Правильна постава - запорука вашого успіху

Авторка: 

Яна Вугліцька

  Ви думаєте, що успіх залежить лише від ваших знань та навичок? А як щодо вашої постави?   Адже наукові дослідження доводять: люди з правильною поставою більш впевнені в собі, успішні та здорові.   

  Постава – це не просто положення тіла, а потужний інструмент невербального спілкування. Вона передає наші емоції, впевненість, ставлення до інших людей і навіть соціальний статус. Невербальне спілкування – це передача інформації без використання слів. До нього відносять міміку, жести, позу, контакт очей, дистанцію спілкування тощо. Постава є однією з найважливіших складових невербального спілкування, оскільки вона займає значну частину нашого візуального поля під час взаємодії з іншими людьми.

  Типи постави:

- Правильна постава: Характеризується рівномірним розподілом навантаження на хребет, розправленими плечима, підтягнутим животом.

- Неправильна постава: Сутулість, викривлення хребта.

  Як покращити свою поставу:

- Вправи: Регулярні фізичні вправи, спрямовані на зміцнення м'язів спини.

- Здорові звички: Правильне сидіння за комп'ютером, під час сну, під час виконання домашніх завдань.

- Свідомість: Звертайте увагу на свою поставу протягом дня і намагайтеся її коригувати.  

  Чому пряма постава підвищує впевненість у собі:

- Фізіологічний ефект: Коли ми стоїмо або сидимо прямо, наші легені розширюються, дихання стає глибшим, а тіло отримує більше кисню. Це призводить до відчуття більшої енергії та бадьорості, що, в свою чергу, позитивно впливає на наш настрій і самооцінку.

- Психологічна проєкція: Пряма постава передає оточуючим впевненість і силу. Коли ми демонструємо впевнену позу, ми підсвідомо починаємо відчувати себе більш впевнено. Це своєрідний зворотний зв'язок: наша постава впливає на наші думки і почуття.

  У багатьох виникає питання: "Які ж причини неправильної постави?". Відповідь насправді дуже проста. Сидячий спосіб життя, неправильно підібрані меблі, шкільні наплічники з твердою спинкою, стреси – все це негативно впливає на нашу поставу.

Постава - це немов візитна картка, яка передає безліч інформації про нас ще до того, як ми відкриємо рот.

  Якщо людина каже одне, а її тіло говорить інше, це може бути ознакою маніпуляції.

  Спостерігайте за змінами в позі: Якщо постава людини раптово змінюється під час розмови, це може свідчити про те, що вона намагається щось приховати або маніпулювати вами.

  Аналізуйте контекст: Зверніть увагу на ситуацію і на те, які відносини ви маєте з цією людиною. Це допоможе вам краще зрозуміти її мотиви.

Чому постава важлива?

Довіра: Пряма, впевнена постава викликає довіру у співрозмовників. Коли ви виступаєте перед аудиторією, ваша постава демонструє, наскільки ви впевнені в собі і своїх словах.

Професіоналізм: Хороша постава асоціюється з професіоналізмом і компетентністю. Це особливо важливо для групи осіб, які часто мають справу з різними людьми і повинні справити позитивне враження.

Впевненість: Пряма постава допомагає почувати себе більш впевнено і комфортно в будь-якій ситуації. А впевненість – це ключ до успіху в будь-якій професії.

Перше враження: Перше враження формується за лічені секунди, і постава грає в цьому процесі одну з ключових ролей.

  Хороша постава – це не тільки красиво, але й корисно для здоров'я. Вона допоможе нам почувати себе краще, досягти більших успіхів у професії і просто насолоджуватися життям.  

  Почніть змінюватися сьогодні, і ви побачите, як це позитивно вплине на ваше життя!  

Історія друкарства та популярність книги зараз

Авторка: 

Арина Ілларіонова

Етруська золота книга

Найдавніша книга світу

  Найдавнішою книгою вважається Етруська золота книга. Її знайшли в Болгарії в 20 столітті. Після підтвердження автентичності вияснилося, що вона вироблена в 600-х роках до н.е. Складається з шести золотих пластин скріплених між собою.

Давні форми зберігання інформації

  Папірус – це не лише назва давніх єгипетських книг, а й рослина, з якої їх робили. З довгих стебел цієї рослини виготовляли папірусні листи, на яких писали за допомогою тонких тростин та натуральних барвників. Зазвичай текст писали чорним, а перше слово кожного абзацу виділяли червоним. Зберігали такі сувої у спеціальних чохлах зі шкіри чи дерева.

