Лена Шарашидзе «Reflectіon»

В межах виставки Лени Шарашидзе «Reflectіon» представлені живопис, графіка, експериментальні текстильні роботи. Reflectіon – це віддзеркалення життя в культурі й життя взагалі. Увібрати події і враження, надихнутися ними і, як результат, – принести данину красі, яка наповнює кожний день бажанням бути залученим до нескінченного творчого процесу.

«Що буде, якщо віддатися у владу підсвідомості, інтуїції, спонтанних мислеформ і колірних підказок?
Що буде, якщо потрапити під чари творчості великого Майстра й постійно зізнаватися йому в коханні через товщу часу?
Що буде, якщо таке буденне, звично очікуване явище природи як Дощ, укласти в алгоритм і наповнити його поезією акварелі?
– Буде Незвичайне, буде зустріч з Матісом, буде Дощ на папері…
Що буде, якщо зайти до Галереї 83 цього березня?
-Моя виставка. «Reflection». Щиро запрошую»!

Ще Ріхард Вагнер свого часу казав: «Будь-яке мистецтво, яке досягло власної межі, має простягнути руку іншому — спорідненому мистецтву». Лена – багатогранна особистість, яка реалізує себе як музикантка, художниця, кураторка. ЇЇ роботи більшою мірою виконані в чистих спектральних кольорах. На перший погляд мистецтво Лени є безпредметним живописом, декоративною абстракцією. Але вже за хвилину стає зрозуміло, що вона пише складні партитури для фортепіано на полотнах, де звуку відповідає колір, де тональності і модуляції є ніби візуальною рефлексією її музики.

 

 

 

«Діалоги» Ксенії Дацюк і Антона Тарасюка

Фото Леоніда Коваленка

«Діалоги» – романтичний живописний проект Ксенії Дацюк і Антона Тарасюка, двох яскравих особистостей, чиї долі поєднані коханням, а творчість – однією майстернею.

Дацюк Ксенія народилася у Львові в 1994 році в родині скульпторів і художників. Закінчила Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки (м. Луцьк) і Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА). Активна виставкова діяльність Ксенії налічує персональні виставки в Музеї Гетьманства (м. Київ), галереї Пальмґрен (м. Львів), Центрі сучасного мистецтва (м. Івано-Франківськ); спільну виставку з А. Тарасюком («Нове») у Музеї образотворчого мистецтва О. Бєлого (м. Чорноморськ); участь у всеукраїнських виставках Національного союзу художників України. Роботи знаходяться в приватних колекціях України, Білорусі, США, Китаю, Італії, Канади, Франції та в фонді Музею образотворчого мистецтва О. Бєлого.

Тарасюк Антон народився в м. Алчевськ у 1986 році. З дитинства проводив багато часу за мольбертом поряд із місцевими майстрами живопису. Закінчив художню школу в рідному місті, але вибір на користь вступу до академії зробив майже 15 років потому, після тривалого періоду духовного служіння і важкої хвороби. У стіни НАОМА в’їхав на інвалідному візку і провів два роки в майстернях, вивчаючи живопис, після чого став на новий шлях у творчому і особистому житті. З 2015 року веде активну виставкову діяльність: учасник всеукраїнських виставок Національного союзу художників України, у 2017 році мав спільну виставка з К. Дацюк («Нове») та в 2018 році персональну виставку «Визволення» у Музеї образотворчого мистецтва О. Бєлого (м. Чорноморськ). Роботи знаходяться в приватних колекціях України, Австрії, США.

У Верховній Раді відбулася Одинадцята сесія Парламентської асамблеї України і Республіки Польща

Відкрила засідання сесії Співголова української частини ПА, Заступник Голови Верховної Ради України Оксана Сироїд. На початку виступу Оксана Сироїд зазначила, що напередодні, впродовж двох днів, українські і польські парламентарії отримали досвід, побачили, відчули причини і можливі наслідки війни, яку Росія веде проти України.

Заступник Голови Верховної Ради України Оксана Сироїд в контексті безпеки зазначила, що питання ідентичності напряму пов’язане з готовністю її, цю ідентичність, боронити. "Ми зараз, Україна, є в часі якраз формування своєї національної ідентичності і спроможності інституційної держави для того, щоб себе захищати", - додала О.Сироїд. Вона нагадала про інший факт в контексті безпеки і ролі України і Польщі, зокрема, про фактичні причини, які призвели до влади Гітлера і які спричинилися до величезної трагедії в Україні і в Європі. За її словами, "внаслідок угоди між Сталіном і німецьким промисловцем Круппом, ми отримали голод в Україні, прихід нацистів до влади і Другу Світову війну, яка забрала 70 млн. життів у світі".

Заступник Голови Верховної Ради України зазначила: "те, що сьогодні відбувається у співпраці між Росією і Німеччиною дуже сильно нагадує ту співпрацю, яка відбулася між ними у двадцятих роках минулого століття. І сьогодні, на жаль, є новітні Круппи, так само як і новітній Сталін. І сьогодні замисел є так само насправді той самий - це переділ України і переділ Центрально-Східної Європи. Росія є детермінованою на агресії на Захід, тому що їй потрібний контроль за Балтійським і Чорним морями для того, щоб мати те становище, на яке вона претендує", - наголосила О.Сироїд, додавши, що "Росія сьогодні фактично замикає кільце довкола Центральної і Східної Європи".

