Интернет реклама УБС

01.03.23

Країни, що випереджають час.

     У цій статті ми розглянемо 3 найбагатших країн світу. Вони оцінювалися за річним національним продуктом, який є запасним ресурсом і включає суму цінних речей, вироблених і споживаних в одній країні протягом одного року.


США. ГНП у 2018 році становив $20,5 трильйона.
     Сполучені Штати багаті на природні ресурси, культурну спадщину та інфраструктуру. Вони надають багато корисних ресурсів, таких як деревину, нафту, природний газ, видобуток вугілля, металів, золота, сільськогосподарських продуктів та їжі, мінералів та інших природних ресурсів. Вони також мають одну з економік, що найшвидше розвиваються у світі.


Китай
. У 2018 році ГНП Китаю досягла $13,6 трильйона.
     Китай має найбільше населення у світі – понад 1,4 млрд осіб.
Пекін, столиця Китаю, йде в ногу з усіма технологічними здобутками.      В даний час він закінчив проект «Синій дім», який є першою повністю автоматизованою будівлею у світі.
     Також, одна з найбагатших країн світу - велика культурна країна з великою класичною культурною спадщиною. Китай є першим місцем у світі, де використовувалися поштові марки. Китай має понад 3 000 ставків, які вміщують понад 10 млрд. кубічних футів води.


Японія
. З 2018 року ГНП Японії становить $4,9 трлн.
     Країна розвивається в науці та технології, з безліччю іноземних інвестицій та зовнішньоекономічних зв'язків.      Крім того, Японія має багату культурну спадщину, яка була передана з тисячоліттями. Країна є світовим лідером з виробництва автомобілів, електроніки та різних машинних частин.
     Японія має досить підвищені показники тривалості життя, а також видимість офіційних свят та послуг, які надає влада.
     Японський уряд вжив низку заходів для підтримки гендерної рівності.
     Чи не кожна людина мріяла колись побувати в США та побачити на власні очі незвичайні хмарочоси, що прорізають верхівками безкрайнє небо. Або ж відчути дивний аромат сакури, що перетворює на казку Японію. Багатьом цікаві культура жителів Китаю та їхній тісний зв‘язок з релігією. Ці країни пройшли такий довгий шлях, аби увесь світ знав та захоплювався їх здобутками, культурою та постійним непреривним розвитком. 

Надія Ткаченко

28.02.23

Недооціненний талант чи заслужені досягнення?




Авторка: Сніжана Романюк



      Талант - це вроджена здатність до виконання певних дій або досягнення певних результатів з високим рівнем ефективності. Хоча талант може бути сприянням успіху, досягнення є результатом наполегливої праці та вправ, що допомагають розвивати талант. Тому талант і досягнення пов'язані між собою, але не є однаковими поняттями.

     Кожного разу коли я чую: «ну тааак, тобі повезло, в тебе ж талант, в мене таких здібностей немає», і відчуваєш в цей момент сильне обезцінення своїх досягнень.

     Приміром, я вірю що є талант, талант до співу, малювання, ліпки, але, чи можна стати гарним художником чи співаком, скульптором маючи тільки талант?! Впевнена що ні. Адже за цим стоїть тільки сумлінна праця, вдосконалення своїх навичок, і тільки після цього успіх. Тому говорячи хоч комусь такі фрази, задумайтесь, як людина до цього прийшла, чи справді їй повезло що в неї такий талант, можливо, справа не в таланті, а в сумлінній праці…

27.02.23

У Києві відбувся прем’єрний показ воєнної екшн-драми «Мирний-21» про історію луганських прикордонників, які ще в 2014 році не здалися під вогневим та моральним натиском ворога







