Національна асоціація адвокатів України про порушення професійних прав та гарантій адвокатів

28 січня відбулась прес-конференція представників Національної  асоціації адвокатів України щодо порушень прав адвокатів та основних перешкод щодо їхньої професійної діяльності в Україні. Головною тезою прес-конференції є недопустимість ототожнення адвоката з його  клієнтом, порушення цього принципу карається законом.

Учасниками прес-конференції були: Валентин Гвоздій, заступник Голови НААУ, РАУ; Тарас Ламах,  Голова Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності; Євгеній Солодко, заступник Голови Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності; Андрій Циганков, Голова Комітету НААУ з питань адвокатської етики. Доповідачі висловили глибоку стурбованість з приводу зростання кількості звернень адвокатів про порушення прав та гарантій адвокатської діяльності внаслідок неправомірної діяльності правоохоронних органів, зокрема прокуратури. НААУ вважає, що з боку правоохоронних органів здійснюється тиск на адвокатів, що заважає їхній професійній діяльності. В приклад приводились статистичні дані про кількість звернень адвокатів в судові органи з приводу перешкоджання виконання їхніх професійних обов’язків  - тільки за 2015 рік понад 50 справ, за 2016 рік – 11. Також зазначалась тенденція до відсутності адекватної реакції прокуратури на ці скарги – вони не були взяті до уваги належним чином. 

Щодо тиску, то НААУ зазначає про  різноманітні його форми: від грабунку адвокатських кабінетів до нищення приватного майна, спалення автомобілів тощо. В Київській області на 2015 рік зареєстровані випадки вбивств адвокатів. 

НААУ оперативно реагує на звернення до Асоціації, що надходять від адвокатів всієї країни, зокрема зверненнями в Генеральну прокуратуру та Прокуратуру міста Києва.  НААУ також звернулася до міжнародних асоціації адвокатів та Ради адвокатських асоціацій та правничих товариств Європи для інформування, реагування та усунення можливих причин та умов, що сприяють створенню подібних ситуацій.

Неправомірні дії правоохоронних органів ставлять під загрозу один з фундаментальних принципів адвокатської діяльності у правовій державі – гарантії адвокатської таємниці. Також закон забороняє ототожнення адвоката з його клієнтом, втручатися в правову позицію адвоката, притягати до кримінальної чи іншої відповідальності за свою професійну діяльність. Такі дії нівелюють права громадянина в Україні, зокрема право на належний  захист в суді.

Автор: Уляна Кирчей

З 1 січня 2016 року в Україні набув чинності новий порядок реєстрації нерухомості.

Є два головних нововведення. По-перше, свідоцтво про право власності як документ відміняється: замість цього право власності на нерухомість можна буде перевірити через Інтернет. По-друге, реєстрація нерухомості може проводитися у нотаріусів без обмежень.

Факт володіння нерухомістю буде підтверджуватися рішенням реєстратора про реєстрацію права на нерухомість в електронному вигляді. Право власності вважається зареєстрованим, коли рішення опубліковане на сайті Міністерства юстиції України. При бажанні власник може отримати роздруківку цього рішення, але ні підпису, ні печатки на ній не буде.

Ще одне нововведення - можливість провести через нотаріуса не тільки реєстрацію нерухомості, але й інші реєстраційні операції. Також подати документи можна через Центри надання адміністративних послуг. Серед нововведень - можливість оскаржити роботу реєстраторів і в суді, і в Мін'юсті (або його територіальних органах).

Але є й побоювання, що через відсутність документа на право власності як такого може початися хвиля рейдерських атак на нерухомість, оскільки електронні бази серед людей даних не викликають особливої ​​довіри. А поки залишається сподіватися, що бази даних відповідають необхідним вимогам безпеки.

Фахівці вважають, що поодинокі випадки шахрайства можливі - якщо аферист заволодіє електронно-цифровим підписом реєстратора або нотаріуса, але навряд чи такі атаки будуть масовими. А власникам нерухомості радять час від часу перевіряти власні об'єкти нерухомості в реєстрі. Якщо об'єкти не внесені до реєстру - їх слід обов'язково внести.