Співголова української частини ПА також зазначила, що "Польща і країни Балтії можуть почуватися більш-менш спокійно лише до того часу, поки Росія не убезпечила собі східний і південний фланг, тобто поки Україна стоїть. Як тільки Україна впаде, на жаль, і ми розуміємо, в Європі може початися ефект доміно, який призведе ми не знаємо до яких наслідків".

О.Сироїд наголосила, що безпека Європи, а можливо і світу сьогодні залежить від того, наскільки Україна, Польща і ще декілька країн в Європі, а також Сполучені Штати і Канада і ті, хто усвідомлюють глибину російської загрози, зможуть об’єднатися.

О.Сироїд висловила переконання, що "Польща також має особливу місію для того, щоб усвідомлюючи цю загрозу, виводити європейців, Західну Європи із зони комфорту, там де, на жаль багато європейських країн перебувають".

Співголова Асамблеї подякувала польській парламентській делегації за публічну і масштабну підтримку України. "Ця робота є надзвичайно важливою, бо не дає людям забути про причини та наслідки російської агресії та ставить за мету відновлення суверенітету і територіальної цілісності України", - наголосила Оксана Сироїд.

Співголова польської частини ПА, віце-маршалок Сейму Республіки Польща Р.Терлецький повідомив, що учора польські парламентарії відвідали лінію розмежування між територіями, контрольованими Українською державою, та територію, яка піддана агресії.

У виступі польський парламентарій зазначив: "Ми на власні очі побачили те, про що багато разів чули. Адже зараз триває війна, заморожена і там гинуть люди. І ми про це вчора чули від командувачів військових підрозділів неподалік від Слов’янська. Ми побачили дуже сумну картину, ми побачили військових, які стережуть кордон, життя яких щодня в небезпеці. Ми побачили військових, які їдуть на кордон, щоб захищати цей спокій, цей мир, який ми тут, у Києві, спостерігаємо".

Ришард Терлецький додав, що "цей досвід слід обов’язково розповсюдити серед не лише польських парламентаріїв, але й серед європейських".

Співголова польської частини ПА відзначив, що Україна обрала дипломатично-політичний шлях і намагається зберегти свою територіальну незалежність і жити в мирі.

"Зараз ми повинні виконати наступний крок і ми повинні допомагати Україні. Ця дипломатична робота дуже важлива, і Польща на шляху турботи про міжнародну безпеку, і, звісно, безпосередньо власну безпеку, повинна підтримувати Україну всюди, де це можливо - в ЄС, ООН, в усіх міжнародних організаціях, де ми можемо промовляти, ми повинні згадувати про мир, незалежність і територіальну цілісність нашого східного сусіда", - наголосив Ришард Терлецький.

Українські та польські парламентарії під час сесії взяли участь в обговоренні кількох тем, зокрема, "Парламентський контроль за сектором оборони і співпраця парламентів для посилення сумісності збройних сил", "Роль парламентів у безпековій співпраці в балто-чорноморському регіоні", "Іноземна допомога, спрямована на розвиток та гуманітарні цілі для сходу України та внутрішньо переміщених осіб".

Під час виступів по темі: "Парламентський контроль за сектором оборони і співпраця парламентів для посилення сумісності збройних сил" депутати Національних Зборів Республіки Польща наголошували на важливості функції контролю парламенту, в тому числі, в питаннях оборони, а також розповіли про механізми забезпечення виконання даної функції у Польському Парламенті.

Також вони наголошували на важливості для Польщі досвіду, набутого Україною в ході гібридної війни з Росією.

У свою чергу депутати Верховної Ради України зазначили необхідність продовження реформування українських Збройних сил згідно із стандартами НАТО і важливості парламентського контролю у цьому процесі.

Учасники засідання також провели дискусію на тему: "Роль парламентів у безпековій співпраці в балто-чорноморському регіоні". Обидві сторони наголосили на важливості розширення співпраці країн даного регіону в протистоянні загрозам з боку Російської Федерації.

Під час XI ПА України і Республіки Польща також розглядалися питання гуманітарних наслідків Російської агресії на сході України і в Криму та можливості і напрямки допомоги населенню на окупованих територіях і переміщеним особам.

Обговорюючи тему: "Іноземна допомога, спрямована на розвиток та гуманітарні цілі для сходу України та внутрішньо переміщених осіб", особливу увагу було приділено необхідності розробки заходів із запобігання соціальним проблемам, вкладаючи інвестиції і створюючи робочі місця, а не тільки боротьбі із наслідками.

Депутати, зазначили, що події 2014 року стали наслідком того, що впродовж багатьох років в Україні не проводилася "десовітиізація" системи управління державою. На сході України і в Криму утворилися "культурні капсули", які більше жили в російському просторі, ніж в українському. Виходячи з цього, учасники обговорення закликали приділяти більше уваги молоді, давати їй можливість подорожувати і на власні очі бачити світ, що таке демократія і права людини.

За підсумками засідання XI ухвалено Спільну заяву.

Наступна XII сесія Парламентської асамблеї України і Республіки Польща відбудеться 30 червня 2019 р. у м. Люблін.

