Науковиці, які надихають

Якщо вас запитати, як ви уявляєте науковця, то хто перший спаде вам на думку? Це буде сивочолий чоловік похилого віку, що розповідає про космічні об'єкти? Юнак в окулярах, занурений у конспекти з усілякими формулами? Або, можливо, дівчина, що вправно порається з маленькими об’єктами під об’єктивом мікроскопу? На жаль, дівчат-науковиць уявляють рідше, адже навіть зараз вони продовжують стикатися зі стереотипами та перешкодами у науковому світі.

INSCIENCE — це організація, що популяризує науку та поєднує її з бізнесом. Один з проєктів організації — «Науковиці» — розповідає про досягнення та шлях українок в науці. На Youtube-каналі INSCIENCE можна переглянути серію документальних відео про чотирьох українок, які працюють у різних сферах науки.

Знайомить глядачів з науковицями та розповідає про їх сферу діяльності п’ятнадцятирічна школярка Маша, яка захоплюється наукою та мріє бути схожою на жінок, чиї історії вона показує світу. «Це історія про нейробіологію, математику, зоологію та мрії. [Ці дівчата —] науковиці, на яких я так хочу бути схожою», — говорить у своїх відео дівчина-інтерв’юер.

Першою відкриває цикл документальних фільмів нейробіологиня Віра Єфремова. «Мозок для мене — цілий Всесвіт», — розповідає вона — «Вирощувати міні-мізки, щоб дізнатися як взагалі утворюється наш власний мозок — найкраща робота у світі. В науці мене захоплює пошук відповіді». Віра займається захворюванням туберозного склерозу — рідкісною генетичною хворобою, через яку у багатьох органах та тканинах людини утворюються доброякісні пухлини.

Дівчина часто зустрічалася зі стереотипами на своєму шляху. Віра пригадує, як у школі чула від викладачки праці: «Навіщо тобі наука? Ти ж дівчина». «Але науку створюють не лише чоловіки. Науку створюють люди. З дитинства я полюбляла вчитися, і зараз я докторка молекулярної біомедицини», — говорить Віра.

Коли науковиці буває складно, наприклад, не вдається експеримент, вона згадує себе тринадцятирічну та ті мурахи по шкірі, які відчула під час написання своєї першої наукової роботи до Малої академії наук. «В мене все вийшло, бо я дала собі свободу робити помилки. Дев’яносто відсотків наукової роботи ніколи не побачить світ. Бо це експерименти, які не вийшли. Я можу порівняти це зі своїм захопленням серфінгом. Щоб постояти кільки секунд на борді, ти плаваєш, падаєш у воду, пірнаєш, долаєш хвилі, знову і знову. Але ці кілька секунд варті усіх зусиль», — підсумовує нейробіологиня.

Математикиня Катерина Терлецька розповідає свою історію у другій серії проєкту. Катерина моделює океанічні течії та внутрішні хвилі, а також дуже любить математику. «Я з дитинства люблю розв’язувати задачі. Все почалося з двійки. Я написала контрольну на два і це був великий удар. Але ця двійка була для мене перемогою, бо допомогла виявити проблеми», — розповідає вона.

«Дівчат на математичних спеціальностях більше, ніж половина. Головне для математика — це істина. На механіко-математичному факультеті цінувалось те, що ти можеш розв’язати задачу», — говорить Катерина. Науковиця моделює масштабні фізичні процеси, які відбуваються в океані у зв’язку з кліматичними змінами.

«Бути дівчиною в математиці — це природно. З дитинства я бачу талановитих, розумних жінок, які роблять відкриття, підкорюють великі задачі та не схиляються перед труднощами. Для того, щоб стати науковицею, потрібне вміння щиро дивуватися та йти до кінця, навіть коли нічого не виходить», — підсумовує Катерина Терлецька.

Марина Шквиря стала героїнею третього фільму. Марина працює головною зоологинею київського зоопарку та є співзасновницею ведмежого притулку «Біла скеля» — дому для ведмедів, врятованих від жорстокого ставлення. Також Марина Шквиря вивчає хижаків у природі та неволі.