В. Калініченко

Корупційні практики в Україні: сприйняття та реальний досвід громадян

Київський міжнародний інститут соціології разом з Лейк Ресеч Партнерс та Каракоюн Стретеджіс в рамках проекту «Об`єднуймося заради реформ (UNITER)» презентували результати загальнонаціонального соціологічного дослідження щодо стану корупції в Україні. 27 січня на прес-конференції, присвяченій дослідженню проблем корупції , Володимир Панніотто, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології та Вікторія Захожа, заступник директора інституту, оприлюднили статистичні дані щодо поширеності корупційних практик в Україні в 2015 р., на базі досліджень 2007-2009, 2012 років показали динаміку її змін. Вибірка є репрезентативною для дорослого населення (віком від 18 років), а також для кожної області України (окрім Донецької, Луганської областей та Криму).

Корупція, згідно з цим дослідженням, визначалась як зловживання державним службовим становищем з метою отримання особистої вигоди. Громадяни вважають проблему корупції однією з найбільших в Україні (94,4%), значна частина українців (93,8%) вважає державну владу корумпованою. З проявами цієї проблеми з позиції учасника або спостерігача стикались в 2015 році 2/3 опитуваних, лише 1,8% вважають корупцію мало поширеною або й зовсім відсутньою. 

П`ятіркою лідерів рейтингу найбільш корумпованих державних галузей є Державтоінспекція та судова система, які відповідно займають перше та друге місце, наступними є міліція, прокуратура та медична система. Позитивом є те, що реальна частка втягнутого в корупцію населення в 2015 році дещо скоротилась в порівнянні з попередніми роками – з 72,4% до 70,4%. 

Найчастіше опитувані  стикалися з вимаганнями хабаря  під час звернення до державних медичних закладів, загальноосвітніх шкіл, під час контактів з міліцією, ДАІ, в вищих навчальних закладах, під час отримання дозволів в органах влади . Особливо зросла корупція під час отримання кредиту чи позики в державній установі, під час звернень до судової системи та державних нотаріусів.

Самі українці в 2015 році стали рідше давати хабарі (35% в порівнянні з 40, 5% у 2011р.), згідно з дослідженням , половина опитуваних допускає свою участь в корупційних схемах заради отримання вигоди, лише 37% зазначають про цілковиту неприпустимість такої практики.

Також відбулось певне зрушення громадської активності населення  - звичайні громадяни стають більш відповідальними за боротьбу з корупцією, але основну відповідальність з її подолання опитувані покладають на інститути влади, а саме : Президента України (60%), Верховну Раду (41,7%), Кабінет Міністрів (37,7%). Згідно з даними дослідження, найбільше протидіють корупції місцева влада(13,2%) та Президент (12,3%). Відбувається спад довіри до влади в східних регіонах  і ріст в західних. Найефективнішими для населення видаються заходи ЗМІ (27%) та громадських організацій(28%). Населення вважає, що найбільше бажання подолати корупцію в країні є в такої категорії населення як рядові військові , нової поліції, найменше ж в прокуратури та міліції. Попри ріст активної громадянської позиції, практика реальних подань скарг до органів влади у зв`язку з випадком корупції залишається досить малою – всього 2%.

Також цікавою є статистика щодо порівняння реального рівня корупції та очікувань населення щодо цього питання: очікування є вищим від реального рівня корупції вполовину. 

Уляна Кирчей

Як бідним країнам стати багатими

Розрив між бідними і багатими на нашій планеті сьогодні досяг рекордної величини і продовжує зростати. Незважаючи на величезні грошові вливання, здійснені за останні часи, незважаючи на трильйони доларів, витрачені на допомогу в розвитку, ситуація залишається гнітючою. Половина населення Землі має дохід менше 2 дол. на день. У деяких країнах максимальний рівень реальної заробітної плати був зафіксований ще в 1970-і роки. 