  На Русі писарі використовували дерев'яні дощечки та бересту, в Індії – шкіру тварин, а в Китаї, до винаходу паперу, – бамбукові листи. Одним із найвідоміших зразків китайської книги на бамбуку є «Алмазна сутра» 868 року. Цікаво, що текст цієї книги віддрукований за допомогою гравюр.

Початок друкарства

  Єдиної історії створення друкарства немає. Голандці наолошують, що винахідником є Лоренц Янсен, який у 16 ст випадково зробив винахід.

  Бельгійці говорять, що першим друкарем був Жан Брітто — португальський єзуїтський священик-місіонер.

  Французькі вчені говорять про Прокопа Вальдфогеля, який у 1444–1446 роках винайшов друк з 48 металевими літерами та додатковими інструментами. 
 Проте найпоширенішою історією є: Йоганн Гутенберг - німецький першодрукар, який винайшов друкарський верстат і вдосконалив ксилографію. Раніше на дерев’яних дощечках спочатку писали й малювали, а потім вирізали, надаючи дителям опуклість. Потім намазували фарбою і відтискали на папері. Йоганн почав розрізати ці дошки, роблячи рухомі літери. Презентація друкарського верстату відбулася 1440 році.

  Згідно з записами, у 1470 році вже існувало 17 друкарень, у 1490 році їх було понад 200.

 Цим способом друку користувалися до 1886 року, доки його не замінила набірна машина Linotype.

  Лінотип винайдений 1884 німецько-американським інженером Оттмаром Мергенталером. Друкарська машина відливала набір цілими рядками. А згодом за допомогою електронної машини на лінотипі  можна було надрукувати 400 знаків за секунду. Цей апарат повністю змінив світ друкарства.

Український літературний ринок зараз

  Серед різновиду дозвілля читання займає п’яте місце. 31% українців взагалі не читає книги. Проте такі числа не заважають відчизняним друкарствам розвиватися. В 2017 році тільки «Клуб сімейного дозвілля» надрукував 11 млн. примірників. 

 Український літературний ринок швидко розвивається. А голодних до читання людей стає чимдуж більше. Це не може не тішити.

Урядовість і регулювання поведінки: оздоровчі програми, екологічні ініціативи та освітні стандарти як інструменти влади

Авторка:

Анастасія Кириченко

Мішель Фуко

 Однією з цікавих тем на сьогодні є «оздоровчі плани» для працівників.  Зараз багато університетів і підприємств наполягають на  таких планах,  для тих працівників, які мають нездорову поведінку, таку як куріння та надмірна вага. В даній статті ми будемо розглядати звичайні речі за допомогою концепції Фуко.

 Заклади, які пропонують  «оздоровчі» програми, звичайно, можна розглядати як прояв концепції «уряду» Фуко, тому влада керує поведінкою населення за допомогою різних засобів, таких як: норми, закони, різні практики та дискурси.

 У цьому випадку урядові установи, університети та інші структури за допомогою державних стратегій регулюють поведінку робітників, службовців, тим самим мотивуючи їх прагнути до кращого, вести здоровий спосіб життя, за допомогою санкцій чи економічних стимулів.

  Як ви розумієте, владу мають не тільки державні установи, а й приватні корпорації та організації.

 Розглянемо інші приклади державної влади. Почну зі сфери охорони здоров’я, це обов’язкові програми вакцинації, це чудовий приклад влади, тут влада використовує свої повноваження, ресурси, щоб контролювати та керувати суспільством. Такі щеплення від туберкульозу, гепатиту В, поліомієліту, вітряної віспи, кору. У результаті держава регулює поведінку суспільства в інтересах здоров'я населення.

 До такого прикладу можу віднести і економічні заходи по боротьбі зі зміною клімату, адже, як ми всі знаємо, нашу ситуацію з кліматом і екологією важко назвати хорошою, тому держава теж регулює це питання. Наприклад, ви могли чути про податок на викиди вуглецю, це також приклад уряду, і така міра спрямована на зміну поведінки суспільства, зміну їхнього ставлення до навколишнього середовища. Ця інформація може проявлятися через освітні програми, пропаганду чи санкції. У яких країнах/регіонах діє податок на вуглець? Швеція, де податок вважається найбільшим у всьому світі, Канада, Велика Британія, Нова Зеландія, Південна Корея.