«Відновлення, дослідження, повернення видів в природу — саме так мають працювати зоологічні парки», — розповідає зоологиня, — «Робота зоопарків — це не просто клітки, це генетичні, ветеринарні дослідження, методики адаптації випуску, польові обліки, щоб дослідити ефективність методики. Люди повинні розуміти, що природа сама по собі є цінність».

«Бути жінкою в науці — те саме, що бути й чоловіком у науці. Але часом це набагато складніше через стереотипи та упередження. Інколи потрібно було вигризати своє місце. Але все врешті-решт зводилося до того, що ти маєш бути професійною», — говорить науковиця.

Перша експедиція зоологині відбулася 20 років тому і Марині це досі не набридло. «Ще залишилося багато питань, на які хочеться знайти відповідь», — підсумовує вона.

Завершує цикл нарисів морська біологиня Оксана Савенко — перша жінка, яка вдруге взяла участь у двадцять шостій антарктичній експедиції на станції «Академік Вернадський».

«Раніше вважалося, що жінкам не місце в Антарктиді. Але зараз це змінилося завдяки відкритому конкурсу. Я переконана, що дослідження мають виконувати професіонали, незалежно від того, чоловіки вони чи жінки», — говорить науковиця.

Оксана Савенко виділяє ДНК китів та тюленів з метою дослідження популяції, генетики та розподілу морських ссавців. «Моя головна експедиція ще попереду, але вона стане справжнім професійним іспитом, що потребуватиме усіх моїх навичок та умінь. Моя перша експедиція відбулася під час шкільних років. Тоді я захопилася польовою зоологією. Питання з вибором факультету в мене не стояло. Я мала стати біологом. Але в університеті я обрала складний об’єкт досліджень, тому важко було знайти підтримку та можливості. Щоб досягти результату треба було витратити багато зусиль та часу», — розповідає морська біологиня.

«В моїй сфері жінці важко досягти успіху. Але захоплення своєю справою надає мені сил не зупинятися. Головне — не розчаруватися та не зупинитися, коли потрапиш у шторм чи штиль. Зараз я працюю там, де мріяла бути, але мій шлях не був простим. В університеті викладачі не заохочували студенток навіть мріяти про роботу в Антарктиді. Але я вирішила отримати всі необхідні навички та знання в інших експедиціях. Цей досвід привів мене сюди, на станцію», — підсумовує Оксана Савенко.

Ці чотири історії надихають жінок-науковиць вірити у власні сили та не зупинятися займатися улюбленою справою, незважаючи на стереотипи та сумніви оточення. Адже науку створюють люди.

Дізнатися про проєкт «Науковиці» більше можна на веб-сторінці організації (inscience.io), а переглянути історії жінок-вчених можна на Youtube-каналі проєкту під назвою «INSCIENCE».

Анастасія Рашевська

Святий Миколай 2021: подаруй дітям радість

Щороку дітлахи з усієї країни пишуть листи до Святого Миколая, щоб отримати бажаний подарунок. Які ж емоції переповнюють малечу, коли під подушкою знаходять ті речі, про які мріяли цілий рік. «А мені Миколай приніс машинку на пульті управління» – хизується Назар, Оля приміряє нову сумку з блискітками, а в Сашка справжній самокат! Приємно бачити радість в очах діточок. Та ми вже дорослі і знаємо, що Святий Миколай – це образ під яким ховаються батьки. 

Мама і тато – слова, які відомі не всім дітям. Сьогодні в Україні зареєстровано майже 69 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Ці діти теж мріють знайти під подушкою подарунок, і не лише іграшки, а одяг, канцтовари, солодощі… Зараз функціонує безліч благодійних організацій, які дарують дітлахам можливість повірити в чудеса. Небайдужі люди допомагають не лише дітям з дитячих будинків, а й дітям з обмеженими фізичними можливостями, дітям із зони АТО та дітям із малозабезпечених сімей. 

Кожного року в Україні проводять акції до дня Святого Миколая. Взяти участь в яких можуть всі охочі. Саме тому, якщо ви маєте бажання здійснити мрії дітей, можете скористатись нашим списком благодійних організацій з усієї країни, які вже готуються до свята. Перейшовши за посиланнями, ви зможете ознайомитись більш детально з умовами участі в акції. 