   22 лютого в широкий прокат вийшла українська екшн-драма режисера Ахтема Сеітаблаєва про початок російського вторгнення на Луганщині. Після успішної презентації фільму для глядачів з Івано-Франківська, Львова та Хмельницького, стрічку показали у столичному кінотеатрі «Оскар». 
Протягом усього тижня стрічка подорожувала українськими містами: показ за участі режисера стрічки та генерального продюсера Ахтема Сеітаблаєва, а також виконавця однієї з головних ролей Олексія Тритенко відбулися в Івано-Франківську, Львові та Хмельницькому. У кожному з міст в залі можна було зустріти українських військових, зокрема прикордонників, про чиї героїзм та звитягу йдеться у фільмі «Мирний-21». Вчора, 22 лютого, стрічку показали київським глядачам.
     Підтримати авторів стрічки завітали зірки українського медіабізнесу та кіноіндустрії, зокрема актори Ада Роговцева, Олексій Суровцев, Інна Приходько, Максим Самчик, Леся Самаєва, Ольга Лук’яненко, Катерина Файн, Анастасія Цимбалару, Григорій Бокланов, Олександр та Марія Рудинські, Тарас Цимбалюк, Андрій Ісаєнко,  продюсери Ірина Костюк, Сергій Созановський, Андрій Ризванюк, Єгор Олесов, сценарист Ярослав Войцешек, кіноблогери Віталій Гордієнко та Інна Гордєєва, журналіст та телеведучий Юрій Марченко, поетеса Тетяна Власова.
    Спеціальний показ відвідала творча група фільму, серед них генеральний продюсер та режисер Ахтем Сеітаблаєв, співсценарист та чинний полковник ДПСУ Анатолій Коцюрба, автор ідеї та політик Павло Сушко, співпродюсерка Марія Дончик, оператор-постановник Юрій Король, актори Андрій Самінін, Євген Ламах, Олексій Тритенко, Андрій Мостренко, Максим Девізоров та Роман Ясіновський.
     Перед показом у фойє кінотеатру пройшов брифінг за участю Ахтема Сеітаблаєва, Олексія Тритенка, чинного полковника Державної прикордонної служби та співсценариста фільму Анатолія Коцюрби, представниці фонду «Повернись живим» Вікторії Дворецької та заступниці голови Державного агентства України з питань кіно Юлії Шевчук.
     «Для мене ця історія, в першу чергу, про довіру. Абсолютно переконаний в тому, що це фундаментальна річ у житті кожної людини. Довіра здатна або надихати, або руйнувати, або створювати дійсно міцне коло друзів та партнерів, міцну родину. Усім нам чудово відомо: якщо ми розпочинаємо якусь справу, то обов'язково спираємося на довіру. Ну і тим більше, коли йдеться про історію, головними персонажами якої є прикордонники, це про довіру солдатів до командира, своїх колег. Вперше я почув  про цю історію у 2014 році, у циклі програм "Хоробрі серця", і не повірив, тому що перед очима був приклад зовсім іншої ситуації і зовсім інших вчинків людей, які складали присягу боронити власну Батьківщину. Але от, через майже 8 років, ця історія, яка мене надзвичайно сильно емоційно зачепила, набула своїх конкретних обрисів у вигляді повнометражного художнього фільму», — поділився з журналістами та гостями заходу Ахтем Сеітаблаєв.
    ТІсторія про довіру і її відсутність на тлі подій, які розгортаються на Луганщині початку 2014 року. Головна тема розкривається через призму Луганського прикордонного загону, бійців якого сепаратисти та російські спецслужби марно намагаються змусити зрадити свою країну. 
     На титрах фільму глядачі аплодували стоячи. На останніх кадрах стрічки міститься присвята трагічно загиблому актору Павлу Лі, для якого ця роль наразі є останньою.
