Більше двох років Україна знаходиться в епіцентрі інформаційної війни. Медіа і соцмережі є полігоном для маніпуляторів, які непомітно впливають на нашу свідомість. Джерелом дезінформації може бути ваша стрічка новин у Фейсбуці, телевізійна програма або навіть сусід. Тому вміння відрізняти провокації і не піддаватись зовнішньому впливу стає важливою навичкою.
Неправильною буде думка, що інформаційна війна (гібридна війна) це явище нове. Насправді, це не так, інформаційна війна така ж стара як і саме людство і така стара як війни загалом. Про інформаційну війну говорить ще давньокитайський мислитель у своєму трактаті «Мистецтво війни»: «Сто разів битися і сто разів перемогти - це не краще з кращого; краще з кращого підкорити чужу армію не воюючи». Тому, найкращим визначенням інформаційної війни буде – перемогти не воюючи. Власне, це і намагаються робити з Україною останні два роки.
Здійснюється вплив на індивідуальну і масову свідомість. Таких впливів достатньо багато. Це може бути і стаття в газеті, і тоталітарна секта, і порада авторитетної людини. Все це випадки того, як інформація впливає на прийняття нами рішень.
Інформаційна безпека стосується кожного особисто, бо кожен є об’єктом інформаційного впливу, навіть агресивного. І кожен має знати правила, щоб більш дієво чинити опір або не підпадати під її вплив.
Отже, інформаційні війни є технологіями (інформаційними), що впливають на інформаційні системи, маючи на меті введення в оману масової чи індивідуальної свідомості, виведення з ладу або десинхронізацію процесів управління суспільством та його складовими, передовсім військовими.
Зараз вже не тільки військові, а й цивільне населення піддається інформаційним маніпуляціям.
Говорять, якщо ви запанікували – вітаємо, вас вбито. Тобто, якщо ви отримали непотрібне, недостовірне повідомлення, піддалися його впливу, то ви стали жертвою інформаційної війни, а опонент може ставити галочку, що завдання виконано.
Головною метою інформаційної війни є : зламати опір та підкорити об’єкт впливу ДО або замість військових дій, вплив на власний народ (власне, те, що зараз роблять росіяни усередині своєї країни), вплив на громадян іншої країни з метою їх впливу на свої уряди.
Кому і навіщо потрібно атакувати вашу свідомість? Це потрібно зовнішньому ворогу, політикам нашої держави та комерційним структурам ( вони використовують інформаційні маніпуляції для того, щоб ми купували певні товари ). Перший використовує проти нас дії політиків, другі ж навпаки ведуть інформаційні маніпуляції проти зовнішнього ворога. Тому ми знаходимося в доволі складному становищі, коли важко зрозуміти що правда, а що брехня, що відбувається в Україні і взагалі у світі.
Досить мало людей не підпадають під вплив інформаційної хвилі та знаходиться у спокої, своєрідному дзені. Сприйняття інформації не впливає на їх настрій та емоційний стан.
Отже, є різні типи людей, які піддаються інформаційним маніпуляціям гірше, інші – більш піддаються. Це залежить від багатьох характеристик - особистих: типу темпераменту, стресостійкість (ми знаємо, що швидкість нервових реакцій закладена в нас генетично, тому немає вини в тому , що хтось більше, а хтось менш бурхливо реагує на зовнішні подразники), рівень IQ (через критичність сприйняття будь-якої інформації, через когнітивну здатність аналізувати або опиратися маніпуляціям) , впливають також гормони, пережитий досвід (це і досвід перебування у бойових діях, і взагалі пережитий критичний досвід). Це все впливає на те, як ми сприймаємо якусь інформаційну атаку , інформацію, яка може вивести зі стану рівноваги.
Професійними характеристиками, що впливають на сприйняття інформації є включеність в інформаційний потік, професія та стиль життя, оточення (рівень людей, культура їх комунікації – плітки як вид інформаційних маніпуляцій(про що мова йтиме далі)), географія та багато інших факторів, які також впливають на особисті характеристики сприйняття або несприйняття інформаційного потоку.