м. Київ

Благодійна організація «Твоє майбутнє». Проєкт «Мрії під подушку» (https://yourfuture.in.ua/projects/).

Благодійна організація  "Єднання спільноти" (https://www.fondunity.com/).

м. Львів 

Благодійний фонд «Здійснити мрію». Акція «Миколайко_2021» (https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=4452512041492009&id=100001997728305).

Мальтійська служба допомоги. Акція «Святий Миколай – дітям у потребі» (https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=4522254081189221&id=326347987446539).

Благодійний фонд «Із янголом на плечі» (https://bit.ly/3qVFcOq).

м. Дніпро 

Акція "Миколай про тебе не забуде!" (https://mykolaj.com.ua/#contacts_block).

м. Івано-Франківськ 

Мальтійська служба допомоги. Акція «Святий Миколай іде до сиріт» (http://www.malteser.if.ua/uk/15-aktualno/1-u-rozrobtsi.html).

м. Миколаїв 

Фонд «Доброта і довіра». Акція «Стань чарівником» (https://mykolai.dobro-doverie.org.ua/gifts).

м. Харків

ГО "Всеукраїнське об'єднання «Українські Рубежі» АКЦентр, проєкт «Олені Святого Миколая» (https://cutt.ly/mTIn4YQ).

м. Хмельницький

Обласний благодійний фонд «Карітас». Акція «Лист до Святого Миколая» в рамках проєкту "Міцна сім’я для кожної родини" 

м. Кременчук

Молодіжний Парламент Кременчука, Кременчуцький міський комітет молодіжних організацій, Кременчуцький міський центр соціальних служб, управління у справах сімей та дітей, управління молоді та спорту, департамент освіти виконкому Кременчуцької міської ради. Акція  «Святий Миколай - дітям» (https://kremen.gov.ua/?view=single-news&news-id=23073).

Юлія Кишковська

Побороти телефонозалежність за допомогою телефону?

Автор

Ангеліна Вовк

Пригадуєте ті моменти, коли роботи так багато, що потрібно додати ще декілька годин в добу, а руки так і тягнуться до телефону. «Тільки перевірю соціальні мережі і одразу до роботи», - подумки кажемо собі, а в результаті переглядаємо вже 30-те відео і 147-ий мемчик. А дедлайни то горять… Що ж робити в такій ситуації, якщо не допомагають типові поради на кшталт вимкніть звук чи телефон, або ж відкладіть його подалі? Боримося з цією залежністю телефоном. Як то кажуть, клин клином вибивають.

Маємо для вас коротеньку і доволі просту інструкцію:

Крок 1. Морально налаштуйтеся на роботу. Не перевантажуйте себе думками про те, як багато справ на вас чекає. Робіть усе поступово і спокійно та усвідомте важливість того, що виконуєте.

Крок 2. Більш практичний. Відкрийте Play market або Apple store, якщо ви власник Iphone. В рядку пошуку введіть Forest або Focus Plant. Завантажте обраний додаток.

Крок 3. Тільки-но додаток було встановлено, можете ним користуватися. Обидва мають зручний інтерфейс і ви без проблем розберетеся що і до чого. Тим паче, що є спеціальні підказки для легкого ознайомлення з принципом дії.

Крок 4.  Розпочинайте свою роботу разом з цим помічником і ви зрозумієте, що телефонозалежність можна побороти за допомогою свого ж телефону.

Не сумніваємося, що у вас виникли питання, що це за додатки і як вони вам допоможуть. Розкриваємо «таємницю» продуктивності з цими застосунками. Вони створені у формі своєрідної гри, яка виконує функції таймера. Але це далеко не класичний таймер, який є у всіх телефонах. Коли вмикаєте його у додатку, у вас починає рости дерево. Доки ви вчитеся чи робите інші свої нагальні справи, цей маленький паросток стає повноцінним деревом. Щоб сфокусувати увагу на роботі, блокується доступ до інших додатків. Якщо ви вийдете з гри – ваше дерево загине. Чим більше працюєте – тим більшим буде ваш ліс. Додаток Forest, попри усе вище перераховане, має функції користування на вибір: для навчання, для роботи і з друзями. Обирайте, що вам до снаги і розпочинайте свою продуктивну роботу!

