Гармонічна взаємодія двох факторів= любов до себе

    Більшість населення планети страждає від такого поняття, як нелюбов до себе і на це є багато причин, починаючи від дитинства і закінчуючи оточенням в дорослому житті. Шлях до контролю цієї ситуації, тобто до здобуття любові до себе, є дуже важким і може зайняти не тільки місяці, а й роки.

  Для когось любов до себе - повне прийняття себе з будь-якими недоліками чи навпаки. 

  Це стосується не тільки характеру, а фізичного сприйняття себе . Для когось любов до себе - це категорично внутрішні чи зовнішні зміни, завдяки яким ми стаємо «ідеальною» версією себе, котру можна полюбити. Як ми знаємо, найкращий варіант для всіх людей - це золота середина між можливими змінами, котрі вплинуть на наше сприйняття себе та вмінням прийняти те, що неможливо змінити. Важливо зазначити, що, на мою думку, притримуватись тільки першого чи другого пунктів є не дуже добре для будь-кого з нас .

  Перша ситуація: коли людина використовує тільки категоричні зміни, іноді дуже кардинальні. Незадоволеність зовнішністю часто призводить до змін такої міри, що людина навіть сама себе не впізнає, тоді вже це складно назвати шляхом до здобуття любові до себе, це вже шлях до самознищення . Звісно говориться не тільки про зовнішность, а й моральні цінності, внутрішні якості людини. Треба вміти контролювати ці зміни, аби вони не вийшли негативними наслідками для тебе самого.

   Друга ситуація: наприклад, коли людині легше сказати «я приймаю себе, навіть якщо мені не подобається моя зайва вага і я заздрю, дивлячись на інших стрункіших дівчат». Часто ми хочемо вірити, що не змінюючи нічого в собі- це є рівне прийняттю себе таким, який ти є і любові до себе . Я вважаю, це ніби ілюзія, в яку деяким зручніше повірити, аніж попрацювати над своїм мисленням на рахунок цього, адже любов до себе це про чесність самого до себе, в будь-яких її проявах, вміння взаємодіяти зі своїми страхами ,  прислуховуватись до себе. 

   Коли ти готовий до змін і при тому розумієш, що є погано і що є добре для розвитку твоєї любові до себе та коли приймаєш в собі ті речі, котрі є можливими для прийняття, а не ті, котрі спотворюють твою свідомість, сам тоді і тільки тоді ти готовий до розвитку любові до себе, ти готовий боротись зі своїми комплексами та страхами, аби забезпечити собі комфортне життя. Взаємодія прийняття та готовності до змін гарантує тобі осмислення цієї любові до себе. Її здобуття може зайняти багато часу, як я зазначала вище, але це того варте.

Єлизавета Ніщенко

"Класична музика та її вплив на людський мозок"

Авторка: Людмила Задорожна

   Наше з вами життя дуже важко уявити без музики. Ми так чи інакше чуємо її постійно. В метро, в кафе, на вулиці, чи з наших навушників. Задля музики люди ходять на концерти, в клуби, її навіть додають як саундтрек до фільмів чи включають на фоні, коли працюють або навчаються. Залежно від того, яку музику ми слухаємо, змінюється і наш настрій та загальне самопочуття. І це не дивно, адже набір ритмічних звуків (іншими словами – «музика») мають колосальний вплив на людський мозок. Проте, найбільше стимулює його роботу саме класика. Виявляється, вона здатна покращити функції нашого мозку та впливати на емоції.

   Дослідження, проведені вченими Стенфордського університету показали, що прослуховування класичної музики знижує рівень стресу та тривожності. І найкраще з цим справляються симфонії Моцарта. Крім того, Френсіс Роше, Гордон Шоу і Кетрін Кі також дослідили, що це впливає і на рівень інтелекту. Люди, які проходили тест на рівень IQ, слухаючи Моцарта показали результати на 8-9 балів вище, за тих хто слухав розслабляючі мелодії чи перебував у тиші.

   Ще одне дослідження, яке було опубліковане у "Journal of Experimental Psychology", показало, що класика підсилює наші когнітивні функції, зокрема, пам'ять та увагу.

   Та і це ще не всі переваги. Класична музика також покращує якість нашого сну. Якщо перед тим, як йти спати ви хоча б декілька хвилин слухатимете класику, то ваш сон буде трохи довшим та спокійнішим. На жаль, цього не можна сказати про інші музичні жанри.

