Теорія доміно

Автор

Олександра Руденко

Теорія доміно — це американська зовнішньополітична концепція, яка була оголошена президентом Д. Ейзенхауером 7 травня в 1954 році. Сенс заяви в тому, що президент переймався можливістю поширення комуністичного ладу на теренах Азії після поразки Франції у війні в Індокитаї 1956-1954 років.  

«Ви маєте ряд кісточок доміно та штовхаєте першу з них. Те, що трапиться з іншими, досить очевидно — вони дуже швидко впадуть. Отже ви отримаєте початок процесу розпаду, який буде мати найглибші наслідки», — заявив він на прес-конференції 7 квітня 1954 року. 

    Назва теорії відповідає сама за себе. Кожен бачив збудований з кісточок доміно рядок, якщо сам не споруджував таку конструкцію. Порухавши одну з них, можна зруйнувати все. Таке могло статись і на міжнародній арені. Однак програвши війну, капіталістичні сили не мали наміру спостерігати за падінням кісточок, тобто держав, які могли перейти у сферу тотального впливу СРСР. 

    На основі цієї теорії США втручались у внутрішні справи країн, в яких, на думку американців, була загроза встановлення комуністичного ладу. Найпершими державами, на які була поширена американська «допомога» в боротьбі зі всепоглинаючим комунізмом, були В’єтнам, Лаос, Камбоджа. 

    Згодом концепція набула більш універсального характеру та неодноразово використовувалась в інших міжнародних ситуаціях, які вже не мали ніякого стосунку до протистояння Радянського Союзу та США.

Історія виникнення поняття та самої теорії

    На думку американських вчених П. Лісона та А. Діна, теорія доміно має у своїй основі геополітичний детермінізм Ф.Т. Рузвельта. Американський історик Ф. Нінкович стверджує, що Теодор Рузвельт навіть є одним із засновників самої концепції разом зі Вудро Вільсоном. 

    Однак за даними інших вчених ідея створення належить державному секретарю Джону Фостеру Далласу, а назвою теорія завдячує журналісту-міжнароднику Джозефу Олсопу. 

    Існує також думка, що остаточно теорія доміно була сформована за часів Гаррі Трумена. Можна знайти певні елементи використання концепції під час вирішення «грецького питання», проте в період президенства Г.Трумена теорія не набула серйозних обертів зовнішньополітичного вектору, залишившись лише риторичною складовою політичної практики країни. 

    Професор теології Дж. Тран стверджує, що теорія доміно, як офіційний спрямований за межі держави напрям діяльності, була озвучена ще в 1950 році Агентством національної безпеки. Підґрунтям упровадження був намір встановлення балансу сил в Південно-Східній Азії.

    Насправді теорію можна вважати сформованою за часів Дуайта Ейзенхауера після її проголошення на конференції та впевненого втілення у міжнародні реалії. Президент висловив думку, що в разі захоплення влади комуністами у В’єтнамі, зміна політичного вектору в сусідніх державах не змусить на себе довго чекати. Комунізм буде пускати свої корені все далі й стане найбільш могутньою країною світу. Таким чином США погрузла у війну із В’єтнамом з 1964 до 1973 року, яку ніяк не можна назвати війною чесною. Головною метою Америки було заради всього регіону, для себе та світу побороти нововстановлений комуністичний режим Хо Ши Міна.

    За словами С. Уолта, нікому не відома до 7 травня 1954 року, теорія доміно стала для США на найближчі 50 років однією з провідних ідеологій та концептуальних основ. Деякі вчені навіть почали порівнювати теорію з принципом балансу сил.

    Не завжди дану теорію сприймали адекватно, висловлюючи думку, що це не є протидія комунізму, адже загрози ніби не існує, це лише параноя та страх перед втратою впливу на міжнародній арені. 

    У деяких американських політичних колах теорію сприймають не лише на політичному та ідеологічному рівні, а й на економічному. Тобто, захоплення влади в країнах капіталістичного та в перспективі капіталістичного порядку може призвести до серйозних проблем для деяких із країн-стовпів власне капіталізму. Проблеми можуть бути у Великої Британії, Франції та Японії. Отже захоплення комуністами влади в Південно-Східній Азії спричинить не лише зменшення значення країн, а можливо, й серйозні економічні проблеми, які у свою чергу призведуть до проблем і політичного, й ідеологічного характеру. 