Що стосується застосунку Focus Plant, то він має дуже схожий принцип дії. Тільки під час вашої роботи у грі йтиме дощ, який ви потім можете використати для того, щоб підлити чарівну рослинку. Таким чином можна виростити велетенський сад у смартфоні і при цьому встигнути виконати усі свої справи. З легкістю можете й відслідковувати скільки часу ви витратили на роботу у той чи інший день. А пізніше й загалом кількість часу за тиждень, місяць чи більше.

Все доволі просто. Ці чудо-помічники допомагають сфокусувати вашу увагу не на телефоні та забавках, а на реально необхідній роботі. В якості нагороди ви матимете красивий ліс чи сад і, звісно ж, збільшення власної продуктивності та задоволення собою. До речі, такі махінації можна провести із дітьми, які часто сидять у телефоні та відмовляються чи відкладають у довгий ящик виконання домашнього завдання чи інших справ. Для них це буде не менш цікаво. Ще й змалечку вчитимуться тайм-менеджменту.

Що таке стрес і як з ним боротися?

Ми живемо в такий час , що потрібно кудись поспішати , дуже швидко і водночас ефективно виконувати завдання, іспити , до яких треба готуватися заздалегідь. Не тільки з цих причин виникає стрес.

Що таке стрес?

Стрес- захисна реакція організму на будь-які зовнішні подразники. Якщо людина має забагато стресу , то швидко виснажується.

В Україні 38% молодих людей у віці 25-40 років)і постійно відчувають тривогу про майбутнє . Про  це свідчать результати дослідження, проведеного міжнародною консалтинговою компанією Deloitte.

Зазначається, що частина молодих українців перебуває в стані стресу через пандемію коронавірусу, але таких серед них менше, ніж серед їхніх однолітків на заході: якщо у світі 44%  відзначають, що постійно відчувають тривогу про майбутнє, то в Україні таких – 38%.

Для українува головний фактор стресу – занепокоєння про добробут сім’ї: так вважають 80% опитаних Deloitte. Про довгострокову фінансову стабільність мріють 66% з них.

При цьому лише 28% українців у віці до 40 вважають, що стрес – це поважна причина, щоб взяти відпустку або відгул на роботі

Ознаки стресу:

Фізичні: втома, труднощі зі сном, проблеми зі шлунком

Когнітивні: занепокоєння, неуважність, кошмарні сни

Міжособистісні: дратівливість, проблеми на роботі в школі і т.д.

Емоційні: гнів, тривога, порожнеча

Як менше нервувати?

Змиритися з тим, що проблеми були є і будуть. Завжди буде потрібно щось вирішувати, будуть постійно різні проблеми та ситуації. 

- Повноцінний сон

Дайте організму гарно відпочити. В середньому потрібно поспати 7-9 годин

-  Будьте фізично активними

Під час фізичної активності знижується рівень гормону стресу, покращується настрій.

- Робіть те , що вам подобається і від чого ви отримуєте задоволення.

Стресу ми повністю уникнути не можемо, проте ми можемо зменшити його кількість і більше насолоджуватися життям

Наталія Коваль

Тисяча від президента. Пояснення, реакція в мережі та ефективність ідеї

Автор

Ксенія Дахно

15-го листопада президент України Володимир Зеленський , що повністю вакцинований проти Covid-19 українець отримає одну тисячу гривень через застосунок «Дія».

    «Це підтримка тих сфер, які постраждали від карантину більше за інших, а саме: це креативний, спортивний і транспортний сектори економіки. Програма працюватиме так: кожен, хто отримав два щеплення, зможе одержати одну тисячу гривень. Швидко й зручно – через додаток «Дія», – розповів Глава держави у відеозверненні до громадян України.

За ці кошти вакциновані українці зможуть придбати абонемент у спортзал чи фітнес-клуб, відвідати кінотеатр, театр, музей, концертний зал чи виставковий центр або купити квитки для мандрівок усередині країни – на внутрішні авіа- та залізничні рейси. Програма стартує 19 грудня. До кінця 2021 року на неї буде виділено близько 3 млрд грн і стільки ж – на початку 2022-го.

