ЯКИМИ СОЦІАЛЬНИМИ ТЕМАМИ СУСПІЛЬСТВО В УКРАЇНІ ПЕРЕЙМАЄТЬСЯ НАЙБІЛЬШЕ

Авторка: Антоніна Анісімова

   Одночасно з війною, одна з важливих соціальних тем, якою переймається суспільство в Україні це корупція. Корупція в Україні є серйозною проблемою, яка впливає на всі сфери життя суспільства. Це включає політику, медицину, освіту, різні бізнеси. Корупція лишається потужним тригером для українців, окрім здобути перемогу, українці хочуть побороти корупцію. Україна веде активну боротьбу з корупцією шляхом створення антикорупційних органів, впроваджують антикорупційні закони. Було створене  Національне агенство з питань запобігання корупції, Національне антикорукційне бюро. Важливо зміцнити правову систему та покарати осіб, які зложивають своїм становищем. Потрібно, щоб громадянини усвідомлювали про шкоду, яку завдає корупція для суспільства .

   Також, низький рівень зарплат та пенсій є серйозною проблемою в Україні. За даними статистики, середня зарплата в Україні значно нижча порівняно з багатьма країнами Європи. Для людей стає проблемою забезпечення достатнього рівня життя, оплати комунальних послуг, медичних та освітній послуг. Багато пенсіонерів змушені житти бідно, не маючи можливості дозволити забезпечувати себе якісним лікуванням та життям. Уряд України вживає заходи для покращення ситуації з пенсіями та зарплатами. У 2024 році в Україні мають зрости розміри пенсійних виплат, це має відбутись з 1 березня. В України мають зрости пенсії, які привʼязані до мінімальної зарплати й мінімального прожиткового мінімуму.

MARIKO літературник

  10 лютого в Жовтневому палаці відбувся літературник Марії Саулко (Маріко). Талановита творча дівчина Маріко – самобутня поетеса, акторка та режисерка провела свій перший красивий, глибокий та світлий літературник, де звучала поезія та музика. 

   Під час літературного вечору Марія читала свої вірші перед друзями та гостями, які прийшли її привітати та послухати глибоку поезію. Це були тексти теперішнього, минулого та майбутнього, що пробуджують та дають відчуття життєвої магії. 

   «Подія стала як ковток свіжої води для спраглих на унікальність та гарний смак. «Це про глибину та легкість водночас, свободу сказати невимовне і любовна пригода у світло. І вже точно про красу. Іронія та легкість. Бо про глибоке і важливе треба легко і красиво». 

«Як ти не крути – не верти,

Сутність свою не ховай,

залишишся лише ти…

Хоч, чи не хоч,

а ти знай:

Життя швидко й невпинно іде

течією своєю не раз,

воно йде втрачаючи нас…

Інколи в цій течії

головне втрачаємо ми:

свою думку, волю свою,

свою правду, свою течію.

MARIKO »

   Дата проведення заходу поетесою була влучно вибрана. Літературний вечір Марії Саулко відбувся в сакральний день початку святкування індійського свята індуїстського Нового року Наваратрі та китайського Нового року дерев'яного Дракона, які святкуються протягом 10 днів. Цього року дві події збіглися, що свідчить про початок нової епохи. У Наваратрі поклоняються Богині-Матері та шанують божественну енергію Шакті, що створює всі феномени цього світу, шанують жінок як носіїв концентрату цієї енергії, шанують всю різноманітність проявів форм і виразів.

 Талановитій фантастичній дівчині Маріко, яка в цей святковий день, немов Богиня, заворожувала присутніх своєю поезією, хочеться побажати тільки перемог та успіхів, нових досягнень та креативних ідей  у її подальшому творчому житті та підкорення самих високих вершин. 

   Літературник Маріко пройшов на ура, всі присутні, як і головна героїня були у захваті. Відчувалося, що дівчина готувалася до цієї події не один день та вкладала всю свою енергію, щоб зробити своїм друзям та гостям дійсно справжнє свято. І ній вдалося це! Вітаємо, перший літературник відбувся. З почином!

Леонід КОВАЛЕНКО

Екологічні рішення: утилізація опалого листя

Авторка: Євгенія  Шевченко

  Щороку з приходом осені парки, тротуари та подвір’я рясно вкриває опале листя. Працівники комунальних підприємств та просто небайдужі українці регулярно змітають його докупи та виносять у спеціально відведені місця. Проте, на жаль, дуже мало кому відомо, що правильно робити з ним далі. Більшість вдається до крайнощів та просто cпалює його. Через це питання утилізації опалого листя є справжньою екологічною проблемою всієї країни. 