   Музика відома також і тим, що викликає в людському мозку емоції. Дослідження з Університету Кембриджа підтверджують, що слухання класичних композицій може позитивно впливати на емоційний стан та зменшувати прояви депресії.

   На закінчення, хотілось би сказати, що попри звичайне естетичне задоволення, таке заняття може стати для вас і відмінним інструментом для покращення здоров’я: як фізичного, так і психологічного.  Рекомендуємо вам спробувати цей метод, адже його результати просто вражають.

Gap year. Як наважитись взяти відпустку після школи, коли не знаєш, що робити далі?

Кореспондент: Катерина Ніловка 

Респондент: Олександра 

- Розкажіть будь ласка трішки про себе.

- Мене звати Саша, в цьому році мені виповнюється 18 років. Весь шкільний період я була впевнена, що одразу після випуску вступлю в один із ВНЗ країни та продовжу своє навчання вже в університеті. І от в 2023 році випустившись зі школи та склавши НМТ на високий рейтинговий бал, я переглянула своє рішення та вирішила взяти gap year.

- Чи можете ви пояснити читачам, що таке «gap year»?

- Звісно. В типовому розумінні термін «gap year» - це річна перерва після закінчення старшої школи перед вступом до університету. В цей період, вільний від академічного навчання, як правило, людина присвячує свій час собі, своїм мріям, планам; реалізовує свої амбіції, займається саморозвитком та краще пізнає себе. Також gap year – це чудова можливість переосмислити свої цінності та бажання щодо навчання і, врешті-решт, зробити зважене рішення щодо вступу, адже не всім може підійти перспектива навчання в університеті.

- Коли почали з'являтися думки про gap year і чому?

- Саме про gap year я дізналася ще, можливо, десь на початку 9 класу, тоді ця тема мені здавалась далекою від власного бачення подальшого навчання після школи, адже я до останнього була впевнена, що по закінченню 11 класу вступлю в універ та продовжу там навчання за обраною спеціальностю. Але вже під кінець 11 класу, коли от-от повинні розпочатися екзамени та до вступної кампанії залишається декілька місяців, я починаю розглядати gap year і для себе, як один із можливих варіантів. Такі думки були пов’язані з внутрішніми переживаннями щодо вибору спеціальності – чи вірний шлях я обираю для себе? За якою спеціальністю я б хотіла навчатись подальші роки (а я розглядала три варіанти)? Думаю, такі думки знайомі усім школярам. Особисто я розраховувала на навчання тікльки на бюджетній формі, що стало ще однією вагомою причиною серйозно розглянути вибір і спеціальності, і університету для здобуття вищої освіти, адже бюджет дається тільки раз і варіант втратити таку можливість тільки через те, що я не змогла свідомо обрати, що я хочу робити далі по життю, мені не підходив. Ще одна причина думок про gap year полягала у тому, що для вступу я обрала один із столичних університетів, де в цьому році зробили очну форму навчання. Тобто в один момент мені треба було перевезти усе своє життя в столицю як мінімум на 4 роки; переїхати в місто, де в мене нема ні друзів, ні родичів, ні знайомих. Це дуже великий крок у моєму житті, що змінив би все на 180 градусів. Треба зазначити, що і з вибором університету, і з вибором спеціальності на момент вступної кампанії я вже вирішилась остаточно та обрати ВНЗ в якомусь іншому місті або в своєму рідному для мене не було пріоритетом та і не було такого бажання в цілому. Тому я знала, на які великі зміни у житті я йду та приблизно чого можна очікувати від життя в столиці. Та чи була я готова до цього? Скоріше за все ні, ніж так – і в плані емоційному, і в плані фінансовому. До речі, про емоційний стан. Це також відіграло велику роль у прийнятті мого рішення взяти gap year. Відмінне навчання у школі та високі очікування викладачів від мене призвели до своєрідного вигорання: я не була впевнена, що змогла б без проблем почати навчання в незнайомому для мене місті та новому соціумі, при цьому не звести себе до депресивного стану, адже, по суті, після випуску зі школи я мала тільки один повноцінний місяць відпочинку від навчання. І цього було замало, я розуміла, що навряд чи зможу вивезти стільки масштабних змін у своєму житті самотужки та ще й без належного відпочинку. Ось так, добре подумавши, я все таки прийшла до висновку – треба взяти gap year.