     Враженнями після перегляду фільму поділився полковник Державної прикордонної служби України Сергій «Збруч» Дупляк, якого у стрічці зіграв актор Роман Ясіновський: «Фільм максимально наближений до реальності. Звичайно, що в такий короткий час втиснути все те, що там насправді відбувалося, — неможливо, але основні моменти відтворили, деякі об'єднали. Та попри це саму "канву" історії творці передали. І дозволили знов пережити те, що трапилося майже 9 років тому, передивитися ці моменти і побачити, що вони схожі на те, що трапилося в реальності... Особливо вдало відтворили територію розташування прикордонного загону візуально. У фільми використали мої спогади та спогади побратимів — обрали найяскравіші з них. Звичайно у фільм було місце для художнього відступу, адже це не документалістика, потрібно, щоб люди дивились і їм було цікаво».
«“Мирний-21”. Для когось – це назва військової кінострічки про відважних прикордонників, які на початку російської агресії у 2014 році не зрадили присязі і до останнього билися за свою землю. Для мене, моєї сім`ї та моїх побратимів Мирний-21 – це не просто назва фільму. Це реальна адреса управління Луганського прикордонного загону, частина нашого життя, де ми забезпечували охорону державного кордону і дали бій незаконним збройним формуванням, коли ті переважаючими силами спробували нас захопити. Для кожного з нас – це був відповідальний і важкий період. Переглядаючи стрічку відразу поринаєш в спогади, які довелося тоді пережити, повертаєшся до тих переживань і прийнятих рішень. Відтворений у фільмі прикордонний загін дуже схожий на реальний, що подумки переносило всіх нас в ті дні. Я вдячний режисеру та всій творчій команді за створення цієї картини, фільму про реальних прикордонників, про Героїв серед нас, які і зараз продовжують боронити Україну. Я вдячний всім прикордонникам, мужність і вчинки яких, надихнули команду на екранізацію їх подвигу. Вірю, що ми обов'язково повернемося в український Луганськ і в наш рідний загін», — Сергій Дейнеко, генерал-майор, Голова Державної прикордонної служби України.
     Нагадаємо, що 10 гривень з кожного проданого квитка на фільм «Мирний-21» спрямують до Фонду компетентної допомоги армії «Повернись живим» на купівлю розвідувально-ударного комплексу (РУК) зі 120-мм мінометами для 111-ої окремої бригади територіальної оборони Луганської області. Ціль збору – 10,8 мільйона гривень. Кожен придбаний квиток наближає нас до Перемоги.
     Партнером фільму також став український онлайн-сервіс виклику авто Uklon, з яким фільм має спільні цінності. Як і члени творчої команди, які з перших днів повномасштабного вторгнення доєднались до лав ЗСУ, ТрО, почали волонтерити й допомагати у боротьбі на всіх фронтах, драйвери сервісу не залишились осторонь: ризикували життям, доставляли гуманітарну допомогу, евакуювали людей з небезпечних ділянок. Про історії водіїв ви можете дізнатись на сторінці проєкту  «Герої серед нас».
Яскравим доповненням заходу стали фотовиставки Олега Пальчика «Обличчя війни» та Олексія Дмитрашківського «По той бік миру» з кадрами м. Бучі до та після окупації, ініціаторами якої стали ТрО Медіа.
Партнери фільму — Державна Прикордонна Служба України, онлайн-сервіс виклику авто Uklon, Фонд компетентної допомоги армії «Повернись живим», Ощадбанк, мережа магазинів Фокстрот, мережа АЗК WOG, Лінія магазинів EVA.
Медіапартнери фільму — радіо «Країна ФМ», видання Liga.net та NV.ua.
Партнери заходу — ТМ «Карпатська Джерельна», бренд Львівське, снеки Flint та Big Bob Popcorn.
Фільм створено ISTMEN FILMS  за підтримки Державного агентства України з питань кіно та UA Production.
Кінотеатральну дистрибуцію в Україні здійснюють FILM.UA Distribution та «Кіноманія».