Як Україні вирватися з пастки бідності

Як пишеться в "ZN.UA", Україна — одна з найбільших країн у центрі Європи, яка має колосальний потенціал, у тому числі інтелектуальний, аби побудувати процвітаючу економіку, багате та благополучне суспільство. Натомість наша економіка деградує, населення скорочується (за 20 років на 10 млн чол.), рівень життя катастрофічно падає, а країна в цілому все далі скочується колією так званої пастки бідності — стану невдах третього світу За останні півтора роки цей процес особливо загострився.

"Теорії, які колись допомогли багатим країнам розбагатіти, зникли із сучасних підручників і практичної економічної політики, і одночасно з цим тексти, що в минулому породили успішні економічні стратегії, зникли з бібліотек".

Ерік С.Райнерт

Україна — одна з найбільших країн у центрі Європи, яка має колосальний потенціал, у тому числі інтелектуальний, аби побудувати процвітаючу економіку, багате та благополучне суспільство. Натомість наша економіка деградує, населення скорочується (за 20 років на 10 млн чол.), рівень життя катастрофічно падає, а країна в цілому все далі скочується колією так званої пастки бідності — стану невдах третього світу За останні півтора роки цей процес особливо загострився.

Пастка бідності — це парадоксальний феномен, що виникає в країнах (часто багатих на природні ресурси) внаслідок вибору ними неправильної моделі розвитку. Пастка бідності в Україні — це самопоглиблювана соціально-економічна вирва, тобто самопідтримуваний механізм консервації бідності населення та деградації економіки, в яку втягнені всі учасники — і її жертви, і творці. Жертви — переважна більшість населення — страждають не лише матеріально від низького рівня життя, а й морально від неможливості цивілізовано реалізувати свій потенціал у рідній країні та від повної втрати довіри до державної влади. Творці — економічні "еліти", які зрослися з політичними, — при кожній зміні влади перманентно перебувають під загрозою втрати своїх активів, власності та, не виключено, свободи чи життя. Пастка бідності являє собою порочне коло: відсутність надійних прав власності→короткостроковість інвестицій, виведення капіталу, злиття бізнесу та влади→модель консервації структури слабкої економіки→низькі доходи населення→стиснення внутрішнього ринку→слабка економіка→... Тобто це рух по спіралі поглиблення бідності країни та перманентна основа для криз. А державне управління нагадує запеклий розподіл "пирога", що зменшується, замість турботи про його збільшення загалом.

Зрозуміло, що для всіх верств суспільства це тупиковий шлях розвитку. Для виходу з глухого кута та побудови національного консенсусу щодо розвитку України та перетворення її на багате й благополучне суспільство необхідне чітке розуміння механізмів, які загнали та утримують економіку в пастці бідності. Як вона виникає, чому наділена такою потужною магнетичною силою, як її подолати й сформувати сильну економіку, що ґрунтується на добробуті для всіх? Якщо на рівні держуправління буде глибоке розуміння цих питань, тоді Україна матиме шанс вирватися з розряду країн третього світу та стати такою, якою має бути, — багатою та процвітаючою.

Пастка бідності формується й постійно підживлюється з трьох взаємозалежних джерел:

— пануючої парадигми розуміння економічних процесів;

— проблем із правами власності та корупцією;

— відсутності правильного економічного курсу.

Проблема пануючої парадигми. Сьогодні критично важливо усвідомлювати, що в класичній економіці, побудованій на ідеях Сміта й Рікардо, а також у принципах Вашингтонського консенсусу, які становлять основу стандартних рецептів МВФ, ігноруються найважливіші для України питання про способи переходу країн від бідності та відсталості до стану багатої й сильної економіки. Це наштовхує на думку про те, що людство забуло, як саме багаті країни стали багатими. Постулати про основну роль цілковитої лібералізації, тотальної приватизації, відкриття ринків і скорочення ролі держави до мінімуму — це повна протилежність тим практичним стратегіям, які використовували США, Англія та європейські країни, коли, перебуваючи у стані, подібному до нашого, здійснювали болючий перехід від глибокої бідності, корумпованості та технологічної відсталості до багатства і процвітання.

Відомий норвезький економіст Ерік Райнерт, який присвятив своє життя дослідженню проблем пастки бідності в 49 країнах і вивченню праць видатних економістів досмітівської епохи про стратегії виходу з неї, стверджує, що їхні книжки сотнями томів списувалися та зникали з провідних світових бібліотек. Зокрема, це праці Джона Кері (1649–1720) — ідеолога промислової революції в Англії, Антоніо Серра — творця теорії нерівномірного розвитку держав і принципів створення багатства країни (1613), Фрідріха Ліста (1789–1846) — видатного німецького теоретика промислової політики та нерівномірного розвитку, а також багатьох інших. Колекція Райнерта включає 50 тис. томів старих книжок, у яких задокументовано історію економічної думки й політики за останні 500 років. У них дуже цінний досвід та економічна політика країн нинішньої "великої сімки", які сотні років тому здійснили перехід від бідності та відсталості до багатства й процвітання. Цих ідей, теорій і досвіду немає в сучасних класичних підручниках з економіки, побудованих зовсім на іншій парадигмі, яка стала основою Вашингтонського консенсусу та ігнорує питання нерівномірного розвитку країн, механізми зростання їхнього багатства чи бідності.

У чому ж полягають масово забуті ідеї старих майстрів теорії та практики економічної політики, які допомогли багатьом країнам вирватися з пастки бідності й домогтися стійкого багатства та процвітання?