Паніка у медіа. Сучасні медіа побудовані на тому, що люди повинні «відчувати» емоції, вони повинні бути постійно включені в потік інформації . І, власне, для того, щоб людина дивилася окремі телеканали, потрібна певна голка смажених фактів. Ми знаємо, негативу завжди більше, адже позитив треба або шукати, або продукувати, принаймні, більше докласти зусиль для того, щоб було щось гарне і якісно це показати . Негатив же знайти простіше.
Тільки подумайте, як змінився б світ на краще, якби в новинах показували тільки хорошу інформацію.
Цей потік інформації, негативної інформації ламає волю до опору, фактично дроблять свідомість. Мається на увазі, коли різні факти, «страшилки» або сюжети подаються певними частинами і наша свідомість перемикається з одного на інше, увага не може ні на чому сфокусуватися і ми не можемо приділити певний час , щоб якісно проаналізувати ту чи іншу новину, не встигли проаналізувати первинне враження від однієї новини, а нам під тривожну музику вже показують іншу.
Телевізор впливає на декілька органів чуття одночасно і в цьому теж його небезпека ( спробуйте тільки вимкнути звук і рівень інформаційної маніпуляції значно зменшиться). Так само впливає і візуальна інформація.
У будь-якому випадку, через певний час після перегляду телевізора, здатність критично сприймати інформацію знижується. Відповідно, знижується і рівень інформаційної безпеки. Ви отримали певні настанови, повірили в них і живете у цій псевдореальності з головою. Живете, постійно шукаючи підтвердження цих настанов. І це також є метою маніпуляторів.
Соцмережі. На сьогодні вони задовольняють базові духовні потреби людей:
- належність до певної спільноти (ви можете ніяких зусиль не докладати для цього і вже належатимете до певної групи та відчуватимете себе включеним у світ);
- у схваленні іншими (якщо раніше для того щоби бути схваленим іншими, потрібно було або виграти марафон, або досягти інших висот, важко працюючи, то зараз шлях до схвалення значно спростився, достатньо лише щось гарне або негарне написати, зробити фотографію, розмістити у себе на сторінці і ви отримаєте ці лайки, фідбеки, увагу загалом). Соцмережі спростили бажання кожного его щоб його трошечки погладили по шерсті;
- у спілкуванні;
- у враженні (те саме, що й телебачення, але вже в більш удосконаленому вигляді і більш небезпечному, бо ці враження, які ми можемо отримати в соцмережах, випливають з того, що ми вже самі формуємо). Ви скажете, що це не так: по телебаченню мене зомбують, а тут я сам можу обирати контент, я власник своєї стрічки, я можу дозувати інформацію так, як мені це потрібно, тому я сам критично до цього ставлюся. Насправді ні, тому що по-перше, є так званий зовнішній алгоритм, який за нами слідкує (всі ваші смаки, вік та інші критерії чітко розбиті маркетологами на сегменти , що впливає на те, який контент, яку рекламу вам покажуть, і навіть те, які пости від ваших друзів ви будете бачити, по ключових словах. В цьому ілюзія того, що в соцмережах ви обираєте кого читати , що дивитися, це спосіб донести до вас інформацію, яка буде вам цікавою та інформацію, якій будете цікаві ви. Ви підпадаєте під певну категорію людей, яка цікава тим чи іншим комерційним структурам: або , як ми бачимо, політичним, або навіть зовнішнім суб’єктам.
Соцмережі це своєрідний досконалий спосіб тестування інформації на людях: за допомогою цих самих лайків, відгуків дуже просто тестувати контент. За чим видно яка і наскільки інформація буде для вас цікавішою. Зворотний зв'язок щодо популярності інформації людина, яка її викладає отримує одразу, відповідно вона може її коригувати таким чином, що ви побачите те, що ви хочете бачити. Така психологія сприйняття інформації: ми сприймаємо краще те , що хочемо почути. І звичайно, не розуміємо де та тонка грань маніпуляції, де те, що потрібно вам, а де те, чому потрібні ви.
Ще одним важливим сегментом інформаційної війни є плітки. Плітки розповсюджують щоб викликати паніку, вести гібридну війну, або ввести в оману свого супротивника та інших цілей. І небезпечність її в тому, що вона фактично невловима. Якщо ми можемо «взяти за руку» фотошопера, який розміщує в соцмережах фейки, то тут зовсім інша ситуація: плітку важко розвінчати і її «зловити».
