Саморефлексія. Чому люди хочуть іноді бути на самоті?

 

Авторка: Анна Зарудська

Спортзал для біженців

  Люди іноді хочуть побути на самоті з різних причин, і це абсолютно нормально. З початку повномасштабного вторгнення багато хто з нас мусив поступитися власною свободою заради безпеки. Люди об’єднувалися, як з сім’ями, так і з невідомими їм людьми, ночуючи в метро та бомбосховищах. Ті хто виїхав за кордон вимушені були спати в великих спортзалах чи торгових центрах облаштованих під біженців. З часом соціально-активне життя набридає, тому я виділила декілька причин чому ж люди хочуть побути на самоті:

 Творчість:  Багато художників, письменників та інших творчих людей знаходять натхнення у моментах самотності, коли можуть зануритися у свій внутрішній світ.

   Вирішення проблем: Самотність може дати змогу спокійно й ретельно проаналізувати проблему і знайти оптимальне рішення.

  Оновлення взаємин: Занадто багато соціальних контактів із часом може спричинити втому. Відсторонення на короткий період дозволяє знову оцінити і оновити свої взаємини з іншими людьми.

 Саморефлексія: Саморефлексія є цінною практикою, яка передбачає заглядання всередину та вивчення власних думок, емоцій, поведінки та досвіду. Вона відіграє вирішальну роль у особистому зростанні та самосвідомості. 

   На мій погляд саморефлексія вкрай важлива для кожної людини і початок практики може стати трансформаційною подорожжю, яка покращить ваш особистісний ріст. 

   Звісно, кожна людина і кожна ситуація є унікальною, і існує багато індивідуальних факторів, що можуть впливати на бажання бути на самоті. Важливо зрозуміти, що іноді бути на самоті - це не щось погане, а дійсно цінний і корисний час для самопізнання.

Збереження природи

Авторка: Юлія Черевко

 

        Природу  архетипно  можна  порівняти  з матір*ю - матір*ю  всього  живого й неживого, матір*ю всіх речей на  нашій  дорогоцінній  планеті. Вона, як і мати, дає нове життя. Вона, як  і мати, турбується  про своїх дітей. Зрештою, вона - як і мати, годує власних немовлят, дбаючи про те, аби вони мали їжу та воду. І вона,як мати, прощає за незнання або жорстоке  ставлення до неї самої. Мати віддає все найкраще для своєї дитини, як Земля дарує багатства нам. Ми, люди, завжди маємо чим дихати, що їсти та пити, чим заробляти на життя і т. д. Ми живемо, оточені турботою та благом, сприймаючи це як належне і зовсім не дякуємо за ці дари. Суспільство споживання, що нічого не віддає взамін. Але не розчаровуйтесь, адже, ми все ще можемо почати діяти. І зараз я розповім Вам як можна змінити ситуацію. Ці прості  поради допоможуть  зберегти  нашу  рідну планету.   

·   Сортуйте сміття. Ні, справді. Почніть це робити. Дивіться на речі , що споживаєте та купуєте з точки зору довготривалості розкладу обгортки. Продукція з пластику розкладається від 100 до 1000 років  залежно від його форми. Уявіть, скільки незабрудненої, живої  території  Ви збережете просто почавши  викидати поліетилен не у  звичайний бак зі сміттям, а в бак для пластику! Якщо поряд із домом  такого немає - не біда. І для цього є рішення: можна складати пластикові  обгортки в  окремий пакет  у себе вдома, а потім вивозити до найближчого сортувального баку (у моєму випадку це був супермакет) та викидати сміття туди. Я так і  робила - збирала в Себе вдома пластикові  відходи і носила позбуватися  їх  до сортувальних баків найближчого  магазину. Цим  Я  хочу сказати,що завжди можна знайти спосіб дуже чогось захотівши. Це  Я і зробила. І вірю, що Ви зможете теж;

·       Уникайте пластикових пакетів. Замініть їх на еко-торбинки (шопери тощо);

·     Посадіть хоча б 1 дерево. Бо ж завдяки ним ми дихаємо  киснем,а не шкідливими вихлопами з людських підприємств;

·      Замініть звичайні лампи розжарювання на світлодіодні. Чому? Детальніше Вам розповість  Інтернет;

·        Здавайте макулатуру. Для виготовлення 60 кг зрубують  1 дерево;

·    Обирайте корисне для себе та природи. Візьміть до уваги екологічно безпечні продукти,вирощені  без  застосування  добрив  та пестицидів.