За словами Володимира Зеленського, тим вакцинованим громадянам, у яких немає смартфона і додатку «Дія», зокрема людям похилого віку, держава забезпечить альтернативну можливість отримати 1 тис. грн. Про неї буде повідомлено незабаром.

    Прессекретар президента Сергій Никифоров наголосив, що насамперед йдеться не про «тисячу за вакцинацію», а про масштабну програму з підтримки бізнесу, мовляв, влада не напряму дає гроші бізнесу, а видає гроші людям, підтримуючи їхнє рішення вакцинуватися. За його словами, перелік послуг сформували таким чином, щоб підтримати послуги, які найбільше, на думку влади, постраждали від пандемії коронавірусу і карантинних обмежень.

«Механізм виділення грошей ще проробляють, але вже зараз можна сказати, що це не готівка на руки. Це буде певний ваучер або сертифікат, або депозит – називайте? як хочете – на перелік товарів та послуг. Вичерпний список оголосимо найближчим часом, але узагальнено це культура, мандри та спорт. Тому є і третій плюс від програми – заохочення саме культурного та спортивного розвитку українців», – пояснив речник Зеленського 16 листопада у фейсбуці.

    17-го листопада прем’єр-міністр України Денис Шмигаль розповів про особливості отримання цих коштів:

1. Кошти в розмірі 1 тисячі гривень будуть виплачені на віртуальні платіжні картки через Дію.

2. Їх можна буде витратити на придбання квитків у кінотеатр, театр, на концерт, на заняття спортом та подорожі Україною потягом або літаком тощо.

3. Приблизно 6 тисяч суб'єктів бізнесу по всій країні зможуть взяти участь у програмі.

4. Програма запрацює з 19 грудня й діятиме цього року та до кінця наступного.

5. 3 млрд грн спрямовані на програму цього річ та ще 3 млрд грн - на початку наступного з можливим розширенням фінансування. Це окрема програма із загального фонду державного бюджету.

6. Жодних податків на цю 1000 гривень нараховуватися не буде. Ці кошти жодним чином не вплинуть на отримання субсидії.

    Реакції людей в Інтернеті

    В інтернеті почалися ширитися жарти , щодо цієї події.

 Деякі користувачі вже порівняли президента з Юлією Тимошенко:

Деякі запропонували новий дизайн тисячної купюри.

Деякі посміялися з антивакцинаторами та так званими чіпами.

Та не забули згадати радянську кінематографію. 

Чи спрацює ця ідея?

Експерти запевняють, що ця ідея , може зацікавити студентів та малозабезпечених людей,для яких це буде додатковий стимул, адже за ці кошти можна буде  придбати абонемент у спортзал або фітнес-клуб, відвідати кінотеатр, театр, музей, концертний зал чи виставковий центр ,купити квитки на літак або потяг для мандрівок всередині країни. І для якоїсь малозабезпеченої сім’ї , буде дуже добре , якщо вони зможуть купити квитки в кіно безкоштовно чи з’їздити в якесь місто для родичів , також безкоштовно. Так само , працює і з студентами у яких не завжди багато коштів, вони зможуть зекономити на розвагах. Та люди , які просто лінувалися робити вакцину, буде стимулом її зробити.

    Але інша справа пенсіонери. Пенсіонери – це найбільша зона ризику. Це найвразливіший суспільний прошарок до пандемії. Їх може ,не зацікавити фітнес-клуби фітнес-клуб чи виставковий центр .

    Гроші з державного бюджету, які виділяють на заохочення до вакцинації, мають такі обмеження на витрачання, які дозволять допомогти бізнесу, який саме постраждав через пандемію.

Конфлікт навколо Сенкаку

Автор

Олександра Руденко

Японія та Китай — дві провідні держави в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Однак відносини між ними завжди були не прості, тому й існують давні територіальні конфлікти. Одним із таких є приналежність островів Сенкаку, що китайською - Дяоюйдао. Згодом до претензій долучився ще й Тайвань. 

Архіпелаг Сенкаку включає 8 островів та три рифи загальною площею 6,3 км². Уоцурі, Куба, Кітакамі, Мінаміко і Тайсе — найбільші, всі інші ледве виступають з-під води. Цінність островів полягає в багатстві континентального шельфу Східно-Китайського моря на поклади нафти та газу. Ці дані були опубліковані економічною комісією ООН по Азії та Далекому Сходу у 1968 році. Одразу після цього Китай і Тайвань висунули свої претензії на острови, які перебувають під юрисдикцією Японії.