Людство платить величезну ціну за бідність. Роки життя, втрачені через малюкову та дитячу смертності, хвороб, які можна було запобігти, і через загальний низький рівень тривалості життя, складаються в жахливі цифри. Громадянські війни і конфлікти через брак ресурсів завдають людям біль і страждання, яких у багатьох країнах, як правило, вдається уникнути. Додамо сюди вплив, який чинить на бідняків екологія, яка погіршується: бідні спільноти легко опиняються в ситуації порочного кола, коли єдиним способом задовольнити потреби зростаючого населення стає все більш жорстока експлуатація природи.

Ми не зможемо зробити бідних багатими за допомогою прямолінійної, наївної доброти. Світ настільки складний, що треба думати про системні і довгострокові результатах наших дій. Цілком природно, що люди, які бачать відстале сільське господарство Африки, хочуть допомогти Африці, зробивши це сільське господарство ефективнішим. Однак, кращий спосіб збільшити ефективність сільського господарства - піти кружним шляхом і збільшити спочатку ефективність обробної промисловості; історичні факти останньої тисячі років підтверджують цю ідею.

  Якщо ми самі будемо їсти менше, в третьому світі їжі від цього не додасться: сьогоднішній голод-це наслідок недостатньої купівельної спроможності, а не недостатньої кількості їжі в світі. Точно так само, закривши сільське господарство країн «першого» світу, ми не допоможемо розвинути його в третьому світі. Необхідно укласти угоду, згідно з якою країнам «першого» світу дозволялося б захищати своє сільське господарство (але не дозволялося б скидати надлишки його виробництва за низькою ціною на світові ринки), а країнам третього світу дозволялося б захищати свою обробну промисловість і сектор просунутих послуг. Це єдина політика, яка в останні 500 років забезпечувала країнам успішний економічний розвиток.

  Коли розширюється виробництво в промисловості, витрати поводяться протилежним чином - знижуються, а не ростуть. Як тільки механізоване, автоматизоване, роботизоване виробництво налагоджено, то чим більше зростає обсяг виробництва, тим менше стають витрати на одиницю продукції. Наприклад, перший примірник комп'ютерної програми коштує дуже дорого, але всі наступні копії майже нічого не варті. У сфері послуг та обробної промисловості немає активів, що залежать безпосередньо від природи, - ні полів, ні шахт, ні рибальських угідь, обмежених за кількістю або якістю. У цих галузях збільшення виробництва викликає падіння витрат або зростання віддачі. Промисловим компаніям і виробникам просунутих послуг важливо мати велику частку на ринку, тому що великі обсяги виробництва дозволяють їм знизити витрати виробництва за рахунок зростаючої віддачі. Зростаюча віддача створює владу над ринком: компанії у великій мірі можуть впливати на ціну того, що вони продають. Ця ситуація називається недосконалою конкуренцією.

Усі багаті країни розбагатіли однаковим способом, використовуючи одну і ту ж стратегію, - вони відмовилися від сировинних товарів і спадаючої віддачі заради обробної промисловості і зростаючої віддачі. Термін «вільна торгівля» означає відсутність монополій, а не тарифів. Щоб досягти економічного розвитку, необхідно займатися різними видами економічної діяльності, для яких характерні убуваючі витрати і пов'язана з ними зростаюча віддача. Тоді бідність в плані природних ресурсів парадоксальним чином може обернутися багатством.

Основою європейської економічної політики є переконання, що розвиток обробної промисловості вирішує всі основні економічні проблеми: створює необхідні робочі місця, прибуток, великі зарплати, базу для оподаткування і краще грошовий обіг.

Багаті країни схильні нав'язувати бідним країнам теорії, яким вони самі ніколи не дотримувалися і швидше за все ніколи не підуть. Тому важливо вміти дивитися крізь високу теорію, щоб побачити за нею реальне життя.

Одна з головних причин того, що в 1776 році Америка стала боротися за незалежність, - це традиційна для колонізаторів заборона на заснування обробної промисловості, які Англія ввела в американських колоніях (за винятком виробництва щогл і дьогтю, які англійцям були потрібні). Колоніі скоро усвідомлюють, що їх обманюють, і піднімуть бунт, щоб мати можливість побудувати власну промисловість.