 І ще є освітні реформи та стандарти, як у школі, так і в університеті, у всіх навчальних підрозділах. Наприклад, навчальні програми, посібники, система оцінювання. Крім того, в школі або університеті є свої правила, які також впроваджуються, за типом «статуту». Це все спрямовано на те, щоб упорядкувати освітній процес, якісно відбілити процес, особливо на формування в людини певних цінностей, щоб у майбутньому мати певні навички і стандарти як громадянина.

  Висновок такий, що всі приклади показують нам, як державні/неурядові організації мають різні стратегії, системи управління та регулювання суспільства для управління мисленням і поведінкою для конкретних цілей.

Література:

Foucault, M. (1991). Governmentality. In G. Burchell, C. Gordon & P. Miller (Eds.), The Foucault Effect: Studies in Governmentality (pp. 87-104). University of Chicago Press.

Dean, M. (2010). Governmentality: Power and Rule in Modern Society (2nd ed.). SAGE Publications.

Rose, N. (1999). Powers of Freedom: Reframing Political Thought. Cambridge University Press.

Еволюція в кіно: Від народження до сучасних технологій

Авторка: Олександра Мельниченко

Кіно, як мистецтво, пройшло значний шлях від своїх витоків наприкінці XIX століття до сучасних блокбастерів з використанням комп'ютерної графіки та віртуальної реальності. Його еволюція включає не лише технічний розвиток, але й зміну підходів до наративу, жанрів та стилістики.

Ранні роки: Народження кінематографу

Перші кінострічки наприкінці 1800-х років були короткими фільмами, що показували прості сцени з повсякденного життя. Брати Люм'єр у 1895 році вперше продемонстрували публіці "великі рухомі картинки", які стали основою для всього кіноіндустрії. Ці фільми були німими, чорно-білими і тривали лише кілька хвилин.

Поступово кіно почало розвиватися, і з'явився монтаж, що дозволив будувати більш складні наративи. Один із піонерів цього підходу, Жорж Мельєс, використовував спецефекти для створення фантастичних історій, таких як його відомий фільм "Подорож на Місяць" (1902).

Німі фільми та перехід до звуку

На початку XX століття кіно продовжувало залишатися німим мистецтвом. Відсутність звуку змушувала режисерів та акторів робити акцент на візуальній виразності — міміка, жести, та написані картки з діалогами використовувалися для передачі емоцій і сюжету.

З появою звуку у 1927 році, коли було випущено "Співак джазу", кінематограф здійснив революційний прорив. Це стало початком ери звукового кіно, що розширило можливості для режисерів і сценаристів. З'явилися нові жанри, такі як мюзикли та звукові комедії.

Колір у кіно

Ще одним важливим етапом у еволюції кіно стало впровадження кольорової технології. Перші кольорові фільми, як правило, фарбували вручну кожен кадр. Проте згодом було винайдено технологію Technicolor, яка дозволила знімати фільми в природних кольорах. Одним із перших значних кольорових фільмів був "Чарівник країни Оз" (1939), який наочно продемонстрував можливості кольору для емоційного впливу на глядача.

Золота ера Голлівуду

З 1930-х по 1950-ті роки Голлівуд став світовим центром кіноіндустрії, і цей період часто називають "золотою ерою" кіно. В цей час з'явилися культові фільми, які залишаються популярними і досі, такі як "Віднесені вітром" (1939) або "Касабланка" (1942). Актори, такі як Хамфрі Богарт і Мерилін Монро, стали міжнародними зірками, а режисери як Орсон Веллс та Альфред Хічкок почали експериментувати з новими формами наративу та стилістики.

Спеціальні ефекти та CGI

З другої половини XX століття, зокрема з 1970-х років, технології кіно почали змінюватися завдяки впровадженню новітніх спецефектів. Стрічки як "Зоряні війни" (1977) Джорджа Лукаса або "Інопланетянин" (1982) Стівена Спілберга стали проривом у використанні практичних спецефектів і моделювання.

З появою комп'ютерної графіки (CGI) у 1990-х роках кіно зробило ще один революційний крок. Фільм "Термінатор 2" (1991) показав можливості CGI для створення реалістичних персонажів, а "Матриця" (1999) продемонструвала новаторський підхід до комбінування візуальних ефектів та наративу.

Сучасний кінематограф: Віртуальна реальність і штучний інтелект

На сьогоднішній день кінематограф продовжує еволюціонувати завдяки новітнім технологіям, таким як віртуальна реальність (VR) і доповнена реальність (AR). Режисери все частіше використовують штучний інтелект для покращення якості візуальних ефектів та створення більш складних віртуальних світів.