- Що зупиняло остаточно зробити вибір? 

- Страх. Страх, що не зможу потім вступити кудись; страх, що не буде такої стабільності як було при навчанні в школі. В основному мною керував страх невідомості, адже не можна було сказати точно, що може статися за цей рік, навіть якщо в тебе є конкретні поставленні задачі та плани. Невідомість майбутнього нікуди не зникає.

- Чи шкодуєте ви про свій вибір?

- Навіть попри страх невідомого, я обрала для себе gap year, бо інші фактори були переконливішими та вагомішими. Чи шкодую я про цей вибір? Абсолютно ні, хоча іноді з’являються думки про те, яке б зараз було моє життя, вступи я в універ.

- Чи підтримали ваш вибір батьки?

- Так, як тільки я озвучила своє остаточне рішення про те, що я хочу взяти gap year, моя мама прийняла це одразу, хоча без ентузіазму. Через якийсь час ми ще раз поговорили на цю тему, розглянули усі нюанси та зрозуміли, що на даний момент gap year – найкращий варіант для мене.

- Які б поради ви могли дати людям які сумніваються у тому щоб взяти gap year?

- По-перше, gap year точно підійде не для всіх. Для деяких людей цей вибір може здатися втратою часу. Але, якщо людина все таки свідомо розглядає такий варіант і, можливо, має деякі сумніви щодо цього, то першочергово треба розставити свої пріоритети. Якщо ви маєте достатню мотивацію для самостійного розвитку, не боїтесь цілий рік присвятити пошуку себе, то можете без сумніву брати gap year. Також не треба забувати, що можуть бути і такі люди, які взагалі не розглядають вищу освіту за основну мету. І це також є нормою, адже кожен живе і розвивається у власному темпі.

Сімейна комедія "Крашанка"

Родина – цінніше за все: завершилися зйомки сімейної комедії під робочою назвою «Крашанка» від Mamas Film Production у співпраці з FILM.UA Group

Наступного року на українських екранах з’явиться сімейна комедія про необхідність об’єднуватись та триматись разом за найскладніших обставин.

Mamas Film Production та FILM.UA Group закінчили зйомки сімейної комедії «Крашанка» режисера Тараса Дударя. Вона розповідає про родину Забіяк, яка не бачилася багато років, і попри війну вирішує зібратись на Великдень у батьківському будинку. Під сімейним дахом зустрічаються геть чужі люди. Дві сестри та брат шукають затишку, але знаходять батька, який досить дивно поводиться - будує ракету, щоб вдарити по Москві та завершити війну. Але обіцянка забрати діда змушує дітей об’єднатися та лишитися/ у батьківському домі до самого Великодня. Чи зможуть вони впоратися з його безглуздим планом і своїми власними протиріччями? 

У головних ролях фільму знялися зіркові українські актори: Станіслав Боклан, Олеся Жураківська, Дар'я Легейда та Володимир Гладкий. Автори стрічки обіцяють також багато української музики за кадром, проте поки не розкривають список виконавців.

Оператором картини виступив Сергій Крутько.

Комедія «Крашанка» говорить про цінності, близькі та зрозумілі всім українцям: родину як найважливіше у житті, традиційні свята, що об’єднують покоління, та нестримне бажання побороти ворога із повною самовідданістю. Молодші члени родини Забіяк не знайшли іншого місця в світі, куди бігти у пошуках відповідей на питання, які ставить перед ними війна. Їх батько Іван Андрійович вигадав спосіб врятувати від скажених східних сусідів не тільки свою сім’ю, але й весь притомний світ. Попри всі протиріччя та суперечки, Забіяки зрештою приходять до висновку: інколи треба опинитися перед обличчям смерті, щоб зрозуміти, що найдорожчі люди завжди були поруч.

Продюсерка «Крашанки» Алла Липовецька розповідає: 

«Ми вирішили, що наша “Крашанка” обовʼязково має дійти до глядача, тому що це весела і сумна історія про нас. Сьогодні глядач прагне якісного українського кіно, яке дасть надію і віру. Тому ми вклали в цей проєкт всі свої сили і любов».

Проєкт був задуманий вже після повномасштабного вторгнення, а зйомки завершилися цієї осені. Mamas Film Production розпочали роботу над сценарієм «Крашанки», а згодом до них долучилася FILM.UA Group. Авторами сценарію стали Юрій Микуленко та Дмитро Григоренко, які раніше працювали над комедійним хітом «Я, ти, він, вона». 