Досить влучно сформулював теорію доміно Олександр Солженіцин, промовляючи до американських профспілкових лідерів у 1975 році: «Я розумію: ви стомилися. Але не стомилися комуністи, які мають на меті знищити вашу систему. Одна з ваших провідних газет після кінця В'єтнаму на цілу сторінку дала заголовок: «Благословенна тиша». Ворогові не побажав би я такої благословенної тиші! Ми вже зараз чуємо голоси: «віддайте Корею, і будемо жити тихо». Віддайте Португалію, віддайте Ізраїль, віддайте Тайвань, віддайте ще десять африканських країн, дайте тільки нам можливість спокійно жити».

Можна стверджувати, що практичне втілення тоді ще не сформованої концепції мало місцем свого зародження Францію, на території якої розпочалась масштабна революція 1848 року, яка згодом поширилась на Німеччину, Австрію та Британію. 

    Простота, зрозумілість та логіка теорії доміно зумовлена належністю певних положень до теорії ігор. Оскільки ця концепція виведена з теорії ігор, можливі наслідки можна математично розрахувати. У країни, яка застосовує на практиці теорію доміно, завжди є два рішення: кидати виклик режиму чи відмовитися від виклику. В разі останнього залишиться небажаний режим, який ще й почне поширюватись на сусідні держави. Кидати виклик — означає або втручатись, або просто спостерігати на віддалі. Проте в цьому випадку важливу роль грають витрати, як матеріальні так і людські, які можуть значно перевищувати прибуток та переваги за обставин повалення режиму. В дійсності, якщо кинути виклик і, звичайно ж, докладати зусиль, щоб досягти бажаного, порушується принцип мінімаксу.

Критика 

Професор політології Й. Хуві відзначив, що спроби перевірити теорію доміно не дали однозначних результатів. Тож в цієї концепції з’явилось чимало противників та критиків, які не вважають її ефективною. Причиною цьому стала невідповідність між практикою та реалізацією.

У. Ліппман, один з критиків, висловив думку, що теорія доміно не є відповіддю на загрозу поширення комунізму, а є принизливим реагуванням на дії Радян    ської влади, яка зумисно ініціює загострення таких ситуацій. Журналіст називає теорію «стратегічним чудовиськом».

    На думку професора С. Розато теорію не можна вважати діючою в реальному світі. Таку точку зору він пояснив неврахування до основ теорії важливості розстановки сил в тих регіонах, де концепція застосовується. І загалом дослідник вважає, що проведення діяльності держави згідно з теорією може призвести навіть до протилежних бажаному наслідків, оскільки знищення комуністичного ладу у В’єтнамі спричинило збільшення зацікавленості ним в сусідніх країнах. До того ж, теорія доміно, на відміну від балансу сил, не враховує факторів, які впливають на формування режиму, тобто ігнорує історичні, культурні та ідеологічні аспекти в розвитку держави. 

    Цікавим є проведене дослідження науковим співробітником Уппсальского університету Е. Форсберга. Він проводив свій експеримент на угрупуваннях сепаратистів, враховуючи їх присутність в країнах проведення експерименту та в сусідніх. Результати дослідження виявили, що поступки влади одному з угрупувань викликали сміливість в інших вимагати аналогічних поступок і для себе. Проте так поводились сепаратисти лише в країні проведення дослідження, а «сусідні» угрупування ніяк на це не реагували. 

    Враховуючи всі критичні думки, можна виокремити  декілька обґрунтованих аргументів проти теорії доміно:

Теорія доміно бачить лише загрозу, не враховуючи подій, що стались; подій, які призвели до такого ходу подій, та ігноруючи можливі негативні наслідки внутрішньополітичного втручання в інші держави. Таким чином концепція могла передати стратегічну ініціативу в руки СРСР, який би поманювався «погрозами», відвертаючи увагу від справжнім проблем, які потребували б серйозної сконцентрованості. 

Звертаючись до думки Станіслава Бєлковського, у разі ускладнень під час протистояння, країна, яка відчайдушно хоче перемогти і розвиває думку «мене загнали в глухий кут», може вдатися до більш жорстоких, але рішучіших, заходів, аніж того вимагає ситуація. Так можуть постраждати невинні. 

Теорія доміно не враховує політичні, ідеологічні, історичні та культурні особливості держав, щодо яких впроваджуються певні заходи. Про інтереси інших держав у регіоні дії взагалі не йде мови, адже загроза комунізму настільки жахлива, що ніщо інше не може зрівнятись з нею. 