1.Критично важливим для країни є те, які саме види діяльності домінують у її економіці. Одні види мають властивість приводити країну до "спеціалізації на бідності" і консервації її відсталості, інші — до "спеціалізації на зростанні багатства" і стимулювання її розвитку. Якщо в економіці домінують види діяльності першого типу, то навіть при зростанні ВВП країна дедалі глибше поринає в пастку бідності та дедалі міцніше консервує свою відсталість. У цьому разі зростання ВВП є несталим і легко може змінитися падінням економіки, валюта країни часто знецінюється, інфляція зростає, розшарування суспільства за рівнем доходів посилюється, основна маса населення стає дедалі біднішою, і все частіше відбуваються кризи та революції.

2. Існує глибокий вододіл між двома типами економічної діяльності, які визначають долю нації, — бути їй багатою та процвітаючою чи бідною та відсталою. Цей вододіл визначається спроможністю економічної діяльності генерувати спадну або зростаючу віддачу. Спеціалізація країни на діяльності із спадною віддачею веде до пастки бідності, домінування видів діяльності зі зростаючою віддачею виводить країну на спіраль самоприскорюваного зростання добробуту.

Суть діяльності із спадною віддачею (закон спадної віддачі, law of diminishing returns) у тому, що при збільшенні обсягів виробництва відбувається зниження віддачі факторів виробництва або, науковою мовою, зниження граничної продуктивності факторів. Приклад за Райнертом: якщо використовувати дедалі більше тракторів і трудових ресурсів на одному картопляному полі, то після досягнення певного моменту кожен новий працівник або новий трактор вироблятиме менше, ніж попередні. Спадна віддача характерна для видобутку сировини, сільського господарства та переробки з низькою доданою вартістю, тобто для виробництв із активами, що залежать безпосередньо від природи. Країни, які залишаються в пастці спадної віддачі — займаються експортом сировини та змушені імпортувати споживчі товари з високою доданою вартістю, потрапляють у спіраль поглиблення бідності та консервації відсталості.

Чудодійна особливість видів економічної діяльності зі зростаючою віддачею (закон зростаючої віддачі, law of increasing returns) полягає в тому, що розширення обсягів виробництва приводить до зниження питомих витрат і зростання віддачі від додаткових факторів виробництва, тобто до зростання граничної продуктивності праці. Розвиток таких виробництв та експорту їхньої продукції впливає на економіку через розвиток робочої сили, зростання зайнятості та доходів населення, мультиплікативний вплив на інші галузі й стабілізацію валютного курсу, зростання прибутків для власників такого бізнесу й збільшення надходжень до бюджету. Країни, які опанували зростаючу віддачу, створюють потужну основу для запуску спіралі самоприскорюваного зростання.

Такі властивості мають види діяльності з високою доданою вартістю, зокрема, обробна промисловість із конкурентоспроможними технологіями, високотехнологічний сектор, сфера інтелектуальних послуг, у т.ч. IT-індустрія. Наприклад, розробка першого екземпляра комп'ютерної програми коштує дорого, але виробництво всіх наступних копій здійснюється вже з мінімальними питомими витратами, отже, з більшою віддачею.

3. Усі багаті країни розбагатіли тому, що зуміли приручити та поставити собі на службу зростаючу віддачу. Це був той вітер, який допоміг їм перейти від слабкості та бідності до економічної могутності. Десятиліттями уряди та правляча еліта цих країн здійснювали активну промислову політику — засновували, субсидіювали та захищали динамічні галузі обробної промисловості й розвиток технологій. Вони використовували ту саму стратегію — відмовлялися від експорту сировинних товарів та спадної віддачі й розвивали виробництва в тих галузях, де було сконцентровано технологічний прогрес. Саме так діяла Англія, де в 1485 р. зі сходженням на трон Генріха VII зародилася промислова політика. Основи для багатства Європи було закладено з допомогою тих самих принципів: культу мануфактури Джона Кері та промислової політики, описаної в працях Фрідріха Ліста.

Італійський учений Антоніо Серра ще в 1613 р. відкрив "секрет самоприскорюваного зростання", який полягає в одночасному дотриманні таких чотирьох умов:

1) відмова від експорту сировини;

2) активна промислова політика, спрямована на розвиток галузей зі зростаючою віддачею;

3) диверсифікація виробництв зі зростаючою віддачею (це створює ефект мультиплікації, зокрема вибухове зростання кількості робочих місць);

4) підтримка ефекту синергізму зі слабкими економіками: імпорт сировини з цих економік і поставка за експортом на їхні ринки товарів із високою доданою вартістю.

Могутність США розпочиналася з промислової політики відомого міністра фінансів Олександра Гамільтона та стрімкої індустріалізації американської економіки відповідно до рецептів Серра.

Цікаво, що принципи Вашингтонського консенсусу (відкриття ринків, повна лібералізація, жорстка бюджетна економія, тобто неможливість здійснення активної промислової політики) дуже схожі на вимоги для слабких економік, які сприяють виконанню четвертої умови Серра для включення самоприскорюваного зростання сильних економік. У разі виконання цих вимог слабкі економіки стають ще слабшими.