  Палінням опалого листя та іншого сухостою переважно займаються ті, кому маловідомо щось про компостування. Але також є люди, які вважають, що спалювати листя - корисно для навколишнього середовища. Проте всім обов’язково потрібно знати, що дим, який виділяється під час горіння, є cправжньою отрутою для довкілля та для нашого організму. Хімічні речовини, які виділяються в процесі горіння, не піднімаються догори. Вони осідають, забруднюючи води та ґрунти. 

   То що ж робити, якщо поруч палять листя? Якщо ви маєте бажання та змогу, то можете нагадати правопорушникам, що за свої дії вони повинні будуть відповідати перед законом. За спалювання листя загрожує обов’язкова адміністративна та в деяких випадках навіть кримінальна відповідальність. Згідно з законом “Про охорону атмосферного повітря” передбачений штраф від 3060 до 21420 гривень.

   Але насамперед важливо пам’ятати про власне здоров’я і безпеку. Тому якщо біля вас палять листя варто слідувати певній інструкції:

- зачинити всі вікна у своїй оселі, а біля щілин покласти вологу тканину;

- скористатися очищувачем повітря;

- відмовитися від будь-яких активностей надворі, поки повітря не стане чистим та свіжим;

- якщо протягом певного часу полум’я не гасне, то варто викликати пожежну службу.

  Нам час почати серйозніше розглядати питання установлення компостерів або організацію «теплих грядок». Адже це допомогло б вирішити проблему з палінням опалого листя та стати справжньою рятівною паличкою для нашої багатостраждальної екології.

Веганські продукти в Україні

Авторка: Тетяна Мельник

 Вегетаріанство та веганство - відносно нові рухи в українському суспільстві, як наслідок, небагато магазинів можуть похвалитись великим різноманіттям рослинних альтернатив. Втім, веганство набирає популярності, тим самим створюючи попит. Так, наприклад, за дослідженням Київського міжнародного інституту соціології на замовлення кампанії UA Plant-Based, 65,3% респондентів готові переходити на рослинні альтернативи тваринних продуктів за доступних цін. 

В Україні існує декілька брендів, які виготовляють та поширюють веганські та вегетаріанські продукти. Серед них такі бренди як Wanted Vegan, Смак життя, Vegiland, Vegurman та інші. Рослинні альтернативи м’яса виготовляються з різноманітних інгредієнтів. До прикладу, багато брендів у своїх продуктах використовують різні види рослинного білку (соєвий, пшеничний, гороховий). Такі білки мають свої переваги перед тваринними; вони багаті на клітковину та вітаміни, часто легше засвоюються організмом. В той самий час у них є свої недоліки, до прикладу, рослинні альтернативи часто не здатні забезпечити організм усіма необхідними амінокислотами, які містяться у м’ясних продуктах. Крім звичайних рослинних білків, веганські магазини також пропонують тофу (соєвий сир) та сейтан (продукт з пшеничного білка). Магазини рослинних альтернатив допомагають урізноманітнити раціон не лише веганам та вегетаріанцям, але й людям з непереносимістю лактози та глютену. На ринку веганських продуктів пропонується соєве, вівсяне, мигдальне, кокосове, гречане та інші види рослинного молока. Альтернативне молоко менш жирне, проте зберігає свою поживність.

Веганські магазини нерідко стикаються з критикою тієї продукції, яку пропонують. До прикладу, Wanted Vegan мають у своєму Tiktok більше 9 тисяч підписників. Вони публікують не лише огляд та рецепти з власною продукцією, але й відповіді на запитання та критику. В одному з відео Wanted Vegan детально розбирають склад рослинної котлети власного виробництва, щоб пояснити, що така їжа зовсім не “хімічна” чи “небезпечна”, та загалом мало чим відрізняється від інших продуктів в супермаркеті. Крім того, Wanted Vegan позиціонують свої продукти як такі, що підійдуть будь-якому споживачу, а не тільки веганам чи вегетаріанцям. Такий підхід допомагає збільшити попит на веганську продукцію, тим самим роблячи їх більш доступними. Їхній посил у тому, що веганські продукти можуть бути нічим не гіршими за звичайні, та до того ж зможуть урізноманітнити харчування.