Теорія доміно не пояснює, як надалі діяти в разі досягнення бажаної цілі та як буде поводити себе країна-противник в разі програшу. Нема передбачення того, що у випадку нового схожого чи аналогічного конфлікту країна, що зазнала поразки піде на певні поступки чи взагалі одразу здасться. 

Концепція не завжди має як наслідок тривале утримання результатів перемоги.

Схвалення

Попри всі негативні думки щодо теорії доміно, вона набула неабиякої популярності в американській політиці й не тільки.  Так можна впевнено стверджувати, що концепція мала місце в арабських державах та в політичній практиці Російської Федерації. 

США активно використовує теорію для виправдання втручання в Ірак, в деякі країни Латинської Америки, розраховуючи на повалення небажаного режиму в інших країнах сходу й Латинської Америки. До використання концепції вдавались Р. Рейган, Дж. Буш-ст. і Дж. Буш-мол. та Б. Обама. 

Механізм проникнення демократичних цінностей в межах теорії доміно складається з простих положень, звернених в першу чергу на масову свідомість:

використання міграцій з метою розповсюдження власних ідей в різні куточки світу;

 створення міждержавних економічних спільнот та організацій, які провадили б свою діяльність в потрібному напрямі;

демонстрація демократичних ідеалів та капіталістичних норм на велику публіку за допомогою ЗМІ;

використання політики наслідування, згідно з якою США зможе впроваджувати аналогічні до своїх кроки в країнах, близьких за ідеологією. 

Отже можна виокремити декілька позитивних аргументів за теорію доміно, які зумовили таку її поширеність:

Теорія має всього два результати подій.

Універсальність концепції, адже незалежно від регіону та часу суть залишається такою ж самою.

Теорія доміно має найбільше шансів для вдалої реалізації за наявності спільних культурних та ідеологічних факторів.

Існує думка, що теорія доміно є зброєю слабких держав. Наприклад, Д. Ейзенхауер оголосив про спрямування американської політики в даному векторі, саме коли комуністи перемогли французькі війська, союзників США, з Індокитаю. Вдруге теорію відкрито було використано, коли повстанці за міцної підтримки СРСР та Куби захопили владу в Нікарагуа. В Росії теорія доміно набула поширення після кольорових революцій в Україна, Грузії та в Киргизії.

Теорія доміно унікальна?

    На думку професора теології Дж. Трана, теорія доміно та баланс сил мають, як вимогу для використання, чітке дотримання правил та меж. Професор юриспруденції Е. ван ден Хааг стверджує, що математичний розгляд теорії зі сторони певної приналежність до теорії ігор робить її близькою до балансу сил, а нематематичне трактування, пов’язане зі встановленням цілей та стратегій, схоже до політики стримування. На думку професора К. Ачена, теорія доміно взагалі є частиною теорії стримування. 

    Однак різниця все ж існує:

Баланс сил в процесі його використання не може забезпечити конкретних результатів в ситуації. Водночас теорія доміно має лише два кінцеві результати. Багатосторонність вибору при застосуванні балансу сил розконцентровує увагу.

Принцип балансу сил залежить від стану середовища і поведінки інших акторів на міжнародні арені. Теорія доміно зовсім не враховує ні особливості регіону, ні бажання акторів. 

 Теорія доміно за весь час свого існування неодноразово досліджувалась, тому нашарувала безліч висновків, які спричинили надто багато протиріч, що в свою чергу призвело до великого розриву між практикою та самою теорією.

Регіональні інтеграції

    Теорія доміно вперше була сформована і обґрунтована в теорії регіональних інтеграцій Р. Болдуїном в 1993 році. Суть полягає в тому, що створення регіонального об’єднання тисне на країни, які не входять до асоціації. Такий тиск спричинений зниженням конкурентоспроможності на внутрішньому ринку інтеграції. Це згодом змушує країни, на які тиснуть, входити до об’єднання. 

    Згідно з теорією, сформованою Р. Болдуїном, механізм доміно в регіональній інтеграції складається з двох етапів: 

Створення блоку в першу чергу розділяє сусідні країни на прихильників та противників інтеграції. Першими, зазвичай, є експортери, можливості яких обмежуються зі створення нової асоціації. Другими — вітчизняні виробники, яким зовсім невигідно збільшення ролі іноземного продукту в країні. Більше тиснути будуть прихильники інтеграції, оскільки більша сміливість проявляється саме за можливості втрати доходів, аніж за потреби їх сек’юритизації. 