Творці мусили вкластися у рекордні 10 днів зйомок, адже дія фільму відбувається навесні напередодні Великодніх свят, і в кадрі мусили бути зелені дерева. 

Прем’єра сімейної комедії планується наступного 2024 року.

Стежте за новинами проєкту на сторінках FILM.UA Group, FILM.UA Distribution та Mamas Film Production. 

Довідка

Робоча назва: Крашанка

Жанр: комедія

Сценарій: Юрій Микуленко, Дмитро Григоренко. 

Режисер: Тарас Дудар

Оператор: Сергій Крутько

Художник: Тарас Кузуб

Продюсери: Алла Липовецька та Марина Квасова

В головних ролях: Станіслав Боклан, Олеся Жураківська, Дарія Легейда, Володимир Гладкий, Михайло Пулянський, а також Артур Логай, Людмила Загорська, Евген Сенчуков, Ігор Портянко, Наталя Кобизька

Леонід Коваленко

USAID та IREX відновлюватиме доступ до формальної та неформальної освіти

   23 жовтня 2023 року Директор Місії USAID в Україні Джеймс Хоуп та директорка організації IREX в Україні Мехрі Дракман зустрілися з Оксеном Лісовим, міністром освіти та науки України, та представниками українських організацій.

   Під час зустрічі Міністерство освіти та науки України поділилося стратегією та баченням реформування освіти, а представники USAID анонсували старт нового напрямку з відновлення доступу до освіти в межах програми “Мріємо та діємо”.

   У результаті постійних обстрілів та бомбардувань за час повномасштабного вторгнення суттєвої руйнації зазнали тисячі закладів освіти. Відповідно до даних, оприлюднених у січні 2023 року Міністерством освіти та науки України, пошкоджено понад 3000 шкіл, а більше 400 повністю зруйновані. У дітей та молоді відібрали можливість навчатися та розвиватися. Окрім викликів інфраструктурних руйнувань, Міністерство освіти та науки працює над переосмисленням радянських шкільних просторів та створенням людиноцентричного сучасного освітнього середовища.  

   «Для нас важливо не лише відбудувати стіни, але і наповнити їх новими сенсами. Інноваційність, людиноцентричність та безперервний розвиток - ті цінності, на яких має стояти українська освіта. Відновлення інфраструктури, безперечно, важливе. Особливо, коли йдеться про очне або змішане навчання. Проте це лише частина масштабної роботи. Ми націлені не лише модернізувати освітні простори, але й поліпшити якість освіти, щоб відповідати вимогам сучасності», — зазначив Оксен Лісовий, міністр освіти і науки України.

Молодь у короткостроковій та довгостроковій перспективах відіграє вирішальну роль у соціальному та економічному відновленні України, тому інвестування у молодь зараз є надважливим завданням для демократичного майбутнього та європейської інтеграції. 

Вже протягом трьох років програма USAID “Мріємо та діємо”, яка втілюється IREX, керуючися принципом “Позитивний розвиток молоді”, працює над розширенням економічних можливостей через молодіжні інновації, підприємництво та готовність до розвитку кар'єри, підвищує громадянську активність молоді - залучає до волонтерства, посилює потенціал молоді бути рушійною силою українського плюралізму та розбудови поваги до різноманітності, а робота над дослідженнями та вивчення даних сприяє формуванню ефективних та стійких змін у молодіжній політиці.

   «В той час, як світові освітні системи оговтуються від наслідків пандемії СOVID-19, система освіти України стикнулася ще й з безпрецедентними викликами, спричиненими повномасштабним вторгнення Росії в Україну. Право на освіту є одним із базових прав людини. Без доступу до освіти молодь не може повноцінно набувати необхідних знань та навичок для реалізації свого потенціалу та розкриття талантів. Освіта формує фундамент, тому критично важливо зробити все можливе, щоб українські діти та молодь повернули собі цю основу, яка слугуватиме їм опорою протягом життя», — зазначила Мехрі Дракман, директорка IREX в Україні.

   Щоб допомогти Україні подолати виклики в освіті, USAID надасть додаткову підтримку аби відновлювати та покращити доступу до формальних та неформальних освітніх і навчальних можливостей.

В межах цього напрямку  програма IREX  співпрацюватиме з освітньою фундацією GoGlobal та міжнародним благодійним фондом savED. 