 З початком повномасштабного вторгнення питання веганства в Україні відкрилось з нового боку. Вегани та веганки, які вступили до лав Збройних сил України, стикнулись з відсутністю веганських армійських сухпайків, які існують в багатьох розвинених країнах. В зв’язку з цим була створена петиція, яка спонукала Верховну раду до дій, і вже в 2023 році були представлені перші вегетаріанські сухпайки, проте вони досі знаходяться в режимі тестування. Втім, деякі громадські організації, як наприклад ГО «Кожна Тварина», намагаються допомогти з вирішенням цієї проблеми, пропонують власні складені веганські меню для армії та надсилають на фронт посилки з рослинними продуктами. 

Джерело зображення: Інстаграм ГО “Кожна тварина” (kozhna_tvaryna)

Чому ми боїмось відповідальності?

Авторка: Олеся Заболотня

   Рано чи пізно приходить час, коли кожен має прийняти якесь самостійне рішення. Це такий собі перехід від «дитини» до «дорослого». І, якщо хтось у 17 років вже вирішує щось серйозне, то інший до 30-40 років не наважується покинути батьківське гніздечко. Перші беруть справи у свої руки, готові боротися з проблемами, аби змінити життя на краще, бо світ не буде робити щось за тебе. Другі уникають, ігнорують, адже звикли до того, що за них робили все батьки, і взагалі навіщо їм? Цей страх відповідальності, або як його ще називають, «бути дорослим», тримає багатьох людей на цьому перехідному етапі, не даючи змоги зробити перший крок до самостійності.

   Психологи називають це гіпенгіофобією (хіпенгіофобія). Людина із таким страхом займає певну позицію:

-  «Я маленька людина і не можу впливати на щось/когось»

Звичайно, що є речі, які ми не в змозі змінити, але, перше, що під силу кожному, – зробити щось для себе. Якщо, наприклад, ти боїшся, що тобіm відмовлять у роботі, шукай інші варіанти або зроби все, щоб бути обраним:

розвивайся, покажи себе у вигідному світлі.

-  «Мені нічого не подобається. Я хочу, щоб все було по-моєму». Це така типова позиція дитини, яку можна порівняти із ситуацією в магазині: мама не хоче купувати якусь іграшку – її чадо падає на підлогу і влаштовує істерику. Або коли дитятко не отримало те, що хотіло. У дорослому житті таке вже не спрацює. І ти, або маєш терпіти все, або змінювати щось, беручи на себе відповідальність.

-  «У мене нічого не вийде»

Так, життя складне, і то факт. Але якщо прости сидіти та скиглити, то, звичайно, нічого не вийде. Уявімо ситуацію: ти хочеш розпочати власний бізнес, наприклад, відкрити магазин одягу. А потім ти чуєш, що якась знайома зробила те саме, і у неї справи пішли вгору. А ти так і не наважився, бо боїшся провалу. Врешті-решт, хто не ризикує, той не п’є шампанське, тому варто лише почати, а вже потім робити якісь висновки.

    Для того, щоб розв'язувати проблему, треба для початку знайти її корінь.

   Більшість психологів скажуть, що все йде з дитинства, і це дійсно так. Типова ситуація: у школі ти отримав погану оцінку, і батьки потім сваряться: «це твоя зона відповідальності, чому не можеш зробити все нормально?». І з mцього потім виникає установка: коли зробиш щось не так, отримаєш покарання. Або, знову ж типово, коли в садочок або початкову школу треба було зробити якусь поробку: дитинка починає щось криво-косо майструвати, а потім приходить мама зі словами «це не гарно, я сама». Після цього чадо порівнює себе зі своїми однолітками й при цьому думає, що не зможе так, а от мама… І у дорослому віці, навіть якщо подібні ситуації не згадаються, вони продовжують впливати на нас на рівні нашої підсвідомості. А ми не будемо розуміти, чого так боїмось тої відповідальності.

  Як же тоді дати собі жити спокійно? Можна відвідати консультацію психолога. Психологічний стан – це також наше здоров’я, яке потребує догляду. Також фахівці дають такі поради:

-  Згадайте позитивний досвід.

   Візьміть аркуш паперу і напишіть ті речі, яких вже досягли. Наприклад, склав ЗНО на бажані бали, подався на кулінарний конкурс тощо. Хай для когось вони можуть здатися незначними, проте головне – ти це зробив.