 Потрібно заохочувати спроби бідних країн зайнятися тими видами економічної діяльності, які могли б підвищити загальнонаціональний рівень зарплати, як це зробили нині багаті країни.

Проблема в тому, що популярні сьогодні моделі, засновані на фізиці, як правило, ігнорують саме ті фактори, які створюють багатство; фактори, які є в багатьох країнах і відсутні в бідних, - недосконалу конкуренцію, інновації, синергію між різними економічними секторами, економію за рахунок зростання виробництва та диверсифікації продукції, а також існування таких видів економічної діяльності, які роблять ці фактори можливими.

 Сьогоднішня економічна наука (в тій формі, в якій вона застосовується в бідних країнах) не визнає важливості зростаючої віддачі (тобто того, що в деяких видах економічної діяльності витрати на виробництво падають при збільшенні обсягів виробництва), технологічного прогресу, можливості якого сильно розрізняються в різних видах економічної діяльності, та синергії.

Давним-давно Європа помітила, що обробна промисловість приносить країнам багатство.

Небезпека глобалізації в тому, що виробничі ланцюги можуть виявитися розірваними так, що багатим країнам дістануться всі кваліфіковані види робіт, а бідним країнам залишиться тільки некваліфіковані. Бідні країни, як правило, спеціалізуються на видах економічної діяльності, які багаті країни не можуть механізувати або раціоналізувати, і при цьому ще терплять критику за те, що в їх діяльності мало інновацій.

Бідні країни, що експортують види товарів, які не мають на увазі цих найважливіших елементів - ні технічного прогресу, ні зростаючої віддачі, ні синергії, несуть усі збитки.

 Ідея, що економічний розвиток - це результат синергії і що люди, які виходять на ринок праці в країні, де діють інноваційні галузі, отримуватимуть більш високі зарплати, ніж інші; ця тема повторювалася в європейській економічній думки ще з XV століття.

Теорія про те, що з вільною торгівлею потрібно почекати, поки у всіх країнах не відбудеться індустріалізація, була прийнята і застосована на практиці в Європі та США.

Поки бідні країни змушені спеціалізуватися на виробництві сировинних товарів різниця між бідними і багатими країнами буде збільшуватися, хоча при цьому у світі може з'явитися ще кілька багатих країн.

Країна без власної промисловості приречена на бідність.Тот, хто вірить, що бідним країнам можна допомогти, дозволивши їм експортувати сільськогосподарську продукцію в індустріальні країни, перебуває в полоні ілюзій. Жодній країні без власного промислового сектора (хоча сьогодні правильніше говорити: сектора промисловості та послуг) ще не вдавалося підняти зарплату своїм селянам.

Капітал безплідний без інвестиційних можливостей, а їх створюють тільки нові технології та інновації. Крім того, американські та німецькі економісти 100 років тому розуміли ефект синергії: вони знали, що тільки обробна промисловість дозволяє країні модернізувати своє сільське господарство.

ПРАВИЛА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

   1. Спостереження за тим, як багатство утворюється навколо видів діяльності зі зростаючою віддачею і навколо постійної механізації, роботизації, автоматизації цілому. Свідоме прагнення до видів діяльності, для яких характерна зростаюча віддача; їх підтримка і захист.

   2. Введення в рамках певної географічної області тимчасового захисту видів діяльності, які прийнято рішення розвивати (цільових).

   3. Визнання того, що розвиток - це явище синергічне, а значить, сектор обробної промисловості повинен бути диверсифікований (максимізація поділу праці).

   4. Сектор обробної промисловості вирішує стратегічні проблеми, типові для країн третього світу, - зростає національна додаткова вартість (ВВП), збільшується кількість робочих місць і вирішується проблема платіжного балансу.

   5. Залучення іноземців для роботи в цільових видах діяльності.