Другий етап має місце, якщо сусідня країна вступить до об’єднання. Зі збільшенням кількості держав-членів збільшується тиск, тому розглядати питання вступу можуть навіть країни, які спершу про це навіть не задумувались.

Як приклад можна навести спроби країн в 1834 році створити блок без участі Пруссії, проте це їм так і не вдалось, тому 18 країн вступили до Німецького митного союзу.

Список використаних джерел:

Кречетников А. Работает ли в политике "принцип домино"? [Електронний ресурс] / Артем Кречетников // BBC. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bbc.com/russian/international/2014/04/140407_eisenhower_domino 

Губерський Л. В. Українська дипломатична енциклопедія / Л. В. Губерський (голова) та ін. – Київ: Знання України, 2004. – Т.1. – 760 с.

Зобнин А. В. теория домино в зарубежной политической мысли [Електронний ресурс] / А. В. Зобнин. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://nbpublish.com/library_get_pdf.php?id=38654 

Бедерак Д. А. Эффект домино: расширение региональной интеграции в Европе [Електронний ресурс] / Д. А. Бедерак. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://elar.urfu.ru/bitstream/10995/60192/1/rive_2011-1_05.pdf 

Ягья В. С. Россия, мировая политика и «принцип домино» [Електронний ресурс] / В. С. Ягья. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://www.intelros.ru/pdf/svobodnay_misl/2017_06/17.pdf 

Яку допомогу можуть отримати безхатні люди?

Це питання є актуальним завжди,адже є люди ,які опинилися в складних життєвих умовах  та потребують допомоги. А в зимовий період вони потерпають, ще більше. Тому ми вирішили дізнатися на яку допомогу, може розраховувати безхатьки.

Як повідомляє «Радіо Свобода»: «Центр обліку безпритульних осіб у Києві взяв на облік 280 безхатченків із початку 2020 року. Йдеться лише про реєстрацію тих безпритульних, хто особисто звертається по допомогу, повідомив Департамент соціальної політики виконавчого органу КМДА на запит Радіо Свобода». Це питання є дійсно хвилюючим та важливим ,тому ми вирішили дізнатися про допомогу для цих людей.

Соціальний захист

Для безпритульних створенні спеціальні заклади ,що надають допомогу. Будинок соціального піклування з відділенням нічного перебування та соціального готелю, що організовує тимчасове проживання осіб, які опинились в екстремальній ситуації та потребують психологічної, соціальної, медичної та побутової допомоги. Також це Київський міський центр комплексного обслуговування бездомних осіб, що сприяє поверненню безхатченків до самостійного життя. Крім того, це вищезгаданий Центр обліку безпритульних осіб. Він реєструє, надає реєстрацію місця проживання, допомагає відновлювати документи.

А також починаючи з зимового періоду буде відбуватися соціальне патрулювання бригади,які зможуть допомогти безпритульному в складній ситуації. В цю бригаду будуть входити водій, соціальний працівник та кухар.

Пункти обігріву

З настанням холодів- це питання  стає ще більш  актуальним  для допомоги людей ,які опинилися в складних життєвих умовах та не мають власного житла. Зимовий час – для них є найважчим .Адже є можливість обмороження,що може призвести до загибелі. Тому міська влада робить все можливе для зменшення таких випадків.В кожному районі представлені пункти обігріву,в яких людина зможе зігрітися,отримати першу медичну допомогу та випити чогось гарячого.

Інформацію про знаходження та місце розташування можна знайти на «Офіційному порталі Києва» , варто зазначити ,що деякі пункти обігріву працюють цілодобово.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО БАЧИТЕ НА ВУЛИЦІ БЕЗПРИТУЛЬНОГО?

Запропонуйте їжу або чай. 

Поділіться теплим одягом, взуттям та ковдрою. Вони допоможуть зігрітись вночі.

Якщо ви бачите людину, яка потребує лікарської допомоги, викличіть швидку та, за можливістю, дочекайтесь її приїзду.

Дізнайтесь чи є у вашому місті хостел чи їдальня для безпритульних. Напишіть на листку паперу як дістатись туди, та передайте людині.

