політичні зникнення, катування військовополонених та інших",- сказав Директор Харківської  правозахисної групи Євген Захаров, звернувши уваги на проблеми, які виникають при виконанні пункту Мінських домовленостей щодо обміну заручниками та військовополоненими: "всіх на всіх".

Директор Центру Громадянських Свобод Олександра Матвійчук звернула увагу присутніх на нові проблеми у сфері дотримання прав людини: невідповідність правових норм нормам життя через військовий конфлікт (не внесені зміни до Кримінального Кодексу щодо військових злочинів, не врегульована процедура щодо пошуку зниклих без вісті, не визначений статус цивільних заручників); акцент на реалізації Мінських домовленостей, які "не є планом миру, а лише мають на меті призупинення військового конфлікту"; ситуація з дотриманням прав громадян України, які залишилися в анексованому Криму та на окупованій частині території Донбасу; тощо.

У цьому зв'язку, вона закликала владу більш активно залучати громадянське суспільство для захисту прав і свобод громадян України.  "Ми можемо працювати разом і бути рівноправними партнерами",- додала Олександра Матвійчук.

Деніс Матвєєв, представник Центру Марті Ахтісаарі, якій займається допомогою у вирішенні конфліктів по всьому світу, запропонував присутнім співробітництво щодо обміну інформацією та досвідом стосовно правозахисної діяльності в ситуаціях збройних конфліктів.

За результатами дискусії Григорій Немиря запропонував провести комітетські слухання щодо аспектів дотримання прав людини в контексті Мінського процесу.

Джерело:

Офіційний сайт Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин

Обійти земну кулю за декілька годин

Здійснити таку подорож можливо завдяки  різдвяному «посольському» ярмарку, який щорічно проходить в Києві. Саме  тут дипломатичні представники іноземних держав в Україні продають національні страви та напої, сувеніри, косметику чи побутові прилади. У цьогорічному двадцять третьому ярмарку, що проходив у НСК “Олімпійський”, взяла участь 41 країна світу. Всі виручені кошти підуть на потреби сиріт, людей похилого віку та дітей з особливими потребами

Біля головної арени країни НСК “Олімпійський” сьогодні людно. Знайти дорогу до павільйону, де проходить ярмарок, дуже просто, адже всі люди прямують в одному напрямку. Вже ближче до будівлі мене зупиняє чоловік із словами: “Дівчино, не бажаєте придбати квитки. В мене дешевше! Я вас ще і до павільйону можу провести”.  Запитую молодика, чи є він офіційним представником від ярмарку. Та зрозумівши, що квиток купувати я не буду і ще задаю незручні запитання, чоловік повертається і швидким кроком йде від мене.

Біля входу до будівлі стоять два охоронці у чорних костюмах з краватками. Вони вітають всіх відвідувачів та галантно відкривають двері. Для того, щоб придбати квиток, стою в черзі пару хвилин, адже всередині будівлі дуже багато людей. Вхід для дорослих 70 гривень, а для дітей старше 6 років та пенсіонерів — 20 гривень.

Вже з квитком в руках проходжу повз контролера та охоронців. Біля скляних дверей, що ведуть до павільйону, охоронець перевіряє мої речі металошукачем. Така перевірка зараз не зайва, адже вона гарантує безпеку всіх відвідувачів ярмарку.

Як тільки відкриваєш двері в обличчя б'є тепле та ароматне повітря. Я відразу відчула аромат меленої кави. А от інші запахи були мені незнайомі, бо доносилися від різноманітних екзотичних напоїв.

Цей ярмарок викликав справжній ажіотаж. В приміщенні так багато людей, що часто неможливо підійти до столиків певної країни. От, наприклад, відразу біля входу канадці частують гостей калуа (кавовий лікер), ванільним морозивом, бренді та ромом. Але черга така довжелезна, що поки дійдеш до столику, забуваєш, що хотів придбати.

Крокую далі, під звуки народної киргизької пісні. Музика — найулюбленіший вид народного мистецтва у киргизів. У піснях цього народу присутній оптимізм та життєрадісність, але пісня, яка зараз розноситься павільйоном, викликає спокій та сум. Це пісня про кохання і тому, вона здатна торкнутися струн душі кожного, незалежно від того, розуміє людина киргизьку мову чи ні. Киргизія цього року привезла до нас картини, рукодільні прикраси та коврики.

Пройти повз кубинця, одягненого в національний одяг, я не змогла. Яскрава золотиста сорочка, з багатьма кольоровими складками на рукавах, штани світло-зеленого кольору та солом'яний капелюх з широкими полями — ось як виглядає справжній кубинець. “Buenos días, señoritа!”, - привітно вітається чоловік. Тут стали в нагоді моє знання іспанської мови і я вирішила запитати в кубинця про їхній національний одяг. Той розповів, що зараз на Кубі одягаються у звичайний європейський одяг. А от колись їхні жінки кубинки носили довгі ситцеві спідниці та яскраві хустинки, які пов'язували на голову, щоб захиститися від пекучого сонця. На пам'ять про наше спілкування чоловік дарує мені журналі “Buen Viaje на Кубу”.

Біля столику Індонезії розташована головна сцена. Якраз у цей момент там виступають мексиканці із піснею “Bésame mucho”. Поблизу Судан продає рукодільні глечики, Франція — кекси, а Грузія пригощає різноманітними винами.