  6. Відносне придушення великих землевласників і груп, зацікавлених у виробництві сировинних товарів. (Це правило застосовувалося різними країнами - від Англії в 1480-х роках і до Кореї в 1960-х.)

   Громадянська війна в США - це типовий конфлікт між вільно торгуючими експортерами сировини, тобто Півднем, і індустріалізуючимся класом, тобто Північчю. Бідні країни нашого часу - це країни, де «Південь» переміг у політичних конфліктах і громадянських війнах. Якщо економіка країни занадто рано відкривається для вільної торгівлі, «Південь» виграє політичну боротьбу.

 7. Звільнення цільових видів діяльності, які принесуть країні багатство, від податків.

   8. Надання цим цільовим видам діяльності дешевих кредитів.

   9. Експортні субсидії для цільових видів діяльності.

   10. Надання потужної підтримки сільськогосподарському сектору, незважаючи на розуміння того, що сам по собі цей сектор не здатний вивести країну з бідності.

   11. Визнання важливості навчання / освіти, як середньої професійної так і вищої.

   12. Просування цінних знань за допомогою патентів.

   13. Можливе введення податку або повної заборони на експорт сировини з тим, аби країнам-конкурентам сировина діставалося за вищими цінами. (Цю політику першим ввів Генріх VII в кінці 1400-х років, завдавши збитків вовняної промисловості Флоренції часів герцогів Медічі.)

Підготував О. Майстренко

Подорожі у Європі

Ось трохи порад, які можуть стати в нагоді тим, хто поїде в Європу самостійно. Всі врахувати неможливо, тому тільки те, що здалося важливим саме нам.

Якщо ви їдете до Європи самостійно на машині

Плануйте заздалегідь маршрут, реперні точки. Навігатор дуже корисний у дорозі. Не доводиться постійно звірятися з картою, щоб перевірити правильність маршруту. Однак, технічні пристрої мають звичай глючити, тому якісь основні точки на дорозі треба знати і мати інформацію в друкованому вигляді.

Намагайтеся їхати не більше 200-300 кілометрів на день, ну або хоча б не більше 500 км. Тому що це забирає досить багато часу, і така поїздка норовить перетворитися на гонку.

Як можна раніше стримайте апетити щодо відвіданих місць. Як правило, хочеться встигнути все за цю коротку поїздку, але це дуже складно, якщо звичайно ви при цьому збираєтеся і відпочити. Набагато краще вивчити більш детально одну країну, або декілька міст, ніж побачити сотню місць практично тільки з вікна автомобіля.

При пересуваннях найкраще заправляти бак, після того як він спорожнів наполовину. Ми стикалися з тим, що після 6 вечора, заправки закриваються і працюють в автоматичному режимі, і наші картки не приймаються автоматами (це у Франції).

Мережа доріг в Європі дуже розгалужена в порівнянні з Росією, заплутатися дуже легко.

Дуже корисна штука - інвертор. З ним можна зовсім не думати про що сіли акумуляторах в телефоні, фотоапараті або ноутбуці.

Пересування по автобанах, як правило, буде швидше, тому якщо треба просто доїхати з точки А в точку Б, то це варіант хороший. Але якщо ви хочете побачити цікаві місця і маєте часом, то геть автобани. По дорозі можна зустріти приголомшливі маленькі міста, як з казки, красиву природу, і багато іншого.

Подорож по Франції на автомобілі

Здешевлення поїздки до Європи

Продумуйте і дізнавайтеся якомога більше заздалегідь, якщо хочете зробити свою поїздку дешевше. Наприклад, те як будете добиратися з одного міста в інше, чи з аеропорту до міста (як правило завжди існують дорогі й дешеві варіанти).

Якщо їдете на машині, візьміть їжі з собою в дорогу, а також пальник з газом, на якій можна готувати. Часто зустрічаються паркінги зі столами і лавок, де можна відпочити і поїсти.

Поїдьте в теплу пору року, і тоді можна буде ночувати в наметі в кемпінгах за невелику плату, безкоштовно на паркінгах або в місцях, де вас особливо ніхто не побачить. Якщо ставити намет з настанням темряви, і зніматися з світанком, то навряд чи хтось вас помітить.