Три сторони доводять своє історичне право на острови, але кожен інтерпретує це по-своєму. Перетягуючи факти на свою користь, країни звертаються навіть до аргументів, які ледь не межують із вигадкою. 

Китай спирається на те, що острів Дяоюйдао відкрили в 1371 році китайці. Але не можна стверджувати це точно, адже острови належали королівству Рюку, чиє політичне становище не було однозначним. Деякий час королівство належало двом державам одночасно. В 1372 році китайський імператор зробив Рюку своїм васалом, тобто королівство не мало повного суверенітету. Водночас Рюку з 1609 року належало до японського князівства Сацума. Отже, певний період території одночасно були і китайськими, і японськими. Лише в кінці XIX століття королівство поступово перейшло під контроль Японії. В 1879 році королівство було анексоване. А в 1881 році за посередництва США було підписано угоду, за якою всі території від окінавських островів і далі на північ відійшли Японії, а інші, тобто Яема, залишились в юрисдикції Китаю. Однак островів Дяоюйдао не було безпосередньо згадано у договорі з двох можливих причин: або через те, що вони не належали до королівства Рюку, або через їх мізерну значущість. У 1884 році бізнесмен Кога звернувся до влади місцевої префектури з проханнями надати йому в оренду землі островів, але отримав відмову з причини неясності їх приналежності. Проте в 1885, 1890 та 1893 роках центральному управлінню було надіслано запит про необхідність безсумнівного включення островів Сенкаку, тож в 1894 році територія стала частиною префектури Окінаву. А вже в 1895 році рішенням кабінету міністрів острови були приєднані до Японії. Ці рішення не мають ніякої міжнародно-правової сили, тому що є наслідком внутрішньої політики Японії. Рішення довгий час були секретними навіть для зацікавленої сторони — Китаю.

Першим міжнародним договором можна вважати угоду в Сімоносекі 17 квітня 1895 року, заключену після японо-китайської війни 1894-95 рр. Однак значення цього договору також є неоднозначним. Китай віддавав Японії острів Формоза, тобто Тайвань, разом зі всіма островами, які до нього належали. Окремо про острови Дяоюйдао мова не йшла. З цього можна зробити припущення:

1) острови були частиною Тайваню і відійшли до Японії у складі острова Формоза.

2) Це були окремі острови, які після цієї угоди перейшли у власність японського уряду. 

Важливим фактором є й те, що цей договір був продиктований Японією, як країною-переможницею, тому він не можу вважатись як рівноправний. На цих історичних фактах грають і японці, які спираються на те, що на острові не було доказів приналежності Китаю, так і китайці, які стверджують, що острови були захоплені Японією, хоча конкретно їх згадано в Сімоносекському договорі не було.

В 1985 році встановлено знак приналежності островів до Японії. Зважаючи на відсутність людської присутності протягом довгого періоду, в 1986 році бізнесмен Кога все ж отримав чотири острови в оренду на 30 років. Після закінчення терміну оренди ці ж острови перейняв син бізнесмена. 

В Каїрській декларації 1943 року союзники мали на меті відібрати всі захопленні японцями території з 1914 року. Це території, які Японія відібрала у китайців, та інші території, які були приєднані з використанням сили. Хоча Сенкаку були приєднанні насильницьким договором, безпосередньо про них в ньому не йшлося. Водночас Китай стверджує, що острови повинні були перейти під китайський контроль разом з Тайванем. Це доводить, що територія є частиною Тайваню. Через це острови не було згадано у Сан-Франциському договорі 1951 року, за яким Окінава була передана США. Однак Пекін не визнає цю угоду з причини відсутності соціалістичних країн під час розробки умов. Тому КНР не підписала договір й наполягає надалі на своєму праві на острови за Каїрською декларацією та Потсдамською угодою. Потсдамська угода встановлювала умови капітуляції Японії та визначала її межі островами Хонсю, Хоккайдо, Кюсю, Сікоку й іншими малими островами, які визначать союзники.