   Ось такі маленькі кроки Ви можете зробити вже сьогодні. Я ділюсь з Вами цим,адже, ми обоє  здатні змінитись та прагнемо еволюції . Наше життя в наших руках і  ми повинні турбуватись про навколишнє середовище.  Від цього залежить наше з Вами майбутнє. І Я вже зробила свій вибір. А Ви?

Героїзм українських людей під час війни

Авторка: 

Анна Зарудська

   Хто для нас є героями? Безумовно це наші захисники та захисниці, ті хто стоять на першій лінії, ті хто рятують життя... Але в тилу героїв не меньше. Тож зараз хотілось би згадати деякі героїчні перемоги нашого народу.

Українські волонтери

   Це окрема потужна база людей, які не тільки збирали гроші на потреби ЗСУ. Тоді люди допомагали чим могли: охочі готували їжу для біженців, плели сітки і збирали дитячі та дорослі речі, психологи безкоштовно надавали консультації. А волонтери харківського метро взагалі приходили до дітей та влаштовували їм цілі свята.

Українські пенсіонери

  Перерахувати кожного хто посприяв перемозі буде неможливо. Однак, не можна не згадати про 82-річного Миколу Шевчука, який віддав всі свої збереження на допомогу армії. Чоловік вирішив, що в такий непростий час це буде найбільше, що він зможе зробити для Батьківщини.

Українські медики

  Як і у випадку з пенсіонерами, буде дуже важко виділити когось одного. Бо всі вони стоять на медичній варті. До прикладу Ірина Язова приймала пологи під обстрілами в Бучі і до останнього залишалась поруч з пораненими.

Українські безхатьки

  Вони ночували в підвалах і сховищах, коли їжі майже не вистачало, але таке було у них життя і до повномасштабного вторгнення. Однак, велика їх частина тоді пішла волонтерити. Хтось пішов в тероборону, що було дуже важливо, бо розраховували на кожного небайдужого. 

  А ось нейрохірург Павло Плавський 46 днів прожив на роботі та оперував всіх хто цього потребував.

«Я – Українка!»

   Співкуратори  заслужений журналіст України Сергій Комісаров та художниці арт-менеджерки Вікторія Башликова і Nadezhda Acoustic Design  в Музей Марії Заньковецької (філія Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, директорка – Ірина Дробот) відкрили міжнародну колективну виставку «Я – Українка!».Це було неймовірне дійство, де зібралося чимало людей, а саме художниці авторки картин та гості вернісажу. На виставці булдо представлено  82 патріотичні картини 28 українських та закордонних художниць.  

 Відкрила цей фейєрічний вернісаж українська співачка, телеведуча, художниця, науковиця, письменниця, громадська діячка та волонтерка Анжеліка Рудницька, яка сказала, що саме такі патріотичні виставки, як «Я – Українка!», підіймають бойовий дух наших земляків і єднають нас, українців, у часи, коли вороги намагаються знищити Україну. «Нічого в орків із цієї «хотєлки» не вийде, адже ми – українці – сильні духом люди, яких ще нікому не вдалося зламати, – наголосила пані Анжеліка, чотири роботи якої також представлені в експозиції виставки «Я – Українка!» – Сила духу українців сильніша за російську зброю. І переконливим доказом на користь цього є 82 картини, представлені на цій супер актуальній патріотичній виставці, якою можна пишатися».

   На відкритті виставки виступили: заслужена журналістка України Марина Кінах, заслужений художник України Петро Зікунов та кілька художниць-учасниць. Кульмінацією художнього свята стала презентація пісні “Файні україночки” у виконанні заслуженої артистки естрадного мистецтва України Оксани Науменко. Пісню «Файні україночки» гості вернісажу підспівували та під неї підтанцьовували. 

   Співорганізаторка виставки «Я – Українка!» Вікторія Башликова із радістю повідомила, що вже почалася підготовка до другої її етапу. Напередодні святкування Дня Незалежності України експозицію буде суттєво оновлено картинами нових учасниць. Називатиметься нова виставка  «Я – Українка: продовження!»