На другому поверсі, недалеко від сходинок, американці готують хот-доги та поп-корн. На столиках аргентинців бачу різноманітні різдвяні віночки, святкові серветки ручної роботи та маленькі ялинки. Тут також можна придбати справжній голландський сир, шотландське віскі та британський пудинг.

Поки батьки б'ють британську каву з тістечками, дітки можуть сфотографуватися із Санта Клаусом. Проте, як я бачу, не всім малюкам це до вподоби. Один хлопчик розплакався, сидячи на колінах у Санти, і сивобородому дідусеві довелося заспокоювати маленького гостя.

Також всі відвідувачі мають можливість взяти участь у лотереї та виграти цінні призи, такі як: авіаквитки чи подарункові сертифікати для ресторанів і готелів. А от любителям футболу посольство Великої Британії в Україні підготувало цікавий аукціон. Футболка “Манчестер Юнайтед”, оформлена в рамці та під склом, і підписана 18-ма сучасними гравцями клубу може знайти свого власника. Для цього потрібно тільки написати свою ставку на аркуші паперу (тобто суму в гривнях, не менше 7000). Цей аркуш вкласти в конверт, заклеїти і передати посольству. Переможця буде оголошено в четвер 10 грудня 2015 року. Всі виручені кошти від цього аукціону підуть на благодійні проекти МЖКК (неурядової неприбуткової організації — Міжнародний жіночий клуб Києва). Усі члени клубу працюють на волонтерських засадах.

Так як ярмарок вже підходить до кінця, на столиках представництв багатьох країн вже пусто, бо відвідувачі розкупили всю продукцію. Наостанок виступає український вокально-інструментальний ансамбль народної музики "Калиновий Гай". Бачу на сцені жінок та чоловіків у вишиванках і відчуваю, що ось це наше, рідне.

Кожна країна та її народ мають особливі звичаї, традиції, кухню, музику, правила поведінки. На “посольському” фестивалі є чудова можливість познайомитися з певною країною ближче. І для цього не потрібно робити закордонний паспорт чи відкривати візу. Достатньо просто прийти на ярмарок.  Всі ваші витрачені кошти підуть на благодійність, тому своїм невеличким вкладом ви можете допомогти людям, які потребують нашої підтримки.

Іванка Ухаль

Дещо про туризм

З давніх часів подорожі були головним джерелом нових відомостей про країни, народи, культурах і загальному характері нашої планети. Але навіть зараз, коли, здавалося б, у світі не залишилося нічого невивченого, внутрішня тяга до мандрів і пізнання залишилася незмінною. Ймовірно, така наша сутність - завжди прагнути до чогось нового, незвіданого і цікавого. І нехай часи великих географічних відкриттів залишилися в минулому, для кожної окремої людини подорож - це завжди індивідуальне відкриття, причому нітрохи не менш велике.

Зате сучасним мандрівникам зовсім не обов'язково зношувати ноги в кров і ночувати під холодними монастирськими стінами. Сучасний туризм покликаний дарувати радість, енергію і корисну інформаційну навантаження. Втім, тут вже кожен вибирає по собі: кому м'який пісочок, а кому дикі сталкерські марш-кидки. У цьому-то й полягає принадність розвиненого туристичного ринку - нам доступні всі види турів. Це прекрасна можливість зосередитися на темах, які виключно цікавлять вас.

У наші дні найбільшого поширення набули екскурсійні тури. Завдяки насиченій і ретельно спланованій програмі вони дозволяють швидко і повноцінно ознайомитися з визначними пам'ятками різних країн.

Причому розвинений екскурсійний туризм практично повсюдно. Багато екскурсійних поїздок пропонується в форматі автобусних турів, які, до речі, доступні практично всім і не забирають багато часу. Ну а якщо часу вже зовсім мало, то можна скористатися туром вихідного дня. Такий варіант - непогане завершення напруженого робочого тижня.

Для особливо вибагливих мандрівників існують індивідуальні тури, які мають на увазі ретельне планування поїздки з урахуванням всіх примх клієнта. А примхи нині бувають найрізноманітніші - від пересічних шоп-турів до зовсім вже дивних атомних і військових. Що ще буде, коли ми космос освоїмо!

Поряд з екскурсіями в ціні і пляжний відпочинок (до речі, одне іншому зовсім не заважає). Як правило, такого роду турпослуги передбачають розміщення в готельних комплексах - причому деякі пропонують таку кількість розваг, що гостям навіть не хочеться покидати їх межі. Втім, не варто асоціювати пляжний відпочинок з однією лише лінню. Практично всі популярні курорти мають широкі можливості для активного відпочинку: дайвінгу, скелелазіння, водних видів спорту. Постійними лідерами курортного відпочинку і раніше залишаються Туреччина, Єгипет і Болгарія. Зрозуміло, не менш прекрасні і багато інших європейських курортів, тільки от вони помітно дорожче.

Якщо мета - не тільки зарядитися емоціями, але і здоров'я підправити, то до ваших послуг оздоровчі тури. Прекрасні бальнеологічні курорти Ізраїлю, Чехії та Австрії виразно поліпшать самопочуття і приведуть вас в тонус. 

Наталія Браілко