США панували на японських територіях 27 років. Угоду про повернення Окінави було підписано 17 червня 1971 року. Згідно з цією угодою острови Сенкаку та низка інших були включені в список тих, які будуть повернені. Цим документом Вашингтон офіційно визнав приналежність архіпелагу до юрисдикції Японії. Ніхто не протестував проти цих дій.

І лише в 70-х роках виникла перша суперечка. Варто нагадати, що в 1968 році були знайдені на островах багаті поклади нафти та газу. 17 червня 1970 року Японія надіслала ноту Тайваню з підтвердженням приналежності островів до своїх територій попри незгоду Тайваню. А вже 3 грудня 1970 року Китай вперше за 70 років заявив про власний суверенітет над островами Дяоюйдао. А 20 грудня 1971 року було публічно висловлено протест про незаконну передачу Японії урядом Америки цих територій.

Ці обставини не завадили підписати між КНР та Японією у 1978 році договір про мир і дружбу. Китай заявляє, що питання спірних територій було вирішено відкласти на потім, щоб не заважати більш важливим справам. Японія це твердження офіційно спростовує і не визнає факту наявності на той час суперечки. Проблему вирішено не було, але все затихло.

Нова ескалація розпочалась в 90-х роках, коли виникла проблема визначення меж прилеглих територій. Китай ухвалив закон у 1992 році про приєднання Тайваню та островів Дяоюйдао. У відповідь Японія ухвалила Конвенцію ООН з морського права, ввела у 1996 році 200-мильну виключну економічну зону, до якої враховувався архіпелаг Сенкаку. 

Протягом 1999, 2000, 2003, 2004 років відбувалися різні інциденти, пов’язані з проведенням геологорозвідувальних робіт КНР на шельфі Східно-Китайського моря. У відповідь у 2005 році уряд Японії вирішив видавати ліцензії японським фірмам на видобуток газу на шельфі. КНР протестувала. Того ж року розпочались переговори щодо проблеми розробки родовищ, які продовжувались до 2008 року. Переговори закінчились рішенням про спільну розробку родовища Асунаро (Лунцзін), проте це не було реалізовано повністю.

Конфлікт ніби було вирішено, але у 2010 році він спалахнув знову. Спочатку біля південних вод Японії Китай проводив навчання ВМС, згодом у районі Окінави відбулися навчання ВМС Японії, США й Австралії. До того ж раніше було затримано в японських водах китайського рибака, який ще й чинив опір. Японія хотіла притягнути його до відповідальності, а Китай вимагав його відпустити. У відповідь КНР заарештувала японських бізнесменів, припинила експорт рідкоземельних мінералів, важливих для японської електронної промисловості, зупинила всі програми обміну. Водночас було зафіксовано на шельфі островів китайські судна з бурильним обладнанням. 

Нова хвиля суперечок розпочалась у 2012 році. 11 вересня Японія націоналізувала три острови архіпелагу (до того моменту чотири з п’яти островів належали приватним власникам, японським громадянам). Це викликало обурення Китаю, розпочалися масові протести населення, що супроводжувалися погромами японських закладів. З того часу китайські кораблі постійно курсують поблизу спірних островів і періодично здійснюють демонстративні заходи в прибережну зону. 

Отже, суперечки довкола цієї проблеми мають негативний вплив не лише на політичні взаємини між державами, а й на економічне співробітництво. Торгові відносини значно погіршились, японський експорт скоротився на 14,5%, хоча в раніше зріс майже на стільки ж. 

У 2012 році в Японії і Китаї пройшла зміна політичного керівництва. Новий глава КНР Сі Цзіньпін мав проявити себе як лідер, тому не могло бути й мови про те, що Пекін піде на якісь поступки Токіо. Впертість обох сторін призвела до того, що протистояння поширилося і на повітряний простір обох країн. 2013 року КНР створила зону протиповітряної оборони, до якої було включено простір над островами Дяоюйдао. Було зазначено, що ці дії не направлені проти жодної з держав. Японія вже з підтримкою Америки заявила свій протест і направила власні літаки та бомбардувальники. Небезпечне розгортання конфлікту було врегульовано дипломатичним шляхом завдяки США.