Поспілкуйтесь з людиною та допоможіть їй звернутись до фонду, який надає психологічну, медичну, юридичну або матеріальну допомогу безпритульним. Найчастіше люди не знають куди звернутись по допомогу або не мають коштів, щоб доїхати до іншого кінця міста, де знаходиться офіс фонду.

ЩО РОБИТИ, ЩОБ ВИРІШИТИ ЦЮ ПРОБЛЕМУ?

— Якщо ви небайдужі до потреб безпритульних людей, запропонуйте свою допомогу профільному ФОНДУ, який ними опікується.

— Чому саме фонду, а не потребуючій людині? Фонди добре розуміють специфіку роботи з безхатьками та працюють над тим, аби вирішити проблему системно. Завдяки вашій підтримці вони зможуть допомагати більшій кількості людей.

Ксенія Дахно

Науково-природничий музей України

Як провести свій вихідний день? Безумовно, варіантів може бути безліч. А як щодо ідеї скористатися машиною часу та влаштувати собі подорож минулим нашої планети? На жаль, машини часу ще не винайшли, проте подорожувати минулим можна за допомогою музеїв. З цим вам допоможе найбільший природничий музей України — Національний науково-природничий музей НАН.

Музей знаходиться у центрі Києва, у старовинному будинку епохи неокласицизму. Двадцять чотири просторі зали приміщення зберігають колекцію з тридцяти тисяч експонатів. Тут ви можете поринути у самісінький початок створення планети, дізнатися про еволюцію Землі, пройшовши шлях від самого її зародження до сучасності. Ви познайомитеся з рослинним та тваринним світом минулого та сьогодення, доторкнетеся до матеріальної культури племен і народів, що заселяли територію України. Діорами музею — стрічкоподібні, зігнуті півколом картини, — допоможуть заглибитись у світ минулого.

В музеї є окремі підрозділи: геології, палеонтології, зоології та ботаніки.

У відділі геології можна познайомитися з морськими геологічними дослідженнями — матеріалами та корисними копалинами, що були видобуті з дна Азовського та Чорного морів, Атлантичного та Індійського океанів. Макети та карти, розташовані в залі, модель Карстової печери, діорами «Річкова долина» та «Вулкан» допоможуть розібратися з будовою морів, Світового океану, вулканів та на кілька годин поринути у світ професії геолога.

У палеонтологічному відділі зберігається понад дві тисячі експонатів, більша частина з яких знайдена на території України. Сто шість експозиційних вітрин представлять історію Землі, починаючи з появи життя до сучасності. Україна, територія якої у мезозойську еру практично вся знаходилася на дні прадавнього океану Тетісу, багата на кістяки палеозойських риб та давніх хребетних. Відвідувачі палеонтологічного відділу з зацікавленням розглядають скелети слона-динотерія, жирафи-херсонотерія, кита-цетатерія, первісного бика-тура та мамонта. До експозиції музею також входять скам’янілі стовбури дерев, мушлі, амоніти та шматочки бурштину з комахами. Окремої уваги варта будівля кроманьйонців, споруджена з кісток мамонта.

Зоологічний музей розташований на третьому поверсі будівлі. Тут зберігається більш ніж п’ять тисяч експонатів тварин. Огляд починається з безхребетних: губок, коралів, молюсків, черв’яків та ракоподібних. У відділі можна побачити гігантського японського краба, омара, лангуста, найбільшого двостулкового молюска та опудала акул. У залі ссавців знаходиться найдавніший експонат музею — зубр.

Ботанічний музей вважається одним з найкращих у світі. Тут знаходиться чотири тисячі експонатів. Відділ розділений за зонально-регіональним принципом, щоб краще представити різноманіття рослинного світу планети. Окрасою музею є об’ємні панорами: тундри; Бадхизького заповідника; африканської савани; узбережжя тропічного острова у Тихому океані, степів, Карпат та Криму.

Більше деталей про музей можна дізнатися на його сайті: museumkiev.org.

Відвідування музею буде гарним пунктом у чек-листі справ на вихідні.

Анастасія Рашевська

На заміну пластику гриби і коноплі!

Речі з пластику: плафони, вішаки, підсвічники та годинники, якими ми звикли користуватися повсякденно тепер виготовляють з мікоматеріалу, в основі якого міцелій грибів та стеблі технічних конопель.  

Чим унікальний даний замінник пластику?

Мікоматеріал - ідеальне рішення для порятунку планети від сміття. Завдяки своєму екологічному складу, вироби з цього матеріалу розкладаються у ґрунті через 31 день, і не несуть шкоди довкіллю. 