-  Починайте з малих кроків.

   Щодня робіть маленький крок вперед: висловіть свою думку у розмові з колегами, якщо раніше цього не робили, вибачтесь за помилки, які вплинули на інших людей, тощо. Беріть на себе відповідальність поступово, і незабаром помітите , що проблеми не лякають вас так, як раніше.

   Страх – норма, але лише до того моменту, поки він не заважає жити. Так, ти можеш бути його бранцем, але якщо нічого не змінювати, можна до кінця свого життя страждати. Ми самі творці власного майбутнього, не нехтуйте цим.

Тканину віком 6 тис. років уперше в Україні представили в музеї на Черкащині. Ось чому це важливо

   Шість тисяч років тому на землі, яку сьогодні називають Україною, стояли величезні поселення – міста, що належали до Трипільської культури, однієї з основних аграрних давньоземлеробських культур, яка є пам’яткою надзвичайно багатої культури хліборобів і стала найвищим культурним виявом Європи. Коли «історія починалася в Шумері», їхні руїни вже давно були сховані під різнотрав’ям степу між Бугом і Дніпром. Люди, яких ми називаємо трипільцями, заклали підвалини цивілізації на нашій землі. Трипільці стоять біля витоків етнографічної культури та  багатотисячолітнього етногенезу формування української нації. 

   Одним із осередків Трипільської культури на Україні, де можна ознайомитися із її унікальними артефактами є державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура» в селі Легедзине на Черкащині. Ознаками Трипільської культури на думку директора заповідника Владислава Чабанюка є протоміста-гіганти, сівозміна, першостворення гончарного горну (печі для випалювання кераміки), мальованої кераміки, парна упряж для волів і використання коліс та сохи при обробці землі, ткацтво (убирання в одяг з тканин, виготовленого на ткацькому верстаті), почин металургії (виготовлення з міді та бронзи знарядь праці та прикрас) та основи сучасного екологічного будівництва житла (прямокутні двоповерхові хати з дерев’яними стінами, що обмазані з обох боків багатошаровою глиною, розписані темно-червоною фарбою.

   Прадавня Трипільська цивілізація і досі залишається суцільною загадкою та є унікальним явищем в історії всього людства, а докладно збагатити її знаннями, захоплююче та на основі дивовижних артефактів і покликаний державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура». 

   Одним із таких дивовижних артефактів тканину віком понад 6000 років, уперше презентували на виставці музею заповідника. Ця тканина вважається однією з найдавніших у світі. Представлення унікального фрагмента тканини відбулося на відкритті оновленої вхідної групи музею. 

   «‎Спеціально для цього моменту лише на один день ми підняли зі сховища унікальний шматок тканини. Його виявили археологи на Хмельниччині. Тканина пережила спеку, вологу та холод, і сьогодні змінює уявлення про життя трипільців, розкриваючи їхню високу технологічність, винахідливість та інноваційність», – каже Владислав Чабанюк, директор Державного історико-культурного заповідника «‎Трипільська культура». 

   Сьогоднішній заповідник є місцем розташування 8 поселень-гігантів Трипільської культури. Серед них – найбільше поселення додержавного періоду історії людства – «Тальянки», площею 450 гектарів, яке існувало на початку IV тис. до н.е. Тут зберігаються унікальні артефакти часів трипільської культури, 

   Але до лютого 2024-го екскурсії до музею були обмежені через наявність лише одного старого входу, тоді як за всіма вимогами повинні бути центральний та пожежний входи. Щоб розблокувати екскурсійну діяльність музею та дати можливість відвідувачам зі всієї країни й світу знайомитися з унікальними експонатами трипільської культури, Благодійний фонд «‎МХП-Громаді» оновив вхідну групу в межах національного проєкту «‎Збереження культурної спадщини».

   «У часи, коли відбувається новий етап становлення й переосмислення національної ідентичності, вагому роль у цьому процесі набувають саме такі регіональні музеї. Адже наша сила – це Вінниччина, де ріс Василь Стус, Черкащина, де народився й ходив у школу В’ячеслав Чорновол і село Легедзине,  де знаходиться найбільша в Україні музейна Трипільська експозиція і де за тисячу років до перших єгипетських пірамід існували найбільші у світі поселення. Тому нашому Фонду було важливо “розблокувати” екскурсійний і туристичний потенціал цього унікального місця», – каже Тетяна Волочай, директорка Благодійного фонду «‎МХП-Громаді». 