Фільми як "Аватар" (2009) Джеймса Кемерона стали символом нової ери кінематографу, де технологія дозволяє створювати повністю занурюючі світи. Водночас, такі платформи як Netflix та інші стримінгові сервіси змінили спосіб споживання кіно, роблячи його доступним будь-де і будь-коли.

Еволюція кіно — це історія постійного розвитку технологій та наративних форм. Від перших чорно-білих стрічок до сучасних 3D-блокбастерів, кіно залишається потужним засобом мистецького вираження, що продовжує вражати і захоплювати глядачів у всьому світі.

Україна також активно включена у цей процес, де з'являються нові талановиті режисери, а українські фільми здобувають міжнародне визнання. Еволюція кіно триває, і його майбутнє залишається відкритим для нових інновацій та творчих ідей.

"Блогерська втома: чи варто інвестувати в рекламу у інфлюенсерів в умовах війни?" або "Кінець ери: чому реклама у блогерів більше не працює?"

Авторка: Яна Вугліцька

  Чи пам'ятає ще хтось з нас, що кілька років тому реклама у блогерів була майже гарантією успіху для інтернет-магазинів? Завдяки привабливому контенту та рекомендаціям блогерів, молоді люди почали віддавати перевагу покупкам в інтернет-магазинах, забуваючи про традиційне оновлення гардеробу на ринках та в торгових центрах. Клієнти, залучені завдяки рекламі у блогерів, не просто робили разові покупки, а й ставали постійними клієнтами, що регулярно поверталися за новими товарами. Це спричинило справжній бум онлайн-продажів та зробило блогерський маркетинг одним з найприбутковіших інструментів просування. Реклама, що коштувала кілька тисяч, була настільки ефективною, що приносила десятки тисяч прибутку. Але чи так це зараз? Зростаюча кількість інфлюенсерів, зміна поведінки аудиторії, економічні фактори та війна поставили під сумнів ефективність цього маркетингового інструменту. 

 Яна Варварук,  Діанорія, Юлія Верба, Анна Трінчер... Ці імена колись були синонімами успішної реклами в Instagram. Їхні рекомендації мали величезний вплив на підписників. Кожного дня, відкриваючи Instagram, ми бачили, як наші улюблені блогерки демонструють нові покупки: одяг, косметику, аксесуари... Дехто навіть думав, що це просто щирі рекомендації, а насправді вони отримували за це гроші. І як раз тоді магазини буквально купалися в замовленнях. 

  Раніше було дуже просто: блогери рекламували продукти, а люди довіряли їм і купували. Все було дуже добре. Але потім люди, мабуть, стали розумнішими і, звісно, почали більше замислюватися над тим, що купують. Адже дуже часто були випадки, коли блогери брали товар на рекламу, рекламували кілька секунд і потім просто викидали, бо це не їх стиль. А люди, які купували речі за рекомендацією таких блогерів, часто розчаровувалися, отримуючи неякісний продукт. Тим часом, як блогер навіть не намагався дізнатися, що це за продукт насправді. Просто банально рекламував, бо це гроші, у декого єдине джерело доходу. Крім того, з'явилося багато нових Instagram-персон, всі вони хотіли рекламувати товари та також заробляти гроші. Тому цей бізнес став складнішим, автори контенту почали придумувати нові способи, щоб зацікавити людей. Наприклад, багато блогерів почали співпрацювати з магазинами, пропонуючи своїм підписникам ексклюзивні знижки та промокоди. 

 Війна змінила нас.., адже показала, що найважливіше – це життя і здоров'я. Раніше багато хто мріяв про дорогі речі та розкішне життя, а зараз люди більше допомагають один одному  та піклуються один про одного.  Багато українців обурюються, коли бачать, як деякі блогери їдять у дорогих ресторанах  і їздять відпочивати закордон під час війни. Це здається неправильним, бо в країні війна, а вони живуть, наче нічого не сталося.  Адже одні втрачають будинки, квартири, а найголовніше рідних людей або стають людьми з інвалідністю, інші продовжують жити як раніше, звісно, це сприймається як несправедливість і хочеться кричати від болю. 

Україна -  велика родина. І коли в родині біда, всі мають допомагати!