Леонід Коваленко

Українська пісня як національна свідомість







Авторка: Анастасія Симоненко







З початку війни ми багато чуємо таких фраз як «музика поза політикою». Та чи так це насправді і чому важливо відмовитись від російської музика, а замість цього плекати нашу - українську? 


Співак чи співачка - така сама професія як і всі інші, тому всі виконавці, музичні групи, отримують кошти за кожне прослуховування своєї пісні, а потім сплачують податки державі, в якій знаходяться. 


Соціологічна група «Рейтинг» у серпні 2022 року провела опитування, щоб визначити, скільки українців продовжують слухати російське. Більше 40% респондентів взагалі більше не слухають музику російських виконавців, 18% не слухали її раніше і не слухають зараз, і лише близько 25% слухають її так само, як і раніше. При цьому загалом майже 60% людей останнім часом не слухали російську музику або слухали набагато менше, ніж до початку повномасштабного вторгнення. 


Але навіть ці 25% зараз мають велике значення. У 2019 році російський музичний ринок сплатив $277,6 млн податків. Їх вистачає на фінансування понад 5 тисяч військовослужбовців російської армії на рік. Тож кожне ваше прослуховування чогось російського - гроші в російську армію. 


Відмовляючись від російського, ми , українці, нічого не втрачаємо, а лише здобуваємо! Чого тільки варта одна «Stefania» Kalush Orchestra, яка пролунала на весь світ , завоювала не тільки не перше місце на Євробаченні-2022, а і серця мільйонів людей. Наша музична індустрія повинна процвітати, про неї має чути світ, а ми маємо її тільки підтримувати в цьому, бо вона ні чим не гірше, а й рази краще, ніж російська. 


Мова - це наша зброя, а українська пісня - це душа. Тож разом ми повинні позбутися всього російського, бо наше, рідне, завжди краще, і ми зробимо це ще краще. 

                                                



https://www.google.com.ua/amp/s/life.nv.ua/ukr/amp/v-ukrajini-zaklikali-vidmovitis-vid-rosiyskih-serialiv-filmiv-ta-muziki-novini-ukrajini-50231003.html


https://ratinggroup.ua/research/ukraine/s_mnadcyate_zagalnonac_onalne_opituvannya_dentichn_st_patr_otizm_c_nnost_17-18_serpnya_2022.html


https://showbiz.24tv.ua/chomu-varto-zaboroniti-rosiysku-muziku-publichnih-mistsyah-dumka_n1998445/amp


Постійний ворог людського спокою : що таке тривога та як з нею боротися




Авторка: Яна Трегубова





     Тривога - це почуття занепокоєння, страху з приводу невизначеної події чи результату.  Це нормальна емоція у відповідь на стрес чи небезпечну ситуацію, і в деяких ситуаціях вона може бути корисною.  Однак цей стан може стати проблематичним, якщо він інтенсивний, постійний або ірраціональний.

     Люди можуть описувати почуття тривоги по-різному.  Деякі поширені фрази, що використовуються для опису почуття тривоги, включають: відчуття перевантаженості, занепокоєння, страху, паніки, нервозності, напруження, побоювань, стресу, іноді на межі параної.

     Після подій 24 лютого рівень тривоги українців став величезним.  Війна призводить до щоденного насильства, забираючи життя тисяч людей і завдаючи величезних страждань.  За таких щоденних реалій просто неможливо не відчувати стрес, але навіть у таких умовах потрібно намагатися робити спроби боротися з цим станом.

     Психологи університету імені В.Н Каразіна опублікували у своєму телеграм каналі “Psy counseling” добірку порад, що робити при відчутті тривоги :

-     Прислухайтесь до свого тіла.

Відчуйте, де воно розслаблене, а де напружене.

Глибоко вдихніть, уявляючи, як через подих сповнюєтесь спокоєм і розслабляєтесь. Через видих мовби виштовхніть з тіла всю напругу, а з нею і тривогу. Фізичні вправи для напруження та розслаблення м'язів також нададуть снаги.

-     Складіть перелік негативних переконань.

Оцініть значущість кожного від 1 до 10 за шкалою, та замініть їх на позитивні.

-     Знайдіть опору.

Подумайте, кого з оточення можете попросити вас підтримати, розділити ваші почуття.

-     Допоможуть також добрі звички, режим дня, нові ритуали та традиції.