Як відбувається процес виготовлення?

В лабораторії змішують технічні коноплі з  сухими спорами грибів і фасують у форми. Завдяки унікальній технології виробам можна надавати будь-який розмір та щільність. При спеціальній температурі гриби розмножуються, твердіють і через 5 днів можна отримати готовий продукт. Виріб чимось нагадує пінопласт за своєю структурою, але трохи важчий. У нього дуже приємна оксамитова поверхня. Текстуру можна порівняти з шапочкою гриба. 

Особливістю мікоматеріалу є його колір. Оскільки всі вироби вирощуються в прямому сенсі цього слова, то регулювати забарвлення чи якось його програмувати неможливо. Вироби набувають біло-рожевого або ж коричневого, інколи міцелій малює чудернацькі картини ніжними кольорами. 

Що виготовляють з мікоматеріалу?

Спектр застосування дуже широкий. Можна виділити три основні напрями:

Будівельні мікоматеріали, як екологічна та міцна заміна пінопласту: теплоізоляційні, звукоізоляційні та декоративні панелі. 

Меблі та елементи декору: столи, стільці, лампи, підсвічники, горщики, ялинкові іграшки та будь-які інші форми, на які вистачить фантазії.  

Пакувальна продукція, як заміна пластику та пінопласту для одноразового пакування: термобокси, бокси для пляшок, упаковка всередині коробок та будь-яка інша індивідуальна упаковка.

Юлія Кишковська

Український осінній книгопад

Настали вже ті прохолодні осінні вечори, коли хочеться закутатися у плед та пити ароматні гарячі напої. Така вона осіння атмосфера тепла і затишку. Майже як на картинках з Pinterest. Лиш для повної картини не вистачає книги. Звісно, іноземну літературу корисно й необхідно читати, але так само варто приділяти увагу українській літературі. Письменники потурбувалися про те, щоб Вам було, що почитати цієї осені. Ну а ми, в свою чергу, зібрали сезонні новинки від вітчизняних авторів в цій статті.

«Листи до Фроди». Олена Макарчук

Історії про кохання, дружбу та зради. Наче класичний сюжет, проте він тісно переплетений з війною на Сході України та окупацією Криму. Реальні історії розкривають те, як війна змінює всіх та все довкола себе.

Книжка складається з оповідань та справжніх листів до Фроди, що торкнуться усіх глибин людської душі. 

«Як перейти на українську» А.Мухарський, Є.Бєльська

Зовсім нещодавно в продажі з’явилася надкорисна книга «Як перейти на українську». Просто та доступно пояснюється важливість та необхідність спілкування українською мовою та як це пов’язано із самоідентифікацією на власних прикладах авторів.

І, звісно ж, книга містить практичні поради, щоб Ваш перехід на спілкування цією милозвучною та красивою мовою був комфортним, якісним та легким. Порад є аж сто, тому обов’язково знайдуться ті, що неодмінно Вам допоможуть. До речі, серед корисних і цікавих додатків є таблиця з правильним/неправильним вживанням слів, думки запрошених авторів, як то Ірина Фаріон тощо.

Гадаємо, осінь прекрасний час для того, аби удосконалити свою українську!

«Кримський інжир. Чаїр» Уп. Алім Алієв, Анастасія Левкова

Українці та кримські татари живуть пліч-о-пліч з давніх давен. Кожне слово в даній книзі пронизане особливою атмосферою та автентичністю  кримськотатарського народу. Згадується також історія пів острова, його видатні особи, буденні та незвичні ситуації.

Книга написана двома мовами дружніх народів, які мають змогу познайомитися із культурою та літературою один одного ближче.

«Як не стати овочем. Інструкція з виживання в інфопросторі.» Оксана Мороз

Книга розповість про всі маніпуляції в соціальних мережах на конкретних прикладах, навчить безпечно користуватися гаджетами та вберегти свої особисті дані. А ще допоможе перехитрити шахраїв та не попастися на їх гачок.

Після прочитання книги Оксани Мороз надурити в цифровому світі Вас буде не легко. До цього, можна ще й рідних навчити протистояти онлайн-маніпуляціям.

"Історії про життя 50 українців та українок» Булгакова Г. К., Курлович Т. В.