Нова суперечка розпочалась, коли Токіо у 2018 році помітили китайського есмінця неподалік від вод островів та ударного атомного підводного човна. Обурення японців викликали відновлені Китаєм роботи на спірних газових родовищах. Тоді ж Японія та США зайнялись розробкою спільного реагування збройних сил у разі виникнення нової загрози.

Такі довготривалі суперечки спричинені відсутністю регіональної системи безпеки. Чимось схожим можна назвати структуру американської системи воєнних договорів «осі та шпиць», але вона не працює досконало.

    Отже, найефективнішим, на мою думку, розв’язанням проблеми є спільна розробка родовищ, але за участі посередника, щоб не повторити ситуацію 2008 року. Проте США не може виступити посередником, адже офіційно підтримує Японію. Тому це має бути нейтральна держава або міжнародна організація. Суперники можуть звернутись до Міжнародного Суду при ООН, але в такому разі не буде враховано економічний фактор так, як цього хочуть Китай та Японія. Державою-посередником може стати Канада, Австралія чи Нова Зеландія, які є нейтральними.

Використані джерела:

Китай загрожує Японії погіршенням торгівельних відносин через спірні острови Сенкаку [Електронний ресурс] // РБК- Україна. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: https://www.rbc.ua/ukr/news/kitay-ugrozhaet-yaponii-uhudsheniem-torgovyh-otnosheniy-iz-za-13092012124600. 

Вопросы и ответы об островах Сэнкаку [Електронний ресурс] // Ministry of Foreign Affairs of Japan – Режим доступу до ресурсу: https://www.ru.emb-japan.go.jp/territory/senkaku/question-and-answer.html 

Японія та США готують план реагування на погрози Китаю біля островів Сенкаку, – ЗМІ [Електронний ресурс] // 24 канал. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://24tv.ua/yaponiya_ta_ssha_gotuyut_plan_reaguvannya_na_pogrozi_kitayu_bilya_ostroviv_senkaku__zmi_n1057988.

Бєлєсков М. Всоте в одну річку. Чи подружаться Японія та Китай? [Електронний ресурс] / М. Бєлєсков // НВ. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://nv.ua/ukr/opinion/vsote-v-odnu-richku-chi-podruzhatsja-japonija-ta-kitaj-2449408.html.

Коваль О. Острів спотикання — Дяоюйдао чи Сенкаку? [Електронний ресурс] / О. Коваль // ZN.ua. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://dt.ua/international/ostriv-spotikannya-dyaoyuydao-chi-senkaku-_.html. 

Китай возобновил разработку газовых месторождений в районе спорных островов в Восточно-Китайском море. Япония вновь протестует [Електронний ресурс] // Neftegas.ru. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://neftegaz.ru/news/politics/196538-kitay-vozobnovil-razrabotku-gazovykh-mestorozhdeniy-v-rayone-spornykh-ostrovov-v-vostochno-kitayskom/.

Громов А. Японо-китайский территориальный конфликт: причины и последствия [Електронний ресурс] / А. Громов // ТАСС. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://tass.ru/mezhdunarodnaya-panorama/788424.

Белова О. В. Территориальная принадлежность островов Сенкаку/Дяоюйдао: исторические предпосылки и периодизация конфликта [Електронний ресурс] / О. В. Белова // Вісник ОНУ ім. І. І. Мечникова. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Vonu_sip_2013_18_1_16.pdf.

Дьячков И. В. Конфликт вокруг островов Сэнкаку 2012 г.: истоки и уроки [Електронний ресурс] / И. В. Дьячков. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://cyberleninka.ru/article/n/konflikt-vokrug-ostrovov-senkaku-2012-g-istoki-i-uroki.

Лещишин Б. М. Територіальний конфлікт Китаю та Японії щодо островів Сенкаку (Дяоюй) / Б. М. Лещишин // Політологічний вісник. - 2014. - Вип. 73. - С. 575–581. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pv_2014_73_58

Шилак О. Протистояння Японії та Китаю за острови Сенкаку [Електронний ресурс] / О. Шилак. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://eprints.oa.edu.ua/2313/1/Shylak_NZ_stud_Vyp-3_turyzm.pdf.

З Днем студента!