Плітка – це примітивний меседж, розповідь про якусь подію, явище чи людину, яка дуже швидко розповсюджується в усній формі, становить цікавість для соціуму і часто подається у перекрученому вигляді (може бути видозмінена).
Одна справа, коли це просто балачки, інша, коли плітка стає потужним засобом маніпуляції. Взагалі, що таке маніпуляція і маніпулятори – це приховані люди (ми їх не бачимо), які чинять на нас вплив з певною метою , яка відома тільки їм, а ми ж бачимо лише зовнішнє повідомлення. Як наприклад, завод «Запорожсталь» ходила плітка наступного змісту: Скоро нас всіх (тобто тих, хто там працює) будуть мобілізувати для того, щоб відвойовувати Крим. Отож, яким буде внутрішнє повідомлення? – Через залякування показати, що в нас погана влада, що вона відправить вас відвойовувати Крим. Що насправді страшно, бо ми знаємо, що там відбувається, і люди, які там працюють не всі мають проукраїнську позицію, і ми знаємо, що таке «Запорожсталь». Отже, прихований зміст : влада – погана, а ми (хто це робить) хороші.
Пам’ятаємо також історію про хунту і нову владу в Києві.
Подібні плітки побутують і зараз у різних місцях: у транспорті (коли кілька чоловіків голосно ніби не зумисно за чітким сценарієм обговорюють хвилюючі теми, нав’язуючи певні позиції оточуючим), або в чергах, тобто місцях публічних, в натовпі (саме тут знижується до нижчого середнього рівня наш IQ, індивід фактично розчиняється у натовпі, і стає простіше навіяти щось).
Більшу довіру викликають плітки , почуті ніби від «родича мого родича». Наприклад, така плітка за Майдану: племінник мого дядька був на Майдані, приїхав звідти із наркотичною залежністю.
І першоджерела інформації у плітках немає, тому перевірити ми не можемо, але можна критично її осмислити.
Всі ці засоби маніпуляції утворюють синергію інформаційної комунікації і разом чинять ще сильніший вплив на нашу свідомість.
Маркери агресивної маніпуляції (як ми можемо розпізнати, що нами намагаються маніпулювати):
- повідомлення вас лякає (повідомлення про можливі танкові прориви в нашу країну, про військову загрозу – з реалій останніх двох років);
- повідомлення викликає обурення і розпач (бажання викликати емоції, що ми перестали думати; наприклад, розпач від того, що хтось зрадив державні інтереси абощо);
- відволікає (перебирає на себе) вашу увагу, змушує переживати і думати про певну зовнішню проблему, явище (Дебальцево-Єфремов: коли розпочалися воєнні дії в Дельцевому, а влада не знала що на це відповісти, що робити - вони заарештували Єфремова. При цьому такий масив інформації люди надовго не запам’ятовують, чим активно користуються);
- ви зустрічаєте меседж, який повторюється ( перше – ви не довіряєте інформації, наступні рази вона вже здається знайомою і ви сприймаєте її на віру;коли різними словами говориться про те саме);
- хтось у повідомленні дуже поганий, натомість хтось дуже хороший, чорно-білий світогляд (чорне і біле буває тільки в міфах, світ має багато кольорів, є сірий і червоний і який завгодно, потрібно бачити різні аспекти);
- повідомлення з неофіційних джерел термінове (УВАГА!! ТЕРМІНОВО!!! ПОШИРИТИ ВСІМ!! Горить чорнобильський ліс. Це капс лок, це багато окличних знаків) ;
- повідомлення викликає ейфорію (після стану ейфорії настає різкий період спаду, повна відсутність змоги чинити опір).
Що робити? – принцип «5 секунд» (за цим принципом, як ми знаємо, працює, пошта в гулі, за цей час можна відмінити надсилання листа, є 5 секунд для того, щоб подумати) не чинити емоційних дій, подумати, не панікувати, не поширювати інформацію і критично осмислити її;
- яке першоджерело? (чи варто йому довіряти, чи є підтвердження з інших джерел?);
- що говорить з цього приводу здоровий глузд?
Це все той мінімум, який нам необхідно знати, щоб забезпечити власну інформаційну безпеку.
А тим часом світом володіють не ті, хто володіють інформацією, а ті, хто вміють її аналізувати.
Нужна Олена