У творців багатства розвинених країн не викликало сумнівів те, що воно створюється шляхом індустріалізації та технологічного прогресу з допомогою оптимального поєднання активної ролі держави й сил ринку. Це ж підтверджується й нещодавніми прикладами економічного дива Сінгапуру та післявоєнної Німеччини. Чиказька економічна школа в теорії закликає до невтручання держави в економіку, при цьому, за свідченням Райнерта, мер Чикаго витрачає мільйони доларів державних фондів на створення інкубаторів для наукомістких виробництв.

Висновок для України полягає в тому, що в галузі економічної політики більш правильним було б слідувати парадигмі досмітівських економістів та успішних практичних стратегій творців сильних економік, а не порадам їхніх забудькуватих нащадків.

Проблема власності та корупція. Часто як аргумент проти промислової політики в Україні наводиться довід про те, що за такої високої корупції на рівні всіх галузей влади грошові потоки, передбачені програмами, не дійдуть до виробництва. Цей аргумент, безперечно, є вбивчим для будь-якої економічної політики. Але, образно кажучи, якщо до теплиці потрапляють шкідники, ми ж не боремося з теплицями, а боремося зі шкідниками. Тут можливий підхід, що базується на комбінації методу Лі Куан Ю з методом зміни мотивації та поведінкових стереотипів, які сформувалися.

Для власників бізнесу в Україні та економіки загалом існує системна проблема, яка складається з кількох елементів:

— процеси приватизації держмайна та придбання інших активів в Україні відбулися з багатьма порушеннями законодавства, що в поєднанні з іншими факторами створює для власників постійну загрозу втрати власності;

— при кожній зміні політичної влади та уряду власники великого бізнесу опиняються під загрозою втратити свої активи та стати об'єктами переслідування або рейдерського захоплення власності;

— під впливом перелічених обставин такі бізнесмени є високо мотивованими йти в політику або мати безпосередній вплив на політиків, щоб захистити свої бізнес і власність. Тобто зростає мотивація для корупційних схем з боку пропозиції фінансових ресурсів;

— власники великого бізнесу та інші, потрапивши в політику й маючи такі властивості мислення та поведінкові стереотипи, як ірраціональна жага збагачення, уже не тільки захищають свій бізнес, а й намагаються відібрати його в інших, тим самим запускаючи новий виток порочного кола бідності для країни.

Усі ці фактори формують кілька сильних поведінкових домінант у середовищі великого бізнесу, що визначають модель розвитку економіки, — низьку мотивацію до довгострокових інвестицій (тому що є невпевненість у збереженні власності), короткостроковість операцій, виведення капіталу, роботу через офшори та ухиляння від сплати податків. На тлі відсутності державної промислової політики це веде до домінування в економіці видів діяльності зі зменшуваною віддачею та розвитку за схемою занурення в пастку бідності: видобуток сировини та низький ступінь переробки→експорт сировини та товарів з низькою доданою вартістю→виведення капіталу→низькі зарплати→імпорт товарів кінцевого споживання→стиснення внутрішнього ринку→консервація слабкої економіки→поглиблення пастки бідності. Можна продовжувати цей ланцюжок далі — зростання соціальної напруги, збільшення ймовірності революції та повалення влади й далі новий аналогічний виток.

Небезпека полягає в тому, що для всіх учасників цього процесу за умов зовнішньої агресії та невгамовних апетитів північного сусіда все може закінчитися дуже погано. Це нагадує сценарій екологічної катастрофи, коли кожен, дбаючи лише про свої особисті інтереси, погіршує екологічне середовище й потім стає нещасною жертвою власної жадібності. Працює універсальний всесвітній закон про повернення до кожного з нас того, що ми посилаємо в цей світ.

Необхідність нового економічного курсу. Потрібен новий економічний курс, потужна конструктивна стратегія, яка дасть енергію зростання та вирішення болючих проблем суспільства.

Слід було б розпочати широкі національні консультації для вироблення суспільного консенсусу та плану системних дій за такими (поки що загальними) напрямами:

1. Розробка оптимального механізму остаточного закріплення прав власності та недопущення нових рейдерських захоплень і переділу власності.

2. Розмежування бізнесу та державної влади, вироблення механізмів для активізації процесу формування соціально відповідального бізнесу та соціально відповідальної державної влади.

3. Зміна економічного курсу для переходу зі стану бідності та відсталості до високотехнологічної економіки на основі системної економічної стратегії й активної промислової політики відповідно до принципів, описаних вище. Це забезпечить вихід із пастки бідності, перехід до спіралі самоприскорюваного розвитку та зростання добробуту для всіх.

4. Розробка стратегії та тактики розвитку фінансової системи як інструменту досягнення цілей нового економічного курсу, економічної стратегії та, в тому числі, промислової політики.

Автор Тетяна Унковська

Барви світу - Словаччина

У перший день весни в Києві в Будинку Художників за підтримки Посольства Словаччини в Україні відкрилася виставка-конкурс «Барви світу». Цього року її темою стала Словаччина. Поїздкою саме в цю країну організатори вирішили нагородити переможця, а кращі 10 робіт з виставки будуть представлені в посольстві Словаччини.

В експозиції представлені роботи понад 70 художників з усієї України. Взяла участь у виставці і художниця з Кам'янського Алла Михальчук. Вона стала переможцем і отримала обіцяну нагороду - поїздку до Словаччини.

Дипломи художникам-учасникам виставки вручав особисто Надзвичайний і Повноважний посол Словаччини Марек Шафін.