  Російська агресія залишає глибокі рани, які довго та важко загоюватимуться. Ми втрачаємо найкращих синів і дочок, бачимо як руйнують наші міста і села. Коли наші захисники віддають життя за нашу свободу, демонструвати багатство – це зрада. Це плювок в обличчя тим, хто втратив усе. Кожен з нас може внести свій внесок у перемогу, навіть якщо це невелика сума грошей або просто добрі слова підтримки. Але від тих, хто має значний вплив на суспільство, очікується набагато більше.

  З одного боку, ми бачимо, як багато блогерів долучаються до волонтерських ініціатив, збирають кошти на ЗСУ, підтримують українських виробників. З іншого боку, продовжують існувати ті, хто, здається, не помічає масштабів трагедії...   Дослідження показують, що під час війни люди стали більш вибагливими до контенту. Вони хочуть бачити не просто красиві картинки, а щирі емоції, реальні історії та дії, які надихають. Блогери, які змогли адаптуватися до нових умов і показати свою людяність, зміцнили свої позиції. А ті, хто продовжував жити за старим сценарієм, втратили частину аудиторії. 

  Під час війни ритм життя суттєво змінився. Якщо раніше ми з нетерпінням чекали нових сторіз від улюблених блогерів, то сьогодні все частіше віддаємо перевагу спокійним вечорам в колі сім'ї або друзів. Кожен день може бути останнім, тому потрібно отримувати максимальне задоволення від життя: подивитися улюблений фільм або почитати улюблену книжку.  Здається, ера безтурботних покупок під впливом інстаграмних трендів відходить у минуле. Інстаграм-магазини, які раніше могли дозволити собі рекламу у топових блогерів, тепер змушені шукати нові способи залучення клієнтів. Адже реклами у інфлюенсерів тепер набагато дорожчі і, на жаль, здебільшого вже неефективні.

Ціни:

Мікроінфлюенсери: Реклама в Stories обійдеться від 500 до 4000 грн, а пост у стрічці – від 2000 грн.

Блогери-мільйонники: Вартість рекламного посту з фото починається від 36 000 грн, а відеореклама – від 70 000 грн.                                                                               

  В 2024 році молодих людей все більше приваблює TikTok. Їм подобається дивитися на звичайних людей, які танцюють під трендові пісні в одязі з тих самих магазинів, які колись рекламували в інстаграмі.  Аудиторія все менше довіряє рекомендаціям блогерів, які щодня рекламують безліч різних товарів від декількох магазинів, не завжди розуміючи їх особливостей, і це відштовхує.                                                                                Війна змінила все, в тому числі й інфлюенсер-маркетинг. На жаль, золоті часи, коли реклама у блогерів гарантувала успіх минули, адже тепер інстаграм-магазини вимушені констатувати, що ефективність реклами у блогерів значно знизилася. Сьогодні аудиторія шукає не просто рекламу, а щирість і емпатію, щось особливе, а не одноманітне!    

Камінь, ножиці та папір: історія виникнення гри

Авторка: Арина Ілларіонова

  Ця гра відома кожному ще з дитинства. Завдяки їй вирішуємо несерйозні спори в яких обираємо фільм, вид відпочинку на вихідні й багато іншого. Ця традиція вкорінилася між нами давно. Та чи замислювалися ви, з чого все почалося?

Історія виникнення

  Перші згадки про гру написані в книзі Уцзацзу в пізню епоху Мін.

 Автор книги наголошував на тому, що гра виникла в часи династії Хань (206 року до нашої ери). В Китаї гра мала назву шоушилін (переклад: команди, які подаються рукою). Спочатку в цю гру грали воєначальники, намагаючись прорахували стратегію партнера. 

 «Жаба» (у вигляді великого пальця) перемагає «отруйна стонога» (у вигляді мізинця), яка, своєю чергою, переважає над «змією» (у вигляді вказівного пальця), яка перемагає «жабу». 

Згодом гра поширилася Азією. 

 В Японії гра набула більшої популярності з кіцуне, мисливцем та сільським головою. Надприродна лисиця перемагає сільського голову, який переважає мисливця, що виграє у кіцуне. В Японії ця гра вимагає жестів обома руками.

 В Стародавній Індонезії грали в слона-людину-вуховертку.

Сучасна версія гри

 А сучасна версія гри з’явилася наприкінці 19 століття. З військовими, які поверталися з колоній, гра потрапила в Європу. А згодом з мігрантами у США. В Америці гра швидко набула популярності. І вже в 1917 році за її допомогою розігрували подачі  в крикет.