Книга, що зібрала 50 відомих в історії українців. Це ті люди, які зробили грандіозні відкриття, створили щось унікальне або іншим чином прославили Україну. Когось, можливо Ви вже знаєте, а з кимось доведеться познайомитися вперше. Однак це буде захоплююче, бо кожна сторінка прикрашена не лише неймовірними історіями, але й ілюстраціями.

«Дисиденти» Вахтанг Кіпіані

Ця книжка зібрала інтерв’ю реальних людей, яким довелося заплатили дорого за своє інакомовлення. Доповнюються історії блоком відеоінтерв’ю з дисидентами, сучасними політв’язнями та правозахисниками. Герої розповідають про своє життя, політичні переконання та ідеї; про те, чи може авторитарний режим змусити позбутися ідеалів та жаги до справедливості.

"Радуйся, жінко!» Мар’яна Савка

Книга співзасновниці та редакторки видавництва «Старого Лева» написала нову книгу «Радуйся, жінко!». Головною метою поезій є заклик до щастя. Оскільки ми часто не радіємо життю, хоча й маємо багато для цього приводів, - вважає авторка.

Тож, якщо Вам не вистачає радощів у житті спробуйте прочитати цю книгу.

"Нотатки з кухні «переписування історії»

Історик Володимир В’ятрович зібрав в одній книзі статті, колонки та інтерв’ю в яких ідеться про національну ідентичність, Голодомор, Помаранчеву революцію та Євромайдан. Там навіть присутні матеріали під грифом «цілком таємно», які одного дня стали доступними.

Книга допоможе сформувати власний погляд на українську історію та переосмислити певні речі, зокрема події недавнього минулого. 

Ангеліна Вовк

Гаджети в руках дітей

 

Автор

Наталія Коваль

В нашу цифрову епоху, не лише дорослі користуються гаджетами, а й діти. Малеча ще не вміє читати й писати, а вже знаються в телефонах. Все починається з того, що маленькі діти дуже активні і хочуть гратися, проте батьки не завжди мають час і вирішують дати малечі телефон погратися чи подивитися мультики, та йдуть далі займатися своїми справами. Діти починають багато користуватися гаджетами, а це призводить до залежності в подальшому і тоді забрати в дитини гаджет дуже важко. Згідно з проведеними дослідженнями, діти дивляться телевізор і користуються гаджетами 7 годин на день, в той час як прогулянки на свіжому повітрі тривають максимально 1,5 години. Один із способів виявити чи є залежність, треба попросити дитину відкласти гаджет. Якщо в дитини псується настрій, починається істерика, вона плаче , кричить , може  - то варто задуматися. Багато батьків розуміють, що гаджети негативно впливають на дітей. Ми бачимо агресивну й бурхливу реакцію при спробі забрати телефон, планшет і т.  д., бачимо розсіяну увагу у дітей, коли вони не мають у руках гаджетів, що перезбуджують нервову систему. І ще гірше: ми бачимо дітей, які нудяться, стають апатичними та не цікавляться нічим, окрім гаджета. Якщо проблема вже є, психологи радять в ніякому разі різко не видирати телефон.Краще почати пропонувати малечі спільні ігри, які зацікавлять більше, ніж гаджет. Наприклад, ігри в загадки, прогулянки на вулиці, фізичне навантаження, заняття на спортивному майданчику, заняття в розвиваючих гуртках. Треба в дитини забирати якомога більше вільного часу, займатися з нею, приділяти час. Проблему не можна вирішити за один день. Батькам варто запастися терпінням. Кричати на дитину теж не варто, це може її травмувати. Стати для неї реальним другом, з яким їй буде цікавіше ніж з віртуальним -найкраще рішення.

Преспоказ фільму "Чому я живий"

3 листопада в кінотеатрі "Оскар" в ТРЦ "Гулівер". 

Новий фільм "Чому я живий" б'є по емоціях. Сентиментальна людина може навіть пустити сльозу. Співпереживаючи героям стрічки подій 80-літньої давнини. 

Маріупольщина - індустріалізація, войовничий атеїзм, співжиття української та єврейської спільнот, Голокост, конфлікти та примирення... Достовірна гра як молодих, так і досвідчених акторів.

Цілісний сценарій та якісна режисура. Режисеру Вілену Новаку вже 83. Цей фільм він готовий був знімати ще 20 років тому, прочитавши автобіографічне оповідання "Я не турок, я козак"  відомого сценариста Євгена Митька ("Бумбараш", Республіка Шкід).

Сергій Бахін