Якщо їдете поодинці або звикли до простих умов, то замість готелів, ночуйте в хостелах, ціни в яких зазвичай менше, і де можна вибрати, як кімнату, де живе 4-10 чоловік, так і індивідуальну. Плюсом ще є наявність кухні, де можна приготувати їжу.

Шукайте готелі через сервіс Хотеллук. Він показує ціни відразу у всіх системах бронювання. Тобто можна подивитися, скільки коштує один і той же готель в різних системах і вибрати там, де дешевше. Бронювати краще заздалегідь, на місці готель замучитеся шукати, особливо бюджетні.

Подумайте про варіант зі вписка або Каучсерфінг (що це таке). Тільки не варто ставиться до цього, як просто до безкоштовного житла, це насамперед цікаве спілкування, можливість дізнатися про країну і місто зсередини.

Ночуйте в аеропорту, коли в цьому є необхідність (ранній рейс) замість готелю, як правило, завжди можна знайти зручне місце, особливо за наявності пінки. Поліція ставиться лояльно до таких мандрівників.

Зробіть собі нехай і недорогу, але робочу медичну страховку. Тому що можливо доведеться витратитися на медицину, а вона не дуже дешева.

Використовуйте автостоп або кавотюраж у Франції для переміщень між містами.

Заздалегідь купуйте продукти у великих супермаркетах і ринках за низькими цінами, не чекаючи дорогих маленьких крамничок.

Користуйтеся макдональдсом, коли вам потрібен безкоштовний туалет, інтернет, і підзарядка електронних девайсів.

Автостопом по Європі

Коли ми їздили в Європу самостійно, то витратили близько 1000 євро за місяць подорожі на двох. Багато в чому це завдяки тому, що їхали на машині більшу частину шляху, невеликий відрізок проїхали автостопом, два перельоти вчинили авіакомпаніями-лоукостами, ночували в наметі, на яхті , і недорогих готелях, і майже не їли в кафе.

Євгенія Хроленко

Україна має всі юридичні підстави для повернення Криму

    Про це сьогодні заявив Олександр Задорожній на прес-конференції “Анексія Криму — міжнародний злочин”

Професор, доктор юридичних наук, завідувач кафедрою міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Еміне Джеппар — радник Міністра з питань інформаційної політики щодо Криму розкрили правові підстави, які дають право вважати, що анексія Криму — це міжнародний злочин.

Зараз Росія активно відпрацьовує на рівні дипломатів та журналістів думку, що є більше зло ніж Крим (наприклад, Сирія, Ісламська держава).  Всі ці дії з боку Росії спрямовані на те, щоб замаскувати злочини, які вона вже скоїла по відношенню до нашої держави, анексувавши Крим, та порушивши територіальну цілісність України. 

Еміне Джеппар повідомила, що в окупованому Криму продовжують зникати кримські татари. Це люди різної статі, віку, соціального статусу. Радниця міністра стверджує, що все це робиться для того, щоб залякати населення, і щоб жителі Криму відчували, що подібне може статися з кожним. 

“Те, що Росія застосувала силу проти України на Кримському півострові, не відповідає жодним з вимог правомірності відповідних дій”, - заявив Олександр Задорожній. 

Російська Федерація не набула сувернітету над кримським півостровом відповідно до визначених міжнародним правом спосбів набуття територій, вчинивши натомість, приєднання території в результаті анексії, тобто злочину. 

Олександр Задорожний розповів про таке поняття в міжнародному праві, як сецесія (це поняття вживається щодо територіальної чи національної одиниці, що намагається відокремитися від певної держави з метою утворення власної чи приєднання до іншої). Сецесія включає в себе чотири наступні позиції (тобто позиції, які дають право народу на самовизначення): по-перше, це наявність народу, суб'єкту який претендував би на самовизначення і який наділений правом на зовнішнє самовизначення. По-друге, вичерпність можливостей внутрішнього самовизначення. По-третє, наявність відповідних екстремальних обставин (наприклад, систематична дискримінація, експлуатація населення; відмова центрального уряду від компромісних рішень). По-четверте, неучасть у сецесії іноземних військ та силових структур. Тобто, жодна з цих позицій щодо правомірності сецесії в Криму не витримана. 