   «USAID розуміє, що повернення молоді до навчання є критично важливим кроком у відновленні нормального життя після місяців війни та років пандемії COVID-19. Саме тому програма USAID  «Мріємо та діємо» розширить свою підтримку українських партнерів системи освіти встановленням модульних освітніх центрів у постраждалих громадах, розробкою та впровадженням програм надолуження освітніх втрат, розширенням спроможності закладів освіти використовувати сучасні технології та цифрові рішення в освітньому процесі, а також запустить комплексні програми професійного розвитку вчителів та психосоціальної підтримки», — повідомив Джеймс Хоуп, Директор Місії USAID в Україні.

***

   Програма “Мріємо та діємо” впроваджується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та виконується IREX у партнерстві з Будуємо Україну разом (БУР), Центром “Розвиток корпоративної соціальної відповідальності” (CSR Ukraine), Making Cents International (MCI), Міжнародним республіканським інститутом (IRI) та Zinc Network.

Леонід Русич

Нова епоха робочого співіснування

       

Авторка: Євгенія Шевченко

Пандемія COVID-19 виявилася важким випробуванням для всього світу, але однією з найважливіших трансформацій, які вона започаткувала, стала епоха віддаленої роботи. 2019 рік відкрив нові можливості і виклики для працівників та роботодавців у всьому світі, які й досі залишаються актуальними.

Віддалена робота - це більше, ніж просто робота з дому. Це новий спосіб робочого співіснування, що змінює наше ставлення до часу, простору та спілкування. І якщо на початку пандемії це було тимчасовим рішенням для збереження безпеки, то тепер воно перетворюється на стійку модель організації праці.

Однією з ключових переваг віддаленої роботи є можливість привертати та зберігати талановитих співробітників незалежно від їхнього місця проживання. Робітники, в свою чергу, мають можливість обирати оптимальну робочу обстановку для себе, що сприяє збереженню балансу між роботою та особистим життям.

Але віддалена робота також ставить питання про ефективність комунікації та співробітництва. Команди, які раніше працювали разом в одному офісі, тепер повинні вирішувати, як зберегти згуртованість та підтримувати відносини на віддаленій основі.

Зараз ми переживаємо нову епоху робочого співіснування, де віддалена робота стає стандартом. Ця трансформація вимагає від нас постійного вдосконалення, адаптації та розвитку нових навичок. Підходячи до цих нових реалій з відкритістю та гнучкістю, ми можемо розкрити всі переваги цієї епохи і стати партнерами у розвитку сучасного світу праці.

Чи можлива рівність в людському суспільстві?

Авторка: Анна Зарудська

   Рівність у суспільстві – це тема, що завжди була актуальною. Чи можлива рівність в сучасному світі, де існує багато різних соціальних, економічних та культурних відмінностей? Спробуємо розглянути цю тему з різних точок зору. Кожна людина має право на життя, освіту, охорону здоров'я, участь у суспільному житті. Ось де потрібна рівність.

  Але світ не ідеальний. У багатьох країнах багато людей живуть у бідності та не мають можливості отримати гідну освіту чи якісну медичну допомогу. Це свідчить про те, що ідея рівності ще далека від реалізації. Однак можлива рівність в суспільстві варіюється в залежності від країни, культури та історичного контексту. Деякі країни намагаються досягти вищого рівня соціальної рівності через розробку соціальних програм, тоді як інші країни вірять у вільний ринок і індивідуальну ініціативу.

  Важливо також розглянути різницю між формальною і реальною рівністю. Формальна рівність визнає права та свободи кожного громадянина, але реальна рівність передбачає забезпечення рівних можливостей для всіх. Іноді формальна рівність може вважатися лише фасадом, за яким приховуються глибокі нерівності.

  Соціальні різниці можуть бути суттєвими через расову, гендерну, етнічну чи релігійну приналежність. Завдяки боротьбі за права людини, багато країн рухаються в напрямку рівності. Проте, не завжди ця боротьба призводить до повного знищення стереотипів і дискримінації. Рівність вимагає не лише законодавчого захисту, але й зміни в менталітеті суспільства. 

  То чи можлива рівність в людському суспільстві, якщо  розглянути це питання крізь призму сучасної України? Рівність - це мета, досягнення якої варто прагнути, незважаючи на всі виклики та перешкоди.