 |
|
Зимові свята це завжди наче казка в яку хочеться занирнути з головою дітям та дорослим. Ще з малечку більшість пам’ятає усі ці святкування, веселощі та подарунки. Однак на Сході України більше пам’ятають про Діда Мороза, а на Заході – Святого Миколая. Чому так сталося, хто вони взагалі такі та чим відрізняються? |
Святий Миколай: легенда чи реальність?
270 року в сім’ї єпископа народився син Миколай Мирлікійський у місті Патарі. Батьки були заможними та глибоко віруючими християнинами. Будучи дитиною Миколай вирішив стати священником. Переїхавши до Міри та продовжуючи навчання був висвячений на священика дядьком-єпископом. Опісля смерті батьків йому, як єдиній дитині, дістався чималий спадок. Та гроші не витрачав на себе. Отця Миколая засмучувала бідність довкола, тож майно своє роздав бідним та нужденним. Відколи розпочалися утиски віруючих християн, Миколу ув’язнили. Через деякий час відпустили.
Люди вважали отця Миколу святим ще за його життя. Недарма нині його ще називають Миколаєм Чудотворцем, адже він здійснив стільки чудес, які неосяжні людському розуму: вгамовував бурі, зцілював недужих та калік, а також допомагав усім потребуючим, виявляючи ласку та любов до ближнього. Як і будь-яка людина, жити вічно він не міг. 19 грудня 345 року помер Миколай Мирлікійський. Однак душа його жити вічно. Церква канонізувала Миколу за його доброчинність, вірність та щирість у служінні Богу ділами та вчинками на землі.
Про таємність та анонімність подарунків на День Св. Миколая існує легенда, яка розповідає про трьох сестер, що залишилися без приданого. Батько їх вирішив віддати на заробітки розпустою. Миколай не міг допустити такого, тож щоночі тихенько та таємно підкидував сестрам мішечки з золотом, щоб ті могли купити придане та вийти заміж. Саме тому зберіглася традиція робити подарунки таємно.
Хто тоді такий Дід Мороз?
Насправді, Дід Мороз із дажбозьких вірувань був духом лісу. Його задобрювали яблуками, що вішали на узліссі, аби дух не їв та не чіпав дітей, які приходили по хмиз. Пов’язують його і з язичницьким богом Морозом. Він викликав люті морози та занапащав урожай. До 1840 року у російській літературі цей персонаж змальовувався як злий та жорстокий язичницький бог. Є й вірування, що вночі у люті морози він ходив попід вікнами та кликав людей на ім'я. Той хто відгукувався - помирав. А у мішку "з подарунками" язичницький бог носив голови мертвих. Мішок ж не просто так червоний. Таке забарвлення пов’язане з кольором крові. Навколо цієї персони немає жодної реальної історії, бо він є абсолютною вигадкою, яку по різному адаптовували в країнах світу.
Як так, існував Дід Мороз ще задовго до Радянського Союзу. Проте, саме у ті часи набув неймовірного поширення тільки з значними видозміненнями на користь радянській владі.
Чому ж Дід Мороз став популярним більше на Сході, а Святий Микола на Заході?
Тут треба зовсім трішки заглибитися в історію, щоб зрозуміти витоки. У 1920-х роках Різдво зникло з календарів Радянського Союзу, а до 1936 року взагалі була заборонена навіть ялинка. Від самого початку існування цього союзу велися антирелігійні заходи та пропаганда. Саме релігія була головним ворогом радянської комуністичної влади, бо давала моральні засади добра, милосердя та любові, а також підтверджувала давність та унікальність кожного народу. Але ось той самий момент, коли знову з’являється Дід Мороз та вкорінюється у життя – 1937 рік. Той рік ознаменувався найбільшими політичними репресіями. Велася боротьба і з церквою та релігійними святами. Аби повністю замінити Святого Миколая та Різдво, радянська влада на чолі з Сталіним вводить святкування Нового Року 31 грудня та Діда Мороза. Такий крок зробили й для того, щоб відволікти населення від жорстоких дій влади. До речі, перше святкування з новорічною ялинкою в СРСР відбулося саме в Харкові.
Однак не вдалося комуністичній владі викорінити з свідомості образ Святого Миколая та шану до нього. Хоч і був більший вплив комунізму на східні території нашої держави і там призвичаївся культ Діда Мороза та на Заході християни зберегли традицію, шану та повагу до святого. Це пов’язане більшою мірою з перебування західних територій під впливом Австро-Угорщини. Католики не нехтували такими святами, тож завдяки їм та вірним християнам-українцям сьогодні ми можемо святкувати цей світлий день Св. Миколая, обмінюватися подарунками, згадувати в молитвах про рідних та просити у Святого покровителя помочі.
На щастя, українці декомунізовуються рік за роком, віддаючи перевагу святу Миколая Чудотворця, замість радянсько-комуністичного Діда Мороза. Закордоном ж, прийнято казати Санта або ж Санта Клаус. І деякі думають, що це Дід Мороз, бо мають схожі образи. Все ж це не так, бо Santa перекладається з італійської як святий, а Claus є одним із варіантів імені Миколай. Тому, Святий Миколай має значно більше прихильників.
Бажаємо Вам веселих та щасливих свят! Зануртеся у зимові свята, проведіть час з рідними, діліться з ними теплом та любов’ю, насолодіться цим прекрасним періодом. З днем Святого Миколая!
Ангеліна Вовк