На сьогодні до Європейського суду з прав людини подано 700 заяв громадян України за фактами наслідків окупації Криму Росією. Проте, Олександр Задорожній  заявив, що 700 заяв — це надзвичайно мало. 

При окупації Криму Російська федерація зобов'язана дотримуватися як міжнародних договорів у сфері прав людини, так і обов'язків держави-окупанта, визначених за міжнародним гуманітарним правом. Факти 2014-2015 років свідчать про протилежне. З 1991 року було підписано 403 договори між Україною та Росією. Жоден з них не відмінений, всі вони діють на цей момент, але своїми діями Росія порушила їх (включно з абсолютно неправомірно денонсованими договорами по Чорноморському флоту (1997 р.) і Харківськими угодами (2010 р.).

У своїй книзі “Анексія Криму — міжнародний злочин” Олександр Задорожній аналізує всі ці договори. Книга Олександра адресована науковцям, перш за все, юристам-практикам і тим хто буде активно відстоювати нашу міжнародно-правову позицію. Матеріали, які зібрано в книзі, мають стати в майбутньому основою для вивчення різних міжнародних правових майданчиків і міжнародного трибуналу, який, за словами науковця, має відбутися по відношенню до злочину, скоєного Росією  щодо України. 

Автор: Іванка Ухаль

Україна має розширювати співпрацю з Японією в агросекторі

"Україна має перспективи поглибити торгово-економічне співробітництво з Японією в агросекторі. Враховуючи значну ємність і високу платоспроможність Японії, потенціал її ринку є високим, насамперед для виробників сільськогосподарської та харчової продукції. Оскільки Японія на 60% залежить від імпорту для забезпечення своїх продовольчих потреб , зокрема, базових зернових культур ", - заявив Міністр аграрної політики та продовольства України Олексій Павленко під час зустрічі з Хіромічі Матсушима, заступником міністра з питань міжнародних відносин Міністерства сільського, лісового та водного господарства Японії. Переговори відбулися в рамках в рамках Глобального форуму з продовольства і сільського господарства в Берліні. За словами Олексія Павленка, за 11 місяці 2015 року товарообіг сільськогосподарської продукцією між Україною та Японією склав $ 148, 8 млн, що майже на $ 70 млн більше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Зокрема, частка експорту збільшилася в 2 рази і склала $ 147,2 млн. В українському експорті до Японії домінують зернові злаки ($ 96 млн) і тютюн і вироби з нього ($ 49 млн). У незначній кількості поставляються залишки і відходи харчової промисловості ($ 376 тис), сири і йогурти ($ 299 тис), мед ($ 138 тис) і насіння олійних культур ($ 177 тис). У той же час імпорт з Японії скоротився на 64% і склав $ 1, 6 млн. Японський імпорт в Україну формується, переважним чином, з різних харчових продуктів ($ 852 тис), ефірних олій ($ 468 тис), спирту ($ 84 тис), мила ($ 79 тис), риби, ракоподібних та молюсків ($ 50 тис). Міністр також зазначив, що важливим напрямком двосторонньої співпраці є залучення японських інвестицій в економіку України. Важливим поштовхом для розвитку українського-японського інвестиційного співробітництва стало підписання Угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій між Україною та Японією 5 лютого 2015 "Варто розглянути можливість реалізації проектів співпраці в галузі вдосконалення українських аграрних господарств шляхом розвитку кооперативів та їх матеріально-технічної бази, в т .ч. логістики, елеваторного господарства та експортних терміналів за рахунок залучення японських технологій, досвіду, інвестицій і з перспективою збільшення експорту аграрної продукції в Японію ", - підкреслив глава аграрного відомства.

А. Ясенський