    «Чудово, коли весна почінається з подобной події. В цей день, 1 березня, співпало все: улюблений Київ, Відкриття художньої виставки, чудові люди и даже погода не підвела. Я не Вперше беру участь у віставці «Барви життя», а враження шкірного разу дуже Позитивні, тім более, что в цьом году виставка присвячено такій прекрасній стране як Словаччина. Велика подяка Організаторам, Посольству Словацької Республики в Україні та пану Олегу Гончаренко. Нехай для всіх прічетніх весна и надалі буде такою ж яскраве, позитивною и Творче, як цею день », - написала Алла Михальчук на своїй сторінці в facebook.

Виставка «Барви світу. Словаччина »буде проходити 10 днів - з 1 по 10 березня в Будинку художника на третьому поверсі. Вхід вільний.

 

ОСНОВИ ПРАВ ТА ОБОВ'ЯЗКІВ БРАТІВ І СЕСТЕР ОДИН ДО ОДНОГО

1) І першаий з цих обов'язків - це щоб брати і сестри любили один одного.

І тут обов'язково повинна бути щирість.

І також ти не повинен обманювати в цьому нікого, тому що якщо ти любиш брата і сестру, то він, вона думає, що все це заради їх самих, а не через щось інше. Тому що, якщо ти любиш брата, сестру заради чогось іншого, то ти обманюєш його, її. І звідси випливає, що у братів і сестер повинна бути любов і дружба. І якщо це любов була щирою, то вона обов'язково залишить слід у душі людини, і вона буде виконувати ці обов'язки і права, які на неї накладено, і всі побачать найбільші плоди цієї дружби і любові.

2) Другий з цих обов'язків - це те, що брат, сестра братові, сестрі своїй допомагає собою і майном.

Адже бог всіх людей зробив різними. Один бідний, другий - багатий. Багатий допомагає бідному в чомусь, бідний допомагає багатому в чомусь. Той, у кого влада, допомагає тому, у кого її немає або навпаки.

І якщо це так, що творіння різні, це означає, що є ті, хто в чомусь потребує. І значить, необхідно комусь допомогти майном або чимось іншим, в чому той потребує.

І з обов'язків в братстві слідує, що брат, сестра віддає перевагу своєму братові, сестрі, і цей вид поклоніння бажаний. Брати, сестри віддають перевагу перед собою, хоча вони самі потребують. А ті, хто вберігся від власної скупості, досягли успіху.

Але ми тут будемо говорити те що менше переваги іншим перед собою.

І з обов'язків слід, що брат дивиться на стан своїх братів, сестер а не чекає поки вони підійдуть і попросять у нього допомоги. Особливо тих братів, сестер, у яких з тобою братство конкретне, тобто ви дружите, і ти їх любиш.

 Без сумніву, це положення з великих, коли ти сам шукаєш, чим допомогти твоїм братам і сестрам.

У цього положення є міра. Отже, якщо у тебе є перевага перед твоїм братом, сестрою в майні, то дай братові твоєму, сестрі твоїй, якщо він, вона потребує щось. Адже давати допомогу першим, не чекаючи, коли тебе запитають потребують - це найбільша з справ. Якщо ти дізнався, що брат, сестра в нужді, страждає, немає у нього, у неї допомоги і він, вона в незавидному положення, а бог дав тобі свою милість, і може бути, Він перевіряє тебе цим, дай йому, їй, не чекаючи поки брат, сестра у тебе запитає. Адже це з твоїх обов'язків до брата, сестри. Вони дають милість іншим в тому, чого потребують - в допомозі матеріальній або ще якійсь, іншій. Тим більше, якщо вони люблять один одного, або вони дружать один з одним, або вони живуть в одному місті, тобто вони близькі один до одного, то тут, немає сумніву, має бути ще сильніше прагнення допомоги.

Брат для брата як єдина будова, де одна цеглинка підкріплює іншу. І з усього цього розуміється то, що допомога братові своєму собою або своїм часом або деяким своїм майном необхідна.

Також якщо ти витрачаєш деяке майно для брата, сестри, бог прибирає скупість, жадібність з серця твого. А ті, хто вберігся від власної скупості, досягли успіху.

І де тоді взагалі істинність братства, якщо там немає допомоги ?! Хто допомагає брату своєму, сестрі своїй, Бог допомагатиме йому. І якщо ти допомагаєш усім перерахованим своїм братам, сестрам, то ти виконуєш один з обов'язків до них. Тим більше, якщо ти все це робиш до того, як брат, сестра до тебе звернулися, то тоді ти робиш велику з справ, тому що це з благородних вчинків.

І як наводиться від праведних предків то, що вони шукали потреби своїх братів, щоб допомогти їм.

Одного разу один чоловік сказав родині своєї, щоб вони зробили найулюбленіше його блюдо, і коли зробили вони, він взяв його і відніс братові, якого Бог випробував тим, що забрав у нього слух, зір і мову, і годував його цією їжею шматочок за шматочком . Після цього люди запитали у нього навіщо ти нагодував людини, якої не знаєш, і відповів він їм: «Але ж Бог його знає, якщо я не знаю».

Дуже багато історій наводилося від праведних предків про те, що вони першими шукали проблеми братів, для того, щоб їм допомогти. І деякі з них постійно провідували сім'ї братів своїх, які померли близько сорока років, допомагаючи їм, поки самі не вмирали. І діти з цих сімей говорили: «У нас було таке відчуття, ніби ми зовсім не втратили своїх батьків".