 Як гра потрапила до СРСР невідомо, проте до назви “Камінь-ножиці-бумага” додалося звуконаслідування “цу-є-фа” після згадування гри в культових серіалах. 

Сьогодення

  Щороку 27 серпня відзначається день гри “Камінь-ножиці-папір”. 

 З цією грою щороку проводять чемпіонати де учасники розробляють різні стратегії перемоги, використовуючи знання з психології, теорії ймовірності тощо. 

 Україна теж проводить чемпіонати з КНП. 

 У Рівному у 2010 році відбувся другий чемпіонат де обрали трьох переможців та нагородили призами.

  У Львові у 2017 році теж відбувся чемпіонат. Вартість участі - 40 гривень, проте при виграші в КНП в охоронця ціна ділиться надвоє. 

Цікавий факт

 У 2005 році Такаші Хасіяма директор японської корпорації по виробництву телевізійного обладнання вирішив виставити на аукціон картини всесвітньо відомих імпресіоністів (Пікассо, Ван Гога). Зв’язавшись з двома привідними аукціонними будинками, шукав найпривабливішої пропозиції. Проте жодна зі сторін не надала переконливі пропозиції для співпраці. І тоді Хасіяма попросив будинки зіграти в КНП на право проводити аукціон.

  Аукціонні будинки мали вихідні, щоб визначитися з вибором ходу. Дім, що переміг, продав колекцію за 20 мільйонів доларів комісійних для себе. 

Осінній романс: мелодія прощання

Авторка: Яна Вугліцька 

 Золота пора - це справжня художниця, яка розфарбовує світ у теплі, багряні кольори.  Різнокольорові листочки, немов барвистий килим, вкривають всю землю. Під ногами вони шелестять, а легкий вітерець несе солодкий аромат осені. Діти, як маленькі дослідники, з радістю стрибають по калюжах, пускають кораблики і насолоджуються свіжим повітрям. Адже стрибки по калюжах - це не просто забава, а й справжнє фізичне тренування, яке зміцнює імунітет.

 Це час дощів, які додають особливого шарму цьому сезону. Хтось обожнює гуляти під дощем навіть без парасольки, адже відчуває у цьому якусь чарівність, ба навіть якусь заспокійливу дію. Дехто навпаки  - воліє сидіти вдома, закутавшись в ковдру їсти смаколики та читати улюблену книгу або дивитися серіал.

  Осінь – мить меланхолії та спокою. Голі гілки дерев тягнуться до неба, ніби простягають руки до останніх теплих променів сонця. Будинки, що стоять уздовж вулиці, здаються затишними і гостинними, а годинник на вежі нагадує про неквапливий плин часу.   У цей час року здається, що все навколо засинає, готуючись до зими. Але ця тиша і спокій мають свою душевну атмосферу. Здається, що світ затамував подих в очікуванні нового циклу життя, а тиша наповнює повітря передчуттям майбутніх змін. 

  Пора мрій і спокою – це водночас  сезон змін і оновлення. Листя опадає, готуючись до зими, а потім знову розквітає навесні. Так само і життя людини – це постійний рух вперед.  У той же час почуття загострюються, а серця стають особливо вразливими.  Поцілунки під парасолькою, коли світ навколо розмивається в сірих тонах, а в очах коханої людини відбивається лише спільне щастя – це, мабуть, одна з найромантичніших картин у світі.  Після прогулянки, повернувшись додому, так приємно загорнутися в теплий плед і випити чашку гарячого чаю з лимоном. Сидячи поруч з коханою людиною, відчуваючи її тепло і слухаючи шелест дощу за вікном, розумієш, що справжнє щастя – це не матеріальні речі, а маленькі миті, проведені разом...

Тиха осінь. Гарна осінь.

Мов зійшла з полотен

Ні, тобі це не здалося,

Бо вже справді жовтень.

Вітер грає стоголооссям

В парках з ліхтарями.

Тиха осінь. Гарна осінь

Незбагненні гами.

Мокрі килими із листя.

Краплі… І три крапки.

Мовчазні та урочисті.

Верби, наче мавки.

Твої очі неба просять.

Мої хочуть сяйва.

Тиха осінь. Гарна осінь.

Все. Слова тут зайві.

Так, мені це не здалося.

Слів не треба більше

Тиха осінь. Гарна осінь.

Тиша… (вірш Марини Кузьменко)

(фото з міста Зборів, Тернопільська область (маленьке, мальовниче містечко)