Це як контроль над власним життям, що формує відчуття  передбачуваності подій і вашу спроможність сприймати їх відповідно до реалій. Наприклад, зробить прибирання. Якщо навести порядок вдома, або на робочому місці, це більш структурує ваші думки, рівень тривоги знизиться.

-     Відновлення.

Ставте нові цілі. Не втрачайте віру у майбутнє.

Радійте невеликим досягненням. Сконцентруйтеся на своєму прогресі. Чим позитивніший ваш настрій сьогодні, тим більше креативної енергії  буде завтра.

Бережіть себе, та якщо виникають складнощі з рекомендаціями, звертайтеся до спеціаліста.

Виконуючи такі прості дії, рівень тривоги у вашому організмі  має значно знизитися. 

24.02.23

Ресурси для українських журналістів



Авторка: Діана Шликова




     

     Ви постійно займаєтесь переглядом новин? Мабуть, прийшов  час сказати собі досить і перевести увагу на щось, чим ви  обов’язково скористаєтеся у майбутньому.

     Оскільки після перемоги нашій країні знадобляться нові фахівці, прогресивні люди, які зможуть об’єднатись, щоб збудувати майбутнє.
Тож, до вашої уваги  добірка безкоштовних, популярних  ресурсів для медійників:
Prometheus
На українській освітній платформі Prometheus є безліч курсів на різну тематику – від IT та бізнесу і від журналістики до психології. 
На сайті є можливість вибрати безплатні курси для журналістів – серед них можна знайти такі:
Цифрова безпека журналістів;
Англійська для журналістів;
Нативна реклама;
Інтернет-медіа;
Журналіські розслідування;
та багато інших;
 


WiseCow
     WiseCow- це вільний відеолекторій. Мета створення якого –надати можливість людям зі всієї України безкоштовно навчатися нового не виходячи зі своєї домівки.
Сайт складається з дев’яти розділів:
література;
кіно;
мистецтво;
музика;
журналістика;
театр;
історія;
мода та соціум;
міста.
У кожному курсі наявні 10 відеолекцій та 10 додаткових матеріалів. На сайті доступні безплатні лекції, які можна подивитися в будь-який зручний час.
 

 
Campster
     Кампстер — інтерактивна платформа для навчання онлайн.
Платформа пропонує доступ до 22 курсів,а саме таких,як: 
програмування
маркетингу
тайм-менеджменту
копірайтингу
та інших дисциплін.


 
Медіабіль
 

     Незамінний подкаст для тих, хто працює або збирається піти працювати в ЗМІ. Спікером подкастів є Андрій Боборикін, СЕО «Української правди». У випусках подкасту він спілкується з провідними медіаменеджерами, редакторами, видавцями, маркетологами про те, як робити медіа в сучасному світі, які виникають проблеми та які шляхи доступні для їхнього розв’язання.
Слухати подкаст можна на Anchor, Apple Podcasts, Google Podcasts та Castbox.

EduHub
 


     EduHub-це соціальний проєкт від КМДА. Головною метою якого є надати можливість усім охочим безкоштовно набути або покращити soft skills, які мають попит на ринку праці.
Учасники Хабу можуть набути та підтвердити відповідним сертифікатом практичні навички, які необхідні для:
отримання роботи та побудови успішної кар’єри в компанії своєї мрії;
відкриття власної справи;
саморозвитку.
На платформі можна знайти безкоштовні курси з журналістики, продажів і комунікацій, управління командою, екології, ораторського мистецтва, критичного мислення, маркетингу, розвитку пам’яті та інші.
     За словами американського політика Теодора Рузвельта: «З самодисципліною майже все можливо ». Тому, не гайте час! Адже, кожен маленький крок на шляху саморозвитку має значення, через те використовуйте його максимально!