   На виставці були представлені роботи художніх майстрів: Sarah Galvani Art, Viktoriia Bashlykova, Тетяни Дем’яненко, Тані Золотухіної, Анжели Юрківської, Olga Kravchenko, Наталії Резніченко, Валерії та Валентини Князєвих, Lana Gramm, Наталії Овчаренко, Наталії Гуляєвої-Смагло, Svitlana Yatsenko, Євгенії Білет, Oksana Smile (Оксани Ганіної), Bogdana Barysheva, Анастасії Косик, Ірини Нявчук, Mariya Natsevych, Maryana Mural, Maria Znova, Галини Кулаги, Оксани Корневої, Галини Коверник, Єлени Варт (Elena Vart), Maiya Petra, Дмитра Неродик, Марії Знової (Maria Znova), Еlen Orro, Олени Козак, Ольги Омельчишиної, Людмилки Горбачик та інших.

Леонід Коваленко

Розум чи серце?

Авторка:

Юлія Черевко

     Яка справжня людська сутність? Що робить нас людьми? Скільки потрібно часу на усвідомлення інстинктивної природи людини?

  Нас оточує жорстокий світ, який зроблений з воєн, страждань, голоду та смерті. Земля ніби горить в цій довголітній  агонії, просячи нас зупинитись і подивитись навколо, але ми цього не робимо, тому що боїмося побачити наслідки свого безвідповідального ставлення до рідної планети  та один одного. Ми застрягли в погоні за мізерними, позбавленими сенсу матеріальними речами. Звісно що заперечувати матерію Вас ніхто не змушує(іти в монахи Тибету теж),однак це не має бути основним орієнтиром у  житті якщо Ви бажаєте стати Людиною. Адже ми народжені для цього, чи не так? Та як часто ми задумуємось про істинне значення цієї ролі? Пишучи цю статтю, я не маю наміру повчати Вас. Але я маю намір змусити Вас подумати.

  Навіть такі речі, як кінець світу, екологічні катастрофи, глобальне потепління не підштовхнули нас еволюціонувати у моральному сенсі. Чому так? Чому ми поводимось так безвідповідально, розв'язуємо війни один проти одного у 21 столітті? Чому техногенний розвиток вдесятеро важливіший, ніж благополуччя природи, завдяки якій ми ще досі живі (навіть попри всі вищезгадані жахи світу)? Це доволі прості запитання, але на них більшості важко знайти відповідь. Я залишу ці питання відкритими аби Ви мали змогу визначитись самі.

  Маю сміливість припустити точку відліку, коли ми звернули зі шляху і  обрали не те. Це досить природно жадати розвитку, тож не дивно що люди захотіли посмакувати чогось нового для них. Так само як Адам і Єва спробували гріх на смак, так і  ми пішли шляхом розуму, а не серця. Адам і Єва стали нашим вічним архетипом. Праобразом. Ми обрали віддалитись від природи, наївно  подумавши, що впораємось самі. Тому і втратили вдячність до неї, (хоча в культурах Південної Америки таке збереглось), почали вбивати і її, і самих себе. В минулій статті я згадала, що війна не тільки ззовні, а й всередині нас. Кожен тут подумав щось своє, але війна між серцем та розумом є спільною для  усіх. На жаль, більшість обирають не те, цим самим програючи. Більшість ідуть за розумом, завдяки чому стають прагматиками, прораховують все наперед, скрізь шукають для себе вигоду і живуть з Его, а не з Душі. Дуже нагадують нещасливих рабів, чи не так? Атож.

  Що робити з цим? Вирішувати Вам. Я ж пропоную вибрати інший шлях – шлях Вашого серця. Воно завжди на боці Світла і чекає доки ми повернемось до нього. Йти ним не завжди простіше, але завжди правильно, адже, він веде нас до істини. До того, ким ми народжені бути. До нашої справжньої Суті. 

  А  вона дуже абстрактна і сильна, бо є наслідком щирої Любові, зародженої між двома людьми. Цей шлях для  сміливих та відданих, тому що в наші дні так важко обирати любов попри все. Але це так потрібно нам усім. Кожна душа таємно жадає цього, як спраглий бажає склянки чистої джерельної води. Хочу щоб Ви спробували цей шлях, оскільки, якщо дочитали аж сюди, то Ви і є тією самою спраглою людиною, що загубилася в пустелі буття. Однак зараз Ви маєте орієнтир. Ви не самі.

  У пошуках істини Вам допоможе серце. А той, хто шукає - той завжди знаходить. Ви головне ідіть цим шляхом. Ідіть та не зупиняйтесь. Там з Вами і зустрінемось, неочікувано усвідомивши що щастя - і є цей шлях.