   «За роки нашої діяльності частину робіт зі зберігання та експонування ми закривали своїми силами. Але такий вхід закрити своїми ресурсами не могли. Тепер же наш музей буде починатися з красивих сходинок, рецепції. Люди, які підійматимуться, будуть відчувати, що вже заходять у гранд-музей!» – наголошує Владислав Чабанюк. 

   Відкриття вхідної групи об’єднало митців з усієї України. Так, відвідувачам представили художню виставку Заслуженого художника України Володимира Козюка, присвячену темі трипільської культури та її символіці. В інших залах музею відомий казкар Сашко Лірник модерував показ патріотичного анімаційного серіалу про трипільську культуру «‎Моя країна Україна», а письменниця Марина Павленко презентувала дитячу книжку «Василина і трипільський слід» про кішку, яка живе в Легедзинському музеї і розповідає дітям про Трипільську культуру.

Тканина віком 6 тис. років

   Відвідувачі також навчилися створювати власні сувеніри за мотивами трипільської культури на майстер-класах з виготовлення оберегів від Ольги Собкович та керамічних виробів від гончара Діда Панаса. 

   Музейники кажуть, що після відкриття вхідної групи для заповідника «‎Трипільська культура» відкриваються нові можливості розвитку та запрошують на екскурсії відвідувачів зі всієї країни та світу для ознайомлення із дивовижними артефактами та досягненнями Трипільської цивілізації, що беззаперечно зіграла величезну роль у розвитку людства, та імовірно була колискою індоєвропейських народів.

Леонід Коваленко.

Субкультури та їхнє значення

Авторка: Аліна Музира

  Субкультура - це певний стиль, спосіб життя і мислення окремих соціальних груп суспільства, які відрізняються від загальноприйнятих норм і цінностей.

  Тобто це групи людей, які об'єднані спільними цінностями, інтересами, стилем одягу та поведінки. Вони відрізняються від мейнстрімів, що робить їх цікавими та іноді суперечливими.

  Субкультури існували завжди, але особливої популярності вони набули у XX столітті. В епоху 60-х років з’явились найвідоміші субкультури такі як: хіпі, панки, скінхеди, фурі та інші рухи кидали виклик консерватизму та ставили під сумнів цінності суспільства.

  В Україні наприклад субкультури з'явилися у 80-х роках. Найвідомішими з них були хіпі, панки, рокери та металісти.

  Хочу пояснити, що субкультури можуть мати різні форми, серед сучасних видів виділяють наступні напрямки:

• музичний (рокери, панки, готи, металісти, репери, емо, хіпі);

• спортивний (футболісти, баскетболісти, хокеїсти, боксери, борці, скейтери);

• арт (художники, поети, письменники, фотографи, скульптори, актори);

• індустріальний (кібер-готи, кібер-панки, стімпанки, байкери, геймери, хакери, мейкери, косплеєри, фуррі);

• інтернет-культурний (блогери, влогери, стрімери, мемери, тролі, фанфікери, фанати, антіфани, хештегери).

  Звичайно сьогодні субкультури не такі бунтарські, як раніше. Їх фокус більше на самоідентифікації та єднанні з людьми, які поділяють спільні інтереси.

  Субкультури є актуальними явищами сучасного світу, оскільки вони відображають різні аспекти суспільного життя, такі як культура, соціальні рухи, культурна толерантність, індивідуальність, творчість тощо. Вони також є важливими джерелами інновацій, творчості, самовираження, саморозвитку, та пошуку ідентичності. 

  В кінцевому рахунку, субкультури – це не просто модні течії, а динамічні та різноманітні групи, що існують за межами мейнстриму. Кожна з них володіє своїм унікальним кодексом честі, естетикою та цінностями, що робить їх неймовірно цікавими та автентичними. Наприклад, самураї жили за кодексом бусідо, який ставив честь та вірність понад усе. Хіпі виступали за мир та любов, а готи цінують індивідуальність та самовираження. 

  Не поспішайте судити людей, ґрунтуючись на їх зовнішності чи субкультурній приналежності. Відкрийте для себе їхні захоплення та те, що їх надихає. Це не лише розширить ваш кругозір, але й допоможе краще зрозуміти людську природу та емоції.