22.02.23

Спільна мова


Авторка: Анастасія Подобана
     Не потрібно користуватись дослідженнями чи статистикою, щоб відслідкувати збільшення кількості українськомовних українців після повномасштабного вторгнення росії. Українська мова настільки утвердилась у публічному просторі, що навіть складно пригадати як було раніше. Усе ж чимало в минулому російськомовних громадян країни перемкнули свій мовний апарат на українську ще до 24 лютого. Дехто зробив це до початку війни, комусь причиною відмови від російської слугували події Євромайдану 2014 року, а хтось усвідомив важливість рідної мови незалежно від суспільних подій. Також масовий перехід на українську відбувся після оголошення визнання “незалежності” так званих “ЛНР” та “ДНР”.  Внаслідок цього в соціальних мережах організувався масовий бунт російської, суть якого полягала в репостах зі словами “это мой последний твит на русском”. Єднання України в цьому культурному питанні відчувалось напрочуд потужним у перші місяці масштабної війни, проте згодом конфлікти щодо мови стали неминучими, адже думка українців різниться. Як ж віднайти спільну мову і дійти консенсусу?
     Щоб знайти вирішення проблеми російської мови в Україні варто глянути вглиб та з‘ясувати звідки вона тут з’явилась. Пропагандистські закиди росії про “ісконно” російськомовне населення Донеччини та Луганщини вже віддавна не працюють, адже свідомі громадяни знають, що існує чимало матеріалів, аудіозаписів та карт, що доводять протилежне, зокрема Атлас української мови та аудіотека Інституту української мови НАН України, де можна побачити й почути, що ще століття тому більшість населення цих територій розмовляла саме українською. Якщо запитати звичайного школяра про мовні репресії, то, мабуть, він з впевненістю назве Емський указ та Валуєвський циркуляр, проте ці заборони не були єдиними, а найжорстокіші вчинила радянська влада вже пізніше. Боротьба проти Скрипниківщини, жорстка партійна цензура, масові арешти української інтелігенції, «розстріляне відродження» та зрештою лінгвоцид. В одному з епізодів фільму  “Заборонений” в Горлівці 1963 року вчитель української Василь Стус отримує від матері його учениці відмову від вивчення рідної мови зі словами “ви мєня прастітє, хай вона краще рускій ізучає- в житті легше буде”. 
Як усвідомити важливість мови в сучасному контексті? Існує безліч українців, які чудово знають свою історію, цікавляться політичними та культурними питаннями та загалом є патріотами своєї країни, але все ж не переходять на українську й не бачать у цьому нагальної потреби. Вважається, що в 21-ому столітті мова- це просто засіб комунікації й не більше, проте росіяни доводять протилежне. Вилучають українські книжки з бібліотек на окупованих територіях і спалюють їх, змінюють назви населених пунктів з української на російську.
     Зокрема історія із стелою на в’їзді в Маріуполь з розтягненою буквою «і» зі встромленим металевим шматком є безпосереднім доказом того, що мова важлива.
Ба-навіть українська унікальна літера “ї” стала символом супротиву й незламності в окупованому Маріуполі. Жителі міста малюють її у різних місцях, демонструючи ворогу, що Маріуполь- це Україна.
     Українці росли в різних умовах та мають різний життєвий досвід. 
Іншу сторону впливу російської на життя українців вдало розкриває інфлюенсер Данило Гайдамаха на інтерв’ю Першому каналу: «Я народився російськомовним. Це настільки жахливо, що в центрі України, народжений з українським прізвищем, ти несеш в цей світ чужу мову, бо ти є транслятором тих травм, які накладали на твою родину. Мені болить і я досі відчуваю провину, хоча я просто народився таким, але ж ні, зараз я беру відповідальність за це, бо ніхто інший цього не зробить за мене». 
     Як Данило, так і інші мають різний досвід, проте всі вірять, що російськомовні зможуть побороти свій біль, а українськомовні не відчуватимуть дискомфорт у жодному кутку країни. 
     Повага до травм не буває тільки з однієї сторони, тож не варто знецінювати досвід та почуття одне одного, бо речі, які відрізняють нас від росіян,- це єдність, підтримка, історія і пам’ять. А українська і є спільною мовою українців, тож заговоривши нею, ми зможемо її віднайти.