Розвиток культури і мистецтва під час війни

Авторка: Анастасія Бондарчук

Криза, війна може відігравати суперечливу роль в розвитку культури і мистецтва. На перший погляд, вона лише створює виклики і складні умови для культурного та мистецького секторів, проте, вони також можуть бути стимулом для нових ініціатив та прогресу.

Повномасштабне вторгнення стало великим потрясінням для українського суспільства, однак, оговтавшись від шоку та суцільного потоку негативних новин українські митці почали знаходити свої унікальні способи вираження та протистояння негативним впливам кризи. Зокрема українці змогли заявити про себе у міжнародному культурному просторі, привертаючи увагу до нагальних питань та проблем.

У минулому році спостерігалося значне зростання зацікавленості європейців у відкритті та розумінні української культури. Цікавість не обмежувалася лише сучасними аспектами української культури, але також поширилася на її історію, що має глибокі зв'язки з історією Європи. Протягом останнього року, українське мистецтво, література, музика та кінематограф знайшли своє місце в європейському культурному просторі. Західна аудиторія дедалі більше дізнавалася про унікальні традиції та вишуканість українських художників, письменників і музикантів. Інтерес до української культури виявлявся не лише серед представників української діаспори, але й серед широкого загалу європейської публіки.

Україна має довгу і складну історію, яка включає в себе періоди культурного розквіту, збагачення іншими культурами, а також трагічні події та боротьбу за незалежність. Ці історичні сюжети захоплюють і вражають європейців, що сприяє зближенню культурних спільнот.
У такого культурного обміну також є ще одна важлива мета – показати, що українське мистецтво цілком самостійне та незалежне явище від російської культури. На жаль, подекуди досі прослідковується тенденція недооцінювати відмінності між українською та російською культурами, і часто сприймати їх як однакові або схожі, без урахування історичного контексту. Українська культура була довгий час під впливом російського імперського панування, що створило ситуацію нерівності.
Окрім того, експерти вказують на відсутність великого інтересу до українського мистецтва до повномасштабного вторгнення. Це стосується не лише самої війни як такої, а й того, що українці раніше мало займалися просуванням своєї культури за кордоном. Український культурний експорт не був належним чином розвинутим. Держава не надавала культурі достатньої уваги і не мала чіткої стратегії щодо її просування на міжнародному рівні. Культурні проекти та ініціативи часто розглядалися як менш пріоритетні, і вони отримували обмежені ресурси.
Приватні організації та індивідуальні спонсори, хоча і намагались просувати окремі талановиті особистості, часто не мали достатньої фінансової потужності для широкомасштабного розвитку української культури за кордоном.
Ця ситуація змінилася з початком війни, коли культурна спадщина та сучасні вияви мистецтва стали важливим засобом комунікації та вираження національної ідентичності. Міжнародне співчуття до України, а також активна робота окремих творчих особистостей сприяли популяризації української культури за кордоном.
Відомі митці все частіше використовують жовто-блакитні кольори у своїх роботах. Жовтий, блакитний та червоний стали домінуючими в їхніх творах, також можна помітити збільшення використання ахроматичних гам, де переважають відтінки сірого, і надання драматичності чорним кольором.
Все частіше зустрічаються сюжетні лінії із зображенням жінок, дітей, тварин і силуетів найбільш зруйнованих міст, що постраждали через бойові дії, зображають власний біль від пережитого, намагаються передати негативне ставлення до агресора чи, навпаки, виразити повагу та шану до своїх героїв.
Постери та плакати доповнюються різноманітними написами, актуальними гаслами та слоганами, які відображають актуальні події та теми. Сюжети формуються на основі особистих переживань, вражень або бажаних подій, що стосуються конфлікту та його наслідків.
Отож, сучасне мистецтво стає потужним засобом вираження емоцій, співчуття та протесту. Використання яскравих кольорів, зображення місцевих реалій та елементів актуальності робить твори більш виразними і змушує глядачів замислюватися про складні проблеми цього світу.
Зростаючий інтерес до української культури може стати потужним стимулом для держави та приватних ініціатив підтримати та розвивати культурний експорт. Залучення більшої уваги та ресурсів допоможе зробити українську культуру, і як наслідок саму державу, більш впізнаваною та впливовою на міжнародній арені.