Також тут необхідно згадати те, що деякі брати, сестри, допомагаючи братам, сестрам своїм чимось з майна або ще чимось, відчувають якісь переваги перед братом, сестрою своїми за свою допомогу. Це одна з великих помилок. Тому що істинність братства полягає в тому, що ти все робиш тільки заради Бога. Так як того брата, якому ти допомагаєш, Бог зробив причиною блага, за допомогою чого ти наближаєшся до Бога.

І через це той брат, який допомагає іншому, отримає винагороду від Бога.

3) Третій обов'язок братства - це охорона честі брата, сестри.

І не буде істинності братства, якщо ти не охороняєш честь братів, сестер своїх.

Потрібно захищати честь всіх братів, сестер, які далеко від тебе і немає ніякого зв'язку з ними у тебе. А як же про тих, у яких братство конкретне, які з одного міста або дружать один з одним ?!

Брати і сестри повинні допомагати один одному в благочесті і богобоязливості. Значить охорона честі братів і сестер обов'язкова. І тут є деякі положення. І перше з них - це те, що ти мовчиш про недоліки братів і сестер. Адже братство, тим більше, якщо ви дружите, спонукає мовчати і охороняти недоліки брата і сестри в тому, що ти бачив або чув.

Не буде братства, якщо не будуть охоронятися ці права, а буде тільки ворожнеча і ненависть. І немає різниці в тому, що ти говориш про недоліки його людям при ньому або за його спиною, тому що охорона честі брата і сестри це з обов'язків братства, але коли говориш за спиною, це ще гірше.

І так само з цих обов'язків: те, що ти не допитувався брата або сестру запитаннями. Наприклад, щось ти побачив, що тебе не стосується, і ти почав його, її розпитувати настирливими питаннями де, коли, чому. Якщо він або вона захоче, то обов'язково тобі скаже, а якщо ні, то так треба. З прекрасних якостей людини - це те, що вона залишає те, що її не стосується ». Хіба брат твій або сестра твоя все повинні повідомляти тобі? Хіба у них не може бути секретів?

І так само з цих обов'язків - це те, що ти стережеж його, її секрети, його, її думки, якими він або вона поділився з тобою. Наприклад, ти запитав у нього, у неї  за якусь людину, з якою ти хочеш працювати, він же сказав тобі свою думку про нього. Тобі потрібно мовчати про цю думку, навіть якщо він або вона була не праві в ньому. Це основа того, що ти зберігаєш секрети свого брата і своєї сестри.

Адже, якщо ти будеш розповідати думки братів і сестер своїх, хтось може не зрозуміти до чого це взагалі говорилося і навіщо, і що там було, що він мав на увазі, і від цього може бути ворожнеча. Тому що нерозуміння призводять до здогадів, здогадки до підозр і до ворожнечі залишається один крок. А брат твій і сестра навіть і не думає, що ти направо і наліво говориш про його і її секрети. Адже це вже не братство.

І так само сюди входить те, що ти не розповсюджуєш, що побачив в родині свого брата і сестри. Наприклад, прийшовши в гості, побачив ти або почув щось, а потім розповсюджуєш серед всіх. Цим самим ти не виконуєш обов'язки братства, а навпаки. Ті, які хочуть, щоб серед людей поширювалося нечестя, для них потрібно болісне покарання.

Не дізнавайтесь один за одного, не стежите, один за одним, не рвіть відносини один з одним, не відвертайтеся один від одного, а будьте братами. «Не дізнавайтесь» і «не стежте» - начебто як однакове, але тут невелика різниця. А перше - те, що ти довідуєшся, питаючи у кого-то, а друге - ти стежиш сам. І перше, і друге заборонено.

4) Обов'язок 4-й. Те, що ти не думаєш, про свого брата і сестру погано, і відсторонюєшся від цього.

Адже погані думки про брата і сестру суперечать обов'язкам братства. Тому що обов'язок брата, сестри до братів і сестер - думати про брата і сестру добре. А головне в людині це правдивість, добро, благо і все хороше. І якщо там конкретне братство, то там виходять два права, а це загальне і виняткове, і з виняткового права то, що ти відсторонюється від поганих думок про свого брата і сестру.

Що стосується осуджуваних припущень, то це те, що ти думаєш про брата, сестру погано і підозрюєш його в чомусь, зробивши висновок зі своїх припущень. Бійтеся підозр, (припущень) тому що припущення це сама помилкова розповідь.

Адже в справах відкрити двері підозр або поганих думок ще легше. Але хто з братів і сестер підійшов до іншого і розповів, що йому дало зробити так-то або так? Адже кілька слів могли б вирішити всі проблеми, які відбуваються.

І як говорилося раніше те, що в твої обов'язки до братів входить те, що ти думаєш про них добре. Або, принаймні, ти повинен запитати, а інший розповісти, що там малося на увазі, якщо у тебе починаються якісь не хороші думки, щоб закрити двері поганому.

5) П'ятий обов'язок - це те, що ти відсторонюється від суперечок зі своїми братами і сестрами.

Оскільки суперечка псує відносини між братами і сестрами і призводить до ненависті і ворожнечі. А суперечка, це коли двоє людей сперечаються між собою, щоб відстояти свою точку зору, і не важливо, правильна вона чи ні.

Якщо ти бачиш, що дійсно твій брат правий або у нього сильніші доводи, або ти щось упустив в цьому питанні, то тобі потрібно зупинитися або прийняти його точку зору, або повернутися до джерел і перевірити, але ніяк не заходити в суперечку і будь-яким шляхом доводити свою думку.

Обов'язок братства - залишити суперечку, щоб вона далеко не зайшла, і не порвалося їх братство. Адже залишити помилку і взятися за правильне - не порок, ось залишитися на помилці - це порок.

Так само одна з ситуацій спору, коли людина не може зупинити свою мову,

Також суперечка псує добру вдачу людини, а люди повинні покращувати свій характер, норов, свою природу.

6) Шостий обов'язок братів - це говорити їм кращі слова

Не будь же скупий в промовах для брата свого.

І є деякі з братів, які говорять про братську любов, але вони не правдиві в цьому, або не розуміють сенсу цього. Тому що, якщо ти говориш братові, що ти його любиш як брата, значить в твоєму серці до цього брата любов тільки заради брата. І звідти виходить то, що ти стережеш до нього все його права, які він має на тебе. І яка там взагалі ціна любові, якщо ти не охороняєш права до того брата, якого любиш.

Друге: ти показуєш своєю поведінкою свою любов до брата, тому що якщо ти робиш якійсь людині добро, то залишаєшся в душі іншої людини хорошим. Але ж щось гарне може бути як словом, так і ділом. І нехай, якщо когось хвалять, не спокушається, а нехай дякує Богові за те, що йому в цьому вже житті дав милість в тому, що його хвалять. Так само, якщо тобі якийсь із братів зробив добро, то подякуй йому. Адже той, хто не дякує людям, той не дякує Богові Хто зробив тобі хороше, так зроби таке ж, але якщо немає можливості зробити таке ж, то подякуй за свого брата.

7) Сьомий обов'язок - це те, що ти не заздриш своєму братові або сестрі в тому, що їм дав Бог.

Оскільки це не сумісно з істинним братством. Кому-то Бог дав від своєї милості те, що тобі не дав по своїй мудрості. Тобі не можна заздрити йому і думати, наприклад, як Бог міг дати йому, хоча він не гідний цього і т.д. і т.п. і все це відбувається через заздрість. Але ж людині потрібно очищати своє серце від заздрості, адже насправді, ти повинен радіти тому, що Бог дав щось твоєму братові або сестрі.

Ви повинні побажати брату те, що бажаєш собі. Якщо ти хочеш, щоб у тебе було майно, то бажай, щоб у твого брата теж було майно. Якщо ти хочеш, щоб у тебе був досвід, то бажай того ж і своєму братові і т.д. і т.п.

І необхідно людямл лікувати свою заздрість тим, що ти радієш милостям, які дав їм Бог.

Не можна ні одному з братів заздрити чорною заздрістю і бути від цього незадоволеним. Насправді, тобі потрібно радіти цьому.

Бійтеся заздрості, тому що заздрість пожирає благо, так само як вогонь поїдає дрова. І заздрість в таких проявах заборонена.

Підготував Віктор Орел

«Від ліхтаря»

Ігор Коновалов:
Виставка живопису 28.02 - 17.03.2019
Існує думка, що походження виразу «від ліхтаря до ліхтаря» належить ліхтарникам з глибин віків, які відзначали відстань вулиць. У шахтах теж використовували цю фразу, вимірюючи відстані в забої. Останнім часом обривчаста фраза «від ліхтаря», те ж саме, що «зі стелі» придбала метафізичний характер тобто відстань кануло в нескінченність, що, по суті, означає безглуздість справи.
По суті ліхтар джерело світла, де фокусується видимість предметів, але якщо взяти маленький кишеньковий ліхтарик, то можна розглядати особисто те, що хочеш. Виставкова експозиція пропонує кожному зробити власний світло-естетичний шлях без загального освітлення.
Крім експозиційного акценту, де буде можливість кожному відвідувачеві висвітлювати естетичний простір кишеньковим ліхтариком, я б хотів знайти баланс внутрішнього змісту. Виставка «Від ліхтаря» має наслідок з далеких часів нашої дружби і співпраці з Анатолієм Варваровим в нашому улюбленому містифікованому місті Києві. Якби якийсь попередній крок з тисячі ситуацій за 35 років нашої дружби був-би інший, то можливо не склався б випадок в нескінченному дзенському замиканні. Весь час є відчуття, що все в місті відбувається «випадково» по булгаковському, до речі і виставка буде проходити поруч з будиночком-музеєм Булгакова - випадково? Якщо розглядати тріаду індуїстського пантеону (Брахму-Творця, Вішну-Хранителя і Шиву-Руйнівника), то талановитих творців художників у нас багато (Брахма), але і руйнівників вистачає (Шива), а ось музеї для збереження, не рахуючи приватних колекцій (Вішну ) не виникне, тобто Вішну пішов погуляти. Оскільки немає державної зацікавленості збереження культурних цінностей, то все виходить - від ліхтаря, звідси і конфлікти в культурному просторі.
Приходьте висвітлити культурний простір)
Асоціація артгалерей України. Центр сучасного мистецтва "Совіарт"
вул. Андріївський узвіз, 22-А, Київ.